Главная > Менеджмент > Державна політика в інформаційній сфері України
Державна політика в інформаційній сфері України25-01-2012, 10:10. Разместил: tester4 |
|
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ ІНСТИТУТ Державне управління КАФЕДРА Державне управління Курсова робота з В«інформаційного менеджменту В» на тему: Державна політика в інформаційній сфері України Київ 2010 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. Загальна характеристика ДЕРЖАВНОЇ політики В інформаційній СФЕРІ УКРАЇНИ 1.1 Основні принципи державного регулювання відносін в інформаційній сфері 1.2 Закон України "Про інформацію" - базовий правовий акт у сістемі державного регулювання інформаційніх відносін в Україні 1.3 Державна інформаційна політика и Національні Інформаційні ресурси РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОЇ Інформаційної політики 2.1 Державна інформаційна політика ту інформаційна безпека України 2.2 Роль державної політики інформатізації в умів глобалізації ВИСНОВКИ Список використаної літератури ВСТУП Актуальність тими. Революція в науково-технічній сфері призвели до появи нових відів інформаційно-комунікаційніх технологій, Що стали матеріальнім підгрунтям глобалізаційніх процесів. Інформатізація усіх сфер жіттєдіяльності змініла розуміння сутності феномену безопасности, джерел та характер Загроза. Становлення інформаційного суспільства та державної політики має Як безсумнівні Позитивні, так и певні негатівні Наслідки. З одного боку, пришвидшив передача інформації значного обсягах, пришвидшити її обробка та Впровадження. З іншого - серйозне занепокоєння віклікає Поширен Інформаційний статус суспільства, Набутів ним Упродовж останніх десятіліть, обумовів зміну статусу інформації: вон Може буті Як Засоба забезпечення безопасности, так, у свою Черга, и ЗАГРОЗА та небезпекою. Одним Із головного стратегічніх пріорітетів України є Розвиток інформаційного суспільства та Впровадження новітніх інформаційно-комунікаційніх технологій в Усі сфери суспільного життя и в діяльність органів державної влади. Саме ЦІМ зумовлена Актуальність забезпечення інформаційної безопасности та державної політики України з метою задоволення національніх інтересів людини (громадянина), суспільства та держави в інформаційній сфері. Трівалій годину розуміння інформаційної безопасности та державної політики України в наукових та нормативно-правових джерелах ототожнювалося Тільки з БЕЗПЕКА інформації, Що однозначно звужувало її сутність. Саме тому, з низки харчування, прісвяченіх Розгляд Проблеми забезпечення інформаційної безпеки України, найбільш вивченості та дослідженімі її аспектами є безпека інформації (інформаційно-технічна безпека, в нашому розумінні). Хоча сучасний Розвиток віщезазначеної проблематики зумовлює необхідність більш широкого її Розгляд, а саме: забезпечення інформаційної безопасности у сфері прав и свобод людини та громадянина, а кож інформаційно-псіхологічної безопасности. Державна політика України забезпечення інформаційної безопасности безпосередню пов'язана з проголошенням Україною зовнішньополітічного курсом на інтеграцію до Європейського Союзові. Цей процес потребує гармонізації нормативно-правових засад у багатьох сферах жіттєдіяльності суспільства, зокрема інформаційній. Дедалі частіше спостерігається тенденція Щодо Посилення співробітніцтва Європейського Союзу з іншімі країнамі самє у сфері безопасности. Крім того, глобальність и транснаціональність інформаційної проблематики потребує взаємодії та узгодженості на міжнародному рівні. Саме тому для України особливо актуальним є міжнародне співробітніцтво у сфері інформації. Проблема державної політики забезпечення інформаційної безпеки України у вітчізняній Науковій літературі достатності грунтовно НЕ досліджувалась. Вона розглядалася Ліше через вісвітлення окремому її аспектів вітчізнянімі та зарубіжнімі фахівцямі Теорії держави та права, інформаційного права, національної безопасности, соціального Управління, адміністратівного права, кримінального права, міжнародного права та ін. У даного контексті слід згадаті Наукові Розробка таких вчених, Як С. Алексєєв, І.. Арістова, В. Артемов, І. Бачило, Д. Белл, З. Бжезінській, К. Бєляков, В. Білоус, В. Богуш, В. Брижко, В. Вернадський, В. Гавловській, В. Голубєв, В. Горобцов, В. Гурковській, М. Гуцалюк, О. Данільян, Д. Дарендорф, О. Дзьобань, О. Дубас, В. Іноземцев, Р. Калюжний, М. Кастельс, А. Колодій, В. Колос, С. Комов, В. Копилов, В. Копєйчіков, Т. Костецького, О. Кохановська, В. Крисько, С. Кудрявцева, Н. Кушакова, М. Левицька, В. Ліпкан, О. Литвиненко, О. Логінов, В. Макаренко, Є.. Макаренко, А. Марущак, І. Мащенко, О.Мурашін, Н. Нижник, М. Пендюра, В. Петренко, В. Погорілко, Г. Почепцов, П. Рабінович, М. Розсолів, С. Расторгуєв, А. Селіванов, О. Скакун, Р. Ситник, О. Соснін, Е. Тоффлер, Б. Турен, В. Цимбалюк, І. Чиж, М. Швець, Ю. Шемшученко, В. Шілінгов. Засади державної політики забезпечення інформаційної безпеки України Поки Що не стали ціліснім об'єктом Дослідження науковців. У попередніх роботах порушувалісь важліві, альо Ліше окремі аспекти цього Явища. Мета и Завдання Дослідження. Мета дослідження - визначення теоретичних и правових засідок забезпечення інформаційної безпеки України. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких Завдання: - здійсніті системний огляд українських и зарубіжніх науково-практичних джерел Щодо наукової розробленості тими; - уточніті Зміст основних зрозуміти Теорії національної безопасности, а саме: "національна безпека "," Національні інтересі "," Національні інтересі в інформаційній сфері ", "Інформаційна безпека"; - виокремити складові інформаційної безпеки України та Національні інтересі вінформаційнійсфері; - охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки України та окресліті Головні проблеми у Цій сфері. Об'єкт дослідження - суспільні Відносини у сфері інформаційної безпеки України. Предмет дослідження - засади державної політики забезпечення інформаційної безопасности України. Гіпотеза Дослідження полягає у пріпущенні, Що інформаційна безпека держави Як складового національної безопасности поклади від багатьох чінніків з якіх Головним є Попередження, виявлення й нейтралізацію тих обставинні, факторів и Дій, які можут вчініті збиток чі зашкодіті реалізації інформаційніх прав, потреб. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, Що запропонована курсова робота є одним Із досліджень, в межах Якого здійснена Спроба комплексної характеристики засідок державної політики України. інформаційний державний регулювання україна глобалізація РОЗДІЛ І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ політики В Інформаційній СФЕРІ УКРАЇНИ 1.1 Основні принципи державного регулювання відносін в інформаційній сфері СЬОГОДНІ Україна переходити від індустріального суспільства до інформаційного. На Сучасна етапі інформаційна політика України здійснюється в умів, коли Концепція інформаційного суверенітету перебуває на стадії Формування. Водночас інформаційна Галузь належиться до стратегічніх інтересів будь-якої Країни ї потребує особлівої Увага, тому на СЬОГОДНІ Дослідження тими державної політики є актуальним. На Розвиток и захист свого інформаційного середовища та Створення позитивного іміджу своїх країн у Світі розвінені держави віділяють чімалі кошт...и. У нас же ця Галузь значний мірою перебуває на періферії суспільного роз В¬ витку. Ніні, Як Ніколи, потрібно НЕ Тільки досліджуваті ї вівчаті інформаційну Галузь України, а й вжіваті конкретних заходів Щодо Відновлення та розбудови інформаційного середовища та приведення національного законодавства у відповідність Зі світовімі нормами. У Сучасний вітчізняніх дослідженнях окремі теоретичні та Практичні аспекти інформаційної політики розглянуті В. Івановім, О. Литвиненко, А. Москаленко, Г. Почепцова, С. Чукут та ін. Проти Основні Завдання державної інформаційної політики в Україні потребують подалі Дослідження ї розроблення. Мета цієї роботи - розглянуті Головні напрями та Способи державної інформаційної політики в Нашій державі. Державна інформаційна політика - ції сукупність основних напрямів и способів діяльності держави з Отримання, використання, Поширення та Зберігання інформації. Головними напрямами и способами державної інформаційної політики є: фЂ‚„ забезпечення доступу громадян до інформації; фЂ‚„ Створення національніх систем и мереж інформації; фЂ‚„ Зміцнення матеріально-технічних, фінансовіх, організаційніх, правових и наукових основ інформаційної діяльності; фЂ‚„ забезпечення ефективного Використання інформації; фЂ‚„ сприяння постійному оновлений, збагачення та зберіганню національніх інформаційніх ресурсів; фЂ‚„ Створення Загальної системи охорони інформації; фЂ‚„ сприяння міжнародному співробітніцтву в Галузі інформації и гарантування інформаційного суверенітету України; фЂ‚„ сприяння задоволенню інформаційніх потреб закордоних українців. Державну інформаційну політіку розробляються и здійснюють органи державної влади Загальної компетенції, а кож відповідні органи спеціальної компетенції (ст. 6 Закону України "Про інформацію"). Державна політика в Цій сфері є основою Функціонування інформації - реалізації права на поиск, Отримання, передачу та Використання інформації, зафіксованіх у Загальній Декларації прав людини та у Констітуції України. Водночас інформаційна Галузь належиться до стратегічніх інтересів будь-якої Країни и того потребує особлівої УВАГА. Від рівня керованості національнім інформаційнім простором поклади стан політічної, економічної, оборонної та інших складових безпеки України. Під керованістю розуміється сучасний Рівень Управління галуззя, Що зумовленості, насамперед, гармонізацією вітчізняного законодавства Щодо інформаційної сфери з міжнародно-правовими нормами, європейськімі стандартами та національнімі традіціямі. Державна інформаційна політика є Важливе складовою зовнішньої и внутрішньої політики Країни ї охоплює ВСІ сфери жіттєдіяльності суспільства. Ця Галузь має статі цілісною, концептуально вівіреною та перспективних. Вона має буті Незалежності от Тимчасових факторів, особистих уподобань и уявлень. 1.2 Закон України "Про інформацію" - базовий правовий акт у сістемі державного регулювання інформаційніх відносін в Україні Суб'єктами інформаційніх відносін є: громадяни України, юридичні особини, держава. Відповідно до Закону України "Про інформацію" суб'єктами інформаційніх відносін кож можут буті Інші держави, їх громадяни та юридичні особини, Міжнародні організації та особи без громадянство. Від імені держави віступають: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національна рада з харчування телебачення та радіомовлення та Державний комітет телебачення та радіомовлення України. об'єктами інформаційніх відносін є: документована або публічно оголошувана ІНФОРМАЦІЯ про Події та Явища в Галузі політики, економікі, культури, охорони здоров'я, а кож у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах. Вже на початково етапі здійснення державної політики Щодо розбудови інформаційного середовища в Україні Було засновалося Майже тисячу телерадіоструктур різніх форм власності й різніх масштабів сфери дії - від загальнонаціональніх до мікрорайонніх. Ще не так давно єдінім володарем ефіру булі Ліше Державні телерадіокомпанії, а тепер слід віддаті належности Деяк недержавне телерадіоструктурам, Що Швидко досяглі Вагом успіхів у рейтинговому змаганні за телеглядача та радіослухача. СЬОГОДНІ в Україні функціонують близьким 800 телерадіостанцій, у тому чіслі 28 державних. У Нашій державі Загальні засади реалізації права особи на доступ до інформації в усіх сферах суспільного и державного життя України закріплює Закон України В«Про інформаціюВ», забезпечує ж громадянам України можлівість для участі в управлінні державними и Громадський справами, для впливим на поліпшення роботи органів державної влади и місцевого самоврядування, підпріємств, установ, організацій Незалежності от форм власності, для відстоювання своїх прав І Закону інтересів та Відновлення їх у разі Порушення Закон України В«Про звернення громадян В». Основним Засоба доступу до інформації Закон України В«Про інформацію В»візначає інформаційний запит. Предметом інформаційного запиту Закон встановлює Офіційні документи, письмовий або засну інформацію про діяльність органів законодавчої, віконавчої та судової влади України, їх Посадовим ОСІБ з Певної харчування. Тобто Відомості про діяльність недержавних установ та організацій прямо не візнаються предметом інформаційного запиту. Складається враження, Що Відкрита ІНФОРМАЦІЯ про діяльність недержавних інстітуцій НЕ Може надаватіся за запите. Однак, Схожі документи та ІНФОРМАЦІЯ НЕ внесені до Переліку таких, Що не підлягають Надання для ознайомлення за Запитів. У Законі В«Про інформаціюВ», Який є базовим Щодо нормативного закріплення інформаційної сфери держави, визначення ІБ Немає, а в Законі В«Про основи національної безпеки УкраїниВ», Який є основним орієнтіром забезпечення безопасности Нашої держави, системні сутність ІБ подано Як невід'ємну складового національної безпеки України без точного визначення цього Поняття. Крім того, в цьому законі Замість Поняття В«інформаційна безпека УкраїниВ» вікорістовується Поняття В«національна безпека України в інформаційній сферіВ». 1.3 Державна інформаційна політика и Національні Інформаційні Ресурси В Україні Немає незалежних засобів масової інформації в Класичне розумінні смороду існують Як органи влади, партій, груп, олігархів и кланів. Розвиток більшості недержавних ЗМІ відбувся за рахунок технічної та професійної базуватися телебачення, радіо та ВИДАВНИЦТВО, Що булі створені на Державні кошти. На жаль, в Україні більшість ЗМІ суспільно-політічного спрямування фінансово неспроможні. Виняток становляться ті, Що отримуються інвестиції українських олігархів и закордоних магнатів, у результаті Чого інвесторі тепер мают можлівість формуваті програмное політіку підконтрольніх їм ЗМІ, Що не Завжди узгоджується з інтересамі Нашої держави. Так історічно склалося, ЩО, аналізуючі Рівень свободи, дере за все маються на увазі Політичні аспекти взаємовідносін по Лінії "влада - суспільство - засоби масової інформації ". Економічні реалії Функціонування ЗМІ часто залішаються в "Тіні". Однак смороду не менше важліві, Ніж політика владніх структур. Справжня незалежність має грунтуватися на могутній фінансовій базі, Що Складається НЕ Тільки Зі спонсорськіх внесків засновніків, а і із надходження з реклами та Власний прібутків. Останні Дві складові мают переважаті - Ліше тоді можна Говорити про незалежні, вплівові ЗМІ, які Дійсно є четвертою Влад в Громадянська демократичному суспільстві. Невірішеність проблем фінансової незалежності ЗМІ породжує ряд негативних НАСЛІДКІВ, ігноруваті які Неможливо. По-перше, суспільно-політичні ЗМІ Будуть монопольно залежаться від своїх видавців и практично не залежаться від потреб своїх чітачів, слухачів и телеглядачів. ІНФОРМАЦІЯ буде розповсюджуватіся та, Що необхідна Бл, а не та, Якові потребують громадяни. Особливо Це стає актуальним у Період ВИБОРЧИЙ кампаній. По-дру...ге, вісокі ціні на видання зумовлюють обмеження доступ громадян до друкованих засобів масової інформації. По-третє, фактична неможлівість Залучення суттєвіх іноземніх інвестіцій для державних та невеликих недержавних телерадіоорганізацій зумовлює низько Рівень програм, їх "сірість", провінційність та заангажованість. В інформаційному просторі України склалася НЕ зовсім сприятливі Ситуація. Окремі сектори (Друковані ЗМІ, Книговидання, бібліотечній, архівній та кінематографічній комплекси) національного інформаційного простору не відповідають стандартам розвинення країн, зазнають подалі скорочення ї навіть руйнування. Хоч мережа Інтернет в Україні останнімі рокамі вікорістовується однозначно Ширшов ї віявляє стійку тенденцію до зростання, однак далеко галі не досягла рівня передових держав. Її зростання є характерним здебільшого для великих міст. До того ж відповідальні Працівники державних засобів масової інформації України, у тому чіслі телебачення і радіомовлення, прірівняні у своїх посадах до відповідніх працівніків органів державної влади, Що надає їм Соціальні Гарантії. Це накладає певні обмеження на діяльність журналіста та редактора Стосовно Надання об'єктивної ї неупередженої інформації про діяльність державних органів, перетворює їх на державних чіновніків від мас-медіа. проти за складаний політічніх и Економічних умів вдалині зберегтись Основний технічний и творчий Потенціал державних компаний - Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, Державної телекомпанії "Крим" та 25 обласних и регіональніх, Що підпорядковані Державному комітету телебачення и радіомовлення України. Ніні ці структури залішаються основними провіднікамі державніцької політики з точки зору інформаційно-пропагандістської діяльності. Смороду НЕ Ліше інформують громадян про Події, альо ї виконують Важливим функцію, спрямованих на утвердження державницьких засідок Як у сфері політики, так и в Економічній, соціальній, духовній галузях. Кніговідавніча праворуч - також одна Із складових інформаційної політики держави, спрямована на задоволення інформаційніх, культурних та освітніх потреб нашого суспільства. В Україні діють прежде 1,5 тис.. Видавничий організацій, Видавництво та В Український Минуло Століття. РОКІВ. Як Основні активн: Однак, масової інформації. Її патріотізм. Перше. Друге. Йдеться про застаріла. ресурс. чверть. Разом Формуючі аналіз Проголошеній в Україні. З стандартами; РОЗДІЛ ІІ. 2.1 Державна В безопасности. загаль, Створення Ринку? Економічних процесах перетворюються світ у чітко прораховувану керовану структуру, а Розвиток інформаційніх технологій, які вплівають на псіхіку людей, и моделювання людської свідомості за допомог Електрон засобів масової інформації дозволяють прийти до найжорстокішого диктату над шкірних Окрема особістістю.Водночас усьо більш віртуальною стає сама НАВКОЛИШНЬОГО Щодо людини соціально-економічна реальність. Частина суспільного багатства, Що Швидко зростає, концентрується в "фінансовіх пірамідах ", Що розкручуються на Електрон торгах без якогось зв'язку з реальною економікою. Грошові потоки замікаються у віртуально-спекулятивних операціях, Що вісмоктують Із виробничої сфери утворюваній у ній прибуток. Всі Це веде до Виникнення ЯКІСНО Нової всеохоплюючої ієрархічної структури суспільних зв'язків, Що буде ЦІЛКОМ підпорядковуватіся того, хто Перший розроб її базові правила. Перед таким загрозлівім викликом Стоїть зараз і Україна - політично залежних, економічно Розора, світоглядно спустошена. Ігноруваті цею виклик Неможливо, а підпорядкування чужій волі означає повну Втрата державного суверенітету. За ціх умов, Спроба копіюваті чужі Досягнення - даремно витрати годині. Тому, на мою мнение, визначення, правове и організаційне закріплення напрямів державної політики Управління національнімі інформаційнімі ресурсами винне віпліваті з об'єктивних законів розвітку інформаційної сфери та державної управлінської діяльності. Тобто, в процесі Формування системи Державного управління національнімі інформаційнімі ресурсами доцільно Забезпечити цілісність Такої системи, ієрархію побудова, стабільність організації та погодженість її зв'язків, врахуючі якости інформаційніх ресурсів и засобів їх Збереження, ОБРОБКИ и передачі. Державна інформаційна політики має створюваті умов для реалізації Конституційного права громадян своєї держави Вільно отрімуваті и вікорістовуваті інформацію для Вирішення таких Важливим Завдання, Як Формування національного інформаційного простору, Включення Його до світового інформаційного простіру на засідках забезпечення інформаційного суверенітету та інформаційної безопасности и Формування демократично орієнтованої свідомості. Головною метою державної інформаційної політики Стосовно національніх інформаційніх ресурсів, є Створення необхідніх Економічних и соціокультурних умов та правових и організаційніх механізмів Формування, розвітку и забезпечення ефективного Використання національніх інформаційніх ресурсів в усіх сферах життя и діяльності громадянина, суспільства й держави. Функції Державного управління інформаційнімі ресурсами можна сформулювати, Як: розробка ї Прийняття політічніх рішень, законодавчо и нормативно-правових актів Щодо забезпечення системи Управління національнімі інформаційнімі ресурсами та удосконалення механізмів реалізації правових норм чинного законодавства; визначення и здійснення Повноваження державних органів, органів регіонального й місцевого самоврядування Щодо оперативного Управління (володіння, розпорядження, користуваня) державними інформаційнімі ресурсами; розробка и реалізація організаційніх заходів и нормативно-методичного забезпечення відомчіх и регіональніх структур та недержавного сектора в сфері Формування та Використання інформаційніх ресурсів за Умови коордінації діяльності згаданіх структур; розробка и реалізація фінансово-економічних засідок регулювання процесів Формування та Використання інформаційніх ресурсів; здійснення державної реєстрації інформаційніх ресурсів, забезпечення повнотіла Створення Первин и похідніх інформаційніх ресурсів на засідках Використання інформації, Що вінікає (Створюється) у процесі діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, підпріємств, установ, організацій Незалежності от форм власності; Введення технологічно та методологічно єдініх засідок Формування інформаційніх ресурсів за результатами діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, державних підпріємств и організацій для Надання їх у Вільний доступ громадянам и організаціям (крім інформаційніх ресурсів, Що мают Відомості, віднесені до державної Таємниці та до іншої інформації з обмеження доступом); забезпечення ефективного Використання інформаційніх ресурсів для діяльності державних органів, органів регіонального и місцевого самоврядування та державних підпріємств, установ и організацій; оптімізація державної політики інформатізації Щодо забезпечення науково-технічних, виробничо-технологічних и організаційно-економічних умов Створення та застосування інформаційніх технологій, інших елементів інформаційної інфраструктурі для Формування, розвітку и ефективного Використання інформаційніх ресурсів та сприяння доступу громадян до світовіх інформаційніх ресурсів, глобальних інформаційніх систем; забезпечення Функціонування ефективного діючої комплексної системи ЗАХИСТУ інформаційніх ресурсів; забезпечення ЗАХИСТУ громадян, суспільства и держави від хібної, спотвореної та недостовірної інформації; забезпечення Розробка та застосування правових, організаційніх и Економічних механізмів Стосовно форм та засобів обігу інформаційніх ресурсів України (Ринку інформації, інформаційніх технологій, засобів ОБРОБКИ інформаці...ї та інформаційніх услуг); регулювання інформаційного співробітніцтва, спрямованих на забезпечення рівноправного и взаємовігідного Використання національніх інформаційніх ресурсів у процесі міжнародного обміну, здійснення єдиної державної політики наукової підтрімкі системи Державного управління формуванням, роз В¬ витку и Використання національніх інформаційніх ресурсів; кадрове забезпечення Функціонування системи Державного управління національнімі інформаційнімі ресурсами; інформаційно-аналітічне забезпечення Прийняття управлінськіх рішень у сфері Управління інформаційнімі ресурсами; контроль за встановленим порядком и правилами Формування, розвітку и Використання інформаційніх ресурсів; нагляд за ДОДЕРЖАННЯМ законодавства в сфері Формування, роз В¬ витку, використання інформаційніх ресурсів та здійснення Правосуддя у сфері суспільних інформаційніх відносін. організаційно-правова система Державного управління інформаційнімі ресурсами в контексті вікладеного, на мнение автора, має функціонально три основних рівні: Перший - стратегічний Рівень - є рівнем Прийняття політічніх рішень, законодавчо та нормативно-правового забезпечення державної політики Щодо Управління національнімі інформаційнімі ресурсами України. Другий - є рівнем організаційного та нормативно-методичного забезпечення виконан законодавчо и нормативно-правових актів, коордінації и контролю за формуванням, Поширення та Захист інформаційніх ресурсів. Третій - виконавчий Рівень, на якому забезпечується безпосередню виконан законодавчо и нормативно-правових актів та здійснюється відомчій та територіальний нагляд за встановленим порядком и правилами Формування, Поширення та Використання інформаційніх ресурсів. На стратегічному рівні визначаються Національні інтересі та їх пріорітеті в інформаційній сфері; формують правові засади для побудова, роз В¬ витку системи національніх інформаційніх ресурсів та Управління цією системою; на підставі головної стратегічної цілі державної інформаційної політики Щодо інформаційніх ресурсів визначаються функції та їх раціональне розподілення Між організаційнімі структурами, Що створюються для Досягнення стратегічніх цілей; формують Основні правові ї організаційні засади кадрового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших відів стратегічного забезпечення системи Управління національнімі інформаційнімі ресурсами; здійснюється стратегічне прогнозування роз В¬ витку інформаційної сфери та Прийняття політічніх и політико-правових рішень Щодо удосконалення системи Управління цією сферою. аналіз стану Формування и Використання інформаційніх ресурсів України, Що становляться на стратегічний ресурс Сучасності, свідчіть про Наявність низькі невірішеніх Важливим проблем, пов `язаних з дефіцітом послідовності та сістемності Впровадження заходів, спрямованих на удосконалення Управління інформаційнімі ресурсами на стратегічному рівні. Зокрема, реальністю є ті, Що правотворчій процес здійснюється підчас шляхом Вирішення Окрема проблем в Конвенцію Ради Європи та підзаконніх актах фрагментарно, без узгодження з чіннім законодавством, без враховання спеціфікі національної ментальності, правової культури и правосвідомості населення. Тобто, стратегічно Важливим залішається проблема коордінації правотворчого процесу Щодо Формування правових засад побудова, забезпечення Функціонування и розвітку системи Управління інформаційнімі ресурсами України, а кож роз В¬ витку інформаційної інфраструктурі Країни. Президентом України вжіваються Активні заходь Щодо вдосконалення системи Управління інформаційною сферою. Важливе політико-правове значення мают діючі Укази Президента України "Про деякі заходь Щодо ЗАХИСТУ держави в інформаційній сфері" (22.04.98 р.); "Про вдосконалення Державного управління інформаційною сферою" (16.09.98 р.); "Про вдосконалення інформаційно-аналітічного забезпечення Президента України та органів державної влади "(14.07.2023 р.);" Про заходь Щодо розвітку національної складової глобальної інформаційної Мережі Internet та забезпечення широкого доступу до цієї мережі "(31.07.2023 р.);" Про Додаткові заходь Щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні "(09.12.2023 р.);" Про Рішення Заради національної безпека й оборона України от 19 липня 2001 року "Про заходь Щодо ЗАХИСТУ національніх інтересів у Галузі зв'язку та телекомунікацій " (23.08.2001р.) Та ін. На іншому рівні Державного управління центральними органами віконавчої влади здійснюється організаційне, нормативно-методичне забезпечення виконан законодавчо актів, політічніх и політико-правових рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, коордінація и контроль за формуванням, Використання та Захист інформаційніх ресурсів. Однак певні важліві функції Державного управління на цьому рівні залішаються НЕ визначеня, а саме: здійснення загальнодержавного заходів організаційного, нормативно-методичного забезпечення, коордінації та контролю; планування конкретних заходів и оперативніше Управління системою та її структурними елементами; організація державної реєстрації інформаційніх ресурсів, Що містять державну таємницю та іншу інформацію з обмеження доступом; організація державної реєстрації інформаційніх ресурсів, отриманого у процесі міжнародного співробітніцтва (Конвенцію, відкрітіх інформаційніх ресурсів І, окрема, інформаційніх ресурсів з Обмеження доступом, альо у єдиному технологічному контурі); ведення ОБЛІКУ державних інформаційніх ресурсів Як майна або немайновіх актівів, Впровадження порядком їх закріплення в оперативніше Управління и Господарча відання; фінансування заходів Щодо Формування державних інформаційніх ресурсів, визначення порядку Надання Платні услуг на Основі різніх відів Використання державних інформаційніх ресурсів та Формування інформаційного Ринку; державна реєстрація та коордінація діяльності у сфері Розробка и Впровадження інформаційніх технологій; розробка и Впровадження організаційніх заходів, нормативно-методичного забезпечення, коордінація и контроль у сфері охорони інформації з обмеження доступом, Що не становіть державної Таємниці; заходь організаційного, нормативно-методичного забезпечення, коордінація и контроль за реалізацією державної інформаційної політики у сфері ЗАХИСТУ особини, суспільства и держави від хібної, недостовірної, недоброякісної інформації, тобто забезпечення інформаційної безопасности у широкому розумінні цього Поняття. аналіз іншого и третього рівнів Державного управління и ЗАХИСТУ інформаційніх ресурсів свідчіть, Що на державному рівні НЕ Визначіть низький управлінськіх функцій, які відповідно І не виконують. Зокрема, починаючі з рівня віконавчої влади, не утворена управлінська вертикаль Щодо Формування и Використання інформаційніх ресурсів, відсутні деякі організаційно-правові Елементи системи Управління и ЗАХИСТУ інформаційніх ресурсів. Так, на виконавче рівні, на якому забезпечується безпосереднє виконан законодавчо и нормативно-правових актів, порядку та правил Формування, Поширення, використання та Захист інформаційніх ресурсів, здійснюється відомчій та територіальний контроль не візначені функції: для органів державної влади, міністерств, Інші центральних органів віконавчої влади, органів регіонального та місцевого самоврядування - функції організації и забезпечення Функціонування служб, систем, баз и банків даніх для задоволення потреб громадян, юридичних ОСІБ, держави; для Заради Міністрів Автономної РЕСПУБЛІКИ Крим, обласних, Київської та Севастопольської міськіх державних адміністрацій - функції Формування регіональніх и місцевіх реєстрів інформаційніх ресурсів та забезпечення їхньої державної реєстрації; для підпріємств, встанов и організацій Всіх форм власності - функції Подання інформаційніх ресурсів, які... створені в процесі їх професійної діяльності, відповідно до встановленого порядку и правил до державної реєстрації. Важливим проблеми залішається ресурсного забезпечення державної інформаційної політики Щодо Формування, використання и ЗАХИСТУ інформаційніх ресурсів України. Головною причиною Виникнення Такої Проблеми є ті, Що чітко НЕ візначені пріорітеті інформаційної політики на віщому рівні Державного управління. Державний бюджет України передбачає фінансування розвітку інформаційної сфери Ліше за Окрема Стаття витрат (державне телебачення та радіомовлення, інформатізація, Частково - забезпечення інформаційної безопасности). Сфера Формування інформаційніх ресурсів та забезпечення інформаційніх потреб громадян, суспільства и держави на безпрібутковій Основі, доходи від комерційного Використання державних інформаційніх ресурсів, а кож у ПОВНЕ обсязі сфери забезпечення інформаційної безопасности залішаються поза УВАГА розробніків проекту Державного бюджету України и законодавця. Аналогічно Державному бюджету України, формують и Статті витрат на Розвиток інформаційної сфери у регіональніх и місцевіх бюджетах. Програма діяльності Уряду "Реформи заради добробуту", Затверджено Верховною Радою України, кож НЕ пріділяє пріорітетної УВАГА Удосконалення системи Державного управління и ЗАХИСТУ інформаційніх ресурсів України. У цьому Важливим державному документі положення Щодо ЗАХИСТУ інформаційної сфери зведено до вдосконалення системи фінансування державного телебачення, а Основні напрями діяльності Уряду Щодо розвітку національного сегмента Internet - До Розробка Концепції пріорітетного розвітку Internet в Україні. Загроза національній безпеці України в інформаційній сфері, Яка визначена в Концепції (Основах державної політики) національної безпеки України, залішається и досі, Що пов'язано з невіваженістю державної політики в Цій сфері. Схваленій Верховною Радою України у січні 1997 р., Цею Важливим документ не забезпечен Поєднання підходів Як до Формування законодавчої базуватися, Створення правових засад для Побудова, Функціонування и розвітку системи, так и організаційного забезпечення, чіткого визначення функцій та раціонального їх розподілення Між елементами системи та реалізації Всього комплексу стратегічніх Завдання Зміцнення національної безпеки України в інформаційній сфері. Державне Управління інформаційною сферою, основу якої складають Інформаційні ресурси України, залішається найбільш неврегульованою сферою державної управлінської діяльності. Зазначімо, Що Повноваження віщіх державних органів, візначені Констітуцією України, зокрема, Верховної Ради України (ст. 85), Президента України (ст.106), Заради національної безопасности ї оборони України (ст. 107), Кабінету Міністрів України (ст. 116) дозволяють Забезпечити віважену державну інформаційну політіку Щодо Управління інформаційнімі ресурсами України. Разом з тім прійняті за Останні роки закони, укази Президента України та нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України НЕ забезпечуються в правовому и організаційному плані Формування и Розвиток цілісної системи Державного управління та Захист інформаційніх ресурсів. Лише фрагментарно и сітуаційно передбачають вірішуваті згадані Проблеми и проекти актів законодавства, Що розробляються або перебувають на розгляді у Верховній Раді України, в тому чіслі, проект Інформаційного кодексу України та проект Закону України "Про Національні Інформаційні ресурси ". Практика минулих РОКІВ свідчіть про нагальну потребу суттєвого вдосконалення взаємодії, скоордінованості и узгодженості Дій и рішень Парламенту - Президента - Уряду з Харчування виконан констітуційніх Повноваження Щодо Формування и реалізації державної інформаційної політики; внесення докорінніх змін до підходів Щодо проведення адміністратівної реформи, спрямованих на забезпечення Формування цілісної и стабільної структури органів віконавчої влади, Весь спектр функцій и Повноваження державних органів, закріпленіх у Констітуції України, Законах України, указах Президента України, постановив Кабінету Міністрів України, У Сучасній При цьому В· В· В· В· В· Згідно з Законом продукту.Показово, Що З іншого боку, Європи Гірськолижний. Разом Із тім Однією з розвітку. реальному часі.Із РОЗВИТКУ країну. Так, наПричина Після 2000 р. Одним Із тіс. Минуло року. Стратегічно Упровадження 27 листопада 2007 р. стандарт. На Весь спектр з цього, За Продовжують Здійснювалосьго доступу до Інтернет за технологіямі Wi-Fi, WiMAX. Станом на 01.01.07 р. Тільки по ВАТ "Укртелеком" Кількість об'єктів безпроводового доступу за технологією Wi-Fi, порівняно з їх кількістю на качан 2006 р., зросла у 9 разів. Разом з тім, Як и раніше, нерівнім залішається Розподіл Користувачів Мережі Інтернет за регіонамі, при цьому позіцію абсолютного лідера Продовжує утрімуваті Київ - 61,8% Користувачів от їх Загальної чісельності. Далі, у порядку Зменшення долі корістувачівйдуть: Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, Крим та Запоріжжя - їхня сумарна частка складає 27,6%. При цьому, на Усі Інші регіони пріпадає Ліше 11%. До того ж, Дуже невелика залішається кількість українських шкіл та інших освітніх закладів, "Підключеніх" до Інтернет. Це означає, Що Поширення веб-мереж та Розвиток вітчізняніх інформаційніх ресурсів Інтернет відбувається в Україні хоча й дінамічно, альо стіхійно, поза межами державного регулювання. У цьому контексті окрему УВАГА треба пріділіті подалі територіально рівномірному збільшенню Користувачів Інтернет Країни, а кож Подолання неграмотності населення в Цій сфері. За оцінкамі експертів, через 5-10 РОКІВ невміння корістуватіся комп'ютером та Інтернет-сервісамі ЯКІСНО впліватіме на освітні, виробничі та комунікатівні возможности Всього працездатного населення и молодого Покоління. загаль, треба наголосіті, Що в більшості сегментів вітчізняніх систем телекомунікацій и мас-медіа, де спостерігається активний розвиток, ВІН забезпечується НЕ стількі державною політікою, скількі ринковий кон'юнктурою та підпріємніцькімі структурами. Крім Щойно згаданіх секторів ІТ-ринку, Яскраве прикладами тут Може слугуваті кож бурхліве зростання вітчізняніх рінків комп'ютерної техніки та телевізійної реклами. ВИСНОВКИ Підсумовуючі, зазначімо, Що в Україні сформульовано й закріплено законодавчо Основні принципи, Завдання та стратегічні напрями державної інформаційної політики, сформовано Державні Інституції відповідної компетенції, ухвалено цілу низький концепцій, програм та планів Дій. Водночас на рівні практичної реалізації інформаційна політика держави в сучасній Україні відзначається спорадічністю, різноспрямованістю, нескоордінованістю діяльності різніх відомств, непослідовністю та непрозорістю в реалізації наміченіх заходів. Як наслідок - Україна Поки Що не належить до числа інформаційно незалежних держав, її інформаційну сферу характеризують Такі ознайо: В· малоефектівна система державного регулювання національного медіа-простору, відсутність консолідованого бачення напрямів Його подалі розвітку, нерозвіненість культурних індустрій, національної системи Збирання та Поширення інформації у глобальному масштабі; В· низько Рівень прісутності в глобальному медіа-просторі, скроню інформаційна залежність від іноземніх держав та медіа-структур; В· за наявності позітівної дінамікі Впровадження телекомунікаційніх мереж та комп'ютерізації - ринкова стіхійність ціх процесів, низько керованість ними з боку держави; Збереження відставання у сфері ІКТ, неврегульованість підготовкі та працевлаштування в межах держави ІТ-спеціалістів. З урахування сучасного стану інформаційної сфери України першочергових Завдання інформаційної політики держави мают дива: 1) Створення потужної ї конкурент...оспроможної національної системи інформаційного виробництва, здатної Забезпечити консолідацію суспільства на грунті спільніх цінностей, Завдання, ідей та Сприяти всебічному розвітку особістості; 2) подалі технологічна модернізація з орієнтацією на Розширення прісутності у міжнародному розподілі праці у сфері ІКТ. Вирішення ціх Завдання передбачає реалізацію таких заходів: 1. Доопрацювання, Прийняття и повноцінна реалізація завдання "Державної Програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2007-2010 роки ", Концепція якої схвалена Кабінетом Міністрів 6 червня 2007 р. Програма орієнтована на "налагодження Функціонування культурно-інформаційних центрів, здійснення супутникового мовлення в інформаційному просторі іноземніх держав-русски та ІНОЗЕМНИМИ мовами, Включення вітчізняніх телепередач до пакетів програм, Що транслюються за кордоном кабельними мережами ". 2. Налагодження системного та масового виробництва національного інформаційного (передусім - аудіовізуального) продукту та просування Його на ринку. 3. Подолання технологічного відставання у сфері ІКТ, а саме: Вчасно (до 2015 р.) упровадження цифрового мовлення, Досягнення стовідсоткового частотного покриття теріторії України діючімі каналами мовлення та мережами мовлення, Розвиток багатоканальних телекомунікаційніх мереж, технологічна модернізація державних та комунальній ТРО, розширення апаратно-студійного комплексу ДТРК "Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення". 4. Ліквідація комп'ютерної неосвіченості та інтенсіфікації Впровадження Інтернет-сервісів у Різні сфери суспільного життя. В українських реаліях виконан цього Завдання пов'язане з регулювання и стимулювання щонайменш трьох сфер: а) сістематізоване планових Поширення телекомунікаційніх мереж и подалі комп'ютерізація, б) розвиток українського сектору Інтернет, включаючі нормативно-правове забезпечення діяльності вітчізняніх Інтернет-ЗМІ; в) віпереджальне - Протяг 3-5 РОКІВ - Подолання комп'ютерної неграмотності населення. СПИСОК Використаної літератури 1.Шаваев А.Г. Система боротьби з економічною розвідкою - М.: Видавничий дім [Правове просвітництво], 2000. - 236 с. 2.а. Бедрицький. А. Федоров. Чи правий Президент Буш? [Независимое военное обозрение] .12-18 жовтня 2001 р. № 38. - С.4. 3.Констітуція України. Закони України, т.10. - К., 1997. 4.Закон України [Про власність] от 07.02.91, № 697-XII. - К., 1991. 5.Закон України [Про підпріємства] від 27.03.91. З ДОПОВНЕННЯ від 16.12.93, № 3713-XII. Закони України, т.1. - К., 1996. 6.Закон України [Про інформацію] от 02.10.92, № 2657 - XII. - К., 1992. 7.Закон України [Про науково-технічну інформацію] от 25.06.93, № 3322 - XII. - К., 1993. 8.Закон України [Про захист інформації в автоматизованих системах] от 05.07.94, № 80/94 - ВР. - К., 1994. 9.Закон України [Про національну програму інформатізації] от 04.02.98, № 74/98 - ВР. - К., 1998. 10.Закон України [Про державну таємницю] у редакції Закону від 21.09.99, № 1079-XIV. - К., 1999. 11.Проект Закону України [Про інформаційний суверенітет та інформаційну БЕЗПЕКА]. Внесено на Розгляд Верховної Ради України 07.07.98. 12. [Проект інформаційного кодексу України. Перша редакція Проекту на стадії узгодження Із зацікавленімі державними органами]. 2001. 13.Біла книга Держспецзв'язку. - Http://www.dsszzi.gov.ua 14. Закон України [Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційніх системах]// Відомості Верховної Заради України. - 2005. - № 26. - Ст. 347. 15. Закон України [Про Концепцію Національної Програми інформатізації]// Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 27-28. - Cт. 182. 16. Закон України [Про Основні засади розвітку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки]// Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 12. - Ст. 102. 17. Закон України [Про основи національної безпеки України]// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 351. 18. Закон України [Про телекомунікації]// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 12. - Cт. 155. 19. Конституція України [Відомості Верховної Ради України]. - 1996. 20. Батюк А.Є. та ін. [Інформаційні системи в менеджменті]: Навчальний посібник. - Львів: НУ "Львівська політехніка ", 2004. 21. Гордієнко І.В. [Інформаційні системи и технології в менеджменті]. - К.: КНЕУ, 2003. 22. Гужва В.М. [Інформаційні системи и технології на підпріємствах]. - К.: КНЕУ, 2001. 23. Дубина А.Г. та ін [Excel для економістів і менеджерів]. - СПб.: Питер, 2004. 24. [Інформаційні системи и технології в економіці]. /За ред.В.С. Пономаренко. - К.: ВЦ "Академія", 2002. 25. Мур Джеффрі та ін [Економічне моделювання в Microsoft Excel], 6-е изд.: Пер. з англ. - М.: ИД "Вильямс", 2004. 26.Кодекс України про адміністратівні правопорушення від 7 грудня 1984 року [Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів N 8376/1999]. 27. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч./За заг. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Концерн Видавничий Дім В«Ін ЮреВ», 2004. - Ч. 1. 28. Демкова М.С. [Проблеми доступу до публічної інформації// сайт Центру політико-правових реформ] www.cppr.info. 29. Петров Є.В. [ІНФОРМАЦІЯ Як об'єкт цивільно-правових відносін: Автореф.] дис ... канд. юрид. наук: 12.00.03/Національний університет внутрішніх справ. - Х., 2003. 30. [Вступ до інформаційної культури та інформаційного права]/За ред. М.Я. Швеця та Р.А. Калюжного. - Ужгород: ІВА, 2003. 31. Брижко В.М. [До питання застосування у правотворчості зрозуміти В«інформаціяВ» та В«даніВ»] Правова інформатика. - К., 2005. - № 4 (8)/2005. - С. 31-37. |