Економіка Афганістану після повалення режиму талібів

Реферат

Економіка Афганістану після повалення режиму талібів

Основними завданнями, що стоять перед економікою Афганістану на сучасному етапі, є відновлення зруйнованої в період бойових дій інфраструктури і здійснення переходу від "військової економіки", що базується на виробництві та збуті наркотиків, нелегальних операціях з зброєю та контрабанді, до нормальної системи господарювання. Нестабільність в ряді провінцій у сфері безпеки негативно позначається на доставці і розподілі гуманітарної допомоги, серйозні проблеми пов'язані з недостатнім фінансуванням відновлювальних робіт. Тим не менш міжнародне співтовариство і особливо сусіди Афганістану по регіону зацікавлені у продовженні активної підтримки цієї держави, оскільки в іншому випадку воно може перетворитися в "наркомафіозного", що представляє загрозу для розвитку цієї вибухонебезпечної частини світу. Одночасно донори прагнуть не допустити трансформації Афганістану в "утриманське" держава, тим більше в умовах гострої потреби спонсорування ними низки інших країн.

Тим Проте на сучасному етапі можна говорити про помітну нормалізації внутрішньополітичної обстановки в Афганістані та результативності здійснення там відновних проектів. За оцінками МВФ, ВВП цієї країни в 2002-2004 рр.. виріс на 22,5% (без урахування виробництва сировини для отримання наркотиків), а в 2004/05 фін. м. - на 7,5%. Досить значним виглядає і прогноз на 2005/06 фін. м. - 14%. Значне економічне зростання в минулому році багато в чому пов'язаний з хорошими погодно-кліматичними умовами (перш за все з високим рівнем випали опадів), що дозволило істотно збільшити віддачу сільськогосподарського виробництва, від якого безпосередньо залежать 80% жителів цієї страни.Позітівние тенденції намітилися в динаміці ВВП в розрахунку на душу населення: в 2001-2005 рр.. цей показник безперервно зростав - з 122 до 284 дол і в поточному році, швидше за все, досягне 350 дол Планується щорічно скорочувати чисельність бідняків (тобто осіб, що живуть менш ніж на 1 дол в день) на 3% і потребують продовольчої допомоги - на 5%.

З Травень 2003 по травень 2005 р. обсяг нових інвестицій склав 1,3 млрд. дол (без обліку вкладень у телекомунікаційні послуги). Капіталовкладення досягають 22% ВВП, що оцінюється МВФ як достатньо високий показник. В той же час інвестиції представлені переважно державними капіталовкладеннями, для яких основним джерелом служить іноземна допомога. Різка активізація інвестиційної діяльності пояснюється низьким стартовим рівнем, припиненням військових дій, а останнім часом - сприятливими погодними умовами. Серед великих інвестиційних проектів слід назвати споруду на околиці Кабула фабрики "Coca-Cola" з автономною установкою по очищенню води. Досить великі вкладення здійснені також "BaghlanSugar" і компаніями в сфері зв'язку. Інвестиції за кордону допомогли відновити текстильну фабрику в околицях Кабула, оснащену прядильними машинами, імпортованими з Німеччини. Почали свою діяльність в Афганістані (з вкладенням певних засобів) "Siemens", "StandardCharteredBank" і деякі інші відомі фірми і банки.

Більш 75 підприємств в країні класифікуються як державні, на них працює персонал загальною чисельністю 18 тис. чоловік. Активи в основному представлені в формі земельних ділянок. Держава має пайову участь і в інших підприємствах, які відповідно до афганським законодавством не розглядаються в якості державних. На відміну від багатьох країн, що розвиваються держпідприємства не створюють особливих проблем для національного бюджету і не претендують на значні за обсягом банківські кредити. Така специфіка пояснюється простоєм цих об'єктів або низьким ступенем використання наявних потужностей. Уряду досі вдавалося обмежувати запити держпідприємств на бюджетні кошти, тому цей сектор не виступає конкурентом для приватного бізнесу, наприклад, в якості претендента на позикові кошти. Проте в деяких випадках, зокрема у хлопкоочистительной галузі, державні підприємства намагалися перешкодити функціонуванню аналогічних приватних підприємств. Не виключається повторення такої ситуації і в інших секторах.

Багато державні підприємства нерентабельні і підлягають ліквідації. Більш- менш ефективно працюючі виробничі об'єкти нерідко мають надлишкові земельні ресурси. Їх вивільнення у процесі приватизації або ліквідації підприємств допоможе частково послабити проблему із земельними площами, існування якої в певній мірі стримує розвиток приватного сектора. У той же час приватизаційні ініціативи в Афганістані здійснюються поки вкрай повільно.

Аналіз положення в окремих галузях афганської економіки показує, що найбільш високими темпами в країні розвивається телекомунікаційний бізнес (в значною мірою через низькі стартових позицій). Частково належить державі компанія "AfghanWirelessCommunications" і "Roshan", одним з власників якої є відомий підприємець Ага Хан, мають в даний час приблизно 662,5 тис. абонентів, у тому числі в ряді віддалених районів Афганістану. Поширення мобільного телефонного зв'язку зробило позитивний вплив на сферу бізнесу в цілому і на його сільськогосподарську складову, зокрема. Успішно розвивається будівництво, а також експортна сфера. Товарні поставки з Афганістану в 2005 р. збільшилися на 40% - до 500 млн. дол Зміцнюється валютна сфера: завдяки її реформування на початку 2003 р. відбулося значне ослаблення інфляційних тенденцій, що сприяло стабілізації національної валюти - афгані.

В афганської економіці швидкими темпами розвивається галузь, зміцнення якої викликає занепокоєння сусідніх держав і міжнародної громадськості: в країні процвітають виробництво наркотиків і торгівля ними. На частку цього сектора припадає приблизно 1/3 ВВП Афганістану, або 2,7 млрд. дол, що істотно більше, ніж, наприклад, сумарні надходження в державну скарбницю, які досягли в 2005 р. 260 млн. дол

Для вирішення багатьох соціальних та економічних проблем Афганістан потребує значній підтримці з-за кордону. На недавній конференції фінансових донорів Афганістану (проходила в Лондоні з 31 січня по 1 лютого) 70 країн і міжнародних організацій взяли зобов'язання надати цій країні допомогу в розмірі 10,5 млрд. дол (реальні потреби оцінюються афганським урядом і МБРР в 28 млрд.). МБРР виділить 1,2 млрд. дол, США - 1,1 млрд., Азіатський банк розвитку - 1 млрд., Великобританія - 855 млн. (на три роки), Німеччина - 480 млн., Японія - 450 млн. Серед донорів виділяються також Іспанія, Індія, Нідерланди, Саудівська Аравія, Пакистан, Норвегія, Китай. США планують скоротити військову присутність в Афганістані, Американська адміністрація запросила у конгресу на 2006/07 фін. г.на проведення операцій в Афганістані приблизно таку ж суму, що і на надання допомоги цій країні. Поки ж зміст 19 тис. військовослужбовців (включаючи і цивільний персонал) обходиться американським платникам податків в 800 млн. дол на місяць. Росія поряд з іншими державами-кредиторами намір розглянути питання про списання афганської заборгованості. У 2002-2005 рр.. РФ направила на надання гуманітарної допомоги 30 млн. дол і здійснила постачання збройним силам Афганістану на загальну суму, що перевищує 200 млн. дол

За останні 4 роки (вересень 2001 р. - серпень 2005 р.) з обіцяних донорами 13,4 млрд. дол країна отримала лише 6,8 млрд. У той же час потреби Афганістану у фінансовій підтримці з-за кордону залишаються досить значними, причому кошти необхідні в першу чергу для базових гуманітарних цілей. За офіційними даними, 40% сільських жителів Афганістану в поточному році не впевнені в продовольчої безпеки для своїх сімей. 7 з 10 повнолітніх афганців не вміють ні читати, ні писати. Половина дітей шкільного віку взагалі не відвідує освітніх установ. За рівнем індексу людського розвитку (humandevelopmentindex; даний синтетичний показник широко використовується в системі ООН) країна займає 173-е місце серед 178 держав. Для подолання значного відс...тавання потрібні великі інвестиції, джерелом яких в сучасних умовах можуть бути в основному зовнішні донори - іноземні держави та міжнародні організації. Доходи держави не дозволяють покривати поточні витрати на їх нинішньому рівні, не кажучи вже про вкладення в "майбутнє" Афганістану. Величезні кошти необхідні для забезпечення роботою і житлом тисяч біженців, що повернулися на батьківщину, роззброєння армій, створених у попередні часи на території окремих провінцій і регіонів, створення якоїсь подібності загальнонаціональної судової системи.

Підтримка -за кордону здійснюється не тільки у вигляді іноземної допомоги, але й у формі інвестицій. Повернулися до Афганістану підприємці розташовують як капіталом, так і необхідними для ведення бізнесу зв'язками з підприємцями з інших країн. Проте основну роль в інвестиційній сфері відіграють іноземні компанії, базуються, зокрема, в мусульманських країнах.

За Станом на грудень 2005 р. Афганський управління зі сприяння інвестиціям схвалило прямі іноземні інвестиції на загальну суму 520 млн. дол, з яких більше половини направляється в будівництво, 1/3 - у сферу послуг і решта - в промисловість. Враховуючи значний ризик вкладень в Афганістані, іноземні підприємці вважають за краще вкладати капітал в державні проекти з відновлення національної економіки, в проекти з участю іноземних фінансових донорів, а також у розвиток сфери послуг. Інвестиції за кордону надходять переважно в такі сфери, де можливе отримання віддачі у відносно стислі терміни.

Туреччина є найбільшим інвестором: на її частку припадає понад 20% усіх прямих іноземних інвестицій, схвалених Афганським управлінням по сприянню інвестиціям. (Майже всі турецькі вкладення здійснюються в будівництво.) Частка американських інвесторів нижче - 17%, далі йдуть інвестори з Китаю та ОАЕ (Менше 10% у кожному випадку), Пакистану та Ірану (по 5%). Іранські фірми вкладають капітал в основному у виробництво продовольчих та інших промислових товарів.

Завдяки іноземному капіталу, зовнішньої допомоги та внутрішнім резервам підприємства в Афганістані поступово повертаються до більш-менш нормальному функціонуванню. Опитані МБРР фірми повідомляють про збільшення чисельності персоналу за останні п'ять років на 67%. Особливо активно ця тенденція розвивається в останній час: за минулий рік зайнятість зросла на 22%. За цей же період ступінь використання промислових потужностей збільшилася на 10%.

Реальне положення на афганських підприємствах МБРР оцінює виходячи з результатів опитування їх керівників та порівняння з аналогічними об'єктами в інших, в основному країнах, що розвиваються. Зокрема, виявлено, що в Афганістані середній обсяг продажів в розрахунку на одного зайнятого в промисловій компанії (з чисельністю зайнятих не більше 100 чоловік) становить 3333 дол Аналогічний показник у Таджикистані і Узбекистані нижче - 1859 і 567 дол велике відставання Афганістану від Пакистану (10043 дол) і Індії (9146 дол) і особливо від Китаю (20374 дол.)

За ступеня використання потужностей (в середньому 62%) афганська промисловість ненабагато відстає від індустрії сусідніх держав і перевершує промисловість країн, нещодавно пережили військові конфлікти (наприклад, Мозамбіку).

Ставлення вартості основних виробничих фондів (на підприємствах з чисельністю зайнятих не більше 100 чоловік) до чисельності персоналу в Афганістані (1500 дол) нижче, ніж у Китаї (3170 дол), Індії (2307 дол), Пакистані (2063 дол), і вище, ніж у Таджикистані (721 дол), Сирії (567 дол) і Узбекистані (229 дол). Низька ступінь фондоозброєності негативно позначається на продуктивності праці на афганських підприємствах.

Незважаючи на складне становище, в якому знаходяться афганські продуценти, уряд Х. Карзая прагне орієнтувати їх на розвиток експортних виробництв. В зміцненні зовнішньої торгівлі воно бачить один з головних важелів стратегії розвитку національної економіки. З урахуванням необхідності задоволення майже всіх афганських потреб в промисловій продукції за рахунок імпорту роль зовнішньої торгівлі в національній економіці представляється особливо значущою. Для підвищення ефективності зовнішньої торгівлі необхідні зниження виробничих витрат в Афганістані та збільшення конкурентоспроможності афганського експорту. Підйому галузі має сприяти і перетворення Афганістану свого роду транзитний "міст" для виходу центральноазіатських держав на ринки Південної Азії.

Уряд Х.Карзая здійснило ряд заходів по сприянню торгівлі з зовнішнім світом. Укладені торговельні й транспортні угоди з сусідніми державами і досягнуті домовленості про надання преференцій для афганських товарів. Найближчим п'ятиріччя країна має намір домогтися приєднання до СОТ. У 2004 р. Афганістан провів реформи в митній сфері, які зробили національну економіку однією з найбільш відкритих у регіоні. Була спрощена митно-тарифна структура, звужений діапазон ввізних мит-до 2,5-16% (раніше максимальний рівень сягав 150%). Міністерство фінансів у співпраці з Міністерством торгівлі здійснює Програму модернізації митної служби, націлену на розмежування сфер відповідальності урядових структур в даній області і нарощування її потенціалу. Проте багато проблем поки не вирішені: наприклад, для здійснення імпортної операції потрібне виконання багатьох формальностей, зокрема, оформлення 10 документів та отримання як мінімум 57 підписів. Митні органи часто довільно визначають вартість ввезених в країну вантажів і коло інспекційних завдань, що сприяє корупції і затримці з митної очищенням. Огляд партій товарів потребує більше часу, ніж у сусідніх державах. Для відправки своїх вантажів експортерам необхідно в середньому 9,8 дня, тимчасові витрати імпортерів ще більше - 11 днів (для порівняння: в Узбекистані ці терміни становлять відповідно 1,3 і 1,3 дня, Таджикистані - 3 і 2 дні, Індії - 7,1 і 5,3 дня, Китаї - 7,9 і 5,4 дня, Сирії - 15 і 6,3 дня, Пакистані - 17 і 9,8 дня). Експедитори відзначають, що цей термін може бути скорочений до декількох годин при дачі достатньо великого хабара.

Незважаючи на лібералізацію митної системи, промислові фірми вважають, що чинний митний режим є по відношенню до них дискримінує, в Зокрема у цих компаній виникають додаткові проблеми з відкриттям нових виробничих об'єктів в Афганістані. Керівництво більшості промислових підприємств (тобто не відносяться до малих або найбільш великим) вважає, що через їх величини уникнути податків або мит практично неможливо, крім того, ці підприємства часто стають об'єктами здирництва з боку корумпованих чиновників. Нерідко доводиться конкурувати з невеликими торговельними фірмами, які можуть імпортувати товари, минаючи систему митного оподаткування і уникаючи різного роду неформальних поборів. Що стосується найкрупніших (в першу чергу закордонних) компаній, то вони розташовують реальними шансами домовитися про податкові пільги.

Менш великим фірмам доводиться стикатися з досить значною податкової навантаженням. Нижче наводиться приклад з найбільш типовими витратами, які змушені покривати афганські фірми, що поставляють свою продукцію за кордон (у даному випадку родзинки через порт Хайратон в Узбекистан). На афганській стороні на щорічне відновлення торговельної ліцензії витрачається 3,5 тис. афг. (У 2004 р. була введена нова спрощена схема ліцензування, що відрізняється більшою прозорістю); отримання фітосанітарного сертифіката в Міністерстві землеробства і тваринництва обходиться в 40-60 афг. і сертифіката в Інституті експорту родзинок - в 50 афг./т; експортне мито було тимчасово скасовано президентським декретом від 2002 р., проте на всі експортні та імпортні операції на тимчасовій основі встановлений податок (0,5%), що сплачується Міністерству фінансів; крім того, деякі експортери повідомляють про стягування з них експортного мита (2,5%); податок (20%) на прибуток від торговельних операцій і податок на продажі (2,5%) сплачується Міністерству фінансів; додаткові податки встановлюю...ться "місцевими властями ", певні платежі стягуються на контрольно-пропускних пунктах; до іншим специфічним податків відноситься, наприклад, що стягується на півночі Афганістану податок на "захист бізнесу" за ставкою 0,5% від ринкової вартості експортного товару, зворотність податку декларується, але в дійсності не практикується; хабара і портові збори оцінюються в 8 дол/т. На узбецькій стороні в разі легальності торгових операцій і правильного оформлення супровідної документації ввізне мито не стягується; якщо вимоги до документації не виконані, вантаж обкладається 20%-ним збором; можливі хабарі, становлять приблизно 4 дол/т.

Промислові фірми вважають, що при специфічній митно-тарифної структурі в Афганістані їм часто доводиться платити більш високі ввізні мита на комплектуючі, чим торговим фірмам - на готову продукцію. Так, підприємець, який намагається відкрити фармацевтичну компанію, несе додаткові збитки через сукупності високих транспортних витрат, ввізних мит та неформальних витрат, які додають 25-30% до вартості імпортного обладнання. Йому імпортної продукції.

Нелегальні

Відсутність фінансування.

Місцеві бізнес.

здійснення Під В експорт. сировину. галузі.

розвиток

Уряд залучення інвестицій. В Підприємці не регулюванні трудових відносин.

Більш аварії. Для роботи

Особлива Частково В

60%

Великими Процвітанню труднощі.

Крім фінансових структур.

Перелік У цій

Серйозною Ще захисту. фірм. світу.

Список джерел

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.