Бугай Марія Василівна. Історична згадка

БугайМарія Василівна. Історична згадка

Реферат

План

Вступ

1. Соціально - економічне становище

2. Перша більшовіцька окупація

3. Німецька окупація

4. Друга більшовіцька окупація

5. Село Під годину колгоспі

Висновки

Вступ

Щепанів -звичайне Галицьке село Козівського району Тернопільської області. Разташованесім кілометрів від Козова, межує з селами Кальне, мирно, Літятінім и криві.Неподалік села проходити дорога зі Львова до Підгаєць и Монастириська.

Щепанів -Старовинна поселення, Що підтверджують рештки згаріщ, кераміки. Колись воноБуло розташоване у долині Стежерів поруч села Літятін. Після Знищення татарамицієї осілості люди розбудувалі нове поселення у глибокій яру.

Село Щепаніврозташоване Біля вітоків річкі Масівкі-притоки річкі Коропець.

Існує версия, Щоназва села походить від прізвіща тріска чі Щепанський. Можливости, Це нащадоквласніків нашого села.

Тут на Сейчас годинупрожіває Бугай Марія Василівна 1925 року народження, Яка погода розказатіпро Події у селі, Що відбуваліся у Період з 1939 - 1953р.

1. Соціально -економічне становище

Проживала МаріяВасилівна у гліняній хаті з двома кімнатамі и невелички коридором. Підлоги укімнатах Не було, а землю мазали глиною. Стеля Була кож глиняний. У кімнатахБуло Дві скріні, лавка, пічка, Ліжко.

До складу родинивходили: дідусь Яків, тато Василь, мама Ганна, брати Федір и Йосип, сестраАнастасія. Палили у пічці дровами, які привозили з лісу возом чи саньмі.Найчастіше Цю роботу віконувалі тато з старшим братом Федором. У господарствіБуло два коні, Дві корови, свині, кури, поле. Батько Марії Васілівні взявшидоля у Першій світовій війні, БУВ поранений (без ока) i отрімував гроші. ЗаГроші ВІН старався докупіті земли для родини. З посуд у хаті булі молошники игліняні миски. Пізніше булі Вже розмальовані тарілкі, які розставлялі наполіція.

Одяг шили згрубого полотна. Нитки отрімувалі з конопель, які сіяли у кожному господарстві.Коноплі Вибирай, мочили на криниці и у річці Масівка. Потім їх сушили иоббивали тверду частин, а Залишани волокно. Волокно розчісувалі и пряли знього нитки веретеном. Нитки віддавалі до людей, які малі ткацькі верстати иткати полотно. Полотно вібілювалі: мочили и Прале Пранік на криниці, тодісушили на сонці, розстелівші на траві. Від сушіння на сонці воно ставалобіліше. Тоді Його Знову мочили, Прале и сушили и так кілька разів. З нього шилиодяг. Літом ходили без взуття або плели з кору липи лапті. Взимку чоботи буліроблені Шевцов. Шкіру з телят вмів віправляті батьку Марії Васілівні. У мамиБУВ кожух пошитий Зі шкірок.

Харчуваласябатьківщина тім, Що вірощувалі на городі. Варили капусту, борщ, квасолю, картоплю,голубці з тертої картоплі, вареники. Борошно на вареники отрімувалі з пшеницірозтертої на жорна. Вона Була темною.

Працювала всябатьківщина на полі: сіяли, орали, збирать урожай, заготовляли годуй для худоби.Молотили пшеницю ціпамі, потім її млінкувалі (відвіювалі от соломинок) iзсіпалі в мішкі.

Була в селі школа.Вона знаходится в тому Будинку, де зараз розташована сільська рада. Научайтесьдіти Чотири роки. Тут вчились кож Марія Василівна. Її вчителем БУВ ВасильЗодорожній. З іншого боку БУВ другий вхід до кімнаті, де ВІН проживав. У 1944году вчитель Задорожній В віїхав в Німеччіну, а пізніше - а Канаду. ВІН пропрацювавв селі Більше 14 РОКІВ, займався освітянською роботів, БУВ активним членом В«Просвіти В», сформувалася сільську бібліотеку. У 1944 году до школи пріїхалопрацюваті три молодих Вчителько.

Жітелі села упереважній більшості українці и сповідують греко-католицьку віру. Старенькацерква, Яка зберігається у селі, побудована в 1755році. Це Вже третьої церкви. ВЦю церкву ходила батьківщина Марії Васілівні. Священиком БУВ тоді Павло Штокалко. Унього БУВ сін Зіновій, ВІН добро гравер на бандурі. Після Війни в селі церквупереводящем на православних.

2. Перша більшовіцькаокупація

Радянські ВійськаПрийшли в село на качанах осені 1939 року Зі сторони села Кальне. ТанкиПроїхали Біля Вулиці Масівка в напрямі дороги Бережани - Підгайці. За Ційдорозі безперервнім потоком Руху колони поляків - втікачів. Уже з вершиникордону Кальне-Щепанів танки Почаїв обстрілюваті поляків на Цій дорозі. ЧерезДеяк годину в селі з'явилася кіннота.

Наступний дняВійськові організувалі в селі Мітинг, говорили про велике щастя визволенняЗахідної України от польських окупантів, про необхідність організації групсамооборони и самоврядування, Збирання зброї.

Кілька хлопців зібралісязбирати зброю. Біля дороги Бережани - Підгайці броньовик розстріляв двох.Почувші пострілі Біля дороги, солдати зчінілі стріляніну в селі. Смороду стріляліз Вулиці Бережанської по людях хто проходив вулицею Хом'яківкою. Колі хлопціот дороги наблізіліся до села, їх Схопи и поставили до розстрілу В«підстіну В». Жінки з села прібіглі и врятувалі їх від загібелі. Тоді ж хотілірозстріляті інших чоловіків, якіх Під годину перестрілкі повіводілі з хат.

РадістьВизволення від польських окупантів в селі закінчілася Вже на Третій день появинових окупантів: убіті невінні хлопці, Інші побувалі В«під стіноюВ». З'явилисяПерші паростки жорстокості нових окупантів. Ейфорія визволення змініласяейфорією страху та прігніченості.

Нова владавстановіла Нові порядки. Районний центр стала Козова. Туди пріїхало Багатоурядовців. У кожне село прислали уповноваженого. У селі Щепанів їх Було три.Смороду вівідувалі все, Що робілося и робіться. Особливо їх цікавіло питанняорганізації українських націоналістів (ОУН).

У селі закрили В«Просвіту В»и зніщілі бібліотеку. Із крамниці знікалі товари. Часто проводятьсязібрання, уповноважені агітують проти ворогів комунізму, За Радянську спосібжіття.

взимку 1940 рокубільшовікі вівозять з села в Сібір польські родини (пріблізно 40). Цей день БУВСтрашно видовище: сильний мороз, плач ДІТЕЙ, команди и крики конвоїрів убудьонівках ... На сім'ю давали одні сани, годину Збирання до години. Вже в Другійполовіні дня ВСІ депортовані сім'ї булі завантажені на станції Потутори вХолодні товарні вагони и відправлені в Різні області Сібіру. Через декількаднів все залишенню цінне майно Було Відправлено у районний центр. а худорба - назаготівельні пункти.

3. Німецькаокупація

22 червня 1941року - початок Війни фашістської Німеччіні и СРСР.

Цього ранку надселом з'явилися німецькі літакі, які на нізькій вісоті бомбили и розстрілюваліВійськові Частина Радянської армії Біля залізніці Криве - Потутори, акож у лісі Біля села Криве. Пріблізно через тиждень на хаті - чітальніпоявівся синьо - жовтий прапор, альо відступаючі Частина Червоної армії зірваліЙого. Піхота и кавалерія Руху в напрямі річкі Масівка. У цею годину Почалисясільні дощі, кілька машин не могли проїхаті, їх залиша за селом и спалили.Сльота не дала возможности німецькій авіації віявіті ці відступаючі Масісолдатів, Це врятувало НЕ Тільки солдатів, а і село від бомбардування.

Через декількаднів зривом артилерійських снарядів Було Вже чути на сході, в напрямі МістаТернопіль.

У ліпні, згадуєМарія Василівна, кілька Сільських хлопців ходили в Криве смотреть на німців,які розмістіліся в Панська саду. Смороду дозволяли спілкуватіся з ними, Булочути там музику, німецькі солдати міліся, доносівся запах парфумів. Склалосятакє враження, Що смороду віїхалі на Прогулянка и їдуть на розваги.

У годину Німецькоїокупації село входило в Бережанський округ, ВСІ Державні встанови знаходится вБережанах. Вже в 1941 году село Було обкладання податку. За здачу хліба(Контингенту) селяни одержувалі мізерну плату и талони на промислові товари.

У 1942 году зсела німці забрали Багато молоді до Німеччіні на роботу. Деякі з них повернулися,а Інші залиша жити по різніх країнах: США, Канаді, Англії, Австрії,Німеччіні, Австралії.

У 1942 годупомерла мама Марії Васілівні... и вся жіноча робота по господарству лягла на їїплечі. Сестра в цею годину Вже Вийшла заміж и проживала окрема.

У селі Було Двієврейські родини, якіх німці забрали до Козова на Знищення. З ціх батьківщин громадасела заховали від німців двох - Герцога Зіся и Ханну Ліпне, які залишаживими и проживали в селі.

На качанах 1944 рокуфронт наблізівся до села, йшли бої за Тернопіль. В наше село вступила німецькаВійськова частина. У кожному господарстві Було поселено декілька німців, а укого Була велика стодола, то там розміщуваліся до 30 - 40 солдатів. Ця Військовачастина пробули в селі Більше трьох місяців - до середини літа. Селяни жилиСвоїм життям: репетували, сіяли, заготовляли годуй, а німці - Своїм: навчання истрільбі в полі, наведення порядку, написання листів. Слід відмітіті, Що за цеюгодину Між селянами и німецькімі солдатами Не було ніякого інціденту. Правда,солдати скрити від офіцерів Інколи мінялі одежу на яйця, масло, сметану. Унімецькій армії Була Суворов дісціпліна, якої ВСІ дотрімуваліся. Листиотрімувалі солдати в тій день, коли смороду булі напісані. Кожен день з Німеччініпрілітав літак Біля шостої години вечора, Який привозять листи и забирати зворотньомупошту.

У травні в селіБула велика облава, зловілі багатьох хлопців и чоловіків від 14 до 40 років длявідправлення в Німеччіну. При віїзді з села частина їх втекла.

За три-чотири Дніперед настане Радянська військ німецька частина, Яка знаходится в селі,перебрався в ліс.

4. Другабільшовіцька окупація

Війна після Війни

У ліпні 1944 рокурадянські Війська без боїв ввійшлі в село. Передові Частина військ маліжалюгідній Вигляд: в напівцівільній одежі, деякі на звичайний селянських конях иВСІ просили Їсти. Більшість з них булі з Хмельніцької та Вінніцької областей.За ними на конях, гарно вдягнені, в Синіх кашкет йшли загони НКВС.

Через два - триДні Із районного центру Козова прібулі Представники Радянської влади. Смородувідновілі радянську владу в селі: головою сільської ради Зобов'язано бутіСтельмаха М., а секретарем - Дяківського. Основні Завдання - організація издача державі сільськогосподарськіх продуктів, підготовка Списків селян,особливо чоловіків для мобілізації в армію. Чоловіків у селі залишилась Небагато.Знаючий жорстокі репресії и дії НКВС, значний частина молоді села Свідомо НЕХотіла Знову потрапіті в катівні и подати на Захід. Друга частина поповнитиряди УПА, які вели збройно Боротьба проти загарбніків - Спочатку проти німців,а пізніше - проти московських. Багато Із старших чоловіків працювать на ремонтізалізніці и смороду НЕ прізіваліся в армію.

На людейнакладалі велічезні Податки: треба Було здаваті В«хлібопоставкіВ», однозначно більшіНіж Під годину Німецької окупації, платити за хату та Інші будівлі. за шкірнувулик, дерево, Що росло на подвір'ї, люди здавались м'ясо, яйця, молоко, масло,овочі, вовна ... Найбільші Податки накладалі на тихий, кого вважаєтся куркулями, чи В«неблагонадійнімі В».

ЯКЩО людивіконувалі хлібоздачу, то на них накладалі галі ї Додатковий план. Тих, хто НЕвиконав цього, засуджувалі або смороду булі кандидатами на вивезення в Сібір.

Великим лихом длянародові Була так званні державна позика - ції страшне безсоромне здірство грошів збідніх людей. У селі підпис на В«добровільнуВ» позика в більшості віпадківпроводівся так. Від хати до хати проходила група районних представніків имісцевої влади (5-10 чоловік). Двоє - троє заходило в хату и пропонувалігосподарям добровільно підписатися на державну позика. У цею годину Рештапредставніків розходи по подвір'ю, господарських будівлях и Шукало В«компроматуВ» - Може є Щось таке його призначення тане вписався до оподаткування (Вулик, корова, вівці, кози ТОЩО). Після того, ЯкВ«КомпроматВ» знайденій, складалі акт и господар або підпісував зобов'язання на державну позика на великуторбу, або акт направляли в слідчі органи.

З дерло днівНової окупації комуно-московська Репресивно машина розгорнула широкомасштабнуборотьбу за Знищення ОУН, УПА. Облава в селі, засідкі, висілку в Сібір, АрештВ«Ворогів народуВ», пошуки зрадніків, провокації стали нормою життя. Часто урайонний центр звозілі вбити українських партізанів, віставлялі їх понівеченіхБіля стін тюрми для залякування.

На Покрову, 14жовтня 1944 року ранком, Тільки Почаїв світаті, за селом в стороні річкіМасівкі почулі вибухо и кулеметні пострілі. Облава! Село оточене військовімі.Як віявілося, облавнікі вісліділі підпільніків у хаті Івана Капелюх, Яка Буланедалеко річкі - кілометр від села. Енкаведисти закидали хату гранатами, альопідпільнікі влучно їх відкідалі назад. У хаті їх Було Чотири: Гуня Петро,Капелюх Петро, ​​Квартнік Павло и один хлопець з села Криве Костів Дмитро. Смородувірішілі прорватіся, відстрілюючісь. Першим Біля хати впавши Гуня Петро. Другий,поранений в ноги, на відстані 300-400 метрів ввід хати впавши поранений Капелюх Петро. ВІН стріляв и давши можлівість втекті и залішітіся живим Квартніку Павлу иКостів Дмітру. Дмитра Почаїв наздоганяті енкаведисти ВІН крикнувши В«СлаваУкраїні В»и підірвався гранатою. У селі Почалися обшукі, в цею день Бувзастреленого набережній Михайло, Що гнав пасти козу.

Пригадую однуоблаву, коли в село наскочило Більше сотні енкаведістів. Обшук чати три Дні.У кожному дворі обшук проводили 8-10 чоловік по декілька годин. І за цею годинунічого НЕ знайшлі, хоча в селі знаходится Багато українських партізанів. Черездорогу від нашого будинку в кріївці Джульової Маріні хова 12 чоловік. КриївкаБула обладнана Між двома стінамі. Вітрімка и мужність цієї жінки врятувалажіття Багата підпільнікам. Поруч з її будинком у Марії Фарини Була криївка вхаті, вхід Біля печі. У цею годину там заховали три підпільнікі. ЕнкаведистиПан вигнать з хати, а там зроб слідчу кімнату. Сюди приводилипідозріліх, знімалі слідство и піддавалі тортурам. Ці, Що знаходится в кріївці,всі Чулі: крики Під годину тортур, таємні Розмови про організацію провокацій исексотстві ТОЩО. Тоді через Цю катівню пройшли Шанайда Михайло, СарахманюкПавло та Інші. Після Почути підпільнікі сказали собі, Що кращє смерть Ніжпотрапіті в руки енкаведістів.

ЯКЩО у війнуфронт прийшов и відійшов, то з липня 1944 року до 1950 р село знаходится увійськовому положенні, в шкірних хвилини могли стати збройно сутічка зПредставник НКВД Зі всіма наслідкамі: Вбивства, Пожежі, тюрма, Сібір.Незважаючі на жорстокости терор сітка зв'язків ОУН-УПА діяла. Багато мешканцівсела, різікуючі життям, проявляли великий героїзм, переховуючі підпільніків идопомагаючі їм.

За селом Постійнобулі закріплені Представники НКВС, які в селі проводили обшукі: прочітувалівсе, віпітувалі новини. Особливо жорстокі БУВ один енкаведистами. Від Його побоївпередчасно померло Багато юнаків.

Велика трагічнаподія стала У січні 1946 року. За чіїмось доносом енкаведисти на подвір'ї Марії Бабій Вікрам Криївку, в якійпереховувала Павло Данилюк, Павло Квартнік, Андрій Бога и Павло Магаляс.Представники НКВД Примус Михайла Сташків намовляті хлопці, щоб ті здали.Вийшов Тільки Магаляс П. Інші три помолитися вголос и Промова: В«Нема України- Хай буде смерть! В», И зірвалі гранату. Їхні тіла забрали и відвезлі в Козовій.Місце поховання до СЬОГОДНІ невідоме. Яке горе пережили Родичі ціх молодихлюдей, шкода за рідною кровинки и страх перед Влад, щоб НЕ зізнатіся, Що смородуз їхньої родини! Батьківщина Андрія Богая втекли з села, жили в наймах у чужихлюдей. Боялися розправі.

1947 рік.Репресії посілюються. На Східній Україні радянська влада створі новий голод.Ранн весною 1947 року Із східніх областей України пріїжджалі бідні голоднілюди и вімінювалі Свої небагаті пожитки на збіжжя, картоплю, крупу ... Шкірногоранку, коли до станції Криве пріїздів поїзд з Тернополя, до села приходилоБагато ціх нещасних людей. У селі ранком господарі варили Більше картоплі длятого, щоб нагодуваті пріїжджіх.

Пригадую Як Ізпріїжджіх Дві жінки ходили по полю. Мі подумали, Що смороду вікопують посадженнякартоплю. Колі підійш...лі Ближче до них, то зрозумілі, Що смороду на осінньомукартопліщі збирать померзли картоплю. На станції Криве посадка в поїзд БулаВажко. Потрапіті в вагон Було практично неможливим. Люди з багажем (мішкамі)розміщаліся на дахах вагонів.

У селі проживалаБога Магдалина. Вона Була зв'язковийцентрального проводу ОУН. У Львові її Було заарештовано, перенесла жорстокітортурі, альо нічого НЕ розповіла. Магдалина відбула сібірське заслання,Повернув и дожила до здійснення її мрії - незалежності України.

5. Село Під годинуколгоспі

У лютому 1949року Під Шаленний лещатах владніх структур, особливо НКВД, в Щепановіорганізувалі колгоспі, ,31-річчя Радянської Армії''. Людей зібралі у школі и Примус письмово дати згоду навступ до колгоспі. З господарства Марії Васілівні забрали коня, віз, плуг,молотарки и кож землю. Об'єдналосяБіля сто господарств. Через сто РОКІВ у селі Було відновлено кріпацтво - Колгоспнекріпацтво. Аджея кріпацтво Було Скасований австро-угорським імперією у квітні1848 року.

Про Колгоспнасистему люди Вже знали, от голодуючіх, які пріїжджалі у 1947 году. Однак, вгодину організації колгоспів велась брехліва пропаганда про Переваги Колгоспназлагоді. Наголошувалося, Що колгоспі - ції добровільне об'єднання Із спільноюОбробка земли та розподілу вірощеного врожаю.

Альо після Першогороку роботи колгоспі Більшу Частину зібраного врожаю здали, Як Державніпоставки. А людям роздали по 200 грамів вісівок на трудодень. РайонніПрацівники сумлінно оберігалі шкірних зерніну, щоб Хтось не взявши жменю.

ЛопатоюСталін.портрет.

Висновки

На