DataLife Engine > Версия для печати > Масова комунікація в сучасному суспільстві

Введення

Нова філософія менеджменту - це корпоративна філософія в рамках В«відкритого суспільстваВ», члени, соціальні групи і спільності якого соціально відповідальні і контролюють соціальні процеси на основі правди, доступу до знання і інформації У силу цього в ефективному управлінні приймаються голосні рішення і, відповідно, переважають ненасильницькі переконуючі способи гармонізації груп інтересів. Практичним інструментом реалізації даної філософії є вЂ‹вЂ‹ПР-діяльність як частина управління будь організованою формою діяльності: виробничої і комерційної, державної і муніципальної, освітньої та громадської і т.д. З її допомогою розробляється і реалізується стратегія комунікацій з громадськістю; професійно і компетентно надається допомога керівництву організації при прийнятті управлінських рішень з орієнтацією на настрої та можливі відповідні реакції громадськості при починанні будь-якої справи; змінюється масове свідомість, завойовується авторитет, репутація та довіра; здійснюється боротьба з чутками, недовірою, антирекламного діями конкурентів та ін Тим самим межі ефективного управління розширюються до служіння інтересам громадськості, продуктивно співвідносячи корпоративні і приватні інтереси.

В останні роки одночасно зі зростанням ролі маркетингу збільшилася роль маркетингових комунікацій. Недостатньо мати хороші продукти та послуги. Для збільшення обсягів їхніх продажів і отримання прибутку потрібно донести до свідомості споживачів вигоди від використання продуктів і послуг. Маркетингові комунікації дозволяють здійснити передачу повідомлень споживачам з метою зробити продукти і послуги компаній привабливими для цільової аудиторії. Дійсно, ефективні комунікації зі споживачами стали ключовими факторами успіху будь-якої організації.

Специфіка масових комунікацій

Масова комунікація як різновид людського спілкування безумовно володіє певними специфічними особливостями, які накладають свій відбиток на сам процес спілкування і на його структурні компоненти. Як і в будь-якому вигляді спілкування, тут можна виділити наступні компоненти:

- комунікатор, тобто той, хто говорить, хто повідомляє інформацію;

- аудиторія (реципієнти), тобто ті, кому кажуть, кому повідомляють інформацію;

- повідомлення - що саме говорять, сама інформація;

- канал, тобто технічний засіб, за допомогою якого здійснюється передача повідомлення.

Слід підкреслити особливу роль каналу в масовій комунікації, так як саме опосередкованість спілкування технічними засобами задає, зумовлює основні специфічні особливості масової комунікації як різновиду людського спілкування [1].

В чому суть цих особливостей і чому вони визначаються саме опосередкованість спілкування технічними засобами? Тут, по-перше, треба відзначити той факт, що саме використання технічних засобів передачі інформації перетворює людське спілкування в масове, оскільки це дає можливість одночасно включати в процес спілкування величезні маси людей найрізноманітніші соціальні групи і спільності. Це призводить до того, що за допомогою засобів масової комунікації фактично спілкуються не окремі люди, не окремі особистості, а великі соціальні групи. Інакше кажучи, масова комунікація - це перш все спілкування великих соціальних груп з усіма випливаючими звідси соціальними і психологічними наслідками.

Міжгрупове спілкування по багатьом параметрам відрізняється від міжособистісного, хоча і найтіснішим чином з ним пов'язано. Адже міжгрупове спілкування фактично реалізується в основному через міжособистісне спілкування представників окремих груп наприклад національних, демографічних та ін, а в масовій комунікації воно здійснюється через индивидуализированную презентацію повідомлень і міжособистісну форму їх сприйняття. Опис масової комунікації як особливої вЂ‹вЂ‹форми соціального взаємодії, реалізується в контакті індивідуального і суспільного свідомості, можна, на наш погляд, віднести і до інших форм міжгрупової спілкування.

Не ставлячи своїм завданням розгляд всіх соціально-психологічних характеристик міжгрупового спілкування, обмежимося аналізом специфіки міжгрупового спілкування лише в умовах масової комунікації. Підхід до неї не як до спілкування суспільства в Загалом з окремими 'членами або малими групами всередині його, а як до спілкування великих соціальних груп зустрічається в літературі дуже рідко, причому без детального опрацювання. Разом з тим даний підхід дає можливість краще зрозуміти соціально-психологічні особливості масової комунікації за рахунок віднесення їх до системи міжгрупових соціально-психологічних явищ. В той же час конкретний аналіз масової комунікації з цих позицій може сприяти розробці проблем міжгрупового спілкування в більш широкому плані.

Однією з відмінних особливостей масової комунікації, яка витікає з міжгрупового характеру цього виду спілкування, є її яскраво виражена соціальна спрямованість [2] . Якщо міжособистісне спілкування в залежності від ситуації може мати або соціальну, або індивідуально-особистісну спрямованість, то в масовій комунікації - це завжди соціально-орієнтоване спілкування, в якій би персоналізованої формі воно не виступало, бо це завжди повідомлення не для однієї конкретної людини, а для великих соціальних груп, для маси людей.

Технічні засоби дають людям можливість передавати колосальні обсяги інформації. Здійснення цього процесу немислимо без належної організації та управління. Інакше кажучи, спонтанно, стихійно неможливо ні збирати цю інформацію, ні обробляти її, ні забезпечувати її поширення. Отже, використання технічних засобів призводить до того, що спілкування в умовах масової комунікації обов'язково має організований характер. В протилежність міжособистісному спілкуванню, де в залежності від обставин присутні і стихійні, спонтанні, і організовані форми, масова комунікація не може існувати поза організованих форм, як би різноманітні вони не були.

Діяльність засобів масової комунікації організується і управляється спеціальними установами - редакціями газет, радіо, телебачення, інакше кажучи, соціальними інститутами, які в кінцевому підсумку реалізують інтереси тієї чи іншої соціальної групи, і перш за все соціальні інтереси правлячих класів суспільства. У цьому інституціональному характері масової комунікації також знаходить відображення той факт, що масова комунікація є по суті спілкуванням великих соціальних груп.

Наступна важлива особливість масової комунікації полягає в тому, що через опосередкованості технічними засобами в ній відсутній прямий, безпосередній контакт комунікатора і аудиторії. Інакше кажучи, у масовій комунікації відсутня безпосередня зворотній зв'язок.

Ми виявляємо тут прояв діалектичного протиріччя: подолання часу і простору досягається в масовій комунікації за рахунок втрати одного з найцінніших якостей міжособистісного спілкування, а саме можливості відразу в процесі спілкування побачити, відчути і зрозуміти безпосередню реакцію партнера по спілкуванню на свої слова і поведінку.

А чому так важлива ця безпосередня зворотній зв'язок для людського спілкування? Вона потрібна перш за все для досягнення взаєморозуміння. Побачивши по реакції партнера, чи розуміє він повідомлення, чи згоден він з ним, комунікатор може в ході спілкування скорегувати своє повідомлення, роз'яснити незрозуміле, використовувати додаткові аргументи, тобто зробити своє повідомлення більш переконливим і дієвим. В умовах масової комунікації комунікатор позбавлений такої можливості. При всьому досконало технічних засобів комунікатору неможливо в процесі свого виступу побачити одночасно сотні, тисячі, а то і мільйони своїх читачів, слухачів і телеглядачів. Для нього залишається єдина можливість: представляти свою аудиторію лише подумки.

Не можна сказати, що в масовій комунікації взагалі відсутня будь-яка зворотна зв'язок. Вона, безумовно, є. В окремих с...пеціальних радіо-і телепередачах В«Прямого ефіруВ» комунікатор має можливість отримати безпосередню зворотний зв'язок від окремих реципієнтів по ходу передачі в основному у вигляді телефонних дзвінків до редакції або показу телекадрів з їх питаннями та репліками. Однак у загальному обсязі програм їх вельми немнoгo і можливості цих передач обмежені. З багатотисячної аудиторії в прямий ефір практично можуть вийти лише поодинокі реципієнти, які далеко необов'язково адекватно представляють всю аудиторію. Отже, такого роду зворотний зв'язок при всій її значущості носить досить обмежений характер, і її не можна вважати типовою для масової комунікації. Основною тут є відстрочена зворотний зв'язок, тобто та, яка має місце не в процесі спілкування комунікатора з аудиторією, а лише після закінчення передачі або прочитання повідомлення.

Треба відзначити і таку особливість спілкування в умовах масової комунікації, як підвищену вимогливість до дотримання прийнятих у суспільстві норм спілкування по порівнянні з міжособистісним спілкуванням. Це диктується тим, що передавані повідомлення повинні бути максимально чіткими та зрозумілими для найширшої аудиторії. Крім того, відсутність безпосереднього зворотного зв'язку, як правило, не дає можливості відразу помітити і виправити допущену застереження чи помилку.

Комунікатор набуває в масовій комунікації як би колективний характер. Це пояснюється, по-перше, тим, що в спілкуванні великих соціальних груп, ніж, по суті, є масова комунікація, кожен комунікатор, усвідомлює він це чи ні, об'єктивно виступає не тільки і не стільки від свого імені, скільки від імені групи, яку він представляє.

Величезні розміри аудиторії і соціальна спрямованість масової комунікації настійно вимагають того, щоб комунікатор при всій своїй індивідуальності суворо дотримувався прийняті в даному суспільстві норми спілкування. Необхідність обліку перерахованих особливостей масової комунікації призводить до того, що в підготовці повідомлення до виходу в світ беруть участь не тільки сам комунікатор, але й багато працівників редакцій. Їхнє завдання полягає в тому, щоб відредагувати, тобто упорядкувати повідомлення комунікатора: а) за змістом з тим, щоб воно відповідало соціальним інтересам тих груп або шарів, які представляють даний орган масової комунікації, і б) за формою - щоб повідомлення комунікатора відповідало мовним нормам, а також специфічним вимогам відповідного технічного каналу, оскільки кожен канал вимагає своєї стилістики.

Вельми своєрідна в масовій комунікації і аудиторія. В першу чергу слід відзначити такі суттєві характеристики аудиторії, як її величезні розміри і неорганізований, стихійний характер [3] . Звідси випливає невизначеність її кордонів і величезна різноманітність соціального складу. Комунікатор під час підготовки і передачі повідомлення ніколи не може точно знати, який розмір його аудиторії і з кого вона складається. Це робить для нього аудиторію анонімної, що створює йому чимало складностей.

Інша важлива особливість аудиторії полягає в тому, що в момент сприйняття повідомлення ця аудиторія роз'єднана найчастіше на невеликі групи. Повідомлення масової комунікації В«без стукуВ» входять в будь будинок, і їх сприймають, як правило, у сімейному колі або в колі друзів, знайомих і т. д., причому ці групи можуть знаходитися як поруч, в одному місті, так і за десятки тисяч кілометрів один від одного.

Що стосується повідомлень масової комунікації, то їх в першу чергу характеризують такі ознаки, як публічність, універсальність (включення в них самою різноманітної інформації), соціальна актуальність (актуальність змісту для великих соціальних груп), а також періодичність інформації.

Опосредованность спілкування технічними засобами надає масової інформації як би односпрямований характер, тобто тут комунікативні ролі комунікатора і аудиторії в процесі спілкування залишаються в основному незмінними (на відміну від міжособистісного спілкування лицем до лиця, де зазвичай під час розмови відбувається почергове зміна цих ролей).

Величезні і все зростаючі потоки повідомлень, переданих різними засобами масової комунікації, роблять процес сприйняття, розуміння та оцінки їх все більш складним. Разом з тим, як справедливо підкреслюють багато дослідників, з ускладненням структури зовнішнього світу, з прискоренням відбуваються в ньому процесів людина все більше залежить від масової комунікації, яка створює для нього свого роду В«другу реальністьВ». Все це призводить до такої особливості масової комунікації, як її В«двоступінчастий характерВ».

Велику роль в масовій комунікації відіграють процеси сприйняття, тобто перцептивна сторона спілкування . Специфіка цих процесів тут полягає насамперед в тому, що феномени міжгрупового сприйняття можуть виникати і без безпосередньої взаємодії представників цих груп. Так В«друга реальність В», яку створює масова комунікація, в психологічному плані як б замінює досвід безпосередньої взаємодії з представниками інших спільнот і тим самим опосередковує процеси міжгрупового сприйняття в спілкуванні великих соціальних груп. Далі, через відсутність безпосереднього зворотного зв'язку комунікатор позбавлений можливості сприймати своїх реципієнтів в процесі спілкування. Крім того, в ряді каналів масової комунікації реципієнти можуть судити про комунікатор або тільки по тексту повідомлення (газети і журнали, як правило, не публікують портретів авторів текстів), або тільки по тексту і голосу комунікатора (радіо). Лише телебачення в більшому ступені наближає умови спілкування до міжособистісного, коли можна й бачити й чути комунікатора, але й тут процес спілкування залишається в основному односпрямованим. Предметом соціально-психологічних досліджень перцептивної сторони масової комунікації виступають відповідно процеси і структура сприйняття текстів повідомлень, особистості комунікатора, соціально-психологічних характеристик аудиторії.

Вельми своєрідно проявляється в масовій комунікації і взаємодія комунікатора і аудиторії, тобто інтерактивна сторона спілкування . Через опосередкованості технічними засобами комунікатор і аудиторія не мають тут безпосереднього контакту. Це може створити враження, що в масовій комунікації ми маємо справу лише з одностороннім впливом, а не взаємодією, що тут неможливо говорити про інтерактивну стороні спілкування як фіксуючою не тільки обмін знаками, за допомогою яких змінюється поведінку іншого партнера, але і організацію спільних дій, що дозволяють групі реалізувати деяку загальну для її членів діяльність. Разом з тим, на наш погляд, проявом інтерактивної сторони спілкування в масовій комунікації можна вважати наявність відстроченої зворотного зв'язку, головним чином у вигляді відгуків аудиторії на ті чи інші повідомлення, а також відповідних відповідних дій В«колективних комунікаторівВ» (авторів, редакторів, редколегій і т. д.). Інакше кажучи, у масовій комунікації окремі фази взаємодії комунікатора і аудиторії роз'єднані у просторі та часі, але вони реально існують.

Беручи участь у зворотному зв'язку, реципієнти як би вносять свої індивідуальні та групові вклади у вдосконалення масової комунікації як масово-комунікативної діяльності, наприклад у поліпшення виконання нею своїх соціальних та соціально-психологічних функцій. Крім того, інтерактивну сторону масової комунікації можна угледіти, на наш погляд, і в тому, що остання створює широкі можливості для взаємодії різних великих соціальних груп на рівні спілкування, а це може в свою чергу створювати передумови для їх взаємодії і на діяльнісному рівні в різних формах, наприклад таких, як участь у різних соціальних рухах, політичних кампаніях і т. д. Предметом соціально-психологічного дослідження тут може виступати аналіз зворотного зв'язку від аудиторії і реагування на неї комунікатора.

Інтерактивна сторона масової комунікації стає особливо значущою саме в умовах соціалі...стичного суспільства, демократії та гласності, де ставлення засобів масової інформації до аудиторії знаменує собою можливість і реальність діалогу, заснованого на ідеях соціального рівноправ'я і визнання корінних інтересів трудящих і де аудиторія виступає не як В«пасивний одержувачВ» інформації, а як активний партнер по спілкуванню, зацікавлений в рішенні не тільки особистих, а й великих суспільних проблем.

Всі три сторони масової комунікації (інформаційна, перцептивна і інтерактивна) тісно взаємопов'язані.

Зміст соціальних функцій масової комунікації визначається конкретними соціально-економічними умовами і залежить в першу чергу від інтересів тих класів, тих соціальних груп, які володіють засобами масової комунікації.

При класифікації конкретних соціальних функцій масової комунікації дослідники в різних поєднаннях зазвичай виділяють наступні: [4]

- поширення знань про дійсність, інформування,

- соціальний контроль і управління,

- інтеграція суспільства та його саморегуляція,

Крім

Потреби

Отже, соціальних функцій.

Важливість Серед Закономірно рівні. функціями.

На У цьому комунікації:

Психологічні масової комунікації. приналежності.

еквівалента. матеріально-технічних засобів. організації. Дана можливостями.

При цьому головним критерієм

3. організації.

6. управління. діяльності. зв'язку.

сфері суспільних відносин. В Однак управління.

В узагальненому

інші.Єльне, дозволяє виявити можливості удосконалення процесу комунікації з метою підвищення його ефективності. Тому необхідний аналіз деяких комунікаційних схем для застосування їх властивостей і особливостей в рекламних повідомленнях.

Модель Романа Якобсона (лінгвістична). Кожному елементу схеми відповідає певна функція, виконувана мовою:

1) емотивна - вираження ставлення мовця (адресанта) до того, що він говорить;

2) конативний - лінгвістичні вирази, спрямовані на адресата (наказова форма);

3) Фатическая - підтримання контакту;

4) поетична - увага до форми повідомлення;

5) метаязиковой - використання коду в передачі інформації;

6) референтна - контекст повідомлення;

7) креативна - використання творчого моменту при комунікації.

Схема може бути спрощена визначенням Ж. Дюбуа: В«Повідомлення - це не що інше, як результат взаємодії п'яти чинників: відправника, одержувача, що входять в контакт за допомогою коду з приводу референта В». За допомогою цих схем легко описати процес комунікації в рекламі і проаналізувати внесок кожного елемента схеми на будь-який з його стадій.

Модель Миколи Єршова (театральна). Для театральних вистав необхідно саме спільне дію всіх вхідних в його склад елементів: слова, дії, міміка, музика, декорації і т. д. Тобто В«для спільної роботи необхідно ясно розуміти один одного. Не можна говорити на різних мовах, коли створюється єдине, в іншому випадку споруду чекає доля Вавилонської вежі В»(Н. Єршов). У цьому плані режисер - це професіонал, який здійснює переклад з мови автора на мову міміки, жестів. При створенні рекламного повідомлення важливо пам'ятати про єдиному контексті для всіх елементів схеми.

Модель Чарльза Морріса (прагматична). Мова в повному семіотичному значенні цього терміна являє собою будь міжособистісний набір знакових засобів, вживання яких задається синтаксичними, семантичними і прагматичними правилами. Прагматика розробляє проблему відносини знаків до їх користувачам. Це відношення є цікавим для вирішення завдань реклами та PR-акцій Паблік Рілейшнз (ПР).

Модель Зигмунда Фрейда (психоаналітична). У комунікації важливо враховувати підсвідомість людини. Цивілізація придушувала інстинкти, в основному сексуального властивості, в силу їх анормальну з точки зору культурних норм. Вони витіснили в несвідому область психіки. Неусвідомлюване самою людиною являє вигіднішу середовище для приміщення туди необхідних для комунікатора повідомлень. Проблематика реклами та акцій ПР неминуче повинна спиратися на аксіоматику поведінки людини, закладену на самому глибинному рівні. Цікаво, що на несвідомому побудована модель комунікації психоаналітика Жака Лакана, який вніс у схему елемент зворотного зв'язку і вплив на процес комунікації помилок, обмовок, забудькуватості. Звернув увагу на роль невербаліки (жести, гримаси, міміка і т. д.).

Модель Карла Густава Юнга (архітіпіческая). Несвідоме - безбережна історична скарбниця. Людина анатомічно зберігає своє минуле. В«У людини є здатність, яка для колективу є наїценнейший, а для індивіда - наівреднейшей - це наслідування. Без цього неможливі масові організації, держава, суспільний порядок. Не закон створить порядок, а наслідування, в поняття якого входять також сугестивність, сугестивність і духовне зараження В».

Реклама і ПР ефективно використовують стереотипні уявлення (Зокрема архетипи, наприклад, матері, батька, батьківщини, друга і т. д.).

Модель Олексія Олексійовича Ухтомського (домінантна). Діяльність людини багато в чому визначається домінантою - стійким осередком в корі головного мозку. Домінанта як магніт притягує все роздратування, які живлять її. Домінантні люди рухаються однією ідеєю, працюють на неї, надихаються нею. Це вчені, поети, художники і композитори, монахи і шукачі істини, тепер ще рекламісти.

Модель Івана Львовича Викентьева (стереотипна). Уолтер Ліпман в 1922 році вперше ввів термін В«стереотипВ». Стереотип - це інерція мислення. У літературі можна зустріти подібні поняття: установка, потреба, бажання, мотив, патерн, образ, імідж, прогнозоване очікування і т.п.

Властивості стереотипів:

стереотип, як і домінанта, робить вплив на рішення клієнта, але робить цей процес нелогічним для зовнішнього спостерігача; починаючи будь-яку рекламну кампанію потрібно визначити стереотипи до товару;

стереотип більш конкретний, чим потреба. Це зовсім визначене ставлення до товару, явищу, потоку інформації;

стереотипи відносяться до світу думок, почуттів, тобто до сфери ідеального, але їхній вплив на реальність величезна.

Типи стереотипів:

стереотип мислення: поет - А. С. Пушкін, зима - сніг, фрукт - яблуко і т. д.; вічні стереотипи: переміг - програв (життя - смерть, багатий - Бідний і т. д.), розвиток - заборона (свій - чужий, за - проти і т. д.).

Використовуючи стереотипи в рекламі, рекламодавець може бути впевнений, що решта клієнт домисли, докаже в своїх образах сам. Аналіз стереотипів клієнтів не тільки дозволяє коригувати їх у рекламі, але і вимагає врахування можливого виникнення негативних стереотипів при контакті з рекламним зверненням, тим більше, що стереотипи рекламодавця можуть відрізнятися від стереотипів клієнтів.

Модель Жанна Бодріярда. Логіка впливу комунікації називайся В«логікою Діда Мороза В». За цією схемою товар при покупці виступає як турбота фірми про наш благополуччі. вЂ‹вЂ‹

Головне, що покупець починає вірити в це, він щасливий, він персоніфікований. А сама покупка відходить на другорядний план. В даному випадку широка реклама усуває психологічну нестійкість: покупцеві вже не потрібно придумувати мотивацію для покупки. Реклама як сновидіння фіксує потенціал уявлюваного і дає йому вихід. Поступово людина позбавляється можливості формувати свій вибір. Так функціонує масову свідомість. Рекламні знаки тут те саме створеної легендою.

Модель Клода Шеннона (математична). Побудована схема може називатися технічної з точки зору логіки передачі інформації. Шеннон виділив три рівня комунікації: технічний, семантичний, ефективності, пов'язані з представленими елементами схеми.

Кожна з представлених моделей може бути обрана в Як прототип для формування рекламної комунікації, але ще більше цікавим може 'бути об'...єднання кількох моделей/в одну для повноти пізнання комунікаційного процесу.

Комбінована модель комунікації передбачає об'єднання останніх двох моделей з додаванням зворотного зв'язку зі споживачем і його відповідної реакції. Рекламне звернення - це закодоване уявлення інформації відправника-комунікатора одержувачу, що має конкретну форму (текстову, візуальну, символічну і т. д.) і надходить до адресата за допомогою конкретного каналу комунікації.

Моделювання рекламного повідомлення полягає в кодуванні інформації, яку відправник (рекламодавець) відправляє адресату (Потенційному споживачеві), причому контактом вважається досягнення посланим сигналом одного адресата.

Очікувана відповідна реакція - це набір відгуків одержувачів після контакту з повідомленням. Купівля рекламованого товару - ідеальний результат впливу рекламного повідомлення. Часто процес ухвалення рішення про покупці проходить кілька стадій і вимагає тривалої підготовки покупця, тому багато рекламні звернення націлені на переклад з однієї стадії в іншу, ближчу до покупки. Основні етапи підготовки до покупки: відсутність інформації, знайомство, знання, формування переваги, спонукання до дії - купівля, повторна купівля. [9]

Зворотній зв'язок - інформація від одержувача для відправника. Це може бути звернення за додатковою інформацією,, опробування рекламованого товару, впізнавання марки товару. На даному етапі важливо контролювати і усувати по можливості перешкоди, що виникають в процесі комунікації. Всі можливі перешкоди діляться на фізичні (псування щита, друкарські помилки, відсутність електроенергії), психологічні (помилки в кодуванні-декодуванні), семантичні (невизначеність і множинність тлумачення інформації щодо обсягів рекламованого товару, маркам товару і т. д.).

Максимально сприятлива зворотна реакція - це вчинення покупки пробної, а потім і повторної. Але покупка - результат тривалого процесу прийняття рішення про неї. Комунікатор повинен знати, на якій стадії знаходиться цей процес.

Купівельна готовність проходить шість стадій: поінформованість, знання, прихильність, перевага, переконаність, здійснення покупки. У кожній з них вибір рекламних звернень, їх частоти та тривалості впливу індивідуальний.

Кожен з покупців проходить, як правило, всі ці стадії, які можна звести до трьох психологічних станів: когнітивному (Поінформованість, знання), емоційному (прихильність, перевагу, переконаність) і поведінковому (здійснення покупки). Правильне виявлення психологічного стану потенційного клієнта зумовлює можливо високий ефект реклами. Отже, психологічні фактори необхідно розглядати детально в послідовності зростання емоційного напруження і готовності до дії.

Вибір звернення спирається на модель відповідної реакції цільової аудиторії. Реклама повинна в ідеалі привернути увагу, утримати інтерес, збудити бажання, спонукати до здійснення дії. Ця модель скорочено позначається AIDA (за першими літерами еквівалентів англійських слон: увага, інтерес, бажання, дія). Створення звертання - це рішення трьох проблем: зміст, структура, форма повідомлення. Ці проблеми продуктивно розв'язуються за допомогою технології використання спеціальних знань і прийомів моделювання рекламних повідомлень.

Висновок

Процеси комунікації в організації необхідно враховувати для успішної діяльності підприємства або фірми. Існують різні форми комунікаційних процесів в організації. У цій роботі був досліджений такий вид процесу комунікації, як маркетингова комунікація. Даний процес відіграє визначальну роль як у просуванні продукції даної організації на ринку, так і у формуванні іміджу підприємства або фірми.

Тенденція до інтегрування маркетингових комунікацій, тобто спільне використання реклами, паблік рилейшнз, стимулювання збуту, прямого продажу, комунікацій у місцях продажу і подієвого маркетингу з іншими елементами комплексу маркетингу - одне з найбільш значних маркетингових досягнень 90-х років.

Реклама пов'язана з використанням або засобів масової інформації-газет, журналів, радіо, телебачення та інших (наприклад, рекламних щитів), або із прямим зверненням до покупця за допомогою поштових відправлень.

Паблісіті - як і реклама, - це не персональне звернення до масової аудиторії, але, на відміну від реклами, компанія за це не платить. Паблісіті зазвичай відбувається в формі повідомлення новин, або коментарів редактора в пресі про продукти або послуги компанії. Ці відомості або коментарі отримують безкоштовне газетне місце або ефірний час, оскільки представники засобів масової інформації вважають цю інформацію своєчасної або корисної для своєї читає і телевізійної аудиторії. Поступово маркетологи дійшли висновку, що доцільно використовувати більш широкий арсенал засобів зв'язків з громадськістю (паблік рилейшнз), ніж паблісіті. Тому третім елементом комунікаційного комплексу стали вважати паблік рілейшенз, а пабліситі включили до його складу.

Можна сформулювати актуальну нині стратегію розвитку PR-діяльності в російських умовах. Вона полягає в створенні свого роду "майданчиків" узгодження, на яких може бути відпрацьований стійкий культурний механізм узгодження. Така високоморальна місія розвиненою PR діяльності та її внесок у формування і розвиток цивілізованих відносин в Росії.

Підводячи підсумки вищевикладеному, хочеться ще раз відзначити важливість процесів комунікації в організації, до яких також відноситься ділова бесіда, ділові переговори та наради, ділові дискусії та вміння працювати з діловою перепискою. Все це дуже великі питання. У своїй роботі я загострив увагу на визначенні комунікаційного процесу, розглянув найпоширеніші комунікаційні схеми і канали.

І в Наприкінці хочеться ще раз підкреслити, що ефективність діяльності фірми у всіх аспектах (управління персоналом, організації та стимулюванні збуту) прямо пропорційна ефективності комунікаційних процесів в Public Relation

Список використовуваної літератури

1. Армстронг М. Практика управління людськими ресурсами: навч. /М. Армстронг; пер. з англ. під ред. С. К. Мордовина, 2009. - 848 с.

2. Березкіна О. П. Політичний консалтинг: навч. /О. П. Березкіна, 2008. - 336 с.

3. Біанкі В. А. Прибрати конкурента: PR-атака/В. А. Біанкі, А. І. Серавін, 2007. - 240 с.

4. Векслер А. Ф. PR для російського бізнесу [Текст]/А. Ф. Векслер, 2006. - 232 с.

5. Володько В. Ф. Основи менеджменту [Текст]: навч. посібник/В. Ф. Володько, 2006. - 304 с.

6. Ворошилов В. В. Журналістика: навч. /В. В. Ворошилов, 2009. - 496 с.

7. Гундарін М. В. Книга керівника відділу PR: практичні рекомендації/М. В. Гундарін, 2009. - 336 с.

8. Касьянов Ю. В. PR-кампанія своїми силами [+ CD]/Ю. В. Касьянов, 2009. - 192 с.

9. Кондратьєв Е. В. Зв'язки з громадськістю: навч. посібник/Е. В. Кондратьєв, Р. Н. Абрамов; ред. С. Д. Рєзнік, 2007. - 432 с.

10. Кондратьєв Е. В. Зв'язки з громадськістю [Текст]: навч. посібник/Е. В. Кондратьєв, Р. М. Абрамов, 2005. - 432 с.

11. Левінсон Дж. Партизанський маркетинг. Ласкаво просимо в маркетингову революцію! /Дж. Левінсон, П. Хенлі; пер. з англ. С. Жильцов, 2006. - 192 с.

12. Лисікова О. В. Іміджелогія та паблік рілейшнз в соціокультурній сфері: навч. посібник/О. В. Лисікова, Н. П. Лисікова, 2006. - 168 с.

13. Мазілкіна Є. І. Умови успішного просування товару: практ. посібник/Є. І. Мазілкіна, 2008. - 172 с.

14. Марков А. П. Проектування маркетингових комунікацій. Рекламні технології. Зв'язки з громадськістю. Спонсорська діяльність: навч. посібник/А. П. Марков, 2006. - 543 с.

15. Марконі Дж. PR: повне керівництво [Текст]/Дж. Марконі; під заг. ред. Б. Л. Єрьоміна, 2006. - 256 с.

16. Мейтленд Я. Робоча книга PR-менеджера/Я. Мейтленд; пер. з англ. В. Єлізарова, 2008. - 176 с.

17. Музикант В. Л. Формування бренду засоб...ами PR і реклами [Текст]: навч. посібник для вузів/В. Л. Музикант, 2006. - 606 с.

18. Пономарьов Н. Ф. Зв'язки з громадськістю: соціально-психологічні аспекти: навч. посібник/Н. Ф. Пономарьов, 2008. - 208 с.

19. Резепов І. Ш. Психологія реклами та PR : Навч. посібник/І. Ш. Резепов, 2008. - 224 с.

20. Теорія і практика зв'язків з громадськістю: навч. /В. Н. Филлипов [и др.], 2009. - 240 с.

21. Шарков Ф. І. Паблік рілейшнз: навч./Ф. І. Шарков, 2009. - 332 с.

22. Шарков Ф. І. Політичний консалтинг (Спеціалізація курсу "Консалтинг в зв'язках з громадськістю"): навч. посібник/Ф. І. Шарков, 2008. - 460 с.

23. Шарков Ф. І. Правове регулювання комунікаційної діяльності: у рекламі, зв'язках з громадськістю, журналістиці: навч. посібник/Ф. І. Шарков, 2008. - 324 с.

24. Шарков Ф. І. Реклама і зв'язки з громадськістю: комунікативна та інтегративна сутність кампаній [Текст]: учеб. посібник/Ф. І. Шарков, А. А. Родіонов, 2005. - 304 с.

25. Шевчук Д. А. Рекламна справа: конспект лекцій/Д. А. Шевчук, 2007. - 192 с.

[1] Володько В. Ф. Основи менеджменту [Текст]: навч. посібник/В. Ф. Володько, 2006. - С.112.

[2] Марков А. П. Проектування маркетингових комунікацій. Рекламні технології. Зв'язку з громадськістю. Спонсорська діяльність: навч. посібник/А. П. Марков, 2006. - С.146.

[3] Марков А. П. Проектування маркетингових комунікацій. Рекламні технології. Зв'язку з громадськістю. Спонсорська діяльність: навч. посібник/А. П. Марков, 2006. - С.299.

[4] Пономарьов М. Ф. Зв'язки з громадськістю: соціально-психологічні аспекти: навч. посібник/Н. Ф. Пономарьов, 2008. - С.22

[5] Пономарьов М. Ф. Зв'язки з громадськістю: соціально-психологічні аспекти: навч. посібник/Н. Ф. Пономарьов, 2008. - С.27.

[6] Резепов І. Ш. Психологія реклами та PR: навч. посібник/І. Ш. Резепов, 2008. - 224 с.

Теорія і практика зв'язків з громадськістю: навч. /В. Н. Филлипов [и др.], 2009. - С.91.

[7] Марков А. П. Проектування маркетингових комунікацій. Рекламні технології. Зв'язки з громадськістю. Спонсорська діяльність: навч. посібник/А. П. Марков, 2006. - С.309.

[8] Шевчук Д. А. Рекламна справа: конспект лекцій/Д. А. Шевчук, 2007. - С.19.

[9] Векслер А. Ф. PR для російського бізнесу [Текст]/А. Ф. Векслер, 2006. - С.140.

Вернуться назад