DataLife Engine > Версия для печати > Патентний та нормативний документи

Зміст

Введення

1. Патентний документ

1.1 Патентна система в Україні та за кордоном

1.2 Авторське свідоцтво та патент

1.3 Опис винаходи

2. Нормативний документ

2.1 Система стандартизації в Україні і за кордоном

2.2 Нормативний документ по стандартизації: стандарт, технічні умови

3. Промисловий каталог

4. Прейскурант

Висновок

Література

Введення

Тема реферату В«Патентний та нормативний документиВ» з дисципліни В«ДокументознавствоВ».

Мета роботи - ознайомиться з поняттям і історією появи патентних і нормативних документів, станом патентної системи в Україні та за кордоном, системою стандартизації в Україні та ін

Патентна документація - Це сукупність первинних і вторинних документів, що складаються в відповідно до патентного законодавства і встановлюють офіційне визнання наявності винаходів, промислових зразків і корисних моделей.

1. Патентний документ

Патентний документ містить інформацію про результати науково-технічної діяльності, заявлених або визнаних як об'єкти промислової власності, і про правах власників на винаходи.

Патентна документація - це сукупність первинних і вторинних документів, що складаються відповідно до патентного законодавства і встановлюють офіційне визнання наявності винаходів, промислових зразків і корисних моделей. Патентний документ підлягає юридичній охороні держави, підтверджується висновками державної експертизи і не може містити неперевірених даних. У ньому міститься інформація науково-технічного, юридичного та економічного характеру, що служить для фіксування і захисту прав винахідників, патентовласників, а також для встановлення пріоритету патентованих і запатентованих винаходів.

Винахід - Нове і що володіє істотними відмінностями технічне рішення задачі в будь галузі соціальної діяльності, що дає позитивний ефект.

Право на винахід засвідчується авторським посвідченням чи патентом. Це основні охоронні документи.

Патентна документація представлена вЂ‹вЂ‹описами винаходів, документацією про промислові зразках, корисних моделях та товарні знаки (первинні документи); державними бібліографічними покажчиками (бюлетенями); патентними відомствами (вторинні документи). Патентна документація є об'єктом вивчення патентознавства.

Створення патентоспроможних і патенточістих об'єктів техніки припускає обов'язкове вивчення патентної документації, проведення патентних досліджень на всіх стадіях науково-дослідних, проектних і конструкторських розробок. Практично на всіх етапах розробки нової техніки і технології, при прогнозуванні розвитку техніки, при визначенні рівня технічних рішень, при експертизі заявок на передбачувані винаходи необхідно використовувати і патентну документацію, яка особливе значення має при перевірці об'єктів техніки на патентну чистоту.

В силу своєї оперативності, достовірності та унікальності, патентна документація є одним з основних джерел наукової інформації. Тільки 5% даних, наявних у цих документах, потрапляє на сторінки наукових видань.

За Порівняно з іншими видами документів патентна документація має ряд переваг: її вивчення дає найбільш надійні показники рівня розвитку світової техніки і тенденцій розвитку в конкретних областях; вона містить новітню інформацію, яка в інших джерелах може з'явитися лише через кілька років; відомості про винаходи публікуються набагато раніше, ніж ці винаходи реалізуються; в ній міститься сама повна і достовірна інформація, яка пройшла перевірку і державну експертизу.

У той же час патентна документація має і недоліки: вона не визначає економічної ефективності винаходи і не містить теоретичного обгрунтування викладеного результату.

1.1 Патентна система в Україні та за кордоном

Патентна система в Україні та за кордоном пройшла тривалий шлях становлення і розвитку від охоронних грамот і привілеїв до створення сучасної системи охорони винаходів.

Історія привілеїв і виключних прав сягає своїм корінням вглиб віків. У Стародавній Греції існував звичай, за яким повар, який виготовив нове оригінальне блюдо, схвалене співгромадянами, отримував виняткове право на його виготовлення протягом року.

В епоху середньовіччя формою такої охорони була феодальна привілей, що надавала право на використання винаходів (на певний строк або навіть безстроково) на території даної країни. Відомо, що в 1236 р. один з жителів Бордо отримав у Франції привілей на спосіб вироблення вовняного одягу по фламандській зразком на 15 років, підтверджену згодом в Англії і Саксонії. У середні століття в країнах Західної Європи патентом називали документ про присвоєння чину, звання, наукового ступеня.

В нашій країні привілей як приватно-правний монополія була запозичена з феодальних жалуваних грамот - це привілей, яка надавалася в більшості випадків монастирям і рідше - окремим особам. До XVI в. більшість грамот видавалось на право займатися промислом і безмитної торгівлею. Жалувана грамота Великого князя Київського Мстислава Володимировича і його сина Новгородського князя Всеволода Новгородському Юр'єву монастирю на село Буйци (1130 р.) є першим в нашій країні документом, в якому зафіксовано монопольні права.

З розвитком капіталізму питання про охорону винаходів гостро постало у багатьох країнах світу. Батьківщиною патенту вважається Англія. Саме тут був прийнятий перший спеціальний патентний закон - статус про монополії (1623 р.) і перше законодавство про промислові зразки, що послужило основою сучасного авторського права.

В 1787 р. в США прийнятий закон про патенти і в 1790 р. вперше виданий патент. Під Франції патентний закон прийнятий в 1791 р., в Німеччині - в 1877 р. Перші описи винаходів були опубліковані в 1617 р. у Великобританії, в 1791 р. - у Франції; у 1792 р. - у Німеччині. Історично в кожній країні склалися свої національні системи класифікації винаходів, що одержали поширення в XIX в. в США, Великобританії, Німеччини, Японії та ін Зараз всі країни світу поряд з національними використовують Міжнародну класифікацію винаходів (МКІ). Існують Міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ) і Міжнародна класифікація товарних знаків та послуг (МКТЗ).

В нашій країні закон про привілеї на винаходи прийнятий в 1812 р. З 1814 р. стали публікуватися описи винаходів під назвою В«привілеїВ». У 1896 р. був прийнятий новий закон про привілеї на винаходи, а також затверджено В«Положення про привілеї на винаходи і вдосконаленняВ», яке діяло до 1917 р. У цьому ж році була введена перша класифікація винаходів. У 1913 р. була прийнята нова класифікація, в основу якої була покладена спрощена німецька класифікація.

30 червня 1919 Декретом В«Положення про винаходиВ» в СРСР була встановлена охорона винаходів на нових принципах організації праці: передача і закріплення за державою права використання винаходу в середині країни, патентування його за кордоном, передача іншим державам і фірмам. Винахідницьким справою в країні починає займатися створений в 1918 р. Комітет у справах винаходів і удосконалень. У радянський час відомості про винаходи почали публікуватися з 1924 р. в В«Віснику Комітету у справах винаходівВ» і В«Звід патентів на винаходи, видані в СРСР В». У зміненому вигляді В«Вісник ...В» існує до наших днів під назвою В«Винаходи. Заявки та патенти В».

У 1955 р. організований Комітет у справах винаходів і відкриттів, що здійснює загальне керівництво розвитком винахідництва, раціоналізації і патентної справи в СРСР. Зараз його наступником є вЂ‹вЂ‹патентне відомство Росії (Роспатент), яке продовжує репертуар Всесоюзного патентного відомства. Роспатент видає з 1994 р. офіційний бю...летень В«Винаходи. Заявки та патенти В», а також бюлетені В«Корисні моделі. Промислові зразки В»таВ« Товарні знаки. Знаки обслуговування. Найменування місць походження товарів В».

Патентна система в Україні почала функціонувати з 18 вересня 1992 р., після введення в дію В«ТИМЧАСОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про правову охорону об'єктів ПРОМИСЛОВОЇ власності та раціоналізаторськіх пропозіцій в Україні В». З цією метою створено державне патентне відомство - Держпатент України. З 1993 р. виходить офіційне видання цього національного відомства - бюлетень В«Промислова власність. Винаходи. Промислові Зразки. Знаки обслуговування. Сорти рослин В». Він містить офіційні повідомлення та нормативні акти, відомості про видачу патентів і свідоцтв про винахід, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування.

Перші патенти України на винахід було видано у грудні 1992 р., а з червня 1994 розпочата видача охоронних документів на промислові зразки і знаки для товарів і послуг.

Міжнародне співпраця в цій області базується на основних положеннях Паризької конвенції про охорону промислової власності, здійснюється в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародного центру патентної документації (ІНПАДОК) та інших аналогічних міжнародних організацій. Існує також ряд регіональних угод в області охорони промислової власності (Європейське патентне відомство та ін.) Основним джерелом інформації про винаходи в зарубіжних країнах є реферативний збірник В«Винаходи країн світуВ», що містить інформацію про винаходи, включених в мінімум патентної документації згідно Договору про патентну кооперацію.

Україна є членом ВОІВ з 1970 р.

1.2 Авторське свідоцтво та патент

Авторське свідоцтво (АС) - документ, що засвідчує право автора на винахід.

АС - це форма охорони винаходів, в якій гармонійно поєднуються громадські та особисті інтереси. Воно закріплює за автором право на авторське винагорода та інші пільги, передбачені чинним законодавством, а за державою - виключне право на використання винаходу.

АС діє безстроково, автор не платить за нього податки та мита, як це буває при отриманні патенту. В Україні до початку 1990-х років видавалися тільки авторські свідоцтва, тепер за винахід автор отримує патент.

Патент (Лат. рatens - свідоцтво, грамота) - документ, що засвідчує офіційне визнання чого-небудь винаходом і право винахідника на нього. Крім того, це документ на право займатися торгівлею чи промислом.

Патент надає виключне право винахіднику чи його наступнику на розпорядження винаходом. Це означає, що власник патенту сам вирішує питання про те, як вчинити з винаходом: продати його чи видати ліцензію на його використання, або не робити ні того, ні іншого.

Патент видається державним патентним відомством, і його дія поширюється на території тієї держави, де виданий патент. Термін дії патенту встановлюється національним патентним законодавством (зазвичай 15-20 років).

1.3 Опис винаходу

Оскільки авторські свідоцтва та патенти не надходять у бібліотеки, а зберігаються у авторів винаходів, виникає необхідність складати до них опису винаходів, які тиражуються поліграфічним способом і надходять до користувачам по каналах системи документної комунікації.

Опис винаходу (ОІ) до патентів і авторських свідоцтв - основний вид патентного документа. Воно є невід'ємним додатком до охоронного документом і складається відповідно до формули винаходу, якій опис закінчується. ОІ та, в першу чергу, формула визначають те нове, що запропонував автор винаходу, а також межі прав власника патенту. У ОІ викладається мета, що досягається винаходом в області техніки, до якої воно відноситься, і способи застосування, детально описується технічне рішення завдання та інші матеріали.

Опис винаходу складається з чотирьох основних частин:

1) бібліографічна частина - включає назву країни або патентного відомства, герб країни, найменування документа, номер охоронного документа, індекси МКІ, МКІ і УДК, дати (подання заявки та опублікування її в патентному бюлетені, видачі авторського свідоцтва або патенту та ін), а також прізвище автора (-Ів), заявника й назва винаходу;

2) В«Формула винаходуВ», де коротко наводяться основні ознаки винаходу і його сутність;

3) текст винаходу - наводиться в тому випадку, коли не дається формула винаходи, розкривається новизна і сутність описуваного технічного рішення;

4) креслення, схеми. Ця частина ілюструє і підтверджує винахід.

ОІ видається як первинний патентний документ. В якості вторинних документів видаються державні бібліографічні покажчики патентної документації. Вони містять відомості про опубліковані ОІ: їх бібліографічний опис, анотації, реферати, патентні формули, креслення винаходів. В Україні таким бібліографічним покажчиком є вЂ‹вЂ‹щоквартальний офіційний бюлетень, видаваний Держпатентом України, В«Промислова вартість. Винаходи. Промислові Зразки. Корисні Моделі. Товарні знаки. Знаки обслуговування. Сорти рослин В».

2. Нормативний документ

2.1 Система стандартизації в Україна і за кордоном

Термін В«СтандартизаціяВ» пройшов довгий еволюційний шлях розвитку. Раніше це поняття називалося нормалізацією (від англ. standard - Норма, зразок, мірило). На протязі декількох століть нормальним, стандартним вважали переважно сіре, буденне, нецікаве. Тому термін В«стандартизаціяВ» довгий час мав подвійний зміст. Зараз стандартизація - Це діяльність з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання, для вирішення існуючих або можливих завдань.

Слід розрізняти об'єкт і область стандартизації. Об'єктом виступає предмет, що підлягає стандартизації (Продукція, процес, послуга і т. п.). Сукупність об'єктів називається областю стандартизації. Нею може виступати будь-яка область людської діяльності: управління, машинобудування, сільське господарство, бібліотечна справа, бібліографія, інформатика і т. д.

Робота по стандартизації проводиться в міжнародному масштабі, в межах групи країн, окремої країни чи галузі народного господарства, об'єднання, підприємства.

У міжнародній стандартизації участь є відкритим для відповідних органів усіх країн. Її результатом є міжнародні стандарти, що використовуються для полегшення науково-технічних і торговельних зв'язків.

Міждержавна стандартизація - це загальна система стандартизації, що використовується рядом незалежних держав, що проводять узгоджену політику в цій області.

Національна стандартизація здійснюється на рівні однієї конкретної країни. Ця система визначає основні цілі та принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації в країні.

В нашій країні головним центром в цій галузі є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), а в галузі будівництва - Державний комітет України у справах містобудування і архітектури України.

Суспільство давно усвідомило переваги направленого обмеження, що забезпечує єдність методів і зручність виготовлення та використання продукції. Ще стародавні хетти сорок століть тому використовували єдині зразки в будівництві міст. В 2700 р. до н. е.. в Китаї була відома В«система п'яти вимірюваньВ». Одиницею цієї системи була відстань між двома кінцями бамбуковій жердині, яка при використанні її в якості стріли видавала певний звуковий тон. У Стародавньому Єгипті за часів фараона Тутмоса I в будівництві застосовували стандартний цегла (410x200x130 мм). За дотрим...анням розмірів цегли стежили спеціальні чиновники. Стародавні римляни також використовували вироби стандартних розмірів: вони, наприклад, встановили єдиний діаметр труб для водопроводів - п'ять пальців (95 мм). У XV в. у Венеції будували кораблі з однаковим оснащенням. Це дозволяло пливти з однаковою швидкістю. В«Золотий поясВ» Великого князя Київського Святослава Ярославовича у свій час служив мірою довжини.

Перші відомості про стандартизацію у східнослов'янських народів датуються 1555 р. На Росії за часів Івана Грозного спеціальним указом були введені постійні розміри гарматних ядер, а також калібри (кружала) для перевірки цих розмірів. Метрологічній реформою Петра I в Росії були введені англійські вимірювання, одержали широке застосування на флоті і в кораблебудуванні - фути, дюйми.

В 1845 р. в Німеччині уніфікували ширину залізничної колії, а в 1870 р. визначений єдиний розмір цегли для всієї країни. У 1875 р. в Парижі представники 17 країн прийняли Міжнародну метричну конвенцію і заснували Міжнародне бюро мір і ваги.

З 1925 р. в СРСР функціонував Комітет по стандартизації при Раді Праці і Оборони, покликаний затверджувати стандарти, обов'язкові для всіх галузей народного господарства.

Державним Комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації в 1992 р. створено Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІ ССІ - УкрНДІ ССІ). З 1992 р. працює Міжнародна рада по стандартизації, метрології та сертифікації.

Зараз питаннями стандартизації займаються понад 450 міжнародних та регіональних організацій. Серед них дві спеціалізовані - Міжнародна організація по стандартизації (ІСО - ISO) (Заснована в 1946 р.) і Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК - IEC) (Заснована в 1906 р.).

ISO та ІЕС охоплюють практично всі сфери людської діяльності: науково-технічний прогрес і

ІСО приймати.

2.2 Нормативний

Продуктом

Нормативний

До

2) технічні умови.

Стандарт області.
Розрізняють
Міжнародний
Міждержавний
Національний
В
За підприємства.
Державний архітектури.

Стандарт
Існує
В
Засадничі
Стандарти призначенням.

Стандарти
Стандарти
Стандарти
Побудова частини.

Стандарт українською мовою.
Технічні
Технічні
1)
2)
До

3.
Каталог
Розрізняють За
Інформація Інформація продукції.
Розрізняютьрний каталог (НК) містить перелік і основні технічні характеристики номенклатури промислової серійної продукції; складається за видами виробів, включає перелік і основні технічні характеристики серійних промислових виробів, номенклатура яких затверджена підприємством-виробником на поточний рік.

НК видається щорічно як книга і включає обкладинку, титульний лист, введення, основний текст, умовні позначення і прийняті скорочення (при необхідності), алфавітно-предметний покажчик, зміст. Найменування виробів розташовуються за встановленими в галузях класифікаційними групами, а всередині їх - за типорозмірами.

Основний текст НК для кожного виробу містить: найменування виробів відповідно до державними і галузевими стандартами та/або технічними умовами з зазначенням серії, типу, моделі, марки і позначення виробу; код його по класифікатором промислової та сільськогосподарської продукції (код КП); основне призначення та галузь застосування; поставку (обмеження); виконання (конструктивне і за умовами експлуатації, в тому числі експортне); коротку технічну характеристику вироби; ціну за прейскурантом оптових цін (або умовну) з зазначенням номера прейскуранта та року видання; посилання на галузевий каталог або листок-каталог; відомості про виробника.

Галузевий каталог (ОК) - основне джерело інформації для вибору і замовлення необхідних промислових виробів споживачами. Він містить відомості про серійно випускаються промислових виробах і являє собою сукупність описів окремих видів або груп (серій) виробів одного призначення.

ОК формується за тематичним серіям або темам, може бути листовим або книжковим виданням; включає обкладинку, титульний лист, введення (в книжковому виданні), основний текст, зміст (в книжковому виданні), позначення випуску та індекс УДК (у листовому виданні). Технічні характеристики виробів, відображених в ОК, відрізняються більшою повнотою, ніж дані про тих же виробах в НК.

Листок-каталог містить відомості про рекомендованих до серійного виробництва знову розроблених, модернізованих або модифікованих промислових виробах. Його призначення - інформувати споживачів про нових або вдосконалених, поліпшених виробах і служити для їх попереднього вибору. Видання каталогу листове. Найменування виробу приводиться у відповідності з державними, галузевими стандартами та/або технічними умовами, зазначаються серія, тип, модель, марка і позначення виробу. Перед текстом поміщається індекс УДК, вказується вид каталогу (листок-каталог) і номер.

Зміст і структура листка-каталогу максимально наближені до змісту та структури ОК.

Інформаційне повідомлення (бюлетень) призначено для інформації про промислових виробах, підлягають і планованих у найближчі один - два роки до зняття з виробництва. Бюлетень має посилання на ОК, що дає можливість стежити за інформацією про промислових виробах від початку серійного випуску до зняття з виробництва.

До видам каталожної інформації відносяться: проспекти (рекламні та прістендовие листки) виробів, призначених для експонування на виставках; каталоги деталей і складальних одиниць; паспорт-вкладиш, інструкції з монтажу та експлуатації обладнання.

Основними видами зарубіжних каталогів є проспекти, рекламні, прістендовие листки, книги, брошури, каталоги, де дається повний огляд і опис всієї продукції, випускається фірмою.

Каталоги іноземних фірм видаються на продукцію одного виду або різної номенклатури. У них вказуються вид продукції, торгові фірми, марки виробів. Рік виходу каталогу часто не вказується.

Фірмовий каталог на відміну від проспекту містить більш повний опис виробу, його технічну характеристику, тип моделі, комплектність. Текст забезпечується кресленнями, таблицями, схемами, графіками.

Промислові каталоги належать до одного з найбільш оперативних джерел інформації про нової продукції, містять в собі різноманітні відомості, необхідні для працівників промисловості.

4. Прейскурант

Прейскурант (Нім. preiskurant від фр. prixcourant, де prix - ціна + courant - Поточний) - довідник цін (тарифів) на продукцію, товари і послуги. Це нормативне виробничо-практичне і/або довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді і коротких характеристик.

Прейскуранти ділять на два види або категорії:

1) містять інформацію про оптових, роздрібних і закупівельних цінах на продукцію;

2) про тарифи на послуги транспорту, підприємств, фірм, житлово-комунальне обслуговування.

До першого виду відносять прейскурантні ціни на продукти харчування, товари народного споживання, метал, устаткування, меблі і т. п. Друга група включає ціни на послуги населенню: ремонт, переговори (або послуги зв'язку), радіо, проїзд в міському та інших видах транспорту і т. п.

В текстової частини прейскуранта вказують: назву продукції за державним або галузевим стандартом або технічними умовами, присвоєну марку (шифр, модель, артикул, номер стандарту), одиницю вимірювання, ціну та ін

Існують не тільки вітчизняні, але й зарубіжні прейскуранти, що інформують про ціни, встановлених на міждержавному рівні.

У бібліотеках та інформаційних центрах для зручності користування патентні і норматив...ні документи виділяють в окремий фонд нормативних та технічних документів - це частина документного фонду, що складається з нормативних документів з стандартизації, техніко-економічних нормативів і норм, патентних документів, типових проектів і креслень, каталогів промислового устаткування і виробів, прейскурантів на матеріали, обладнання і вироби, звітів про НДР, неопублікованих перекладів, науково-технічної літератури і документації. Іноді він існує у вигляді фонду спеціальних видів технічної документації та літератури.

патентний нормативний стандартизація авторський

Висновок

У процесі виконання роботи ми ознайомилися з патентним та нормативним документами, а саме:

- патентної системою в Україні та за кордоном;

- авторським свідоцтвом та патентом;

- описом винаходи;

- системою стандартизації в Україні і за кордоном;

- нормативними документами по стандартизації: стандартом і технічними умовами;

- промисловими каталогами;

- прейскурантами і ін

Література

1. Закон України В«Про інформаціюВ»// Голос України. - 1992. - 13 листопаду.

2. Закон України В«Про науково-технічну інформацію В»//Голос України. - 1993. - 23 липня.

3. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. - Чинний від 1996-01-01. - К.: Держстандарт України, 1995. - 47 с.

4. ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконан. Терміни та визначення. - Чинний від 1996-01-01. - К.: Держстандарт України, 1995. - 24 с.

5. ДСТУ 2392-94. ІНФОРМАЦІЯ та документація. Базові Поняття. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-01-01. - К.: Держстандарт України, 1994. - 53 с.

6. ДСТУ 2395-94. ІНФОРМАЦІЯ та документація. Обстеження документа, встановлення Його предмета та відбір термінів для індексування. Основні вимоги. - Чинний від 1995-01-01. - К.: Держстандарт України, 1994. - 10 с.

7. ДСТУ 2394-94. ІНФОРМАЦІЯ та документація. Комплектування фонду, бібліографічній опис, аналіз документів. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1994. - 89 с.

8. Новий Національний стандарт України В«Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення зрозуміти В»(ДСТУ 2732:2004) розроблено Українським науково-досліднім Інститутом архівної справи та документознавства Державного комітету архівів України на заміну Першого термінологічного державного стандарту України з архівної справи та діловодства ДСТУ 2732-94 ї затверджено наказом Державного комітету України з харчування ТЕХНІЧНОГО регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97. Стандарт набув чінності 1 липня 2005 року.

9. Воробйов Г.Г. Документ: інформаційний аналіз. - М.: Наука, 1973. - 256 с.

10. Іллюшенко М.П., вЂ‹вЂ‹Кузнецова Т.В., Лившиц Я.З. Документознавство. Документ і системи документації. -М.: МГІАІ, 1977. - 132 с.

11. Кулешов С. Документальні джерела наукової інформації. - К.: УкрІНТЕІ, 1995. - 191 с.

12. Столяров Ю.Н. Класифікація документа: рішення і проблеми/'/ Книга: Исслед. і матеріали. - М., 1995. - СБ 70. - С. 24-40.

13. Хойнацькіі М. Основи стандартізації// Вісн. Кн. палати. - 1996. - № 4. - С. 30-32.

14. Хойнацькіі М. Основи стандартізації// Вісн. Кн. палати. - 1997. - № 3. - С. 20 - 24.

15. Хойнацькіі М. Стан стандартізації в Україні та напрями вдосконалення розроблення державних стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи// Вісн. Кн. палати. - 1996. - № 1-2. - С. 17-19.

Вернуться назад