Основні напрямки зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств

зовнішньоекономічний вітчизняний державний регулювання

Однією з найважливіших сфер діяльності узбецьких підприємств на сучасному етапі є зовнішньоекономічна. До падіння адміністративно-командної системи економіка нашої держави являла собою замкнутий механізм. Довгі роки органами влади проводилася політика автаркії, що була гальмом економічного і технічного прогресу. При такій політиці вітчизняні підприємства не потребували у виході на зовнішні ринки, і розвиток зовнішньоекономічної діяльності не представляло для них інтересу. З набуттям незалежності Узбекистан знову отримав можливість самостійно проводити свою зовнішню політику, а також входити у світовий процес інтеграції та кооперації виробництва. Вітчизняні підприємства стали проявляти активність у зовнішньоекономічної діяльності.

В результаті цього виникла об'єктивна необхідність у вивченні зовнішньоекономічної діяльності. Адже для найбільш ефективного її здійснення дуже важливо володіти достатніми теоретичними і практичними знаннями в цій області, яких, до жаль, не є у багатьох керівників на узбецьких підприємствах. Зовнішньоекономічна діяльність почала активно вивчатися тільки в кінці 80-х початку 90-х років, коли планова економіка зжила себе, і зруйнувався "Залізну завісу". До цього часу вона не представляла інтересу для вивчення, так як вітчизняні підприємства здійснювали свою діяльність тільки в масштабах нашої країни і не потребували у виході на зовнішні ринки. Зараз ситуація докорінно змінилася. Тому тема цього дослідження представляється досить актуальною і потребує вивчення.

Тема курсової роботи: В«Основні напрямки зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств В».

Метою роботи є відображення теоретичних питань зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств, проведення аналізу зовнішньоекономічної діяльності одного з діючих вітчизняних підприємств, відображення сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності. Найбільш важливим є виявлення перспектив і шляхів розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом курсової роботи є економічні відносини, що виникають при проведенні зовнішньоекономічної діяльності підприємством.

Об'єктом курсової роботи є зовнішньоекономічна діяльність підприємства.

Курсова робота включає наступні задачі:

v Дати поняття зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

v Визначити основні цілі та завдання зовнішньоекономічної діяльності.

v Розглянути основні види зовнішньоекономічної діяльності підприємств

v Викласти державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

v Проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність вітчизняного підприємства на прикладі НХК В« Узбекнафтогаз В».

v Розглянути перспективи та шляхи розвитку зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств.

При дозволі поставлених завдань для досягнення мети дослідження використовувалися наступні методи: метод системного аналізу, комплексного дослідження.

Структура курсової роботи включає: титульний лист, зміст, вступ, три розділи з розділами до ним, висновок, список використаної літератури, додаток.

Глава 1. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

1.1 Поняття і сутність зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств - це сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничої і науково-технічної кооперацією, експортом та імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.

Відповідно до законодавством Республіки Узбекистан під визначенням зовнішньоекономічна діяльність розуміється діяльність юридичних і фізичних осіб Республіки Узбекистан, спрямована на встановлення і розвиток взаємовигідних економічних зв'язків з юридичними та фізичними особами іноземних держав, а також міжнародними організаціями.

Повсюдна інтеграція капіталів на міжнародному ринку, розвиток процесів глобалізації, розширення сфери функціонування валютного ринку, створення зон вільного підприємництва, збільшення кількості підприємств за участю іноземного капіталу, залучення іноземних інвестиції в різні виробничо-соціальні інфраструктури створює широкі можливості для здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Все це є однією з основних форм економічних зв'язків Узбекистану з іноземними державами. Її специфічність полягає, передусім, у тому, що учасники при укладанні угод повинні виходити не тільки з власних інтересів, але і не суперечити економічним інтересам країни.

Відмінності зовнішньоекономічної діяльності підприємства від внутрішньогосподарської полягають в тому, що зовнішньоекономічна діяльність здійснюється на валютній основі, регулюється спеціальними заходами держави. На зовнішньоекономічну діяльність підприємства впливає рівень розвитку і стабільність національної економіки, система світових цін, а також правова система власної країни і правові системи країн, в яких підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність. [1]

Згідно Законом РУз В«Про зовнішньоекономічну діяльністьВ» основними принципами зовнішньоекономічної діяльності є:

В· свобода і економічна самостійність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

В· рівність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

В· недопущення дискримінації при здійсненні торговельно-економічних відносин;

В· взаємовигідність при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

В· захист державою прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Вибір зовнішньоекономічної діяльності залежить від конкретних напрямків діяльності підприємства, його фінансового становища, механізму державного регулювання і органів управління ЗЕД, умов господарювання підприємств різних форм власності.

1.2 Основні цілі та завдання зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічні зв'язки являють собою господарські, торговельні, політичні відносини між країнами, що встановлюються на рівні урядів тих чи інших держав.

Позначимо мети і завдання. Цілі зовнішньоекономічної діяльності: ознайомлення з різними аспектами зовнішньоекономічної діяльності підприємств із закордонними організаціями і фірмами, а так само розгляд прийомів дослідження і оцінки перспективних аспектів зо...внішньоекономічної діяльності підприємства.

Основні цілі зовнішньоекономічної діяльності:

В· зміна обсягу експорту та імпорту;

В· забезпечення країни необхідними ресурсами (сировиною, енергією тощо);

В· зміни співвідношення експортних та імпортних цін.

Дані цілі досягаються через вирішення наступних завдань:

1) вивчення теоретичних основ міжнародного поділу праці та міжнародної торгівлі;

2) вивчення прийомів та методів міжнародної торгової політики;

3) вивчення методів міжнародного ціноутворення;

4) вивчення організації і техніки зовнішньоекономічних операцій.

Слід розрізняти поняття В«зовнішньоекономічні зв'язкиВ» і В«зовнішньоекономічна діяльністьВ».

Зовнішньоекономічна діяльність на відміну від зовнішньоекономічних зв'язків, здійснюється на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств) з повною самостійністю у виборі номенклатури товару для експортно-імпортної угоди, у визначенні ціни і вартості, обсягу і термінів постачання. [2]

1.3 Основні види зовнішньоекономічної діяльності підприємств . Учасники зовнішньоекономічної діяльності

При класифікації видів ЗЕД підприємств більшість вчених включають до їх складу:

1. зовнішньоторговельна діяльність;

2. виробнича кооперація;

3. міжнародне інвестиційне співробітництво;

4. валютні і фінансово-кредитні операції;

5. відносини з міжнародними організаціями.

Зовнішньоторговельна діяльність-це підприємництво в області міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією та результатами інтелектуальної діяльності.

Зовнішньоторговельна операція - Це комплекс дій контрагентів, тобто іноземних партнерів у зовнішньоторговельної операції, спрямованих на вчинення товарного обміну та забезпечують його. В повний комплекс, що характеризує зовнішньоторговельну операцію, можуть входити: вивчення ринку конкретного товару, його реклама, створення збутової мережі, опрацювання комерційних пропозицій, проведення переговорів, висновок і виконання контрактів.

У міжнародній торгівлі виділяють чотири основних види зовнішньоторговельних операцій:

1. Експортна операція - це продаж товару іноземному контрагенту з вивезенням його за межі країни.

2. Імпортна операція - це придбання товару в іноземного контрагента з ввезенням його в країну.

3. Реекспортна операція - продаж з вивезенням за межі країни раніше імпортованого, але не подвергшегося переробці товару.

4. Реімпортная операція - придбання з ввезенням з-за кордону раніше експортованого і не подвергшегося там переробці товару.

Підприємства прагнуть до зовнішньоторговельної діяльності по різних причинах. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини або яких-небудь товарів за кордоном з тієї причини, що немає можливості придбати дану продукцію у вітчизняних виробників. Така ситуація призводить до необхідності імпорту. Можлива і зворотна ситуація - коли фірма має товари, продаж яких за кордоном може виявитися більш вигідною, ніж у своїй країні. Так виявляється потреба в експорті.

Необхідною передумовою і обов'язковою умовою зовнішньоторговельної діяльності підприємства є виконання цілого ряду операцій, пов'язаних із забезпеченням просування товару від продавця до покупця. У ряді цих операцій виділяють такі, як транспортні, транспортно-експедиторські, страхові, а також операції, пов'язані з введенням міжнародних розрахунків. Таким чином, зовнішньоторговельні операції охоплюють широкий комплекс економічного, валютно-фінансового та правового характеру.

Зовнішня торгівля здійснюється переважно через комерційні угоди, що оформляються зовнішньоторговельними контрактами.

Зовнішньоторговельний контракт - основний комерційний документ зовнішньоторговельної операції, свідчить про досягнуту угоду між сторонами.

Валютні умови контракту - умови, які узгоджуються у зовнішньоторговельних контрактах:

В· валюта ціни контракту

В· валюта платежу;

В· курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу;

В· застереження, захищають сторони від валютних ризиків.

Виробнича кооперація у складі ЗЕД підприємств і фірм також представляє одну з форм співпраці між іноземними партнерами в різних, але конструктивно пов'язаних між собою процесах технологічного поділу праці. Сам технологічний процес поділу праці означає розподіл його учасників в ланцюзі створення та реалізації продукції за основними його фазам, від вивчення потреб на внутрішніх і зовнішніх ринках до доведення її до кінцевих споживачів. Виробнича кооперація характерна для однорідних сфер виробництва та обігу, для науково-технічної, інвестиційної та сервісної областей, наприклад, для обробної промисловості.

Узгодженість дій партнерів в рамках виробничої кооперації досягається шляхом:

В· взаємного планування експортної та імпортозамінної продукції;

В· прогнозування і спільного ведення наукових розробок, забезпечення їх необхідною апаратурою, приладами і матеріалами, випробувальними стендами та науково-технічною інформацією;

В· організації процесу підготовки кадрів.

Розглянемо міжнародну виробничу кооперацію у видобутку вуглеводневої сировини. Починаючи з 1950-х років, у видобувних галузях деяких країн отримали велике поширення змішані компанії, в яких приймаючій країні (в особі державної компанії) належить не менше 50% капіталу. У змішаних компаніях іноземний партнер зазвичай самостійно фінансує геологорозвідувальні роботи. Якщо до кінця розвідувального періоду запасів не виявлено, угода перестає діяти і витрати не відшкодовуються. При сприятливому результаті пошуково-розвідувальних робіт національна компанія вносить частку витрат на них. З цього моменту національна компанія фінансує облаштування та експлуатацію родовища пропорційно своїй частці в капіталі.

В рамках змішаних підприємств доходи приймаючої країни складаються з трьох основних джерел: прибутку від реалізації своєї частки продукції, роялті та податку на прибуток.

Для узбецьких партнерів створення спільних підприємств (СП) в нафтовій і газовій промисловості має на меті:

В· розподіл ризику.

В· Залучення нових методів і технологій.

В· Якнайкраще використання фахівців з ГГР [3].

В· Оптимізація складу учасників для участі в тендерах.

В· Найкращі умови для фінансування та оподаткування.

Конкретне рішення про створення СП приймається з урахуванням різного роду факторів. До них можна віднести наявність виробничо-технічного потенціалу, доступ до ресурсів, ємність ринків, прибутковість справи.

Міжнародне інвестиційне співробітництво передбачає одну з форм взаємодії з іноземними партнерами на основі об'єднання зусиль фінансового та матеріально-технічного характеру. Цілями такого співробітництва є розширення бази розвитку і випуску експортної продукції, її систематичне оновлення на основі критеріїв конкурентоспроможності та полегшення процесів її реалізації на зовнішньому ринку. Подібні завдання можуть бути вирішені за рахунок організації, наприклад, спільного виробництва. Спільне підприємництво можливо, перш за все, на базі обміну технологіями, послугами з наступним розподілом програм випуску продукції та її реалізації, а також у формі утворення та функціонування концесій, консорціумів, акціонерних компаній, міжнародних неурядових організацій ит.п.

З усіх форм ЗЕД саме пряме інвестування є найбільш складною і відповідальною. Оскільки, по порівняно з експортом продукції при прямому інвестуванні капіталу на інвестора накладається значний ризик. Залучення іноземних засобів можливо в вигляді:

В· Торгових кредитів, отриманих від міжнародних фінансових організацій (МВФ, СБ), кредитів урядів іноземних держав.

В· Портфельні інвестиції - це інвестиції в цінні папери, що формуються у вигляді п...ортфеля цінних паперів, не дозволяє інвесторові встановити ефективний контроль над підприємством і не свідчить наявність в інвестора довгострокової зацікавленості в розвитку підприємства. Однак портфельні інвестування дозволяє планувати і оцінювати кінцеві результати всієї інвестиційної діяльності в різних секторах фондового ринку.

В· Прямі інвестиції через концесії та угоди про розподіл продукції - УРП.

Валютні та фінансово-кредитні операції в якості виду ЗЕД підприємстві і фірм слід розглядати в першу чергу як сприяючі, супроводжуючі будь-яку зовнішньоторговельну угоду у вигляді фінансових зобов'язань, пов'язаних із забезпеченням платежу за поставлену продукцію через конкретні форми розрахунку, а також валютних операцій, що здійснюються в цілях уникнення курсових втрат.

Важливим сектором зовнішньоекономічного комплексу є участь у міжнародних організаціях, будь то урядових або не урядових. У сучасних міжнародних відносинах міжнародні організації відіграють істотну роль як форма співробітництва держав і багатосторонньої дипломатії. Для міждержавної організації характерні такі ознаки: членство держав; наявність установчого міжнародного договору; постійні органи; повагу суверенітету, держав-членів. З урахуванням цих ознак можна констатувати, що міжнародна міжурядова організація-це об'єднання держав, засноване на основі міжнародного договору для досягнення загальних цілей, що має постійні органи і діюча в загальних інтересах держав-членів при повазі їх суверенітету.

1.4 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності є складовою частиною економічної політики держави в сучасних умовах. З перших років незалежності Узбекистану урядом країни приділяється пріоритетну увагу розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, оскільки в сучасних умовах глобалізації економічний розвиток країни у вирішальній мірі залежить від ступеня її інтегрованості у світове економічне співтовариство.

Зовнішньоекономічна діяльність в Республіці Узбекистан регулюється сукупністю норм, викладених у законах РУ, постановах Кабінету Міністрів або указах Президента Республіки Узбекистан.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється шляхом:

В· формування та вдосконалення законодавчої бази зовнішньоекономічної діяльності;

В· валютного регулювання; податкового регулювання; тарифного і нетарифного регулювання;

В· застосування захисних, компенсаційних та антидемпінгових заходів для дотримання економічних інтересів Республіки Узбекистан;

В· встановлення порядку здійснення зовнішньоторговельної діяльності, у тому числі кількісного обмеження і державної монополії на експорт та імпорт окремих видів товарів;

В· встановлення експортного контролю щодо озброєнь, військової техніки, товарів і технологій подвійного призначення;

В· сертифікації ввезених і вивезених товарів;

В· встановлення технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних, фітосанітарних, екологічних стандартів та вимог;

В· надання преференцій та пільг суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.

Кабінет Міністрів Республіки Узбекистан:

В· розробляє стратегію розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

В· забезпечує економічну безпеку, захист економічного суверенітету та економічних інтересів Республіки Узбекистан;

В· укладає міжнародні договори Республіки Узбекистан в галузі зовнішньоекономічної діяльності;

В· розробляє платіжний баланс Республіки Узбекистан;

В· видає гарантії уряду Республіки Узбекистан під одержувані іноземні кредити;

В· володіє, користується і розпоряджається власністю Республіки Узбекистан за кордоном;

В· здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Уповноваженим державним органом у галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Республіки Узбекистан.

Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Республіки Узбекистан:

В· забезпечує проведення державної політики у галузі зовнішньоекономічної діяльності, реалізацію завдань щодо захисту економічних інтересів Республіки Узбекистан при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

В· розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчої бази зовнішньоекономічної діяльності;

В· координує і регулює діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в межах компетенції, визначеної законодавством;

В· координує роботу органів державного управління в галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

В· здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Проведена в республіці політика відкритих дверей у зовнішньоекономічній сфері, заснована на розроблених Президентом І.А.Карімовим принципах, покликана забезпечити:

В· Розвиток торговельно-економічних відносин незалежно від ідеологічних переконань;

В· Рівноправне і взаємовигідне співробітництво, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі;

В· Пріоритет норм міжнародного права перед національними, визнання принципів і правил ГАТТ/СОТ, в контексті поетапної лібералізації зовнішньоторговельного режиму в процесі інтеграції в цю організацію;

В· Розумний баланс

В·

Основним

В· Звільнення

В· Звільнення від

В·

В·

В·

Крім підрозділити на:

В· Стимулювання

В· Стимулювання споживання;

В· Стимулювання

Основою інвестиційної діяльності В»;

Глава 2.