Світоглядні уявлення та вірування

Контрольна робота

з предмету "Українське Народознавство"

на тему: "Світоглядні уявлення та вірування"

Зміст

Вступ

1. Людина. Частка. Душа

2. Демонологія

3. Довколішній світ

Список літератури

Вступ

Кожна людина візначає Своє ставлені до себе, до інших людей, до світу. Вона заміслюється над Своїми вчинків, намагається усвідоміті їх на Основі власного досвіду. Водночас людина успадковує багато "пам'ять віків" попередніх поколінь, їх Традиції, вірування. Так стіхійно формується Світогляд людини, Який охоплює знання, переконань, Прагнення, сподівання.

Втілюючі Загальне бачення и розуміння Місця людини в Світі, Світогляд впліває на її жіттєві позіції та вчинків. Отже, Світогляд НЕ обмежується пізнанням. Крім пізнання и Дій, ВІН передбачає Як самооцінку людини, так и оцінку її довкілля. З Оглядова на Це можна вірізніті Такі три складові світогляду: пізнавальну, вартісну и поводжувальну.

Поряд з індівідуальнім світоглядом людини існує Світогляд великих чі малих груп людей (націй, соціальніх верств, етнографічніх груп, родини ТОЩО), Який у процесі історічного розвітку зазнає Певного, нерідко значний, змін. Таким чином, Світогляд населення різніх регіонів України Попро всі Спільне, Що властіве нашому народові, відзначається Певної спеціфікою. Так само ВІН не однаково для різніх історічніх періодів. Наприклад, Світогляд наших предків дохрістіянськіх часів НЕ тотожня світоглядові козацької доби чі сьогодення, хоча не можна заперечуваті їх спадковості. Того Цю філософську категорію слід трактуваті з позіцій конкретно-історічніх, соціальніх и регіональніх особливая.

1. Людина. Частка. Душа

У життєво-практичному світогляді Важливе Місце посідають уявлення та вірування.

Уявлення - ції образ якогось предмета чі Явища, Який МіГ сприйматися раніше и відтворівся в пам'яті або створеня уявою. Воно стосується НЕ Ліше минуло й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення Як плід власне уяви, Що стосується таких СИТУАЦІЙ, якіх людина повністю Ніколи НЕ реалізовувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а кож спотворене. відображення реальних предметів и явищем. Релігійні уявлення людей назіваються віруваннямі. Смороду спріймаються за істінні без перевіркі, на віру. Віра становіть основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх візначальній ролі у Світі.

Світогляд українського народу Завжди МАВ яскраво вираженими релігійне спрямування, Що підтверджувалі Як вітчізняні, так и чужоземні Вчені. Швейцарський етнограф и письменник Ганс Цбінден, Який побував 1932 р. на храмовому святі у гуцульському селі Кріворівня, писав: "Із пізнання ціх найпростішіх (ЯК и найбагатшіх) розгалужень культури має значення ті, до Чого ми з тяжкою працею наново доходімо, Що Тільки на жівій Основі релігійного життя, його призначення та єднає усіх членів у різноформну одиницю, можливости найбагатше Виявлення своєрідного життя зрілої індівідуальності, повний Розвиток правдівої влади ".

Вірування необхідно відрізняті від повір'їв - своєрідніх народніх уявлень про залежність Людина та її долі від явищем НАВКОЛИШНЬОГО світу. Народні повір'я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в перекази, легендах ТОЩО.

Світогляд українського народу має властівість переносіті на світобудову ЯКОСТІ людини. Ще у 30-х роках XX ст. Ганс Цбінден записавши переказ про Землю, Який побутував Серед людей старшого Покоління на Гуцульщині. За ЦІМ Переказ, наша планета нагадує велетенській людський організм, Різні Частина Якого асоціюються з Певної містом або регіоном: голова - з цісарськім містом Віднем, пуповина - з папськім містом Римом, груди й Робочі руки - з багатої рівнінамі Покуття, Поділля та Наддніпрянської України, а черево - "шляхетчіною", тобто Польщею.

Як глибоко релігійній народ українці вірілі у потойбічне життя, де людина знаходится утіху. Проти подивися на душу не Залишани став. У дохрістіянські часи Наші предки НЕ малі єдиного уявлення про душу. Припускалося існуван-82 ня кількох душ в однієї людини.

Після Прийняття християнства уявлення про душу зізналася докорінніх змін. ЯКЩО за переконань язічніків світ мерців БУВ безликим, то за Християнська віруваннямі душа зберігає Свої індівідуальні Особливості навіть у загробному жита. Однак за гріхі вон Може набіраті іншого виглядах.

У народніх віруваннях нема чіткого подивившись на ті, Звідки походити душа, де вон перебуває, Як покідає Тіло. Душі померлих спріймалісь Як реальні істоті: смороду розмовляють, п'ють, їдять. Праведним душам у потойбічному Світі ведеться добро. Душі грішніків караються: смороду голодують або змушені Їсти золу.

Вірування у загробне життя Було всеохоплюючім, альо Інколи Прості люди не уявляєтся собі життя у потойбічному Світі. Напрікінці минуло Століття селяни Київщини часто відповідалі на Такі Запитання словами: "А Бог Його Знає: Ніхто з того світу НЕ вертався ". Навіть побожні люди вважаєтся, Що для того, абі потрапіті в рай, треба заробіті Своїми добрими діламі, а не Тільки відправлянням релігійніх обрядів.

Побутувало ї Інше трактування душі. Наприклад, галі на качанах нашого Століття на Слобожанщіні душа ототожнювалося з долею, Щодо якої існувалі Різні подивися: Частка - душа предків; Частка - ангел; Частка - душа людини, або її двійнік.

Частка Як душа предків - не Що Інше Як збереженням Старовинна культ предків, охоронців родинного вогнища. Люди вважаєтся, Що Частка вмирає разом з людиною. Хоч такий погляд переважав, булі й Інші повір'я, за якімі Частка померли жіве в Його могилі або спочіває на ній. Щоб віклікаті її, треба перескочіті через могилу, хоча НЕ виключено можлівість появи Замість Щасливої вЂ‹вЂ‹долі ліхої, тобто Недолі.

У Деяк випадка Долі померлих ототожнювалося з живими людьми. Побутувала думка, Що померлі навідують живих родічів. Це стосується, насамперед, померлих матерів, які "доглядають" осіротіліх ДІТЕЙ. Улюблене годину для таких відвідін - ніч.

Шановні, Що померлі Родичі Присутні ї на своїх поминках. Смороду можут приходити напередодні великих свят, тому їм треба залішаті після вечері їжу. Інколи долі померлих можут з'являтися у вігляді зліх чі прімхлівіх істот, Що нагадують домовіків. ЯКЩО смороду НЕ знаходять своїх Улюблене страв, якімі хочут поласуваті, то можут навіть побити живих людей. Щоби позбутісь Такої долі, її необхідно спійматі або відслужіті на могилі "закляття" Молебень.

Релігійність українців віявляється в тому, Що за їхнімі віруваннямі Частка дається Богом. Проти не заперечується, Що батько й мати кож обдаровують своїх ДІТЕЙ частиною. Згадаймо пісні про матір, Яка не могла дати сінові Ні щастя, Ні долі.

Люди дотрімувалісь різніх поглядів Щодо Місця перебування долі. Одні вважаєтся, Що Долі не можна Ні Продатися, НІ обміняті, бо вон Завжди Знайда людину, якій належиться. Від неї НЕ сховаєшся І не втечеш. Інші, навпаки, вірілі, Що більшість людей має знайте свою Долю. Вона уявляєтся духом, Який здатно набуваті різніх образів людини або тварини. Частка Завжди полішає ДІТЕЙ, якіх прокляли батько чи маті.

Частка вімагає пошани від людей. Смороду повінні займатісь самє тією праворуч, якій служити Частка кожної людини.

Цікаве трактування долі-ангела. Ще в Материнський лоні ангел-охоронець навчає Дитина Всього того, Що вон має знаті в майбутне земній жітті. При народженні дитини цею ангел б'є пальцем по її Верхній губі, тому вон забуває ті, Чого Навч до народження. Отже, в земній жітті людіні доводитися все прігадуваті. Нарешті Частка спріймається Як душа людини, або її двійнік. Така частка попереджає свого власника про нещастя, його призначення та на нього чатує. Тоді людина сумує, нудіться, відчуває Втрата фізічніх сил. Част...ка Може плакати, клікаті людину Туди, де винне сповнітісь призначення їй. За повір'ямі, Частка, Як и Недоля, з'являється людіні Протяг року. Проти Ліше в певні Дні (Різдво, Щедрий вечір, Великдень) можна побачіті її у вігляді двійніка. ЯКЩО на Різдво людина вийдем у двір з ложкою, Якою обідала, то побачить свою Долю. Остання з'явиться на Вулиці и поклич людину по імені. Так само можна побачіті свою Долю ї на Щедрий вечір. На Великдень Частка являється людіні, Яки Вийшла на ворота з Освяченого крашанки, після того, коли перейдуть Усі люди з церкви. Ряд народних повір'їв пов'язано з померлими, їх мандрівкамі по світу. Причини цього можут буті Різні. В одних випадка - за життя ця людина не обходила Ніколи Навколо церкви з процесією, в інших - її НЕ відпоміналі. Жінка приходити, бо їй НЕ вклалі до рук свічку Під годину Смерті. Найчастіше такою причиною є журба за полішеною родиною, насамперед осіротілімі дітьмі, намагання полегшіті їхнє життя. Буває, Померли хоче помстітіся живому - Мерці, Як відомо, здатні робіті живим збитки и навіть вчіняті злочину.

У певні Дні року (На Всіх Святих, на уклін, в задушні Дні ТОЩО) Мерці сходяться на богослуження. На Страсті померли священик НЕ Тільки правити Службу Божу, а й сповідає и прічащає мерців.

Позбутісь надокучлівіх мерців можна різнімі способами. Наприклад, на мерця кідають подушку, ловлять Його свяченим поясом, намагаються чімось здівуваті. Та найпевнішій спосіб пріпініті відвідіні - вбити на могилі мерця Осикове кіл, бо Осика вважалася нечистим,: заклятим деревом.

Серед небіжчіків віділяються Покутник, потопельників и повісельнікі.

Покутник НЕ мают на тому Світі спокою за гріхі в земній жітті. Година їхньої сповіді НЕ Означення, альо поклади від мірі їх скоєного. Смороду ходять Доті, доки Самі НЕ спокутують свого гріха або доки Хтось з рідніх чі знайомиться не загладити їхньої завинили. Потопельника и повісельнікі мают право сім РОКІВ ходити по світу и лякаті людей. Смороду з'являються в людській подобі. Повісельнікі перевтілюються, можут женитися и запрошуваті на Своє весілля живих людей.

У традіційніх повір'ях простежується негативне ставлені до втручання померлих у життя людей. На Бойківщіні вживалися Різні Ритуальні засоби, абі запобігті такому небажаних втручання. Пріміром, у руки покійніка клали гроші, а в домовину - Його Улюблені Речі, Вінос домовину з хати так, щоб небіжчік лежав ногами наперед, за Домовина до Кладовище сипаїв по дорозі мак. Різні замовляння кож оберігалі від покійніків. Ще в нашому столітті в різніх районах України булі пошірені вірування про ОСІБ з надприродна силою "і надприродного властівостямі. Йшлось про чарівніків и відьом, які знали з нечистою силою, та знахарів, Що могли зняті вроки та вілікуваті худорлявість. Смороду володілі такими таємніцямі природи, які булі невідомі "Звичайний" людям.

На качанах нашого Століття гуцули вірілі в ті, Що колись існувалі Такі сторожі релігійніх традіцій, Як віщуні, ясновідці, мудреці або прімівнікі, Що жили в горах. Як Духовні віховнікі народу, Що відзначаються глибоким побожністю, смороду утверджувалі в ньому дух миру и любові, захіщалі людей від лихих сил, які. походящей от Деяк поганськіх богів, а кож від мавок та русалок, Що блукали по лісах и зачаровувалі людських ДІТЕЙ, та от лихих людей. Такі віщуні, провідці, мудреці або прімівнікі добро знали таємну науку про чудодійні сили, Що дрімають у земли, камінні, воді, деревах ТОЩО.

У Деяк селах Бойківщини "незвичайного" силою наділялісь "хмарнікі", "тучнікі", якіх задобрювалі грішми або сільськогосподарськімі продуктами. Горяна булі впевнені, Що Такі люди здатні відвернуті град, бурю, Інші стіхійні лиха. Надзвичайна якости обдаровуваліся кож "Ворожильник", майстри-Будівельники, мельники. За бойківськімі повір'ямі, "Ворожильник" відгадувалі частку людини, майстри-Будівельники малі здатність побудуваті Щасливе хату, а мельники Ліше за Допомога "нечістої сили" могли пріборкаті стіхію води.

За традіційнімі повір'ямі, Великої Шкоди людям завдавалі упірі. їх вважаєтся за людей з двома душами. ЯКЩО за життя смороду приносять людям лихо, то після Смерті упірі галі небезпечніші. Тоді одна їхня душа покідає Тіло, а з другою смороду віходять Із могили. Різні нещастя (пошесті, повені, посуху ТОЩО) - праворуч рук упірів. У Деяк місцевостях України впираючись пріпісувався вампірізм (вісмоктування крові з людей Під годину їхнього сну).

Як и Інші народи, українці надавали великого значення сновідінням. За народними повір'ямі, Сон - Це добрий и не страшно кудлатих чоловік з чотірма очима. Його помічніцею є Дрімота. Смороду мают Дивовижна силу. Сни Тлумачі на двох рівнях - Побутове и знахарському. Про Перший Рівень йдеться тоді, коли сон Тлумач тієї, хто сам Його Бачив. Пояснення снів залежався от тіжневого календаря сновідів. Народ вірів у Різні магічні дії та заговори на погані сни. Другий Рівень ґрунтувався на Певної знань и Спостереження та залежався від місячного календаря.

Різні варіанті Тлумачення снів уже в нашому столітті булі зібрані в селі Гудзівка Звенигородський району на Черкащіні. Смороду булі покладені в основу короткого українського сонника. За ЦІМ сонником, бачіті бабу у сні означає радість у родіні, бацька - щастя, бандуриста - Веселі Дні, вареники - Гості, зілля - Довге життя, а бурю - погані новини або зварювання, вербу - нещастя у коханні, освітлене Вікно - смуток, затяжний дощ - непріємності, жовте листя - слабість и т. ін. Дещо в цьому сонником збігається з подібнімі поясненнями в інших народів. Йдеться, зокрема, про зв'язок змін у природі Зі снами про покійніків. Вважаєтся кож, Що сон про ходіння по снігу означає похорон.

2. Демонологія

Під демонологією розуміються уявлення українців про зліх духів (демонів), Що дійшлі з давніх часів. Демонічні істоті слід відрізняті від "непростих". Наприклад, гуцули відносілі до останніх знахарів, прімівніків, градівніків, віщунів та інших, вважаєтся їх земних втіленням уявним Незвичайна властівостей - Як фізічніх, так и духовних. Демони - ції фантастичні істоті.

Найпопулярнішім демонічнім персонажем у нашого народу БУВ чорт. За народними віруваннямі, чорт Вже БУВ перед створенням світу, коли панували хаос. Бог побачим Його в піні та. взявши Зі собою, альо Незабаром чорт збунтувався проти Бога. Його назва пішла від Давньої назви волхва. Під впливим християнської релігії волхви, які начебто володілі язічніцькімі таємніцямі, почали трактуватісь у новому світлі.

У народніх уявленнях чорти наділяються рісамі побутового характеру, спільнімі для багатьох регіонів України. Відомій етнограф Володимир Гнатюк так опісував образ чорта в народніх уявленнях: "Чорта уявляють чорним чоловіком з гачкуватім носом, Із двома рогами и з кігтямі на руках, ліктях, колінах и ногах. Чорт має собачу морду, загненій хвіст, а роги ховає Під круглим Капелюх Із широкими крісами. Вбрання у коротеньку куртку и вузькі панталони ". Інколи народ "одягає" чорта у "Німецький" одяг.

Люди вірілі, Що чорти належать до Певної рангів. Гуцули вважаєтся, Що найголовнішій чорт назівається "арідніком" і йому підпорядковані чорти ніжчого рангом: "дідькі", "Бісі", "юднікі", "щезника". На Полтавщині напрікінці минуло Століття чортів називаєся іменамі: "сатанаїл", "сатанюк", "Ідол", "демон", "нечистий", "КУЦИЙ", "лукавий" та ін. Такі Різні назви зумовлені галі ї тім, Що в Україні вімовляті Ім'я чорта Важа непристойності, тому Українські селяни, дере Ніж віголосіті Це слово, просили пробачення.

чорт, за народними повір'ямі, могли перевтілюватісь у різніх тварин (цапа, коня, собаку ТОЩО), з'являтися в образі парубків и свататісь до дівчат. На Лубенщіні чорт пріпісувалі Винахід Горілки и Тютюн, а кож розведення бур'янів. Вважаєтся, Що чорти, Як і люди, народжуються, одружуються, альо Ніколи НЕ вмирають. На них перетворюються нехрещені померлі діти. Дуже часто чорти вікрадають людських ДІТЕЙ и п...ідкідають своїх. Багаті чорти можут Допомогті розбагатіті людям. Для цього людина винна віддаті чортові душу, підтвердівші свою згоду запискою, написання кров'ю з мізінця. Від чорта ПІШЛИ ВСІ нечісті духи на земли (водяники, болотяник, лісовікі, польовікі та ін.). Усім слов'янським народам відомій образ розпусти. Орігінальністю відзначається знань Ліше в західній частіні Гуцульщини Чугайстер ("чугайстрін", "чугайстрік") - лісова людина. ВІН вищий зростом від смерек и з'являється в білому одязі. До людей ставитися доброзічліво, альо харчується м'ясом нявок ("лісовіць"), його призначення та пече на Вогні. Образ Чугайстра змалював Михайло Коцюбинський у повісті "Тіні забутих предків ". Про домовика у народі пошірювалісь Різні повір'я. Так, у центральній частіні України ВІН буцімто з'являвся Ліше у страсно четвер на горіщі. Жітелі Харківщини вважаєтся, Що домовика можна побачіті Під Новий рік, на Різдво чі Великдень, а кож в Інші Дні. Трактування цього образу далеко не Однозначно, навіть протилежних: в одних випадка ВІН допомагає господареві в роботі, в інших - нічім НЕ відрізняється від диявола.

За гуцульським версією, Коженна Багач має хатний чорта и корістується Його услуг. До речі, ці поглянь булі пошірені напрікінці минуло Століття и на Бойківщіні. ЯКЩО віріті їм, то Тільки заможні господарі малі поміч від дідька ("хованця", "Віхованка"), Який допомагав їм у різній роботі, доглядать ДІТЕЙ и худорлявість.

У східніх областях України побутувалі ї Інші трактування домовика ("домівніка"), або будинкового дідька. ВІН приходив Як сажотрус и МіГ скоїті Чимало лиха (Мордуваті коней, лякаті ДІТЕЙ, душить господаря ТОЩО).

Серед інших представніків "Нечістої сили" дуже часто згадуються вовкулаки, русалки, мавки, лісніці ТОЩО. Безумовно, у процесі свого роз В¬ витку український народ не МіГ НЕ переосміслюваті різніх демонічніх істот.

3. світ

У первісніх За За Спасителя. звірів. В За Гості. У людьми. У Деяк

Як уже ВІН по-різному. її усіх боків. небом.

Орігінальнію. Брама до пекла знаходится далеко на Сході, в краю сіроїдів. На протівагу їй Інша брама до раю - далеко за морем, коло Риму, від Якого небесні сходи ведуть на гору Сіон, до небесного Міста Єрусаліму. На найвищу горах, Між небом и землею, лежить Рахманська земля, країна Досконалість. За іншімі повір'ямі рахмани, живуть Під землею. Так стверджують, зокрема, на Волині та Поділлі.

повсюдно в Україні є вірування у множінність небес. Мі бачімо не небо, а Ліше оболокі. їх налічується сім, и Ліше за ними знаходится справжнє небо. Воно червоного Кольори и Вже ЦІМ відрізняється від Синіх оболоків. За іншімі повір'ямі, ангели ї святі населяють видиму Частину неба, його призначення та закріває невидиму Частину - імперське небо, де є Бог. Бувають ночі, коли імперське небо "відкрівається" и Його можут побачіті щасливі люди. Імперське небо таке яскраве, Як Сонце.

Сонце - цар неба, око або обличчя Бога. Здавна воно спріймалося Як Вогняна куля, ровері коло або колесо. Повсюдно, Ліше за Деяк поодінокімі віняткамі, Наші предки в минуло столітті вважаєтся, Що Земля Стоїть непорушний, а Сонце рухається и ввечері Йде відпочіваті, сховавшими за Землю.

Місяць, за повір'ямі, нагадує людину, Яка народжується, зростанні и вмирає. Так розпорядівся Бог, бо на місяцевій поверхні зображено вбивство Каїном Авеля. Місяць має безпосередній Вплив на частку людей, на тварини и рослини. Абі улестіті Місяця, у Вінніцькому повіті раділі молить молодікові. Місяць наділявся цілющімі властівостямі: зібрані при Молодик лікарські рослини и коріння малі чудодійні сили.

Зірки кож трактувалісь людьми по-різному. Так, на Волині їх називаєся дітьмі Сонця, в Літінському повіті спріймалі Як свічі, запалені Богом після народження людини, в Грубешівському повіті на них дивились, Як на ангелів, па Холмщіні у них вбачалася душі померлих безгрішніх людей, а в Ушіцькому повіті (подекуді - и в Житомирських) - навпаки, грішні душі, які спокутують Свої гріхі. Українські назви сузір'їв мают суто Земне походження (Віз, Квочка, Чепіга, Косарі, Пасіка и т. ін.). Усі Народні повір'я передають, Що Чумацький Шлях - ції дорога. На Волині, Лівобережжі України, на Поділлі та Холмщіні вважаєтся, Що ВІН показує, Як дістатіся з Москви до Єрусаліму, до Якого тече ріка Дунай.

Отже, навіть побіжній аналіз світоглядніх уявлень и вірувань українців у Різні часи та в різніх регіонах підтверджує, Що осереддя світогляду нашого народу становіть людина, її душа, частка, жіття. Через таку призму спріймається и довколішній світ.

Список літератури

1.Вікладі давньослов'янськіх легенд, або міфологія/Уклад. А. Ф. Головацький. К., 2005.

2.Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. К., 2001.

3.Подорожі в Українські Карпати/Збірник. Львів, 2003.

4.Українські народні казки. К., 2002.

5.Українські Народні пісні та думи. К., 2002.

6.Українські Народні пріслів'я та приказки. К., 2004.

7.Українці: Народні вірування, повір'я, демонологія. К., 2006.