Творчість Бетховена

Творчість Бетховена

План

Вступ

1. Рання творчість

2. Героїчне качан у творчості Бетховена

3. На схілі жіття Як и раніше новатор

4. Сімфонічна творчість

5. Дев'яти сімфонія

Список літератури

Вступ

Людвіг ван Бетховен - Німецький композитор, представник віденської класичної школи. Створі героїко-драматичний тип сімфонізму (3-я В«ГероїчнаВ», 1804, 5-а, 1808, 9-а, 1823, сімфонії; опера В«ФіделіоВ», залишкова редакція 1814; увертюра В«КоріоланВ», 1807, В«ЕгмонтВ», 1810; ряд інструментальніх ансамблів, сонат, концертів). Повна глухота, Яка спіткала Бетховена в середіні творчого шляху, не злом Його волі. Пізні твори відрізняються філософськім характером. 9 сімфоній, 5 концертів для фортепіано з оркестром, 16 струнних квартетів и Інші ансамблі; інструментальні сонати, у т. ч. 32 для фортепіано, (Серед них т.зв. В«ПатетичнаВ», 1798, В«місячнаВ», 1801, В«апасіонатВ», 1805), 10 для скрипки з фортепіано; В«Урочистий МесаВ» (1823).

1. Рання творчість

Початкова Музична освіту Бетховен ОТРИМАНО Під ​​керівніцтвом свого батька, співочого прідворної капелі курфюрста Кельнського в Бонні. З 1780 ВІН навчався у придворного органіста К.Г. Нефі. У неповніх 12 РОКІВ Бетховен з успіхом заміняв Нефі, тоді ж Вийшла Його перша публікація (12 варіацій для клавіру на марш Є.К. Дреслера). У 1787 Бетховен відвідав у Відні В.А. Моцарта, Який високо оцінів Його мистецтво піаніста-імпровізатора. Перше перебування Бетховена в тодішній музічної століці Європи Гірськолижний Було не довго (дізнавшісь, Що Його мати при Смерті, ВІН Повернувши в Бонн).

У 1789 ВІН вступивши на філософській факультет Боннського універсітету, однак провчівся там не довго. У 1792 Бетховен остаточно переїхав до Відня, де ВІН Спочатку удосконалювався в композіції у Й. Гайдна (з яким у нього Стосунки НЕ склаліся), потім у І.Б. Шенка, І.Г. Альбрехтсбергера и А. Сальєрі. До 1794 ВІН корістувався фінансовою підтрімкою курфюрста, після Чого знайшов Багата покровітелів Серед віденської арістократії.

Незабаром Бетховен ставши одним Із наймоднішіх у Відні салон піаністів. Публічній дебют Бетховена - піаніста відбувся в 1795. Тім же роком датовані Його Перші Великі Публікації: три фортепіанні тріо соч. 1 і три сонати для фортепіано тв. 2. За відгукамі сучасніків, у грі Бетховена бурхлівій темперамент и віртуозній Блиск поєднуваліся з багатством уяви и глибинності почуття. Не дивно, Що Його найглібші ї орігінальні твори цього періоду прізначені для фортепіано.

До 1802 Бетховен створі 20 фортепіанніх сонат, в тому чіслі В«ПатетичнаВ» (1798) и так званні В«МісячнуВ» (№ 2 з двох В«сонат-фантазійВ» тв. 27, 1801). У ряді сонат Бетховен долає класичну три Частина схему, поміщаючі Між повільною Частина и фіналом Додатковий Частину - менует або скерцо тім самим сонатного циклу уподібнюється сімфонічному. Між 1795 и 1802 булі напісані кож Перші три фортепіанні концерти, Перші Дві сімфонії (1800 и 1802), 6 струнних квартетів (тв. 18, 1800), вісім сонат для скрипки и фортепіано (у тому чіслі В«Весняна сонатаВ» тв. 24, 1801), 2 сонати для віолончелі та фортепіано тв. 5 (1796), Септет для гобоя, валторни, фагота и струнних соч. 20 (1800), безліч інших камерно-ансамблевої творів. До цього ж періоду відносіться єдиний балет Бетховена В«Творіння ПрометеяВ» (1801), одна з тем Якого Згідно Була Використана у фіналі В«Героїчної сімфоніїВ» и в монументальному фортепіанному ціклі 15 варіацій з фугою (1806). Замолоду Бетховен вражав и захоплювалися своїх сучасніків масштабністю задумів, невічерпної вінахідлівістю їх втілення и невтомнім Прагнення до нового.

2. Героїчній качан у творчості Бетховена

В кінці 1790-х у Бетховена Почаїв розвіватіся глухота, не пізніше 1801 ВІН усвідомів, Що ця хвороба прогресує и загрожує повний Втрата слуху. У жовтні 1802, перебуваючи в селі Гейлігенштадт Під Віднем, Бетховен направивши Своїм двома братам документ Вкра песімістічного змісту, відомій Як В«Гейлігенштадтській заповітВ». Незабаром, однак, ВІН зумів подолати душевні кризу и повернувши до творчості. Новий - так звань середній - Період творчої біографії Бетховена, початок Якого прийнято відносіті до 1803, а кінець до 1812 р., ознаменування Посилення драматичних и героїчніх мотівів у Його музіці. Як епіграф до Всього періоду МіГ бі служити авторський підзаголовок Третьої сімфонії - В«ГероїчнаВ» (1803); Спочатку Бетховен припускають прісвятіті її Наполеону Бонапарту, протікають дізнавшісь, Що тій оголосів собі імператором, відмовівся від цього наміру. Героїчнім, бунтівнім духом пройняті й Такі твори, Як П'ята сімфонія (1808) з її знаменитим В«мотивом доліВ», опера В«ФіделіоВ» на сюжет про лядській борців за Справедливість (Перші 2 редакції 1805-1806, залишкова - 1814), увертюра В«КоріоланВ» (1807) и В«ЕгмонтВ» (1810), перша частина В«Крейцерової сонатиВ» для скрипки и фортепіано (1803), фортепіанна соната В«апасіонатВ» (1805), цикл 32 варіацій до мінор для фортепіано (1806).

Стиль Бетховена середней періоду характерізується безпрецедентнім розмахом та інтенсівністю мотівованої роботи, збільшенімі масштабами сонатної Розробка, Яскраве тематичність, дінамічнімі, темпові, регістровімі контрастами. Всі ці ознайо прітаманні ї тім шедеврів 1803-12 РОКІВ, які Важко віднесті до власне В«ГероїчноїВ» Лінії. Такі Сімфонії № 4 (1806), № 6 (В«ПасторальнаВ», 1808), № 7 и № 8 (Обідві 1812), концерт для фортепіано з оркестром № 4 та № 5 (1806, 1809) Концерт для скрипки з оркестром (1806), Соната соч. 53 для фортепіано (В«Вальдштейновська сонатаВ» або В«АврораВ», 1804), три струнних квартети соч. 59, прісвячені графу О. Розумовського, на чіє Проханов Бетховен включивши в Перший и другий з них Російські Народні тими (1805-1806), Тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі тв. 97, прісвячене одному и покровителю Бетховена ерцгерцогу Рудольфу (так званні В«Ерцгерцог-тріоВ», 1811).

До середини 1800-х Бетховен Вже корістувався загально шануванням Як Безумовно Перший композитор свого часу. У 1808 ВІН давши Свій Фактично Останній концерт в ЯКОСТІ піаніста (пізніша благодійне Виступ 1814 віявілося Невдалий, так Як до того годині Бетховен БУВ Вже Майже повністю глухий). Тоді ж йому БУВ запропонованих посаду придворного капельмейстера в Касселі. Чи не бажаючі допустити, від'їзду композитора, троє віденськіх арістократів віділілі йому високе грошове утрімання його призначення та, втім, Незабаром знецінілося через обставини, пов'язаних з наполеонівськімі війнамі. Тім не менше Бетховен залішівся у Відні.

3 . На схілі жіття Як и раніше новатор

Бетховен композитор сімфонія музичний

У 1813-1815 Бетховен складав мало. ВІН відчував занепад моральних и творчих сил у зв'язку з Глухота и розладом матрімоніальніх планів. Крім того, в 1815 на Його плечі лягла турбота про племінніка (сина покійного брата), Який МАВ Досить важка вдача. Як бі там не Було, в 1815 почався новий, умовно Кажучи, пізній Період творчості композитора. За 11 РОКІВ з-Під Його пера Вийшли 16 творів великого масштабом: Дві сонати для віолончелі та фортепіано (тв. 102, 1815), п'ять сонат для фортепіано (1816-22), фортепіанні Варіації на вальс Діабеллі (1823), Урочистий Меса (1823), дев'яте сімфонія (1823) i 6 струнних квартетів (1825-1826).

У музіці пізнього Бетховена зберігається и навіть загострюється така рису Його Колишня стилю, Як багатство контрастів. Як у своїх драматичних и екстатічно-радісніх, так и в лірічніх або молітовно-медитативних епізодах ця музика волає до екстремальних можливости людського сприйняттів и співпережівання. Для Бетховена акт твори пролягав у боротьбі з відсталої Звукові матерією, Про що красномовно свідчать квапліві и часто нерозбірліві записи Його чернеток; емоційна атмо...сфера Його пізніх опусів в значній мірі візначається відчуттям болісно Подолання протідії.

Пізній Бетховен мало рахується з прийнятя у віконавській практіці умовно (характерний штрих: дізнавшісь про ті, Що скріпалі скаржаться на технічні труднощі в Його квартеті, Бетховен вігукнув: В«Яке мені діло до їх скрипок, коли в мені говорити натхнення! "). ВІН відчуває особливо пристрасть до Вкра високим и Вкра низько інструментальнім регістрам (ЩО, безсумнівно, пов'язане Зі звуженням спектру звуків, доступних Його слуху), до складних, часто НАДЗВИЧАЙНИХ витончення поліфонічнім и варіаційнім формам, до Розширення традіційної Схеми чотірьох Частина інструментального циклу шляхом включення в нього Додатковий частин або розділів.

Одна з найбільш смілівіх експеріментів Бетховена з Оновлення форми - велічезній за обсягах хорової фінал дев'ятої сімфонії на текст оди Ф. Шіллера В«До радостіВ». Тут, вперше у Історії музики, Бетховен здійснів синтез сімфонічного та ораторіального жанрів. Дев'яти сімфонія служила Зразки для художніків єпохи романтизму, захоплення утопією синтетичність мистецтва, здатно перетворіті всю Людський природу и духовно згуртуваті Масі людей.

Що стосується езотерічної музики останніх сонат, варіацій и особливо квартетів, то в ній прийнято вбачаті передвістя Деяк Важливим Принципів організації тематизму, ритму, гармонії, отримавших Розвиток в 20 столітті. У Урочістої месі, Якові Бетховен вважаєтся Своїм Найкращий творінням, пафос вселенського Послання и витончення, місцямі Майже камерної лист з елементами стілізації в архаїчному дусі складають унікальній у своєму роді Єдність.

У 1820-х слава Бетховена Вийшла далеко за Межі Австрії та Німеччіні. Урочистий Меса, написана на замовлення, Що Надійшло з Лондона, Вперше Була виконав у Петербурзі. Хоча творчість пізнього Бетховена мало відповідало смакують сучасної йому віденської публікі, котра віддала Свої сімпатії Дж. Россіні та полегшенім формам камерного музикування, співгромадяні усвідомлювалі Справжній масштаб Його особістості. Колі Бетховен помер, в останню путь Його проводжало близьким десяти тисяч чоловік.

4. Сімфонічна творчість

Сімфонія - самий серйозній и відповідальній жанр оркестрової музики. Подібно роману або драмі, сімфонії доступних коло найрізноманітнішіх Явища життя у всій їх складності и багатоплановості.

Бетховенські сімфонії вініклі на грунті, підготовленому Всім ходом розвітку інструментальної музики 18 Століття, особливо безпосереднімі Його попередниками - Гайдном и Моцартом. Сформованій остаточно в їхній творчості сонатно-Симфонічний цикл, Його розумні стрункі конструкції віявіліся міцнім підгрунтям масівної архітектури сімфоній Бетховена.

Альо бетховенська сімфонія могла стати тім, Що вон є, Ліше в результаті взаємодії безлічі явищем та їх глибокого узагальнення. Велика роль у роз В¬ витку сімфонії належала опері. Оперний драматургія справила значний Вплив на процес драматізації сімфонії, - ції Було явно Вже в творчості Моцарта. У Бетховена ж сімфонія віростає в справді драматичний інструментальній жанр.

Принципи оперної драматургії, застосовані до сімфонії, спріялі поглиблення контрастів и укрупненна загально планом сімфонії; смороду діктувалі необхідність більшої послідовності та закономірності у відношенні частин циклу, більшої їх внутрішнього зв'язку. Слідуючі за шляху, прокладеному Гайдном и Моцартом, Бетховен створював у сімфонічніх інструментальніх формах велічні трагедії и драми.

Художник іншої історічної єпохи, ВІН вторгається в ті області духовних інтересів, які з острахів обходили Його попередники и Тільки побічно могли їх торкнути.

Грань Між сімфонічнім мистецтвом Бетховена и сімфонією 18 Століття проведена насамперед тематикою, ідейнім змістом, характером Музична образів. Бетховенська сімфонія, Зверни до велічезніх людських мас, потребувала монументальних формах "домірнистьчісла, диханню, зору прісутніх тисяч ". І Дійсно, Бетховен широко и Вільно розсовує Межі своїх сімфоній. Так, Allegro Героїчної Майже у два рази перевіщує Allegro найбільшою з сімфоній Моцарта - "Юпітер", а велетенські розмірі дев'ятої взагалі непорівнянні Ні з одним з раніше написання сімфонічніх творів.

скроню свідомістю відповідальності художника, зухвалістю задумів и творчих концепцій можна поясніті тієї факт, Що Бетховен до тридцяти РОКІВ НЕ вірішувалося писати сімфонії. Тімі ж причинами Мабуті віклікані повільність, Суворов вінахідлівість, Напруга, з яким ВІН обробляв шкірних тему. Будь-яке Симфонічний твір Бетховена - плід Довгого, годиною багаторічної праці: Героїчна створювалася Протяг півтора РОКІВ, п'ять Бетховен почав в 1805 году и Закінчив у 1808 году, а робота над Дев'ятої сімфонією розтягнулася Майже на десять РОКІВ. Слід Додати, Що більшість сімфоній, от Третьої до Восьмий, не Кажучи про дев'ятої, пріпадає на Період розквіту и Найвищий підйому бетховенського творчості.

У Першій сімфонії C-dur рісі нового бетховенського стилю проступають галі Дуже боязко и скромно. На мнение Берліоза, Перша сімфонія - "Чудово написана музика, альо Це галі не Бетховен ". Помітно рух вперед у Другій сімфонії D-dur, Що з'явилася в 1802 году. Впевнено-мужній тон, стрімкість дінамікі, вся її поступальний енергія однозначно яскравіше розкрівають особа творця майбутніх тріумфально-героїчніх творінь. "У Цій сімфонії все благородно, енергійно, гордо. Все в Цій сімфонії дихає радістю, и навіть войовнічі порів перше Allegro абсолютно позбавлені Якого б то Не було шаленства ", - пише Г. Берліоз. Альо Справжній, хоча и підготовленій, альо Завжди вражаються творчий злет, Ставши в Третій сімфонії. Тільки тут по-справжньому "розкрио Вперше вся неосяжна, Дивовижна сила творчого генія Бетховена, Який у своїх дерло двох сімфоніях галі є не Більше, Як добре послідовніком своїх попередніків - Гайдна и Моцарта ".

Пройшовші через Лабіринт духовних шукань, Бетховен в Третій сімфонії знайшов свою героїко-епічну тему. Вперше в містецтві з такою глибинності узагальнення заломівся прістрасній драматизм єпохи, її потрясіння и катастрофи. Показань и сама людина, завойовує право на свободу, любов и радість.

починаючих з Третьої сімфонії, героїчна тема надіхає Бетховена на Створення найвідатнішіх сімфонічніх творів - п'ятої сімфонії, увертюр "Егмонт", "Коріолан", "Леонора № 3". Вже Під кінець життя ця тема відроджується з недосяжнім ХУДОЖНЯ досконалістю и розмахом у Дев'ятій сімфонії.

Альо всякий раз поворот цієї центральної для Бетховена тими Інший. ЯКЩО Третя сімфонія за духом Своїм набліжається до епосу античного мистецтва, то П'ята сімфонія з її лаконізмом, дінамічністю драматургії спріймається Як Стрімко розвівається драма.

Одночасно піднімає Бетховен в сімфонічній музіці ї Інші пласті. Поезія весни и Юності, радість життя, її вічного руху - таким представляється комплекс поетичній образів Четвертої сімфонії B-dur. Темі природи присвяч Шоста (Пасторальна) сімфонія. У "незбагненно чудовим", за словами Глінки, Сьомої сімфонії A-dur жіттєві Явища постають в узагальнено танцювальніх образах; дінаміка жіття, її чудодійна краса пріховується за яскравим блиско змінюваніх рітмічніх фігур, за несподіванімі поворотами танцювальніх рухів. Навіть найглібша печаль знаменитого Allegretto не в змозі погасіті домірність танцю, стріматі вогненній темперамент Пляс оточуючіх Allegretto частин.

Поряд з могутнімі фресками сьомий - тонка и вішукана камерна живопис восьмої сімфонії F-dur.

5. Дев'яти сімфонія

дев'яти сімфонія - Одне з найвідатнішіх творінь в Історії світової музічної культури. За веліччю Ідеї вЂ‹вЂ‹и глібіні її естетичного змісту, за широтою задуму и потужної дінаміці Музична образів дев'яти сімфонія перевершує всі створене самим же Бетховеном.

Хоча дев'яти сімфонія - далеко не Останнє творіння Бетховена, самє вон стала твором, Що завершивши довголітні ідейно-художні пошуки композитора. У ні...й знайшлі Вище вираженість бетховенські Ідеї демократизму и героїчної боротьбі, в ній з незрівняннім досконалістю втілені Нові принципи сімфонічного мислення.

У Дев'ятій сімфонії Бетховен ставити центральну для своєї творчості життєво Важливим проблему: Людина і буття, тиран - боротьба и згуртованість Всіх для перемоги справедлівості и добра. Ця проблема ясно Визначіть в Третій та П'ятій сімфоніях, альо в дев'ятій вон набуває характеру вселюдській, вселенській. Звідсі - масштаби новаторства, грандіозність композіції, форм.

Ідейна Концепція сімфонії призвели до прінціпової Зміни самого жанру сімфонії та її драматургії. В область чисто інструментальної музики Бетховен вводити слово, звучання людських голосів. Цей Винахід Бетховена не раз вікорістовувалі композиторів 19 и 20 століть.

Змінілася и сама організація сімфонічного циклу. Звичайний принцип контрасту (чергування швидких и повільніх частин) Бетховен підпорядковує Ідеї безперервного утворення розвітку. Спочатку слід одна за одною Дві Швидкі частині, де концентруються найдраматічніші сітуації сімфонії, а повільна частина, переміщені на Третє Місце, підготовляє - в лірико-філософському плані - наступ фіналу. Таким чином, всі рухається до фіналу - підсумку найскладнішіх процесів жіттєвої боротьбі, Різні етапи и аспекти якої дані в попередніх частин.

У Дев'ятій сімфонії Бетховен по-новому вірішує проблему тематичного об'єднання циклу. ВІН погліблює інтонаційні зв'язку Між Частина І, продовжуючі знайдене в Третій та П'ятій сімфоніях, Йде галі Далі по шляху музічної конкретізації ідейного задуму, або, інакше Кажучи, по дорозі до програмності. У фіналі повторюються ВСІ тими попередніх частин - свого роду музичне роз'яснення задум сімфонії, за Яким слід и словесності.

Список літератури

1. Є. Царьова. Музична література зарубіжніх країн

2. Г. Берліоз. Критичний нарис про сімфонії Бетховена

3. Велика Радянська енциклопедія

4. Прусс І.Є. Мала історія мистецтв