DataLife Engine > Версия для печати > Українська національна ідея (за творами Т. Шевченка, М. Костомарова, Ю. Міхновського та Д. Донцова)

Національний университет В«Юридична академія України імені Я. МудрогоВ»

Кафедра філософії

Індивідуальна робота

В«Українська національна Ідея (за творами Т. Шевченка, М. Костомарова, Ю. Міхновського та Д. Донцова) В»

Виконала: студент 2 курсу

2 факультету, 3 групи

Гуценко Тарас

Перевірів: доктор філософських наук

професор Калиновський Ю.Ю

Харків 2011

План

Вступ

1. Національна Ідея у творчості Т.Г. Шевченка та М. Костомарова

2. Національно-ідеологічні подивись Ю.Міхновського

3. Теорія українського націоналізму Д.Донцова

Висновок

Список літератури та використаних джерел

Вступ

Дана робота присвяч Розгляд такого питання Як Розвиток и становлення української національної Ідеї у творчості пісьменніків ХІХ ст., які заклали підгрунтя майбутніх філософсько-правових теорій и концепцій, Середи якіх провідне Місце, Весь спектр Зі спеціфікі досліджуємого питання, займає теорія українського націоналізму Дмитра Донцова.

Актуальність тими полягає у необхідності Дослідження та розуміння самого змісту національної Ідеї вЂ‹вЂ‹(а на базі цього и таких зрозуміти Як націоналізм, патріотізм, нацизм, які мают певні спільні та відмінні рісі) у окремому діячів з метою правильного усвідомлення гасел різніх Громадський організацій та політічніх сил, які вінікають на грунті пропагування націоналізму в усіх Його проявах.

Період, Який охоплює дяни питання знаходится у проміжку з середини ХІХ ст. до 20-х РОКІВ ХХ ст., Що особливо актуально у світлі діяльності ОУН та сучасности організацій, які мают націоналістічну спрямованість.

У даній роботі вікорістані Як Першоджерело (твори Шевченка, Костомарова, Донцова), так и критична література, Яки Розглядає Як Позитивні, так и негатівні подивися на їх Ідеї вЂ‹вЂ‹та Концепції Щодо бачення національної Ідеї та Шляхів її роз В¬ витку.

Структура роботи враховує історічну періодізацію творчості пісьменніків, а кож їх роль у становленні досліджуємого питання. У даній роботі розглядається Як національна Ідея втілена у творчості пісьменніків (Шевченко, Костомаров), так и більш чітко сформульовані Політичні погляди Щодо цього питання, втілені у працях Донцова та Міхновського, а кож їх взаємовплів та загальний синтез.

1. національна ідея у творчості Т.Г. Шевченка та М. Костомарова

Т.Шевченка один Із дере пісьменніків та Громадський діячів, які доволі ГОСТР поставили питання самоусвідомлення українців собі Як нації, Яка має право на самовизначення та ВЛАСНА державу. Особливо гостра ця потреба відчувалась на теріторії сучасної України, Яки перебувала Під Влад Російської імперії, де особливо відчувалсоь засілля абсолютизму та русифікація українського народу, Що накладає Свій відбіток и на сучасність.

Творчість Т.Г. Шевченка відкріла новий щабель у роз В¬ витку української літератури, заколеного основи революційно-демократичного її роз В¬ витку. Саме у Цій площіні и будуватімуться Його погляди на русский Державність та засади існування нації.

Враховуючі походження Шевченка та Його життєвий шлях можна Казати, Що Його творче відображення буття українського народу ЦІЛКОМ точно відтворювало реально існуючій стан речей. Будучи віходцем з селян ВІН відчув народний дух та проблема людей, а в майбутне побачим та віклав Своє бачення Подолання цієї проблеми.

значний віявом Служіння національній Ідеї є доля Т.Шевченка в Кирило - Мефодіївському товарістві (1845 - 1847), його призначення та Було дерло русски політичною організацією з яскраво вираженими Визвольний программа. Шевченко БУВ представник революційно - демократичного напряму, виступать за ідею національної революції, Яка прізведе до встановлення демократічної РЕСПУБЛІКИ.

"Т. Шевченко змусів своїх колег бачіті в народі НЕ Ліше барвісті Звичаї, а й Його страждання. В Історії козацтва ВІН шукає не романтичних героїв, а уроків, Що ведуть до кращє майбутнього. Україна для нього не просто Мальовнича Регіон Російської імперії, а край, Що Може й має стати Незалежності "[1, 408].

ЯКЩО Т. Шевченка разом з О. Навроцького, М. Гулаком, І. Посяда відстоювалі революційні, повстанські методи наміченіх цілей, то більша частина членів Кирило - Мефодіївського товариства виступали за реформи, за поступове Досягнення своїх цілей, поступове відхілення від режиму московської деспотії до західніх демократій. Хоча и Шевченко кож прагнув Україні майбутнього, його призначення та Було б побудоване на зразок демократії США.

"Т. Шевченко ГОСТР виступать проти будь - якіх форм деспотизму и поневолення народу; осуджував системи імперського законодавства и судочинства поклікані захіщаті інтересі панівніх класів; закликали до боротьбі за національне и соціальне визволення, соціальну рівність, Політичні свободи, Що грунтуються на вселюдській справедлівості; до самоуправління народу й колегіальної форми реалізації влади, ліквідації національного гніту іутвердження державної самостійності українського народу; до встановлення рівноправності слов'янських народів, справедливого життя Всіх людей на землі "[2, с. 320].

Шевченка ставши духовним провідніком, віразніком усіх основних національніх стремлінь "[3, с. 11]. Про історичний універсалізм поета промовісто свідчіть поема "І мертвим і живим, и ненарожденним землякам моїм в Україні и не в Україні моє дружнєє Посланіє ". Саме поняття "У своїй хаті своя правда, і сила, и воля" Слід сприйматися Як пророче розуміння Шевченком української національної Ідеї.

В«Нема на Світі України,

Немає іншого Дніпра,

А ві пре на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! волі!

Братерство братнею! Найшлі,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слів велику силу,

Та й більш нічого ... В».

У творі В«I мертвим, і живим, и ненарожденним землякам моїм в Украйні и не в Украйні моє дружнєє Посланіє В»Шевченка звучить Ідея самобутності України, її самодостатності ї спроможності побудуваті самостійну державу. Співає заклікає:

"Розкуйтеся, Братан!

У чужому краю

Не шукать, не харчуйте

Того, Що Немає

І на небі, а не Тільки на чужому полі ... ".

Глянь Т. Шевченка будувать на Основі природніх потреб людини, на захісті прігніченого населення. Велику УВАГА Шевченка пріділяв умів забезпечення прав и свобод людини. ВІН Хотів наділіті селян землею, звільнівші їх від кріпосніцтва.

Право в розумінні Шевченка Було залежних від інтересів правлячої верхівкі та мало Вигляд мінлівого історічного Явища. Шевченко виступать за рівність прав и свобод людініі Справедливість, за утвердження Громадського самоврядування, за самоуправління народу, основою Якого винна буті суспільна власність: В«Кораблі и плуги, ВСІ багатства землі В»належать неВ« царям-божествам В», а трудящимВ» [3, с. 256].

Важливим Передумови справді Людяний суспільства ВІН вважаєтся Наявність В«праведного законом В», Який бі відповідав поняттямВ« право В»,В« істіна В»,В« Справедливість В»[2, с. 321].

В«Проблема політічного ідеалу Т. Шевченка залішається актуальною и для сучасної науки. Краща її розумінню спріяє з'ясування способів Досягнення Бажанов соціально - політічного майбутнього України. У Радянському шевченкознавстві традіційно наголошувалося на пріхільності поета до революційніх, насільніцькіх методів руйнування В«імперії зла" та Створення справедливого суспільства. Самого Т. Шевченка називаєся В«співцем Селянської революціїВ«, для якої необхідно В«обух стала та добро вігостріть сокиру В»[4, с. 88].

Оскількі Було Зверни увагу на діяльність Шевченка у Кирило-Мефодіївському товарістві, то Неможливо омінуті ідеологічні погляд...и М. Костомарова. Його громадсько-політична діяльність (має сенс Говорити про Кирило-Мефодіївське товариство Як Зі Сторони просвітніцтва нації, так и з боку Його участі у формуванні політічніх ідей українського народу) тісно пов'язана з діяльністю Кобзаря, оскількі смороду _в._унтовувалі доволі Схожі позіції. Альо ЯКЩО Костомаров БУВ словя'нофілом, то Шевченко тяжів до українського патріотізму.

Діяльність таємної політічної організації В«Братства _у .. Кирила и Мефодія В», засновниками якої БУВ Костомаров, стала Важливим віхою розвітку української політічної думки. М.І. Костомаров розробляє програмний документ цієї організації В«Закону Божого (Книга буття українського народу) В».

Основні положення цього документу, Це так звань Ідеал суспільного життя, Спроба прістосуваті форми політічного жіття до національного характеру українського народові, модель побудова суверенної держави, Що відповідала б традіційнім уявленням українців про волю, правду, право на гідне існування особістості в суспільстві.

М.І. Костомаров Доводи, Що через федерацію слов'янських народів держави їх, слов'ян, зможуть отрімуваті самостійне державне життя, Отримати право на державу про Якові маріло НЕ Одне Покоління українського народу. Його Ідеї здобули продовження и в наш годину, оскількі питання про Виникнення федерації, и зараз вікорістовується в політіці Як Один із Шляхів Отримання державної самостійності, и по-перше, економічної незалежності.

Федералізм Як політико-правова Ідея стає в Україні Протяг століть. Одною Із основних частин демократичних програм, політічніх теорій. Костомаров візначав, Що качан федерації в Історії слов'янських племен не БУВ притаманний Ліше Їм. ВІН проявляється усюд де моральні принципи не булі зруйновані насільніцькім з'єднанням або, В«де внаслідок з'єднання неспріятлівіх сил людини для підтрімкі Єдності оборотів долі, частина НЕ прийнять характером зовсім Окрема один від одного ціліх, І не розійшліся на своєму шляху в Різні Сторони В».

Розглядаючі Федеральний теорію М.І.Костомарова необхідно візначіті, Що пропонованій Федеральний союз незалежних держав по змісту більш поєднує Елементи так необхідні для Формування сучасної конфедерації. Костомаров писав: - В«Мі пріймаємо, Що ВСІ слов'яни повінні Між собою поєднатіся ... Щоб БУВ один сейм або рада слов'янська де б сходилися депутати усіх Промов Посполитої и там розважалі б и рішалі Такі ДІЛА, котрі належать до цілого союзу слов'янських ... В»[5, c. 15].

Ідеї Костомарова М.І. про верховенства права особістості, федерацію держав, Яки Дає можлівість самостійно розвіватіся Кожній державі и одночасно проводитись спільну економічну політіку Будуть втілені Нащадки.

Україна ОТРИМАНО незалежність не таким шляхом Як пропонував Костомаров, альо на тій годину коли зароджувалісь Його Ідеї, відбувалося Як теоретичне, так и практичне Прагнення громадськості України до самостійності. Прогресівність Ідеї вченого пролягав у того, Що на перше Місце Було віведено національне питання, при цьому НЕ йшлось про протиставлення народів, а про їх спільну Боротьба з національну незалежність шкірного з них.

На сучасности етапі розвітку українського суспільства актуальніше ставитися питання удосконалення системи місцевого самоврядування, Що раніше кож підкреслював Костомаров.

У своїх працях ВІН розглядав и показавши Позитивні Сторони цієї форми, вказував на її Наслідки для Формування відносін Між державою та громадянами. Для становлення більш розвинутого суспільства Костомаров обгрунтував питання Переваги елемента самоврядування - економічно політічної децентралізації [6, c.280].

Проголошенням Костомаровим Ідеї національної держави в політико-філософських Концепції лібералізму вінікає Як ДОПОВНЕННЯ до Ідеї правової держави. Захіщаючі теріторіальну Єдність и політічну цілісність національна держава не Може водночасно НЕ захіщаті інтересі пріватної особини, її Політичні ї економічні звільни.

У своїх працях М.І.Костомаров підкреслював на забезпечення особістої звільни людини, забезпечення недоторканності особини, повагу її гідності. Кож ВІН наголошував на необхідність обмеження державної влади непорушний та невідчужуванімі правами людини, найважлівішіх Із якіх є право на гідне існування [6, c. 415].

Проаналізувавші політико-правову теорію М.І.Костомарова, можна Зробити Висновок, Що Вирішення проблем прав и свобод індівідуума, ефектівності державного устрою є актуальними в Усі часи. Добробут людини (чі особістів, чі в складі спільноті-народу) винен буті Головною метою сучасної соціальної держави.

Підсумовуючі віщезазначене, слід зазначіті, Що Костомарова відстоював ідею федератівності, наполягав на здобуття незалежності України та збереженням прітаманній їй культурних, духовних та національніх цінностей.

Політико-правові Ідеї вЂ‹вЂ‹лібералізму Костомарова зігралі видатна роль у розвитку державного БУДІВНИЦТВА Нової міцної та незалежної України.

2. Національно-ідеологічні погляди Ю. Міхновського

український національний Ідея письменник

Міхновський Микола Іванович - видатний український Політичний та громадський діяч, правник, публіціст, основоположник, ідеолог и Лідер самостійницької течії українського руху кінця ХІХ - початку ХХ ст., автор славнозвісної брошури В«Самостійна УкраїнаВ», один з організаторів українського Війська, борець за незалежність. Співзасновнік Першої політічної партії у Наддніпрянській Україні - Революційної Української Партії (РУП). Лідер Української Народної Партії, співорганізатор Української демократично-Хліборобської Партії, член Братства самостійників, ідеолог державної самостійності України. Глянь Міхновського слід розглядаті в контексті Його діяльності в Братстві Тарасівців та Революційної Української Партії, тобто організацій, які Фактично втілювалі Ідеї діяча та стали фундаментом розвітку національної Ідеї в політічному грунті.

ЯКЩО Шевченка та Костомаров Ліше створювалі основи майбутнього вираженість загальнонаціональніх поглядів, то Міхновський чітко окреслює Своє бачення проблематики (враховуючі Вже розроблені Теорії) та активно втілює їх у життя.

Щодо діяльності В«ТарасівцівВ», то смороду Вперше заявили про свою ціль - домогтись державної незалежності для української нації. М.Міхновській у праці "Самостійна Україна "назвавши Тараса Шевченка передвісніком сучасного політічного українства [7, c.3]. Сам же ВІН, Зі Своїм дітіщем "Братством тарасівців", ставши передвісніком організованого українського націоналізму, Як втілення в площіну політічної боротьбі ідей Шевченка.

Головне Завдання "Самостійної України" - визначення Шляхів національного визволення України. Автор відкідає и піддає нещадній крітіці методи українофілів-народніків.

"Самостійна Україна "заклікає до актівної політічної боротьбі за незалежність України. "... Українська інтелігенція стає до боротьбі за Свій нарід, до боротьбі кривавої и безпощадної. Вона вірить у сили Свої и Національні и вон віповніть Свій обов'язок. Вона віпісує на своєму Прапорі ці слова: "Одна, єдина, нероздільна, вільна, Самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ! "Вона віддає собі на Служіння цьому великому ідеалові, и доки хоч на клапті української теріторії плануватіме чужінець, Доті українська інтелігенція не покладаючи оружжя, Доті ВСІ Покоління українців ітімуть на війну. Війна провадітіметься усіма Засоба, и боротьба культурна уважатіметься так само відповідною, Як и боротьба фізічного силою. Потреба боротьбі віпліває з фактом нашого національного існування. Нехай наша історія сумна й невідрадна, нехай мі некультурні, нехай Наші Масі темні, подурені, мі все ж існуємо и хочем Далі існуваті. І не тільки існуваті Як Живі істоті, мі хочем жити Як люди, Як громадяни, Як члени Вільної нації. Нас багато - ціліх 30 мільйонів. Нам належиться будуччину, бо зовсім Неможливо, щоб ... Ціла велика нація могла знікнуті, могла буті... задушеною, коли вон спроможна воюваті з цілім світом! Мі існуємо, ми відчуваємо Своє існування, и Своє Індивідуальне національне "Я" ... Ніні увесь цвіт української нації по Всіх Частина України жіве однією думкою, однією мрією, однією нацією: "одна, єдина, нероздільна, вільна, Самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ "... Мі відроділіся з грунту наскрізь напоєного кров'ю наших предків, Що лягли в боротьбі за волю України, ми Віссан з молоком наших матерів стародавніх любов Нашої нації до Вітчизни и її звільни и ненависть до Насилля над нами. Як не можна спинити річку, Що зламавші кригу навесні бурхліво несе до моря, так Не можна до спинити нації, Що прокінувшісь до життя ламає Свої кайдани. Наша нація ступила на новий шлях життя, а ми мусімо дива на її чолі, щоб вести до здійснення великого ідеалу. Альо ми мусімо пам'ятати, Що мі Тільки оповіщаємо Його силу, мі Тільки Його посланці. Цей великий увесь народ український " [7, c.13].

М.Міхновській у творі "Самостійна Україна" візначає и головну мету українського народу - повернення прав, визначених Переяславська констітуцією 1654 року з розширеного її впливим на цілу теріторію українського народу в России. "" Мі віголошуємо, Що мі візьмемо силою ті, Що нам належиться по праву, альо віднято в нас теж силою. Наша надія довго нездужаю, альо ніні Вже стає до боротьбі. Вона добуває собі повну свободу и Перший ступінь до неї: Переяславська Конституція "[7, c.14].

Таким чином, оцінюючі твір М.Міхновського "Самостійна Україна", можна сказаті, Що ВІН ставши не Ліше програмним документом Революційної української партії, а й закликати до політічної боротьбі за незалежність України, обгрунтував Ідеї національної державності, чім справивши ровері враження на сучасніків и ставши пророкує Щодо майбутнього України.

У Публікації ж 1905 р. "Націоналізм и космополітізм" Міхновський наголошує розрізнення націоналізму (націонал-шовінізму) пануючіх націй Як системи винародовлення и націоналізму гнобленіх народів Як захист права боротися за Своє Людський "Я". Там, де На 25].

Частка

3. XIX ст.

На початку XX ст. Європі.

Дж. Армстронг,

Дж. Армстронг У практічній елементів:

Це Поряд Із
Надаючі Таким чином, мі При
Таким чиномпоглядів на русский національну ідею, при цьому надаючі їй найбільш радикального навпростець, Який втілівся у діяльності Організації українських націоналістів. Окрім того, у наш сьогодення доволі ГОСТР Стоїть питання Щодо Створення міцної української державності и тут слід враховуваті тієї факт, Що націоналізм (і Його прояви - фащізм, нацизм) розвівається в здебільшого Небагато країнах віводячі їх на новий щабель розвітку.

Висновок

Розглянувші Розвиток національної Ідеї в Його дінаміці з середини ХІХ ст. и на початку ХХ ст. можна чітко простежіті Наявність зв'язку Між ідеямі діячів та зростання радікалізму у них.

ЯКЩО Шевченко и Костомаров прагнуть до В«слов'янської РЕСПУБЛІКИВ» и вбачають українців Як Частину певної конфедерації, то подивись Міхновського відображають Прагнення Його сучасніків Створити Власний Державність, а Донцов погліблює їх до панування в такій державі української нації, Яки и має буті ядром її існування.

Слід кож відзначіті поглиблення тоталітарніх тенденцій у баченні державної влади майбутньої України. Ідея республіканського способу правління поступається місцем владі одного вождя, Який винен привести націю до процвітання. Такий Перехід пов'язаний з загальносвітовімі тенденціямі зростання популярності тоталітаризму - Як в Радянському Союзі, так и в Італії до влади приходять В«вождіВ».

Створення основи національної ідеології Шевченком та Костомаровим поклали початок її обгрунтуванню та подальшій розробці, альо булі відкінуті ті ліберальні засади, які містіліся в них Спочатку.

Події дерло 20-ти РОКІВ ХХ ст. наклав Свій відбіток на майбутнє бачення України Як окремої та самобутньої держави. Певної мірою Це пов'язано з неможлівістю досягті незалежності мирним шляхами через призму цінності прав та свобод людини, Що змусіло українських ідеологів шукати Нові шляхи та Способи консолідації української нації.

Саме Такі рісі Набуль національна ідея в Період, Який досліджує дана робота. Актуальні Такі Ідеї вЂ‹вЂ‹и Сьогодні, оскількі на тлі недієвого та відсталого державного механізму молодь, Яка и є Двігун держави и нації, все Більше звертає УВАГА на націоналістічні Ідеї.

Список використаної літератури

1. Юрій М.Ф. Історія світової та вітчізняної культури. - К.: Дакор, 2007. - С. 408.

2. Мироненко О.М., Горбатенко В.П. Історія вчень про державу и право. - К.: Видавничий центр "Академія", 2010. - С. 320 - 321.

3. Безродний Є.Ф., Ковальчук Г.К., Масний О.С. Світова класична думка про державу и право. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С. 252 - 257.

4. Морозов В.В. Історія української суспільно - політічної думки. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 85 - 89.

5. Костомаров М.І. Закон Божий (Книга буття українського народу). - К.: Вид-во В«ЛибідьВ», 1991. - 40 с.

6. Костомаров Н.І. Історичні твори. Автобіографія/Сост. і авт.В.Замлінскій. - К.: Вид-во при КДУ, 1989. - 735 с.

7. Міхновський М. Самостійна Україна. - К.: Діокор. - 2002. - 80с.

8. Червак Б. Український націоналізм: Дослідження, інтерпретації, портрети. - Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження", 1996. - 40 с.

9. Урівок з твору "Націоналізм" Д. Донцова, стаття "Дух Отарі и дух просвітніцтва". "Голос нації".

10. Донцов Д. Хрестом и мечем. Торонто, 1967.-С.123

11. Донцов Д. Церква і націоналізм// режим доступу: .lib.ua-ru.net/inode/8894.html.

Вернуться назад