Катерина II, Карамзін і Шишков » Українські реферати
Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки
Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Языкознание, филология » Катерина II, Карамзін і Шишков

Реферат Катерина II, Карамзін і Шишков

Івінський А.Д.

Мовна програма Катерини II [i] і її роздуми про російської історії виявилися затребувані на початку XIX століття в середовищі людей, скептично налаштованих щодо відношенню до ліберальних починанням молодого імператора Олександра I. Можна говорити про виникнення широкої консервативної опозиції, до якої входили такі різні літератори, як А.С. Шишков і Н.М. Карамзін.

В дослідницькій літературі давно утвердилося уявлення про протистояння В«Двох культурних світоглядівВ» (Сакулін 1929, 334) - Шишкова і Карамзіна, реакціонера і ліберала. Найважливішим епізодом цієї боротьби зазвичай називають В«суперечка про старому і новому складі В», який привів у результаті до поділу літератури першої чверті XIX століття на два табори - архаистов і новаторів.

При всій адекватності подібної схеми вона допускає ряд доповнень. З самого початку дана полеміка стосувалася не тільки і не стільки літературних питань, скільки питань суспільно-політичних. І в трактуванні цих останніх погляди Шишкова і Карамзіна виявляються виключно близькими - відверто консервативними. Ще А.Н. Пипін в 1885 році зазначав, що В«на ділі між Шишковим і Карамзіним, - крім різниці в мові, - не було суттєвої різниці В»і щоВ« їхній патріотизм був однаково консервативний В»(Пипін 2001, 284). А в 1902 році М.М. Булич відзначав ідеологічну близькість двох, здавалося б, настільки не близьких один одному авторів: В«Один він <Шишков. - А.І.> висловлював друковано тоді ці думки і ніяк не очікував, що у нього буде скоро багато прихильників і що сам Карамзін, глава школи або, за висловом Шишкова, В«деякої особливої вЂ‹вЂ‹зграї письменників, озброїлися проти Славенського мови В», буде на його боці і стане висловлювати прямо государеві ще більш залякують думки В»(Булич 1902, 140). Про це ж писав і М.М. Погодін в 1866 році: В«Карамзін був у своїй записці, нинішньою мовою, консерватор (охоронець) <...> В»(Погодін 1866, 83).

Політична підгрунтя полеміки про старому та новому складі була очевидна для істориків літератури другої половини XIX століття. Так, А.П. П'ятковська вважав, що полеміка В«Проти нових моральних і політичних поглядів зав'язалася у формі спору про мовою В»іВ« тільки ховалася під личину філологічних міркувань В»(П'ятковська 1888, 151). У свою чергу Булич зазначав, що В«основні погляди Шишкова <...> Приховані під міркуваннями його про мову В»(Булич 1902, 129).

Мова йшла не просто про питання стилю або літературних уподобаннях. Шишков в В«Роздумах про старому та новому складіВ», а потім і Карамзін в В«Записці про давньої і нової Росії В»послідовно заявляли про свою незгоду з відходом Олександра від принципів самодержавної влади, закладених блискучим століттям Катерини.

Покійної імператриці Карамзін присвятив панегірик - В«Історичне похвальне словоВ»: В«Катерина безсмертна своїми перемогами, мудрими законами і благодійними установами. За цим простому і ясному кресленню Карамзін на декількох сторінках представляє повне огляд її царювання в картині, істинно прекрасною В»(Погодін 1866, Т. 1, 327). Про неї ж він розмірковував і в В«Записці про давньої і нової Росії В». Для нього єкатерининська Росія - істинний зразок для наслідування: В«Замість того, щоб негайно звертатися до порядку речей Екатерініна царювання, затвердженого досвідом 34 років і, так би мовити, виправданому безладами Павлова часу, замість того, щоб скасувати єдино зайве, додати потрібну, одним словом, виправляти по грунтовному розгляду, - радники Александрова захотіли новини в головних способах монаршого дії, залишивши без уваги правила мудрих, що всяка новина в державному порядку є зло, до Якому треба вдаватися тільки у необхідності, бо один час дає належну твердість статутів <...> В»(Булич 1902, 288).

Шишков в попереднього повідомлення до В«Міркування про старому та новому складіВ» використовує похвальне слово А.В. Суворова Катерині: В«Жадана народу Славенського Матір, звеселяючий бити таковою! Како любиш давнину Славенськ, діяння, оповідання? Все, все приналежне Слов'янам? У цих упражняешіся, любомудрствуеші, і простіраеші незнаний промінь світлості майбутнім письменникам нашим. Коль солодко нам се, що тако чествуеші і возносіші мову Славенський! Коліки Твій подвиг сей, почерпнути оний з джерел істинних і єдиних, але джерел віддалених і мало відвідуваних? (Суворов в похвальному слові Катерині Другій) В»(Шишков 1803). Шишкову, з одного боку, важливо було нагадати публіці про наукових заняттях Катерини, імператриці, що любила російську мову і розуміла ціну вітчизняної культури, але з іншого - йому потрібно було підкреслити спадкоємність власної культурної позиції. Він сам задає той контекст, в якому необхідно розглядати його роботу. Його мовна позиція фактично базувалася на тезі Катерини про давнини В«слов'янськогоВ» мови, Ср: В«На думку Шишкова, церковнослов'янська мова була первісною мовою людства і зберіг в найбільшій чистоті первісну систему зв'язку понять, В«корінніВ» образні форми ідеального первоязика В»(Виноградов 1982, 215). Крім того, він також звертається до етимологічним розвідкам, як і імператриця, він захоплюється В«корнесловіемВ», становить спеціальні таблиці, готує словники. Так само, як і Катерина, Шишков не є В«чистимВ» вченим, він ідеолог, але практично всі його ідеї сходять до катерининської монархічної концепції.

В«Новий слог В»для Шишкова неприйнятний, тому що він пов'язаний з ідеологією французьких філософів, що призвела до страшної революції (Катерина останніх років царювання прекрасно б його зрозуміла): В«Ми залишалися ще, до часів Ломоносова і сучасників його, при колишніх наших духовних піснях, при священних книгах, при роздумі про величність Божу, при розумування про християнські посадах і про вірі, навчає людину лагідному і мирному житію, а не тим розпусним нравам, яким новітні філософи навчили рід людський, і яких згубні плоди, після такого проліянія крові, і понині ще у Франції гніздяться В»(Шишков 1824, 423).

Але не поділяв революційних переконань і Карамзін. І категорично не подобався йому той Європоцентризм мислення російської політичної еліти, який сформувався за Петра I: В«Ім'я російського чи має тепер для нас ту силу несповідимі, яку воно мало колись? <...> За царя Михайла, або Феодорі, вельможа російський, зобов'язаний усім отечеству, чи міг би з веселим серцем на вік залишити його, щоб в Парижі, в Лондоні, Відні спокійно читати в газетах про наших державних небезпеки? Ми стали громадянами світу, але перестали бути, в деяких випадках, громадянами Росії. Виною - Петро В»(Пипін 2001, 240-243).

А в контексті з кожним роком все ускладнювати відносини Олександра і Наполеона вірність ліберальним ідеям В«французьких філософівВ», в очах політичних старовірів, могла привести тільки до національної катастрофи.

Існувала опозиція Олександру і в імператорській родині. Чи не ключовою фігурою тут була велика княгиня Катерина Павлівна. Навколо неї групувалися політичні консерватори, вхожий в це коло був і Карамзін: В«Навколо великої княгині склався тісний гурток визначено консервативного спрямування, і найбажанішим гостем в Твері був Н.М. Карамзін. Вона вважала конституцію В«Досконалим дурницеюВ», а самодержавство корисним не тільки в Росії, але і в західно-європейських державах <...> Вона охоче підписала б своє ім'я під відомим міркуванням Карамзіна В«Про давньої і нової Росії в її політичному та цивільному відношенні В», під цією гарячою проповіддю самодержавства і засудження ліберальних реформ. <...> Іншим частим відвідувачем Твері і постійним кореспондентом великої княгині був гр. Ф.В. Ростопчина В»(Богоявленський 1994, 193; Ср: Vries de Gunzburg 1941, 45-49).

В лютому 1810 року за наполегливе прохання великої княгині Карамзін приїхав до Тверь і шість вечорів поспіль читав їй уривки з В«Історії держави Російського В». Після цього Карамзін ще два рази був в Твері: в грудні 1810 і в лютому 1811 років. Я...


Страница 1 из 3Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Замовлення реферату
Товары
Наверх Зворотнiй зв'язок