Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки
Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Наука и техника » Проблемні питання наукового креаціонізму на прикладі геологічних наук

Реферат Проблемні питання наукового креаціонізму на прикладі геологічних наук

Категория: Наука и техника

Лаломов А. В.

Дебати між прихильниками природно-еволюційної історії походження Землі, її біологічного світу і людини і креаціоністів - Прихильників Створено нашого світу у всьому його різноманітті протягом біблійної тижні творіння відомі багатьом православним педагогам, який викладає природничонаукові дисципліни, пов'язані з історією Землі і життя на ній (Переважно - географії та біології). Ось уже впродовж півтора десятків років у Росії (а на Заході, в США, - майже півстоліття) між вченими креаціоністами і еволюціоністами ведуться бурхливі дебати з питань походження Всесвіту, самозародження життя, реальність еволюції біологічного світу і походження людини (чи то природним шляхом вдосконалення мавпи, чи то надприродним - В«з пороху земногоВ»). Велика кількість книг, періодичної літератури, а останнім часом - і інтернетівських видань присвячено цій тематиці.

99.999% науково-дослідних, фінансових та інформаційних ресурсів належить прихильникам еволюційної парадигми. У світі існує всього кілька регулярно виходять креаційна наукових журнали (Creation Research Society Quarterly в США і Creation Ex Nihilo Technical Journal в Австралії), один-єдиний Інститут креаційна досліджень (Institute for Creation Research) в Каліфорнії, і немає жодної державної програми, що підтримує креаційне напрям наукових робіт. Здавалося б, при такому несумірно співвідношенні сил і засобів у креаціоністів не може бути ні найменшого шансу на скільки-небудь помітне поширення своїх поглядів, але факти говорять зворотне. До прикладу, в США, як вказує ієромонах Дамаскін (Хріетіансен) (2007) В«Більше 50% респондентів - переконані біблійні креаціоністи, прихильники В«молодої ЗемліВ»: вони вірять, що Господь створив людини в його нинішньому вигляді менше десяти тисяч років тому. Ще 40% опитаних дотримуються думки про існування еволюції, якою управляє Бог. Переконаних еволюціоністів, що відкидають будь божественне участь у створенні світу і людини, - менше 10%. Однак представники саме цих десяти відсотків переважають на професорських посадах в університетах і керівних постах в учительських об'єднаннях, фактично монополізувавши видання підручників і право на виступи в ЗМІ В».

Дані аналогічних опитувань по Росії авторові не відомі, але висловлювання противників креаціонізму говорять самі за себе: так професор МДУ Ю.М. Єфремов (2002) пише, що В«На горизонті встає ... грізний ворог науки - В«науковий креаціонізмВ». Але на відміну від США, де вчені-креаціоністи відносяться до касти ізгоїв (Бергман, 2007), в Росії серед В«Ворогів наукиВ» числяться, за словами того ж Єфремова, президент РАН Юрій Осипов і віце-президент академік Володимир Фортов, що визнають творіння світу. Погляди на надприродну причину походження життя, біологічного світу і людини поділяють і найвизначніший російський генетик академік Ю.П. Алтухов (Вертьянов, 2006), та науковий керівник Інституту мозку людини Н.П. Бехтерева, і багато інших, а в стінах Геологічного інституту РАН можна почути доповіді типу В«М.Г. Гроссвальд. Транс'евразійскіе системи улоговини і гряд: сліди катастрофічних потопів (мегафладов)? В»(засідання комісії Відділення наук про Землю РАН від 22.02.2005). Тобто, не дивлячись на майже повну відсутність адміністративних, фінансових та інформаційних ресурсів, в останні десятиліття ідеї креаціонізму набувають все більше і більше прихильників, в тому числі і в науковому середовищі, і причина цього в досягнутою критичній масі наукових фактів, які не вкладаються в традиційне, виключно матеріалістичне пояснення картини світобудови.

Наукові передумови поширення креаційна ідей

В першу чергу, це отримані в другій половині XX століття дані про будову і принципи функціонування живих організмів. Схема абіогенез, запропонована ще в 30-х роках XX століття академіком Опаріним, до цих пір детально викладається в шкільних підручниках, хоча на сьогоднішній день розробляються й інші версії. Побудови можливих моделей того, як давним-давно, випадково і спонтанно в первинному океані виникло життя (а також поясненню - чому досі ніяк не вдається відтворити цей процес в лабораторіях, не дивлячись на створення для цього найсприятливіших умов) присвячені сотні наукових праць. Але навіть переконані прибічники еволюції, такі як. наприклад, академік В.Є. Хаїн, констатують, що на корінні питання проблеми походження життя В«ще немає задовільної відповіді. І навряд чи він буде отриманий в осяжному майбутньому В»(Хаїн, 2003, с. 48). Активний критик креаціонізму палеонтолог Кирило Єськов (2000) також змушений визнати, що В«Прірву, що відокремлює повний набір амінокислот і нуклеотидів від найпростішої по влаштуванню бактеріальної клітини у світлі сучасних знань стала здаватися ще більше непереборної В».

Тобто, після 70 років інтенсивних досліджень, прихильникам абіогенез за винятком спірних теоретичних побудов, вельми слабо підтверджених фактичними даними, поки запропонувати нічого. Розуміючи це, видатний генетик Н.В. Тимофєєв-Ресовський, наприклад, мав звичай на всі питання про походження життя на Землі відповідати: В«Я був тоді дуже маленьким, і тому нічого не пам'ятаю. Запитайте-но краще в академіка Опаріна ... В»

Більш того, зараз вже ясно, що будь-який В«найпростішийВ» організм для нормальної життєдіяльності повинен володіти безліччю функцій (Харчування, розмноження, видалення відходів, захист від зовнішнього середовища і т.д.), причому всі вони повинні функціонувати відразу, разом і в повному обсязі; поступове поява цих функцій неможливо. А тут ще екологи В«підливають масла у вогоньВ», доводячи, що поодинці жоден організм існувати не може, тобто відразу ж повинна була з'явитися вся екосистема. Загалом, у порівнянні з часами Опаріна становище у гіпотези абіогенез стало тільки гірше, а от біблійна історія про створення світу відразу, у всій його різноманітності й досконалості, як це не дивно, часом збігається з новітніми науковими відкриттями. З аналізом сучасного стану цього питання можна познайомитися в роботі Вілована і Лісовського (2005).

Серйозні аргументи на підтримку позиції креаціоністів можна знайти і в питанні походження біологічного різноманіття. Незважаючи на висунуте ще Дарвіном припущення про достаток перехідних форм між різними таксонами, науці в даний час відомо тільки невелике кількість викопних організмів, які можна було б назвати В«перехідними формами В»(Лаломов, 2007а). З'явилася на цій підставі гіпотеза стрибкоподібної еволюції залишає враження спроби В«заднім числомВ» хоч якось пояснити те, що не вкладається в рамки еволюційної концепції. До того ж, трансформація одних організмів в інші за межами одного виду зустрічає серйозні заперечення з боку сучасної генетики (Алтухов, 1999). Це відноситься як до поступової, так і стрибкоподібної моделі еволюційних перетворень біологічного світу.

Істотне зрушення стався також і в сучасній геології від класичного уніформізм Лайєля, який пояснював особливості геологічної будови Землі повільними процесами, діючими тривалий час, до неокатастрофізму Дерека Егера, що припускає існування в історії Землі низки великих катастроф, розділених тривалими періодами стагнації (Ager, 1973). Враховуючи, що періоди стагнації дуже часто Не залишайте в геологічному літописі ніяких слідів (Романовський, 1988), висновок про те, що основна маса гірських порід сформувалася в умовах глобальної водної катастрофи (Всесвітнього потопу), не здається занадто несподіваним і необгрунтованим. Факти швидкого масової загибелі і швидкого поховання організмів, відкладень шаруватих товщ (Берто, 2002), умови утворення конгломератів (Лаломов, 20076), утворення родовищ корисних копалин (Нафта, залізомарганцевих конкреції, розсипи і т.д.) (Лаломов, 2006) - ці та багато інших свідоцтва катастрофічності процесів минулого є науковим фундаментом креаційної моделі історії Землі.

Багато серйозних заперечень викликає і загальноприйнята радіометричне визначе...


Страница 1 из 3Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Замовлення реферату
Товары
загрузка...
Наверх Зворотнiй зв'язок