Сучасні антигістамінні препарати в лікуванні алергічних захворювань » Українські реферати
Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки
Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Медицина, здоровье » Сучасні антигістамінні препарати в лікуванні алергічних захворювань

Реферат Сучасні антигістамінні препарати в лікуванні алергічних захворювань

Професор Л.А. Горячкина, РМАПО, Москва

На Протягом 60 років антигістамінні препарати (АГП) використовуються в терапії наступних алергічних захворювань:

алергічний риніт (сезонний і цілорічний)

алергічний кон'юнктивіт

шкірні алергічні захворювання (атопічний дерматит, гостра і хронічна кропив'янка, набряк Квінке та ін)

алергічні реакції на укуси і укусу комах

профілактика ускладнень при ЗВТ та ін

Спроби використовувати знову одержувані антигістамінні препарати ширше, ніж це логічно обгрунтовано, дискредитують навіть ті лікарські засоби, ефективність яких для лікування гістамінергіческіх симптомів надзвичайно висока.

Алергічні захворювання, зокрема, алергічний риніт, атопічна астма, хронічна ідіопатична кропив'янка, атопічний дерматит, відносяться до числа найбільш поширених патологічних станів у людини. Хоча ці захворювання зазвичай не створюють загрози для життя, тим не менш вони можуть значно погіршити якість життя хворих. Алергічні захворювання мають подібний патогенез і по суті справи можуть розглядатися, як місцеві прояви системного алергічного запалення. Одним з головних медіаторів алергічних реакцій є гістамін, тому засобами вибору в лікуванні алергічних захворювань, перш за все риніту та хронічної кропив'янки, залишаються блокатори Н1гістамінових рецепторів.

АГП I покоління

Фармакологічні ефекти антигістамінних препаратів I покоління (етаноламін, етилендіаміном і ін) визначаються їх надзвичайно високу ліпофільність і здатністю блокувати рецептори різних типів:

п‚· антигістамінну дію (блокада рецепторів гістаміну)

п‚· антихолінергічну дію (зменшення екзокринної секреції, підвищення в'язкості секретів)

п‚· центральна холінолітичну активність (седативну і снодійну дію)

п‚· посилення дії депресантів ЦНС

п‚· потенціювання ефекту катехоламінів (коливання артеріального тиску)

п‚· місцеву анестезуючу дію.

Фармакологічні особливості дії антигістамінних препаратів I покоління дають великий спектр побічних ефектів.

Побічні дії АГП I покоління

п‚· Седативний і снодійний ефекти: сонливість, відчуття втоми або збудження, тремтіння, порушення сну

п‚· Порушення координації рухів, концентрації уваги і атаксія (ефекти потенціюється алкоголем)

п‚· Запаморочення, головні болі, зниження тиску

п‚· Сухість у роті, оніміння слизової порожнини рота

п‚· Болі у шлунку, запори, нудота, затримка сечі (атропіноподобние ефекти)

п‚· Шкірні висипання

п‚· Бронхоспазм

п‚· Кардіоваскулярні ефекти, тахікардія

п‚· При парентеральному введенні - транзиторне падіння артеріального тиску, периферична вазодилатація.

Протипоказання до застосування АГП I покоління

п‚· Робота, що вимагає психічної і рухової активності, уваги

п‚· Захворювання: бронхіальна астма, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки з пілородуоденальним стенозом, гіперплазія передміхурової залози, затримка сечовипускання, серцево-судинні захворювання

п‚· Фармакологічна несумісність з наступними препаратами: холінолітиками, протисудомними препаратами, нейролептиками, трициклічними антидепресантами, інгібіторами МАО, засобами для лікування паркінсонізму і діабету.

Показання до застосування АГП I покоління

Широкий спектр фармакологічної активності розширює можливості їх використання не тільки при алергічних захворюваннях:

п‚· Алергічні реакції негайного типу (риніт, кон'юнктивіт, свербіж, сінна лихоманка, атопічний дерматит та контактний, сироваткова хвороба)

п‚· Профілактичне застосування при введенні лібераторів гістаміну (тубокурарин)

п‚· Безсоння

п‚· Паркінсонізм

п‚· Блювота вагітних

п‚· Вестибулярні розлади

п‚· Простудні захворювання.

Антигістамінні препарати I покоління використовують і будуть використовувати, головне робити це розумно, враховуючи всі характеристики цих препаратів. Вони існують у вигляді розчину, тому в тих ситуаціях, коли потрібно застосування розчинів, потрібно використовувати антигістамінні препарати I покоління.

Для лікування хронічних захворювань, що вимагають тривалого застосування препаратів, більш показано використання антигістамінних препаратів II покоління (лоратадин, цетиризин, ебастин та ін) та їх метаболітів, які в літературі нерідко називають препаратами III покоління (фексофенадин, дезлоратадин, норастемізол та ін).

АГП II покоління

У антигістамінних препаратів II покоління (астемізол, терфенадин) в терапевтичних дозах відсутня седативний ефект, однак при застосуванні їх у практиці виявилися ускладнення іншого роду.

Починаючи з 1986 р., в ряді публікацій дано опис подовження інтервалу QT і трепетаніямерцанія шлуночків серця, пов'язаних із застосуванням астемізолу. Пацієнти заперечували факт перевищення дози препарату, однак рівні його в плазмі та кінетика виведення чітко вказували на передозування.

Вплив на діяльність серця також описувалося у терфенадину, застосованого в комбінації з кетоконазолом або еритроміцином. Це обумовлено підвищенням концентрації терфенадину в плазмі під дією перерахованих вище препаратів, що інгібують цитохром Р450.

Використання цих препаратів у терапевтичних дозах викликало порушення серцевого ритму (Кардіотоксичного ефекту), що пов'язано з особливостями їх метаболізму і фармакокінетики. Антигістамінну дію здійснюється за рахунок активних метаболітів, які утворюються в печінці за участю ферментів системи цитохрому P450. Макроліди і протигрибкові препарати мають здатність інгібувати активність цього ферменту, наслідком чого є накопичення вихідного препарату в крові і тканини серця, що призводить до порушень серцевого ритму. Не виключена можливість цих ускладнень і при застосуванні ебастину.

Крім того, до факторів ризику розвитку аритмій при прийомі АГП відносять: порушення функцій печінки, зловживання алкоголем, електролітні порушення, захворювання серця, одночасне використання протиаритмічних і психотропних засобів.

Лоратадин, метаболізуються двома ізоферментами системи цитохрому Р450, подібних ускладнень позбавлений. Лоратадин не має негативного впливу на діяльність серця, що є безперечною перевагою цього препарату.

Метаболіти антигістамінних препаратів II покоління (фексофенадин, дезлоратадин, норастемізол та ін) при відсутності седативного, кардіотоксичного та інших небажаних ефектів мають значно кращий профіль безпеки.

Однак АГП пригнічують не всі симптоми алергії, наприклад, вони надають невелике вплив на закладеність носа у хворих сезонним алергічним ринітом і малоефективні при атопічної астми. Це не дивно, так як препарати цієї групи діють лише на один компонент алергічного каскаду, що визначає необхідність розробки нових, більш ефективних протиалергічних засобів. Нижче обговорюються механізми дії та результати клінічних досліджень дезлоратадину (Еріус), який не тільки селективно блокує Н1гістаміновие рецептори, але і володіє вираженою протиалергічною і протизапальною активністю за рахунок придушення різних елементів раннього і пізнього алергічного відповіді.

Дезлоратадин

Дезлоратадин активний метаболіт лоратадину, добре відомого селективного блокатора Н1гістамінових рецепторів II покоління. Дезлоратадин володіє подібними фармакодинамічні властивості, проте за активністю перевершує лоратадин (в 2, 54 рази) та інші препарати цієї групи. В експериментальних дослідженнях антигістамінні засоби розташовувалися в наступному порядку по спорідненості до Н1гістаміновим рецепторам (за спаданням): дезлоратадин> хлорфеніраміну> гидроксизин> мізоластин> терфенадин> цетиризин> ебастин> лоратадин> Фексофенадин [2, 11]. In vitro дезлоратадин володіє значно менш вираженим спорідненістю до Н2 та мускаринових рецепторі...


Страница 1 из 3Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Замовлення реферату
Товары
Наверх Зворотнiй зв'язок