Аналіз зовнішньоекономічної діяльності України

Курсова робота

на тему:

В«Аналіз зовнішньоекономічної діяльності України В»

Зміст

Стор.

Введення ...........................................................................

1 Організаційно-економічний механізм ЗЕД на рівні

1.1 Форми організації зовнішньоекономічної служби на рівні

1.2 Дослідження ринку у ЗЕД підприємства .............................

1.3 Оцінка ефективності ЗЕД підприємства ............................

2 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності України .................

2.1 Аналіз експорту України .................................................

2.2 Аналіз імпорту України ..................................................

3 Регулювання ЗЕД в регіоні ................................................

3.1 Формування механізму регулювання ВЕС на рівні

3.2 Реєстрація зовнішньоекономічних договорів ........................

Висновок .................................................................................

Список використаної літератури ...........................................

Додаток А .......................................................................

Додаток Б ........................................................................

Додаток У ........................................................................

Введення

Під зовнішньоекономічної діяльністю розуміють сукупність напрямів, форм і методів торговельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни з іноземними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці. Торгово-економічні відносини охоплюють торгівлю і послуги.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю - це системний вплив на об'єкт - виробничі структури, фірми, організації, колективи людей для забезпечення їх життєздатності, узгодженості в роботі і досягнення кінцевого результату. Важливим елементом управління зовнішньоекономічної діяльністю є цілеспрямованість, яка виступає як передбачення результатів управлінської діяльності.

На підприємствах, які займаються експортом та імпортом товарів, зовнішньоторговельні функції управління будуються в основному в двох формах: як частина внешнепроізводственной структури - зовнішньоекономічний відділ і як відносно самостійна організація - зовнішньоторговельна фірма.

У справжніх умовах підприємства повинні не тільки зберегти свій потенціал, якість і асортимент товарів на досягнутому рівні, а й удосконалити експорт та імпорт товарів. В даний час, коли збут і закупівлі продукції ускладнюються, підприємства прагнуть справлятися з цим власними зусиллями. Економічну політику в сфері експорту та імпорту товарів проводить зовнішньоекономічний відділ, головна роль в якому належить службі маркетингу.

Завданнями даної курсової роботи є: визначити організаційно-економічний механізм ЗЕД на рівні підприємства; розглянути принципи регулювання ЗЕД в регіоні; провести аналіз експорту та імпорту України.

Мета - аналіз зовнішньоекономічної діяльності України.

1 Організаційно-економічний механізм ЗЕД на рівні підприємства

1.1 Форми організації зовнішньоекономічної служби на рівні підприємства

У сучасних умовах демонополізації зовнішньоекономічної діяльності підприємство - основна ланка зовнішньоекономічного комплексу країни. У відповідності з чинним законодавством підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, створений в певному порядку для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Згідно з чинним законодавством підприємство має право самостійно визначати форми, методи і обсяги роботи на зовнішньому ринку.

Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємства потрібна адекватна умовам його роботи структура управління. Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства визначається передусім всього тими цілями і завданнями, які вона покликана вирішувати.

Найбільший досвід управління зовнішньоекономічною діяльністю накопичений у спеціалізованих зовнішньоторговельних організаціях (СОТ) МЗЕЗ.

Провідною структурною одиницею СОТ є фірма, робота якої спеціалізується на торгівлі певними товарами або групі країн. Очолюють фірму директор і залежно від обсягу роботи - кілька його заступників.

Функціональні відділи і служби, сприяючі роботі спеціалізованих фірм і СОТ, - можна умовно розділити на три групи:

1.Группа відділів і служб, які здійснюють планування:

- планово-економічний відділ - планування зовнішньоторговельної діяльності і контроль виконання плану, аналіз господарської діяльності СОТ;

- валютно-фінансовий відділ - валютне планування та контроль за банківськими валютними, кредитними і розрахунковими операціями, дотримання інтересів СОТ при зовнішньоторговельних угодах;

- транспортний відділ - планування та забезпечення перевезень експортних та імпортних вантажів;

- бухгалтерія СОТ - облік і звітність, розрахунки з банками, постачальниками і сторонніми організаціями, розрахунок та виплата заробітної плати, аналіз (спільно з плановим відділом) результатів фінансової діяльності по об'єднанню і рекомендації по її поліпшенню.

2. Група відділів, що займаються безпосередньо маркетингом:

- відділ кон'юнктури та цін - дослідження попиту, пропозиції, динаміки цін, структури ринків, систематизація кон'юнктурних матеріалів, координація роботи фірм з загальними іноземними агентами, методичне керівництво і контроль правильності розрахунків і застосування цін фірмами при підготовці і укладенні контрактів, інша робота з дослідження кон'юнктури ринків;

- відділ реклами та виставок забезпечує рекламну діяльність СОТ, організовує участь спеціалізованих фірм у міжнародних виставках і ярмарках;

- інженерно-технічний відділ - вивчення діючих на світовому ринку технічних вимог до товарів та інформування про них безпосередніх виробників товарів, аналіз технічного рівня і якості продукції, її конкурентоспроможності, відповідні висновки і рекомендації спеціалізованим фірмам за цими питань;

- відділ спільних підприємств - координація, планування та контроль діяльності спільних підприємств, створених за участю іноземного капіталу на території України, і змішаних товариств, створених за участю об'єднання за кордоном, створення нових змішаних товариств за кордоном і ліквідація їх;

- відділ технічного обслуговування і запчастин - організація гарантійного та післягарантійного технічного обслуговування експортованих об'єднанням товарів в зарубіжних країнах, забезпечує технічні центри і закордонних агентів об'єднання необхідними запасними частинами, ремонтним обладнанням і транспортом.

3. Група відділів, що забезпечують прийняття і виконання управлінських рішень:

- відділ розвитку - вдосконалення організаційної структури об'єднання;

- відділ АСУ (ПЦ) - автоматизація розрахунків, впровадження економіко-математичних методів і ЕОМ в практику роботи об'єднання і фірм, створення спільно з іншими відділами та фірмами баз даних і ведення їх;

- відділ кадрів - питання підбору і розстановки кадрів, ведення особових справ працівників;

- відділ закордонних відряджень - оформлення відряджень за кордон;

- канцелярія - реєстрація та контроль організаційно-розпорядчої документації та листування;

- адміністративно-господарський відділ - постачання необхідними для роботи об'єднання матеріалами і обладнанням, відповідальність за експлуатацію будівлі, інша господарська робота;

...

- юридичний відділ - допомога в складанні умов контрактів і угод, консультація фірм по питань презентацій і рекламацій, розбіжностей, захист інтересів СОТ в судах і арбітражах, правове забезпечення діяльності СОТ;

- протокольний відділ - виконує доручення керівництва СОТ і фірм по зустрічах, прийому і проводам представників іноземних фірм, які прибули з діловими цілями.

Іноді юридичний і протокольний відділи, а також бухгалтерія та відділ кадрів підпорядковуються безпосередньо генеральному директору СОТ, виконуючи в цілому ті ж функції.

Створення такої розгалуженої структури управління ЗЕД характерне для підприємств (Організацій) незалежно від їх організаційно-правової форми, коли їх діяльність цілком і повністю зосереджена на зовнішніх ринках. Однак кількість таких підприємств, природно, менше, ніж кількість підприємств, займаються виробництвом. На промислових підприємствах, що беруть активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоторговельний апарат існує в основному в двох формах: як частина внутрішньовиробничої структури у вигляді зовнішньоекономічного відділу і як відносно самостійне підрозділ у вигляді зовнішньоторговельної фірми.

На різних підприємствах у залежності від специфіки та масштабів діяльності в організації зовнішньоекономічних зв'язків беруть участь різні відділи і служби, але, як правило, основні функції в цій сфері акумулює відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ОВЕС):

1.Научно-технічне співробітництво та зовнішні зв'язки:

Це припускає проведення необхідних заходів щодо науково-технічного співробітництва з іншими фірмами у вивченні та впровадженні передового досвіду; розробку планів співробітництва; організацію переговорів; збір і накопичення інформації з міжнародного досвіду; підбір фахівців для відрядження за кордон; планування та контроль за експортним виробництвом, а також статистичну звітність.

2. Протокол:

- організація протокольних заходів, пов'язаних з прийомом делегацій;

- проведення консультацій з іноземними фахівцями і т.д.;

- оформлення документів для всіх прибувають на підприємство фахівців з питань розширення ринку збуту продукції та обміну досвідом;

- забезпечення перекладачами іноземних фахівцем, делегацій, а також переговорів;

- переклад каталогів, проспектів, інший технічної документації.

3. Аналітичні дослідження, складання прогнозу збуту і вироблення політики ціноутворення:

- аналіз характеристик продукції, що випускається з погляду вимог ринку;

- вивчення та аналіз ринку збуту продукції;

- розробка, складання прогнозу збуту;

- визначення можливого асортименту товарів для продажу на ринку і розробка проекту планованого обороту підприємства і нових форм обслуговування;

- створення банку даних для маркетингового ситуаційного аналізу;

- вивчення факторів, впливають на швидкість впровадження товару на ринку, і вибір найбільш оптимального підходу до ціноутворення при реалізації продукції підприємства;

- аналіз стану цін на ринку.

4. Вивчення рекламної діяльності:

-розробка заходів щодо стимулювання попиту продукції підприємства;

- проведення аналізу заходів щодо реклами продукції.

5. Розробка планів і робота з укладання договорів на реалізацію продукції:

- висновок і продовження договорів, оформлення контрактів;

- робота з біржами, брокерами, дилерами і агентами по збуту;

- пошук споживачів на основі виданих прогнозів збуту;

- ведення картотеки по обліку споживачів;

- переговори з потенційними споживачами;

- ведення збуту по регіонах;

- робота з сервіс-центрами, забезпечення їх запасними частинами.

Серед способів представлення своєї продукції і пошуку клієнтів можна виділити:

• Участь у виставках і ярмарках. При виборі потрібної виставки необхідно керуватися критеріями відбору, такими, як популярність виставки, місце і час її проведення, реклама, ціна та ін Участь у виставках - справа не дешева, і тому необхідно продумати всі фактори при виборі виставки. На виставках, як правило, встановлюється багато контактів, відбувається обмін візитними картками, обумовлюються умови, в цьому - перевага виставок, тобто безпосередній контакт, з якого можна з'ясувати відразу, чи ефективно співпраця в перспективі.

• Розсилка листів за адресами каталогів. У спеціальних довідниках можна відшукати безліч підприємств, які можуть бути зацікавлені і потребують продукції, враховуючи їх виробництво та місце знаходження. Листи друкуються на фірмових бланках підприємства. Необхідно приділити увагу стилістиці листи: переважно звертатися особисто, листи не повинні бути безликими і однотипними. У цьому великий шанс залучити до листа увагу одержувача. Потрібно зауважити, що ця робота не завжди ефективна, займає чимало часу і не дає гарантій на отримання відповіді.

• Телефонні дзвінки і переговори з можливими покупцями, підприємствами. Це більш дороге, але більш швидке захід, ніж розсилка листів по аналогічним адресами. Сюди можна віднести також телекси і факси.

• Оголошення в газетах. Це дорога реклама, немає гарантій в тому, що ці витрати окупляться, але є можливість привернути до себе увагу значного числа потенційних покупців.

Аналізуючи в процесі проведення збутової роботи її ефективність, стає очевидним перевага пошуку постійних замовників. Враховуючи тонкощі замовлення, спеціалізацію, проводиться більш ефективна і необхідна для клієнта продукція.

1.2 Дослідження ринку у ЗЕД підприємства

При виході на зовнішній ринок підприємство потрапляє в умови жорсткої міжнародної конкуренції . У цих умовах можна успішно працювати, лише застосовуючи сучасні методи управління, в тому числі і маркетинг.

Під маркетингом розуміється така система внутрішньофірмового управління, яка спрямована на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимозі конкретних споживачів до продукту для більш обгрунтованої орієнтації науково-технічної і виробничо-збутової діяльності фірми на випуск конкурентоспроможних видів продукції з тим, щоб забезпечити отримання планованого розміру прибутку. Концепція маркетингу полягає в тому, що вся діяльність підприємства, включаючи програми науково-технічних досліджень, виробництва, капіталовкладень, фінанси, використання робочої сили, а також програми збуту, технічного обслуговування і т.д., грунтується на сучасному стані споживчого попиту і прогнозуванні його змін в перспективі. Принципових, корінних відмінностей між маркетингом для внутрішнього (діяльність усередині країни) ринку і зовнішнього ринку немає. І в тому, і в іншому випадку використовуються різноманітні методи, засоби, прийоми і принципи маркетингової діяльності. Проте враховувати особливості зарубіжних ринків при управлінні підприємством необхідно.

Зовнішні ринки пред'являють більш високі вимоги до пропонованих на них товарів, їх упаковці, сервісу, рекламі і т.д. Це пояснюється гострою конкуренцією між фірмами - виробниками товару і переважанням "ринку-покупця", тобто помітним перевищенням пропозицій над попитом.

• Вивчення зовнішніх ринків, їх можливостей більш трудомістко і складно, оскільки вимагає вивчення великої кількості інформації з різних джерел.

• Ефективна робота на зовнішньому ринку неможлива без творчого і гнучкого використання комплексу маркетингових методів: правильного вибору збутової організації, контролю за роботою торгових посередників, вибору і застосування різних методів стимулювання збуту, ділової діяльності, реклами та ін

• Для ефективної роботи необхідно враховувати вимоги зовнішнього середовища маркетингу: особливість чинного законодавства, міжнародні правила, соціально-культурне середовище, звичаї, правила валютно-фінансових розрахунків, політику і ін

Існують і багато інші в...ідмінності міжнародного маркетингу. Характер, форми і методи маркетингової діяльності будуть залежати від виду товару.

Дослідження ринку є основою маркетингу і передбачає аналіз усіх умов, мають значення для успішної реалізації товару (рис. 1.1). Програма комплексного дослідження залежить від особливостей товару, характеру діяльності підприємства, масштабів виробництва експортних товарів та інших факторів.

Можна виділити наступні основні розділи маркетингового дослідження ринку для зовнішньоекономічної діяльності :

1. Вивчення попиту . Першорядне значення мають виявлення потреб у товарі, рівня купівельної здібності, вимоги покупців до товару, фактори купівельного поведінки, а також перспективи зміни потреб і товарі, виражених не тільки темпами зростання, але і життєвим циклом товару.

При виявленні потреби в товарі важливе значення має показник місткості ринку . Ємність насиченого ринку оцінюється на основі даних промислової та зовнішньоторговельної статистики. Статистичні дані продажів конкретного товару слід вивчати в динаміці і в зіставленні з динамікою факторів, їх визначальних. Якщо ринок не насичений, то при визначенні місткості ринку важливе значення має визначення потенційного кола покупців.

При аналізі попиту слід виходити з того, що покупець сам визначає відповідність пропонованого йому товару своїм реальним потребам. Тому необхідно ретельно вивчати вимоги споживача до товарів, наявних на ринку. Серед загальних таких вимог можна виділити: висока якість виготовлення і безвідмовність в експлуатації, новизна і високий технічний рівень виробів, рівень післяпродажного обслуговування, кількість і характер наданих покупцям додаткових послуг, сприятливе співвідношення між ціною придбання і ціною експлуатації та ін Крім того, важливо знати і специфічні вимоги покупців щодо асортименту, зовнішнього вигляду, упаковки, маркування, використання товарного знаку. На вимоги покупців до конкретного товару можуть зробити істотний вплив географічні і кліматичні умови, діючі технічні стандарти, звички і смаки споживачів.

Аналіз перспектив розвитку ринку конкретного товару або відповідної галузі економіки включає оцінку короткострокових перспектив і довгострокових тенденцій, які служать згодом основою для розробки програм маркетингу.

2. Вивчення пропозиції . В аналізі пропозиції товару важливе значення має кількісна оцінка товарів на місцевому ринку, імпорту та експорту товару, зміни його запасів. Пропозиція товару кількісно оцінюється як сума місцевого виробництва та імпорту товару за вирахуванням його експорту і з урахуванням зміни його запасів на складах.

Рис. 1.1 Структура маркетингового дослідження ринку

Структура пропозиції , тобто ступінь оновлення асортименту, поява нових товарів, зазвичай схильна до постійних змін. Тому при аналізі пропозиції конкретного товару важливе значення має вивчення стану і тенденцій розвитку відповідного світового товарного ринку. Це обумовлено тим, що в сучасних умовах відбуваються надзвичайно швидке оновлення і розширення номенклатури і асортименту товарів, що надходять на світові ринки як за рахунок принципово нових, раніше не випускалися товарів, так і за рахунок прискореного оновлення і вдосконалення моделей, що випускаються на основі останніх досягнень науки і техніки. конкретних ринках.

При вивченні

3. управлінські рішення. Дана

- визначення

- розрахунок

При розробці заходів по ринку.

Конкурентоспроможність

На рівень фактори:

• автоматизації виробництва;

• ін;

• і т.д.;

•

•

•

Комплексна оцінка конкурентоспроможності успіх.

1.3 витратах виробничих ресурсів.

Особливе значення має оцінка (1.1)

де тис.грн.;

, (1.2)

де

, (1.3)

де

, (1.4)

де

Показники

На

Якщо експорту.ой відсоток від результатів експорту підприємства становить дохід від експорту, а друга частина цієї формули визначає, скільки разів за розглянутий період зміг обернутися авансований на експорт капітал. Відповідно, чим більше обидві частини формули (1.4) і, отже, величина Еекс3, тим вигідніше експорт відповідних товаром.

Розраховуються показники економічної ефективності імпорту, при цьому вони поділяються на дві групи: показники ефективності імпорту товарів виробничого призначення (ТПрН) і показники ефективності товарів народного споживання (ТНС). Для їх розрахунку потрібно визначити повну ціну споживання імпортних _ерн за формулами:

ЦП = Цп + Ер; (1.5)

Ер = См + Сен = Срем + СЗАП + ЗП, (1.6)

де ЦП - повна ціна споживання імпортного ТПрН, тис.грн.;

Цп - покупна ціна імпортного ТПрН, тис.грн.;

Ер - експлуатаційні витрати при використанні ТПрН, тис.грн.;

См - вартість споживаної сировини і матеріалів на одиницю продукції, що випускається на ТПрН продукції, тис.грн.;

Сен - вартість палива і енергії на одиницю продукції, що випускається на ТПрН продукції, тис.грн.;

Срем - вартість ремонтів ТПрН, тис.грн.;

СЗАП - вартість запчастин для ТПрН, тис.грн.;

ЗП - заробітна плата робітників, які обслуговують ТПрН, тис.грн.

Далі розраховуються показники економічної ефективності імпорту ТПрН:

, (1.7)

де Еімп1 - показники ефективності імпорту ТПрН;

, (1.8)

де Еімп2 - показник ефективності імпорту ТПрН;

Оп - обсяг випущеної на даному ТПрН продукції у внутрішніх середньорічних цінах, тис.грн.;

- витрати на імпорт даного ТПрН, тис.грн.

На основі показників, розрахованих за формулами (1.7) і (1.8), можна зробити наступні висновки.

1. Чим більше показник ЕІМП1 наближений до 1, тим імпорт відповідних товарів ефективніше. На основі цього показника підприємство може вибрати найбільш кращий товар з урахуванням не тільки його ціни, але і майбутніх експлуатаційних витрат.

2. Показник Еімп2 повинен бути більше 1, він показує кількість продукції, що випускається на даному імпортному ТПрН продукції на карбованець витрат з його придбання для підприємства. При вивченні його динаміки за ряд років може бути зроблений висновок про ефективність використання даного імпортного ТПрН.

3. Прямий економічний ефект імпорту ТНП може бути виражений наступною формулою:

, (1.9)

де Цр - ціна реалізації імпортних ТНП на внутрішньому ринку, тис.грн.;

- витрати на імпорт ТНП, тис.грн.

Величина ЕЕімп характеризує прибуток від реалізації імпортних ТНП, вона може використовуватися при покупці ТНП, при плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності. Крім оцінки ефективності експорту та імпорту підприємства методика дозволяє визначити придбану спрямованість імпортної політики підприємства - технічну чи соціальну.

Методика може застосовуватися як при аналізі зовнішньоекономічної діяльності підприємства за певний період, так і при економічному обгрунтуванні окремих пропозицій про продаж та закупівлю товарів, при плануванні ЗЕД на майбутній період, для вибору найбільш ефективних варіантів розвитку ЗЕД підприємства. Основні принципи методики можуть використовуватися при розрахунках ефективності інших форм (крім експорту та імпорту) ЗЕД підприємства.

При експорті й імпорті товарів підприємством може бути отриманий як прямий економічний ефект від поліпшення фінансових результатів підприємства, так і непрямий економічний ефект від здешевлення виробництва і т.п. кількісно прямий економічний ефект ЗЕД виражається через показники економічної ефективності експортера та економічної ефективності імпортера.

При цьому економічний ефект експорту визначають як різницю між результатом експорту підприємства і витратами на експорт, а ефективність експорту - Як відношення результатів до витрат. Економічна ...ефективність імпорту визначається зіставленням витрат на імпорт з результатами від нього. В повні витрати підприємства на експорт товарів, крім виробничої собівартості, входять накладні витрати по експорту і експортні мита.

2 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності України

2.1 Аналіз експорту України

Україна займає одне з перших місць серед країн світу, в яких зовнішньоторговельний оборот збігається з ВВП. Це означає, що вагома частка українського бізнесу так чи інакше пов'язана із зовнішньоекономічними операціями. На сьогодні від 40 до 56% ВВП припадає на експорт. За даними міністерства економіки України, у створенні валового продукту тільки 17% припадає на кінцеві цикли виробництва, що автоматично робить економіку країни імпортозалежною на 80%. Обсяги експорту товарів, послуг і робіт у 2002 р. зросли на 1,75 млрд. дол США, або на 9,7% порівняно з 2001 р. Експорт товарів розвивався випереджаючими темпами - на 11,6% (додаток А).

Як і в попередні періоди, найбільшу частку в українському експорті займають чорні метали та вироби з них - 33,9% (6,72 млрд. дол США), на другому місці - продукція машинобудування - 11,8% (2,34 млрд. дол США), на третьому - продукція агропромислового комплексу - 9,2% (1,82 млрд. дол США) (додаток Б). Позитивним підсумком експортної діяльності України в 2002 р. стало зростання питомої ваги продукції машинобудування і металообробки порівняно з 2001р. з 12, до 14,4%.

Відповідно в структурі вивезення товарів зберігається висока частка імпортної сировини, енергоносіїв, напівфабрикатів, що свідчить про зниження конкурентоспроможності українського експорту.

Позитивні показники експорту продукції агропромислового комплексу (АПК) 2002 р. пояснюються рекордним врожаєм 2002 р. експорт продукції АПК України за структурою представлений зерном, замороженим м'ясом, тобто сировиною. Відповідно висновку урядових аналітиків, реалізувати величезний експортний потенціал українського агропромислового комплексу вкрай складно з однієї причини: на світовому ринку ніхто не бажає мати ще одного конкурента. Прикладом є ситуація з експортом цукру. За неможливістю розширити експорт цього продукту в Кабінеті Міністрів України розглядається питання про скорочення посівних площ під цукрові буряки. Для українських експортерів вже втрачений російський ринок збуту цукру, причому в багатьох випадках українські виробники витіснені з ринку не самими росіянами, а західними виробниками.

На особливу увагу заслуговує збільшення ввезення харчових продуктів в Україну. Незважаючи на те, що ринок харчових продуктів повинен регулюватися державою, ввезення молока і молочних продуктів в Україну зріс в 1,9 раза, м'яса і субпродуктів - в 3,4 рази. Можна сказати, що ситуація з м'ясними і молочними продуктами є наслідком масового знищення поголів'я худоби.

Слід звернути увагу на проблеми вітчизняних металовиробників, які виникли через введення протекціоністських заходів урядом США і торговою війною з Росією. Не можна не погодитися з тим, що Росія буде вести торгову війну без серйозних втрат для себе, оскільки український імпорт з Росії має стратегічний характер. Росія може без важливих втрат скоротити обсяг українського експорту на 30-40%.

У 2002 р. був визначений і граничний обсяг експорту сталі та виробів з неї, вище якого починається витіснення української продукції з світових ринків. Без оволодіння конкурентоспроможних видів високотехнологічної продукції подальше зростання українського експорту та збереження великого позитивного сальдо в зовнішньоекономічній торгівлі України будуть проблематичними. В умовах затоварення на світових ринках зарубіжні ринки насамперед закриються перед постачанням стали і металовиробників, випуск яких вже сьогодні значно перевищує споживання.

Скасування ЄС квот на постачання одягу та текстилю з України сприяло позитивним змінам в області. Основним ринком збуту текстилю з України є досить ємний європейський ринок. За 2002 р. спостерігається тенденція до зростання експорту продукції, виготовленої не з давальницької сировини, а із сировини власного виробництва.

2.2 Аналіз імпорту України

Імпорт у 2002 р. товарів в Україну становив 16,9 млрд. дол США і зріс порівняно з 2001 р. на 12% (з 1,8 млрд. дол США). Основний обсяг товарів і послуг імпортувався з країн СНД - 54% і з Європи - 31% (додаток В). Імпорт з країн СНД є значною мірою критичним (енергоносії, сировину) і, отже, його обсяг не буде знижуватися. Можна зробити висновок про те, що український ринок і далі буде залишатися привабливим для закордонного імпортера.

Збільшення імпорту товарів народного споживання на 38% свідчить про те, що, по-перше, після дворічного економічного спаду підвищився платоспроможний попит населення, по-друге, показує неоднозначність структури вітчизняного виробництва: тільки 17% ВВП припадає на товари кінцевого споживання. Через це можливості уряду щодо захисту вітчизняного ринку таких товарів є дуже слабкими. І вдобавок український експорт дуже слабо диверсифікований: понад 50% його обсягу припадає на металургію та хімічну промисловість (додаток Б). Така нераціональна структура українського експорту створює потенційну загрозу для конкурентоспроможності країни. Всі товари, імпортовані Україною в 2002 р., за деякими винятками, можна віднести до категорії критичного імпорту: різноманітні види енергоносіїв, хімічна продукція, машини, механізми і папір. Безпеки економіки країни загрожує також її надмірна відкритість. Будь-які зміни на традиційних ринках збуту, не кажучи вже про глобальні світові кризи, можуть поставити економіку країни на межу знищення.

В Україні все ще не створено резервів виробничих потужностей для гнучкого реагування на кон'юнктуру світового ринку, повільно відбуваються структурні зміни в економіці. Форми зовнішньоекономічної діяльності, структура зовнішньоторговельного обороту країни не відповідають сучасним вимогам. Зберігається надмірна залежність економіки регіонів від зовнішніх постачань енергоносіїв, стратегічної сировини та матеріалів. Існуючий господарський механізм ще недостатньою мірою стимулює розвиток виробництва, орієнтованого на експорт, і виробництва, яке заміщає експорт. Повільно здійснюються процеси диверсифікації і конверсії виробництва. Відсутні альтернативні ринки збуту продукції хімічної, металургійної, машинобудівної та сільськогосподарської галузей.

Подібна ситуація спостерігалася в країнах Північно-Східної Азії, але відмітною особливістю В«азіатських тигрів В»є структура експорту: електроніка, автомобілі, морські судна - товари вищої ступеня переробки, ніж вітчизняний метал і продукція хімічної промисловості.

3 Регулювання ЗЕД в регіоні

3.1 Формування механізму регулювання ВЕС на рівні регіону

Прийняття Верховною Радою України законів "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про іноземні інвестиції "," Про основи створення вільних економічних зон ", Митного кодексу України свідчить про початок практичному переході до принципово нових для України територіальним відносинам в області ВЕС, заснованих на принципах самоврядування територіальних утворень. Суть цього переходу полягає у відмові від бюрократичної організації суспільно-політичного і господарського життя, регламентованої зверху, і в освоєнні демократичних форм в регіонах при вирішенні соціально-економічних питань. Це обумовлюється необхідністю підвищення ефективності регіонального механізму господарювання.

В даний час особливої вЂ‹вЂ‹актуальності набуває питання про конкретний виконанні принципів територіального управління, про створення правових та економічних механізмів по їх реалізації. Розмежування компетенції створить умови для самостійного законотворчості на всіх рівнях територіального самоврядування. Це буде означати відхід від існуючої практики однакового правового регулювання економіки і початок створення в центр...і і на місцях індивідуальних систем законодавчих актів. Правове регулювання господарської діяльності в цих умовах буде мати диференційований характер і багатошарову структуру. В зв'язку з цим доцільно надати нормативним актам обласних Рад та Рад найбільших міст статус місцевих законів.

Після розмежування повноважень за всіма рівнями територіального самоврядування закріплюється своя сфера регулювання і управління соціально-економічної життям. Це дасть їм право самостійно, виходячи з конкретних умов, формувати необхідні органи самоврядування.

Процес самоорганізації на місцях повинен проходити паралельно і у взаємозв'язку з організацією центральних державних органів управління.

Один з найбільш важливих ознак територіального самоврядування - самостійність державного і місцевого бюджетів.

Самостійність місцевих органів передбачає і певну їх автономію в питаннях оподаткування. Мова йде, перш за все, про право вводити місцеві податки, збори та платежі, а також встановлювати ставки та пільги по цих надходженнях. Закон України В«Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування В»передбачає встановлення таких податків, проте практично місцеві податкові системи не відпрацьовані.

Одним з визначальних принципів територіального самоврядування є право власності на частину державного майна та природних ресурсів. У загальному вигляді це закріплено в Законах України В«Про власністьВ», В«Про економічну Декларації про державний суверенітет України В»та інших законодавчих актах.

Визнання багаторівневого і багатосуб'єктна характеру власності повинно вести до кардинальної зміни економічної і соціальної ролі регіонів, до їх утвердженню в якості рівноправних суб'єктів господарювання, яким притаманні і свої економічні інтереси, спрямовані на відтворення факторів життя та праці у регіональному розрізі виробничої та соціально-економічної структури суспільства, на задоволення моральних і духовних потреб жителів регіону за допомогою ефективного територіального господарювання.

Реалізація регіональних інтересів пов'язана з використанням місцевих факторів економічного і соціального розвитку: раціональному використанні матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, якими розташовує дана територія; вдосконаленням регіонального механізму господарювання; охороною навколишнього середовища; рішення в рамках відповідного територіального утворення соціальних проблем.

Незважаючи на зростаючу увагу до проблем регіонів, до цих пір по-справжньому ще не створена необхідна теоретична база, що відображає особливості поточного етапу та перспективи розвитку українського суспільства. Все це не може не відбитися на практичні заходи щодо вдосконалення регіонального господарювання.

Комплекс законів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, прийнятих і виданих у 1990-1995 рр.. у сфері зовнішньоекономічної діяльності, націлений на її активізацію шляхом децентралізації та демократизації, а також лібералізації цього процесу.

Незважаючи на очевидну часом непослідовність кроків, все посилюється інтерес виробників продукції до прямого виходу на світовий ринок, що обумовлює необхідність регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств з усього кола питань на рівні регіону. В обласних центрах України створені Управління зовнішньоекономічних зв'язків. У окремих підприємств і регіонів України, Донбасу зокрема, шанси для ефективного прямого ділового спілкування з підприємствами та адміністративними одиницями зарубіжних країн значно вище, ніж у централізованого комплексу України в цілому.

3.2 Реєстрація зовнішньоекономічних договорів

В даний час одним з напрямків регулювання зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні є; реєстрація обласними управліннями зовнішньоекономічних зв'язків окремих видів договорів (контрактів) суб'єктів підприємництва. Реєстрація здійснюється на підставі Указу Президента України від 7.11.1994. В«Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (Контрактів) в Україні В». У відповідності з ним реєстрації регіональними управліннями зовнішньоекономічних зв'язків підлягають договори (контракти) на суму до 1.5 млн. дол США, предметом яких є:

• товари, експорт (імпорт) яких здійснюється на підставі міжнародних договорів України про торговельно-економічне співробітництво, укладених від імені Уряду та центральних органів державної виконавчої влади України;

• товари, відносини з реекспорту регулюються чинним законодавством України та міжнародними договорами України;

• товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України передбачено добровільне обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

• товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;

• товари походженням з України, імпорт яких до інших країн квотується, контингентується, ліцензується відповідно

•

• договору (контракту).

Висновок

1.

2. представництва.

3. фірм-конкурентів.

Пріоритетними напрямами

- зміна областей;

4.

5.

6. У рамках

-

-

- товарних ринків;

зовнішньоекономічної діяльності.

7. На рівні

-

-

-

-

---

Вернуться назад