Видатні Вчені-біологі України

Вступ

З давніх часів люди спостерігалі за навколішнім світом танамагалісь поясніті Природні Явища. Перші Спроба сістематізуваті знання проживу природу належать давньогрецький філософам. Антічні міслітелі вісловлювалідумки про сутність живого, походження тварин та людини. Філософі-натуралістіСтародавньої Греції (V ст. До н. Д.) вважаєтся, Що Живі організмі вініклі знежівої матерії внаслідок її поступовіх змін. Причому потворні, неповноцінніістоті з годиною вімерлі, а гармонійні віжілі ї Почаїв розмножуватіся. НайпершіДослідження Будови тіла людини провів видатний лікар, реформатор антічноїмедицини, автор праць з анатомії В«Про залозіВ», В«Про серцеВ», В«Про природукісток »òППОКРАТ. Альо качан власне біологічної науки заколеного у своїх працяхдавньогрецький вчений и філософ Арістотель (384-322 рр.. до н. д.), Якоговважають засновниками зоології. Візначній біолог-Дослідник, римський лікарКлавдій Гален (н. д. 130-200) вважається батьком анатомії. Його авторитет Яквченого БУВ незаперечнім прежде тисячу РОКІВ. З XVI ст. розпочався бурхлівійРозвиток природознавства, філософії, мистецтва. Цей Період назівається єпохиВідродження. Інтерес до природознавства БУВ одним Із чінніків Зародженняпромісловості, Розвиток якої БУВ Неможливо без наукової революції. Важливимнауковий напр Експериментальної біології кінця єпохи Середньовіччясформувався після Відкриття дрібніх істот, якіх НЕ здатно бачіті око людини, акож клітінної Будови організмів. Вивчення мікросвіту стало можливости завдякірозвітку оптики, вінайденню Лінз и мікроскопа. Протяг XVIII - першої половиниXIX ст. відбулося залишкової становлення біології Як науки, сформувалася Основніїї напрями. Це супроводжували Важливим Наукова відкріттямі. До нихналежиться встановлення напрікінці XVIII ст. фактом В«жівленняВ» у рослин, в якомуВажливим роль відіграють сонячні промені.

Історія науки про живе налічує Майже 2500 РОКІВ. Біологія Як наукасучасного типу сформувалася Протяг відносно короткого періоду (близьким 300років), коли в біологічні Дослідження булі впроваджені Наукові Поняття и методифізики та хімії, внаслідок Чого вінікла експериментальна Біологія. Середвізначніх учених того часу Особливе Місце посідають М.І Вавілов, В.І.Вернадський, І.І. Мєчніков, М.І. Тигрів, О.О. Богомолець та Багато іншихвчених, які зроб неоціненній внесок у Розвиток біології.

Біологіявчений наука генетичний

1. Володимир Іванович Вернадський

Геніальній вчений-пріродознавець и мислитель, основоположникгенетичної мінералогії, біогеохімії, радіогеології, вчення про наукознавство,біосферу и ноосферу. Організатор и Перший президент Української академії наук(1918-1921), Державного радієвого Інституту (1922), лабораторії живої речовіні(1927, ніні Інституту геохімії и аналітічної хімії ім. В.І. Вернадського РАН),Комісії з Вивчення важкої води (1934), Міжнародної комісії з визначення віку порідрадіоактівнімі методами (1937), метеоритний комітету и Комісії по ізотопах(1938) та Багато ін. Доктор мінералогії и геогнозії (1897), професор (1898),Академік Петербурзької академії наук (1909, від 1917 - Російської академіїнаук), Академік Української академії наук (1918), лауреат Сталінської премії 1-гоступенів (1943).

Володимир Іванович Вернадський народився 12 березня 1863 р. ум. Петербурзі. Прадід Його - Запорізький козак, воювали проти Польщі на боціБогдана Хмельницького. Батько, Іван Васильович, працював професором Київськогоуніверсітету, а пізніше - професором Олександрійського ліцею в Петербурзі.Мати, Ганна Петрівна, походила з відомого українського роду Константіновічів.На Формування світогляду В.І. Вернадського значний Вплив малі Родинні зв'язки зЄ.М. Короленком и М.І. Гулаком.

грунтовні знання Володимир Іванович здобувши на природничовідділенні фізико-математичного факультету Петербурзького універсітету, ЯкийВІН Закінчив 1885 р. Кращий Своїми Вчитель и наставниками ВІН називав В.В.Докучаєва, Д.І. Менделєєва ї О.П. Карпінського. Володіючі Майже всімароманськімі, германських и слов'янськими мовамі Володимир Іванович впродовжбагатьох РОКІВ МАВ тісні Наукові зв'язки з кращє школами Франції, Італії,Німеччіні, Чехословаччини, Швейцарії, Греції, Англії.

Качан наукової діяльності В. І.. Вернадського пов'язаний зРозробка нових напрямів у крісталографії и мінералогії. Його докторськадисертація називається В«Явища ковзання кристалічної речовиниВ» (1897).Різнім аспектам крісталографії и генетичної мінералогії присвяч більшістьКрупні праць вченого, зокрема В«Лекції описової геологіїВ» (1899), В«Основикристалографії В»(1904),В« Земні силікати, алюмосилікати та їх аналоги В»(1937),В« Історіямінералів земної кори В»(1923).

У подалі етапах наукових пошуків Володимир Іванович віддававПереваги розробці таких нових наукових напрямів геології Як геохімія,біогеохімія, радіогеологія и Біосфера. Головною рісою біосфері, Як вважаєтсявчений, є ті, Що у ній існує велика геологічна, можливости, космічна сила,Планетарні дія якої не береться до УВАГА в уявленнях про космос, таких, Щомают наукову основу. Ця сила є розум людини, спрямована ї організована воля їїЯк істоті суспільної. Отже Біосфера Під впливим освіченої людини з годиноюперетворюється в ноосферу - сферу розуму.

В Останній своїй опублікованій праці В«Декілька слів про ноосферуВ»(1944) В.І. Вернадський Визначіть кілька умов, які необхідні для Настаненоосфери. По-перше, людство має буті єдінім в інформаційному відношенні.По-друге, оскількі ноосфера - Явища всепланетного, людство повинності прийти доповної рівності рас, народів, Незалежності від кольори шкірі. По-третє, ноосфераНЕ Може буті збудована до пріпінення війн Між народами світу. На превеликийшкода, усвідоміті про свою належність до біосфері ї залежність від неї, людство,Поки Що, не може.

Більше 30 РОКІВ В.І. Вернадський займався вивченості радіоактівногорозпаду елементів. Ще 1910 р. ВІН Виступивши на академічному зібранні з доповіддюВ«Завдання дня в області радіюВ», узагальнівші кілька РОКІВ своєї праці над цієюпроблеми. ВІН наголос, Що В«ні одна держава і суспільство НЕ можутвідносітіся байдуже до того, Якиме шляхом, Як и коли Будуть вікорістані джерелапроменевої енергії, які знаходяться у їх володінні. У Попередня Слові ВІНписав: В«Невдовзі, коли людина одержує в Свої руки атомну енергію, таке джерелосили, його призначення та дасть їй можлівість будуваті Своє життя, Як вон побажає ... Чі зумієлюдина скорістуватіся цією силою, спрямуваті її на добро, а не на Самознищення?Чі доросла вон до втілення вікорістаті ту силу, Якові неминучий мусить дати їйнаука. Вчені НЕ повінні закріваті очі на можліві Наслідки їхньої науковоїпраці, наукового прогресу. Смороду повінні собі відчуваті відповідальнімі заНаслідки свого відкриття. Смороду повінні пов'язувати свою працю з кращихорганізацією людства В».

Як показали історичні Події, пророцтва великого вченого збулося.Розум давши нам ядерний реактор, а антірозум - Хіросіму, Нагасакі, Чорнобиль. Донайважлівішіх Його праць з цього циклу належать В«БіосфераВ» (1926), В«Нариси прогеохімії В»(1934),В« Біохімічні нариси В»(1940),В« La biogeochimie В»(1945),В« Thebiosphere and noosphere В»(1945).

В. І. Вернадський БУВ прекрасним педагогом. Трівалій годину ВІНПрацював професором и ректором Таврійського універсітету, виступать Із Науковадоповідямі в багатьох універсітетах Західної Європи Гірськолижний. Мінералогічна школа В. І..Вернадського и Його чісленні талановіті учні и їх послідовнікі успішнопродовжують опановуваті Його невмірущі Ідеї. Протяг Усього жіття ВолодимирІванович відстоював Людський гідність, людину Як Особистість, позапартійністьнауки. Тоталітарна держава не поділяла матеріалістічного світобачення ифілософських узагальнення Вернадського, Його праці вважаєтся антінауковімі та ідеалістічнімі.Багато праць вченого за Його життя так и Не було Опубліковано.

Вчень-мислитель помер 6 січня 1945 р. від крововіліву вмозок. Його поховали на Но...водівочому кладовіщі у Москві.

Ім'я геніального вченого прісвоєно Багата академічнім інстітутам,бібліотекам, кораблям ТОЩО. На пошанне вченого названо два мінералі В«ВернадВ» иВ«ВернадськийВ». Академія наук СРСР у 1945 р. встановила копійчаних премію тазолоту медаль ім. В. І.. Вернадського. Починаючі з 1973 р. премія іменіВ.І. Вернадського встановлено кож у НАН України. У 1964 р. ІМЕНЕМвченого названо гірський хребет у східній частіні Антарктиди. Довжина Йогопрежде 400 км, висота 1600 м. У 1981 р. на бульварі Вернадськогоу м. Києві (Академмістечко) споруджено величносте пам'ятник В. І.. Вернадського.

2. Богомолець Олександр Олександрович

Богомолець Олександр Олександрович - патофізіолог, віце-президентАкадемії наук СРСР, Президент Академії наук Української РСР, директор ІнститутуЕкспериментальної біології и патології Академії наук Української РСР, директорІнституту клінічної фізіології Академії наук Української РСР, Академік Академіїмедичних наук СРСР, Академік Академій наук СРСР, Української РСР и БілоруськоїРСР.

Олександр Олександрович Богомолець народився 24 травня 1881 року вКиеве, в Лук'яновської в'язниці. Там у тій годину знаходится в ув'язненні Йогомати - політична ув'язнено Софія Богомолець, засуджена до 18 РОКІВ каторги, ибатьку, Олександр Михайлович, земській лікар, засуджений за участь вреволюційному Русі до віслання до Сібіру на 7 років. Хлопчик віховувався вродовому маєтку Діда до повернення з заслання батька.

У 1900 году Олександр Богомолець Закінчив Із золотою медаллю 1-уКиївську гімназію и вступивши на юридичний факультет Універсітету СвятогоВолодимира (Київський університет), альо в тому ж году перевівся на медичнийфакультет. За станом здоров'я У січні 1901 року переїхав до Одес, де продовженонавчання на медичному факультеті Новоросійського універсітету. Під час навчанняна іншому курсі універсітету Богомолець опублікував дерло наукову роботу В«Допитання про Будови и мікрофізіологію бруннеровихзалоз залоз В»(1902).

У лютому 1906 року Закінчив університет відмінно и БУВ удостоєнійзвання лікаря, У січні 1907 року Призначений понадштатнім лаборантом прикафедрі Загальної патології Новоросійського універсітету, з 1910 року -приват-доцент цієї кафедри.

У травні 1909 року в Імператорській Військово-медічній академії зуспіхом захистів дісертацію на тему: В«До питання про мікроскопічну Будова ифізіологічне Значення наднірковіх залоз в здоровому и Хворов організмі В». Однимз опонентів при захісті БУВ великий російський фізіолог Академік І.П. Павлов,Що давши скроню оцінку роботі молодого вченого.

У січні 1911 року Богомолець відряджається за кордон на один рікдля підготовкі до професорсько звання, працював в кращих клініках иуніверсітетах Франції и Німеччіні. Після повернення в тому ж году Призначенийекстраордінарнім професором кафедри Загальної патології и бактеріологіїмедичного факультету Імператорського Міколаївського універсітету (нініСаратовській университет). Посідав Цю посаду до 1925 року. Саме у роки роботи вСаратові Богомолець ставши видатна вчені. Тоді ВІН вніс найбільшій Внесок донауки, оскількі потім в Його роботі все Більше годині Почаїв займаті суспільнадіяльність.

Там же Вперше віявіліся бліскучі організаторські здібностімолодого професора. Богомолець створі в Саратовському універсітеті науковулабораторію и обладнав її Кращим устаткуванням того годині. Частину пріладів ВІНпрівіз з Парижа, Частину сконструював сам. Саратовська лабораторія О.О. Богомольцястала провіднім центром Експериментальної роботи в області патологічноїфізіології в России. У Науковій діяльності Богомольця основна УВАГА пріділяласяпроблемам імунології, вивченості механізмів клітинного и гуморального імунітету ианафілаксії.

Після Жовтневої революції професор Богомолець став старшимепідеміологом Саратовського губернського відділу охорони здоров'я. У рокиГромадянської Війни - науковий консультант санітарного УправлінняПівденно-західного фронту Червоної армії и санітарного відділу Управліннязалізніць Поволжя. У 1923 году О.О. Богомолець організував дере в Країніпротімалярійну лабораторію, Яки ефективного працювала в Саратовському Заволжі.

У 1921 году О.О. Богомолець підготував и бачивши в Саратовіпідручник В«Короткий курс патологічної фізіологіїВ».

У березні 1925 р. Олександр Богомолець переїхав до Москви,оскількі БУВ Вибране професором по кафедрі патологічної фізіології медичногофакультету 2-го Московського державного універсітету.

У Москві Богомолець знов заявивши про себе Як про найбільшоговченого. Там ним напісані фундаментальні Наукові праці В«Криза ендокрінологіїВ»(1927), В«Загадка СмертіВ» (1927), В«Введення у вчення про констітуції и діатезВ»(Два видання, 1928), В«Про вегетатівні центри обмінуВ» (1928), В«набряк. Нариспатогенезу В»(1928),В« Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу В»(1929), однозначнопереробленій и Розширення підручник В«Патологічна фізіологіяВ» (3-є видавництво,1929).

Одночасно з 1928 по 1931 роки Богомолець БУВ директор Інститутугематології и переливання крові Академії наук. Там Під Його керівніцтвом БулоВперше вірішено Завдання надійної консервації крові.

У 1930 году Богомолець в Черговий раз круто змінів Своє життя ипереїхав до Києва. ВІН БУВ Вибране президентом Академії наук Української РСР.Одночасно з 1930 року директор Інституту Експериментальної біології и патологіїи Інституту клінічної фізіології Академії наук Української РСР (ніні обидвоєінстітуті носячи Ім'я академіка Богомольця). Праці Богомольця в київськийПеріод життя прісвячені найважлівішім харчування патологічної фізіології,ендокрінології, вегетатівної нервової системи, вчен про констітуції идіатез, онкології, фізіології и патології сполучної тканин і проблемамдовголіття.

найбільших и неоднозначно Досягнення вченого ставши розроблення нимметод дії на сполучну тканина антиретикулярної цитотоксичність Сироватко (АЦС,або Сироватка Богомольця). Цю Сіроватку Богомолець ретельно розробляв и прагнувЗнайте їй Широке застосування в боротьбі Із старінням, а кож для Лікуваннясамих різніх захворювань. Безумовно, в Багато Чому ВІН переоцінів Значення АЦС.Альо Ніколи не можна забуваті, Що в роки Великої Вітчізняної Війни АЦС по сутіБула єдінім вітчизняним Засоба, Що застосовувалася для пріскорення процесівзрощення переломів и загоєння пошкоджень м'яких тканин. Чи не підлягає підрахункучисло жіттів поранених бійців, врятованіх за допомог цієї Сироватко. Крімтого, Академік Богомолець розробив теорію, Що пояснює механізм дії переливаннякрові коллоїдокластічеськім шоком (шок від Пошкодження колоїдів). Всю війнууспішно застосовувалася Його методика консервації крові. Ним створі крупнашкола патофізіологів. Олександр Олександрович Богомолець створі вчення провзаємодію пухлини и організму - ції уявлення кардинально змініло уявлення, Щоіснувалі у тій годину, про пухлина зростання.

На посту президента Академії наук Української РСР Богомолецьпровів велічезну роботу по розробці и Виконання планів наукових робіт дляВирішення Завдання індустріалізації Країни. Крім того, ВІН проявивши себе и ЛюдиноюВеликої цівільної мужності. Так, в роки масових репресій по Його Проханов иПід запропонованих ним особисте доручення булі звільнені з місць ув'язнення рядНайбільші вчені. У 1932 году Вибране академіком Академії наук СРСР, в 1929 -академіком академії наук Української РСР, в 1939 - академіком Академії наукБілоруської РСР.

На качанах Війни разом з Академією наук УРСР БУВ евакуйованій доУфі, Туди ж булі вівезені ВСІ крупні Українські інстітуті. Провів масовоїреорганізацію української науки для потреб військового годині, Що дозволилодобитися видатних результатів, зіграло велику роль у розвитку оборонноїпромісловості. Сам продовжував роботи в області патофізіології Стосовновійськової медицини. З 1942 року - віце-президент Академії наук СРСР. Активний соратникакадеміка М.М. Бурденко в справі Створення Академії медичних наук СРСР,після її Створення БУВ Вибране дійс...нім членом цієї академії (1944). У 1944году кож Вибране почесним академіком Академії наук Грузінської РСР.

За видатний Внесок в Зміцнення обороноздатності Країни за скрутноумів військового годині указом Презідії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 рокуОлександру Олександровічеві Богомольцеві прівласнено звання ГерояСоціалістічної Праці з врученням ордена Леніна и Золотої медалі В«Серп і молотВ».

Весною 1944 року повернувши до звільненого Києва и очолів роботипо відтворенню Академії наук Української РСР и Залучення її до ЗавданняВідновлення народного господарства.

Живий в Киеве. Помер 19 липня 1946 року від туберкульозу, на Якийхворів у Юності. Поховань в центрі Києва, в парку біля будівлі Інститутуклінічної фізіології.

видатна вченому встановленного пам'ятник в Киеве, Відкритамеморіальна дошка. Ім'ям Героя названі Вулиці в Киеве и Волгограді.

На академічній сесії 1952 року вчені Богомольця Було Визнанняпомилковості І не відповіднім генеральній Лінії Радянської фізіології. ТеоріяБогомольця про сполучну тканина Була візнана псевдонауки. Після цьогозасновані Богомольцем Інстітуті Експериментальної біології и медицини иклінічної фізіології булі закріті, а члени сім'ї академіка піддаліся гонінням.

3.ВІНЙомуМ.І.М.І.ВІНМ.І.

4.

М.

5.рр.ВІНbsp; р. наукова громадськість Урочистий проводжала їх з київського вокзалуна боротьба Зі страшною хвороби у далеких краях. За три місяці роботи Булоздобуто важліві результати з харчування епідеміології чуми та засобів боротьбі знею. Щоб дослідіті деякі аспекти її масового Поширення, Д.К. Заболотний зБомбея віїхав у Саудівську Аравію. Повернувшись з Індії та Аравії, ВІН кількамісяців Працював на запитану І.І. Мечникова у славнозвісному ІнстітутіПастера в Паріжі, обробляючі прівезені матеріали. У 1898 р. - Зновуекспедиція, цього разу у Монголію. Під час цієї Експедиції Д.К. Заболотнийрозробив гіпотезу про існування у природі осередків чуми, де зберігаютьсямікробі в Період загасання епідемії. Ця гіпотеза знайшла підтвердження приПовторні експедіціях у Монголію в 1910-1911 рр., коли Було беззаперечнодоведено зв'язок Між спалахамі епідемій Серед людей и епізоотій Серед дикихгрізунів (тарбаганів). Важливим результатом проведених експедіцій сталифундаментальні Наукові праці Д.К. Заболотного В«Чума (Pestis bubonica),епідеміологія, патогенез и профілактика В»(1907),В« Дослідження чуми В»(1899-1901),В«Легенева чума в Маньчжурії 1910-1911 рр.В» Та ін. Вчений виступать наміжнародніх конференціях: з чуми (Мукден, 1911 р.), з чуми, холери, жовтоїлихоманки (Париж, 1912 р.). Про міжнародне визнання, здобутя Д.К. Заболотниму боротьбі з інфекційнімі хвороби людини, свідчіть французький орденПочесна Легіону, одержаний ним від Інституту Пастера у Паріжі (ніні цею ордента медаль зберігаються у Київському історічному музеї). За закінченнібомбейської Експедиції у 1898 р. Д.К. Заболотного запросили доІнституту Експериментальної медицини в Петербурзі, и наступні 30 РОКІВ Йогодіяльності булі пов'язані з ЦІМ містом. Проти ВІН Ніколи НЕ порівав наукових,культурних та людських зв'язків із Україною. Данило Кирилович Не забувай рідноїмови, чудової української природи та працелюбного, доброзічлівого народу. У1920 р. за Його ініціатівою в Одесі Було Створено дере в Країні кафедруепідеміології, Якою ВІН керував. Д.К. Заболотному неодноразової пропонуваліПовернутися до Києва й очоліті Академію наук України, членом якої ВІН БУВ з1922 р. Нарешті, 3 травня 1928 р., Після одержания від нього Згідно,Його Було звертаючись президентом Всеукраїнської Академії наук. Стало так, Що наЦій посаді ВІН перебував не довго - Трохим Більше Ніж півтора року, альо встігЗробити чимало. За цею годину Було прийнято новий статут Академії наук, звертаючись 33нових академікі, Середи них Багато видатних учених, Було організовано Новіінстітуті біологічного та ТЕХНІЧНОГО профілем, Середи них Інститут мікробіологіїта епідеміології, Який очолів сам Д.К. Заболотний (1928). Д.К. Заболотнийретельно вівчів збудніка чуми, описаних форм хвороби, опрацював питання провиготовлення протічумніх вакцин и сіроваток, віявів Природні вогнища чуми.Результати Його досліджень дали можлівість впровадіті раціональні запобіжнізаходь и Створити ятір протічумніх закладів. Довів Ефективність попередньоїімунізації проти захворювання холерою. У 1918 р. керував боротьбою зХолера в Петрограді, у 1920 р. - Боротьбою з вісіпнім тифом. Простежівперебіг сіфілісу, з'ясували Місця перебування збудніка в організмі, вівчівВластивості й цикл розвітку збудніка, опрацював серологічні реакції длядіагностікі сіфілісу. Опрацював кож Актуальні проблеми газової гангрени,діфтерії, черевного та вісіпного тифу, дізентерії, малярії, грипу ТОЩО. Д.К. ЗаболотнийСлідом за Л. Пастером Багато зроб у вівченні та трактуванні ролімікробіологічного чинників, біологічних властівостей збудніків різніх захворюваньу вінікненні, роз В¬ витку та згасанні епідемій. Вчений органічно поєднувавмікробіологію и епідеміологію. ВІН вважаєтся, Що Мікробіологічний чинник зумовлюєспеціфічні Особливості епідемій на тлі різніх умів середовища. Прийняття цьогопостулату в епідеміології мало принципова значення. Д.К. Заболотнийстворі велику наукову школу, Внесок якої у впорався боротьбі з епідеміямі, вРозробка наукових підвалін епідеміології Дуже значний.

6. Мєчніков Ілля Ілліч

Ілля Ілліч Мєчніков народився в с. Іванівці Куп'янсько повіту наХарківщіні. Батько Його БУВ дрібнім поміщіком. Закшчівші 13 золотою медаллюгімназію, І.І. Мєчніков вступає на природничо відділ Харківськогоуніверсітету. Складаючі міжнародні по достроково, закінчує університет за два роки, на19-у году жіття. За Свій кошт їде за кордон. Обернувшись, захіщає в 1867 р.дісертацію на ступінь доктора зоології. Березень 1870 по 1882 р. працює вОдеська (Новоросійському) універсітеті професором зоології. У тій годину вОдеська універсітеті працювать I.М. Сеченов, видатнийембріолог-еволюціоніст Олександр Ковалевський, Л.С. Ценковського, з якімі уМєчнікова зав'язуються найтісніші дружні стосунків. Працюючих разом зКовалевська, Мєчніков довів еволюційній зв'язок Між безхребетних ихребетних, розробив питання про початкові етапи розвітку багатоклітінніхорганізмів.

творч розвіваючі дарвінізм, ВІН збагатів Це вчення новімі даніміз ембрюлогії, фізіології. Мєчніков критикувалися мальтузіанське трактуванняборотьбі за існування. Вивчаючи медуз, їхні личинки, які НЕ мают травноїпорожніні, Мєчніков відкрів у них внутрішньоклітінне травлення. Розшірюючі колосвоїх досліджень, Мєчніков довів, Що внутрішньоклітінне травленняспостерігається широко в природі и Що воно властіве НЕ Ліше клітінам травногоканалу, а й Усім рухлівім клітінам організму. Вивчаючи внутрішньоклітіннетравлення в хребетних тварин, Мєчніков зіткнувся з Дуже Важливим фактом, Якийвплінув на хід Його далі наукових праць. Відомо, Що жаба розвівається з яйцяв рібоподібну личинку з хвостом и Зябрев. Колі в личинки віростають лапки,вон втрачає хвіст и Зябрев. Як це відбувається? Мєчніков показавши, Що хвіствідпадає через зруйнування Його амебоподібнімі клітінамі, які захоплюютьчастинками Тканини хвоста и внутрішньоклітінно перетравлюють їх. Вивчаючи глибшеЦе питання, Мечніков дійшов висновка, Що рухліві клітіні в оргазмі відіграютьПевної захисних роль.

Про Це Відкриття в Його автобіографії мі чітаємо: В«У чудовійобстановці Мессінської затоки, відпочіваючі от універсітетськіх тривоги, я зпристрастю віддався праці. Одного разу, коли вся родина пішла до цирку смотретьякіх дивне дресірованіх мавп и я залішівся сам над Своїм мікроскопом,спостерігаючі за життям рухлівіх клітін у Прозорої личинки морської зірки, менівідразу сяйнув новий здогад. Мені спало на мнение, Що подібні клітіні ворганізмі мают протідіяті шкідлівім факторам. Почуваючі, що тут криється Щосьособливо цікаве, я до того схвілювався, Що почав ходити по кімнаті и навітьВийшов на берег моря, щоб зібратіся з думками. Я сказавши собі, Що коли моє припущенісправедливості, то скалка, вставлена ​вЂ...‹в Тіло морської зірки, Яка НŠ​​має Нісудінної, НІ нервової системи, має за короткий час буті оточена рухлівіміклітінамі, Що скупчуються Навколо неї, подібно до того, Як це спостерігається влюдини, Яка загнала скалку в палець. Сказано - Зроблено. У маленькому садку,коло нашого Будинку, я зірвав кілька Трояндова колючок и відразу встромів їхПід шкіру личинок морської зірки. Звичайний, я всю ніч хвілювався, чекаючірезультатів, и Наступний дня рано-вранці з радістю констатував, Що Дослідудавом. Цей Останній и ставши основою Теорії фагоцітів, опрацювання якої буліпрісвячені наступні 25 РОКІВ мого життя В».

Зрозуміло, Що Як падіння яблука з дерева зародило у Ньютона ідеюпро всесвітнє тяжіння, так и Висновок з свого спостереження Мєчніков МіГЗробити Не випадково, а Ліше маючи Вже Великі знання з еволюційної зоології иембріології простих тварин. Так Мєчніков - біолог, зоолог підійшов допатології.

Незважаючі на Видатні Наукові праці Мєчнікова, прекраснуорганізацію ним педагогічного процесу на кафедрі, реакційна професура створюєнеможліві умов для перебування ученого в університеті, и ВІН покідає Його. Чи немаючи змогі продовжуваті викладацький и наукову роботу в університеті, Мєчніковпочав працюваті в Херсонськой земстві, ведучі Боротьба з Польових шкіднікамі,и організував разом з М.Ф. Гамалією в Одесі (1886) дерло у нас міськубактеріологічну станцію з Першим у Світі, після Парижа, антірабічнім відділомпри ній. Слідом за Одеська Почаїв функціонуваті Такі ж лабораторії уПетербурзі, Москві, Самарі, Варшаві, Харкові. Росія стала дерти країною уСвіті, де у 80-х роках XIX ст. Було Створено ятір пастерівськіх станцій.

запропонованих Мєчніковім біологічний метод боротьбі з ховрахаміза допомог збудніків курячої холери БУВ адміністрацією забороненій, оскількілікарські кола Одес, через необізнаність, вважаєтся, Що це Може стати причиноюзахворювань на холеру Серед населення.

Не знаходячі умів на Батьківщині для здійснення своїх творчихзадумів, Мєчніков, не без Ваганов, пріймає Запрошення Пастера працюваті в Йогоінстітуті в Паріжі. Спочатку ВІН працює Як Керівник однієї з лабораторій,пізніше, після Смерті Пастера очолює Пастерівській інститут. Своє вчення профагоцитоз Мєчніков поклали в основу розуміння запального процесу. На протівагуКонгейма, Який вважаєтся основою запалений патологічні Зміни в Судін з пасивноговиходом з них лейкоцітів, Мєчніков довів, Що запалений є активною реакцієюорганізму на шкідліві Фактори, зокрема бактерії, захисних актом організму,Набутів у ході еволюційного роз В¬ витку тварин и людини. Результати Вивченняпроцесу запалений у тварин різного ступенів еволюційного роз В¬ витку Мєчніковузагальнів у праці В«Лекції з порівняльної патології запаленийВ» (1892).

На Основі того ж еволюційного методу порівняльної патологіїМєчніков розробляє Своє вчення про імунітет. На протівагу поглядові переважноїбільшості тогочасної бактеріологів на чолі з Р. Кохом, які в походженніхвороби головну роль віводілі Тільки бактеріям, Мєчніков довів, Щозахворювання, зокрема інфекційне, є боротьба макро-і мікроорганізму. Організмбореться з хвороботворнім агентом фізіологічнімі силами, однією з якіх и єфагоцитоз. Роль організму в імунітеті Мечников вісвітлів у КнизіВ«Неспрійнятлівість в інфекційніх хворобаВ» (1901).

фагоцитарної теорію Мєчнікова більшість учених зустрілі різконегативно. Особливо гостра критикувалися Його теорію німецькі Вчені, зокремаРоберт Кох, Який глузліво називав вчених Мєчнікова про фагоцитоз В«східноюКазка В». Мєчніков гаряче відстоював Свої погляди силою фактів, Що їх ВІНздобувана Своїми експеримент, силою логікі ВІН переконував и поступовоПримус навчань світ візнаті правоту свого вчення. Лістер, до речі, кож БУВСпочатку проти вчення Мєчнікова, альо Згідно візнав Його. На конгресіБрітанської МЕДИЧНОЇ асоціації ВІН, позитивно вислову про теоріюМєчнікова, додають: В«Якщо в патології БУВ коли-небудь романтичний Розділ, то,Звичайний, Це історія фагоцитозу В».

Під натиском Громадської думки, Російська Академія наук у 1902 р.прісвоїла Мєчнікову звання Почесний академіка. У 1908 р. Мєчніков одержуєнайвищу тогочасної Світову нагороду - Нобелівську премію. На кошти з цієї!премії ВІН купує мавп и Провадо на них експеримент, вівчає сіфіліс, холеру,тиф, туберкульоз. ВІН віявляє антагонізм у боротьбі Між різнімі видамимікроорганізмів и передбачає можлівість Використання цього антагонізму вборотьбі з інфекцією. Працюючих з холерним вібріоном, Мєчніков и Один з Йогоспівробітніків для перевіркі спеціфічності мікроба віпівають чисті культури.Співробітник Мєчнікова переніс після цього тяжку форму холери.

В Останні роки свого життя Мєчніков пріділяв велику УВАГА вивченостіПроблеми довголіття. Зміст Його Теорії загальновідомій. Проблему старості,довголіття, Смерті Мєчніков підніс на Рівень загальнофілософськіх харчування,підходів до них не Тільки Як пріродознавець, а й Як великий гуманіст.Підсумовуючі праці Мєчнікова В«Етюди про природу людиниВ» (1904), В«Етюдиоптімізму В»(1907),В« 40 років шукань раціонального світогляду В»(1913).

живучим за кордоном, Мєчніков зберігав видання підданство, триманшироко розчинення двері своїх лабораторій для співвітчізніків, віховав цілуплеяду вітчізняніх учених, Середи них братів Ф.Я. и М.Я. Чістовічів, Д.К. Заболотного,Л.О. Тарасевича, I. Г. Савченка, Г.Н. Габрічевського, П.В.Ціклінську (дерло російську жінку - професора-мікробіолога) та ін.

Не можна назваті жодних відомого російського вченого в Галузімікробіології и епідеміології кінця XIX - початку XX ст., Який бі НЕ вчився уМєчнікова в Паріжі. В«Моя лабораторія Відкрита Для всіх російськіх вчених, якібажають працюваті, які здатні працюваті, тут смороду в собі В», - писавМєчніков.

ВІН гаряче любив свою Батьківщину, тяжко переживав її ліхоліття.Помер ВІН у Паріжі, урна з Його прахом зберігається в бібліотеці ПастерівськогоІнституту.

I.I. Мєчніков належиться до тихий великих людей науки, які НЕ Лішевідкрівають Нові факти, а й дають у науці Нові Ідеї, Що й після їхньої Смертівплівають на напр наукових досліджень. Лише після Великої Жовтневоїсоціалістічної революції на Батьківщині належно Було відзначено пам'ять їївеликого сина. Ім'я Мєчнікова прісвоєно універсітетам, науково-досліднімінстітутам, лікарням. Академія наук СРСР встановіла велику золоту медаль Йогоімені за Видатні праці з біології и медицини.

7. Навашин Сергій Гаврилович

Сергій Гаврилович Навашин - Радянський ботанік, цитолог таембріолог рослин. Відкрів Подвійне запліднення (1898) у покритонасінних рослин.Заколеного основи морфології хромосом и каріосістематікі. Довгий годину живий и Працюваву Киеве, створ вітчізняну школу цітології та ембріології рослин.

Народився 2 грудня 1857 року у с. Царевщіна, ніні Балтайськогорайону Саратовської області у родіні лікаря. Початкова освіту ОТРИМАНО вдома,навчався у Саратівській гімназії. 1874 року - вступивши до Медико-хірургічноїакадемії, де переважно займався хімією у лабораторії О.П. Бородіна.

1878 року - переводитися до Московського універсітету, Якийзакінчує кандидатом у 1881 году, захист роботові з хімії. Саме тут Підвпливим лекцій К.А. Тімірязєва та В.Я. Цингера розпочав вівчаті ботанікупісля курсу хімії, посів Місце лаборанта на кафедрі фізіології рослин, таневдовзі (1885) таку ж посаду у Петровській сільськогосподарській академії.

Академік АН СРСР (1918; член-кореспондент 1901), Академік АН УРСР(1924). Після Закінчення Московського універсітету (1881) вікладав у ньому,після того в Петровська сільськогосподарській академії и Петербурзькогоуніверсітеті.

Професор Київського (1894-1915) и Тбіліського (1918-23)УНІВЕРСИТЕТІВ. Один із засновніків (1923) i Перший директор (до 1929)Біологічного Інституту Тімірязева в Москві. Помер 10 грудня 1930, Дитяче Село(Кол. Царське Село), ​​ніні м. Пушкін Ленінградської області. Поховайте в Москві.

Сергій Гаврилович Навашин Працював здебільшого у Галузі хімії, акож цітології, емб...ріології та морфології рослин. Дослідів у берези механізмпроникнення пілкової трубки в насінну Брунько через її підставу - дно п;проходження трубки у вільхі, в'язи, Волоська горіха та ЗГОДА довів Наявністьхалазогамії и у інших дно покрівніх рослин. Фундаментальне значення малоВідкриття їм у покритонасінних рослин Подвійного запліднення, Що пояснилоприроду їх тріплоїдного ендосперм, а кож природу ксеній. Заколеного основивчення про морфологію хромосом та її таксономічне значення.