DataLife Engine > Версия для печати > Проблема Розширення Європейського Союзу на сучасности етапі розвітку міжнародніх відносін

Зміст

Вступ

Розділ 1. Європейський Союз: передумови Створення, Основні цілі та Завдання

1.1 Передумови Створення, головне призначення та етапи Розширення ЄС кінця ХХ - качанів ХХІ ст.

1.2 Європейська політика сусідства, В«Східне партнерствоВ» - Як Основні стратегії Розширення ЄС на Схід

Розділ 2. Взаємовідносіні ЄС з Росією та Україною в контексті нового Розширення

2.1 Головні положення стратегії В«сусідстваВ» роль России у ній

2.2 Проблеми и перспективи членства України у ЄС

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність тими Дослідження. Глобальні процеси, Що відбуваються в Світі, посілостей взаємозалежність інтересів суб'єктів міжнародніх відносін в Період последнего десятіріччя ХХ та качанів ХХІ століття обумовлюють Розширення європейського інтеграційного простору та надають реальних рис розбудові Європейської архітектурної Моделі, спрямованої на Формування суцільної зони добробуту, стабільності и безопасности. Розширення Європейського Союзу в сучасній геополітіці спріймається Як нагальна потреба у пошіренні зони європейського контролю над візначальнім геополітічнім простором з поступовім набуттям суттєвіх перспектівніх геоекономічніх Переваги.

Останнє Розширення Європейського Союзу стало однією з візначальніх віх Його розвітку, а кож Потужной чинників Формування нового безпекової середовища в Європі. Прийняття до складу ЄС 12 нових членів значний мірою вплінуло Як на дінаміку розвітку євроінтеграційного процесу загаль, так и еволюцію Його окремому вімірів, в тому чіслі безпекової.

Значення центрально-східного європейського регіонального простору в світовій політіці та економіці візначається низьких географічних, соціально-економічних та військово-політичних факторів. Це Важливим розгалуженій комунікаційній вузол. Дінаміка відносін по вісі Схід-Захід, глобальні резонансні крізові Явища, Світові Війни ТОЩО, фокусуючісь в межах цього регіону, окреслювалі візначальні рісі та спрямовувалі перспектівні Тенденції у міжнародніх відносінах на етапах їх Формування и подальшої еволюції Головна.

Процес Розширення на Схід для Європейської спільноті НЕ є пробачимо. Інтеграція нових членів, з одного боку, створює бажані перспективи для ЄС в возможности об'єднання всієї Європи Гірськолижний у єдініх політічніх та Економічних межах. З іншого боці, цею процес супроводжується чисельного перешкод та проблемами для самого ЄС, обумовлених такими грандіознімі європейськімі проектами Як: Введення єдиної валюти, формування Спільної зовнішньої політики та політики у Галузі безопасности, поиск Моделі відносін з Росією ТОЩО.

Одночасно Розширення географічних кордонів ЄС перетворює Його Із об'єднання західноєвропейськіх держав на союз континентального масштабу, могутній Політичний полюс, Який Стоїть перед ЯКІСНО новімі Виклики Як внутрішнього, так и зовнішнього характеру. Регулярно Розширення надає ЄС кількісної ваги, альо одночасно робіть Його більш неодноріднім и ставити зростання політічної ваги у залежність від здатності ЄС унікнуті послаблення Його внутрішньої згуртованості та Єдності и готовності протістояті новим викликом та ризиків, Що посталі в постбіполярній Період.

Таким чином, усьо віщезазначене підтверджує Актуальність обраної тими Дослідження В«Проблема Розширення ЄС на сучасности етапі розвітку міжнародніх відносінВ».

Мета и Завдання Дослідження. Метою даної роботи є комплексний аналіз феномену Розширення ЄС, Його вітоків, особливо, суперечностей та геостратегічніх НАСЛІДКІВ.

Для Досягнення візначеної мети необхідно реалізуваті наступні завдання:

В· окресліті Історію Створення та призначення ЄС;

В· проаналізуваті еволюцію стратегічніх напрямків Європейської інтеграції в контексті взаємозалежності процесів поглиблення та Розширення;

В· окресліті етапи Розширення, віявіті їхні рушійні сили, закономірності;

В· віявіті Основні передумови, історико-політічне Значення та геостратегічні Наслідки Розширення ЄС на схід;

В· дослідіті Значення Розширення та Його Вплив на Формування и перспективи розвітку Нової стратегії відносін ЄС з Україною та Росією.

Об'єктом Дослідження є сєвропейські інтеграційні процеси та чинників, Що вплівають на еволюцію політики Європейського Союзу.

Предметом Дослідження є політика Розширення Європейського Союзу на Схід.

Методи Дослідження. Методологічною основою комплексного Дослідження є системний підхід та геополітічній аналіз, за вЂ‹вЂ‹допомог якіх здійснено Дослідження європейського регіонального середовища, Що інтегрується.

практичність Значення результатів Дослідження полягає в возможности їх Використання в Науковій діяльності студентів, при вівченні курсів В«Міжнародні відносиниВ», В«ПолітологіяВ», В«Всесвітня історіяВ» та ін. Кож матеріали Дослідження можут статі в нагоді студентам при напісанні курсових, наукових, дипломних робіт дотичності до даної проблематики.

Структурно робота Складається Зі вступити, двох розділів, вісновків, списку використаних джерел (49 найменувань), додатків.

Розділ 1. Європейський Союз: передумови створения, Основні цілі та Завдання

1.1 Передумови Створення, головне призначення та етапи Розширення ЄС кінця ХХ - качанів ХХІ ст.

Європейський союз міжнародний партнерство

Європейський Союз (ЄС) - співтоваріство демократичних країн Європи Гірськолижний, Що добровільно пожертвувалі Частина свого суверенітету для більш тісної інтеграції. Особливо підкреслюється, Що Євросоюз - не федеративна або конфедеративного утворення, Що у Майбутнього розраховує замініті існуючі ніні держави у вігляді чогось, схожого на В«Сполучені Штати ЄвропиВ», альо Це Більше, Ніж звичайне інтеграційне угруповання з порівняно вузького цілямі. Держави - члени ЄС створі за КОЛЕКТИВНЕ домовленістю Загальні ЄВРОПЕЙСЬКІ встанови, які рік у рік стають усьо Більше вплівовімі ї на які покладають ВСІ більші Повноваження.

Маастріхтські угідь 1992 р. декларують принцип додатковості інстітутів Євросоюзу. Це означає, Що ЄВРОПЕЙСЬКІ встанови почінають працюваті Тільки в тихий випадка, коли їхня дія є більш ефективна на рівні ЄС, Ніж на національному або місцевому рівнях. Цей принцип гарантує, Що ЄС не буде зайвих втручатіся в повсякдення життя громадян вхідніх у нього держав [44].

ЯКЩО розглядаті ЄС Як державне утворення (а у такого підходу Досить Багато пріхільніків), то воно потрапіть у число самих великих и Потужной держав сучасного світу. За чісельністю населення (453млн чол. До кінця 2004 року) Євросоюз посідав Третє Місце у Світі після Китаю й Індії. За розмірамі теріторії - Майже 4 млн км2 (після входження в організацію 10 нових членів) - уступає Ліше России, Канаді, Китаю, США, Австралії й Бразілії. За Економічній моці ЄС ЦІЛКОМ Може супернічаті з лідером світової економікі США - 10350 млрддол. проті 10400млрддол. в амеріканців [44].

Європейський Союз Зразки 2004 р. має практично ВСІ атрибути суверенної держави: Єдині органі влади (законодавчої, віконавчої и судової), єдиний митний простір - Шенгенська зона, єдиний фінансовий простір (зона євро), символіка (прапор, Гімн), громадянство (прийнятя Амстердамськім договором 1997 р., воно доповнює, альо НЕ скасовує національне громадянство), представництва в третіх країнах, збройні сили (так звані Сілі Швидкого реагування створені на саміті ЄС у Гельсінкі у грудні 1999р. и включаються до 60 тис. військовослужбовців). На базі ЄС діє ціла група регіональніх європейськіх галузевих організацій, таких Як Євратом, Європол, Європейське космічне агентство ї ін.

Ідея Створення союзу європейськіх країн у тій формі, у якій ніні існує ЄС, вінікла після найтяжкіх РОКІВ Другої світової Війни. Європа лежала в руїнах и Була розділена на два ворогуючі таб...ору, альо в ідею Єдності європейськіх народів тоді вірілі НЕ Тільки розпачліві оптімісті. Іншого виходе в тій непростій Період просто не Було, вся Логіка історічного розвітку країн континенту підводіла до необхідності Формування тісніх інтеграційніх угруповань. Застерегті Європу від погрози Нової Війни могло Тільки об'єднання колішніх супротівніків заради Загальної Великої мети.

дерло Людиною з високих державних структур, Що озвучивши мнение про європейську інтеграцію, БУВ міністр закордоних справ Франції Робер Шуман. День 9 травня 1950 р., Коли пролунала Його заява про готовність піті на Більше тісні контакти з іншімі європейськімі країнамі ї особливо з недавнім смертельно супротивник Німеччіною, ставши відправною Крапка в багаторічному процесі Досягнення Європейської Єдності, ніні ВІН святкується Як День Європи Гірськолижний. Симптоматично, Що сам Робер Шуман БУВ прічетній до євроінтеграції: народившись у місті Мец у Лотарінгії, на земли, Що у ХХ ст. поперемінно входила то у Францію, то в Німеччіну, ВІН МАВ Французька Ім'я ї німецьке Прізвище [42].

За планом, запропонованих Шуманом, в 1951 р. у Паріжі Було Створено Європейське об'єднання Вугілля ї сталі (ЄОВС), Що зв'язано вугільні ї металургійні Галузі шести європейськіх країн: Франції, Німеччіні, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу ї Італії. В1957 р. у Рімі на базі ЄОВС Було Створено Європейське економічне співтоваріство (ЄЕС), Куди ввійшлі ті ж шість країн. Римський Договір ставши Основним документом для подалі БУДІВНИЦТВА єдиної Європи Гірськолижний.

Перше Розширення ЄЕС відбулося в 1973 р., коли до шести первісніх країн прієдналіся Три держави пробрітанської орієнтації-Великобританія, Ірландія ї Данія. Раніше ця трійка бачила в ЄЕС погрозив своєї економічної безопасности ї брала участь Тільки в роботі Більше В«розмітогоВ» інтеграційного утворення - Європейської асоціації Вільної торгівлі (ЄАВТ).

В 1981 р. до складу ЄЕС влилися Греція, Яки серйозно відстала від своїх партнерів Із Західної Європи Гірськолижний за економічнімі и соціальнімі Показники через багаторічне перебування у влади військової диктатури. Через трівалі періоді діктаторськіх режімів Із запізненням увійшлі в загальноєвропейській інтеграційній простір Країни Піренейського півострова: Іспанія ї Португалія прієдналіся до ЄЕС Тільки в 1986 р.

В 1995р. відбулося галі Одне Розширення Євросоюзу, у нього вступили Швеція, Фінляндія ї Австрія. Ці Країни Вже давно відповідалі рівню ЄС по своїх макроекономічніх Показники, альо НЕ прієднуваліся до нього через політіку нейтралітету [42].

Таким чином, можна візначіті три етапи Розширення ЄС, які Фактично співпадають з домінуванням у ЄС трьох основних теоретичних підходів Щодо Європейської інтеграції.

Мова Йде про Розширення в 70-ті роки та домінування міжурядового, або реалістського підходу до Європейської інтеграції. Розширення 80-х РОКІВ співпало, в свою Черга, з ревізією неофункціоналістськіх підходів та їх Прагнення поясніті крізові Явища інтеграції, Як якісний стрибок до більш складаний форм інтеграції. Розширення 90-х РОКІВ віклікало до життя та актівізувало Такі євроінтеграційні Моделі та Концепції, як "міцне ядро", "концентрічні кола", "багатошвідкісна Європа", "Європа різніх швидкостей".

Юридична основа існування Євросоюзу закладами поруч найважлівішіх угідь. По-перше, Це Парізькій Договір 1951 р., Що послуживши піонернім документом євроінтеграції ї створі ЄОВС.

По-друге, Римський Договір 1957р., Про Який Вже Було сказано. По-третє, Єдиний Європейський акт 1986 р. По-четверте, Маастріхтські угідь 1992 р., Які перетворилися економічний союз європейськіх країн у Політичний и трансформувалі ЄЕС у ЄС.

В-п'ятих, Амстердамській Договір 1997 р. І, Нарешті, у Шостя, Це Договір Ніцці, підпісаній в 2001 р.

В-сьомий Договір реформування або Лісабонська угода (Маастріхська угода, Угода про Європейський Союз, Угода про Функціонування Європейського Союзу) - нова Базова угода Щодо Принципів Функціонування Європейського Союзові. Новий Договір покликань замініті європейську констітуцію, Прийняття якої практично провалилися. Угода містіть положення про будинок інстітуційну реформу в Євросоюзі. Передбачається Створення посади Президента ЄС, Який обіратіметься на 2,5 РОКІВ и презентуватіме ЄС на міжнародніх заходах. Договір містіть положення про будинок скорочення кількості єврокомісарів и депутатів Європарламенту.

ЄВРОПЕЙСЬКІ керівні Інституції отрімають Більшу повнотіла влади у вірішенні загально харчування. До них відносять БЕЗПЕКА, боротьба Зі зміною клімату та міграційні проблеми. Всі діпломатічні функції опіняться в руках верховного представник Євросоюзу з зовнішньої політики.

Формально новий Договір НЕ є констітуцією-у ньому Немає згадка про Гімн чі прапор. Альо документ зберіг ВСІ ключові постанови про реформи, Що булі в Первин документі-євроконстітуції. Договір винен Допомогті врегулюваті кризу, Що Почаїв в 2005 году, після того, Як Франція та Нідерланді на своїх національніх референдуми не підтрімалі європейську Констітуцію. Для введення в дію Нової Лісабонської угідь провести референдум планує Ліше Ірландія.

офіційне підпісання Лісабонської угіддя стали 13 грудня 2007 року, після Чого документ винен буті ратіфікованій національнімі парламентами 27 держав Євросоюзу.

Базові принципи сучасного механізму Розширення, які знайшлі Своє відображення в угіддях про вступ до ЄС, булі розроблені та впроваджені самє в Період Першого Розширення, Середи якіх:

В· першочергових Обговорення умів та Формування Спільної позіції країн-членів ЄС Щодо прийому нових держав;

В· проведення переговорів Окрема з шкірних країною-кандидатом на Основі визнання Всіх acquis communautaire;

В· Надання основних Повноваження в проведенні переговорів Раді Міністрів та технічної ролі Комісії в підготовці рішень по складаний проблемам та Захист положень комунітарної політики Під годину переговорів;

В· Вирішення Проблеми адаптації не за рахунок модіфікації Вже існуючіх правил, а шляхом Впровадження однаково короткого адаптаційного перехідного періоду з чіткім календарем виконан Для всіх кандідатів [49].

Таким чином, можна констатуваті, Що феномен Розширення - ції фактор, Що стімулював інтеграційній процес в Співтоварістві, оскількі переговори з країнамі-кандидатами супроводжували НЕ Ліше Поиск компромісу, альо ї Впровадження більш ефективних та дієвіх механізмів Функціонування. Збільшення кількості членів Співтоваріства та їх різнорідність зумов необхідність Впровадження Важливим структурних та політічніх змін. І хоча метод міжурядового співробітніцтва продовжував грата вірішальну роль, Його Використання усі частіше враховувало комунітарні механізмі та інтересі.

На Першому етапі Розширення ЄС відчувався експансіоністській характер європейського інтеграційного процесу, Який з самого качана прагнув охопіті якомога Більшу кількість держав. Впровадження найбільш ефективних та оптимальних процедурних механізмів, спріяло подальшій еволюції Головна НЕ Тільки внутрішніх комунітарніх процесів, альо ї формуваня зовнішньої інтеграційної стратегії Співтоваріства, Як до майбутніх членів ЄС, так и по відношенню до країн, Що не булі потенційнімі претендентами на членство. Перше Розширення ЄС супроводжували встановленного особливая відносін Майже з усіма європейськімі країнамі, Що не належали до комуністічного табору. До договорів про асоційоване членство в ЄС Греції, Туреччина, Мальта та Кіпру додавайте договори про вільну торгівлю з країнамі ЄАВТ. Вступ Велікобрітанії до Спільного ринку прізвів кож до зростання кількості "заморськіх теріторій", асоційованіх з ЄЕС.

Другий етап Розширення, характерізується Прагнення ЄС пошіріті Демократичні свободи на південь Європи Гірськолижний, перетворилися Його на зону стабільності та безопасности. Існувала пріорітетність політічної аргументації доцільності середземноморського ...Розширення, його призначення та відбувалося на фоні серії кризових явищем в європейській Економічній інтеграції и супроводжували НЕ Ліше активною ревізією основних положень найбільш вплівовіх інтеграційніх теорій, альо ї Перегляд базових комунітарніх Принципів, закладеності Римське угодами. Саме Зі вступити Іспанії та Португалії Вперше Було застосовано принцип "двох швидкостей" в інтеграційному процесі и в практічній площіні розпочато Обговорення Шляхів інстітуційного реформування. Мова йшла про Розробка більш гнучкої інстітуціональної структури Співтоваріства, переглядання механізму Голосування в бік більш широкого запровадження механізму кваліфікованої більшості [49].

Таким чином, результати переговорів Щодо середземноморського Розширення ЄС свідчілі про ті, Що основною запорукою Збереження та ефективного Функціонування Класичний механізму Розширення є обов'язкове проведення внутрішніх комунітарніх реформ галі до качанів переговорів з країнамі-кандидатами. Проблеми, Що не булі вірішені Під годину переговорів, автоматично ставали внутрішнімі проблемами ЄС після Завершення ПОВНЕ вступити країн-кандідатів. Підпадаючі Під Вплив окремого груп галузевих віробніків країн-членів, переговорний процес вносить діспропорції до Досягнення більш широких геополітічніх Завдання Співтоваріства.

Під годину Розширення 90-х РОКІВ на фоні Досить повільного проведення внутрішніх комунітарніх реформ віокремлюються зростаючі Тенденції розвітку Європейської інтеграції на принципах Концепції "різношвідкісної Європи Гірськолижний", Що знайшло Своє відображення в частковій участі Окрема держав ЄС в інтеграційніх процесах. Так, надання Маастріхтськімі угодами пільгового права Данії та Велікобрітанії утрімуватіся від участі в окремому інтеграційніх програмах ЄС (Спільна соціальна та Монетарна політика) хоча й спріяло подалі поглиблення комунітарніх процесів, водночас створювало прецедент для інших держав ЄС Щодо їх часткової участі в інтеграційному будівніцтві. Обмежен доля в СЗПБ Австрії, Швеції та Фінляндії та застосування принципу "позитивного утрімання" в процедурі Прийняття Рішення по політічному співробітніцтву булі цьому яскравим підтвердженням.

Простежується своєрідне чергування заходів по поглиблення інтеграції та її розширенню. Так, Після переходу

Простежується Розширення.

Європейська

Вперше року. членства. Глибина цінності.

Для

12 На Основі безопасности;

партнерство В».

Важливим

Останнє

Перший

Другий

Деякі

Розширення Предложения

Зі

Сучасний З іншого боку,

Однієюдний переговорний Період. Одним Із проявів такого підходу стала нова стратегія Розширення ЄС. Вона затверджувала діференційованій підхід до кандидатів та встановлювала правила "регати", коли прогрес в переговорах та Перехід до Обговорення нових розділів acquis communautaire ЄС ставав харчування індівідуальної готовності кожної з країн ЦСЄ. Принцип самодіференціації стає з цього моменту візначальнім у формуванні комунітарної стратегії відносін з країнамі, Що претендують на членство в ЄС. Його закріплення знайшло Своє відображення в розробленій Восени 2003р. стратегії "Шіршої Європи Гірськолижний" та прийнятя весною 2004 р.. Договорі про Констітуцію для Європи Гірськолижний.

Розширення та одночасне реформування ЄС перетворюються на потужній чинник, Що змінює Світові геополітічні реалії и візначає Основні Параметри розвітку європейського політічного та економічного простору.

З Оглядова на взаємовплів ціх процесів, можна виокремити три етапи становлення и реалізації політики Євросоюзу Щодо країн ЦСЄ та розвітку співробітніцтва з ними. Кожній з ціх етапів відображує еволюцію політики ЄС Щодо країн-претендентів на вступ:

1) 1989-1993 рр. Країни ЦСЄ задекларувалі Намір розпочаті інтегрування до єдиної Європи Гірськолижний, а ЄС проголосують готовність до Поиск форм інтеграції нових демократичних країн ЦСЄ Із Розробка крітеріїв вступити для країн-кандідатів;

2) 1994 - 1998 рр.. - Розгортання політічного діалогу Між ЄС та країнамі - асоційованімі членами в рамках Європейськіх Угод про асоційоване членство;

3) з 1998 р. до 2004 (2007) р.. - Період переговорів Між ЄС та країнамі ЦСЄ про вступ, підпісання Партнерська Угод про вступ, конкретізація крітеріїв, Вимоги та індівідуальніх рекомендацій, розроблення Єврокомісією для шкірного партнера на Основі контролю відповідності стану внутрішніх інстітуціональніх реформ копенгагенськім крітеріям членства в ЄС [48].

Характерною Ознакою політічної стратегії ЄС Щодо країн ЦСЄ є уніфікація, Що включає Розробка крітеріїв відповідності країн з ЦСЄ політічнім та економічнім умів ЄС. Однією з Важливе умів Виступає проведення політики Розширення ЄС на Схід, Що не заважатіме процесу подальшої внутрішньої інтеграції країн-членів Євросоюзу. Це передбачає узгодження позіцій держав-членів ЄС у розробці Спільної стратегії Розширення, вдосконалення механізмів Прийняття рішень та Функціонування комунітарніх інстітуцій.

Таким чином, стратегія ЄС Щодо країн ЦСЄ полягає в забезпеченні інстітуціональніх умів належно Функціонування розширеного Союзу, а її Основним елементом Визначіть імплементацію внутрішньосоюзніх норм и регулюючіх правил асоційованімі членами. Віхіднім положенням є тією факт, Що Розширення є проектом політично обумовлених: Політичні Зіск від економічної інтеграції, включаючі Розширення ЄС, визначаються в контексті Отримання геостратегічніх Переваги в інтересах Посилення регіональної безопасности и стабільності.

Основними Завдання політики Розширення на Схід передбачена Формування Поширення європейського політічного простору та реформування інстітуцій Союзу, поглиблення економічного регіоналізму ї Формування Європейської зони Вільної торгівлі. Серед проблемних аспектів процесу Розширення на Схід є Вплив цього процесу на стабільність Союзу. Черговий етап Розширення, хоча и розглядається у ЯКОСТІ Засоба Зміцнення стабільності та безопасности на європейському контіненті в цілому, Може становіті Певної ЗАГРОЗА для внутрішньої безопасности Євросоюзу. Процеси геополітічного перегрупування сил мают Потенціал до збільшення гетерогенності Союзу [44].

Головні торговельно-економічні Наслідки Розширення ЄС обумовлюються дисбалансом торгівлі та ЗРОСТАЮЧИЙ дефіцітом товарообігу з боку держав ЦСЄ при дефіціті торговельного балансу всередіні Європейського Союзу. Спостерігається відмінна структура взаємної торгівлі. Вагом аспектом НАСЛІДКІВ Розширення Євросоюзу в сфері економікі є Перегляд та реструктурізація субсідій в рамках Спільної сільськогосподарської політики, а кож проблема Формування бюджетних внесків. Харчування на майбутнє залішається Ефективність реалізації рішень у сфері економічної та торговельної політики ЄС, Що в значній мірі впліватіме на політічну та економічну стабільність Союзу.

Важливим Характеристики процесу еволюції Головна політики ЄС до інтеграційніх процесів в Європі є, в дерло Черга, адаптівність ЄС до політики Розширення, Що полягає в спроможності Союзу абсорбуваті нових членів, одночасно підтрімуючі дінаміку Європейської інтеграції. Мова Йде про Запобігання негативних наслідкам від Розширення Євросоюзу за рахунок країн ЦСЄ та Балтії, на Що и БУВ спрямований процес віроблення уніфікованіх крітеріїв інтеграції держав-претендентів на вступ Протяг періоду, Що досліджується.

Розширення Євросоюзу відбувається на Основі процесів поглиблення інтеграції в Політичній (Інстітуційне реформування), Економічній (економічний та валютний союз), зовнішньополітічній (СЗППБ) сферах. Ключовий момент процесу адаптації ЄС до діхотомії Розширення - поглиблення Виступає асіметрічна взаємозалежність процесів прістосування ЄС та країн-претендентів з ЦСЄ на вступ до нових Вимоги політики Розширення. ЄС має прістосуватіся до подалі поглиблення інтеграційніх процесів и до реалій Розширення, надаючі суттєвої підтрімкі країнам-претендентам у процесі Подолан...ня відставання Як в роз В¬ витку, так и в становленні рінків та структури господарства.

Важливим Стратегічним наслідком Розширення ЄС на Схід є Зміна так званої геополітічної геометрії. Мова стосується процесу геополітічного перегрупування сил, Що можут актівізуваті наявні Політичні, економічні та культурні неузгодженості в ЄС через збільшення гетерогенності Союзу та послаблення возможности Досягнення консенсусу и подалі поглиблення інтеграційної дінамікі [44].

Характерною Ознакою стратегії Розширення ЄС Щодо країн ЦСЄ Було прогнозування рівня абсорбованої спроможності дерло та принципова згода останніх практично з усіма віробленімі умів ЄС, Що позбавіло від необхідності самостійного ї негайного розв'язання багатьох проблем політічного, соціального та економічного характером. Візначальнімі сферами Було візнано Впровадження інстітуційніх реформ, імплементацію правових норм, інтенсіфікацію торговельної співпраці та інвестіційної діяльності. Копенгагенські Критерії віявілісь найбільш ефективного Чинник впливим на перебіг демократичних та ринкових перетвореності в країнах ЦСЄ. Водночас Критерії членства віявілісь надто широко сформульованімі и складаний для виконан країнамі ЦСЄ.

Головною метою Поиск індівідуалізованіх моделей відносін з новімі країнамі - сусідамі є Формування зони стабільності на кордонах ЄС. Віхіднім є аналіз нового підходу ЄС Щодо нових Незалежності Держав - Молдови, Білорусі, України та Російської Федерації.

Європейсько-російський Діалог є візначальнім для ефектівної реалізації європейськіх інтеграційніх процесів у східному навпростець. Візначені принципи діалогу Росія - ЄС: Формування відносін двох системно рівніх партнерів на засідках комплексного підходу, взаємної вигоди та ефективного співробітніцтва. Стосунки Між Україною та ЄС є Важливим для обох сторін. Для української держави необхіднім вбачається визначення нових Принципів відносін ЄС - Україна в рамках Концепції Шіршої Європи Гірськолижний в контексті реалізації офіційно проголошеніх євроінтеграційних Прагнення. Для України налагодженні Стосунки з ЄС надають можлівість стабілізуваті процес політічної та економічної трансформації всередіні Країни. Україна демонструє повільні темпи переорієнтації внутрішнього Ринку на ринку ЄС, відзначається низько рівнем інвестіційної інтервенції.

Важливим Чинник розвітку діалогу Україна - ЄС залішаються українсько-Російські Відносини. На шляху Досягнення відповідного Вимоги ЄС рівня роз В¬ витку й стабільності Україна тяжіє до Розширення співробітніцтва з Росією Як до найближче и системно рівного партнера. Такий підхід співвідносіться з російськім бачення внесок, за Яким Україна та Росія мают просуватіся до ЄС паралельно ї узгоджено. З Оглядова на Це Важливим є аналіз відмінностей європейськіх спрямування России та України. У процесі реалізації офіційно проголошеної мети інтеграції України до Євросоюзу неодміннім є визначення стратегічніх партнерів Серед європейськіх держав. Активна участь України в розробці Нової форми взаємін з розширеного ЄС спріятіме стабілізації процесів реформування, зміцненню міжнародної позіції та національної безпеки України.

Розділ 2. Взаємовідносіні ЄС з Росією та Україною в контексті нового Розширення

2.1 Головні положення стратегії В«СусідстваВ» роль России у ній

Концепція Шіршої Європи Гірськолижний закладає Нові принципи відносін з країнамі-сусідамі, Середи якіх Окрема Місце посідає Росія. Головним принципом відносін в рамках Нової Концепції сусідства є прівілейовані Відносини партнерства Між ЄС та країною-сусідом через запровадження діференційованіх моделей співробітніцтва.

Росія у відносінах з Європою дотрімується прійнятного для неї геостратегічного курсу на Зміцнення євразійськіх аспектів у європейськіх справах з метою перешкоджання Нарощування потенціалу євроатлантичних тенденцій.

Стратегічні інтересі ЄС вімагають більш масштабної політічної експансії в різніх регіонах, включаючі євразійській простір. Актуальні є тенденція до Розширення сфери європейськіх геостратегічніх та геоекономічніх інтересів на східному та південному напряму. Насамперед, Це Регіон ЦСЄ та Далі до Центральної Азії, Із перспективних проектів розбудови комунікаційніх транспортних корідорів з відповідною інфраструктурою. Реалізація подібніх проектів означає Формування проєвропейського геоекономічного простору з неодміннім включенням країн-сусідів до сфери своїх інтересів, Що в Певної сенсі перетінається з російськімі планами Формування пошіреної зони впливим. Визначення ціх харчування и складає порядок денний діалогу Росія - ЄС [48].

Політика встановлення пріблізно рівного торгового та політічного режиму для Всіх країн соціалістічного табору, Яка передбачала нормалізацію торгових відносін через Надання ЦІМ країнам режиму найбільшого сприяння та підпісання в 1988-1989рр. Угод про торгівлю та співробітніцтво Між ЄС та СРСР и Деяк східноєвропейськімі країнамі Досить Швидко зізналася значної діференціації. З державами Центральної та Східної Європи Гірськолижний, а кож країнамі Балтії булі підпісані ЄВРОПЕЙСЬКІ угідь, які передбачалі встановлення з ЄС відносін асоціації, а з новімі незалежна держава, Що утворили після розпаду радянського Союзу (Крім Таджикистану), булі підпісані окремі угіддя, Що ОТРИМАНО Назв Угод про партнерство та співробітніцтво (УПС).

Запроваджена система УПС, які являються собою звичайний модернізовану форму стандартних торгівельніх угідь, Що лежати на Досить низько рівні договірніх відносін ЄС з третімі країнамі І не передбачають встановлення будь-яких преференцій. У тій же годину, на тій момент угідь про партнерство та співробітніцтво булі Важливим кроком вперед у відносінах з Новімі незалежна держава (ННД), оскількі являли собою Юридична основу Формування Нової системи співробітніцтва ЄС з зазначеним країнамі та відкрівалі Нові формати для подалі співробітніцтва.

Універсальний характер Угод про партнерство та співробітніцтво, відсутність діференційованого підходу до ННД та Бажання ЄС змістіті в УПС акценти Більше на питання політічного співробітніцтва, залиша економічне співробітніцтво на іншому плані, свідчіло про другорядне значення для ЄС відносін з ННД. Враховуючі відсутність достатньої підготовленості країн ННД в проведенні внутрішніх реформ та вірішенні Власний Економічних проблем, ЄС на тій момент не розглядав подальшої перспективи відносін з ННД Ні в практічній, НІ в теоретічній площіні.

Розширення на схід поставило ЄС перед необхідністю Перегляд існуючої системи відносін з ННД, формування концептуально-теоретичної основи, Яка б враховувала Особливості геостратегічніх змін, Що відбуліся в результаті последнего Розширення. Новою стратегією взаємовідносін ЄС та країн СНД на найближче перспективу стала Концепція "сусідства", Яка Визначіть характер, Особливості та Межі такого співробітніцтва.

В цілому віділяються консервативного та ліберальний підході в пітанні Формування східної політики ЄС, які різняться принципова протилежних позіціямі Як Щодо наднаціонального та міжурядового характеру інтеграційного БУДІВНИЦТВА, так и, відповідно, можливости подалі Розширення ЄС на схід від Польщі та ставлені до ролі России в пострадянському просторі [45].

консервативних підхід, уявлень більшою мірою Францією та Велікобрітанією, передбачає Формування східної політики ЄС через призму стосунків з Росією и Розвиток відносін з іншімі ННД, в тому чіслі з Україною, з врахування їх проекції на Стосунки ЄС-Росія.

Прихильники ліберального підходу (Німеччіна и особливо Польща) вважають, Що Східна політика ЄС винна діференціюваті Країни, які мают Намір у Майбутнього дива Його членами, и ті, Що не прагнуть до членства в ЄС. У зв'язку з ЦІМ Росія, в силу своєї спеціфікі, має зайнятості Особливе Місце в східноєвропейській Концепції ЄС, ставши Конвенцію суб'єктом Його зовнішньої політики, інтересі Якого відрізняються від інтересів інших країн... регіону [45].

консервативних підхід СЬОГОДНІ в ЄС є в цілому домінуючім. Саме ЦІМ пояснюється Прийняття ЄС стратегії "сусідства" у відносінах з країнамі, Що стали новімі сусідамі ЄС на сході. Особлівістю Нової стратегії є її недіференційованій підхід до відносін з країнамі, Що знаходяться на періферії ЄС. Вона не віділяє Серед географічного оточення ЄС Країни, Що прагнуть дива членами ЄС (Україна, Молдова), прірівнюючі їх статус до країн, Що не хочут (Росія, Білорусь), чи не можут (Країни середземноморського регіону) претендуваті на членство. Суть Ідеї полягає у спробі знайте формулу, Яка б дозволила мінімізуваті для розширеного ЄС негатівні Наслідки сусідства з данімі державами, насамперед у контексті ЗАГРОЗА нелегальної міграції, контрабанди, злочінності. Надання статусу "сусіда" НЕ передбачає жодних інтеграційніх перспектив, а Ліше певне сприяння у набліженні до політико-правових стандартів Євросоюзу. Статус "сусідства" не є кроком вперед у східній політіці ЄС, а являє собою Спроба спростіті характер взаємін з новімі сусідамі, звівші спільні інтересі Ліше до проблем міграції, торгівлі та міжнародної злочінності.

2.2 Проблеми и перспективи членства України у ЄС

1 травня 2004 року Україна стала безпосереднім сусідом Європейського Союзу, коли Польща, Угорщіна та Словаччина прієдналіся до ЄС. Перед ЄС та Україною, які Погода зміцнюваті Свої взаєміні, постають у ціх умів Єдиний внесок ї відкріваються Нові перспективи.

Членство в ЄС є однією з головного стратегічніх цілей України. Європейський Союз галі не визнає Україну потенційнім кандидатом у члени. Проти згідно з 49 статтею Договору про ЄС, Союз Відкритий Для всіх європейськіх країн, а Україна таки належиться до Європи Гірськолижний. Сучасна позиція ЄС Щодо України є, в прінціпі, неоднозначно. Більше за ті, ця позиція обмежує Вплив ЄС на сітуацію в Україні, оскількі НЕ Дає змогі вікорістовуваті наймогутнішій інструмент зовнішньої політики ЄС - встановлення перед країнамі-кандидатами жорсткіх умів вступити.

Термін дії угідь про партнерство та співробітніцтво (УПС), Як правова основа відносін Між Україною та ЄС закінчівся в березні 2008 року.

Всі положення УПС галі не віконані, Що слугує для ЄС основним аргументом проти переходу у взаємінах з Україною на нову Договірну основу. Проти більшість положень УПС є настількі Загальна, Що роблять її виконан, по суті, неістотнім. Крім того, існує галі кілька аргументів на Користь переведення відносін Між Україною та ЄС на нову правову основу.

По-перше, від 1998 року Україна візначає вступ у ЄС Як свою стратегічну мету. По-друге, УПС обговорювалася на Основі Маастріхтського договору, підпісаного на качанах 1992 року, Який вступивши у дію Восени 1993 року. Відтоді процес інтеграції в ЄС суттєво еволюціонував, Про що свідчіло набуття чінності Амстердамської (1997 р.) та Ніццької (2001 р.) угідь. Найочевіднішім є Розширення компетенції Євросоюзу у сфері юстіції та внутрішніх справ, а кож у Зовнішній політіці та політіці безопасности ї оборони [48].

по-третє, співробітніцтво Між ЄС та Україною дедалі Більше виходе за Межі передбачених в УПС можливости, свідченням Чого є Поява нових програм. УПС стосується переважно Економічних харчування, Тимчасом Як на практіці Відносини Між Україною та ЄС стають дедалі складнішімі ї різноманітнішімі, а співробітніцтво поступово ї подеколи несподівано пошірюється на непередбачені угідь Галузі. СЬОГОДНІ Це найпомітніше у сфері юстіції та внутрішніх справ, хоча обідві Сторони візнають, Що значний Потенціал співробітніцтва криється кож у сферах зовнішньої політики та політики безопасности ї оборони, Майже НЕ згаданіх в УПС.

Одним словом, Термін дії УПС закінчівся, и Відносини Між ЄС та Україною потребують переходу на нову правову основу.

У 2007 году розпочинається процес укладення Посіленої угідь Між Україною та ЄС. Взаєміні з Україною є лакмусовим папірцем для політики Євросоюзу Щодо В«шіршої ЄвропиВ», протікають ЄС не готовий до Наступний Розширення и потребує перерви. У випадка Розширення на Першому місці стояти Балкани.

З проектом тексту угідь усуваються згадка про можлівість членства України в ЄС. Натомість ЄС пропонує Створити зону Вільної торгівлі. Загаль Візерунок угідь досі залішається невизначенності.

України.

передбачає:

В·

В· [46]

Того,

поглиблення

Хоча перспективу.

Перший,

Другий Його

Визнання Немає.

Висновки

Природна

Європейський

Процес

В·

Головними

В·

Характерною

Формат

Послідовне У

Процес Протяг 90-хтеграційніх процесів Було не стількі наслідком успіху її внутрішніх трансформації, скількі їх Передумови. Переконливим свідченням проведення політики вібіркового збліження та врахування політічної волі країн ЄС стало підпісання Угод про асоціацію на початку 90-х РОКІВ та визначення групи держав, Що увійшлі до так званої Першої Хвилі Розширення.

Віділяються наступні два вірішальні Фактори, Що стімулювалі в зазначеним Період Прийняття в ЄС рішень за принципом вібіркового збліження:

Перший, вікліканій розпадом соціалістічного табору, стімулював Останнє Розширення за участь 8 колішніх соціалістічніх країн.

Другий, пов'язаний з балканською кризів, Яка стала Поштовх до Прийняття системного Рішення по підпісанню Пактів Стабільності, які Фактично є визнання політічної відповідальності ЄС за БЕЗПЕКА та стабільність и подалі інтеграцію країн балканського регіону до ЄС.

Таким чином, визнання СЬОГОДНІ відповідальності ЄС Стосовно певної держави чі групи держав є Перший Крок до Формування інтеграційного механізму, Що дозволяє робіті Висновок про можлівість подалі Розширення ЄС в найбліжчі 10 років за рахунок країн Балканського регіону та Туреччина.

Весь спектр з проведеного аналізу, можна прогнозуваті ускладнення Вимоги до кандидатів та трансформацію Копенгагенськіх крітеріїв в навпростець їх адоптації до нових умов та особливая Розширення, Що Вже знайшло Своє відображення в ключовими положеннях Констітуції ЄС.

Однією Зі стратегій збліження ЄС з європейськімі ННД є стратегія сусідства, Яки хоча й буде носити довготрівалій характер, не буде залишкова формою взаємовідносін ЄС з цімі країнамі. Візначальнімі аргументами такого твердження є:

- Збереження неоднорідності та часткової невізначеності Європейської періферії на сході ЄС;

- ЗРОСТАЮЧИЙ, в умів последнего Розширення, діференціація в підходах ЄС Щодо стратегії відносін з країнамі-сусідамі на сході;

- неминучий домінування плюралістічного підходу в східноєвропейській регіональній стратегії по завершенню адаптаційного періоду в ЄС. Згідно досвіду попередніх Розширення цею Період тріває у Середньому 10 років.

Підтвердженням такого висновка є нова форма взаємовідносін ЄС з Росією, Яки будується НЕ стількі на принципах сусідства, скількі на Основі Ідеї включення России в загальноєвропейській економічний та соціальний простір. Між ЄС та Росією Фактично існує консенсус Щодо поглиблення "стратегічного партнерства" та Формування "Спільного європейського економічного простору", Що передбачає сприяння вступити России до СОТ, секторальний рух до Вільної торгівлі, співпрацю в Галузі енергетики та Захист Довкілля, Діалог Щодо проблем безопасности.

Для України зазначена модель плюралістічного підходу Щодо співробітніцтва з ЄС СЬОГОДНІ є найбільш перспективним. Вона передбачає Наявність декількох схем співробітніцтва, які різняться у залежності від об'єкта застосування. Навіть ЯКЩО членство України в ЄС віглядає СЬОГОДНІ віддаленім, такий підхід має передбачаті Розширення кількості внутрішніх сфер співробітніцтва України з ЄС.

Найбільш Перспективним у цьому контексті можут буті питання безопаснос...ти, внутрішня політика, енергетика, транспорт, Прикордонний співробітніцтво та Регіональна кооперація, насамперед, в межах єврорегіонів.

Одночасно, слід враховуваті, Що у випадка формалізації відносін з ЄС цею шлях буде мати для України довготрівалій характер. Це пояснюється Як необхідністю поступового просування Нашої держави на шляху євроінтеграції, так и вірішенням завдань подалі поглиблення інтеграції після Завершення майбутніх Розширення ЄС за рахунок Вже визначених нових кандідатів.

Список використаної літератури

1. Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини: Підручник. - М., МАУП, 2005.

2. Арін О.А. Світ без Росії. - М.: Ексмо: Алгоритм, 2002.-478 с.

3. Баранівський В.Г. Політична інтеграція в Західній Європі. - М., 1984.

4. Білінській М. Зовнішньополітічна орієнтація України на порозі ХХ століття// Політична думка. - 1994. - № 3. - C55-58.

5. Василенко І.А. Геополітика сучасного світу: Учеб. посібник для вузів. - М.: Гардаріки, 2006. - 317 с.

6. Васілевській О.Л., Гончар М.М. Структура геополітічніх інтересів України. - К., 1995. - 99 c.

7. Василенко С. Українська геополітіка. Вектор Визначіть. // Віче. - 2000. - № 9. - C.21-26.

8. Схід/Захід: Регіональні підсистеми і регіональні проблеми міжнародних відносин: Учеб. посібник для вузів/Ред. Воскресенський А.Д.-М.: РОССПЕН, 2002. - 283 с.

9. Гаджієв К.С. Геополітика. - М.: Міжнародні відносини, 2003. - 462 с.

10. Галанський М.М. Майбутнє світової економіки та перспективи Росії. М.: МАУП, 1999.

11. Геополітика/общ.ред. Манілов В.; Авт.-сост. Баришполець Д., Баришполець В., Манілов В. - М.: ТЕРРА-Книжковий клуб, 2002. - 623 с.

12. Геополітічне майбутнє України./Міжнародна науково-практична конференція. - К.: дипломатичність академія України при МЗС України. 1998. - 176 с.

13. Геополітика: теорія і практика. - М., 1993. - 123 с.

14. Горбунова Н.Є. Європейський Союз як політична інтеграційна модель: теорія і практика. - М., 2005.-23 с.

15. Дергачов В.А. Геополітика - К.: ВІРА-Р, 2000. - 448.

16. Деркач А. Європейський вибір України. // Дзеркало тижня. - № 16 (391) субота, 27 квітня - 10 травня 2002 року.

17. Європеїзація і вирішення конфліктів: конкретні дослідження європейської периферії: Пер. /Коппітерс Б., Емерсон М., Хейссен М. та ін; Комент. Попеску Н., Нодіа Г. - М.: Весь Мир, 2005. - 312 с.

18. Загладін Н.В. Всесвітня історія: ХХ століття: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. М.: В«Російське словоВ», 2008.

19. Заєць Д.В. Європейський Союз: кидок на Схід. - М., 2010. - 26 с.

20. Кальвокоресси П. Світова політика після 1945 р.: В.2-х кн. - М.: Междунар. відносини, 2000.

21. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні Відносини XX сторіччя. - К., 1999. - 520 с.

22. Кулагін В.М. Міжнародна безпека: Учеб. посібник для вузів. - М.: Аспект Пресс, 2006. - 317 с.

23. Лебедєва М.М. Світова політика: Підручник для вузов.-М.: Аспект Пресс, 2003.-348 с.

24. Маклаков В.В. Європейський парламент: Справочнік.-М., 2001.-103 с.

25. Міжнародні економічні відносини/Під загальною редакцією П.М. Кононова. М.: Економіка, 2007.

26. Міжнародні Відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки)/За ред. Л. Ф. Гайдуков, В. Г. Кремень, Л. В. Губерський та ін. К.: Либідь, 2001. - 621 с.

27. Нартов Н.А. Геополітика: Підручник для вузів/Ред. Старовірів В.І.-2-е изд., перераб.і доп.-М.: ЮНИТИ-ДАНА: Єдність, 2002.-426 с.

28. Павлов Ю.М. Світова політика і міжнародна економіка. - М.: ИНФРА-М, 1998.

29. Пирожков С. Українські пріорітеті в геополітіці// Віче. - 2000. - № 5. - C. 24-27.

30. Примаков Е.М. Міжнародні відносини напередодні XXI століття: проблеми, перспективи// Міжнародна життя. - 1996. - № 10. - C.3-13.

31. Салмін О. Росія, Європа та новий Світовий порядок// Політична думка. - 1999. - № 15. - С. 22-23.

32. Сорокін К.Е. Геополітика сучасності та геостратегія Росії. - М., 1996. - 167 с.

33. Сінха Я. Багатополярний світ-наша спільна мета// Міжнародна життя. - 2003. - № 3. - С. 42-49.

34. Сирота Н.М. Геополітика. Короткий курс. - СПб.: Питер, 2006. - 172 с.

35. Сучасні міжнародні відносини: Підручник. - М.: Рос.політ. енцікл., 2001.-581 с.

36. Спиридонов І.А. Світова економіка. - М.: МАУП, 1999.

37. Тихонравов Ю.В. Геополітика: Учеб. посібник. - М.: ЗАТ "Бізнес-школа" Інтел-Синтез ", 1998. - 366 с.

38. Україна на шляху Європейської інтеграції. // Науково-практичний збірник матеріалів Міністерства економікі Україні. 1999. - 240 с.

39. Україна у геополітічному інтер'єрі ХХ століття// Політична думка. - 1994. - № 3. - С. 13-15.

40. Циганков П.А. Теорія міжнародних відносин: Учеб.пособие для вузов.-М.: Гардарики, 2003.-590 с.

41. Шпет Л. 1992.Мечта про Європу: Пер.с ньому. - М.: Міжнародні відносини, 1993. - 269 с.

Вернуться назад