DataLife Engine > Версия для печати > Проблема добра і зла в романі М. Булгакова "Майстер і Маргарита"

Введення

Людство на Протягом усієї своєї історії намагалося пояснити природу речей і подій. В цих спробах люди завжди виділяли дві протиборчі сили: добро і зло. Співвідношення цих сил у душі людини або в навколишньому світі визначало розвиток подій. А самі сили люди втілювали в образах, близьких їм. Так з'явилися світові релігії, що укладають в собі велике протиборство. В протиставленні світлим силам добра з'являлися різні образи: сатани, диявола, інших темних сил.

Питання про добро і зло завжди займав розуми душ, шукають правди, завжди спонукав допитливе людське свідомість до прагнення вирішити цей важкорозв'язні питання в тому чи іншому сенсі. Багатьох цікавили, як цікавлять і тепер, питання: яким чином з'явилося зло в світі, хто перший поклав початок появі зла? Чи є зло необхідна і невід'ємна частина людського існування, і якщо це так, то яким чином Блага витворюючи сила, створюючи світ і людину, могла створити зло?

Проблема добра і зла - це вічна тема людського пізнавання, і, як будь-яка вічна тема, вона не має однозначних відповідей. Одним з першоджерел цієї проблеми по праву можна назвати Біблію, в якій В«доброВ» і В«злоВ» ототожнюються з образами Бога і диявола, виступаючими як абсолютних носіїв цих моральних категорій людської свідомості. Добро і зло, Бог і диявол, знаходяться в постійному протидію. По суті, ця боротьба ведеться між нижчим і вищим початком в людині, між смертної особистістю і безсмертної індивідуальністю людини, між його егоїстичними потребами і прагненням до загального блага.

Йдучи своїм корінням в далеке минуле, боротьба добра зі злом протягом ряду століть привертала увагу багатьох філософів, поетів, прозаїків.

Осмислення проблеми боротьби добра зі злом знайшло відображення і в творчості Михайла Опанасовича Булгакова, який, звертаючись до вічних питань буття, переосмислює їх під впливом історичних подій, що відбуваються в Росії в першій половині ХХ століття.

Роман В«Майстер і Маргарита В»увійшов до золотого фонду російської та світової культури. Його читають, аналізують, ним захоплюються. Булгаков зображує добро і зло - диявола і Христа - У всій їх повноті, маючи на меті викрити зло реальне, породжене новим ладом, і показати можливість існування добра. Для цього письменник і використовує складну структуру побудови твору.

Тема добра і зла у М. Булгакова - це проблема вибору людьми принципу життя, а призначення містичного зла в романі - воздати кожному згідно з цим вибором. Перо письменника наділило дані поняття подвійністю природи: одна сторона - реальна, В«земнаВ» боротьба диявола і бога всередині будь-якої людини, а інша, фантастична, допомагає читачеві усвідомити проект автора, розгледіти предмети і явища його викривальної сатири, філософсько-гуманістичні ідеї.

Творчість М.А. Булгакова є предметом пильної уваги літературознавців, що вивчають його художній світ в різних аспектах:

Б. В. Соколов В«Роман М. БулгаковаВ« Майстер і Маргарита В», А. В. Вулис В«Роман М. Булгакова В«Майстер і МаргаритаВ», Б. С. Мягков В«Булгаковська МоскваВ», В. І. Німців В«Михайло Булгаков: становлення романістаВ», В. В. Новіков В«Михайло Булгаков - художник В», Б. М. Гаспаров В«Зі спостережень над мотівной структурою роману М. А. Булгакова В«Майстер і МаргаритаВ», В. В. Химич В«Дивний реалізм М. БулгаковаВ», В. Я. Лакшин В«Роман М. Булгакова В«Майстер і МаргаритаВ», М. О. Чудакова В«Життєпис М. БулгаковаВ» [7, с.206-208].

В«Майстер і МаргаритаВ», як слушно зауважив критик Г. А. Лесскіс, - подвійний роман. Він складається з роману Майстра про Понтія Пілата і роману про долю Майстра. Головною дійовою особою першого роману є Ієшуа, прообраз якого - біблійний Христос - втілення добра, а другого - Воланд, чиїм прообразом є сатана - втілення зла. Неформально-структурний поділ твору не закриває того, що кожен з цих романів не міг би існувати окремо, так як їх пов'язує загальна філософська ідея, зрозуміла лише при аналізі всієї романної дійсності. Задана в початкових трьох главах в скрутному філософському суперечці героїв, яких автор представляє першими на сторінках роману, ця ідея втілюється потім в найцікавіших колізіях, переплетеннях реального і фантастичного, біблейських і сучасних подіях, що виявляються цілком збалансованими і причинно обумовленими [19, с.76].

Своєрідність роману полягає в тому, що перед нами представлені два пласти часу. Один пов'язаний з життям Москви 20-х років двадцятого століття, інший-з життям Ісуса Христа. Булгаков створив як би В«роман у романіВ», і обидва ці роману об'єднані однією ідеєю - пошуком істини.

Актуальність нашого дослідження підтверджується тим, що проблеми, підняті у творі, сучасні. Ласкаво і зло ... Поняття вічні і нероздільні. Що є добро і що є зло на землі? Це питання проходить лейтмотивом через увесь роман М. А. Булгакова. І поки живий людина, вони будуть боротися один з одним. Таку боротьбу і представляє нам Булгаков у романі.

Мета цієї роботи - дослідження особливостей осмислення проблеми добра і зла в романі М. Булгакова В«Майстер МаргаритаВ».

Даною метою визначається вирішення таких конкретних завдань:

простежити співвідношення вічних цінностей в романі;

співвіднести творчу роботу М. Булгакова над твором з історичною епохою;

розкрити художнє втілення проблеми добра і зла через образи героїв роману.

У роботі використовуються різні методи дослідження : науково-пізнавальний, практично-рекомендаційний і аналіз, інтерпретація в тій мірі, в якій вони здаються нам доречними і необхідними для вирішення поставлених завдань.

Об'єкт дослідження : роман М. А. Булгакова В«Майстер і МаргаритаВ».

Предмет дослідження: проблема добра і зла в романі М. А. Булгакова.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріал може бути використаний при розробці уроків та додаткових занять з російської літератури в школі.

Глава 1. Історія створення роману В«Майстер і МаргаритаВ»

Роман Михайла Опанасовича Булгакова В«Майстер і МаргаритаВ» не був завершений і за життя автора не публікувався. Вперше він був опублікований тільки в 1966 році, через 26 років після смерті Булгакова, і те в скороченому журнальному варіанті. Тим, що це найбільше літературний твір дійшло до читача, ми зобов'язані дружині письменника Олені Сергіївні Булгакової, яка у важкі сталінські часи зуміла зберегти рукопис роману.

Це останнє твір письменника, його В«західний романВ», завершує значиму для Булгакова тему - художник і влада, це роман важких і сумних роздумів про життя, де з'єдналися філософія і фантастика, містика і прониклива лірика, м'який гумор і влучна глибока сатира.

Історія створення та публікацій цього самого знаменитого роману Михайла Булгакова, одного із самих видатних творів у сучасній вітчизняній і світовій літературі, складна і драматична. Це підсумкове твір як би резюмує уявлення письменника про сенс життя, про людину, про його смертності і безсмертя, про боротьбу доброго і злого начал в історії і в моральному світі людини. Сказане допомагає зрозуміти власну оцінку Булгаковим свого дітища. В«Вмираючи, він говорив, згадувала його вдова, Олена Сергіївна Булгакова: В«Може бути, це і правильно. Що я міг би написати після Майстра? В»[18, с. 34].

Творча історія В«Майстра і МаргаритиВ», задум роману і початок роботи над ним Булгаков відносив до 1928 року , однак за іншими даними, очевидно, що ідея написання книги про пригоди диявола у Москві у нього виникла на кілька років раніше, на початку-середині 1920-х років. Перші глави були написані навесні 1929 року. 8 травня цього року Булгаков здав у видавництво В«НадраВ» для публікації в ...однойменному альманасі фрагмент майбутнього роману - його окрему самостійну главу, названу В«Манія ФурібундаВ», що в перекладі з латинської означає В«буйне божевілля, манія лютіВ». Ця глава, від якої до нас дійшли лише не знищені автором фрагменти, за змістом приблизно відповідала п'ятому розділі друкованого тексту В«Справа була в ГрибоєдоваВ». У 1929 році були створені основні частини тексту першої редакції роману (а можливо, і фабульно завершений чорновий його варіант про появу і витівки диявола в Москві) [3, с. 77].

Ймовірно, взимку 1928-1929 року були написані тільки окремі глави роману, що відрізнялися ще більшою політичної гостротою, ніж збережені фрагменти ранньої редакції. Можливо, віддана в В«НадраВ» і не дійшла до нас повністю В«Манія ФурібундаВ» являла собою вже пом'якшений варіант первинного тексту. У першій редакції автор перебрав кілька варіантів назв свого твору: В« Чорний маг В»,В« Копито інженера В»,В« Гастроль Воланда В»,В« Син Загибелі В»,В« Жонглер з копитом В», але на жодному не зупинився. Ця перша редакція роману була знищена Булгаковим 18 березня 1930, після отримання звістки про заборону п'єси В«Кабала святош В». Про це письменник повідомив у листі уряду 28 березня 1930 року: В«І особисто я, своїми руками, кинув в піч чернетку романа про диявола В». Немає точних відомостей про ступінь фабульної завершеності цієї редакції, але за збереженими матеріалами, очевидно, що ще відсутня та підсумкова композиційна зіставлення двох романів у романі (В«античногоВ» і сучасного), яка складає жанрову особливість В«Майстра і МаргаритиВ». Написаного героєм цієї книги - майстром - В«роману про Понтія ПілатаВ», власне, і немає; В«простоВ» В«Дивний іноземецьВ» розповідає на Патріарших ставках Володимиру Мироновичу Берліозу і Антоша (Иванушке) про Ієшуа Га-Ноцрі, причому весь В«новозавітнийВ» матеріал викладено в одній главі (В«Євангеліє від ВоландаВ») у формі живої бесіди В«ІноземцяВ» і його слухачів. Немає і майбутніх головних героїв - майстри і Маргарити. Це поки що - роман про диявола, причому в інтерпретації образу диявола Булгаков спочатку більш традиційний, ніж в остаточному тексті: його Воланд (або Фаланд) ще виступає в класичній ролі спокусника і провокатора (Він, наприклад, підучуватися Іванушку розтоптати зображення Христа), але вже зрозуміла В«НадзавданняВ» письменника: він і сатана, і Христос необхідні автору роману як представники абсолютної (хоч і В«різнополюснихВ») істини, яка протистоїть моральному світу російської громадськості 20-х років.

Робота над романом відновилася в 1931 році . Задум твору істотно змінюється і поглиблюється - з'являється Маргарита та її супутник - Поет, який пізніше буде названий майстром і займе центральне місце. Але поки що це місце належить ще Воланду, і сам роман планується назвати: В«Консультант з копитом В». Булгаков працює над однією з останніх глав (В«Політ ВоландаВ») і в правому верхньому куті аркуша з начерками цієї глави пише: В«Допоможи, Господи, кінчити роман. 1931 В»[3, з 83].

Ця редакція, друга за рахунком, була продовжена Булгаковим восени 1932 року в Ленінграді, куди письменник приїхав без єдиного чернетки - настільки продуманий і виношу був до цього часу не тільки задум, але і текст цього твору. Майже через рік, 2 серпня 1933 він повідомив письменникові В. В. Вересаеву про відновлення роботи над романом: В«У мене ... вселився біс. Вже в Ленінграді і тепер тут, задихаючись в моїх комнатенках, став мазати сторінку за сторінкою наново той свій знищений три роки тому роман. Навіщо? Не знаю. Я тішу себе сам! Нехай впаде в Лету! Втім, я, напевно, скоро кину це В». Однак Булгаков більше вже не кинув В«Майстра і МаргаритуВ», і з перервами, викликаними необхідністю писати замовні п'єси, інсценівки, сценарії і лібрето, продовжував свою роботу над романом практично до кінця життя. До листопада 1933 року було написано 500 сторінок рукописного тексту, розбитого на 37 глав. Жанр визначений самим автором як В«фантастичний романВ» - так написано вгорі аркуша з переліком можливих заголовків: В«Великий канцлерВ», В«СатанаВ», В«Ось і яВ», В«Капелюх з перомВ», В«Чорний богослов В»,В« Підкова іноземця В»,В« Він з'явився В»,В« Пришестя В»,В« Чорний маг В», В«Копито консультантаВ», В«Консультант з копитомВ», але на жодному з них Булгаков не зупинився. Всі ці варіанти заголовка як ніби вказують як і раніше на Воланда як на головне обличчя. Однак Воланд вже значно потіснений новим героєм, який стає автором роману про Ієшуа Га-Ноцрі, причому цей внутрішній роман розбивається надвоє, а між главами, його створюючими (глави 11 і 16), описується любов і пригоди В«ПоетаВ» (або В«ФаустаВ», як названий він в одному з чернеток) і Маргарити. До кінця 1934 року ця редакція була начорно закінчена. До цього часу слово В«майстерВ» вже тричі було вжито в останніх главах у зверненні до В«ПоетовіВ» Воланда, Азазелло і Коровьева (вже отримали постійні імена). У наступні два роки Булгаков вносить в рукопис численні доповнення та композиційні зміни, в тому числі він, нарешті, перетинає лінії майстри та Івана Бездомного [3, с.90].

У липні 1936 року створюється остання і завершальна цю редакцію роману глава В«Останній політВ», в якій визначалися долі майстра, Маргарити, Понтія Пілата. Третя за рахунком редакція роману була розпочата наприкінці 1936 - початку 1937 року. В першому, незакінченому варіанті цієї редакції, доведеної до п'ятої глави і що займає 60 сторінок, Булгаков, на відміну від другої редакції, історію Пилата і Ієшуа знову переніс в початок роману, склавши єдину другу главу, названу В«Золоте спис В». У 1937 році був написаний другий, також не закінчений варіант цієї редакції, доведений до тринадцятьма главами (299 сторінок). Він датований 1928-1937 роками і озаглавлений В«Князь тьмиВ». Нарешті, третій і єдино закінчений варіант третьої редакції роману створювався в період з листопада 1937 до Навесні 1938 року . Ця редакція займає 6 товстих зошитів; текст розбитий на тридцять глав. У другому і третьому варіантах цієї редакції ершалаимские сцени були введені в роман точно так само, як і в опублікованому тексті, а в третьому її варіанті з'явилося відоме і остаточна назва - В«Майстер і Маргарита В». З кінця травня по 24 червня 1938 ця редакція передруковувалася на машинці під диктовку автора, який часто по ходу змінював текст. Правка цієї машинопису Булгаковим почалася 19 вересня, причому окремі глави листувалися.

Епілог був написаний 14 Травень 1939 відразу в тому вигляді, який нам відомий . Одночасно була написана сцена явища Левія Матвія до Воланду з рішенням про долі майстра. Коли Булгаков смертельно захворів, його дружина Олена Сергіївна продовжувала правку під диктовку чоловіка, при цьому правка ця частково вносилася в машинопис, частково в окремий зошит. 15 січня 1940 Е. С. Булгакова записала в щоденнику: В«Міша, скільки вистачає сил, править роман, я переписуюВ», - І були занесені епізоди з професором Кузьміним і чудесне переміщення Стьопи Лиходєєва в Ялту (до цього директор Вар'єте був Гарасим Педулаевим, і Воланд його відправляв у Владикавказ). Правка була припинені 13 лютого 1940 року, менш ніж за чотири тижні до смерті Булгакова, на фразі: В«Так це, стало бути, літератори за труною йдуть? В», на середині дев'ятнадцятого глави роману [3, с 94].

Останні думки і слова вмираючого письменника були звернені до цього твору, разом всю його творче життя: В«Коли наприкінці хвороби він уже майже втратив мову, у нього виходили іноді тільки кінці і початку слів, - згадувала Є. С. Булгакова. - Був випадок, коли я сиділа біля нього, як завжди, на подушці на підлозі, біля узголів'я його ліжка, він дав мені зрозуміти, що йому щось потрібно, що він щось хоче від мене. Я пропонувала йому ліки, питво - лимонний сік, але зрозуміла ясно, що не в цьому справа. Тоді я здогадалася і запитала: В«Твої речі?В». Він кивнув з таким виглядом, що... і В«такВ» і В«ніВ». Я сказала: В«Майстер і Маргарита?В». Він, страшно зраділий, зробив знак головою, що В«так, цеВ». І видавив із себе два слова: В«Щоб знали, щоб знали ...В» [5, с. 147].

Але виконати цю передсмертну волю Булгакова - надрукувати і донести до людей, читачів написаний ним роман - було тоді дуже важко. Один з найближчих друзів і перший біограф Булгакова П. С. Попов (1892-1964), перечитавши роман після смерті його автора, написав Олені Сергіївні: В«Геніальний майстерність завжди залишається геніальним майстерністю, але зараз роман неприйнятний. Повинно буде пройти 50-100 років ... В». Тепер же - він вважав - В«чим будуть менше знати про роман, тим кращеВ» [5, с. 149].

На щастя, автор цих рядків помилився в термінах, але в найближчі після смерті Булгакова 20 років ми не знаходимо в літературі жодних згадок про існування в доробку письменника цього твори, хоча Олена Сергіївна з 1946 до 1966 року зробила шість спроб пробитися через цензуру і надрукувати роман. Тільки в першому виданні книги Булгакова В«Життя пана де МольєраВ» (1962 р.) В. А. Каверіну вдалося порушити змову мовчання і згадати про існування в рукопису роману В«Майстер і Маргарита В». Каверін твердо заявив, що В«нез'ясовне байдужість до творчості Михайла Булгакова, часом вселяє оманливу надію, що таких, як він, багато і що, отже, його відсутність в нашій літературі не становить великої біди, це шкідливе байдужість В».

Через чотири роки журнал В«МоскваВ» (№ 11 за 1966 р.) опублікував роман у скороченому варіанті. Журнальний варіант книги з цензурними пропусками і спотвореннями і скороченнями, зробленими Відповіддю на цей Що ж 167-168].

Далі

Глава 2. У ньому Майстра. століття.

Його Портрет Він 89].

Незважаючи на те, що

проповіді. людей. людській природі.ом Каифой вгадуються реальні люди, що залишили слід в історії [11, с.19].

Зло і добро породжені не понад, а самими людьми, тому людина вільна у своєму виборі. Він вільний і від року, і від оточуючих обставин. А якщо він вільний у виборі, то повністю несе відповідальність за свої вчинки. Це і є, на думку Булгакова, моральний вибір. Моральна позиція особистості постійно в центрі уваги Булгакова. Боягузтво в з'єднанні з брехнею як джерело зрадництва, заздрості, злоби і інших пороків, які моральна людина здатний тримати під контролем, - живильне Середа деспотизму і нерозумної влади. В«Людину розумного, сміливого і добродійного він (страх) здатний перетворити на жалюгідну ганчірку, знесилити і знеславити. Єдине, що може його врятувати - внутрішня стійкість, довіра до власного розуму та голосу своєї совісті В»[4, с. 96-97].

2.3 Образ Майстри

Одна з найбільш загадкових постатей роману, безумовно, Майстер. Герой, чиїм ім'ям названий роман, з'являється лише в 13 главі. В описі зовнішності є щось нагадує самого автора роману: В«голений, темноволосий, з гострим носом людина приблизно років тридцяти восьми В». Те ж можна сказати і про всю історії життя майстра, його долю, в якій вгадується чимало особистого, вистражданого автором. Майстер пережив невизнання, переслідування в літературному середовищі. Майстер в своєму несподіваному, щирому, сміливому романі про Пілата і Ієшуа висловив авторське розуміння істини. Роман Майстри, сенс усього його життя, не прийнятий суспільством. Більш того, він рішуче відкинутий критикою, навіть будучи неопублікованим. Майстер хотів донести до людей необхідність віри, необхідність пошуку істини. Але вона, як і він сам, відкинута. Суспільству чужі роздуми про істину, про правду - про тих вищих категоріях, значимість яких кожен має усвідомити для себе сам. Люди зайняті задоволенням дріб'язкових потреб, вони не борються зі своїми слабкостями і недоліками, легко піддаються спокусам, про що так красномовно говорить сеанс чорної магії. Не дивно, що в такому суспільстві особистість творча, думаюча самотня, не знаходить розуміння, відкликання [22, с.376].

Первинна реакція Майстри на критичні статті про себе - сміх - змінилася подивом, а потім і страхом. Пропадає віра в себе і, що ще гірше, - у своє творіння. Маргарита відчуває страх і розгубленість коханого, але вона безсила допомогти йому. Ні, він не злякався. Боягузтво - це страх, помножений на підлість. Герой Булгакова не поступився совістю і честю. Але страх руйнівно діє на душу художника.

Які б не були переживання Майстра, як би гірко не складалася його доля, але безперечно одне - В«літературному суспільствуВ» не вдається вбити талант. Доказом афоризму В«рукописи не горятьВ» служить сам роман В«Майстер і МаргаритаВ», власноруч спалений Булгаковим і ним же відновлений, бо те, що створене генієм, вбити не можна [22, с. 379].

Майстер не гідний світла, який уособлює Ієшуа, тому що відступив від свого завдання служити чистому, божественному мистецтву, виявив слабість і спалив роман, і від безвиході він сам прийшов в дім скорботи. Але не владний над ним і світ диявола - Майстер гідний спокою, вічного будинку - тільки там зломлений душевними стражданнями Майстер може знову знайти роман і з'єднатися зі своєю романтичної коханої Маргаритою. Бо спокій, дарований майстру, - це спокій творчий. Моральний ідеал, закладений в романі Майстри, не схильний до тління, і перебуває поза владою потойбічних сил.

Саме спокою як противаги колишньої бурхливого життя жадає душа істинного художника. Повернення в сучасний московський світ для Майстра немає: позбавивши можливості творити, можливості бачитися з коханою, вороги позбавили його і сенсу життя на цьому світі. Майстер позбавляється від страху перед життям і відчуження, залишається з коханою жінкою, наодинці зі своєю творчістю і в оточенні своїх героїв: В«Ти будеш засипати, надягши свій засмальцьований і вічний ковпак, ти будеш засипати з посмішкою на губах. Сон зміцнить тебе, ти станеш міркувати мудро. А прогнати мене ти вже не зумієш. Берегти твій сон буду я В», - говорила Маргарита Майстру, і пісок шарудів під її босими ногами В»[1,18].

Глава 3. Сила зла, витворюючи добро

Перед нами Москва кінця двадцятих - початку тридцятих років. В«Одного разу весною, в годину небувало спекотного занепаду, у Москві, на Патріарших ставках, з'явилися два громадянина В». Незабаром цим двом, літераторам Михайлу Олександровичу Берліозу і Івану Бездомному, довелося зустрітися з невідомим іноземцем, про зовнішність якого згодом були самі суперечливі свідчення очевидців. Автор же дає нам його точний портрет: В«... Ні на яку ногу описуваний не кульгав, і зростанню був не маленького і не величезного, а просто високого. Що стосується зубів, то з лівого боку у нього були платинові коронки, а з правої - золоті. Він був у дорогому сірому костюмі, закордонних, в колір костюма, туфлях. Сірий бере він лихо заломив на вухо, під пахвою ніс тростину з чорним набалдашником у вигляді голови пуделя. По виду - років сорока з гаком. Рот якийсь кривий. Поголений гладко. Брюнет. Праве око чорний, лівий - чомусь зелений. Брови чорні, але одна вище іншої Словом - іноземець В». Це Воланд - майбутній винуватець усіх заворушень у Москві.

Хто він? Якщо символ мороку і зла, то чому в його уста вкладено мудрі і світлі слова? Якщо пророк, то чому рядитися себе в чорні одягу і з цинічним сміхом відкидає милосердя і співчуття? Все просто, як він сам сказав, все просто: В«Я - частина тієї сили ...В». Воланд - Сатана в іншій іпостасі. Образ його символізує не зло, а його самоіскупленіе. Бо боротьба зла і добра, темряви і світла, брехні і правди, ненависті і любові, малодушності і душевної сили продовжується. Боротьба ця всередині кожного з нас. А сила, що вічно хоче зла і вічно чинить благо, розчинена всюди. Саме в пошуку істини, у боротьбі за справедливість, у боротьбі добра зі злом бачить Булгаков сенс людського ж...иття [24, с.113].

3.1 Образ Воланда

Воланд (Перекладається з староєврейського як В«чортВ») - представник В«темноїВ» сили, художньо переосмислений автором образ Сатани. Він з'явився до Москви з однією метою - дізнатися, чи змінилася Москва з того дня, коли він був у ній останній раз. Адже Москва претендувала на звання Третього Риму. Вона проголошувала нові принципи перебудови, нові цінності, нове життя. І що ж бачить він? Москва перетворилася на подобу Великого балу: її населяють більшою частиною зрадники, донощики, підлабузники, хабарники [14, с. 45].

Булгаков наділяє Воланда широкими повноваженнями: протягом усього роману він судить, вершить долі, вирішує - життя або смерть, здійснює відплата, роздаючи всім по заслугам: В«Не по розуму, не по правильності вибору розумової, а за вибором серця, по вірі! В». За свої чотириденні гастролі в Москві Воланд, кіт Бегемот, Коровьев, Азазелло і Гелла вивертають навиворіт діячів навкололітературної і околотеатральной середовища, чиновників і обивателів, визначаючи В«хто є хто В». Мета діяльності В«князя пітьмиВ» - оголити сутність явищ, виставити на загальний огляд негативні явища в людському суспільстві. Фокуси у Вар'єте, витівки з підписує папери порожнім костюмом, таємниче перетворення грошей у долари та інша чортівня - розкриття вад людини. Фокуси у Вар'єте - випробування москвичів на жадібність і милосердя. В кінці вистави Воланд приходить до висновку: В«Ну що ж вони - люди як люди. Люблять гроші, з чого б ті не були зроблені - зі шкіри чи, з паперу, чи з бронзи або золота. Ну, легковажні, ну що ж, милосердя іноді стукає у їхні серця. Звичайні люди, нагадують колишніх, квартирне питання тільки зіпсувало їх ... В» [9, с. 100].

Воланд, уособлюючи зло, з'явився в даному випадку посланником добра. У всіх вчинках можна побачити або акти справедливої вЂ‹вЂ‹відплати (епізоди зі Стьопою Ліходєєвим, Никанором Босим), або прагнення довести людям існування і зв'язок добра і зла. Воланд в художньому світі роману - не стільки протилежність Ієшуа, скільки доповнення до нього. Як добро і зло, Ієшуа і Воланд внутрішньо взаємопов'язані і, борючись, не можуть обходитися один без одного. Це схоже на те, що ми не знали б, що таке білий колір, якщо б не було чорного, що таке день, якщо б не існувало ночі. Але найбільш повно діалектична єдність, взаємодоповнюваність добра і зла розкриваються в словах Воланда, звернених до Левію Матвія, який відмовився, побажати здоров'я В«духу зла і повелителя тіней В»:В« Ти вимовив свої слова так, як ніби ти не визнаєш тіней, а також і зла. Не будеш чи ти так добрий подумати над питанням: що б робило твоє добро, якби не існувало зла, і як би виглядала земля, якщо б з неї зникли тіні? Чи не хочеш ти обдерти всю земну кулю, знісши з нього геть усі дерева і все живе через твою фантазії насолоджуватися голим світлом? В».

Добро і зло в житті дивно тісно переплелися, особливо в людських душах. Коли Воланд у сцені в Вар'єте відчуває публіку на жорстокість і позбавляє голови конферансьє, жалісливі жінки вимагають поставити голову на місце. І тут же ми спостерігаємо, як ті ж самі жінки б'ються через гроші. Думається, що Воланд карав людей злом за їх зло заради справедливості. Зло для Воланда - не мета, а засіб впоратися з людськими вадами. Хто ж може вступити в боротьбу зі злом, хто з героїв роману гідний В«світлаВ»? На це питання відповідає роман, написаний Майстром. У місті Ершалаиме, загрузлому, як і Москва, в розпусті, з'являється людини: Ієшуа Га-Ноцрі, який вважав, що злих людей не буває і що найстрашніший гріх - це боягузтво. Ось це та людина, яка гідна В«світлаВ» [24, с. 127].

Найбільш яскраво зіткнення протиборчих сил представлено наприкінці роману, коли Воланд зі своєю свитою залишає Москву. В«СвітлоВ» і В«темряваВ» стоять на одному щаблі. Світом не управляє Воланд, але світом не керує і Ієшуа. Все, що може Ієшуа, - це попросити Воланда про те, щоб той дав Майстрові і його коханої вічний спокій. А Воланд виконує це прохання. Таким чином, ми приходимо до висновку, що сили добра і зла рівноправні. Вони існують у світі поряд, постійно протівоборствуя, сперечаючись один з одним. І боротьба їх вічна, тому що немає на Землі людини, яка жодного разу за своє життя не зробив гріха; та немає такого людини, яка б повністю втратив здатність вершити добро. Світ - це своєрідні терези, на шальках якого лежать два вантажі: добро і зло. І поки зберігається рівновага, світ і людство будуть існувати.

У Булгакова диявол - це не тільки вершитель зла, це одухотворене істота, якому не чуже ніщо людське. Тому Воланд багатьом героям дарує прощення, досить покаравши їх за пороки. Прощати - головне, чому повинен навчитися людина у своєму житті.

3.2 Образ Маргарити

Прикладом слідства моральної заповіді любові є в романі Маргарита. Образ Маргарити дуже дорогий авторові, бути може, тому що в ньому прочитуються риси одного з найбільш близьких Булгакову людей - Олени Сергіївни Булгакової [21, с. 117].

На Олену Сергіївну Маргарита виявилася схожою разюче. І та, і інша жили ситної забезпеченої життям, спокійно і без потрясінь: В«Маргарита Миколаївна не потребувала грошей. Маргарита Миколаївна могла купити все, що їй сподобається. Серед знайомих її чоловіка траплялися цікаві люди. Маргарита Миколаївна ніколи не торкалася до примусу. Словом ... вона була щаслива? Жодної хвилини! Що ж потрібно було цій жінці?! Їй потрібен був він, майстер, а зовсім не готичний особняк, і не окремий сад, і не гроші. Вона любила його ... В». Зовнішнього портрета Маргарити автор не дає. Ми чуємо звук її голосу, її сміх, бачимо її руху. Неодноразово Булгаков описує вираз її очей. Всім цим він хоче підкреслити, що для нього важливий не зовнішній вигляд, а життя її душі. Булгакову вдалося виразити справжню, вірну, вічну любов, яка природним чином прояснює головну думку роману. Любов Маргарити і Майстра незвичайна, зухвало, безрозсудна - і цим якраз приваблива. У неї віриться одразу й назавжди. В«За мною, читач, і тільки за мною, і я покажу тобі таку любов!В» [21, с. 118].

Булгаковська Маргарита - символ жіночності, вірності, краси, самопожертви в ім'я любові. Саме в любові жінки, а не в собі черпає сили Майстер, знову повернутий у свою квартиру в арбатському провулку. В«Досить: - говорить він Маргариті, - В«Ти мене присоромила. Я ніколи більше не допущу малодушність і не повернуся до цього питання, будь спокійна. Я знаю, що обидва ми жертви своєї душевної хвороби, яку, можливо, я передав тобі ... Ну, що ж, разом і понесемо її В». Духовна близькість Маргарити з Майстром настільки сильна, що Майстер не в змозі забути свою кохану ні на хвилину, а Маргариті бачить його у сні.

В образі Маргарити яскраво відбиті творча сміливість, зухвалий виклик Булгакова стійким естетичним законам. З одного боку, в уста Маргарити вкладені найбільш поетичні слова про Творця, про його безсмертя, про прекрасне В«вічному доміВ», який стане йому нагородою. З іншого боку - адже це саме кохана Майстра літає на щітці над бульварами і дахами Москви, трощить шибки, запускає В«Гострі кігтіВ» в вухо Бегемота і називає його лайливим словом, просить Воланда перетворити домробітницю Наташу в відьму, мстить нікчемному літературному критику Латунського, виливаючи відра води в ящики його письмового столу. Маргарита з її лютою, наступальної любов'ю протиставлена вЂ‹вЂ‹Майстру: В«Я через тебе всю ніч вчора тряслась нагая, я втратила свою природу і замінила її новою, кілька місяців я сиділа в темній комірчині й думала тільки про одне - про грозу над Єршалаїмом, я виплакала всі очі, а тепер, коли обрушилося щастя, ти мене переслідуєш? В». Свою люту любов сама Маргарита порівнює з лютою відданістю Левія Матвія. Але Левій фанатичний і тому вузьке, любов ж Маргарити всеосяжна, як життя. З іншого боку, своїм безсмертям Маргарита протиставлена вЂ‹вЂ‹воїну і полководцеві Пілата. А своєї ...беззахисною і одночасно могутньої людяністю - всесильному Воланду. Маргарита бореться за своє щастя: в ім'я порятунку Майстра укладає договір з дияволом, тим самим губить свою душу. Надія на те, що тим їй вдасться добитися повернення свого щастя, зробила її безстрашної. В«Ах, право, дияволові б я заклала душу, щоб тільки дізнатися, живий він чи ні! В». Маргарита стала узагальненим поетичним образом люблячої жінки, жінки так натхненно обертається відьмою, люто розправлявся з ворогами Майстри Латунського: В«Уважно прицілившись, Маргарита вдарила по клавішах рояля, і по всій квартирі пронісся перший тужливе завивання. Несамовито кричав ні в чому не винний інструмент. Маргарита рвала і метала молотком струни. Руйнування, яке вона справила, доставило їй пекуче насолоду ... В»[7, с. 119].

Маргарита аж ніяк не у усьому є ідеал. Етичний вибір Маргарити був визначений на користь зла. Вона продала душу дияволу заради кохання. І цей факт заслуговує засудження. За релігійними переконаннями вона позбавила себе шансу потрапити в рай. Ще один її гріх - що у балі Сатани разом із найбільшими грішниками, які після балу перетворювалися на порох, поверталися в небуття. В«Але це гріх відбувається в ірраціональному, потойбіччя, дії Маргарити тут не заподіюють шкоди і тому не вимагають спокути В». Маргарита бере на себе активну роль і намагається вести ту боротьбу з життєвими обставинами, від якої відмовляється Майстер. І страждання народжує в її душі жорстокість, яка, однак, не вкоренилася в ній [22, с. 45].

З образом Маргарити в романі пов'язаний мотив милосердя. Вона просить після Великого балу у сатани за нещасну Фріду, тоді як їй виразно натякають на прохання про звільнення Майстра. Вона говорить: В«Я попросила вас за Фріду тільки тому, що мала необережність подати їй тверду надію. Вона чекає, месір, вона вірить у мою міць. І якщо вона залишиться обманутою, я потраплю в жахливе становище. Я не буду мати спокою все життя. Нічого не поробиш! Так вже вийшло В». Але цим не обмежується милосердя Маргарити. Навіть будучи відьмою, вона не втрачає самих світлих людських якостей. Людська натура Маргарити, з її душевними поривами, подоланням спокус і слабкостей, розкривається як сильна і горда, совісна і чесна. Саме такий Маргарита постає на балу. В«Вона інтуїтивно з відразу схоплює істину, як здатний на це лише моральний і розумна людина з легкою душею, не обтяжений гріхами. Якщо вона по християнським догмам і грішниця, то така, яку язик не повертається засудити, бо любов її на рідкість самовіддана, так може любити тільки істинно земна жінка В». З любов'ю і творчістю пов'язані поняття добра, прощення, розуміння, відповідальності, істини і гармонії. В ім'я любові Маргарита здійснює подвиг, долаючи страх і слабкість, перемагаючи обставини, нічого не вимагаючи для себе. Саме з образом Маргарити пов'язані справжні цінності, затверджувані автором роману: свобода особистості, милосердя, чесність, правда, віра, любов [4, с. 100].

Висновок

Творчість Михайла Булгакова - чудова сторінка в історії російської літератури XX сторіччя. Завдяки йому література стала більш багатогранною в тематичному і жанрово-стильовому відношенні, позбулася від описовості, знайшла риси глибокого аналітизму.

Роман В«Майстер і Маргарита В»по праву належить до числа найбільших творів російської та світової літератури XX століття. Булгаков писав роман як історично і психологічно достовірну книгу про свій час і його людей, тому, ймовірно, роман став унікальним людським документом тієї примітною епохи. І в той Водночас це оповідання звернене в майбутнє, є книгою на всі часи, Вони дуалістичність. зла.
ідею. Незвичайний і образ сатани в романі.

Список використаної літератури

/класі. -1974. - М.: Просвещение, 1991. - 128 с.
роман./А. П./посібник/під ред.// Питання літератури. М., 1991.
Булгакова.// Література в школі. Булгакова. - 137с.

Вернуться назад