Сприйняття музики та її вплив на людину

Зміст:

Введення

Глава 1: Психофізіологічний аспект сприйняття і впливу музики

1.1 Психофізіологічні реакції людини, пов'язані зі сприйняттям музики

1.2 Сприйняття музичного ритму і його вплив на слухача

Глава 2: Музичне переживання, як психічний феномен

2.1 Роль емоцій у сприйнятті і вплив музики на людину

2.2 Позитивні та негативні емоції в музики

2.3 Темперамент і характер музичного твору

2.4 Вплив особистісних особливостей індивіда на процес музичного сприйняття і впливу

2.5 Адекватність музичного сприйняття

2.6 Сприйняття часу в музиці

Глава 3: Роль музики і її вплив на людину

Висновок

Бібліографія

Введення

В процесі історичного розвитку суспільства сприйняття музики, що є одним з компонентів музичної культури, не могло залишатися незмінним. Очевидно, що в минулому люди слухали і чули музику інакше, ніж зараз. Протягом всієї своєї багатовікової історії людство прагнуло проникнути в таємниці звуків навколишнього світу і використовувати їх у власних інтересах.

Актуальність: З винаходом пристроїв, дозволяють прослуховувати музику в будь-якому місці і в будь-яких кількостях, музика міцно увійшла в наше повсякденне життя, стала тлом нашого життя. З чим пов'язана така тяга людини до постійного прослуховування музики? Яку музику ми вибираємо з величезної кількості стилів, напрямків, композицій, на чому грунтуються і як можуть відбитися на нас наші музичні вподобання? Як може позначитися щоденне прослуховування музичних творів на емоційному та психічному стані людини? Дослідження цього впливу є важливою завданням, оскільки дозволяє не тільки оцінити ступінь і характер цього впливу, запобігти можливі небажані наслідки, але й свідомо впливати на психофізіологічні процеси засобами музики, використовувати її в терапевтичних цілях.

Мета роботи: Дослідження сприйняття музики і її впливу на людину.

Об'єкт дослідження: сприйняття.

Предмет дослідження: особливості сприйняття музики людиною.

Завдання дослідження:

1. Дослідити вплив музики на психофізіологічні процеси, що протікають в організмі людини в момент сприйняття.

2. Встановити зв'язок музики і емоційних станів слухача.

3. Дослідити фактори, що впливають на сприйняття музики: характеристики твори, особистісні особливості слухача, адекватність музичного сприйняття слухача, сприйняття часу в музиці.

4. Виявити основи виникнення індивідуальних музичних переваг, сили і глибини почуттів, пережитих слухачем в процесі сприйняття музичних творів.

5. Визначити роль музики і її значення в житті людини.

В першому розділі даної роботи буде розглянуто психофізіологічний аспект дослідження.

Під другому розділі більш детально будуть висвітлені питання психічних феноменів, пов'язаних зі сприйняттям і впливом музики на людину.

В підсумкової третьому розділі буде розглянута роль музики і виражена точка зору автора роботи на проблему.

Глава 1: Психофізіологічний аспект сприйняття і впливу музики

Багатьма вченими підтримується точка зору, згідно якої музика здатна значним чином впливати не тільки на психологічне, а й на фізіологічний стан слухача. І важливу роль в даному процесі відіграє емоційна компонента, яка докладніше буде розглянута в наступному розділі даної роботи. У цій же главі хочеться висвітлити результати деяких досліджень і експериментів по впливу музики на організм людини.

Як сказав Л.С.Виготський: В«Все те, що робить мистецтво, воно робить в нашому тілі й через наше тіло В»[7, с.347]

1.1 Психофізіологічні реакції людини, пов'язані зі сприйняттям музики

Ч.Дізренс у своїй книзі В«Вплив музики на поведінкуВ», посилаючись на ряд психофізіологічних досліджень, проведених іншими авторами приходить до наступного висновку: В«Зрозуміло вірним той факт, що музика надає глибокий вплив на фізіологічні реакції і серед дослідників, займаються цією проблемою, досягнуто згоди з наступними пунктами. Музика підсилює метаболізм у тілі, підсилює або зменшує м'язову енергію, прискорює дихання і зменшує його правильність, виявляє помітний, але змінюється вплив на обсяг крові, пульсацію і кров'яний тиск, таким чином, дає фізичну основу для генезису емоцій В»[цитується по 10, с.201]

В роботі Н.Черкаса підкреслюється, що В«не тільки музика як така, але навіть прості окремі музичні тони виробляють в організмі різко виражені фізіологічні зміни В». Автор наводить дані, згідно з якими в Залежно від інтенсивності звуку і його забарвлення змінюється тиск крові в судинах [10].

В своїй книзі В«Мозок, розум і поведінкуВ» автори Блум Ф., Лезерсон А., Іофстедтер Л. надають вирішальне значення у формуванні сприйняття і реакції організму на сприйняття музики гіпоталамусу. На їх погляд, гіпоталамус перетворює нервовий імпульс, що посилається до нього вушними раковинами в емоційні переживання, які в свою чергу передає в кору великих півкуль. Таким чином, гіпоталамус створює емоційну компоненту музичного переживання.

Крім того, гіпоталамус виконує в організмі роль регулятора біологічних ритмів, що важливо у питанні розгляду впливу музики та її ритмів на організм слухача. І що цікаво саме в гіпоталамусі знаходиться так званий "центр задоволення". Численними експериментами було доведено здатність цієї ділянки гіпоталамуса викликати стан задоволення.

За думку авторів, гіпоталамус реагує на музичні імпульси так само, як і на всі інші, до нього надходять. Через це він позитивно реагує на музику тоді, коли вона відповідають наступним параметрам:

1. Музика повинна складатися з періодично повторюваних звукових елементів . Частоти цих періодів повинні бути різні, тобто низькочастотні періоди і одночасно високочастотні. Ця властивість робить музичні періоди подібними біоритмічні.

2. Періодичні звукові структури повинні бути взаімосінхронни. Людські біоритми суворо синхронізовані. Наприклад, один дихальний цикл (вдих видих) зазвичай відповідає чотирьом ударам серця. Хвилинний цикл розподілу крові відповідає шістнадцяти дихальним циклам, чотирьом циклам зміни кров'яного тиску і шістдесяти чотирьом ударам серця. Кратність числа два, у цих співвідношеннях і сувора синхронність очевидні. За аналогією з біоритмами музичні періоди повинні бути взаімосінхронни. Ця їх синхронізація буде імітувати здоровий стан організму. Коли всі біоритми суворо синхронні людина себе прекрасно почуває і перебуває в стані близькому до блаженства.

3. Одночасно з синхронними періодами в музиці повинен існувати змінюється елемент. У перебігу дня люди здійснюють численних не Періодичні руху, які проходять на фоні синхронності і періодичності біоритмів організму. Це нормальний стан для людини. За аналогією на тлі великої кількості музичних періодів мають існувати постійно змінюються звучання. Дослідження спонтанних ритмів, що утворюються в організмі в процесі його повсякденної діяльності, показало, що вони "Скоординованість з іншими, що знаходяться всередині організму спонтанними ритмами" і залежать від основних ритмів людини.

Обов'язковою необхідною умовою для роботи цих трьох принципів є певний стан пам'яті гіпоталамуса. Гіпоталамус володіє невеликим обсягом власної локальної пам'яті, де він розміщує необхідну йому інформацію. Зміст цієї пам'яті багато в чому визначає реакцію людини на музику. Від інформації, там міститься, залежить Вѕ отримає чи ні людина задоволення від звучання музики [4].

В«Сприймаючи музику як особливий вид біоритмів, гіпоталамус зберігає у своїй пам'яті найбільш правильні комбінації музичних циклів. Інформація про те, що саме вважати правильним, формується протягом усього життя людини, але її загальні елементи є вродженими. Як ...вже говорилося, цими елементами є бажана синхронізація і певні співвідношення звукових періодів В»[4, с.236].

В своєму дослідженні, присвяченому сприйняттю музики В.С.Марахасін і В.М.Цехановскій так само помітили особливий вплив музичного ритму твору на організм слухача. В результаті одного з проведених даними вченими експерименту, було встановлено, що ритм серцевої діяльності істотно змінюється в залежності від характеру музичного сприйманого твору. В«Це зміна полягала в тому, що в кожному окремому випадку електрокардіограма випробуваного фіксувала деяку домінуючу частоту серцевої активності, що виникає під впливом прослуховується музики. Серце, безсумнівно, є досить чутливим індикатором емоційного стану індивіда, так як перебуваючи під безперервним контролем центральної нервової системи, воно, по суті, відображає в своїй поведінці процеси, що відбуваються в мозку. В»[10, с.204]

1.2 Сприйняття музичного ритму і його вплив на слухача

Як вже було встановлено у попередній подглаве і продемонстровано результатами численних експериментів, музичні ритми здатні впливати на природні біоритми людини, такі як: ритм рухів, сну і неспання, ритм дихання, ритм серцевих скорочень, ритм ходьби та інші.

В даної подглаве ми розглянемо більш докладно взаємодію музичних ритмів з тими біоритмами, які притаманні нашому мозку.

Існує чотири основних біоритму, які реєструються в корі головного мозку: дельта-ритм, альфа-ритм, тета-ритм і бета-ритм, які характеризуються наступним числом коливань в секунду:

Біоритм

Число коливань в секунду

дельта-ритм

2-3

тета-ритм

4-7

альфа-ритм

8-12

бета-ритм

13-30

Знявши показання енцефалограми індивіда, на якій реєструються мозкові біоритми, як правило, можна визначити біоритм, який є домінуючим для даного індивіда. [4, с.147]

Кожне музичний твір, будь то класична сюїта або трек клубної танцювальної музики так само володіє своїм власним музичним ритмом. Музичний ритм, на відміну від мелодії, як правило, не усвідомлюється рядовим слухачем, тим не Проте, за даними деяких досліджень саме ритм робить вирішальний вплив на фізіологічний і емоційний стан індивіда в процесі музичного переживання.

Відомий англійський психофізіолог Грей Уолтер провів дослідження, присвячене впливу музичних ритмів на біоритми людського мозку і досліджував явище наступного характеру: якщо флікер (так називається прилад, що подає звукові та світлові пульсації), налаштувати на домінуючу частоту біоритму даного випробуваного, то виникає явище резонансу - домінуючий ритм буде посилюватися завдяки реакції нав'язування ритму. У своїй книзі В«Живий мозокВ» Г. Уолтер, так описував результати експерименту: В«деякі з випробовуваних бачать багаті багатоколірні картини, іноді нерухомі, іноді рухаються. Виникають і прості відчуття, що не мають зорового характеру. Деякі відчувають почуття хитавиці, стрибків, навіть обертання і запаморочення, інші - почуття поколювання і пощипування шкіри. Можуть виникати і організовані, нагадують сни галюцинації, цілі епізоди, що включають декілька відчуттів: піддослідні переживають почуття стомлення, збентеження, страху, відрази, злості, задоволення. В»[20, с.237-238].

В своїй статті В«Психологія музичного сприйняттяВ» Петрушин В.І. продовжує розвивати даний напрямок досліджень і робить наступне припущення: В«Якщо співвіднести біоритми мозку з ритмічної пульсацією в музиці, можна побачити, що чергування звуків зі швидкістю трьох в секунду буде схоже з дельта-ритмом. Цей ритм можна почути в В«Місячної сонатиВ» Бетховена, у багатьох ноктюрни Шопена. Ритмічна пульсація зі швидкістю 8 звуків в секунду буде нагадувати альфа-ритм. Таку швидкість руху можна простежити у фіналі Третього концерту для фортепіано Бетховена, у багатьох військових маршах. Швидкість звукового руху, відповідного ритмічної частоті бета-ритму, можна простежити в етюдах Шопена, Ліста, Паганіні В»[16, с.53].

Є всі підстави припускати, що в процесі сприйняття музичного ритму біоритми мозку мимоволі налаштовуються на його частоту. При цьому найбільш сильні переживання можуть виникнути в момент резонансу - збігу домінуючого в даної людини біоритму з частотою музично-ритмічної пульсації.

Реакція нав'язування ритму, за допомогою якої фізіологи досліджують діяльність мозку, має дуже важливу особливість. Вона залежить від властивості нервової системи людини, зокрема, від такого провідного показника, яким є параметр В«Сила-слабкістьВ».

Дослідження показують, що в осіб зі слабкою нервовою системою, для якої характерна висока чутливість, спостерігається більш виражена реакція перебудови біоритмів на порівняно велику зону частот. Для осіб з сильною нервовою системою, володіють меншою чутливістю, реакція нав'язування ритму виражається слабкіше. У порівнянні з сильною нервовою системою для осіб із слабкою нервовою системою характерні більш високі коефіцієнти нав'язування низьких частот 4 і 6 кол/сек.

Переносячи ці висновки на процес музичного сприйняття, ми можемо припускати, що, швидше за все, особи із слабкою нервовою системою будуть набагато тонше і глибше відчувати і переживати зміст музичних творів. Ті, хто належить до сильного типу вищої нервової діяльності, будуть віддавати перевагу музику швидких темпів, гучну і звучну досить довго. Володарі слабкого типу будуть тяжіти до спокійного і негучною музиці [16].

Підводячи підсумки першого розділу, можна резюмувати, що музика здатна надавати істотний вплив на психофізіологічні процеси, що протікають в організмі слухача, створює фізіологічну основу для виникнення емоцій. Вплив музичних ритмів і їх збіг з унікальними біоритмами слухача можуть складати основу для музичних переваг індивіда.

Глава 2: Музичне переживання, як психічний феномен 2.1 Роль емоцій у сприйнятті і вплив музики на людину

Потрібно визнати особливу роль емоційного начала, яке є неодмінною стороною змісту музичного твору і неодмінною стороною його впливу.

Один з провідних дослідників емоційної сфери особистості Ізард К.Е дає наступне визначення поняттю: В«Емоція - особлива форма психічного відображення, яка в формі безпосереднього переживання відображає не об'єктивні явища, а суб'єктивне до них відношення. Емоція - це щось, що переживається як почуття, яке мотивує, організовує і направляє сприйняття, мислення і дії В»[9, с.29]. Кожен аспект даного визначення надзвичайно важливий для розуміння природи емоцій. Емоція мотивує. Вона мобілізує енергію, і ця енергія в випадках відчувається суб'єктом як тенденція до вчинення дії. Емоція керує розумової та фізичної активністю індивіда, спрямовує її в певне русло. Якщо ви охоплені гнівом, ви не кинетеся навтьоки, а якщо ви перелякані, ви навряд чи зважитеся на агресію. Емоція регулює або вірніше сказати, фільтрує наше сприйняття. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відбивають значимість діючих на індивіда об'єктів і ситуацій, обумовлену відношенням їх об'єктивних властивостей до потреби суб'єкта. Емоції виконують функції зв'язку між дійсністю і потребами.

Емоції охоплюють широке коло явищ. Так, П.Мілнер вважає, що хоча і прийнято відрізняти емоції (гнів, страх, радість і т.п.) від так званих загальних відчуттів (Голоду, спраги і т.д.), тим не менше вони виявляють багато спільного і їх поділ досить умовно. Однією з причин їхнього розходження є різна ступінь зв'язку суб'єктивних переживань з порушенням рецепторів. Так, переживання спеки, болю суб'єктивно пов'язують із порушенням певних рецепторів (Температурн...их, больових). На цій підставі подібні стану зазвичай і позначаються як відчуття. Стан же страху, гніву важко пов'язати з порушенням рецепторів, і тому вони позначаються як емоції.

Інша причина, через яку емоції протиставляються загальним відчуттям, полягає в нерегулярному їх виникненні. Емоції часто виникають спонтанно і залежить від випадкових зовнішніх факторів, тоді як голод, спрага, статевий потяг виникають з певними інтервалами. Однак і емоції, і загальні відчуття виникають в складі мотивації як відображення певного стану внутрішнього середовища, через порушення відповідних рецепторів. Тому їх відмінність умовно і визначається особливостями зміни внутрішнього середовища [12].

В мистецтві життєвий зміст неможливо виразити внеемоціональним шляхом, як неможливо таким шляхом сприйняти укладену в художньому творі життєве багатство.

Відомий дослідник процесів музичного сприйняття Б.М.Теплов, узагальнюючи результати багатьох психологічних експериментів, виклав свої висновки в наступних двох тезах:

1) внеемоціональним шляхом не можна осягнути зміст музики;

2) сприйняття музики йде через емоції, але емоціями не кінчається: через них ми пізнаємо світ [18].

Поширюючи ці питання на всі мистецтва, Б.М.Теплов висловлював думку про те, що ми маємо тут справа не тільки з різним (мав на увазі конкретно - чутливе відображення фактів, явищ, подій життя), але також емоційним пізнанням дійсності. Він писав: В«Зрозуміти художній твір - значить, перш за все, відчути, емоційно пережити його і вже на цій підставі поміркувати над ним. ідей.

Музичне В музиці.

В

Однак

В

Використовуючи

Життєві Сором

Але

Різні При При

Разом цього. характеру.

Дуже Існують

Так, біль.

Між емоції.

Естетичні

В чином:

1. минулому.

2.

3.

4.

Представляють

В

Таблиця 1.

Меланхолік

Холерик

Флегматик

Сангвінік

Ми

Таким

Таблиця 2. музики

Меланхолік

Холерик

Флегматик

Сангвінік

Кожнаствовать то характерне відчуття руху, яке внутрішньо притаманне тому або іншому людському переживанню В» [19, с.28].

2.4 Вплив особистісних особливостей індивіда на процес музичного сприйняття і впливу

Серед інших індивідуальних особливостей, багатьма дослідниками даного питання в першу чергу розглядається темперамент, як найбільш комплексну і в порівняльному ступені легко піддається визначенню особистісну особливість. Як співвідноситься темперамент слухача з темпераментом музичного твору?

В своїй статті В«Моделювання емоцій засобами музикиВ» Петрушин В.І. розповідає про несподівані результати експерименту, мета якого полягала у визначенні взаємозв'язку музичних переваг школярів з їх типом темпераменту.

Була поставлено завдання перевірити це положення в експерименті. 58 школярам VIII-IX класів пропонувалося прослухати кілька музичних творів, що виражають різні емоції (сум, радість, гнів, спокій).

Учасникам експерименту було запропоновано оцінити кожне з прослуханих творів по п'ятибальною шкалою - від -2 до +2 з градаціями - В«зовсім не подобаєтьсяВ», В«не подобається В»,В« байдуже В»,В« подобається В»,В« дуже подобається В». Також потрібно було проранжувати прослухані твори за ступенем їх переваги.

Особистісний опитувальник Айзенка В«Екстраверсія-нейротизмВ» (форма А), дозволив виявити темперамент учасників експерименту. У ході аналізу вісім анкет були виключені як недостовірні, так як кількість балів за шкалою В«БрехняВ» перевищувало 5 одиниць. З решти 50 анкет в 21 випадку ми отримали збіг виявленого за допомогою опитувальника темпераменту школяра з характером найбільш вподобаної музики. У 29 випадках школярам подобалася та музика, яка не відповідала особливостям їх темпераменту.

Автор робить такі висновки: В«Таким чином, припущення про те, що школярам найбільше повинна подобається та музика, яка найбільшою мірою відповідає їх природному темпераменту, підтвердилося не повністю. Ми виявили, що перевагу музичних творів, настрій яких відповідає особливостям темпераменту того чи іншого школяра, відзначається головним чином у тих з них, які володіють, невеликим музичним досвідом. Музично розвинені учні, жваво реагують на музику, ставили високі оцінки всім прослуханим творам і затруднялися у виборі найбільш вподобаного. Такі школярі як би відходили від своїх природних переваг і могли оцінювати позитивно музику іншого в порівнянні з їх темпераментом характеру. Можна припускати, що жвавість реагування на музичні твори, різні за характером, говорить про розвиненість емоційної сфери учнів В»[13, с.57].

Л.Бочкарев досліджував залежність сприйняття музики від психічних станів і особистих особливостей слухачів. І прийшов до наступного висновку: В«Якщо піддослідні перебували в пригніченому, тривожному психічному стані, вони швидше чули в пропонованих зразках творів тривогу, відчай, скорботу, якщо в оптимальному стані - сприйняття було більш спокійним і помірним. Крім того, В«тривожність як стан високо корелює з тривожністю як властивістю особистості ... В»[5, с.77].

2.5 Адекватність музичного сприйняття

Питанню адекватності сприйняття музики приділяли увагу наступні автори: Медушевская В.В. [11], Теплов Б.М. [18], Бочкарьов Л.Л. [5].

Що розуміється під адекватністю сприйняття?

Відомий наступний експеримент: В Російському Інституті культурології та Київської консерваторії було проведено дослідження, присвячене вивченню факторів, впливають на ступінь адекватності музичного сприйняття. Композитором різних країн було запропоновано написати програмні твори на задані теми, відображають різні емоції і психологічні стани людини: В«меланхоліюВ», відчай, В«захватВ», В«тривогуВ» В«міркуванняВ» і ін Випробуваним - слухачам і експертам - музикознавцям пропонувалося визначити програму творів, пред'являлися у певній послідовності, користуючись шкалою з набором з 50 найменувань різних емоцій і психологічних станів. З запропонованого списку необхідно було вибрати 2-4 визначення, відповідних емоційного змісту висунутого твору і виділити гуртком ті, які, на їхню думку, найбільш адекватно відображають програму. Виявилося: багатьом композиторам не вдалося адекватно втілити задану експериментатором програму: на думку більшості слухачів та експертів-музикознавців, в їх творах були втілені не ті емоції, які фігурували у назві. В даному випадку неадекватні композиторській задумом оцінки змісту твору слухачами не слід розцінювати як прояв неадекватності слухацької сприйняття. Неадекватним, навпаки, було втілення задуму деякими композиторами [11].

Предметом адекватного сприйняття, як стверджує В. В. Медушевская [11, с 53], може бути лише саме музичний твір. Однак в музичному творі зміст втілено в дуже узагальненій формі, крім того воно вариантно функціонує в рамках множинних виконавських трактувань, кожна з яких володіє значним ступенем самостійності. Все це створює труднощі адекватного сприйняття музики, навіть якщо предметом оцінки виявляється лише сам твір, безвідносно до композиторському задуму, втіленому в назві або програмі. <.../p>

Об'єктивне емоційний зміст твору і його суб'єктивне переживання слухачем, емоційний стан під впливом слухання музики, насамперед, взаємопов'язані. В.Медушевскій вірно підмічає, що саме музика краще всіх інших мистецтв має здатність моделювати вкладати в твір емоційну ситуацію: В«Однак серед інших мистецтв музику виділяє особлива сила безпосереднього емоційного впливу, її здатність не просто описати ситуацію почуття, але як би "зсередини" відтворити його В»[11, с.79]. Далі вчений докладно аналізує зазначене В«емоційний станВ». Перш за все, відзначає співвіднесення його з наявними в мозку центрами В«ЗадоволенняВ» і В«незадоволенняВ» (опозиція позитивного/негативного). Говорить про миттєвої підготовці організму до формування необхідного емоційного стану: «³дповідно цьому завданні одночасно з народженням знака емоції настає цілий комплекс змін в організмі - підвищується або знижується швидкість психічних чи фізіологічних процесів, змінюється тонус, ступінь напруги. Комплекс змін охоплює всі специфічні сторони життєдіяльності - дихання, рух, мова, сприйняття, мислення, поведінку. Емоції активізують сприйняття, або, навпаки, гальмують його, обмежуючи контакт з навколишнім. <...> Всі ці цілісні комплекси змін, будучи зафіксовані в глибинах пам'яті, і складають суть наших інтуїтивних знань про емоції. Активізуючись в процесі слухання, вони забезпечують осягнення емоційного характеру музики В»[11, с.85].

Але необхідно враховувати і соціально-культурні умови побутування музики. Емоції, об'єктивно закладені композитором у музичному творі, слухач може сприйняти порівняно адекватно, якщо йому знайомий музичний стиль, можливо, відомо і саме твір, а також його виконавець. На найкращих, самих успішних концертах класичної музики так і відбувається: слухач приходить з певним очікуванням, безперервно відгукується на кожен емоційно-виразний нюанс виконуваного твору, передає свій імпульс артистам на сцені, зал і музика зливаються воєдино.

2.6 Сприйняття часу в музиці

За думку дослідників Марахасіна В.С та Цехановского В.М, вивчення механізмів формування музичного часу є одним з найважливіших завдань психології музичного сприйняття. Вчені стверджують: В«Тимчасова компонента безпосередньо програмується композитором у творі і визначає динаміку формування і інерції музичного образу. <...> Композитор, таким чином акцентує увагу на формуванні того чи іншого класу образів і відповідно як би регулює глибину і амплітуду емоційного підключення слухача В»[10, с. 215].

За думку ж інших дослідників даного питання, закономірності сприйняття В«Музичного часуВ» при всій своїй специфіці є відображенням загальнопсихологічних законів сприйняття часу.

Згідно одному з цих законів, час заповнене здається коротким в переживанні, довгими - в спогаді, незаповнені навпаки. Тобто оцінка часу залежить від його заповненості подіями, певним, змістом. Чим більше подій, явищ, дій людина сприймає і виробляє в одиницю часу, тим швидше воно тече в сьогоденні, тим менше можливості людини звертати увагу на його перебіг. Якщо час, навіть не тривалий за тривалістю, було заповнено інтенсивною діяльністю, людина оцінює його з позиції В«ДоконаногоВ» як більш тривалий у порівнянні з тим інтервалом в минулому, який був нічим не заповнений. Підтвердженням цієї закономірності на музичному матеріалі служать експерименти Б.Х.Яворского [6, с.137]: він пропонував оцінити час звучання перший швидкий частини (Allegro) і другий повільної частини (Andante) П'ятої симфонії Бетховена. Середні оцінки слухачів були наступними: перша частина - 15хвилин, друга частина - 5-6 - хвилин (реально звучне час першої частини - 5 хвилин, другий частини -12-13 хвилин). Неадекватність оцінки пов'язана з впливом змістовних відмінностей першої та другої частини: В«перша частина, як емоційно різноманітна і насичена, оцінювалася безпосередньо по нав'язуваним музикою частим емоційним реакціям. Друга частина оцінювалася ретроспективно по малій кількості змін В». [3, с.83]

Даний експеримент Б.Л.Яворского є гарною ілюстрацією на музичному матеріалі однієї з відомих у психології закономірностей сприйняття часу - закону заповненого часового відрізку. Інший закон - емоційно детермінованою оцінки часу виявляється в тому, що оцінка часу пов'язана з емоційною забарвленістю сприйманих подій. Час, заповнене позитивними емоціями, нам здається коротшим, час, заповнене негативними емоціями, довший. Так, ріжуча слух какофонія, музика, яка не відповідає нашому психічному стану, нарешті, не що подобається нам інтерпретація викликає часто негативні емоції - ми чекаємо, з нетерпінням закінчення звучання, час тягнеться болісно довго.
Навпаки, якщо музика пов'язана з приємними асоціаціями, спогадами, почуттями, процес музичного переживання летить швидко і непомітно.

В«Час в музиці вимірюється не просторової напруженістю, - писав Б. В. Асафьев, - а якісної напруженістю. Хвилини життя, в якій концентрується епоха життя, переживається в музичному часу триваліша, ніж на годину розтягнуті схеми В»[2, с.215].

Під другому розділі було встановлено, що роль емоцій в процесі музичного сприйняття безперечна. Крім того композитор в деякій мірі здатний впливати, за допомогою засобів музичної виразності, на ефект надаваний музикою на слухача, закладаючи в музичний твір певні почуття та емоції. Тим не менш, це не завжди вдається повною мірою. Музичне переживання, його сила і інтенсивність суто індивідуальні, що залежить не тільки від психофізіологічних особливостей індивіда, як вже було зазначено в першому розділі, але і від рис його особистості.

Глава 3: Роль музики і її вплив на людину

Про ролі і вплив музики на людину замислювалися ще древні греки. Згідно Аристотелю, музика відтворює рух, всяке ж рух несе в собі енергію, що містить етичні властивості. Подібне прагне до подібного, і тому людина буде отримувати насолоду від музики в тій мірі, в якій музика відповідає його характеру або настрою в даний момент. Для стародавніх греків - Аристотеля, Платона, піфагорійців - музика була засобом, який врівноважував зовнішню сторону протікання життя з психологічним станом самої людини. Давньогрецькі філософи, виходили з її наслідувальної природи. Наслідуючи того чи іншого афекту за допомогою ритму, мелодії, тембру, звучання того чи іншого музичного інструменту, музика, на думку древніх, викликає в слухачах той же самий афект, якому вона наслідує. В Відповідно до цього положення в античній естетиці були розроблені класифікації ладів, ритмів, музичних інструментів, які слід застосовувати для виховання у особистості античного громадянина відповідних рис характеру [8].

Серед сучасних авторів існують різні точки зору. У своєму дослідженні, присвяченому впливу різної музики на поведінку людини, Б.Г.Ананьєв вивчав зміни в ритмах коливальних рухів, а так само мімічні та соматичні реакції індивіда в процесі прослуховування музичного твору.

Для даних цілей проводився наступний експеримент: випробуваним пропонувалися до прослуховуванню два різнохарактерних уривка - фрагмент з першого скрецо Ф.Шопена для фортепіано і фрагмент з другого фортепіанного концерту К. Сен-Сана. В процесі слухання музики випробувані повинні були ритмічно натискати на гумовий балончик, з'єднаний гумовою трубкою з барабанчик Марея і кімограф, а після закінчення прослуховування відповісти на ряд питань. Б.Г.Ананьєв пише В«Завдання дослідження - простежити як відбивається на поведінці людини слухання В«ліричноїВ» і В«драматичноїВ» музики .... Бажаючи отримати повну і цільну картину поведінки особистості в момент музичного впливу, нами був обраний комбінований метод досліджень, що поєднує суб'єктивні дані самоспостереження з об'єктивними даними, які можна охарактеризувати, як об'єктивні симптоми реагування на музику В». Внаслідок експерименту Б.Г.Ананьев прийшов до висновку, що музика регулює і спрямовує поведінку особистості: В«Будучи знаками афекти...вних станів, музичні твори організують поведінку (в першу чергу афекти), то опановуючи їм, то долаючи його В»[1, с234].

Схожої точки зору дотримувався видатний теоретик радянської психології Л.С.Виготський. У своїй праці В«Психологія мистецтваВ» він погоджується з дослідником Геннек, в тому що естетична емоція (емоція викликана за допомогою сприйняття твору мистецтва, у тому числі музичного) не викликає негайної дії, на відміну від емоції, викликаної реальними життєвими обставинами. Л.С. Виготський так само підтримує висновок Геннек про те, що така естетична емоція, не отримуючи вираження в дії позначається на зміні установки, і не тільки не викликає тих дій, про які говорить, але, навпаки, відучує від них. Проте додає: В«Естетична реакція є не просто розряд даремно, холостий постріл, вона є реакція у відповідь на витвір мистецтва і новий сильний подразник для подальших вчинків. Мистецтво вимагає відповіді, спонукає до певних дій і вчинкам. <...> Музика спонукає нас до чогось, діє на нас дратівливим чином, але самим невизначеним, тобто таким, який безпосередньо не пов'язаний ні з якою конкретною реакцією, рухом, вчинком. У цьому бачимо ми доказ того, що вона діє просто катартического, то є прояснюючи, очищаючи психіку, розкриваючи і викликаючи до життя величезні і до того пригнічені і обмежені сили ...... дія музики позначається незмірно тонше, складніше, шляхом, так би мовити, підземних поштовхів і деформацій нашої установки. Воно може позначитися небудь абсолютно необиденного, хоча в негайному дії воно не отримає свого здійснення.

Сама по собі естетична емоція як би ізольована від нашого щоденного поведінки, вона безпосередньо ні до чого не тягне нас, вона створює тільки невизначену і величезну потребу в якихось діях, вона розкриває шлях і розчищає дорогу самим глибоко лежачим нашим силам; вона діє подібно землетрусу, оголюючи до життя нові пласти. Якщо музика не диктує безпосередньо тих вчинків, які повинні за нею піти, то все ж від її основного дії, від того напрямку, який вона дає психічному катарсису, залежить і те, які сили вона додасть життя, що вона вивільнить і що відтіснить вглиб. Мистецтво є скоріше організація нашої поведінки на майбутнє, установка вперед, вимога, яка, можливо, ніколи й не буде здійснено, але яке змушує нас прагнути поверх нашого життя до того, що лежить за нею. Тому мистецтво можна назвати реакцією, відстроченої по перевазі, тому що між його дією і його виконанням лежить завжди більш-менш тривалий проміжок часу В»[7, с.346].

Говорячи про роль і прикладному значенні мистецтва, Л.С.Виготський бачить цю роль насамперед у виховує і перетворюючої дії мистецтва, і музики зокрема. Згідно його думку, мистецтво є найважливіше осереддя всіх біологічних і соціальних процесів особистості в суспільстві, воно є спосіб урівноваження людини зі світом в самі критичні і відповідальні хвилини життя [7].

Моя точка зору полягає в тому, що я бачу роль музики в який чиниться нею терапевтичному і зцілює психіку ефекті. Музика здатна викликати в людині дуже глибокі й складні почуттєві переживання, які виходять за рамки простого настрою, емоційного фону і вісім базових емоцій. Але я не підтримую підходу, що розділяє емоції на життєві та естетичні. Я Той, хто На мій І життя.
Висновок

В

1.

2. Велика роль в

3. Зроблено

4.

5. Кожне

6. слухача.

7. Сприйняття

8. Вітчизняні

Безсумнівно,
Бібліографія

1. Ананьєв Б.Г. В«Досвід

2. Асафьев Б.В.

3. - М., 1974.

4.

5. Бочкарьов Л.Л. В«Проблема № 3

6. Бочкарьов Л.Л. В«Психологія

7. Виготський Л.С. В«Психологія

8. Т.1. М., 1934.

9. Ізард К.Е. Перев. З англ.

10. - М., 1980.

12.

14.

13.

15. Петрушин В.І. В«Психологічні

16.

17. № 1.

18. Теплов Б.М. В«Психологічні// Известия АПН РРФСР.

19. Теплов Б.М. В«Психологія - М., 1961.

20. М.,