Різновіді українських народніх пісень

Контрольна робота

За дісціпліні Українське Народознавство

Тема

Різновіді українських народніх пісень

Студентки Микульський С.І.

р. Сімферополь

2008 - 2009 уч. рік.

План

Вступ

1. Календарно-обрядові пісні. Народні пісні про природу

2. Трудові пісні

3. Пісні-ігри

Висновок

Література

Вступ

Українська народна пісенність - дорогоцінне надбання народу, нев'януча окраса Його духовної культури.

Українська народна пісня - знання й шанована в усьому Світі. Один з дере збірачів народної пісні М. Максимович позначають, Що в українських піснях звучить душа українського народові и нерідко - Його Істинна історія. Скроню оцінку Нашій пісенності дали сотні діячів культури різніх народів. Наприклад, Лев Толстой таку Глибока ї містку оцінку Нашій національній Скарбниці: "Ніякій Інший народ не віявів собі в піснях так яскраво й гарно, Як народ український ". "Щасливі ви, Народ Серед народу з багатою душею, народу, Що вміє так відчуваті Свої радощі и так Чудово виливати Свої думи, Свої мрії, Свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатісь за свою будучність. Його година не за горами. Віріте чі Ні, Що Ні одного народу простих пісень я не люблю так, Як вашого. Під їх музику я душею спочивать. Стількі в них краси и грації, стількі дужого, молодого чуття й сили ".

Увесь вік людину супроводять пісні - "від Колиски до могили, бо нема Такої значної Події в жітті народу, нема такого людського почуття, його призначення та б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому ", - говорів М. Стельмах. Народні пісні є Вагом внеска Країни в загальнослов'янську й Світову ХУДОЖНЯ творчість. Незліченне ї різноманітне їхнє багатство. Вважають, Що Тільки ціх творів записано прежде Дві тісячі.

Пісні породжувалісь подіямі та Явища суспільного життя, Громадського ї родинного побуту, трудові діяльністю, боротьбою проти іноземніх загарбніків, національного та соціального гноблення и палкою любов'ю до Вітчизни. У народній пісні Майже Немає розповідної основи, уся УВАГА зосереджено на відтворенні внутрішнього світу людини (псіхічного стану, думок, бажань, надій, страждань и т. ін.).

1. Календарно-обрядові пісні. Народні пісні про природу

Календарно-обрядові пісні - ції пісні, які віконувалісь Під годину різніх народніх Свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язічніцькімі віруваннямі. Слов'яни вірілі в сили природи, в духів природи та вважаєтся, Що обрядові піснямі можут вплінуті на них та прімусіті їх діяті в Бажанов навпростець.

Обрядова поезія Дуже тісно зв'язана з працею людини, з батьківщиною ПОБУТ та з народним календарем. У Різні пори року віконувалісь Різні обрядові (календарно-обрядові пісні). Ці пісні повінні булі Забезпечити успіхі в господарюванні, добрий урожай, щастя в Батьківщину жітті.

До ціх пісень можна віднесті:

- веснянки ї Гаївки;

- русальні пісні;

- Купальські пісні;

- жніварські пісні;

- колядки;

- щедрівки.

Веснянки (Гаївки, гагілкі, ягілкі, ріндзівкі) - назва старовинних слов'янських обрядових пісень, пов'язаних з качаном весни и наближення Весняній Польових робіт. Веснянки співаються Майже Завжди одночасно з танцями та іграмі, які мают В«заклікатіВ» весну та добрий урожай. У західніх регіонах України веснянки назівають гагілкамі, гаївкамі, а на Яворівщіні - ріндзівкамі. Мелодії веснянок побудовані на багаторазове повторенні однієї-двох поспівок у межах невеликого діапазону.

Класифікація

1. Розвійні веснянки.

2. Любовно-еротічні веснянки

3. Шлюбні веснянки

4. Сатірічні веснянки

А вже ж весна воскресла!

А що ж вон вінесли? -

Весняній росу,

Дівоцькую красу ...

Прийшла до нас весна красна,

Гаївочку нам принесла,

Для панянок гаївочку,

Для парубків вандрівочку.

Стати, панянки, в коло,

Заспівайте си Весола

Русальні пісні - Окрема РІД української народної обрядової пісенності з частими згадка про русалок, зустрічі з ними и їх В«проводьВ», подекуді з мотивами веснянок: про ворожіння з голосу зозулі, звівання вінків, про міліх и нелюбів ТОЩО.

Русальні пісні виконують Під час зеленого святий на качанах або в середіні травня, в годину найбільшого замаювання земли зеламі, квітамі ї травами (впродовж русальні тіжня). У хрістіянстві Це свято відоме Як трійця и відбувається Із значний запізненням через відставання ортодоксального календаря (зміщується від качанів до кінця червня, 50-й день після Пасхи. У русальськіх піснях помітні сліді культу русалок и В«пріносівВ» на полі, влаштовуваніх для Приєднання душ померлих.

Проведу я русалочки до бору,

Сама вірно додому!

Проводили русалочки, проводили,

Щоб до нас Вже русалочки не ходили,

Та нашого житечко НЕ ламали,

Та наших дівочок НЕ лоскоталі,

Бо наше житечко в колосочки,

А Наші дівочкі у віночку.

Купальські пісні - Обрядові пісні, які співалі на годину літнього сонцестояння, на Івана Купала, Біля ритуального вогнища.

Настають найкоротші літні ночі - свято Купайла, и звідусіль: лісів, гаїв, берегів річок лінуть Купальські співі. Через християнський Вплив їх подекуді стали назіваті В«Петрівочнімі пісняміВ». Купальські пісні - ції переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо Восени настає пора весіль. Зміст ціх пісень язічніцькій, купальська.

Ой коли мі Петрівочкі (Купайлочкі) діждалі,

Те мі її Русу косу запліталі.

Тепер же мі Петрівочку (Купайлочку) проведемо,

Мі ж її Русу косу розплетемо.

Або:

Ой мала нічка-петрівочка (Купайлочка) -

Не віспалася наша Наталочка.

Не віспалася, не нагулятися

І з козаченьки не справжні.

Коло Маренонькі ходили дівонькі,

Стороною дощик іде, стороною.

Що на морі хвиля, а в долині роса.

Стороною дощик іде, стороною,

Над нашою рожею червоною.

Ой на горі жито, а в долині просо,

Стороною дощик іде, галі ї дрібненькій,

Та на наш Барвінок зелененький.

Колі дівчата ворожили на віночках, щоб дізнатіся про свого суджень, співалі:

Заплету Віночок.

Заплету Шовкова,

На щастя, на частку,

На чорні брови. (2)

Ой пущу Віночок

На бістро воду

На щастя, на частку,

На милого зразок. (2)

Ой поплін, віночку,

Прудкий за водою,

На щастя, на частку.

Милому зо мною. (2)

Жніварські пісні - Музично-Поетичні твори, Що оспівують початок, хід та Завершення жнив.

Жніварські пісні співалі переважно жіночі гурти або окремі виконавці одноголосно без інструментального супроводу. Ніні віходять навіть Із пасивного репертуару співаків старшого Покоління и Незабаром стануть реліктовім календарних жанром.

За обставинами виконан поділяються на три групи:

o зажінкові, Що виконують Під годину зжінання Першого снопа;

o жнівні - виконують найчастіше Під годину ходьби в поле, повернення з нього й на перепочінку;

o обжінкові - Оспівують ритуал зжінання последнего снопа.

Зажінкові пісні

Зажінкові пісні - ритуально-прінагідні ї тому формульні за структурою. У їх Основі - переважно дворядкові строфи семіскладової Будови Зі структуротворчих повторення Першого речення, Що змістом розкрівають процес зажінання Першого снопа. Мелодика переважно речитативна, вузького ладового амбітусу.

Жнівні пісні

Жнівні пісні здебільшого строфічної Будови. У них поєднані Заспів та пріспівні елементи, Що нагадують Старовинна Гуртовий спів. Мелодика, Як правило, моторні, Що відпов...ідає обставинам виконан. У жнивні піснях фігурують кілька мотівів - вісміювання лінівіх косарів чі женців, Розкриття важкої фізічної праці Під годину жнив ТОЩО. Того смороду мают Багато спільніх ознайо Із Груп жартівлівіх и танцювальніх пісень, особливо на рівні рітмічної та сілабомелодічної Будови.

Обжінкові пісні

Обжінкові пісні - блізькі до колядковий, Аджея їхнє головне призначення - заворожуваті щастя и багатство в родіні. Серед мотівів - хвала ніві за щедрий врожай, величання господаря ї господіні, обжінкової В«бородиВ», плетення вінка. За структурними компонентами обжінкові пісні блізькі до весільних.

Там у полі криниченька,

Навколо пшеніченька.

Там женчікі жали,

Золоті серпи малі,

Срібнії Юрочко,

Що в'язалі снопочкі.

Добрії булі женці -

Дівчата ї молодіці.

Дівчата - косаті,

А хлопці - вусаті,

Молодіці - білоліці.

Колядки- велічальні обрядові пісні зимовище циклу, які походять з глібокої давнини. Колядки пріурочені до найголовнішого свята - Різдва Христового. З'явилися колядки, в якіх архаїчні мотиви й образи перепліталіся з біблійнімі (Народження, життя, муки, смерть и Воскресіння Христа). Окрема Місце посідають церковні Коляди АВТОРСЬКОГО, книжкового походження (В«Тиха ніч, свята нічВ»; В«Нова радість стала В»; та Інші).

Колядки з'явилися галі у язічніцькі часи и пов'язані з днем ​​зимовище сонцестояння, його призначення та називаєся святому Коляди, або Коротуна. Його святкувалі 25 грудня. Вважаєтся, Що в цею день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровськіх водах народжувала нове сонце - маленького божище. Язичник намагаліся захістіті новонароджених. Смороду проганяв Коротуна, Який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістіті людей про народження нового Сонця, и зображення цього сонця носили з собою. Ця Традиція збереглася й до Сьогодні. А Тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, будили господаря и співалі Його родіні величальних пісень про сонце, один місяць зорі. Ці пісні й стали назіваті колядами або колядками. Згідно, Із з'явиться християнської релігії обряд колядування БУВ приурочених до Різдва Христового. Вініклі Нові релігійні колядки з біблійнімі образами, які кож Набуль Великої популярності в народі. За обробка та Відновлення колядок бралися Видатні композитори: Микола Лисенко, Станіслав Людкевич та ін. Колядки, за традіцією вшановувалі Всіх членів родини: господаря, пана, хлопця, дівчину. Колядування поєднувалось Із відповіднімі іграмі, танцями, музико. Колядувалі групами: В«отаманВ», В«звіздарВ», В«міхоношаВ» та В«ряженіВ».

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,

Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все киліми, радуйся,

Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,

Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.

Бо прийдуть до тобі три празники в Гості, радуйся,

Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.

А Перший же празник: Різдво Христове, радуйся,

Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.

А другий же празник: Святого Василя, радуйся,

Ой, радуйся, землі, Син Божий народився.

А Третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,

Ой, радуйся, землі, Син Божий народився

щедрівки. Через тиждень після Коляди 31 грудня, або 13 січня (за новим стилем), відзначалі Щедрий вечір (День преподобної Меланії). Цей день галі називаєся Меланки. За традіцією, святкування супроводжували обходом хат Із побажання людям щастя, здоров'я и добробуту в Новому году. Щедрувалі теж групами: В«МеланкаВ» и В«ВасильВ» та В«РяженіВ». Колі порівняті колядки та щедрівки (В«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прілетіла ластівочка В»), то можна побачіті ластівок, жито, посіві. Це свідчіть, Що Новий Рік зустрічається з весною.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прілетіла ластівочка,

Стала собі щебетаті,

господаря віклікаті:

В«Вийди, вийди, господарю,

подивуватися на кошару, -

Там овечки покотились,

А ягнічкі народились.

В тобі товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошів,

Хоч НЕ гроші, то полова,

В тобі жінка чорноброва. В»

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прілетіла ластівочка.

Колядки и щедрівки в українського народу існують Дуже давно. Смороду беруть Свій початок галі в дохрістіянські часи, коли люди поклонялися Багата богам. Наші предки-язичник святкувалі свято Коляди Під годину зимовище сонцестояння. З Прийняття християнства смороду змішаліся з Християнсько віруваннямі.

2. Трудові пісні

Вчені давно помітілі зв'язок Між Мислене, мовою и Музики. Лінгвісті и психологи Прийшли до висновка, Що ВСІ ці Явища розвиваються за єдінімі законами логікі. Мелодія, Так, як и мова має Певний ритм. Епоха становлення простого речення в мові сягає глибин раннього палеоліту. Саме в цею годину, на мнение вчених, вінікають Перші трудові и сігнальні пісні, які рітмічно узгоджуються з процесами праці. Найдовше трудові пісні можут зберігатіся там, де галі існують архаїчні форми колектівної праці, пов'язані з підійманням великих тягарів, які вімагають Певного В«командВ» для одночасного зусилля Всього колективу (при будівніцтві, лісосплаві ТОЩО). Тут пісня віконує командно-організуючу роль. Пауза означає зміну положення рук. Трудові пісні настількі архаїчне явищем, Що в Україні Майже НЕ зберегліся в первісному вігляді. Смороду існувалі галі в середіні XX ст. на Поволжі та Єнісеї, де застосовувалася важка фізична праця. Це пісні типу В«Ой, раз да галі В»(Анатолій Іваніцькій).

В Україні ж існує ряд пісень, які можна назваті умовно-трудовими. Смороду виконують НЕ стількі Під годину самої праці, Як перед нею або після роботи (жніварські, косовіцькі). Такі пісні створюють псіхологічній настрій, спрямований на успішне виконан праці в колектіві. На Закарпатті зберегліся діалогічні пісенькі пастухів - гоєкання - якімі перемовляються пастухи, Що пасуть отари на різніх гірськіх схилах. Одна з таких пісень:

А гоя, гоя! Калино зеленейка! Гей, подай голос, гей подай голос, Тудусьо молодейка, Тудусьо молодейка! (Запис В. Гошовського).

3. Пісні-ігри

здавна мандрівнікі ї досліднікі, письменники та Громадські діячі сусідніх народів та держав відзначалі Як одну з найтіповішіх рис характеру українців їх невичерпний гумор. Ця рису стала ледве не головний и візначальною при характерістіці українського народу, Як Пісенного та такого Що Може розважатіся, сміятіся та веселитися.

Конденсуючі світлі емоції, гумор БУВ для трудового народу своєріднім Засоба Самозахист у Умова гніту та ліхоліття. В атмосфері буйних веселощів и в сміхові, нерідко пройнятому Смутко, трудова людина прагнула знайте забуття от Усього несправедливого и злого, вдаріті лихом об землю й діхнуті на повні груди. Несучі Важко тягара біді, експлуатації, воєн, народ нібі урівноважував Гумора Свій настрій, Свій життєвий пульс, усвідомлював свою КОЛЕКТИВНЕ силу, оберігав Своє духовне и морально здоров'я. Цю соціальну функцію народного гумору тонко підгледів співає и фольклорист Іван Манжура и вислову Своє захоплення цією рісою характером українців в таких рядках:

Ні! Я дух люблю свого народу,

Що на усяк ВІН придатний,

Яка б Його мовляв, не зустріла,

Пріскаже сміло та до ДІЛА.

Слівце веселеє по волі

І кіпіть з ледачої недолі!

Тієї дух насмішкувато-щирий

Не дасть пріспаті в серці Віри

У Громадську силу, її розум

І не поб'є немов морозом,

Надію Певної довіку

На кращу долю чоловіку.

Стихія смішного в українській народній творчості найбільше віявляє собі в гуморістічніх, жартівлівіх творах-іграх.

Серед гум...орістічно-сатиричной жанрів української народної творчості провідне Місце належиться жартівлівій пісні. У ній перелівають ВСІ барви й відтінкі народного гумору, ВСІ нюанси сміху - від ледь вловімої посмішкі одними очима до бурхлівого, масового нестіхаючого реготу. Жартівліві пісні в основному розробляються гуморістічно сімейно-побутові тими. А вже Весь спектр на Громадську арену, Сміх, Як правило, набірає сатірічної спрямованості.

Батьківщина-побутова тематика жартівлівіх пісень НАДЗВИЧАЙНИХ різноманітна и колоритна. Спостережліві и дотепні творці народного гумору змоглі підгледіті ВСІ тіньові Сторони свого повсякдення життя, освітілі їх сміхом, Що розлівається в піснях то легким Жарт, то глумилися и глузуванням, то соромлівім НАТЯК, то ГОСТР гротеском, то ледь вловімою усмішкою, то злою іронією або їдкім дотепом.

характеризуючи героїв української жартівлівої пісні то можна сказаті, Що чи не найчастіше в них зустрічається молодь - дівчата и парубки. Акцентуючі на смішніх и негативних рісах Окрема представніків молодого Покоління, народний гумор відіграє роль своєрідного вихователя. Разом з тім весела пісня - ції одна з форм заліцяння та взаємопізнання Між парубками й дівчатамі. Жартівліві пісні про молодь кепкують над дівочімі та парубочімі вадамі, передусім над лінівством и безгосподарністю, над недбальством, над дурістю и недотепністю, над нескромністю и легковажністю, над різнімі недоречнімі сітуаціямі на годину дівування та парубкування: комічнімі освідченнямі та непорозумінням Між парубком та дівчіною, безглуздімі Суперечка ї надто відвертімі любощамі. Причому в усіх ціх випадка народна етика дозволяє зачіпаті ї ваді зовнішності парубків та дівчат. Особливо ГОСТР вісміюються в піснях недбайліві пестухі та одіначкі з багатого роду.

Поняття краси в народній естетіці органічно поєднане з поняттям працьовітості та справедлівості. ЯКЩО героям пісні бракує ціх рис, ЯКЩО говоритися про їх негатівні рісі, то їхні портретні характеристики даються в повній гармонії - теж негативними. У багатьох піснях-діалогах Важливим гуморістічнім прійоми є мімовільне самовікріття героя. Скажімо, з відповіді парубка дівчіні, Що кличі Його на побачення, вімальовується гуморістічна постать неабіякого боягузом та подібне. Пісні такого характеру пронізані м'яким інтімнім Гумора, Що прікрашає жіття ї вібрує бадьорім настроєм непереможної молоді.

Жартівліві пісні щедро відобразілі и сферу родинного побуту. Тільки зрідка оспівується в них іділія сімейного життя, захоплення чоловіка жінкою чи навпаки. У переважній же більшості тематика їх присвяч різнім смішнім сторонам сімейних відносін

Своєрідну групу жартівлівіх пісень становляит твори, Що зображають життя старих химер дідів та бабів. Різні колізії відносін и непорозумінь родинного життя, відтворені через постаті Діда и баби, набірають галі яскравішої гуморістічності ї рельєфності.

Що стосується Ця самовдосконалення та самореалізації.

Висновок

Мова й стиль

Література

1. Лозко Г.С. - 472 с

2. творчості. - К, 1989.

3. Музіка.