Мозаїка як подарунок Стародавнього Риму.

Які картинки спливають у пам'яті при згадці слова В«мозаїкаВ»? Спочатку згадується сам принцип побудови мозаїки: складання гармонійної композиції з безлічі розрізнених елементів. І тут же пригадуємо дитячі роки, коли розважалися, складаючи картинки з пластикової мозаїки. Потім шкільні роки - створення мозаїчних картин великим російським ученим М. В. Ломоносовим. А потім приходять на розум чудові старовинні палаци, в яких мозаїкою викладені стіни, підлоги і навіть доріжки в садах. А великий храм любові, усипальниця Тадж Махал! Його теж можна назвати зразком музичного мистецтва. Адже художнє оформлення храму повністю складено з невеликих фрагментів, виконаних з різних матеріалів.

Можна сказати, що техніка мозаїки зародилася випадково. Коли після застосування в будівництві декоративного каменю залишалися його невеликі фрагменти, цими різнокольоровими шматочками як будівельним сміттям посипалися доріжки в далеких куточках садів і парків. У результаті виходив хаотичний різнокольоровий візерунок. Минуло небагато часу, і хтось звернув на це увагу. Пізніше при будівництві будівель майстри створювали картини, вже спеціально викладені з кольорового каменю дрібного розміру різних кольорів і відтінків.

В Свого часу в античному Римі мозаїка вважалася символом достатку і процвітання. Будівлі громадських установ і будинки багатих патриціїв обов'язково були прикрашені мозаїкою. Швидше за все, саме з цих пір і пішла мода на прикрасу палаців мозаїкою. Адже в мозаїчному мистецтві застосовувалися не тільки мармур або скло різних відтінків, а й напівкоштовні, а іноді і дорогоцінні камені. Завжди було приємно милуватися грою фарб на мозаїчних картинах, яка змінювалася в залежно від часу доби і відбиття сонячних променів.

Початком В«Золотого століттяВ» мозаїчного мистецтва можна вважати світанок Стародавнього Риму. Його владність, військову могутність і високе економічне становище вимагали гідного художнього оформлення. Для історії римські мозаїки стали не тільки древнім елементом прикраси будівель, що дійшли до нашого часу, а й цінним історичним док

ументом. У Стародавньому Римі мозаїкою прикрашалися стіни не тільки суспільних закладів і будинків багатих людей. Мозаїчні картини прикрашали стіни храмів і арки. Навіть приміщення римських лазень В«термВ» були прикрашені мозаїкою. Теми давньоримських мозаїк самі різні: від зображення військових тріумфаторів до любовних ігор з міфічними створіннями; від зображення богів до сцен полювання. А також в мозаїці зображувалися різні життєві аспекти: гладіаторські бої, сценки театральних постановок, гонки на колісницях і т. д. Ну, і звичайно ж, мозаїки в Стародавньому Римі зображували тварин, причому як міфічних, так і реально існуючих, мешканців морського дна і безліч квітів, рослин і птахів.

Мистецтво римської мозаїки було настільки досконалим, що в дійшли до нашого часу картинах, можна чітко побачити обличчя людей (дізнатися як виглядали історичні особистості) і стиль одягу того часу, розглянути деталі кораблів і колісниць, дізнатися породи собак і коней і т. д. За традицією, римські майстри музичного справи підписували імена персонажів, зображених на картинах, де-небудь внизу. У більшості випадків саме завдяки цим написам багато пам'ятників античної архітектури мають свої сучасні назви.

На руку довговічності римських мозаїк зіграло те, що для їх створення використовувався якісний природний матеріал, і те, що картини створювалися безпосередньо на місці їх установки. Давньоримські мозаїчні картини були масштабними, але створювалися в порівняно нетривалий термін. Адже мозаїчний майстер працював не один: майстер викладав основні елементи картини, а численні його учні та підмайстри займалися створенням основного фону. Фон на музичних картинах викладався в основному з кубиків білого мармуру. Причому кубики розташовувалися не рівними рядами, а напівколами або арками. Вважалося, що таким чином вся картина буде виглядати більш природно й невимушено.

Розвиток науки і мистецтва у Стародавньому Римі відкрили художні особливості скла. І незабаром на музичних полотнах стали з'являтися елементи, виконані з прозорих або напівпрозорих скляних фрагментів. Але ніщо в світі не вічне, і з розпадом Римської Імперії культурна столиця цивілізованого світу тих часів з Риму перекочувала до Візантії. Тут мозаїчне мистецтво отримало друге життя на якісно новому рівні. Розпочався другий В«золотий вікВ» мозаїки в склі і смальти. Саме з Візантії почалася епоха купольної мозаїки, коли зі скла різного кольору зводилися прозорі куполи. А темою візерунків мозаїки на куполах було християнство.

Римські мозаїки виявилися напрочуд міцними. Особливо добре збереглися підлогові мозаїки. Адже після руйнівних набігів варварів від палацових споруд часто практично нічого не залишалося. А ті кам'яні рештки, які зберігалися, були розібрані для інших господарських потреб. Так, покриваючись брудом, землею і піском, підлогові мозаїки впродовж століть перебували в повного збереження під природним захистом шарів грунту і пилу. А сучасні археологи під час розкопок в Італії, Тунісі та Туреччині досі з кожним днем відкривають для нашого погляду все нові і нові чудові картини з давнини, оспівуючи велике мистецтво древніх майстрів мозаїки.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту kulturoznanie.ru/