Психологічні Особливості молодших школярів та їх врахування в процесі стимулювання навчальної діяльності

психологічні Особливості молодших школярів та їх врахування в процесі стимулювання навчальної діяльності

Вступ

аналіз психолого-педагогічної літератури свідчіть, Що дитина, Яка пішла в школу, володіє суб'єктівною и об'єктивною готовністю до навчально-пізнавальної актівності. Об'єктивно вон має необхідній Рівень псіхічного розвітку. Достатності чати и стійка в порівнянні з дошкільнім віком її УВАГА. Легко учень Може запам'ятати ті, Що Його вражає або інтересує. Мова Його вже достатності виразности и граматичний правильна. Дитина Може зв'язано вікладаті Свої думки, здатно до елементарних розумово операцій - порівняння, узагальнення, вісновків. Вона має Деяк Досвід Управління Своїми почуттів. У майбутнього першокласніка яскраве Рухом уявлення, ВІН допітлівій и спрійнятлівій, Що позначається на Його навчально-пізнавальній актівності.

суб'єктивна готовність до навчально-пізнавальної актівності візначається тім соціальнім досвідом, Який Набуль Кожна дитина до школи.

Тут велике значення має Дошкільне виховання в дитячому садку и атмосфера сімейного життя, в якій дитина росла и Розвивайся. Суб'єктивна готовність до школи візначається ї індівідуальнімі Особлива дитина, псіхічнім таборували її особістості. Велике значення має фізичний Розвиток и стан здоров'я молодшого школяра. Як відзначають психологи, НІ в якому іншому віці, крім молодшого, стан здоров'я и фізичний Розвиток організму НЕ роблять такого сильного впливим на навчально діяльність дитини, а значити и на її навчально-пізнавальну актівність.

1. Пріхід учнів до школи

стимул пізнавальний Початкова школа

Більшість ДІТЕЙ, які Прийшли у школу, мают позитивні спрямованість до школи. Для більшості з них вступ до школи - ції крок до дорослості, смороду з нетерпінням дівляться на новий портфель, пенал, зошит, Багато хто з ДІТЕЙ

вміють читати, рахувати и невелика кількість писати. Смороду хочут вчитува. Альо Це хотіння має Свої мотиви: одних, надто, В«домашніхВ» - лякає самостійність, Відповідальність; Інші - неорганізовані, не вміють, не можут зосередітіся; треті - несміліві, хворобліві, відчувають страх перед колективом, вімоглівім вчителем. Діти, які Прийшли до школи, однакові за віком, альо Рівень розвітку особістості шкірного школяра індівідуальній.

Навчальна діяльність не просто розвіває учня, зміцнює Його псіхічні процеси, альо ї візначає склад Його особістості, ті моральні Еталон, мотиви и спожива, які істотно вплівають на весь життєвий шлях людини.

Спочатку у ДІТЕЙ Початкова класів формується Інтерес до самого процесу навчальної діяльності. їм Подобається буті в школі, збирати портфель, готувати уроки, підніматі руку. Тільки потім їм стає ясно, Що учіння Це серйозна робота, Яка вімагає посідючості и УВАГА. Тоді и можливости Виникнення негативного ставлені дитини до учіння. Завдання школи І сім'ї в цею момент - розкрити перед школярем значущість навчальної діяльності, Яка дозволяє йому опануваті новімі знань и вміннямі, Важливим и Дуже потрібнімі, показати практичний Зміст шкільної навчальної праці. Тільки після Виникнення інтересу до результатів навчальної діяльності формується Інтерес до змісту навчання, вінікає потреба набути знання.

Саме в цею Період відбувається інтенсівне Формування мотівів учіння у молодших школярів.

2. Мотівація учня початкової школи

Мотиви молодшого школяра нестійкі, перебувають у стадії Формування. Проти Навчальні мотиви, які закладаються в цьому віці, можут зберігатіся Протяг Усього шкільного життя и навіть візначаті ставленим особістості до процесу пізнання на все жіття. Саме тому психолого-педагогічна наука Постійно звертається до проблеми мотівації учіння, до пошуків педагогічних Шляхів впливим на Розвиток и виховання суспільно-цінніх пізнавальних мотівів и мотівів обов'язку.

Основними навчально мотивами молодших школярів є мотиви Соціальні, які займають настількі Значне Місце, Що здатні візначіті одержати позитивні ставлені ДІТЕЙ до діяльності, навіть позбавленої для них безпосередню інтересу.

Оцінка вчителя формує в учня переживання успіху або неуспіху, почуття захоплення, намірі, вчинків и ставлені учня. Завдякі цьому Оцінка впліває на інтелектуальну и емоційно-вольову сферу, тобто на Особистість в цілому.

У Першому класі вчитель не ставити оцінку, а Тільки вісловлює схвалення або осуд навчальної роботи. Альо якійсь стімулюючій Вплив на школяра мают и ці суджень. Це підкріплює Його Інтерес до навчальної діяльності, допомагає йому зайнятості певне Місце в колектіві класу. Оцінка и оціночне суджень вплівають на емоційній стан учня, Його самопочуття, смороду визначаються Далі поведінку дитини, її ставлені до школи, до процесу навчання. Для того, щоб Оцінка и оціночні суджень несли стімулюючу силу, необхідно пам'ятати, Що для розвітку інтересу до будь-якої діяльності Важливе Відчуття її успішності, Відчуття Власний можливости займатіся цією діяльністю. Сама Оцінка Виступає Як міра успішності, крім того, вон набуває самостійного Значення Як Один із надто дійовіх стімулів пізнавальної дійсності.

Ці Дві потреби - потреба в успіху и пов'язана з нею потреба в позитивних переживань - є тією реальною основою, Яка винна буті Використана для Формування в учнів потреб у тій або іншій діяльності. Саме Досягнення успіхів у діяльності є основною умів розвітку спожи в ній. Звідсі можна Зробити надто Важливим практичний Висновок - важлива функція вчителя Забезпечити Успіх шкірного учня в пізнавальній діяльності, створюваті умов для Виникнення позитивних переживань учнів у процесі цієї діяльності, вселитися в них упевненість у своїх силах, усунуті всі ті, Що заважає Досягнення успіхів у учінні.

3. Оцінювання Як засіб стимулу

Помітно зростає у молодших школярів Ознака, Яка розкриває емоційну сторону їх ставлені до навчальної праці. ЯКЩО у першокласніків сильна любов до будь-якої оцінкі вчителя и Інколи воні радіють просто самому факту оцінкі, не надаючі значення, Яки вон В«5В» чі В«12В», то в третьому, четвертому класах учні Вже чітко усвідомлюють Значення кожної одержаної ними оцінкі. Розвиток ставлені до навчально - пізнавальної діяльності супроводжується таким чином Посилення емоційної напруг цього ставлені. Відсутність емоційного почуття в тихий учнів, які погано встігають, мают мотив В«примусуВ» и слабо розвінуті морально-вольові ЯКОСТІ.

Може буті так, Що учень звікає до низьких оцінок І не чекає хороших, не надіється на зміну свого положення, тоді ВІН зовні байдужий до оцінок вчителя и Постійно проявляє невпевненість, скованість, нерішучість, Що приводити до Формування в нього заніженої самооцінкі, а Це негативно впліває на Його навчально-пізнавальну актівність. Позитивний емоційній фон посілює ставлені молодшого школяра до навчально-пізнавальної діяльності, розвіваючі пізнавальні мотиви учіння и Його працелюбність.

4. Основні псіхічні процеси

З переходом дитини в школу її почуття и емоції почінають візначаті НЕ стількі гру и Спілкування з дітьмі в процесі ігрової діяльності, скількі процес и результат її навчальної діяльності та потребу, Якові вон в ній задовольняє.

Навчальна діяльність стімулює прояв інтересу до Ігор, які вімагають кмітлівості, елементів змагання. Позитивні почуття вінікають Тепер і від розв'язання інтелектуальної ігрової Задачі.

Учень Початкова класів прагнем дізнатіся, Що Було, де, коли и як, Його Більше цікавлять факти, Ніж заподій, альо ВІН не винен зупінятіся на конкретному емпірічному місленні. Образно мислення - необхідній етап для мислення Поняття.

Говорячі про діяльність, мі маємо на увазі ті вольові зусилля, Що їх застосовує Особистість для Досягнення найпростішої мети. Колі Особистість переборює певні труднощі, вон дістає ровері задоволення, бо Це відповіда...є її первінній потребі у творчості.

У молодшому шкільному віці, Як відзначав Л. Віготській, інтенсівно проходити інтелектуальній розвиток. Система пізнавальних процесів включається в інтелектуальній розвиток, при цьому інтелектуальна актівність забезпечує взаємозв'язаній Розвиток усіх пізнавальних процесів - сприймання, уявлення, УВАГА, запам'ятовування, мислення [14, с 103].

Б. Ананьєв, Б. Теплов и Інші досліднікі відрізняють в дерло Черга існування індівідуального рівня чутлівості, індівідуальніх и типологічних відмінностей у спрійманні, у вінікненні уявлень, Що особливо Важливим в Період навчання.

Л. Занков, П.Зінченко, А. Смирнов встановілі індівідуально-тіпологічні Особливості в процесах пам'яті. Особливе значення для педагогікі має визначення ними різніх за швідкістю и міцністю запам'ятання тіпів ДІТЕЙ Початкова класів [22; 23].

Дослідження Н. Менчінської, С. Рубінштейна, В. Теплова дали змогу переконатіся в існуванні індівідуальніх відмінностей у місленні, в ЯКОСТІ розуму, в характері зв'язку Між Окрема компонентами розумової діяльності [39; 51; 59]. Про ті, Що дитина Першого року життя здатно сприйматися, свідчать факти раннього пізнання нею знайомиться людей, іграшок, речей.

Альо и в молодшого школяра можна побачіті Деяк своєрідність сприймання простору, часу.

На відміну від відчуттів, характерними для сприймання є предметність, цілісність, и ця особлівість Його проявити - в конкретності Поняття, його призначення та вівчається. Сприймання характеризує Рівень пізнання, на якому емоційна реакція на Зовнішні подразника злівається з раціональною стороною свідомості. У результаті синтезу и аналізу відчуттів вінікає сприймання, його призначення та в свою Черга породжує Нові уявлення, тобто Виникнення сприймання схематично можна зобразіті так:

сприймання Може вінікнуті и на Основі запасу уявлень, які булі в свідомості учня. Гострота Його поклади від запасу знань, зрозуміти, уявлень, розвітку асоціатівніх здібностей мислення, від того, наскількі воно підготовлене попереднім досвідом, інтересом до спрійнятого, тобто від стимулювання пізнавальної актівності до сприймання того чи іншого навчального матеріалу. Весь спектр сказаного, засвоєння множення и ділення на 2, сприймання Якого проводитися паралельно з демонстрацією на рахівніці, малюнки, іде успішніше, Ніж словесні пояснення даного навчального матеріалу.

Участь Другої сігнальної системи у вінікненні сприйняттів, здатність свідомості відтворюваті раніше Отримані уявлення, передбачають Використання НЕ Тільки предметної, альо ї словесно-образної наочності, Що спріяє розвітку репродуктивного уявлення.

Поступово в процесі сприймання відбуваються істотні Зміни. В учнів вінікає здатність НЕ Ліше смотреть, но ї розглядаті, не Тільки слухаті, альо ї при цьому віділяті сажки, істотне, бачіті НЕ Ліше подібне, альо ї відмінне.

Всі Це стає можливости, дякуючі вмінню вчителя ставити перед учнямі конкретні завдання: Прослухати, знайте Відповідь на дяни питання.

У процесі Такої роботи відбувається Розвиток галі одного невід'ємного елементу інтелектуального роз В¬ витку - УВАГА.

Вона проявляється у зосередженості на тому, Що спріймається, запам'ятовується и відтворюється. Увага учнів початково класів мімовільна. У першокласніків вона, звичайна, нестійка, так Як смороду Швидко відволікаються через ті, Що збудження переважає над гальмуванням. Нестійка УВАГА часто є однією з причин тімчасової затримки розумово розвітку учня, невстігання в школі.

Увага ДІТЕЙ в Перший Період навчання віклікана зовнішнімі причинами и тім, Що яскраве, незвичайного, нове. На цьому етапі Може Допомогті зовнішня організація Увага, використання В«опорВ» для УВАГА - допомога указки Під годину Розгляд Малюнки або чітанні, поступове, послідовне Відкриття слів або прікладів, Що закріті листком паперу, промовляння слів Під годину листи. Важливим при цьому обмежіті одночасне виконан Дій.

Так Як навчання впліває на ВСІ псіхічні процеси, змінюється ї УВАГА ДІТЕЙ, бо до неї у зв'язку з навчально діяльністю ставлять Нові вісокі вимоги. Увага першокласніків галі Багато в Чому зберігає рісі, характерні для дошкільніків. Обсягах УВАГА вузьких, першокласнікі НЕ здатні одночасно розглядаті картину и слухаті розповідь вчителя про життя и діяльність її автора-художника. Спріймаючі складаний для них Зміст (запісані аріфметічні виразі), діти Швидко виконують знайомі дії, альо відразу забувають, якімі смороду оперувалі, в результаті якіх Дій дісталі правильно Відповідь, бо в шкірних момент зосереджуються Ліше на якомусь одному змісті своєї діяльності.

Учні дерло класів НЕ вміють галі спрямовуваті свою Увага на сажки, істотне в Задачі, оповіданні, картіні або реченні, Що заважає розвітку їхньої навчально-пізнавальної актівності. Найбільш пошире причина нестійкості Увага учнів - їх недостатня розумово актівність. ЯКЩО учень молодшого шкільного віку пасивно слухає товаришів або трівалі ПОЯСНЕННЯ вчителя, стійкість Його УВАГА Швидко спадає, и ВІН легко відвертає свою УВАГА. Колі ж діти в класі зайняті цікавою праворуч, коли в процесі роботи вимагає не Тільки слухаті, а й розв'язувати якісь Задачі, ЯКЩО смороду на уроці активно спостерігають и виконують Практичні дії з навчально матеріалом, то їх УВАГА дістає велічезну підтрімку. Розумово актівність молодшого школяра, підтрімування її практичність діямі, є основою Його стійкої УВАГА.

ЯКЩО учень Початкова класів зайнятості одноманітною віконавською робот, а на Запитання вчителя має Вже готові відповіді, УВАГА Його неминучий буде легко відвертатіся. УВАГА підтрімує мислення. Колі на уроці Немає матеріалу для активного мислення дитини, вчитель НЕ досягнено ї стійкої Увага, скількі б разів ВІН НЕ звертався до ДІТЕЙ Із Заклик буті уважний.

Спеціальні Дослідження псіхологів засвідчують, Що навіть діти 1 класу здатні до сільної, тобто концентрованої и стійкої УВАГА Протяг Усього 35-хвилини уроку. Альо для цього треба додержуватісь Певної умів організації навчальної УВАГА:

1. Відповідній темп уроку.

2. Чіткість, доступність, стіслість.

3. Максимальна опора на Активність міслітельку діяльність.

4. Бережна ставленим вчителя До уваги ДІТЕЙ.

5. Різноманітність форм и відів роботи.

6. Залучення до навчальної роботи Всіх учнів.

УВАГА малят прівертає яскравий потужній подразника. Це мімовільна УВАГА. Пізнавальне ставлені до НАВКОЛИШНЬОГО світу, Що формується у дошкільніка, перебудовує й УВАГА дитини. Вона стає мімовільною, тобто спірається на Інтерес. Після того Як дитина Навч Говорити и віконуваті правила, зважаті на вимоги дорослих, в неї формується довільна (Вольова) УВАГА и водночас зростають возможности розподіляті и переключаться Увага, тобто керуваті нею.

УВАГА треба и можна віховуваті. Увага молодшого школяра, Що вінікає в актівній діяльності, не Тільки зумовлює, а й підтрімує раціонально організована Його діяльність и насамперед активна розумово праця. Організована вчителем навчальна діяльність ДІТЕЙ, Що грунтується на різніх формах їх міслітельної актівності, формує особливо рису особістості - уважність. Уважність віявляється в умінні Довгий годину зосереджуватісь на об'єкті діяльності, керуваті Своєю Увага, Що позначається на роз В¬ витку пам'яті, мислення.

Значні якісні Зміни відбуваються и в розвітку пам'яті молодшого школяра. Молодші школярі на качанах Першого року навчання материал вівчають переважно мімовільно, хоча дере и основною умів Вивчення навчального матеріалу є Його повне розуміння.

Трівалій годину вважаєтся, до пам'ять учнів Початкова класів переважно механічна. Життя ж спростувало Цю мнение. Молодших школярів можна прівчіті до усвідомленого запам'ятовування навчального матеріалу, розвіваті у них логічну пам'ять. Дослідніком О. Скрипченко з'ясовано, Що діти цього віку здатні запам'ятовуваті абстрактні Поняття, чіслові и літерні формул...и. Добре усвідомівші їх, смороду можут віділяті у зрозумілому для них матеріалі опорні пункти, корістуватіся схемами для розв'язання Задачі, запам'ятовуваті Основні їх Елементи [57, с 26].

Автор переконує, Що діти цього віку слабо реконструюють материал и повторюються дослівно текст, Який треба вікласті Своїми словами Тільки тоді, коли вчитель спрямовує їх на заучування матеріалу без достатності осмислення Його або ж коли ВІН складаний для їх розуміння. Отже, тенденція до дослівного заучування НЕ стількі психологічна особлівість Молодших школярів, скількі результат невдалої роботи з ними.

Учні дослівно запам'ятовуються материал, Що вівчається не тому, Що це найлегша для них, а тому, Що окремі вчителі НЕ дбають про Розвиток їх мислення и корістуються такими прийомами навчання, які штовхають їх на заучування матеріалу без достатності Його осмислення.

5. Основи методики роботи

Таким чином, для розвітку пам'яті треба розвіваті мислення, Що в свою Черга підвіщуватіме навчально-пізнавальну актівність, Цей процес Завжди почінається у молодшому шкільному віці Із здівування, з констатації чогось нового, невідомого, незрозумілого. Це Незвичайна, невідоме формулюється в мові у вігляді запитань. Наприклад: В«Що Спільного в різніх геометричних фігурах? В».

Мислене почінається Із здівування, відзначав О.В. Сухомлинський. Навчіті Дитина запітуваті - ції означає спонукаті її розумово діяльність, жагуче Бажання пізнаті невідоме, незрозуміле. Саме з виникненням у учня спожи Відповісти на питання розпочинається Його самостійній поиск.

Мислене молодшого школяра, Як ми вже Смороду Так, Завдання, Яки Попереду. Досягнення. ЯКЩО дитина характер.

Це На Його Вонаи пріступають до розв'язування Завдання після багаторазове повторення їх суті и нагадування Зі Сторони вчителя, дехто потребує керівніцтва Зі Сторони досвідченіх товаришів, так Як не вміють організуваті свою діяльність. Проти в класі є учні, особливо в третіх-четвертих класах, які самостійно можут організуваті свого діяльність. Ініціатівні в процесі розв'язування Завдання, тобто мают сформовані віконавські и організаційні вміння и навички.

Висновки

Отже, можна, Зробити Висновок, Що у ДІТЕЙ молодшого шкільного віку зліваються рісі дошкільного дитинства и типові Особливості психологічного Формування школяра. Цей Період особливо Багатий нерозкрітімі можливости розвітку, які Важливим своєчасно замітіте и підтріматі. Тому особлива УВАГА вчених в Сейчас годину винна спрямовуватісь на встановлення тихий резервів розвітку молодших школярів, використання якіх дасть можлівість вчителю успішно стімулюваті їх навчально-пізнавальну актівність.

Список використаних джерел

1. Амонашвілі Ш.А. Виховна ї освітня функція оцінки вчення школярів// Особистісно-гуманна основа педагогічного процесу. - Мінськ: Університетське, 1990. - С. 4 - 303.

2. Бабанський Ю.К. Методи стимулювання навчальної діяльності// Рад. педагогіка. - 1978. - № 3. - С. 3-12.

3. Богданович М.В. Математика. Підручник для 4 класу. - К.: Освіта, 2002. - 160 с.

4. Кабанова Л.В. Учбові ігри як засіб підвищення ефективності уроків// Початкова. школа. - 1992. - № 1. - С. 13 - 17.

5. Матюшкин А.М. та ін Розвиток творчої активності школярів. - М.: Педагогіка, 1991. - 160 с.

6. Савченко О.Я. Сучасний урок у початково класах: Посібник для вчителя. - К.: Магістр 8, 1997. 2-е вид. - 254 с.