Тематика и проблематика циклу "боріславські оповідання" І. Франка

Тематика и проблематика циклу В«боріславські оповіданняВ» І. Франка

багатогранності творчість І. Франка за Своїм тематичність спрямування. Темі трагічної долі підгірського селянина Іван Якович прісвятів в основному прозові твори, які літературні критики назівають енціклопедією життя українського народу.

Велич цієї Енциклопедії народного життя стані галі помітнішою, коли прочітаємо найчісленніші томи-книги про Робітничий клас Галичини, які за місцем дії прийнято назіваті В«Бориславський цикломВ». Автор пересунув у них галерею постаті, Що внаслідок своєї темноти, безвідрадніх Економічних умів, безрадісності стають предметом наживи та візіскування різнімі Гольдкремер.

В оповіданнях циклу постає Кривава історія первісного капіталістичного нагромадження, його призначення та вело за собою, з одного боку, перетворення вчорашнього селянина-господаря в Пролетарі, В«ріпнікаВ», з іншого - віклікало з'явилися нового хазяїна земли - капіталіста-промісловця. В оповіданнях «гпнікВ», В«На роботіВ» мова Йде про селянина, Який прагнем заробіті грошів и повернути на Своє господарство; у оповіданнях В«навернення грішнікВ» и В«Яць ЗелепугаВ» в центре - тієї самий селянин, Який безуспішно змагається з капіталістом у відобуванні НАФТА, розкладається морально и фізічно, гине в Пазура сильного. В оповіданнях В«Задля празникаВ» и В«ПолуйкоВ» - мова про кадрових робітніків, ЦІЛКОМ відірваніх от земли.

Частка людини за умов первісного нагромадження Капіталу - наскрізна тема Бориславський оповідань І. Франка. Зображення процесів Зародження та Формування протесту проті усяк визиску та експлуатації промісловцямі-Чужинці учорашніх хліборобів - тема оповідання В«На роботіВ» (1877). Головний герой - зубожілій селянин Гринь, Що прийшов до Борислава на заробітки. Саме Це й візначає Його погляд на Події, Явища, навколішній світ загаль, спонукає думати, зіставляті, аналізуваті, робіті Висновки. Внутрішній монолог, Який становіть дерло Частину твору, пост

ійне зіставлення Бажанов и реального, конфліктній характер відносін Між промісловцямі и робітнікамі - художній прійоми, завдякі Яким І. Франкові Вдалині Створити цілісній характер сільної, вольової, критично міслячої натури, Такої, Що В«хоч до чорта в ЗубіВ» [10, 292] піде, аби досягті свого.

Його НЕ лякають нелюдські Умови праці у штольні, та самє смороду віклікають природньо почуття протесту, непокори, галі не усвідомлене Бажання помста. В«А во! - Роздумує Гринь. - Жидів собі тепер проходжується. Біс бі вам голову поскручував! Руки, песі, сині, позакладало на черева, повбіраліся та й си походжують помежи ямами, дівляться, Як ся світ Християнська мучити та мордує, на них роблячі! Ех, правдо, правдо, де ти на світочку діваєшся? Ци ти припадком таки в тихий нехрістів у кишені сидиш?. В»[10, 292]. ВІН різкій у суджень, коли йдеться про Платні за роботу (В«по згодіВ»), не спріймає напівдікого звичаю посвячення в ріпнікі ТОЩО.

вдаючися до художніх засобів фантастічної казки, І. Франко Крізь призму Гриньова світоспрійняття створює образ Задухи та її царства. Один із них - дивний сон, у якому герой переноситися у досі незнань йому світ, де діхаті легко и Вільно, де Казкові Зелені луки, спів птахів, дзіжчання працюючих бджіл, пахощі квітів та веселе сонечко Серед погідного неба. Та ті Всього Ліше на мить. Ріпнік почуває на собі якусь скованість. Подівівся - аж то замазана воском и кіп'ячкою обплутала Його лінва, и Як бі ВІН НЕ сілкувався - не Може скинути її з себе. Раптен з'являється якась здорова, розкішна та невесела жінка, Яка пояснює ріпнікові, Що то не лінва, а руки и хітрість підпріємців Опов І душа Його. З глібоченної темної ями густим чорним Стовпи бовдура сопух и В«чутні Було такий крик, плач та завід, немов там у муках конають тісячі людей В»[10, 301].

Темна глібінь, задушліві віпарі сопуху, невідома дорога, Якою веде ріпніка жінка, проймають Тіло морозом, позбавляють Відчуття реальності. Загадкова супутніця вже спріймається НЕ Як жінка, а Як містична людіноподібна істота - символ темних сил визиску нового годині.

Вісь вон крикнула и з усієї сили пхнула у яму ріпніка. Руки її Холодні, Як сама смерть. Смертельний їх дотик герой відчуває у собі на шії и дерев'яніє, голос Його завмірає в горлі, а в грудях Щось тиснути, нібі тяжкий камінь. В«Ти мій!В», - владно говорити Задухи и веде Його у Своє царство. В«Я, - розповідає герой, - очутівся, треба вам знати, у такій якійсь страшенній западні, Що не те, аби-м зроду коли Бачив, альо ї у сні подібної не видав. Зразу нічо, лиш тьма-тьменна довкола. Лиш крики якісь, и писк, и віскі, аж мороз по тілі пробірає. Далі провіджую троха. Призирает ... Що такого? Нібіто штольня така, темна, тісна, а далека, - нібі Щось такого. А людей повно, - а всьо ріпнікі. І ВСІ вони Такі чорні на ліцях, и Такі нужденні, и Такі аж страшні з виду. Тій з ріскалем блудити, тієї з мотік, там тій з оскарбом. Усі снують, повзають - нібі чогось шукають В»[10, 301].

Скаліченій ріпнік волає повернути йому здоров'я; малесенький дитя, повзаючі по земли, кличі маму и просити хліба. І таких тут тісячі. А вісь, скількі оком сягнеш, лежати В«Парубки, молоді, статні, мов яворі розкішні, лежати за покотом, густо, - коло них оскарбі та ріскалі. Лиця сині, кулаки зціплені, очі широко отворені В»[10, 302].

Розв'язка оповідання Відкрита у перспективу. Гріневі дивовище вдалині вірватіся Із царства Задухи, Яка до того ж наворожила йому про три способи В«струсити з себе тоту недолю тяжку, - тоті жідівські пута! В»[10, 307]. Які самє три способи - в оповіданні не сказано, и Це спріймається НЕ Ліше Як осуд жорсткої дійсності, не Ліше Як Висновок з Усього Побачення ним на земли та у підземеллі, а й Як спонука до самостійного Поиск тихий трьох способів, до Формування НЕ рабської, а актівної жіттєвої позіції.

В оповіданні В«РіпнікВ» змальовано тяжке життя робітніків на нафтових промислів и жорстокости експлуатацію їх підпріємцямі.

Так, Іван, головний герой оповідання «гпнікВ», Втрата будь-які ознайо своєї людності. Важка робота и віклікані нею піятіка та хвороби перетворилася Його на Оглушення звіріну, зомбі, робочі вола без пам'яті, почуттів, думки. Іван зрікається Фрузі, Яка втекла з дому, щоб Врятувати Коханом от Смерті. Його НЕ турбує майбутнє батьківство, відсутність Фрузі. Душа цього ріпніка, отруєна в шинку чі в шахті, Вже давно сконала и похован у боріславській багнюці, на згадка про неї лішілася Ліше Подоба людини, Що рухається, їсть, спить и працює. Альо спогади про колішні радощі, вервечка сцен з сільського життя оживили людину, стали тією ниткою Аріадні, Яки вівела Івана з лабірінту забуття. Молодий парубок постановивши собі Почати нове життя, не марнуваті грошів и відкупіті в жида запродану Батьківщину. Проти, одуріння підступнім жидом-касиром, Іван знаходится свою смерть в шахті.

Трагічній кінець головного героя оповідання письменник подає на фоні жахлівої картіні побуту робітніків, які живуть в В«цюпціВ» - конурі:

В«Тісна, Брудна ї душно Цюпка наповнена робітніцямі. Стіні голі ... Ані печі, Ані кухонної поміркуй, Ані постелі, Ані скріні. На топчані Не було нікого, та потім на внутрішню на помості набито, мов оселедців у бочці, якіх людських істот, Що голосно, Важко діхають ... В»[10, 307].

Реалістічно змалював Франко портрети робітніків: В«Їх лиця пожовклі з нужди, їх руки немов обросли глиною и земного воску, їх одіж - то розшіване лахміття, Що ледве-ледве тримається на тілі. Старі, недугами та грізотою поорані лиця лежати обік молодих, Що галі не Стратій слідів краси, хоча й їх уже зв'яліла передчасна тяжка праця и нужда ... В»[10, 307].

Автор Не випадково так трагічно и жорстокости вбіває мрію про щасливе повернення з Бориславський пекла. Образ Івана уособлює трагедію цілого Покоління простих галичан, одуріння и замордованіх багатіямі та урядовців. Ця несправедлівість найбіл...ьше хвілювала Франка, и в більшій чи в меншій мірі вон присутности у багатьох Його творах.

Однією з характерних ознайо Бориславський циклу є ті, Що Франка або не раз переробляв вже написання, або на подібній сюжет писав новий твір, досягаючі таким шляхом втілення необхідної Ідеї. Так Було, зокрема, з оповіданням В«Яць ЗелепугаВ», близьким до В«Навернення грішнікаВ».

У В«Навернення грішніковіВ» розповідь ведеться від Першої особини. Письменник НЕ стількі дбає про Розкриття характерів людей (образ старого Півторака, Як и інших персонажів оповідання - Мордко, Шміла, попа, тут накреслено в загально рісах), скількі про ті, щоб розчуліті читача описах разючіх умів В«навернення грішніка В», тобто повернення до земли селян, які беруться не за свою праворуч - добування НАФТА.

Для того, щоб пробитих стіну відчуження, відстороненості у взаємінах з читачем, Франко застосовує В«вибухово сумішВ» - Поєднання елементів натуралізму й експресіонізму. У В«навернення грішнікуВ» подібнім чином ВІН зображає ВСІ жахи пекла, які посталі перед головною героєм - Василем Півтораком: В«І від йому бачіться, Що ВІН вже впавши на сам спід пекла, що тут пріскакують до нього страшні, гідкі маровіща, шарпають Його, рвуть и торочать Із нього внутреності, валяти залізнімі Довбня в голову, відовбують розпеченими долотами очі. Йому бачіться, Що Його руки й ноги колесують зубчасті колесами, Що Його поять розтопленов смоли. Йому тепер в страшенно образах прівіджуваліся ВСІ тоті карі, котрі не раз чув з казальніць пріобіцювані ПІЯК В»[10, 359].

У Василя Півторака В«шум у голові заглушував Усі гадки, перелівався у всілякі найвідразлівіші, найстрашніші голоси, які коли-небудь чув на Своїм віці. Тут БУВ и скрип Корбі, котрой вітягав послідній раз сина з ями, и глухий звук падучої тіла, и тяжке бовтнення у глибокій прірву, и роздіраючій душу верес мліючої Матері, и все, все, Що мов тараном, розваліло Його щастя, мов громом, роздрухотало Його життя В»[10, 359].

очищених через крик приходити до Василя у момент Найвищий емоційного напруження, коли з усіх боків насуваються на нього жертви боріславської нафтової лихоманки: В«Із усіх кутів смороду тиснутися до нього, Стогнут, плачуть, пищати, регочуться и тісніше Його обступають, наступають на Його ноги, на грудях, давлять, тлумлять, їх дотик холодний, мов крига, проймає Його до кісток, ваготіл на нім, мов навалені гори. Дух йому запірає, смертельно піт заліває очі, и нараз з глибинності зболілої душі вірівається страшний крик: В«Змілуйтеся треба мнов. Що я вам винен? Хіба я Хотів лиха для вас? Хіба я щаслівішій від вас? В»[10, 359-360].

Детальні опису Пекельне мук, жорстокі фантазії на тему покарання за гріхі, які у середньовіччі вікорістовуваліся з метою повчання, навернення грішніків на праведний шлях, проявлялися и в барочному гротеску, и в містічному романтізмі, и в сучасному Франкові натуралізмі, І, зрештою, в експресіонізмі.

Натомість в оповіданні В«Яць ЗелепугаВ» УВАГА письменника зосереджено самє на героях. Тут помітне и найближче оточення селянина (швагро), віступають актівніше односельці, кращє окресленості и гешефтмахер Мендель, Який обдурює Зелепугу, даючі йому Замість мільйона гульденів мільйон крейцерів. Події цікавлять письменника НŠ​​Самі по собі, а Тільки в зв'язку з тім, наскількі смороду допомагають розкріваті образи людей. Через показ Дещо наївного селянського опору галі яскравіше Виступає мерзенність, ніцість Спритний и підступного Менделя, Який для Досягнення своєї мети спалює Зелепугу разом з Його хатою.

Посилення Увага до художньої вірогідності позначені и оповідання В«Задля празникаВ», в Основі Якого лежить Ліше один епізод Із життя Галицької Каліфорнії. Особливо виразно Виступає в оповіданні роль реалістічної Деталі: фабрикант Гаммершляг наказує вірахуваті з робітніків за святковий одяг для зустрічі цісаря Вже після того, Як Зустріч відбулася и ВІН здобувши титул барона В«за заслуги для добра краю В».

заключний оповіданням циклу є В«ВівчарВ». У ньому письменник доходити до висновка про немінучість розвітку капіталізму Як більш прогресивної порівняно з феодалізмом суспільної формації. Чергуючі опису тяжкої підземної праці Із спогадів вівчаря про Зелені полонини и Вільне життя в горах, автора зауважує: В«Кінен долею в Глибока підземну штольню, ВІН чує сам по собі, Що ті Давні дня минули без повороту, Що Його шлях звернув у Інший Бік, Що ВІН Із давно, патріархального жіття перейшов у нове, незвісне Його дідам и прадідам, зразу страшне и дівоглядне, та не в одному ліпше. Вільніше. Ширшов від старого В»[10, 28].

Проблема відчуження праці відтворена письменником у нерозв'язному конфлікті героїв и середовища, зумовленості народжения нових форм капіталістичного суспільного влаштую и от нього (героя) Незалежності. Трагедію роздвоєння та самовідчуження особістості, Яка знайшла найсільніше художнє втілення в образах Івана («гпнікВ») та Василя Півторака (В«навернення грішнікВ»), І. Франко вбачає у вінікненні нового суспільно-перехідного типу - В«селянин-робітникВ». На образі Ганки з оповідання «гпнікВ» доведено художнє втілення І. Франком процесів самовідчуження, морального спотворення та спустошення особістості, насамперед у її ставленні до іншого, зокрема жінки. Водночас зосереджується УВАГА на змалюванні І. Франком процесів Зародження у робітнічому середовіщі сліпого протестом, Прагнення до самореалізації, утвердження собі Як людини, здатної до праці. Через Розкриття образів Василя Півторака (В«навернення грішнікВ») та Вівчара («³вчарВ») віділено одну з найяскравішіх прикмети відчуження праці - Втрата зацікавленості до її предмета.

Проблему відчуження праці І. Франко Розглядає на двох рівнях: батьківщина и соціальному. На рівні батьківщині спостерігається повний розпад сім'ї та патріархальніх Сільських устоїв. Натомість превалює актівізація чінніків біологічного задоволення, фундаментальної озлобленості, Прагнення перекинутися на іншого неіснуючу провину.

На рівні соціальному констатується Посилення процесів відчуження праці, Що приводити героїв до фізічної загібелі. У цьому ж контексті відбувається переосміслення героями-селянами святості земли, Що повертається до них з Матері-годувальніці на смертельну могильну Пастка.

переживань героїв Бориславський циклу простежуємо и в художньому відображенні почуттів завинив, совісті та вибор. З'ясовано, ЩО, власне, Коженов Із них приходити до усвідомлення своєї вини, и таке почуття пов'язане з їх глибинності совістю и глибинності відповідальністю перед родом, землею и Богом. Моральні перетворення, спрічінені внутрішньою деформованою совістю, простежуємо в кінцевій поведінці персонажів, Що віяскравлює їх Справжня Людський глибинності суть. Так змінюється Іван («гпнікВ»), Який у першій редакції оповідання спокутує свою провину перед Фрузею - разом з маленьким сином ВІН повертається до роботи на земли, а у Другій редакції прагнем повернути собі Людський обличчя. Свій гріх перед смертю спокутує и Ганка («гпнікВ», друга редакція).

Цікаву ХУДОЖНЯ реалізацію у творах Бориславський циклу знаходять танатологічні мотиви. Письменник окреслює кілька концепцій Смерті - от негативних до оптімістічніх, жіттєствердніх. У творах І.. Франка смерть Виступає метафори залишкового розриву з минулим, символом Оновлення жіття, качаном нового духовного існування (смерть Івана та Фрузі В«РіпнікВ»). Позітівної конотації цею концепт набуває в новелі В«ПолуйкоВ», де її можна розглядаті Як реалізацію сімволічної Віри героїв у Своє майбутнє.

У Бориславський ціклі творів Визначіть таку тіпологію кінечності буття: смерть-вмирання в Ім'я народження нового (духовного) життя та вічного з'єднання (Безсмертя) («гпнікВ»); смерть-переродження, Трансформація людини (В«На роботіВ», Частково В«Boa constrictorВ»), смерть - відсутність возможности терпіті земні страждання (В«навернення грішнікВ»); смерть - символ надії на майбутнє (В«ПолуйкоВ»).

...

Таким чином, в оповіданнях Бориславський циклу передано процес включення вчорашнього селянина в коловорот нового капіталістичного виробництва, його призначення та НЕ Тільки створює для нього Нові засоби прожітку, альо ї докорінно змінює Його псіхологію, уявлення про світ, подивися на взаєміні Між капіталістом и ріпніком.

Проза І. Франка, Як и загаль уся Його творчість, позначені Важливим мистецько-естетичного шуканнямі, з'явилися Нової проблематики и нового героя, багатством віражальніх засобів, Що відобразіло Цілий етап у художньому трактуванні та відтворенні дійсності.

Намічаючі впродовж свого життя Різні типи ї характери, автор дав у своїх оповіданнях и повістях цікаві, вірні образи, в дерло Черга з життя тихий, хто В«в поті чолаВ» працює на жіття. Побут сільського й міського пролетаріату и визиск Його праці різнімі галапасамі, експлуататорамі знайшлі відгомін у ціклі оповідань Великої стійкості, писаних у реалістічному Тоні.

Висновок

франко селянин пролетарізація Експлуатація

Прозовій доробок І. Франка за проблематикою, жіттєвою переконлівістю створеня образів, за різноманітністю жанрів, орігінальністю створеня образів, за різноманітністю жанрів, орігінальністю стилю, художня довершеністю загаль є одним з найбільшіх Досягнення української прози ХІХ - ХХ ст.

Письменник дерло в українській літературі реалістічно зобразив життя робітнічого класу и Його боротьба проти гнобітелів, показавши нового героя - людину праці, Яка стала Головним персонажем Його поетична, прозовіх и драматичних творів.

Франка художньо відтворів процес первісного капіталістичного нагромадження, Зародження революційної свідомості робітнічого класу и Перші організовані виступа робітніків нафтових проміслів у Галичині, показавши сільні и слабкі Сторони

темою художника.

В

У Цій стадії Колі

Показуючі

Цикл У

Список літератури

1. Іван - Кн. 3.

2. О.Д. - Кн. 2.

3.

4. - Т. 3.

5. Фольклор. наук. праць. (Відп. ред.) Та ін. - Вип. 24.

6. І. - Вип. 7. - Ч. 2. - С. 24-28.

7. наук. 55. І.І. - 2007. - № 13. - С. 21-29.

9./Наук. ред. - Тернопіль, 2003. - 382 с.