Садиба Алмазова

Колись це місце називалося Ошітково, і згадувалося як пустка в документах 1620-х рр.. Таким воно залишається і понині, в стороні від Щелковського шосе і великих населених пунктів, в лісовій глушині, раптом несподівано для себе потрапляєш в прихований від сторонніх очей, відособлений світ садиби, з дивовижно красивим назвою - Алмазова.

Перші власники землі

Перші власники цієї землі - Єлізарова. В кінці XVII в. вотчина переходить до їх родичеві Семену Єрофійович Алмазову, в роду якого вона залишається до 1753 При С.Є. Алмазова була вибудувана перша дерев'яна церква в ім'я Преподобного Сергія, замінена в 1730-х рр.. кам'яним храмом. Пізніше садибу набуває горнозаводчиков Н.А. Демидов, який володів так само маєтком Петрівське (Наро-Фомінський р-н) на інший стороні Московії. При ньому в 1760-1770х рр.. склався архітектурний комплекс, був розбитий регулярний парк із системою каналів і ставків з штучними островами.

Придбання землі Н. А. Демидовим

В 1753 село придбав Микита Акінфіевіч Демидов (1724-1789), з сім'ї уральських горнозаводчиков, які отримали спадкове дворянство за заслуги перед Вітчизною. Він побудував у Алмазова садибу.

Микита Демидов відомий як покровитель вчених і художників, листувався з Вольтером. У 1779 р. заснував при Академії мистецтв премію-медаль В«За успіхи в механіці В». Після його смерті Алмазова перейшло до сина - Миколі Микитовичу (1773-1828), що прославив своє ім'я численними пожертвуваннями.

В 1807 Н. Н. Демидов подарував петербурзький будинок Гатчинському сирітському інститутові, побудував В«за свій коштВ» військовий фрегат на Чорному морі, а в 1812 р. виставив на свої кошти полк ополченців (В«демидівськийВ»). Викупив у, які захопили французькі трофеї, козаків, викрадений французами, золотий хрест Алмазовской

церкви; та хрест цей довго зберігався в храмі, як нагадування про війну 1812 р.

З 1815 Микола Демидов був посланником у Флоренції. Вдячні венеціанця поставили в 1871 р. йому пам'ятник-бюст за засновані ним у Флоренції дитячий притулок і школу. Будучи далеко від батьківщини, Микола і раніше виявляв турботу про своїх співвітчизників: у 1819 р. пожертвував 100 тис. руб. на інвалідів, у 1824 р. - 50 тис. руб. для найбідніших сімей, постраждалих від повені в Петербурзі, в 1825 р. - 100 тис. руб. і свій будинок в Петербурзі на створення В«Будинку ПрацьовитостіВ».

Улюбленим дітищем Н. Н. Демидова в Москві був театр, що вважався одним з кращих в Москві. Немає сумніву, що демидівська трупа давала вистави не лише в Москві, але і літніми місяцями в Алмазова. Серед кріпосних акторів Н. Н. Демидова зійшла яскрава зірка московської сцени - Степан Федорович Мочалов (1775-1823)

М.М. Демидов, який передбачав провести залишок днів у своїй підмосковній вотчині, став російським посланником у Флоренції, де й помер у 1828 році. Місто, для якого він зробив немало благодіянь, увічнив пам'ять про Миколу Демидові, встановивши його бюст на площі, названій його ім'ям.

Створення унікальної садиби Алмазова

До 1813 Демідови створили в Алмазова унікальну садибу, що представляє і в Нині мальовниче видовище, хоча збереглася вона частково. Найбільш вражаючим в садибі був її парк, основу якого складала штучно створена водна система. Канал довжиною 700 м був прокладений строго по прямій. Він починався від малого ставка у гори Сіон і, слідуючи із заходу на схід, закінчувався великим ставом, Лебедячий острів у центрі якого зберігся до наших днів.

Від великого ставка в північному напрямку розходилися канали різної ширини і протяжності, що з'єднували його з системою маленьких ставків з острівцями. Канали і ставки визначали компоновку парку і садибних будівель. Парк розташовувався північніше каналу, в основному включав фруктові дерева, за принципом райського саду. У центрі каналу знаходився острів у формі шестикутника, що зберігся до теперішнього часу. Напроти цього острова був збудований садибний комплекс. Відомо, що до ремонтних робіт у садибі притягувався Доменіко Жилярді.

Радянський час

В радянських часів церкву в садибі була розорена. У 1992 р. стараннями відставного військовослужбовця Анатолія Анатолійовича Зінов'єва була відновлена церковна громада і під керівництвом настоятеля Андрія Ковальчука розпочато роботу по відродженню храму. У 1999 р. він був освячений на честь преподобного Сергія Радонезького, якому в храмі присвячений один з прибудов. Основний же престол освячений, як і в 1819 р., на честь Казанської ікони Божої Матері.

Архітектурні особливості садиби

Вся композиція демидівської садиби була побудована відносно 700-метрового каналу, роздвоєного в центрі, і огинає напівкруглий острів, з зведеним на ньому панським будинком. Будинок з'єднувався з флігелями, перекинутими через водний потік мостами-галереями.

Паралельно каналу проходила головна садибна алея, вздовж якої збудовані церква, оранжерея, стайні, корпуси для челяді. В стороні від каналу знаходився основний парковий масив, з мальовничим Лебедячі ставком, з 8-ма острівцями, з'єднаних між собою легкими містками і прикрашених альтанками і павільйонами ("Китайська вежа "," Будиночок самоти "і пр.)

В першій чверті XIX в. почалася реконструкція садиби з перенесенням її центрального ядра. На новій ділянці розпочалося будівництво будинку з флігелями, оранжереї ... але повністю задум так і не був здійснений, через продаж маєтку.

Житловий будинок в стилі ампір, поруч з церквою, якраз належить цим будівельним періоду. Двоповерхова будівля, великовагової архітектури прикрашено могутнім двохколонних портиком в антах, винесеним за лінію фасаду. Вікна першого поверху декоровані білокам'яним очелье і підвіконними дошками на консолях.

Церква Сергія Радонезького

Існуюча церква зведена в 1814-1819 рр.. при М.М. Демидові в стилі класицизму. Будівля володіє хорошими пропорціями і стриманим декором (в основному це прямокутний руст і пілястри), доповненим фресковим живописом на полі фронтону і в нішах. Кубічний об'єм храму увінчаний світловий ротондою, перекритою куполом з люкарнами. Триярусна дзвіниця завершена високим і струнким шпилем.

Алмазова сьогодні

Недовгий розквіт садиби закінчився. І тепер тільки стави і алеї з віковими дубами нагадують про минулу велич цих місць.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .podmoskove.ru