"Вальдшнепи" Микола Хвильовий. Проблеми інтерпретації й інтертекстуального прочитання
Серед урівків Із Романів, незавершеного чі "ненапісаніх" Романів найвідоміші, безперечно, "Вальдшнепи" Миколи Хвильового. Робіті якісь певні Висновки Щодо Його ідейного змісту чі формально особливая, зокрема й Щодо жанрової сутності та структуро Будови, Надзвичайна доладно самє через Його незавершеність. Точніше, роман БУВ завершень, альо до нас дійшла Тільки Його початкова частина. Загальновідомо, Що "Вальдшнепи" писалися влітку 1926 року, перша частина друкувалася на качанів 1927 року в 5-му чіслі "ВАПЛІТЕ", друга Вже Була набрана в 6-му чіслі, альо и роман, и статья І. Сенченка "Де Хвилі", і Загальне протистояння ваплітян до офіційної Лінії компартії виду настількі непрійнятнімі, Що це число Часопис Було заборонене цензурою, сконфісковане и Знищення. Як дісціплінованій член партії, М. Хвильовий за вказівкою відповідніх органів, очевидно, зніщів рукопис Другої Частина роману, тому Вона не збереглася Ні в архіві письменника, НІ в архівах журналу, цензурного відомства чи спецслужб. Із Шкірні роком сподівань на ті, Що текст буде Знайда, усьо менше ї менше.
Є Тільки окремі цитати з Другої Частина "Вальдшнепів", які наводити у гострокрітічній брошурі "Від ухілу - у прірву: Про "Вальдшнепи" Хвильового "Андрій Хвиля, колішній боротьбист и тодішній Завідувач преси ЦК КП (б) У. За Переказ, Заборонена одного частина роману у вігляді журнальних гранок передавати з рук у руки довіренімі особами, тому певна кількість людей усе ж таки мала змогу її прочітаті. Скажімо, Л. Сеник стверджує: в усніх Спогадах 60-х РОКІВ Володимир Гжицького повідомляв, Що читали інші Частину "Вальдшнепів". Про окремі її сюжетні періпетії наводити Відомості кож Юрій Лавріненко, Який, за Його словами, теж читав заборонену Частину роману. Однак цього Дуже мало, щоб скластись якесь більш-Менш чітке уявлення про повний текст роману. Того, Наприклад, Ю. Безхутрий
у ґрунтовному дослідженні "Хвильовий: проблеми інтерпретації" взагалі НЕ аналізує цею твір: "Із відоміх творів Хвильового 1922-1928 РОКІВ поза Нашою УВАГА залішівся фрагмент роману "Вальдшнепи". Це Зроблено Свідомо: відсутність Закінчення, Як и у випадка з іншімі незавершеного текстами, не Дає возможности адекватно оцініті Його Як цілість ". Однак зрозуміло, Що залішіті поза УВАГА літературознавства фрагмент роману, якому М. Хвильовий надавав особливого значення у Власний доробки, теж не можна. Особливо ЯКЩО врахуваті, Що цею фрагмент, на відміну від багатьох інших фрагментів и незавершеного творів, усьо ж таки БУВ опублікованій и відіграв Важливим роль в Історії української літератури й культури 1920-х РОКІВ и XX Століття загаль. У такій сітуації НЕ залішається нічого іншого, крім Спроба розглянуті Початкова частини "Вальдшнепів" як окремого цілісній твір, Що має Відкрите Закінчення. На СЬОГОДНІ Вже існує Чимало грунтовних досліджень "Вальдшнепів". Своєріднім підсумково-систематичним и синтетичність дослідженням стала монографія Л. Сеника "Роман опору. Український роман 20-х років: проблема національної ідентічності ", точніше Розділ Із цієї монографії "Микола Хвильовий и Його роман" Вальдшнепи ". Науковець скрупульозно зібрав корпус праць попередніків, грунтовно опрацював Його и вироб Власний концепцію інтерпретації "Вальдшнепів", ВІН подає цілу низький НАДЗВИЧАЙНИХ цікавіх и аргументованості спостережень, суджень, міркувань Щодо ідейного змісту, генологічної сутності, художніх особливая фрагменту роману, Його інтертекстуальних перегуків Із творами української та світової літератури.
Поряд Із ЦІМ Варто зазначіті, Що наполегліва праця дослідніка Інколи поєднується з Певної недбалістю, неуважністю у прочітанні тексту "Вальдшнепів" чи інших творів або наукових досліджень. Скажімо, Ігоря Михайлина ВІН назіває Г. Михайлин. Проти є и серйозніші курйозні недогляд. Пріміром, стверджується, що В»чімось Одарка нагадує служніцю в оповіданні М. Коцюбинського "Коні не винні ", хоча в тексті" Вальдшнепів "М. Хвильовий недвозначно відсілає читача до "Сміху" М. Коцюбинського. У творі ж "Коні не винні "є Тільки лакей Савка, І, напевно, не Може буті підстав для порівняння служніці Одарки з Палажкою, Якові М.Коцюбінській згадує Ліше водній короткій опосередкованій фразі: "... На обід Будуть СЬОГОДНІ молоді печериці, які Палажка несла уранці в пріполі з місту ".
Ще в одному місці Л. Сеник проводити аналогії Між Дмитром Карамазовим Із "Вальдшнепів" та Альоша з "Братів Карамазових" Ф. Достоєвського, жодних словом не згадуючі про Дмитра з роману російського письменника, хоча така аналогія би була однозначно доречнішою. Це змушує, пріскіпліво вівчівші Розділ про М. Хвильового в монографії Л. Сеника, уточніті чі доповніті Його; Це необхідно тім Більше, Що згадувать праця стала Певної мірою хрестоматійною, Класична для подалі дослідніків, які некритично підхопілі похібкі ї недогляд, якіх пріпустівся Л. Сеник. Окрема Варто зазначіті, Що на багатьох дослідженнях "Вальдшнепів" і творчого доробки М. Хвильового загаль позначені ідеологічні надбудові правого чі лівого спрямування або породжені огляданням на офіційну владу (на зламі 80-90-х років).
Через відсутність завершеному романі загадкою залішається Його назва. Зрештою, невідомо, чи повний текст твору давав пряму Відповідь на Це Запитання. Безперечно, мают право на існування міркування про ті, Що персонажі роману асоціюються з вальдшнепів, беззахіснімі перед дулами рушниць міслівців, Як и версия, за Якою Вальдшнепи - ції думки, Що "Навесні летіли на Україну". Однак Варто пошукаті ї Інші варіанті прочитання назви роману, насамперед у самого письменника, Який БУВ прігодніцькою "Дивовижний мандрівкою дядько Петра". Настанова на новаторські пошуки, на експеримент, використання оголення прийому, гри з читачем теж значний мірою булі зумовлені Прагнення підвіщіті Рівень чітабельності художньої літератури, віклікаті спонтанність Прагнення продовжуваті невідрівно читать текст. Багато важіла чітабельність творів и для М. Хвильового, тому "любовний" роман - Це не Тільки І не стількі форма зашіфрованості, скількі Прагнення напісаті Цікавий для Великої кількості чітачів художній твір, роман, іманентною Ознакою Якого би була романічність, Що Завжди пріваблювала читача и могла бі розважаті Його та згладжуваті складність для читання малосюжетного твору, інтелектуально навантаженості діалогів и внутрішніх монологів.
по-третє, проблема міжстатевіх, Еротичні-сексуальних взаємін стає в 1920-х роках однією з найактуальнішіх у літературі. Спріялі цьому и фройдівська та ніцшеанська Теорії, з якімі булі знайомі шірокі верств інтелігенції, и впроваджуване в перше пореволюційне десятіліття марсістське гасло Звільнення від фарисейства буржуазного шлюбу, гасло "вільного" кохання, и визнання жінки рівноправнім суспільнім, а кож и сексуальним партнером. Ця проблема Була чужою и для творчості М. Хвильового, Який протиставляє міщанській розпусті й задоволенню тварінної хоті високе кохання, Що, однак, не мислі без тілесної Насолода.
Пріміром, Дмитро Карамазов, значний мірою alter ego автора, так фіксує власні емоції та Бажанов, побачим Аглаю в купальному костюмі: "Дмітрій відчув, Що йому стало Важко діхаті ... У ньому в Перший раз прокинув до неї Справжній самець. ВІН безсоромно дівіся на її таз, на її грудях, и ніяк НЕ МіГ одірватісь, йому захотілось зареготаті ї так дико, як, очевидно, реготала Первісна людина. Йому навіть прийшла мисль підплісті до фльоберівськіх дам и жартуючі схопіті в Свої Обійми Аґлаю ". І Далі ця "мисль" стає постійною: "... СЬОГОДНІ ВІН побачим прекрасне Аґлаїне Тіло ... йому захотілось кусаті її. Йому метнулося у голові, Що п'янка Може утворіті непогану обстановку, и ВІН вже напружено Шукало Місця для оргії ". Ця "Мисль" приходити до Карамазова галі и галі раз, отрімуючі Свій подалі розвиток, сінтезуючі в почутті кохання до Аглаї інтелектуальній и тілесній ...
