Теми рефератів
> Авіація та космонавтика > Банківська справа > Безпека життєдіяльності > Біографії > Біологія > Біологія і хімія > Біржова справа > Ботаніка та сільське гос-во > Бухгалтерський облік і аудит > Військова кафедра > Географія
> Геодезія > Геологія > Держава та право > Журналістика > Видавнича справа та поліграфія > Іноземна мова > Інформатика > Інформатика, програмування > Історія > Історія техніки
> Комунікації і зв'язок > Краєзнавство та етнографія > Короткий зміст творів > Кулінарія > Культура та мистецтво > Культурологія > Зарубіжна література > Російська мова > Маркетинг > Математика > Медицина, здоров'я > Медичні науки > Міжнародні відносини > Менеджмент > Москвоведение > Музика > Податки, оподаткування > Наука і техніка > Решта реферати > Педагогіка > Політологія > Право > Право, юриспруденція > Промисловість, виробництво > Психологія > Педагогіка > Радіоелектроніка > Реклама > Релігія і міфологія > Сексологія > Соціологія > Будівництво > Митна система > Технологія > Транспорт > Фізика > Фізкультура і спорт > Філософія > Фінансові науки > Хімія > Екологія > Економіка > Економіко-математичне моделювання > Етика > Юриспруденція > Мовознавство > Мовознавство, філологія > Контакти
Українські реферати та твори » История » До питання про хронологію угорсько-візантійських зіткнень під час правління Гези II (1141 - 1162)

Реферат До питання про хронологію угорсько-візантійських зіткнень під час правління Гези II (1141 - 1162)

Ференц Макк

Всерпні 1147 правитель норманнского держави Південної Італії Рожер II почавпохід проти Візантії, зайняв острів Корфу і, зробивши його своєю базою, здійснювавзвідти спустошливі напади на інші візантійські території. Кінцевоюметою норманів було захоплення Константинополя. Візантійський імператор МануїлКомнін, після того як восени 1147 уклав союз з Венецією для витісненнянорманів, наприкінці 1148 в Солуні уклав важливий договір з німецькимкоролем Конрадом III, що отримав назву В«союз двох імператорівВ». Напереговорах в Солуні Мануїл і Конрад домовилися про те, що в 1149 р. разом відправляться в похід в Італію проти Рожера II. Їх метою було захоплення і розділнорманнского королівства. До 1149 р. під керівництвом Рожера II утвориласякоаліція різних сил, що протистоять з різних причин В«союзу двохімператорів В». Норманський правитель, з одного боку, хотів завадити тому,щоб було здійснено спільне німецько-візантійське вторгнення, з іншогобоку, він мав намір організувати новий похід на Святу землю, першоюзавданням якого було б взяття Константинополя. Він схилив до свого плануфранцузького короля Людовика VII, папу Євгена III і німецького герцога ВельфаVI. До цієї союзницької організації належав також володимиро-волинський князьІзяслав Мстиславич, який боровся проти візантійського впливу на російські землі, атакож великий жупан сербської області Рашка Урош II, який прагнув донезалежності від Візантіі1.

Вборотьбі коаліцій, що поділили в середині ХІІ століття Європу як би на дві частини,місце Угорщині позначили її власні цілі та зовнішньополітичні зобов'язанняна стороні французько-норманського союзу. З 1146 р. угорсько-німецькі відносини були ворожими. Далматинський питання привів державу Гези II(1141 - 1162) до протистояння з Венецією. Геза II мав добрі стосунки зВолинню та Києвом, був близький до сербів, а усталені в 1147 р. зв'язку з французами загострили угорсько-візантійські протиріччя. Всупереч Візантії, Геза II ійого оточення активно вплинули своєю поведінкою на те, [42. l.] що після двохспроб захоплення влади - в 1146 і 1147 рр.. - Претендував на престол герцогБорис знову попросив притулку при дворі василевса. У боротьбі з Венецією і В«союзомдвох імператорів В»в якості члена французько-норманської коаліції угорськефеодальне держава взяла на себе занадто важку ношу. У той час Геза IIнезмінно допомагав матеріально Вельф VI в його боротьбі проти Конрада III і в тойВодночас у 1148 - 1152 роках шість разів відправляв на російські землі угорськевійсько на допомогу князю Ізяславу. Одночасно на Балканах Угорське королівствовступило в безпосередню, збройну конфронтацію з Візантійською імперією.Згідно поширеній в історіографії погляду, цей період був уугорської історії увертюрою до епохи грецького втручання, тоді починалосявійськове оформлення спрямованих проти Угорщини візантійських устремлінь досвітового панування, в ході яких василевс примусив Угорське королівство довасальної присяги. Однак на підставі джерел це думка непідтверджується. Події свідчать про те, що збройні конфлікти міждвома державами зазвичай виникали по угорської ініціативи, і в ході бойовихдій у переважній більшості випадків Угорщина була активною, ініціативноюстороною. Геза II до того ж не лякався безпосередньо втручатися увнутрівізантійскіе політичні чвари і робив напади на візантійськітериторії. У той же час василевс, який рвався у той період до реставраціївізантійської влади в Південній Італії, у відношенні Угорщини прагнув лише допомсти за угорські акції, точніше - до встановлення миру і стабільності накордоні уздовж Дунаю і Сави.

Мине можемо тут зупинятись на більш детальному розгляду складаннятодішніх європейських відносин і характеру угорсько-візантійськоїконфронтації, це ми зробили в іншому месте2. Наша нинішня завдання - спробувативстановити хронологію угорсько-візантійського протистояння. Хронологічна канвавійськових і політичних подій цієї конфронтації є найвищою міроюспірною. З деяким перебільшенням можна сказати, що немає в історіографії двохтаких робіт, які розглядали б події на підставі однаковоїхронології. Причина цього в основному ховається в характері джерел.Щодо численні і різноманітні за своїм типом джерела (візантійські,російські, західні та мусульманські) описують - природно, в різних обсягах -ці події. Проте ці джерела в більшості своїй спираються напротіворечащую один одному, відносну хронологію, і лише в рідкісних випадкахдають точні, що позначають рік часові орієнтири, але і вони виявляютьсяпроблематичними. Залучення до аналізу нових джерел або нових точок зорутакож не відразу спонукає дослідників до зміни колишньої хронології. Колитепер - використовуючи результати попередньої історіографії - ми намагаємосявстановити хронологію епохи угорсько-візантійської конфронтації, ми заздалегідьобумовлюємо те, що через позначених проблем наша хронологія представляєтьсянам також в деяких тезах гіпотетичністьпредкової. Для визначення повної таостаточної хронології необхідні подальші дослідження.

Длявстановлення відправної точки для визначення дат подій збройної боротьбиміж Угорським королівством і Візантійською імперією нам слід виходити зповідомлень найважливіших джерел, що відносяться до цієї епохи, - праць візантійськихісториків Іоанна Кіннама і Микити Хоніат. З цих джерел ми дізнаємосянаступне. Після того, як візантійці за допомогою венеціанського форту відвоювали унорманів острів Корфу, імператор Мануїл почав | 43. l. | підготовку до походу вСицилію і Південну Італію. В цей час до імператора дійшла звістка про те, щознаходилися під візантійської владою серби на чолі з великим жупаном Рашкиповстали і вчинили спустошливі набіги на прикордонні з ними областіімперії. Мануїл близько дня осіннього рівнодення - отже, близько 23вересня - відправив грецький флот до Італії, а сам з відбірними загонами вторгсяна сербську землю. Сербська великий жупан Урош II сховався в гори від Мануїла,який після розорення сербських областей повернувся з військом вКонстантінополь3.

Оскількими точно знаємо, що відвоювання Корфу відбулося в серпні 1149 р.4, сербське повстання слід віднести до кінця літа 1149 г.5 Щодо цих подій питання полягає в тому, чи брали угорці участь у збройній акції сербів? Процьому вже один пасаж твори Кіннама повідомляє з повною ясністю,отже, в 1149 р. між угорцями й сербами виник союз проти Візантії.Згідно з повідомленням Кіннама, В«після того як Аламанні [німці, тобто Вельф VI ійого прихильники], Далматії [серби] і пеони [угорці] дізналися, що він [імператорМануїл] готується до війни проти Сицилії, вони домовилися між собою, щонападуть на ромеїв [візантійців] із заходу В»6. Однак, з візантійських хроністівні Кіннам, ні Микита Хоніат не говорять про те, що 1149 р. угорці воювали з Візантією. Це мовчання дає підстави для пануючого думки вісторіографії, згідно з яким, ні в сербській повстанні 1149, ні в наступних сербсько-візантійських військових зіткненнях самі угорці в дійсностіне брали участія7. Набагато менше поширений погляд, який оцінюєподії так, що Угорщина вже в 1149 р. безпосередньо воювала з Візантіей8.Це припущення будується на одному повідомленні російської (Київської) літопису. Злітопису відомо, що 23 серпня 1149 київський князь Ізяслав, шурин Гези II, зазнав поразки від Юрія Долгорукого, і Київ перейшов у володінняостаннього. Слідом за цим, ще восени 1149, Ізяслав попросив допомоги в угорського, польського та чеського правителів, але В«король [Геза II] ... вибачився,кажучи: я в стані війни з імператором [тобто з Мануїлу] В»9. На відміну відінших, ми вважаємо, що ця фраза російського джерела повідомляє проДійсно, фактично угорсько-візантійському збройному конфлікті. Нашетвердження вирішальним чином підтверджує одне панегіричне віршвізантійського поета того часу Феодора Продрома. [44. l.] Продром в повній згодіз грецькими хроністами розповідає всю історію бойових дій між сербамиі візантійцями, що відбулися восени 1149 Однак у ході викладу подій він в одному місці повідомляє...


Страница 1 из 5 | Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Замовлення реферату
Поиск
Товары
загрузка...