"Північне" і "Південне" товариства декабристів, їх програми. Повстання декабристів

"Північне" і "Південне" товариства декабристів, їх програми. Повстання декабристів

Виконав Панюков Василь

Введення

Одним з найважливіших подій XIX століття було повстання декабристів. Виникнення декабристського руху було обумовлено всім ходом історичного розвитку Росії. Безправне становище народних мас, зіставлення його з баченим в Західній Європі стали одними з головних чинників у формуванні визвольної ідеології декабристів.

В 1810-х роках в першому стані Росії стали відбуватися речі, немислимі при Катерині II або Павла I. Люди все більш стали цінувати один одного не за чинами, звань або капіталам, а по образу думок і по спорідненості душ. На зміну картам, вину, танцям прийшли книги, журнали, шахи, спори по соціальних і політичних питань.

Історія декабризму починається з 1810-1811 рр.., коли в гвардійських полках стали виникати офіцерські артілі. У них не було ще нічого політичного, опозиційного уряду, вони протистояли, скоріше, звичного способу життя і мислення

Декабристи з повною підставою називали себе В«дітьми 1812-го рокуВ». Дійсно, війни з Наполеоном не тільки дали поштовх зростанню самосвідомості суспільства, не тільки змусили дворян усвідомити себе захисниками Вітчизни, показали їм народ під всій його патріотичної силі, а й дозволили порівняти умови і порядки життя в Росії і Європі, познайомили дворянську молодь з новітніми ідеями століття.

Ідеологія декабризму була В«верхнім поверхомВ» дворянського волелюбності, протесту проти казенщини в думках, почуттях і вчинках. Вона базувалася на філософії Просвітництва. Лібералізм і революційність в ній були ще тісно переплетені.

Глава 1. Формування світогляду декабристів.

Велике вплив на формування визвольних ідей декабристів надав патріотичний підйом у Вітчизняній війні 1812г. Перемога російського народу у війні сприяла зростанню національної самосвідомості, дала могутній поштовх розвитку передової громадської думки в Росії. Саме війна 1812г. глибоко і гостро поставила перед майбутніми декабристами питання про долю Росії, шляхи її розвитку, виявила величезні можливості російського народу, який, як вірили декабристи, звільнивши свою країну від іноземного навали, рано чи пізно повинен був знайти в собі сили скинути ярмо кріпосного рабства.

Декабристи поступово усвідомили боротьбу з кріпосним правом і самодержавством як головні цілі своєї діяльності. Вони формували свої погляди, вникаючи в життя поміщицьких кріпаків маєтків, яку з дитинства добре знали, в події Вітчизняної війни 1812г., на полях якої вони проливали кров, захищаючи Батьківщину від вторгся Наполеона, в закордонних походах, які визволяли Європу, де вони на власні очі побачили «³йну народів і царівВ» проти феодального гноблення.

Рух декабристів проходило в руслі загальносвітового революційного процесу, складаючи його органічну частину. В«Нинішній століття, - писав у своїх свідченнях П. І. Пестель, - Ознаменовивается революційними думками. Від одного кінця Європи до другого видно одне і те ж, від Португалії до Росії, не виключаючи жодної держави, навіть Англії й Туреччини, цих двох протилежностей. Те ж саме видовище представляє і вся Америка. Дух перетворення примушує, так би мовити, скрізь уми клекотіла ... Ось причини, вважаю я, що породили революційні думки і правила і посадив оні в умах В». [1]

Зростав інтерес декабристів до читання політичних та філософських творів західноєвропейських і російських мислителів, до вивчення політекономії, давньої та нової історії. Вони цікавилися новими книгами, передовими іноземними газетами та журналами. Ідеї вЂ‹вЂ‹Західної Європи та Америки спростили і прискорили розвиток російської визвольної ідеології.

Глава 2. Ранні таємні товариства декабристів.

2.1. Союз порятунку.

Таємне товариство декабристів народилося 9 лютого 1816г. в Петербурзі. Його першим назвою було Союз порятунку. Росію треба було рятувати, вона стояла на краю прірви - так думали члени виник суспільства. Ініціатором створення його був 23-річний полковник Генерального штабу Олександр Миколайович Муравйов.

Союз порятунку був нечисленної, замкнутої, що носила змовницьки характер групою однодумців, що нараховує навіть через рік після свого заснування не більше 10 - 12 членів. Лише наприкінці свого існування вона досягла 30 чоловік.

Найбільш видатними членами Союзу були князь Сергій Петрович Трубецкой, старший офіцер Генерального штабу; Микита Муравйов, підпоручик Генштабу; Матвій та Сергій Муравйови-Апостоли; підпоручик лейб-гвардії Семенівського полку Іван Дмитрович Якушкін; племінник відомого просвітителя XVIII століття Михайло Миколайович Новіков і один з найвидатніших декабристів - Павло Іванович Пестель.

Основні цілі боротьби були загалом зрозумілі: ліквідувати кріпосне право і самодержавство, ввести конституцію, представницьке правління. Але засоби і способи домогтися цього були туманні.

Однією з основних ідей Просвітництва був теза про тому, що думка править світом, що порядки в країні відповідають панівному в ній громадській думці. Завданням революціонерів тому є не підготовка змови, не захоплення і утримання влади, а виховання прогресивного громадської думки, яка, опанувавши широкими масами, змете старий уряд.

2.2. Союз благоденства.

В Згідно з новими тактичними установками, революціонери в 1818 р. утворили нове товариство - Союз благоденства, який відрізнявся від колишнього більш складною організаційною структурою, і повинен був охопити всі сфери життя країни - армію, чиновництво, освіту, журналістику, суд і т.д. Союз благоденства проголошував мети, багато в чому співпадали з прагненнями, хай не оприлюднені, Зимового палацу, його членам важко було пред'явити офіційні об-винен. У силу цього Союз був напівлегальної організацією, привлекавшей в свої ряди не тільки радикалів-революціонерів, але і людей, дотримувалися ліберальних поглядів.

Його основним завданням було скасування кріпацтва, ліквідація самодержавно-кріпосного ладу, введення В«законно-вільногоВ» представницького правління.

Важливо відзначити той факт, що Союз благоденства оформився організаційно і розгорнув велику роботу над своєю програмою, яка була закріплена в В«Зеленій книзіВ». Статут складався з двох частин. У першій частині викладалися основні організаційні принципи таємного товариства і обов'язки його членів. В«Таємна метаВ» Спілки благоденства була означена у другій частині.

Друга частина статуту Союзу благоденства (В«таємнаВ») була складена пізніше. В«Ось його програма: знищення рабства, рівність громадян перед законом, гласність у державних справах, гласність судочинства, знищення винної монополії, знищення військових поселень, поліпшення долі захисників вітчизни, встановлення межі їхньої служби, зменшеною з 25 років, поліпшення долі членів нашого кліру, в мирний час зменшення чисельності нашої армії В». [2]

В січні 1820 року відбулося Петербурзьке нарада, на якому було поставлено питання: В«Яке правління краще - конституційно-монархічний або республіканське? В». В«У висновку прийняли всі одноголосно республіканське правління В». [3]

Таким чином, Союз благоденства є тією організацією в історії російського революційного руху, яка вперше прийняла рішення боротися за республіканську форму правління в Росії. Зрозуміло, зміна програми вело за собою і зміну тактики.

Через рік після Петербурзького наради 1820г. відбувся Московський з'їзд. У зв'язку з відбувалися в світі, і зокрема в Росії (повстання Семенівського полку в жовтні 1820г.) подіями, треба було по-новому організувати таємне товариство, розробити нову програму (в тісному зв'язку з конституційними проектами), в докорінно змінити тактику і критерій відбору членів, виробити спільний план відкритого виступу.

Нові програма і статут но...воствореного таємного товариства були належним чином оформлені і підписані.

Московський з'їзд вирішив відсікти від руху як його коливається, нестійку частину, так і найбільш радикальні його елементи. Пестелю і його однодумцям оголошувалося, що суспільство розпущено.

Глава 3. В«ПівнічнеВ» і В«ПівденнеВ» товариства декабристів.

3.1. Виникнення нових таємних товариств.

За новим статутом мало намір створити чотири керівні центру, названих думами: в Петербурзі, Москві, Смоленську і Тульчині. Проти Павла Пестеля виступили ряд членів, представників поміркованого крила суспільства. Квартира Пестеля в Тульчині стала центром, куди сходилися незадоволені постановою з'їзду. Кабінет Пестеля став місцем народження в 1821г. Південного товариства декабристів.

На першому ж своєму установчому засіданні Південне товариство підтвердило вимога республіки і підкреслило, що таємне суспільство не знищено, дії його продовжуються. Пестель поставив питання про царевбивство і про тактику військової революції, які були прийняті одноголосно.

Відразу ж за першим засіданням було скликано другу, головним чином присвячене організаційних питань. Пестель був обраний головою, Юшневський охоронцем товариства. Обидва обиралися і в директорію суспільства. Третім членом директорії був обраний Микита Муравйов. Головне ж було в тому, що Південне суспільство, прийнявши революційний спосіб дії за допомогою військ, вважало початок військових дій в столиці основною вимогою успіху. Влада можна було захопити лише в столиці, зламавши опір царизму, скинувши його. Але починати дії на околиці було б просто безглуздо. Таким чином, в момент зародження Південного товариства декабристів вже був принципово вирішено питання про необхідність виникнення Північного суспільства. Успіх столичного виступи вирішував справу.

Основним питанням, що дозволені на другому засіданні суспільства, було питання про диктаторської влади обраних начальників. Покора обраної директорії було прийнято беззастережно.

В зв'язку з прийняттям тактики військової революції в суспільство потрібно було залучати військових, більше всього тих, хто командує окремою військовою частиною.

Після обрання директорів Тульчинська директорія В«підрозділити на дві управи: Васильківську і Каменську. Вони управлялися: перша - С.Муравьевим, який приєднав до себе згодом Михайла Бестужева-Рюміна, друга - Василем Давидовим. Полковник Пестель і С.Муравьев були стрижнем, на якому обертався весь заколот Південного товариства. Вони приваблювали численних послідовників В». [4]

Щорічно в січні, починаючи з 1822р., в Києві збиралися з'їзди Південного товариства для обговорення організаційних, тактичних і програмних питань.

В березні - квітні 1821г. виникло Північне товариство. Перший час воно складалося з двох груп: перша - група Микити Муравйова, який написав свій проект програми та статуту нового таємного суспільства в дусі більш радикальну, ніж постанови Московського з'їзду 1821 р.; друга була група Миколи Тургенєва, яка була солідарна з програмою Московського з'їзду.

Північне суспільство також мало ряд управ-відділень в гвардійських полках столиці. На чолі суспільства стояла Дума. У 1823г. помічниками Микити Муравйова В«були зроблені князі Трубецькой і Оболенський В». [5] Після від'їзду Трубецького до Твері на його місце був обраний Кіндрат Рилєєв. В складі Північного товариства перебувала і її Московська управа, в якій чільне місце займав І. І. Пущин.

3.2. Політична програма Південного товариства. В«Руська ПравдаВ» П. І. Пестеля

Роками трудився Павло Пестель над проектом своєї конституції. Він був прихильником диктатури тимчасового верховного правління під час революції, вважав диктатуру вирішальною умовою успіху. Його конституційний проект В«Руська Правда є наказ або повчання тимчасового правлінню для його дій, а разом з тим і оголошення народу, від чого він розв'язаний буде і чого знову очікувати може В». [6] Повна назва цього проекту говорить: В«Руська Правда, або Заповідна Державна Грамота Великого Народу Російського, що служить заповітом для удосконалення Державного устрою Росії і містить вірний наказ як для народу, так і для Тимчасового Верховного Правління В». [7]

Свій проект Пестель назвав В«Руською ПравдоюВ» в пам'ять стародавнього законодавчого пам'ятки Київської Русі. Він хотів цією назвою вшанувати національні традиції і підкреслити зв'язок майбутньої революції з історичним минулим російського народу. Пестель надавав великого тактичне значення В«Руській ПравдіВ». Революцію не можна було успішно зробити без готового конституційного проекту.

Особливо ретельно розробив він думка про тимчасове верховному революційному правлінні, диктатура якого, за Пестеля, була гарантією від В«народних міжусобицьВ», яких він хотів уникнути.

В В«Руській Правді намічалося 10 глав: перший розділ -В« про земельний просторі держави В», друга -В« про племенах, Росію населяють В»; третя -В« про стани, в Росії знаходить В»; четверта -В« про народ у ставленні до пріуготовляемому для нього політичному або громадському стану В»; п'ята -В« про народ в ставленні до пріуготовляемому для нього цивільному або приватному стану В»; шоста - про устрій та освіті верховної влади; сьома - про пристрій і освіті місцевої влади; восьма про В«устрої безпекиВ» в державі; дев'ята - В«про уряд у ставленні до пристрою добробуту в державі В»; десята - наказ для складання державного зводу законів. Крім того, в В«Руській ПравдіВ» малося введення, що говорило про основні поняття конституції. [8]

Питання про кріпосне право і питання про знищення самодержавства - це два основні питання політичної ідеології декабристів.

Проект Пестеля проголошував рішуче і корінне знищення кріпосного права.

В своєму аграрному проекті Пестель стояв за звільнення селян із землею. Вся оброблювана земля в кожній волості ділиться на дві частини: перша частина є громадською власністю, її не можна ні продавати, ні купувати, вона йде в общинний розділ між бажаючими займатися землеробством і призначена для виробництва В«необхідного продуктуВ»; друга частина землі є приватною власністю, її можна продавати і купувати, вона призначена для виробництва В«достаткуВ».

Кожен громадянин майбутньої республіки обов'язково повинен бути приписаний до однієї з волостей і має право у будь-який час безоплатно отримати належний йому земельний наділ і обробляти його, але він не може ні дарувати його, ні продавати, ні закладати. Землю можна прикупити лише з другої частини земельного фонду.

Пестель вважав за необхідне відчуження поміщицької землі при часткової конфіскації. Мало місце відчуження землі за винагороду, а також безоплатне відчуження, конфіскація. Таким чином, поміщицьке землеволодіння (при повному знищенні кріпосного права!) все ж частково зберігалося. Іншими словами, Пестель не вирішувалося відстоювати гасло передачі всієї землі селянам.

Вважаючи землю суспільним надбанням, Пестель ніде не говорив про викуп селянами тієї землі, яку вони отримають від держави після революції в порядку общинної власності. Поміщики одержували від держави, а не від селян винагороди грошима за отходящую селянам землю. Пестель проектував лише деякі види селянських робіт на поміщика під час перехідного періоду.

Пестель припускав наявність банків та ломбардів в кожній волості, які давали б селянину позичку на початкове обзаведення.

Пестель - Переконаний противник самодержавства, тиранії. Самодержавство в Росії за його проекту рішуче знищувалося, причому винищувався фізично весь панує будинок.

В«Російська Правда В»проголошувала республіку. Всі стану в державі повинні були бути рішуче знищені, В«всі люди в державі повинні становити тільки одне стан, що може називатися громадянським В». [9] Ніяка група населення не могла відрізнятися від іншої будь-якими соціальни...ми привілеями. Дворянство знищувалося разом з усіма іншими станами, і всі росіяни оголошувалися однаково В«благороднимиВ». Оголошувалося рівність усіх перед законом і визнавалося В«незаперечне правоВ» кожного громадянина брати участь у державних справах.

Піддавалися знищення гільдії, цехи та військові поселення.

Цивільного повноліття росіянин за конституцією досягав у віці 20 років. Всі громадяни чоловічої статі, які досягли цього віку, отримували виборчі права (Жінки виборчих прав не мали). Пестель був ворогом всякого федеративного пристрої та прихильником єдиної і неподільної республіки з сильною централізованою владою.

Республіка Пестеля ділилася на губернії або області, які в свою чергу ділилися на повіти, а повіти - на волості. Щорічно в кожній волості повинно було збиратися загальне волосне збори всіх жителів, т.зв. земське народне зібрання, яке обирало своїх депутатів у різні В«намісні зборівВ», тобто місцеві органи влади, а саме: 1) у свій наместное волосне збори, 2) у свій наместное повітове збори, 3) в свою наместное окружне мул губернське збори. У ці три органи влади вибори були прямими. Главою намісного волосного зборів був виборний В«волосний ватажокВ», а головою повітового і губернського наместних зборів - В«виборні посадникиВ». Окружні наместние зборів вибирали, крім того, представників у вищий законодавчий орган влади - Народне віче.

Народне віче було органом верховної законодавчої влади в державі; воно було однопалатним. Виконавча влада в державі вручалася Державний думі.

Народне віче передбачалося скласти з народних представників, обраних на п'ять років. Ніхто не мав права розпуску Народного віча, тому воно В«представляє волю в державі, душу народу В». [10]

Державная дума складалася з п'яти членів, обраних народним вічем на п'ять років. Крім законодавчої і виконавчої влади Пестель виділяв влада блюстітельную, яка повинна була контролювати точне виконання конституції в країні і стежити за тим, щоб законодавча і виконавча влади не виходили з меж, поставлених їм законами.

Конституція Пестеля проголошувала буржуазний принцип - священне й недоторканне право власності. Вона повідомляла повну свободу занять для населення, свободу друкарства і віросповідання.

Межі республіки повинні були розсунуться до своїх В«природних межВ».

Погляди Пестеля на національне питання були своєрідні. Права відділення від Російського держави інших національностей Пестель не визнавав: всі народи, що населяли Росію, повинні були злитися в єдиний російський народ і втратити свої національні особливості.

Такий був конституційний проект Пестеля - В«Руська ПравдаВ». Це був революційний проект буржуазного перебудови кріпосної Росії. Він знищував кріпосне право і самодержавство, стверджував республіку замість відсталого абсолютистського держави.

Але

3.3.

Працюючи конституційної монархії. Особи, які не мали Крім того, держави.

Селянин-член громади

Микита Стани також скасовувалися. Конституція Микити Муравйова стверджувала священне і недоторканне право

За Питомі Російської держави.

Поняття

Проект віросповідань. виконавча і судова влади в конституції Микити Муравйова були розділені. імперії, інакше він позбавлявся імператорського сану.

Майбутня У кожній державі була своя столиця.

Столицею країни.

Верховним народними представниками.

Всякий Таким чином,

В Микити Муравйова, незважаючи на яскраві риси класової дворянської обмеженості, повинен бути визнаний прогресивним для свого часу.

Конституція Микити Муравйова, будь вона введена, пробила б величезну пробоїну у твердині феодально-абсолютистського ладу і серйозно розхитала б його основи. Вона Ліквідувати до кінця залишки

Муравйов

3.4.

Питання про вироблення спільної ідеологічної платформи, єдиного плану дій був Тимчасового уряду. Навіть

В

Йшла зненацька.

Було Більшість Головною причиною

Таким

Глава 4. Повстання декабристів.

4.1.

Події змусили декабристів виступити раніш тих термінів, які були ними визначені. Все різко змінилося пізньою осінню 1825р.

В листопаді 1825р. зненацька умер удалині від Петербурга, у Таганрозі, імператор Олександр I. Сина в нього не було, і спадкоємцем престолу був його брат Костянтин. престол. Спадкоємцем Олександра I повинний був стати наступний брат, Микола.

Формально в Росії з'явився новий імператор - Костянтин I. Але Костянтин престолу не приймав, одночасно не бажав і формально зрікатися від нього як імператор, якому вже принесена присяга.

Склалося Микола зважився оголосити себе імператором, так і не дочекавшись від брата формального акта зречення.

Декабристи Цей момент тепер і наступив. Але таємне суспільство мало двох зрадників. Члени таємного суспільства прийняли рішення виступати.

Командування

Було вирішено також захопити і Петропавловську фортецю. Це було доручено-Гренадерського полку, якою мав командувати декабрист Булатов.

Крім того, Рилєєв просив декабриста Каховського 14 грудня вбити Миколи I.

Але Каховський і Якубович відмовилися від своїх завдань. Задуманий план почав валитися. Але баритися було не можна.

4.2. Повстання декабристів

Настав ранок 14 грудня. Декабристи вже перебували у своїх військових частинах і вели агітацію проти присяги Миколі I. До 11 години ранку першим на Сенатську площу прибув лейб-гвардії Московський полк, предводітельствуемого Олександром і Михайлом Бестужевим і Д.А.Щепіним-Ростовським. Полк побудувався в бойовий чотирикутник (каре) біля пам'ятника Петру I. До першої години дня до Московського полку приєдналися матроси Гвардійського московського екіпажу під командою Миколи Бестужева, а слідом за ними - лейб-гвардії гренадерський полк, який привели поручики Н.А.Панов і А.Н.Сутгоф. Всього на площі зібралося 3 тис. солдатів при 30 офіцерів. Чекали підходу інших військових частин, а головне - диктатора повстання - С. П. Трубецького, без розпоряджень якого повстанці не могли самостійно діяти. Однак В«диктаторВ» не з'явився на площу, і повстання фактично залишилося без керівництва. Трубецькой ще напередодні виявляв коливання і нерішучість. Його сумніви в успіху посилилися в самий день повстання, коли він переконався, що не вдалося підняти більшість гвардійських полків, на які розраховували декабристи. Поведінка Трубецького, безсумнівно, в числі інших причин зіграло фатальну роль в день 14 грудня.

Звістка про початок повстання швидко облетіла все місто. Натовпи народу кинулися до місця подій. Народні маси накидалися на поліцію і роззброювали її, кидали в Миколи I і його свиту каміння та поліна.

Спочатку намагалися впливати на повсталих умовляннями. Популярний герой Вітчизняної війни 1812г., генерал-губернатор Петербурга М.А. Милорадович спробував своїм красномовством похитнути солдат, але був смертельно поранений П.Г.Каховскім. В«УмовлятиВ» солдат був посланий і петербурзький митрополит Серафим - це була спроба впливати на релігійні почуття солдатів. Однак повсталі попросили його В«пітиВ». Поки йшли В«вмовлянняВ», Микола стягнув до Сенатській площі 9 тис. солдатів і 3 тис. кінних. Двічі кінна гвардія атакувала каре повсталих, але обидві атаки були відбиті збройовим вогнем. Втім, повсталі стріляли вгору, та й конногвардійці діяли нерішуче. Тут виявлялася солдатська солідарність з обох сторін. Решта урядові війська також виявляли коливання. Від них до повсталих приходили парламентарі і просили В«Протриматися до вечораВ», обіцяючи до них приєднатися. Микола I, боячись, що з настанням темряви В«бунт міг повідомити черні В», віддав наказ застосувати артилерію. Залпи картечі в упор з близької відстані справили сильне спустошення в рядах повсталих і звернули їх у втеча. До 6 години вечора повстання було розгромлено. Всю ніч при світлі багать прибирали поранених і вбитих і змивали з площі пролиту... кров.

29 грудня 1825р. почалося повстання Чернігівського полку, розташованого в районі міста Василькова. Його очолив С.І.Муравьев-Апостол. Це повстання почалося в той момент, коли членам Південного товариства стало відомо про розгром повстання в Петербурзі і коли вже було заарештовано П. І. Пестель, А.П.Юшневскій і ряд інших видних діячів Південного товариства. Повстання почалося в селі Триліси (Київської губернії) - тут знаходилася одна з рот Чернігівського полку. Отсюла С.Муравьев-Апостл попрямував до Василькова, де перебували інші роти Чернігівського полку і розташовувалася його штаб-квартира. Протягом трьох днів він зібрав під свою команду 5 рот Чернігівського полку. С.Муравьев-Апостол і М.Бестужев-Рюмін ще раніше склали революційний В«КатехізисВ», призначений для розповсюдження у війську і народі. Цей документ, написаний у вигляді питань і відповідей, в дохідливій для солдатів і селян формі доводив необхідність знищення монархічної влади і встановлення республіканського правління. В«КатехізисВ» був прочитаний повсталим солдатам, деякі його екземпляри були поширені в інших полицях, серед місцевих селян і навіть посланий до Києва.

В Протягом тижня С.І.Муравьев-Апостол здійснював рейд по засніжених полях України, сподіваючись на приєднання до повстання інших полків, в яких служили члени таємного товариства. На шляху свого проходження повсталий Чернігівський полк зустрічав співчутливе ставлення місцевого селянства. Між тим надія повсталих на приєднання до них інших військових частин не виправдалася. Командуванню вдалося ізолювати Чернігівський полк, відводячи з його шляху всі ті полки, на приєднання яких розраховував С.Муравьев-Апостол. Одночасно навколо району повстання були зосереджені великі сили вірних уряду військ. С.Муравьев-Апостол в кінцевому рахунку повернув полк до с.Трілесам, але вранці 3 січня 1826 року. при підході до нього, між селами Устинівка і Ковалівка, він був зустрінутий загоном урядових військ і розстріляний картеччю. Поранений у голову С.Муравьев-Апостол був схоплений і в кайданах відправлений до Петербурга.

Після придушення повстань в Петербурзі і на Україні самодержавство обрушилося на декабристів з усією нещадністю. Було взято під арешт 316 осіб; всього по В«СправіВ» декабристів проходило 579. Півроку працювала головна Слідча комісія в Петербурзі. Слідчі комісії були утворені також у Білій Церкви (тут велося слідство про участь солдатів у змові декабристів), Могильові (про офіцерів Чернігівського полку), Білостоці (про суспільство Військових друзів), у Варшаві (про членів Польського патріотичного товариства) і при деяких полках. Це був перший в історії Росії широкий політичний процес. Винними визнані були 289 осіб, з них 121 людина віддана Верховному кримінальному суду, який розділив їх по ступеню провини на 11 розрядів. В«Поза розрядів В»суд поставив Рилєєва, Пестеля, С.Муравьева-Апостола, Бестужева-Рюміна і Каховського, які були засуджені до В«четвертуватиВ», заміненого повішенням.

Висновок

Повстання декабристів в 1825р. - Кульмінація і разом з тим підсумок декабристського руху, яке має величезне історичне значення. Воно стало серйозним іспитом його керівникам і учасникам, їх революційним можливостям. Це було перше в історії Росії відкрите політичне виступ.

Поява перших таємних політичних організацій в Росії пов'язано з громадським підйомом, настали в країні після Вітчизняної війни і закордонних походів 1812 - 1814 рр.. Помітно загострилися протиріччя між феодальними засадами самодержавно-кріпосницької Росії і народжується в її надрах буржуазними відносинами. Стан, при якому народ, який звільнив Європу від поневолення, продовжував залишатися в кріпацтва, здавалося долее нетерпимим.

В яких соціальних і політичних реформах потребувала Росія? Чи можливо було створення таємного товариства? На які суспільні сили воно могло покладатися в своєї політичної діяльності? Нарешті, яким повинен бути самий тип таємницею революційної організації?

Над цими та іншими запитаннями билася думка майбутніх декабристів, в гострої ідейної боротьбі стикалися різні думки, народжувалися концепції революційного і демократичного суспільного прогресу.

З всього цього випливала необхідність створення тісних товариських груп, в яких можна було обмінюватися думками, обговорювати хвилюючі питання. Ранніми преддекабрістскіе організації були офіцерські артілі, гурток Володимира Раєвського і В«Товариство російських лицарівВ».

Однак незабаром постала необхідність більш централізованих організацій, і як наслідок, утворився спочатку Союз порятунку, а пізніше Союз благоденства. З цього і почалася таємна діяльність декабристів.

Основні програмні положення декабристів - ліквідація самодержавства, кріпацтва, станового ладу, введення республіки та інші - відображали нагальні потреби часу. Свої основні вимоги декабристи закріпили в двох програмних документах: В«Руській ПравдіВ» П.І. Пестеля і В«КонституціїВ» М. Муравйова.

Велика історична заслуга декабристів, їх цивільний і моральний подвиг полягали в тому, що вони змогли піднятися вище своїх класових інтересів, знехтувати свої станові привілеї і піти на В«явну загибельВ» в ім'я високих і благородних ідеалів.

Список літератури

Йосифові, Б. Декабристи/Б.Йосіфова. - М.: Наука, 1983. - 303с.

Нечкіна, М.В. Декабристи/М.В. Нечкіна. - М.Наука, 1984. - 182с.

Конституція// Збірник документів з історії СРСР для семінарських практичних занять. Перша половина XIX століття/за ред. В.А. Федорова. - М., 1974. - С.185.

Руська Правда// Збірник документів з історії СРСР для семінарських практичних занять. Перша половина XIX століття/за ред. В.А. Федорова. - М., 1974. - С.161.

Муравйов, А.М. В«Мій журналВ»// Мемуари декабристів. Північне суспільство/під ред. В.А. Федорова. - М., 1981. - С. 126.

Петербурзьке нараду Союзу благоденства на квартирі Ф. Глінки// Збірник документів з історії СРСР для семінарських практичних занять. Перша половина XIX століття/під ред. В.А. Федорова. - М., 1974. - С.157.

Історія Росії в таблицях і схемах. - Сиктивкар, 2000. - 77с.

Історія Росії: Для вузів/Під ред. М.Н. Зуєва, А.А. Чернобаєва. - М.: Вища школа, 2000. - 479с.

Історія Росії з найдавніших часів до кінця ХХ століття: Для вузів. /М.М. Горінов та ін/Вид. 2. - М.: Владос, 2001. - 256с.

Гордін, Я.А. Заколот реформаторів:! 4 грудня 1825. /2-е изд., Перераб. І доп. - Л.: Лениздат, 1989. - 398 с., Іл.

Платонов, С.Ф. Підручник Російської історії. - СПб.: Наука, 1997. - 428с.

Пашков, Б.Г. Русь - Росія - Российская империя. Хроніка правлінь і подій 862 - 1917рр. /2-е видання. - М.: Центр Ком, 1997. - 640 с.

[1] Йосифові Б. Декабристи. М., 1983. С.6 - 7.

[2] Муравйов О.М. В«Мій журналВ»// Мемуари декабристів. Північне суспільство/під ред. Федорова В.А. М., 1981. С.126.

[3] Петербурзьке нараду Союзу благоденства на квартирі Ф. Глінки// Збірник документів з історії СРСР для семінарських практичних занять. Перша половина XIX століття/за ред. Федорова В.А. М., 1974. С.157.

[4] Муравйов О.М. В«Мій журналВ»// Мемуари декабристів. Північне суспільство/під ред. Федорова В.А. М., 1981. С. 127.

[5] Муравйов О.М. В«Мій журналВ»// Мемуари декабристів. Північне суспільство/під ред. Федорова В.А. М., 1981. С. 126

[6] Руська Правда// Збірник документів з історії СРСР для семінарських практичних занять. Перша половина XIX століття/під ред. Федорова В.А. М., 1974. С.163.

[7] Нечкіна М.В. Декабристи. М., 1976. С.74.

[8] Руська Правда// Збірник документів з історії СРСР для семінарських практичних занять. Перша половина XIX століття.../під ред. Федорова В.А. М., 1974. С.162.

[9] Руська Правда// Збірник документів з історії СРСР для семінарських практичних занять. Перша половина XIX століття/під ред. Федорова В.А. М., 1974. С.169.

[10] Руська Правда// Збірник документів з історії СРСР для семінарських практичних занять. Перша половина XIX століття/під ред. Федорова В.А. М., 1974. С.161.

[11] Нечкіна М.В. Декабристи. М.: Наука, 1976. С. 88.

[12] Конституція// Збірник документів з історії СРСР для семінарських практичних занять. Перша половина XIX століття/за ред. Федорова В.А. М., 1974. С.185.

[13] Там же. С. 184

[14] Там же. С. 184.

[15] Нечкіна М.В. Декабристи. М.: Наука, 1976. С. 95.

---

Вернуться назад