Главная > Остальные рефераты > Технології соціальної роботи з літніми людьми

Технології соціальної роботи з літніми людьми


25-01-2012, 10:05. Разместил: tester8

ЗМІСТ:

стр.

ГЛАВА 1. СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПОХИЛОГО ЛЮДЕЙ ............. 5

1.1. Соціальний статус людини в старості ................................... 5

1.2. Якість життя літніх людей як соціальна проблема ........... 8

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ ..................................................... 13

2.1. Медико - соціальна реабілітація літніх людей ................... 13

2.2. Роль реабілітаційних центрів ............................................. 19

РОЗДІЛ 3. НЕОБХІДНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРАКТИКУ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ПОХИЛОГО ВІКУ ............................................................ 36

3.1. Регіональна інноваційна модель організації соціального обслуговування людей похилого віку ...................................................... 36

3.2.Новие технології соціального обслуговування громадян похилого

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .............................. 52


ВСТУП

-->> Постійне зростання частки літніх у всьому населенні стає впливовою соціально-демографічної тенденцією практично всіх розвинених країн.

Такий процес обумовлений двома причинами. По-перше, успіхи охорони здоров'я, взяття під контроль ряду небезпечних захворювань, підвищення рівня і якості життя ведуть до збільшення середньої очікуваної тривалості життя людей.

З іншого боку, процес стійкого зниження народжуваності, нижче рівня простого заміщення поколінь, зменшення числа дітей, народжених однією жінкою, за весь її репродуктивний період, призводить до того, що рівень природної смертності в нашій країні перевищив рівень народжуваності. На зміну кожному поколінню приходить наступне покоління меншій чисельності; частка дітей і підлітків у суспільстві неухильно знижується, що викликає відповідне зростання частки осіб старшого віку.

Людство старіє, і це стає серйозною проблемою, рішення якої повинно вироблятися на глобальному рівні [15, с.3].

Актуальність дослідження роботи з літніми людьми соціальної сфері зумовлена ​​такими обставинами:

- по-перше, зростанням в сучасних умовах ролі установ соціального обслуговування по організації соціальної підтримки літніх людей;

- друге, соціальний працівник - це людина, яка безпосередньо контактує з клієнтом, він знає його проблеми і намагається йому допомогти;

- по-третє, необхідність виявлення літніх людей, упізнання їх проблем та вжито найбільш ефективних способів по їх усуненню.

Об'єктом дослідження є технологія соціальної роботи з літніми людьми.

Предметом є процес надання різної допомоги реабілітаційними центрами, соціальними службами, а також соціальними працівниками.

Метою роботи є виявлення соціальних проблем літніх людей, а також впровадження нових технологій соціальної роботи з даною категорією громадян.

Завдання соціальних працівників і близьких людей зводиться до надання літній людині в міру можливості, зі знанням і розумінням геронтопсихології матеріальної та моральної підтримки і поваги.

Ритм старіння істотно залежить від способу життя літніх людей (як правило, пенсіонерів), їх положення в сім'ї, рівня життя, умов праці, соціальних і психологічних факторів.

Для того щоб працювати з літніми людьми, потрібно знати їх соціальне становище (у минулому і сьогоденні), особливості психіки, матеріальні і духовні потреби, і в цій роботі спиратися на науку, дані соціологічних, соціально-психологічних та інших видів досліджень.


ГЛАВА 1. СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПОХИЛОГО ВІКУ

1.1. Соціальний статус людини в старості

Зміна соціального статусу людини в старості, викликане насамперед припиненням або обмеженням трудової діяльності, трансформацією ціннісних орієнтирів, самого способу життя і спілкування, а також виникненням різних утруднень як в соціально-побутовій, так і в психологічній адаптації до нових умов, диктує необхідність вироблення і реалізації специфічних підходів, форм і методів соціальної роботи з літніми людьми.

Так, за даними ООН, в 1950 році у світі проживало приблизно 200 мільйонів людей у ​​віці 60 років і старше, до 1975 року їх кількість зросла до 550 мільйона. За прогнозами, до 2025 чисельність людей старше 60 років досягне 1 мільярд 100 мільйони чоловік. У порівнянні з 1950 року їх чисельність зросте більш ніж у 5 разів, тоді як населення планети збільшиться тільки в 3 рази. [1]

Важливість повсякденної уваги до рішення соціальних проблем цієї категорії громадян зростає і у зв'язку із збільшенням питомої ваги людей похилого віку в структурі населення Росії, яке спостерігається в останнє десятиліття не тільки в нашій країні, але і у всьому світі. Досить сказати, що в даний час пенсії і посібники в Російській Федерації отримують 35,5 мільйона чоловік. І якщо в 1957 році на 1000 осіб населення припадало 89 пенсіонерів, то у 1993 році - 239 чоловік. А на потреби соціального забезпечення в 1995 році, наприклад, витрачалося менше 5% національного доходу країни, в 1990 році вже 13,5%. В 1993 році на виплату пенсій було витрачено 9,7 трильйона рублів, або, по суті, кожен четвертий рубль від фонду заробітної плати чинив і надходить до Пенсійного фонду РФ.

Тенденція зростання чисельності людей похилого віку вимагає корінної зміни соціальної політики у відношенні цієї, найбільш соціально незахищеної категорії суспільства.

Особи у віці 70 і більше років складають 28,3% всього населення старше працездатного віку, а їх чисельність в складі населення з 1979 року помітно зросла, особливо в городах.1

В організації соціальної роботи з літніми людьми необхідно враховувати всю специфіку їхнього соціального статусу не тільки в цілому, але й кожної людини в окремо, їх потреби, потреби, біологічні і соціальні можливості, визначені регіональні й інші особливості життєдіяльності.

Слід відзначити, що до проблеми старості і її визначення, вчені і практики підходили і підходять з різних точок зору біологічної, фізіологічної, психологічної, функціональної, хронологічної, соціологічної та інших. А звідси і специфіка рішення проблем суспільного і соціального стану, ролі і місця в родині, а організації соціального забезпечення і обслуговування, соціальної реабілітації, соціального піклування над людьми похилого віку і так далі. Не можна забувати і про те, що процес старіння в окремих груп населення й індивідів відбувається далеко неоднаково.

Таким чином, характеризуючи категорію людей похилого віку як соціальну або вірніше, як соціально-демографічну, необхідно приймати до уваги вікові особливості усередині змий групи людей.

Як відомо, на практиці людьми похилого віку звичайно вважають людей, що вийшли на пенсію. Однак - це мірило не може бути універсальним, тому що пенсійний вік в різних країнах різний. Разом з тим, жінки, як правило, йдуть на пенсію раніше чоловіків. Так, в нашій країні, вони мають право отримувати пенсію по старості з 55 років, тоді як чоловіки - з 60 років. До того ж Закону В«Про пенсійне забезпеченні в РРФСР В»передбачені відмінності у пенсійному віці і для різних соціально-професійних груп. Тим не менше в переважній більшості країн світу до людям похилого віку відносять громадян у віці 60 років і старше.1

Практика свідчить про те, що літні - це дуже різні люди. Серед них є здорові і хворі; проживають у сім'ях і самотні; задоволені відходом на пенсію і життям і нещасливі, зневірені в житті; малоактивні домосіди і життєрадісні, оптимістично настроєні люди, що займаються спортом, що ведуть активний спосіб життя і так далі.

Тому для того, щоб успішно працювати з людьми похилого віку, соціальному працівникові потрібно знати їх соціально-економічне станови...ще, особливості характеру, матеріальні і духовні потреби, стан здоров'я, бути добре обізнаним про досягненням науки і практики в цьому напрямку. Зміна соціального статусу людини в старості, як показує практика, насамперед негативно позначається на його моральному і матеріальному становищі, негативно впливає на психічний стан, знижує його опірність до захворювань і адаптацію до змін навколишнього середовища.

З переходом у категорію людей похилого віку. пенсіонерів, найчастіше докорінно змінюється не тільки взаємини людини і суспільства, але і такі ціннісні орієнтири, як сенс життя, щастя, добро і зло й інше. Змінюється і сам спосіб життя, розпорядок дня, цілі і завдання, коло спілкування.

З віком змінюється ціннісна ієрархія самооцінок. Літні люди приділяють менше уваги своїй зовнішності, зате більше - внутрішньому і фізичному станом. Міняється тимчасова перспектива людей похилого віку. Відхід у минуле типовий лише для глибоких старих, інші більше думають і говорять про майбутнє. В свідомості літньої людини найближче майбутнє починає переважати над віддаленим, коротше стають особисті життєві перспективи. Ближче до старості час здається більш швидкоплинним, але менш заповненим різними подіями. При цьому люди, які беруть активну участь у житті, приділяють більше уваги майбутнього, а пасивні - минулому. Перші, тому, більш оптимістичні і більше вірять у майбутнє.

Але вік таки є вік. Старість приносить із собою і зміна звичних життєвих стандартів, і хвороби, і важкі душевні переживання. Літні люди опиняються на узбіччі життя. Мова йде не тільки і не стільки про матеріальних труднощів (хоча і вони відіграють істотну роль), скільки про труднощі психологічного характеру. Вихід на пенсію, втрата близьких і друзів, хвороби, звуження кола спілкування і сфер діяльності - усе це веде до збідніння життя, догляду з неї позитивних емоцій, почуттю самітності і непотрібності. Ситуація, однак, така, що з ростом тривалості життя і зниженням народжуваності значну частину населення складають люди літнього віку і, отже, є необхідність спеціальної організації допомоги літній людині.

Протягом останнього десятиліття тимчасове зниження коефіцієнта демографічного навантаження відбувалося при зниженні навантаження особами старше працездатного віку.

Мінімального для Росії значення цей показник досягне в 2007 році - 569 осіб непрацездатних віків, що припадають на 1000 осіб робочого возраста.1


1.2. Якість життя літніх людей як соціальна проблема

Більшість літніх людей проживає в містах, але соціально-економічні проблеми літнього населення особливо гостро виражені на селі.

Дана ситуація підсилює значущість державної підтримки сімей, які мають у своєму складі літніх людей і переживають одночасно соціально-економічні труднощі: бідність, безробіття, багатодітність, хвороба, переселення та інше. Вже не виняток, але, швидше за все, тенденція - збільшення числа одиноко проживаючих людей похилого людей.

Соціальна робота з літніми людьми передбачає використання різних теорій, серед них: звільнення, активності, меншин, субкультури, вікової стратифікації та інші.

Згідно теорії звільнення в процесі старіння люди відчужуються від тих, хто молодше; крім того, відбувається процес звільнення людей похилого віку від соціальних ролей - маються на увазі ролі, пов'язані з трудовою діяльністю, а також керівні та відповідальні ролі. Цей процес відчуження і звільнення обумовлений соціальною ситуацією; в якій знаходяться старіючі люди. Його можна вважати також одним із способів пристосування літніх людей до обмеження своїх можливостей і примирення з думкою про неминуче насувається смерті. Згідно теорії звільнення в соціальному аспекті процес відчуження літніх людей неминучий, оскільки займані ними посади в якийсь момент повинні переходити до людей більш молодим, здатним трудитися більш продуктивно. Ряд критиків називають дану теорію самої нелюдської, інші задаються питанням: чи є В«звільненняВ», В«роз'єднанняВ» універсальним і неминучим явищем?

Дана теорія витісняється в даний час теорією активності, прихильники якої стверджують, що старіючі люди, розлучаючись зі своїми звичними ролями, відчувають почуття втрати і своєї непотрібності в суспільстві. При цьому ущемляється почуття власної гідності. Для підтримки свого морального духу та позитивного самосвідомості їм слід не відмовлятися від активного життя, а навпаки, зайнятися новою діяльністю. 1 Продовжуючи виконувати активні, соціально значущі ролі і спілкуватися з оточуючими (наприклад, працювати неповний робочий день або займатися добровільною громадською діяльністю), літні люди зберігають психологічний спокій. Ступінь пристосування людей до старості в значній мірі залежить від характеру їх діяльності на ранніх етапах життя: якщо в міру наближення старості людина опановує безліччю різних ролей, йому легше пережити втрату тих ролей, які він виконував у минулому. Люди, котрі володіли емоційної та психологічної стійкістю і активністю у віці 30 з гаком років, зберігають життєву енергію і після 70 років; люди у віці 30 років, для яких характерні страх і консерватизм, проявляють тривогу до кінця свого життя.

Автори теорії меншин відзначають, що старі складають меншість населення, що зумовлює їх низький соціально-економічний статус, дискримінацію, попередження проти них і багато інших явленія.2

Теорія субкультури відносить літніх людей до якоїсь субкультури, яка визначається як сукупність своєрідних норм і цінностей, відмінних від норм і цінностей, пануючих в суспільстві. Якщо старіючим людям вдається завести нових друзів і зберегти вже сформовані зв'язки, вони здатні створити таку субкультуру, що допомагає їм зберегти почуття психологічної стабільності. Є два важливих моменту, що виправдовують дане подання: 1) психологічна близькість між людьми, що належать до даної вікової групи; 2) їх виключення з взаємодії з іншими групами населення. Таким чином, передбачається, що дискримінація по відношенню до осіб старшого віку і їх почуття спільності дають підстави для появи субкультури старості. На думку авторів даної теорії, збільшення числа селищ для пенсіонерів та інших подібних житлових комплексів, установ сприяло б формуванню самобутньої субкультури.

Літні люди мають право на повноцінне життя, а це можливо лише в тому випадку, якщо вони самі приймають діяльну участь у вирішенні стосуються їх питань, коли у них є свобода вибору. Деякі фахівці вважають найбільш плідною теорію В«вікової стратифікації В», згідно з якою кожне покоління людей унікально і володіє тільки йому притаманним досвідом.

Зрозуміло, вироблення адекватних складною природою людини теорій старіння, що враховують позитивні можливості людини в літньому віці, так само як і поширення їх в суспільстві поряд з відповідними соціальними заходами триває. Даний процес може стати додатковим чинником досягнення довголіття для всіх членів суспільства, оскільки в ідеалі ці теорії і формування на їх основі індивідуальних варіантів способу життя повинні сприяти зростанню активного довголіття.

Разом з тим терапевтичні моделі, утворюють фундамент практичної роботи з людьми похилого віку, повинні використовувати три принципи: 1) вивчення індивіда в його соціальному середовищі; 2) розуміння психосоціального становлення та розвитку особистості як довічного процесу; 3) врахування соціокультурних факторів формування і розвитку індивіда. Зрозуміло, різні теорії в різному ступені відповідають кожному з названих принципів.

Сучасна соціальна робота з людьми похилого віку повинна будуватися відповідно до принципів ООН в відношенні літніх людей 2001 року: В«Зробити повноправною життя осіб похилого віку В»1.

Даний документ рекомендує урядам всіх країн вжити наступних заходів в області соціальної підтримки літніх людей:

1) розробити національну політику в відношенні престарілих, тим самим зміцнюючи... зв'язок між поколіннями;

2) заохочувати благодійні організації;

3) захистити літніх людей від економічних потрясінь;

4) забезпечити якість життя в спеціалізованих установах для престарілих;

5) повністю забезпечити літньої людини соціальними послугами незалежно від місця його проживання - на батьківщині або в іншій країні.

Ці принципи згруповані наступним чином:

1 - НЕЗАЛЕЖНІСТЬ;

2 - УЧАСТЬ;

3 - ДОГЛЯД;

4 - РЕАЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ;

5 - ГІДНІСТЬ.


РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ

2.1. Медико - соціальна реабілітація людей похилого віку

В соціальній роботі з людьми похилого віку використовуються різно образні форми і методи. Це і соціальне обслуговування вдома, і термінова соціальна допомога, і адресна соціальний захист і так далі. У цій системі функціонують різні установи, зокрема центри соціального обслуговування, відділення денного перебування, стаціонарні установи і спеціальні житлові будинки для літніх людей.

Особливо важливе значення для літніх набуває їх медико-соціальна реабілітація.

Прийнято вважати, що інвалідні коляски, палиці, кашель - це атрибути старості, що старіння і хвороба - це одне і те ж. Численні дослідження в США показали, однак, що це не так. І старі можуть бути активними і бадьорими.

Звичайно, з віком потреба в медичній допомозі збільшується. В силу природного старіння організму проявляється ряд хронічних захворювань, зростає питома вага осіб, які потребують постійного медичного нагляду, в допомоги кардіологів, невропатологів, геронтологів, геріатрів. Цивілізованість суспільства визначається, зокрема, і тим, наскільки широка мережа спеціальних поліклінік, лікарень, будинків відпочинку і санаторіїв для літніх людей.

Серед Це мозку. захворювання.

Вивчення Як

Інша

Як і раніше

Великий Як зазначалося на

Від

Перш Багато

Так,

Соціальні Практика участь.

Однак Потреба в

В поверхах.

Виключно Випадки проблема.

В

Численні

Встановлено І наявність

В

Соціальне

Маючи їх.

Соціальна Хоча

Соціальна територіальних органів управління.

Соціальним

Місце

Діяльність будинках-інтернатах. соціальних працівників.

Необхідно

В

Для

Для суспільство.

2.2. Роль

Літні актами.

Найбільш інвалідів. займатися трудовою діяльністю.

В

Соціальна

Соціальна

Складовим умовами.

Такимлат (пенсій, допомог); натурального забезпечення; послуг і пільг; стаціонарних і нестаціонарних видів обслуговування, - важливе значення надається новим формам екстреної соціальної допомоги непрацездатним, гостронужденних громадянам Російської Федерації.

Соціальне обслуговування та забезпечення літніх людей включає в себе пенсії та різні посібники; утримання і обслуговування престарілих та інвалідів у спеціальних установах органів соціального захисту населення; протезування; пільги інвалідам; надання допомоги бездомним.

Соціальне забезпечення здійснюється державними органами, підприємствами, приватними особами, за рахунок внесків (відрахувань із заробітної плати) працівників. В останньому випадку виплата з фондів визначається не трудовим внеском і стажем, а розмірами внесків. Така практика дуже поширена в західних країнах.

В 1995 році в системі соціального захисту нашої країни функціонувало 959 стаціонарних установ для осіб похилого віку та інвалідів, більше 700 центрів соціального обслуговування, 900 відділень соціальної допомоги вдома, а також ряд інших установ соціальної допомоги (психолого-педагогічної, екстреної психологічної допомоги і так далі) .1

Найбільш розвинена мережа соціального обслуговування в Челябінській, Самарській, Ростовської, Володимирській та ряді інших областей.

Розглянемо зміст роботи Центру соціального обслуговування (для громадян похилого віку та інвалідів). У нього, як правило, входить кілька відділень. У відділенні денного перебування (розрахованого на утримання не менше 30 пенсіонерів та інвалідів) організовується харчування, медичне та культурне обслуговування. Передбачено участь у посильній трудовій діяльності в спецмайстерні або підсобних господарствах.

Відділення тимчасового перебування (розраховано на утримання не менше 15 чоловік) здійснює лікувально-оздоровчі та реабілітаційні заходи, культурне та побутове обслуговування, харчування в умовах цілодобового утримання.

У відділенні соціальної допомоги вдома (воно обслуговує в місті 120 людина, в сільській місцевості - 60 осіб) здійснюється постійне або тимчасове (до 6 місяців) соціально-побутове обслуговування вдома пенсіонерів та інвалідів, які потребують сторонньої допомоги (безкоштовно або на платній основі).

Однією з першорядних завдань діяльності відділень соціальної допомоги на дому є активне виявлення непрацездатних громадян, які потребують надомном обслуговуванні. Дослідження, що проводилися в цьому напрямку Центральним НДІ експертизи працездатності та організації праці інвалідів (ЦІЕТІН) показали, що серед непрацездатних громадян (пенсіонерів та інвалідів працездатного віку) 22,2% потребують надомному обслуговуванні.

Вивчення співробітниками ЦІЕТІНа контингенту осіб, прийнятих на надомної обслуговування в 10 адміністративних територіях Росії, показало, що переважна більшість (80,8%) з них - жінки; чоловіки, відповідно, становили всього 19,2% .1

За віковою ознакою 2/3 обслуговуються знаходилося у віці 75 років і старше (66,1%), Причому, на частку осіб віком 85 - 89 років доводилося 14,6%, а долгожіте-лей - 3,6%. Особи у віці молодше 60 років склали всього 6,8% серед обслуговуються, приблизно таке ж число і 65 - 69-річних - 7,5%. У той же час обслуговуються у віковому діапазоні 70 - 74 роки вже було 19,6%.

За ступеня самообслуговування всі обстежені розподілилися наступним чином: 46,7% за умови доставки ним на будинок продуктів харчування могли себе обслуговувати повністю, при цьому 90% з них або взагалі не користувалися допоміжними засобами для пересування, або використовували тростину.

Частково обслуговували себе приблизно таке ж число обстежених - 46,2%; повністю не могли обслуговувати себе 7,1%. Серед зазначених 53,3% інвалідів і престарілих 6,0% постійно перебували на постільному режимі, а 30,0% з працею пересувалися тільки в межах житлового приміщення. 35% осіб з цієї об'єднаної групи не користувалися при пересуванні допоміжними засобами, інші - або милицями або тростиною (50%), або крісло-коляскою (15%).

Була проаналізована потреба обслуговуваних одиноких непрацездатних громадян в різних видах соціально-побутових послуг і ступінь її задоволеності.

Так ж у доповнення до переліку послуг, що надаються звичайними відділеннями соціальної допомоги вдома, працівники спеціалізованих відділень сприяють у приготуванні гарячої їжі обслуговуються ними особам, виробляють годування ослаблених пенсіонерів та інвалідів, здійснюють вологе прибирання житлових приміщень, надають санітарно-гігієнічну допомогу (обтирання, обмивання, гігієнічні ванни, стрижка нігтів, причісування), а також проведення різних медичних процедур, надання екстреної долікарської допомоги, проведення санітарно-освітньої роботи з обслуговуваними та їх родичами. У додатку 2 наведено переліки послуг, передбачені різними нормативними документами для звичайних і спеціалізованих відділень соціальної допомоги вдома.

Служба термінової соціальної допомоги Центру соціального обслуговування передбачає широкий перелік послуг: разове забезпечення гостро нужденних безкоштовним гарячим харчуванням чи продуктовими наборами; забезпечення одягом, взуттям та предметами першої ...необхідності; разове надання матеріальної допомоги; сприяння в отриманні тимчасового житла; надання екстреної психологічної допомоги, в тому числі за В«телефоном довіриВ»:

- надання юридичної допомоги в межах своєї компетенції;

- надання інших видів і форм допомоги, обумовлених регіональними та іншими особливостями.

Істотне значення в умовах кризової обстановки в Росії має адресна соціальний захист літніх людей. Вона виявляється в першу чергу найбільш нужденним: одиноким пенсіонерам, інвалідам, престарілим старше 80 років.

Соціологічні дослідження в нашій країні показали, що основними напрямками забезпечення добробуту престарілих (на їхню думку) є: підвищення пенсій, вдосконалення пенсійного забезпечення, розвиток послуг з догляду за ними на дому, збільшення числа будинків для престарілих та поліпшення умов життя проживання в них.

Удосконалення пенсійного забезпечення є одним з найважливіших напрямків соціального забезпечення в сучасних державах. Вирішується це завдання по-різному.

В одних країнах пенсіонери отримують пенсію і заробітну плату повністю незалежно від її величини і в будь-якій галузі народного господарства. В інших країнах широко поширені так звані відкладені пенсії, тобто збільшення пенсій на визначений відсоток в залежності від числа трудових років після пенсійного віку. Практикувалося і практикується це і в нашій країні. Має перспективу і добровільне страхування по старості (право на додаткову пенсію). До жаль, в 90-ті роки пенсійне забезпечення в Росії є вкрай недостатнім. Розмір пенсії набагато менше прожиткового мінімуму, до того ж вона нерідко виплачується не вчасно.

В ряді регіонів країни значну допомогу літнім людям надають місцеві органи влади: збільшуються диференційовані доплати непрацюючим пенсіонерам; різним категоріям людей похилого віку встановлюються пільги по оплаті житла, телефону, безкоштовно відпускаються ліки за рецептами лікарів і так далі.

Необхідно звернути увагу на соціально-побутове обслуговування престарілих. Тут важливо передбачити, з урахуванням втрати здатності до самообслуговування, забезпечення спеціальної зручною взуттям, одягом, різного роду приладами і пристосуваннями, які б полегшили старим людям пересування по вулиці, ведення домашнього господарства, виконання деяких гігієнічних процедур

Для вирішення цих проблем архітекторами, дизайнерами, геронтологами вже давно визначено перспективні напрями розробки і випуску відповідної побутової техніки. Ці пропозиції зводяться до створення: 1

В· автоматизованих кухонних комплексів, що дозволяють програмувати операції по приготуванню їжі;

В· системи підйомників для догляду за лежачими хворими і надання їм санітарно-гігієнічної допомоги;

В· спеціальної меблів і механізмів для прибирання приміщень з урахуванням вікової специфіки престарілих тощо, а також ряду простих, але дуже потрібних пристроїв і пристосувань, які створюють зручності людям похилого віку та підвищують безпеку побутових операцій;

В· системи поручнів і опорних скоб для прийняття старою людиною ванни;

В· спеціальних підставок, що полегшують надягання взуття;

В· пологих пандусів замість порогів тощо.

Пропозиції хороші, проте, на жаль, в нашій країні вони реалізуються вкрай незадовільно

З 1986 року в нашій країні почали створюватися так звані Центри соціального обслуговування пенсіонерів, в складу яких крім відділень соціальної допомоги вдома увійшли зовсім нові структурні підрозділи - відділення денного перебування.

Метою організації таких відділень було створення своєрідних центрів дозвілля для літніх людей, незалежно від того, проживають вони в сім'ях або самотні. Преду-сматрівать, що в такі відділення люди будуть приходити вранці, а ввечері повертатися додому; протягом дня вони будуть мати можливість перебувати у затишній обстановці, спілкуватися, змістовно проводити час, брати участь у різних культурно-масових заходах, отримувати одноразове гаряче харчування і при необхідності долікарську медичну допомогу.

Основний завданням діяльності таких відділень є допомога людям похилого віку в подоланні самотності, замкнутого способу життя, наповнення існування новим змістом, формування активного способу життя, частково втраченого у зв'язку з виходом на пенсію.

Спочатку такі Центри створювалися при будинках-інтернатах для престарілих, оскільки ці установи мають таку матеріально-технічну базу, яка могла забезпечити для відділення відповідну площу, її обладнання, забезпечити відвідувачів гарячим харчуванням.

Відділення були розраховані на 25-50 відвідувачів в день. Термін відвідування в перший час функціонування відділень не обмежувався. Оплата за харчування стягувалася з відвідувачів відділення диференціювання, в залежності від розміру одержуваної пенсії. Передбачалося, що з відвідувачами відділення працюватиме на 0,5 ставки культпрацівників будинку-інтернату. Згідно відповідного В«ПоложенняВ», відвідувачі відділення мали право користуватися лікувально-діагностичними та процедурними кабінетами, трудовими майстернями, а також забезпечуватися медикаментами нарівні з проживаючими в будинку-інтернаті.

Вивчення ЦІЕТІНом відгуків відвідувачів відділення про факт створення такої служби показало, що всі відвідують відділення ставляться до цього позитивно. Разом з тим, вивчення відносини відвідують відділення денного перебування до факту знаходження його при будинку-інтернаті показало наступне: 47% ставляться байдуже ~ це переважно ті, у кого контакти з проживаючими в будинку-інтернаті мінімальні або відсутні; 28,5% ставляться позитивно - це ті особи, які активно шукають контактів з персоналом будинку-інтернату, безкоштовно отримують лікарські препарати і процедури, а також ті, які охоче контактують з проживаючими в цій установі, надають їм якусь допомогу і розуміють, що будучи самотніми, і самі через якийсь час змушені будуть перейти на постійне проживання в будинок-інтернат, але відносяться до такої перспективи спокійно, не розглядаючи її як життєву катастрофу. У 25,5% відвідувачів відношення украй негативне. Це ті люди, які, усвідомлюючи для себе можливу перспективу в кінці кінців опинитися на постійному проживанні в будинку-інтернаті, не можуть змиритися з думкою про такий результат; це також ті громадяни, хто зіткнувся з негативним ставленням до себе з боку знаходяться в стаціонаре.1

Вивчення думки директорів будинків-інтернатів, на базі яких утворені центри соціального обслуговування, про доцільність такого симбіозу показало, що всі опро-шенние вважають це не кращим варіантом, приводячи наступні аргументи:

В· за рідкісним винятком будинки-інтернати для престарілих та інвалідів розташовані в значному видаленні від житлових масивів, мають погане транспортне сполучення, що створює серйозні перешкоди літнім людям для щоденного відвідування відділення денного перебування;

В· порушуються санітарно-гігієнічні вимоги, пропоновані до будинку-інтернату як до закритої установи: особи, які відвідують відділення денного перебування, не обстежені всебічно, як постійно проживаючі;

В· контактуючи з останніми, користуючись загальною їдальнею, бібліотекою, кінозалом вони створюють небезпека занесення інфекцій в будинок-інтернат;

В· погіршуються житлові умови постійно проживають за рахунок ущільнення їх для виділення площ під відділення денного перебування. Крім того, не виділяються додаткові бюджетні кошти на утримання відділення, що побічно відбивається на матеріальному благополуччі проживають в установі;

В· погіршується морально-психологічний клімат серед постійно проживають, багато з яких протестують проти того, що відвідують відділення денного перебування безкоштовно користуються всіма благами будинку-інтернату (меблями, бібліотекою, кінозалом, медикаментами, отримують медичне обслуговування, а також безоплатне або пільгове харчування) і п...ри цьому у них пенсія зберігається в повному обсязі, в то час як проживають у будинку-інтернаті отримують на руки лише 10% від пенсії, інша частина якої йде в доход держави.

В зв'язку з цим у багатьох адміністративних територіях центри соціального обслуговування стали створюватися як автономні установи, ні територіально, ні функціонально не пов'язані з будинками-інтернатами. Разом з тим, 56 центрів до теперішнього часу залишаються В«прив'язанимВ» до будинкам-інтернатам.

При створенні перших центрів ще не була передбачена ротація відвідувачів відділень денного перебування через певний час. Однак позитивний досвід роботи цих установ зробив їх популярними у населення пенсійного віку, виявив велике число охочих користуватися послугами відділення денного перебування. У зв'язку з цим з урахуванням чисельності пенсіонерів, які проживають в зоні обслуговування Центру та числа подали заяви на відвідування відділення, у багатьох територіях були прораховані терміни, на які повинна набиратися одна група, з тим, щоб протягом року всі бажаючі могли відвідувати центр два і більше разів. Так зроблена в містах Челябінську, Шахти Ростовської області, в окремих Центрах міста Москви.1 Терміни відвідування Центрів в різних територіях різні: від 2-3 місяців до 2 тижнів (в м. Москві). Разом з тим, як показали результати опитування відвідуючих відділення, 2-тижневий термін не задовольняє більшість літніх людей, так як за цей час люди не встигають добре познайомитися, не встигають скластися мікро колективи та групи по інтересам, які допомагають позбутися почуття самотності і зберегти сформовані зв'язки і після закінчення терміну відвідування отделенія.1 Культурно-масові заходи за 2-тижневої В«змінуВ» зводяться, як правило, до проведення одного концерту силами місцевих артистів, а також однієї лекції або бесіди, а організація дозвільної діяльності (гурткової роботи, художньої самодіяльності, вечорів відпочинку в денний час з танцями, хоровим співом і так далі) по суті не має місця. В результаті більшість відвідувачів приходять у відділення лише на час обіду для отримання безкоштовного гарячого харчування.

В відділення зараховуються пенсіонери та інваліди незалежно від їх сімейного положення, що зберегли здатність до самообслуговування та активного пересуванню, на підставі особистої заяви та довідки з медичної установи про відсутність протипоказань до прийняття у відділення.

В відділенні виділяються приміщення для кабінету долікарської медичної допомоги, клубної роботи, бібліотеки, майстерень і інші.

Харчування може здійснюватися як в спеціально обладнаному приміщенні відділення, так і в довколишніх підприємствах громадського харчування. Для організації від-нку обслуговуються у відділенні обладнуються спальні приміщення (з розрахунку не менше 2 ліжок на 10 відвідувачів) із забезпеченням індивідуальними постільними речами.

Обслуговуються особи можуть при їх добровільній згоді брати участь у посильній трудовій діяльності у спеціально обладнаних майстернях або на підсобних господарствах. Продукція підсобного господарства спрямовується на забезпечення харчування обслуговуваних осіб, а надлишки можуть бути реалізовані з подальшим зарахуванням доходів на рахунок Центру.

Пенсіонери та інваліди обслуговуються відділенням безкоштовно. Харчування обслуговуваних може бути безкоштовним або за плату, розмір якої встановлюється керівництвом Центру по погодженням з місцевою адміністрацією.

За рішенням керівництва Центру та місцевої адміністрації окремі послуги в відділенні можуть надаватися за плату (масаж, мануальна терапія, відвідування культурно-видовищних заходів і так далі). Грошові кошти, стягнуті за окремі види послуг, зараховуються на рахунок Центру і спрямовуються на його розвиток.

Згідно штатним розкладом, відділення денного перебування очолює завідувач відділенням. Крім того, в ньому передбачені посади медичної сестри, культорганізатора, сестри-господині, санітарки, гардеробника, а при організації харчування у самому відділенні - ще й буфетниці і офіціантки. За наявності майстерень або підсобного господарства вводиться посада інструктора з трудової терапії.

Вивчення контингенту осіб, які відвідували відділення денного перебування в 24 Центрах

Аналіз пари.

Відвідувачі вищу освіту.

Більшість інших осіб.

Дослідження

Ієрархія Це про-стоятельство

В Разом з тим, Можна припустити,

В і так далі.

В

Основними

В· надання

В· забезпечення

В· надання

В· надання матеріальної допомоги;

В· сприяння в

В· напрямок громадян у відповідні органи і служби для кваліфікованого і повного

В· надання

В· надання

В Так в громадян. перспективу.

Таким

РОЗДІЛ 3.

3.1. Регіональна

Росія - літніх людей. суспільства.

Одне з

У першу

Це

Десятиліття цієї діяльності.

З 1991 року

Особливість

У Росії в

Фіксується соціального обслуговування.ьного обслуговування було охоплено 12957800 чоловік. Разом з тим із загального числа обслужених осіб 10865000 чоловік - це звернулися у відділення (служби) термінового соціального обслуговування. У такій структурі обертаності відображаються негативні тенденції якості життя літніх людей.

Чисельність осіб, обслужених на дому спеціалізованими відділеннями соціально-медичного обслуговування, зростає і становить 129 200 человек.1 Однак цей показник нестабільний, а заявлена ​​потреба в соціально-медичних послуги на дому, очевидно, нижче, ніж реальний В«прихованийВ» попит на них.

Належить нарощувати одночасно кількісні і якісні показники соціального обслуговування, повніше враховувати диференціацію доходів споживачів соціальних послуг, вжити заходів, спрямованих на реальне створення ринку соціальних послуг, коли пропозиція соціальних послуг виходить не тільки від державних і муніципальних структур. Це тісно пов'язано із завданням захисту прав літніх людей як споживачів послуг і введення інституту незалежного контролю.

На перший план виходить завдання підвищення якості надаваних соціальних послуг, що пов'язується з подоланням відмінностей якісних показників соціального обслуговування, характерних для окремих регіонів, населених місць, для міста і села.

Одночасно НЕ припиняється пошук нових підходів до забезпечення високої якості соціального обслуговування, нових форм надання послуг, організації діяльності установ соціального обслуговування.

Завдяки активній політиці у сфері соціального обслуговування населення похилого віку створюються основи для ініціативних дій і використання нових соціальних технологій, в тому числі перевірених на досвіді інших країн, з метою прискорення розвитку та підвищення ефективності діяльності установ соціального обслуговування.

Впровадження інновацій виправдовується, якщо служить досягненню конкретних пріоритетних цілей. У суспільстві, що трансформується інноваційний процес сприяє досягненню практичних результатів за такими пріоритетами, як:

- дотримання прав та забезпечення безпечних умов для літніх людей;

- підвищення якості життя і збереження самостійності в літньому віці через надання соціальних послуг;

- надання ефективної підтримки сім'ям, які надають літнім людям сімейний догляд;

- налагодження партнерства на всіх рівнях.

Певною віхою з точки зору поширення нових підходів і технологій в соціальному обслуговуванні людей похилого віку стало проведення в листопаді 2002 року в Саратові першому загальноросійському з'їзду соціальних працівників під девізом В«Соціальна робота для літніх людей: професіоналізм, партнерство, відповідальність В».1

Резолюція з'їзду висловлює прагнення забезпечити стійку увагу до вирішення практичних питань соціального захисту людей похилого віку, керуючись реальним підходом до сучасних соціальних явищ, в ній містяться ко...нкретні пропозиції щодо розвитку соціального обслуговування громадян похилого віку в нових правових та економічних умовах, особливо підкреслюється значущість нових технологій.

Застосування нових технологій соціального обслуговування громадян похилого віку отримує все більш широке поширення у зв'язку з затверджує єдині морально-етичним стандартом відносини до літньої людини, заснованому на повазі до нього.

Чітко формулюється і стає загальним надбанням базовий принцип сучасного соціального обслуговування - орієнтація на індивідуальну оцінку потреб клієнта, більш досконалий механізм надання соціальних послуг на основі індивідуальних планів, участь самих літніх людей в плануванні діяльності соціальних служб.

Внесок органів соціального захисту населення та безпосередньо установ соціального обслуговування може бути представлений на прикладі Кемеровської області, де в період 2000-2003 років за підтримки Мінпраці Росії успішно реалізований пілотний проект В«Підтримка та розвиток соціального обслуговування літніх людей в м. Кемерово і Кемеровській області В». У його рамках міста Кемерово, Новокузнецьк і Березовський отримали статус модельних територій, два будинку-інтернату загального типу і два комплексних центру соціального обслуговування - статус модельних установ. Фінансування проекту здійснено Департаментом міжнародного розвитку Великобританії.

Система розробки та впровадження нових технологій соціального обслуговування літніх людей вдома включала:

- проведення досліджень з вивчення потреб літніх людей у ​​соціальних послугах;

- вивчення соціальних і економічних можливостей установ соціальної сфери, які надають послуги;

- розробку нових моделей роботи по задоволенню потреб клієнтів похилого віку;

- навчання кадрів, у тому числі фахівців з соціальної роботи, і керівних працівників соціальної сфери;

- моніторинг і коригування В«працюючоїВ» моделі з урахуванням досвіду, отриманого в ході її застосування.

У Кемерово обладнана навчально-методична (модельна соціальна) квартира з засобами реабілітації та соціальної адаптації клієнтів, що дозволяє ефективно оцінювати можливості, якими людина похилого віку або інвалід має в своєму розпорядженні для незалежного життя, індивідуально підібрати і придбати технічні засоби реабілітації. Відкриття квартири відбулося 1 жовтня 2002 года.1

Навчально-методична квартира переобладнана з типової міської квартири і повністю адаптована до проживання у ній і організації побуту людей з обмеженими можливостями, збереження самостійності і незалежності. Вартість робіт з перепланування квартири склала 250 тисяч рублів. Проектом передбачені розширені дверні прорізи, відсутність порогів, широка балконні двері та зручний з'їзд на лоджію, що дозволяє інвалідові безперешкодно пересуватися по квартирі в кріслі-колясці. Санітарний вузол забезпечений спеціальними поручнями. Під'їзд житлового будинку обладнаний знімним пандусом, в ньому також виконані зручні для переміщення в інвалідному візку пороги. Електрообладнання квартири влаштовано таким чином, щоб людина з обмеженими можливостями самостійно справлявся з ним.

Знадобився широкий асортимент реабілітаційного та адаптивного обладнання. У рамках проекту В«Підтримка та розвиток соціального обслуговування літніх людей в місті Кемерово і Кемеровській області В»у навчально-методичній квартирі встановлено 138 видів реабілітаційного обладнання на суму 231,1 тис. рублів: обладнання для ванної - 34 види; обладнання для самообслуговування - 27 видів; обладнання для ведення домашнього господарства-58 видів; обладнання для безпечного пересування і переміщення - 10 видів; пристосування для ходіння- 9 видів. 1

На базі модельної соціальної квартири проводяться навчальні семінари для соціальних працівників і студентів, що навчаються за спеціальністю В«Соціальна роботаВ», родичів, які надають допомогу по догляду літнім членам сім'ї, за правилами та прийомам догляду за літніми людьми та людьми з обмеженими можливостями з допомогою реабілітаційного обладнання. Фахівці соціально-реабілітаційного відділення Комплексного центру соціального обслуговування населення Центрального району м. Кемерово надають їм сприяння у підборі і придбанні засобів реабілітації. У модельній квартирі проходять засідання клубів спілкування, клубів В«ОберігВ» і В«Шукаю роботуВ» (члени - інваліди, бажаючі знайти роботу).

Квартиру відвідують представники лікувально-профілактичних установ, що допомагає зміцнити взаємодію з медичними структурами з питань соціальної реабілітації людей похилого віку та інвалідів, включаючи напрямок в соціально-реабілітаційне відділення родичів, тривалий час здійснюють догляд за важкохворими.

У регіоні раціоналізовані діяльність соціальних працівників. Впроваджується, і притому вельми успішно, нова система командної роботи по здійсненню догляду на дому. Надані послуги в більшому ступені відповідають індивідуальним потребам людини, стали більш різноманітними та ефективними.

Якщо раніше значна частина часу соціальних працівників йшла на те, щоб доставляти клієнтам продукти, то тепер вони працюють бригадами і надають різні види соціальних послуг. У всіх модельних центрах працюють курси для соціальних працівників, де вони підвищують свою кваліфікацію і набувають професійні знання.

Регулярно проводяться опитування за допомогою анкет, які дають інформацію про те, наскільки клієнти задоволені змінами в обслуговуванні і як оцінюють його ефективність. У модельних стаціонарних установах проведено опитування про якість догляду за методикою, відомої у Великобританії як програма В«Внутрішня впевненість у якості В». На великі потенційні можливості цієї програми звернули уваги всі організатори соціального обслуговування літніх людей та експерти, проекту.

Проект В«Підтримка і розвиток соціального обслуговування літніх людей в місті Кемерово і Кемеровської області В», що спирався передусім на людські ресурси, ентузіазм і захопленість працівників, втілює кращі ідеї міжнародного співробітництва та взаємної підтримки в інтересах громадян старшого покоління. 1

В даний час Російсько-Європейський фонд як організація, що реалізує проект при підтримки Міністерства праці та соціального розвитку Російської Федерації, органів соціального захисту населення суб'єктів Російської Федерації успішно здійснює заходи щодо поширення накопиченого в проекті інноваційного досвіду.

3.2. Нові технології соціального обслуговування громадян похилого віку

Минтруд Росії і органи соціального захисту населення суб'єктів Російської Федерації активно постійно працюють над зміцненням існуючих і розвитком інноваційних форм соціального обслуговування громадян похилого віку та інвалідів: включаючи геронтологічні, геронтопсіхіатріческіх, реабілітаційні центри, будинки (відділення) милосердя, установи соціальної допомоги для осіб без певного місця проживання і занять, спеціалізовані відділення соціально-медичного обслуговування на дому, соціально-оздоровчі центри, спеціальні житлові будинки для одиноких престарілих, соціальні квартири.

геронтологічних центри - новий тип установ соціального обслуговування для громадян похилого віку, де надається геріатрична допомогу. Необхідність їх створення викликана зростанням чисельності громадян похилого віку та довгожителів, які потребують посиленому медичному догляді. Геронтологічні центри відкриті в Республіці Татарстан, Краснодарському і Ставропольському краях, у Волгоградській, Воронезької, Новосибірській, Омській, Орловській, Смоленській, Ярославській областях, Ханти-Мансійському автономному окрузі та Москві.

Особливе місце в організації роботи з літніми людьми в Новосибірській області займає Обласне державне установа В«Новосибірський геронтологічний центрВ», основним завданням якого є розробка нов...их технологій в роботі з людьми старшого покоління, надання організаційно-методичної допомоги установам соціального обслуговування літніх громадян.

В даний час з метою вдосконалення діяльності геронтологічних центрів Департамент у справах ветеранів, людей похилого віку та прийому населення Мінпраці Росії, забезпечуючи організаційно-методичну роботу та підтримку у зміцненні матеріально-технічної база цих установ, готує для органів соціального захисту населення суб'єктів Російської Федерації методичні рекомендації з організації діяльності названих центрів. У розвиваються центри комплексно поставляється сучасне медичне, технологічне та реабілітаційне обладнання за федеральною цільовою програмою В«Старше покоління В».

Все більшу роль в наданні допомоги пенсіонерам грають центри соціального обслуговування. В Нині таких центрів налічується понад 1,9 тисяч. У порівнянні з початковою стадією розвитку цих установ, нових для періоду 80-х років, бурхливий кількісне зростання їх припинився. В останні роки щорічно відкривається 40-50 нових центрів. 1

Однак в результаті вдосконалення системи видів і форм соціального обслуговування, включають комплекс послуг (медичних, комунальних, торговельних та інших), надаються громадянам похилого віку, характерною рисою центрів стала їх багатопрофільність.

В Амурській області введена нова форма соціального обслуговування громадян похилого віку та інвалідів - соціально-консультативні пункти по роботі з громадянами по місцем проживання.

У Приморському краї створені бригади соціальних працівників з вирощування городньої продукції. Центр соціального обслуговування населення укладає угоди з громадянами, які перебувають на надомному обслуговуванні, на вирощування на їх земельних присадибних ділянках городньої продукції. Частину зібраного врожаю видається малозабезпеченим громадянам в якості матеріальної допомоги, а частина реалізовується підприємствам громадського харчування. Кошти, виручені від продажу, також направляються на надання матеріальної допомоги малозабезпеченим пенсіонерам.

Все більшу роль у підтримці одиноких літніх громадян відіграють спеціальні будинки для одиноких престарілих з комплексом служб соціально-побутового призначення , які є перспективною моделлю структури життєзабезпечення людей похилого віку в умовах наростання чисельності літнього населення (700, понад 22 тисяч проживають). У кожному четвертому спеціальному будинку створені соціально-побутові служби. Найбільше число будинків налічується в Москві, Свердловської, Вологодської, Новосибірській областях, Красноярському краї.

Соціальні квартири є одним з варіантів створення оптимального середовища проживання для громадян похилого віку та інвалідів. Загальне число таких квартир складає близько 2,5 тисяч, в них проживає більше 3 тисяч престарілих громадян, третя частина з яких обслуговуються відділеннями соціального обслуговування на дому та спеціалізованими відділеннями соціально-медичного обслужіванія.1 Активно розвивають цей напрям соціального обслуговування Москва, Свердловська, Читинська області, Красноярський і Приморський краї.

Враховуючи необхідність надання адресної, оперативної допомоги, максимально наближеною громадянам, які проживають у віддалених сільських населених пунктах, органи соціального захисту населення активно розвивають різноманітні моделі мобільного соціальної служби. Доцільність такої форми соціального обслуговування все більше підтверджується на практиці. Для багатьох ветеранів та інвалідів вкрай утруднено звернення в лікувальні, правоохоронні та інші соціально значущі установи, у тому числі надають побутові та торговельні послуги населенню. Обслуговування мобільного соціальною службою обходиться людям як мінімум удвічі дешевше, ніж по сформованим тарифам на транспортні та інші послуги в даній місцевості.

Пошук нових соціальних технологій, що підвищують доступність соціальних послуг населенню в сучасних соціально-економічних умовах, привів в Пензенській області до ідеї створення міжвідомчих центрів з вирішення соціальних питань при муніципальних органах самоврядування у формі сільських міні-центрів (в Пензенської області діє 384 міні-центру).

Практично у всіх суб'єктах Російської Федерації створені установи та відділення соціальної допомоги для осіб без певного місця проживання. Діє 47 спеціальних будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів на 7,2 тисяч чоловік, 1 в яких перебувають громадяни похилого віку та інваліди без певного місця проживання, частково або повністю втратили здатність до самообслуговування і добровільно погодилися проживати в стаціонарних установах соціального обслуговування.

Сьогодні в Хабаровську нараховується 140 тисяч пенсіонерів за віком, які отримують більше 18 видів пільг - по послугах ЖКГ, зв'язку, громадського транспорту, лікарського забезпечення та санаторно-курортному лікуванню. Багато з них отримують також крайові та міські компенсаційні виплати та адресну матеріальну допомогу. Правом на надання таких пільг в середньому щомісяця користуються більше 86 тисяч літніх хабаровчан.

З початку поточного року на соціальну підтримку літніх людей в місті з усіх джерел було витрачено 934 000 000 рублів, у тому числі з бюджету Хабаровська - 312,8 мільйона рублів.

У Хабаровську також створена мережа установ, що забезпечують різні форми соціального обслуговування літніх громадян - два крайових Будинку-інтернату для престарілих та інвалідів, чотири спеціальні будинки для проживання ветеранів. Є крайової Центр соціальної адаптації громадян, що потрапили у важку життєву ситуацію, п'ять муніципальних Центрів по роботі з населенням, три Будинку ветеранів, розгорнута мережу муніципальних магазинів В«ВетеранВ», де надаються знижки.

Сьогодні в краї проживають 250 000 громадян похилого віку, серед них - 34 тисячі - ветерани війни, понад 125 тисяч - ветерани праці. І всі вони, як ніхто інший, заслуговують особливої вЂ‹вЂ‹поваги і уваги.

Під особливим контролем у крайового уряду знаходиться забезпечення житлом учасників Великої Вітчизняної війни. До 60-річчя Перемоги здані в експлуатацію будинки і квартири для ветеранів - в г.Хабаровска, п.Переяславке, г.Вяземском. Всього в краї побудовані і діють 11 спеціальних будинків для ветеранів з набором соціальних послуг, в яких проживають близько 1 тисячі ветеранів війни та праці. Більше 3 тисяч літніх громадян

В цілому творчої діяльності.

16

Також В результаті Вартість

ВИСНОВОК

літніх людей.

1)

2) з

3) в

4) в економіки;

5) головною

6) встановлено,

7) виявлено, соціальних працівників.

1) визначення

2) дослідження

3) виявлення

4) роль реабілітаційних центрів;

5) необхідність

Практична значимість дослідження полягає в тому, що

Список використаних джерел:

м. Ростов-на-Дону. 1999р.

Геронтологія. Старість. Соціокультурний портрет. //

Навчальний посібник. 195 с.

4. Дементьєва 135 з.

5. Дементьєва Н.Ф., - М.,

6. Дементьєва РФ.

7. 2003

11. Соціальна проф. В.І. Курбатова. Ред. Р.С. -

14. Холостова Є.І. Навчальний посібник. 2005р.

15. Холостова Є.І. - М.: Видавничо-торгова корпорація В«Дашков і КВ», 2002. -

16. роботи: Підручник за заг. ред. проф.

- М.: ИНФРА-М, 2002. -400с.

17. Холостова Є.І.

18. Холостова Є.І., Дементьєва Н.Ф. - М.: Видавничо-торгова корпорація В«Дашков і КВ», 2002.

19. посібник для студ. Вища.

закладів. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. -304с.

Демографічні та

21.

-


1999. Навчальний посібник. - Москва.

1 Принципи Навчальний посібник. - Москва.

1 Зайнишев І.Г. Технологія соціальної роботи// Москва. 2003. с.156.

Підручник. Ростов-на-Дону. 2000. Навчальний посібник. - Москва. - Москва.

1 реабілітації. Навчальний посібник. - Москва. 2005 р., с.

1

1992

проф. В.І. Курбатова. діяльності

1992

- Москва.

1 Дементьєва працівника.

1 Дементьєва - Москва.

1 Дементьєва -

с. 165.

1 Дементьєва -

с. 165.

- Москва, Ред. Р.С. 23.

Ред. Р.С. 25.

1 Альперович В.Д. Геронтологія. Старість. Соціокультурний портрет. // Навчальний посібник. 56.

Соціальна робота з літніми людьми. Навчальний посібник. - Москва:

- Москва:

Інститут соціальної роботи., 1996 р

соціальній роботі. - Москва:

Інститут соціальної роботи., 1996 р

1 Щиріна М.Г . Демографічні та клініко-епідеміологічні дослідження в геронтопсіхіатріі. -

МРЖ, № 12.

1 Альперович В.Д. Геронтологія. Старість. Соціокультурний портрет. // Навчальний посібник. - М., 1998р., С.62.

1 Зайнишев І.Г. Технологія соціальної роботи// Москва. 2003. с.142.