Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки
Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Экология » Екологія Соціо

Реферат Екологія Соціо

Категория: Экология

Екологія Соціо аналізує відношення людини у притаманному їй гуманістичному горизонті з точки зору його відповідності історичним потребам людського розвитку, в ракурсі культурної виправданості та перспективи, через теоретичне осягнення світу в його загальних визначеннях, які виражають міру історичного єдності людини і природи. Будь учений обмірковує головні поняття проблеми взаємодії суспільства і природи через призму своєї науки. Зокрема, географ розглядає проблему відносин суспільства і природи під кутом просторових співвідношень територіальних комплексів, біолог - під кутом розвитку живого речовини і т. д.

Понятійно-категоріальний апарат соціоекології формується, розвивається і вдосконалюється. Цей процес багатообразний і охоплює всі сторони соціоекології не тільки в об'єктивному, але і в суб'єктивному плані, своєрідно віддзеркалюючи наукова творчість і впливаючи на еволюцію наукових інтересів і пошуків як окремих вчених, так і цілих колективів, наукових шкіл.

Якщо проаналізувати літературу з цієї проблематики, то можна помітити, що в Останніми роками формується уявлення про основні завдання та функції соціоекології, її категоріального апарату. Є. В. Гірусов поважає, що екологія соціо - це дитина екстремальних обставин у розвитку взаємодії суспільства і природного середовища, і саме тією обставиною зумовлене її призначення - теоретично забезпечити гармонізацію цієї взаємодії [1].

За думку М. М. Мамедова, нормативні властивості соціально-екологічного знання грунтуються на відображенні об'єктивних законів екології і всебічному дослідженні можливих наслідків антропогенного впливу на природне середовище [2]. В. Д. Комаров зазначив, що соціоекологія - це науковий базис перспективної раціоналізації взаємодії суспільства і природи, вона вивчає специфічні закономірності і формулює принципи і методи оптимізації цієї взаємодії, що є інтересом всієї цивілізації [3].

Під багатьох роботах відзначено на величезному світоглядному значенні соціоекології, яке, на думку М. М. Кисельова, полягає в тому, що вона здатна забез-печіти конкретизацію філософського принципу єдності матеріального світу, подолання

традиційних уявлень про взаємодію суспільства і природного середовища, спрямованість екологічного дослідження на людину, тобто його гуманізації та соціалізації [4].

Професор А. Шаблій стверджує, що конкретними об'єктами соціоекології є соціоекосистеми, а предметом - взаємодія суспільства і природи в цих системах [5].

Очевидно, що структурна організація соціально-екологічного знання повинна повністю відповідати структурі об'єкта дослідження, структурі екологічної проблеми, а також виражати концептуальну цілісність цього знання, забезпечити координацію і субординацію ієрархічних рівнів теоретичного та емпіричного матеріалу.

Оскільки для сучасного стану суспільного розвитку характерне зростання залежності суспільства від стану природних ресурсів, то стає зрозумілим, що понятійний апарат суспільних наук повинен переважати у відображенні проблем взаємодії суспільства і природи. Людство вже значно взяло під свій контроль регіональні процеси біосфери та їхнє регулювання. Без сумніву, з часом уся біосфера буде охоплена регулятивною діяльністю людей, і система суспільство-природа стане самоорганізувальною системою в цілому, а не тільки в окремих частинах. Організаційним чинником цієї системи буде суспільство, а головними каналами зв'язку між цими частинами - природні кругообіги речовин та енергії, в структуру яких люди навчаться штучно вводити компоненти своєї діяльності [6].

Про виняткової ролі соціоекології у вирішенні проблем в системі суспільство-природа необхідно підкреслити, що саме вона передбачає злиття природничих, суспільних і технічних наук, оскільки соціальна екологія формувалася на різних тлумаченнях і тривалий час існувала як екологія міста (урбоекологія), соціологія урбанізації і т. д. Ці категорії дуже впевнено використовує багато вчених в соціоекології.

Значну частина категорій і понять соціоекологія запозичила від біоекологія, в Зокрема, багато категорій з екології рослин і тварин - такі, як ареал, адаптація, популяція т. д. У той же час соціальна екологія використовує просторово-часовий підхід суспільної географії та економіки природокористування. Проф. О. Шаблій зазначає, що "географічна наука створила потужний методологічний і теоретичний понятійно-категоріальний апарат, фундаментальні концепції геосфери, географічної та ландшафтної оболонки, природно-територіальних і терітіріально-господарських (у тому числі виробничих) і соцільно-економічних комплексів (геосистем) "[7].

За думку М. Нижнього і Л. Гриніва, інтегративна природа соціоекології вельми наочно проявляється в надзвичайно високій сприятливості цієї галузі до активного використання будь-яких компонентів загальнонаукових методологій; це стосується, насамперед, сучасних загальнонаукових підходів до пізнання діяльності - системного, структурного, функціонального, інформаційного, ймовірного т. д. [9].

Кожен з нетрадиційних загальнонаукових підходів (системний, структурний, функціональний і т. п.) концентрує увагу дослідника на вивченні саме того аспекту діяльності, який визначений відповідним центральним поняттям, відображеним в назві підходу.

До категоріям соціальної екології належать фундаментальні поняття, що відображають загальні істотні властивості, зв'язки і відносини суспільства і природи, їх пізнання і перетворення людиною з метою гармонізації цих відносин. Це важливі результати багатовікового процесу розвитку взаємовідносин суспільства і природи, всієї духовної культури спілкування людини з природою в процесі природокористування. Розрізняють загальні категорії екології соціо як науки, її окремі категорії, а також категорії конкретних наук, які входять в систему екології соціо на правах галузевих підрозділів як її складові частини. До загальних категорій екології соціо як науки можна зарахувати об'єкт її вивчення - екосистеми соціо. Адже "центральна ідея системного підходу полягає у вивченні будь-якого рівня організації саме як систем, виходячи з сутнісних рис системних утворень "[7].

В разі розгляду екосистеми соціо як територіальної природною для соціо само-регульованої системи, динамічна рівновага якої повинна забезпечувати людське суспільство, нам треба чітко усвідомлювати, що суспільство, як і природа, - Без сумніву, велика система. Це означає, що різні сторони його існування, функціонування і прогресу є порівняно самостійними системами (звичайно, вони пов'язані безперервним взаємодією і взаємної детермінацію).

Для вивчення та оптімізування антропогенної складової соціоекосистеми дуже важливо знати роль і місце людського фактору у впливі на навколишнє середовище. Як відомо, результатом функціонування соціоекосистеми є створений корисний продукт, що йде на задоволення потреб людини, а також можливі наслідки цієї діяльності у вигляді різних ушкоджень компонентів навколишнього середовища (викиди і скиди, зміна ландшафту і гідрологічного режиму, не поновлювані знищення частин мінеральних, грунтових, лісових, водних та інших ресурсів). Чи задовольняють ці результати тривалі інтереси людини, здатне навколишнє середовище витримати ці впливи без деградації екосистем - ось ті питання, відповіді на які можуть визначити рівень оптимізації та гармонізації соціоекосистеми.

Якість природного середовища людини означає збереження екологічної рівноваги в ньому в такому вигляді, щоб люди могли жити і розвиватися як біологічні істоти. Цього можна досягти, якщо при освоєнні природи в процесі виробництва виходити з розуміння обмеженості можливостей біосфери [10]. Крім рівня забруднення атмосферного повітря та води, капітальних вкладень на заходи по охорони і раціонального використання природних ресурсів, до показників якості навколишнього середовища слід зарахувати також і якість природно-кліматичних умов...


Страница 1 из 2Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Замовлення реферату
Товары
загрузка...
Наверх Зворотнiй зв'язок