Главная > Зарубежная литература > Аналіз п'єси А.П. Чехова "Чайка"

Аналіз п'єси А.П. Чехова "Чайка"


25-01-2012, 10:41. Разместил: tester8

МІНІСТЕРСТВО АГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ

Державне освітня установа вищої професійної освіти

ЧЕЛЯБІНСЬК ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра галузей і ринків ІЕкОБіА

Реферат

на тему:

В«Аналіз п'єси А.П. Чехова "Чайка" В»

Виконала:

студентка гр. 22

Петрова І.В.

Челябінськ

2009


Зміст

Введення

1. Короткий зміст твору

2. Інтерпретація п'єси В«ЧайкаВ»

2.1 В«ЧайкаВ» Р.К. Щедріна

2.2 В«ЧайкаВ» Б. Акуніна

3. Дієво-психологічний аналіз В«ЧайкиВ» як основа літературознавчої інтерпретації

3.1 Підтекст або В«підводна течіяВ» п'єси

3.2 Режисерський аналіз п'єси

Висновок

Література


Введення

Антон Павлович Чехов - це російський письменник, автор оповідань, повістей і п'єс, визнаний одним з найвидатніших письменників у світовій літературі. Чехов створив чотири твори, стали класикою світової драматургії, а його кращі розповіді високо оцінюються письменниками та критиками.

У 1895-1896 роках була написана п'єса В«ЧайкаВ», і вперше опублікована в 12 номері за 1896 рік журналу В«Російська думкаВ». Прем'єра ж балету В«ЧайкаВ» відбулася 17 жовтня 1896 року на сцені петербурзького Александрінського театру. Однак ця прем'єра не мала успіху.

У 1896 році, після провалу В«ЧайкиВ», Чехов, який написав вже до того моменту кілька п'єс, відрікся від театру. Однак, в 1898 році, постановка В«ЧайкиВ» Московського Ху

дожнього Театру, заснованого Станіславським і Немировичем-Данченко, мала величезний успіх у публіки і критики, що спонукало Антона Чехова на створення ще трьох шедеврів - п'єс В«Дядя ВаняВ», В«Три сестриВ» і В«Вишневий садВ».

Спочатку Чехов писав оповідання тільки для того, щоб заробити грошей, але по мірі зростання його творчих амбіцій, він створив нові ходи в літературі, сильно вплинувши на розвиток сучасного короткого оповідання. Оригінальність його творчого методу полягає у використанні прийому під назвою В«потік свідомостіВ», пізніше перейнятого Джеймсом Джойсом і іншими модерністами і відсутності фінальної моралі, так необхідної структурі класичного розповіді того часу. Чехов не прагнув дати відповіді читаючої публіки, а вважав, що роль автора полягає в тому, щоб ставити питання, а не відповідати на них.

Мабуть, ні одна з п'єс Чехова не викликала стільки суперечок як у сучасників письменника, так і в більш пізніх дослідників його творчості. Це не випадково, так як саме з В«ЧайкоюВ» пов'язують становлення Чехова-драматурга, його новаторство в цієї галузі літератури.

Різноманітність підходів до творчості Чехова неминуче призводить до появи поглядів деколи прямо протилежних. Одне з таких розбіжностей заслуговує особливої вЂ‹вЂ‹уваги, так як існує вже протягом багатьох десятиліть, - це суперечка між театрознавцями і філологами: В«Часто театрознавці під виглядом дослідження пропонують і намагаються зіграти свою виставу на папері. Чудово спокуса писати про В«моєму Чехова В»абоВ« Чехові в мінливому світі В», але нехай есеїстикою та інтерпретаціями займаються режисери, письменники, критики - художники. Цікавіше В«чеховський Чехов В»... погляд не ззовні, із залу, з нашого часу, а зсередини - з тексту, в ідеалі - В«з авторської свідомостіВ».

Причини такої недовіри філологів до театрознавцям і особливо режисерам зрозумілі: шукання останніх обумовлені законами театру, чуйного до потреб часу, а, отже, пов'язані з привнесенням у твір суб'єктивних В«нечеховскіхВ» елементів, не прийнятних в літературознавстві. Але якщо поглянути на літературознавчі трактування В«ЧайкиВ», то неважко помітити, що деякі постановки все ж надали на них досить сильний вплив. Першими тут слід виділити постановку МХАТу 1898р., яка вважається найбільшою В«чеховськоїВ», незважаючи на всі розбіжності автора з Художнім театром, і партитуру К.С. Станіславського до цього спектаклю. Гра Коміссаржевської на сцені Александрінського театру в 1896 році і особливо її оцінка самим Чеховим надовго схилили симпатії багатьох дослідників на користь Зарічній. Постановки А. Ефроса (1966р.) та О. Єфремова (1970р.) акцентували увагу на роз'єднаності героїв, догляді їх у себе, і хоча спектаклі були сприйняті як осучаснений Чехов, інтерес філологів до цієї особливості посилився.

Говорячи про причини розриву літературознавчих і сценічних інтерпретацій, З.С. Паперний висловлює думку, що В«п'єса виявлялася недосяжною для повного театрального здійснення В». Кожна постановка В«ЧайкиВ» відображала лише окремі її сторони, а в цілому п'єса В«ширше можливостей одного театруВ».

Шах-Азізова, аналізуючи тенденції чеховського театру 60-70-х років, робить висновок, що В«епічна докладність і ніжна лірика з вистав йдуть ... оголюється драматургічна природа чеховських п'єс ... В»Причину цього вона бачить у новому вирішенні питання про роль подій, які театр не тільки виділяв емоційно, але й часто виносив на сцену те, що сам Чехов намагався приховати: В«... поведінка героїв часто ставало підвищена нервозність і глядачам не те щоб натякали, а прямо вказували, що в душі у героїв ... В»

Шах-Азізова бачить однобічність пошуків в тому, В«що театр прагне досліджувати чеховську театральність в її чистому вигляді. Для цього її виділяють, витягають із складного єдності драми, епосу і лірики ... В»Але подібним недоліком страждають і літературознавчі дослідження, де драматизм геть випадає з поля зору.

Щоб дати цілісний аналіз, заснований на вірному співвідношенні трьох начал (драматичного, епічного і ліричного), необхідно подолати цей розрив. Труднощі тут в те, що вистава є новим твором мистецтва, не піддається однозначному тлумаченню: В«чеховськеВ» в ньому невіддільне від В«режисерськогоВ», від індивідуальних особливостей акторів і сучасних нашарувань. Тому шлях подолання розриву бачиться не в аналізі постановок і пов'язаних з ними матеріалів, а в застосуванні деяких використовуваних режисерами методів і прийомів аналізу літературного тексту для цілей літературознавчої інтерпретації.

Але дієвий аналіз, проблемам якого присвячена ця робота, не можна пов'язувати виключно з театральною практикою, де аналіз тексту невіддільний від інших задач. Більше того, хоча режисери, які прагнуть іти від природи людини, нерідко і звертаються за підтвердженням інтуїтивних знахідок до психології і фізіології, в практичній роботі вони намагаються не використовувати точну наукову термінологію, виробляючи свою мову, зрозумілий акторам і допомагає розбудити їх творча уява. Тому в даній роботі, поряд з використанням практичного досвіду режисерів, буде дано чисто теоретичне обгрунтування дієвого аналізу, засноване на психологічній теорії діяльності.

При співвіднесенні дієво-психологічного аналізу з літературознавчим виникає цілком справедливе питання, що ж нового ми вносимо. Адже сутність дієвого аналізу полягає у відновленні дії в найширшому сенсі слова: вчинків героїв, їх мотивів, подій п'єси - в кінцевому рахунку, подієвого ряду або сюжету. Але коли мова йде про такому творі як В«ЧайкаВ», ця завдання виявляється однією з найскладніших. Не випадково питання про роль подій в драматургії Чехова викликає стільки суперечок, і часто виникає сумнів не тільки в тому, що є подією, а що ні, але і чи є вони взагалі. Дієво-психологічний аналіз допомагає отримати інформацію про події, і особливо необхідний у тих випадках, коли така інформація не виражена словесно.

Застосовуваний метод аналізу дозволяє об'єктивувати картину того, що відбувається в В«ЧайціВ», малює щось на зразок В«панорами життя героївВ», відновлюючи в тимчасовій послідовності всі події, про яких є пряма чи непряма інформація в п'єсі. У контексті цієї В«панорамиВ» по-новому постануть багато відзначалися раніше особливості п'єси: ліризм, розповідність, символіка. Результати аналізу дозволять переглянути традиційно прийняте в літер...атурознавстві положення про те, що в чеховської драматургії немає колізії, заснованої на зіткненні різних цілей героїв і що В«єдиного потоку вольового устремлінняВ» персонажів в чеховських драмах не залишається і сліду В». Це в свою чергу дає можливість говорити про новий співвідношенні традиційних і новаторських елементів в драматургії Чехова.

Результати дієвого аналізу не є трактуванням і самі підлягають подальшій інтерпретації поряд з іншими елементами форми. Застосовуваний метод не застраховує від суб'єктивних оцінок та висновків, і не можна стверджувати, що в роботі дані єдино правильні відповіді на всі поставлені питання, але очевидно інше - ці питання не повинні залишатися поза увагою літературознавців.


1. Короткий зміст твору

Дія відбувається в садибі Петра Миколайовича Соріна. Його сестра, Ірина Миколаївна Аркадіна, - актриса, гостює в його маєтку разом зі своїм сином, Костянтином Гавриловичем Трєплєвим, і з Борисом Олексійовичем Тригоріна, белетристом. Сам Костянтин Треплєв також намагається писати. Присутні в маєтку готуються дивитися п'єсу, поставлену Трєплєвим серед природних декорацій. Грати в ній єдину роль повинна Ніна Михайлівна Зарічна, молода дівчина, дочка багатих поміщиків, в яку Костянтин закоханий. Батьки Ніни категорично проти її захоплення театром, і тому вона повинна приїхати в садибу таємно. Серед очікують спектакль також Ілля Опанасович Шамраєв, поручик у відставці, керуючий у Соріна, його дружина - Поліна Андріївна і його дочка Маша; Євген Сергійович Дорн, доктор; Семен Семенович Медведенко, учитель. Медведенко сумирно закоханий у Машу, але та не відповідає йому взаємністю, бо любить Костянтина Треплева. Нарешті приїжджає Зарічна. Ніна Зарічна, вся в білому, сидячи на великому камені, читає текст у дусі декадентської літератури, що тут же зазначає Аркадіна. Під час всієї читки глядачі постійно перемовляються, незважаючи на зауваження Треплева. Незабаром йому це набридає, і він, розлютившись, припиняє подання і йде. Маша поспішає за ним, щоб відшукати його і заспокоїти.

Проходить кілька днів. Дія переноситься на майданчик для крокету. Батько і мачуха Ніни Зарічної поїхали до Твері на три дні, і це дало їй можливість приїхати в маєток Соріна. Ніна ходить по саду і дивується з того, що життя знаменитих акторів і письменників точно така ж, як життя звичайних людей. Треплєв приносить їй убиту чайку і порівнює цю птицю з собою. Ніна ж говорить йому, що майже перестала розуміти його, так як він став висловлювати свої думки і почуття символами. Костянтин намагається порозумітися, але, побачивши здався Тригоріна, швидко йде. Ніна і Тригорін залишаються вдвох. Ніна захоплюється тим світом, в якому живуть Тригорін і Аркадіна. Тригорін ж малює своє життя як болісне існування. Побачивши вбиту Трєплєвим чайку, Тригорін записує в книжечку новий сюжет для невеликого оповідання про дівчину, схожою на чайку: В«Випадково прийшла людина, побачив і від нічого робити знищив їїВ».

Проходить тиждень. У їдальні будинку Соріна Маша зізнається Тригоріна, що любить Треплева і, щоб вирвати цю любов зі свого серця, виходить заміж за Медведенко, хоча і не любить його. Тригорін збирається виїжджати до Москви разом з Аркадиной. Ніна Зарічна збирається теж їхати, так як мріє стати актрисою. Ніна дарує Тригоріна медальйон, де позначені рядки з його книги. Відкривши книгу на потрібній місці, той читає: В«Якщо тобі коли-небудь знадобиться моє життя, то прийди і візьми її В». Тригорін хоче послідувати за Ніною, так як йому здається, що це те саме відчуття, яке він шукав все життя. Дізнавшись про це, Ірина Аркадіна на колінах благає не залишати її. Однак, погодившись на словах, Тригорін домовляється з Ніною про таємному побаченні по дорозі в Москву.

Минає два року. Сорін вже шістдесят два, він дуже хворий, але так само сповнений жагою жити. Медведенко і Маша одружені, у них є дитина, але щастя в їхньому шлюбі немає. Маше огидні і чоловік, і дитина, а сам Медведенко дуже від цього страждає. Треплєв розповідає Дорну, який цікавиться Ніною Зарічній, її долю. Вона втекла з дому і зійшлася з Тригоріна. У них народилася дитина, але незабаром помер. Тригорін вже розлюбив її і повернувся до Аркадиной. На сцені у Ніни всі складалося ще гірше. Грала вона багато, але дуже В«грубо, без смаку, з завиваннями В». Вона писала Трєплєву листи, але ніколи не скаржилася. У листах підписувалася Чайкою. Її батьки знати її не хочуть і не пускають до будинку навіть близько.

Ніна з'являється абсолютно несподівано. Костянтин, вкотре зізнається їй у любові і вірності. Ніна не приймає його жертви. Вона досі любить Тригоріна, у чому і зізнається Трєплєву. Вона їде в провінцію грати в театрі і запрошує Треплева поглянути на її гру, коли вона стане великою актрисою. Треплєв після її відходу рве всі свої рукописи, потім йде в сусідню кімнату. У покинутої їм кімнаті збираються Аркадіна, Тригорін, Дорн та інші. Лунає постріл. Дорн, сказавши, що це лопнула його пробірка, йде на шум. Повернувшись, він відводить Тригоріна в сторону і просить його відвести куди-небудь Ірину Миколаївну, тому що її син застрелився.


2. Інтерпретація п'єси В«чайкаВ» 2.1 В«ЧайкаВ» Р.К. Щедріна

У 1979 р. Р.К. Щедрін написав музику на п'єсу А. Чехова В«ЧайкаВ», і трохи пізніше в 1980р. у Великому театрі було поставлено балет В«ЧайкаВ», де Щедрін постав і як композитор, і як лібретист (співавтор) (спільно з В. Левенталя), а Плісецька і танцювала головну героїню, Ніну Зарічну, і втілила символічну Чайку, і вперше стала одноосібним балетмейстером спектаклю. Це був справжній творчий тандем, здорове співробітництво двох великих талантів, що живуть під одним дахом.

Композитор засобами оркестру створив остроекспрессівний В«крик чайкиВ», який провів через весь балет, надавши йому підвищену трагічність.

У ньому добре вгадувалися В«ПідстреленіВ» долі героїв, а сценічна драма проектували В«крикВ» під часу. Новаторською стала музична форма балету - цикл з 24 Прелюдій з додаванням трьох інтерлюдії і однієї постлюдія.

2.2 В«ЧайкаВ» Б. Акуніна

Балетмейстер Борис Акунін створив детективне продовження чеховської В«ЧайкиВ», в якому дав кілька варіантів закінчення знаменитої п'єси.

У кожному своєму В«п'ятій діїВ» він робить винним у смерті Треплева різних осіб. Доктор Дорн стає в цих продовженнях кимось на кшталт слідчого, заявляючи про свої родинні зв'язки з фон Дорн (у творах Акуніна часто зустрічаються представники цієї династії).

Він цілком аргументовано розкриває мотиви цих злочинів, по-детективному знаходячи кожного разу В«рояль в кущах В»: приховані обставини, які роблять смерть Треплева вигідною різним людям, причому зовсім несподіваним. В останньому варіанті В«п'ятої діїВ» винним оголошується сам Дорн.


3. Дієво-психологічний В«ЧайкиВ» аналіз як основа літературознавчої інтерпретації

Перш ніж приступити до дієво-психологічному аналізу В«ЧайкиВ», хотілося б уточнити його місце в літературознавчої інтерпретації та загальні умови, визначають можливість та доцільність його застосування.

В«Всякий аналіз літературного твору, в кінцевому рахунку, зводиться до з'ясуванню його ідейно-художнього сенсу. І шлях осягнення цього сенсу - завжди шлях В«вчитуванняВ» в авторський задум, виявлення авторської позиції В». Якщо ми повернемося до згаданого раніше спору філологів і театрознавців, то побачимо, що перші претендують на В«погляд з авторської свідомостіВ», тобто трактування, максимально наближену до задуму автора. Але при відновленні авторського задуму часто упускається з виду важливий його елемент - вплив художнього твори. Вплив - елемент задуму, частина авторського свідомості, так як діяльність в В«особистісної площиниВ» має на меті зміну людини. Предмет літературознавчого аналізу часто розуміють дуже вузько, визначаючи йог...о як світ художнього твору - образи, об'ектівіруемие свідомістю читача. Цей світ представляють як щось, існуюче незалежно від свідомості автора і читача. Іноді дійсно створюється таке враження, коли образи набувають у суспільній свідомості стійку емоційну маркированность. Але якщо задум автора реалізується через актуалізуються при сприйнятті психічні стани, через зміни в свідомості читача, що відбуваються під впливом порушуваних і направляються автором психічних процесів, то задум цей не можна зрозуміти без аналізу передбачуваного впливу або адекватного йому сприйняття.

Тому предмет літературознавчого аналізу слід розуміти набагато ширше. До нього увійде і та затекстового реальність , яка породила творчий конфлікт і стала матеріалом для створення світу художнього твору, і автор, його свідомість, яка створила ідеальну художню модель. Це поняття набагато ширше, ніж світ художнього твору, тому включає процес його створення, вираження в знаковій системі і, нарешті, його передбачуваний вплив. А також сам художній предмет , в даному випадку - текст; читача , свідомість якого під впливом художнього предмета відтворює ідеальну художню модель в індивідуально-своєрідному варіанті.

3.1 Підтекст або В«підводна течіяВ» п'єси суб'єкт висловлювання (Дії) висловлювання (Дія) контекст підтекст дійова особа слово, репліка, текст ролі події п'єси драматичний автор слово-деталь, репліка, події п'єси В«буденнеВ» свідомість В«принцип айсберга В»психологічний план література боротьби В».

інформації.

Пропонуючи Якщо

Це не Але

Тут образу В».

В

Дієвий
Висновок

Викладені можна посперечатися. Тільки Сам

Ми вже Можна виділити чотири

1.

2. гроші;

3. любов;

4. мистецтво.

Перші два одному. усвідомлювати.

Треплєв

Виникає розривів. мотиви.

Наприклад, автора.
Література

1. Сайт

2. Т. 1.

3. К.С. Собр. соч.

4.янин В.П. Психолингвистические аспекти художнього тексту. МДУ - 1988.

5. Буланов А.М. Авторський ідеал та його втілення в російській літературі другої половини 19 ст. Волгоград - 1989.

6. Раппопорт С.Х. Від художника до глядача. М - 1978.

7. Багратіоні-Мухранелі І. Чеховський Чехов ... // Сучасна драматургія. 1990. № 4.

8. Паперний З.С. Доля В«Чайки - на сцені і в кіно. // В його кн.: Стрілка мистецтва. М - 1986.

9. Шах-Азізова Т.К. В«ЧайкаВ» сьогодні і колись. // Театр. 1980. № 7.