Вивчення основних пристроїв сучасного ПК

Зміст

Введення

1. Історія створення комп'ютера

2. Основні компоненти сучасного ПК, їх види та характеристики

2.1 Монітор

2.2 Системний блок

2.2.1 Мікропроцесор

2.2.2 Материнська плата

2.2.3 Оперативна пам'ять

2.2.4 Жорсткий диск і оптичний привід

2.2.5 Відеокарта

2.2.6 Блок живлення

2.3 Клавіатура

2.4 Миша

Список літератури

Введення

Персональні комп'ютери (ПК) все міцніше входять в наше життя і займають в ній далеко не останнє місце. Якщо якихось 15 років тому їх можна було побачити тільки в солідних організаціях, то сьогодні ПК стоїть в кожному магазині, офісі, кафе, бібліотеці або квартирі.

На сьогоднішній день комп'ютери в людській діяльності використовуються в багатьох сферах - для ведення бухгалтерського обліку і створення складних наукових моделей, розробки дизайну і створення музики, зберігання та пошуку інформації в базах даних, навчання, ігор і прослуховування музики. Потрібно знати комп'ютер, вміти ним користуватися. Не кожна людина, що працює на комп'ютері, являє собі повністю точний склад ПК.

Професіонали, що працюють поза комп'ютерної сфери, вважають неодмінною складовою своєї компетентності знання апаратної частини персонального комп'ютера, хоча б його основних технічних характеристик. Особливо великий інтерес до комп'ютерів серед молоді, широко використовує їх для своїх цілей.

Актуальність обраної теми пов'язана з тим, що сучасний ринок комп'ютерної техніки настільки різноманітний, що досить не просто визначити конфігурацію ПК з необхідними характеристиками. Без спеціальних знань тут практично не обійтися.

У зв'язку з цим метою курсової роботи є вивчення основних пристроїв сучасного ПК. У відповідності з метою були поставлені наступні завдання:

- ознайомитися з історією створення комп'ютерів

- вивчити основні компоненти ПК

- освоїти їх основні властивості і характеристики

1. Історія створення комп'ютера

Слово В«комп'ютерВ» означає В«ОбчислювачВ» тобто пристрій для обчислень. Потреба в автоматизації обчислень виникла дуже давно. Багато тисяч років тому використовувалися камінчики, рахункові палички і подібні пристрої. Більше 1500 років тому були винайдені так звані рахункові дошки, їх нащадком є ​​всім відомі рахівниці.

У 1642 році французький вчений, фізик і філософ Блез Паскаль винайшов рахункову машину - механічне пристрій для складання чисел. Рахункова машина Паскаля була їм задумана ще в 1640 році. Робота над лічильної машиною продовжувалася близько п'яти років, було виготовлено близько п'ятдесяти різних моделей, і була завершена в 1645 році. В 1649 Паскаль отримав В«королівський привілейВ» (патент), що дає право на виготовлення і продаж машини.

Деяка кількість таких машин дійсно було їм виготовлено та продано. Надалі було запропоновано безліч різних конструкцій механічних лічильних машин, проте широке застосування вони отримали тільки через 200 років, в XIX столітті, коли стало можливим їх промислове виробництво. Такі машини стали називати арифмометра - вони механізували всі чотири дії арифметики: додавання, віднімання, множення і ділення. Арифмометри і їх розвиток - електромеханічні клавішні обчислювальні машини застосовувалися аж до 60-х років минулого сторіччя, коли їм на зміну прийшли електронні мікрокалькулятори.

Механічні обчислювальні машини, про які йшла мова вище, були ручними, тобто вимагали участі оператора в процесі обчислень. Для кожної операції потрібно було ввести в машину вихідні дані та привести в рух рахункові елементи машини для виконання операції. Час від часу потрібно було зчитувати і записувати отримані результати і контролювати правильність ходу обчислень.

Чи не можна створити автоматичну обчислювальну машину, яка здійснювала б необхідні обчислення без участі людини? Першим поставив таке питання і зробив серйозні кроки в обгрунтуванні позитивної відповіді на нього чудовий англійський учений, інженер і винахідник Чарльз Беббідж, який спробував побудувати автоматичне обчислювальний пристрій (він назвав його аналітичної машиною), що працює без участі людини - під управлінням перфокарт.

Аналітична машина не була побудована, але Беббідж зробив більше 200 креслень її різних вузлів, близько 30 варіантів загальної компоновки машини і виготовив за свій рахунок деякі пристрої.

В кінці XIX і початку XX століття набули поширення так звані лічильно-аналітичні машини, побудовані на розвитку ідей Паскаля і Беббідж. Для читання перфокарт в них стали застосовувати електроконтактні пристрої, для приводу обертання рахункових коліс застосовувався електродвигун. В подальшому були сконструйовані машини, в яких зберігання чисел здійснювалася в двійковому вигляді за допомогою груп електрореле. Айкен в США, Цузе в Німеччині та інші конструювали так звані релейні машини, які застосовувалися аж до початку 60-х років, конкуруючи з уже з'явилися тоді електронними обчислювальними машинами.

Перша справжня електронна універсальна обчислювальна машина була побудована в кінці 1945 року; машина отримала назву ЕНІАК (ENIAC - Electronic Numerical Integrator and Computer, електронний цифровий інтегратор і обчислювач). Ця споруда містило понад 18 тисяч електронних ламп і споживало потужність близько 150 кВт.

Починаючи з 1944 року в роботі над створенням електронних обчислювальних машин взяв участь один із найбільших американських математиків Джон Фон Нейман. Він у статті В«Попереднє розгляд логічної конструкції електронного обчислювального пристрою В», опублікованій в 1946 році спільно з Г. Голдстайном і А. Берксом висловив дві ідеї, які використовуються в у всіх електронних обчислювальних машинах до теперішнього часу: використання двійкової системи числення і принцип збереженої програми. Збереження програми в пам'яті машини дозволяє виробляти перетворення команд в процесі роботи машини, що робить обчислювальний процес гнучким.

Комп'ютери 40 і 50 років були дуже великими пристроями і були дуже дороги. Проте в боротьбі за покупців фірми, що виробляли комп'ютери прагнули зробити свою продукцію компактніше і дешевше. У 1965 році фірма Digital Equipment випустила перший міні-комп'ютер PDP-8 розміром з холодильник і вартістю в 20 тис. доларів. В Надалі з винаходом інтегральних схем - чіпів - з'явилася можливість ще більше зменшити розміри і здешевити комп'ютери. У 1975 році був випущений перший, комерційно поширюваний комп'ютер Альтаїр-8800, побудований на основі мікропроцесора Intel-8080. Він коштував 500 доларів. Почалося зростання виробництва персональних комп'ютерів.

У 1979 році фірма IBM - світовий лідер в розробці і виробництві великих комп'ютерів вирішила спробувати свої сили на ринку персональних комп'ютерів. У 1981 році новий комп'ютер під назвою IBM PC був представлений публіці.

Через кілька років персональні комп'ютери фірми IBM стали провідними на ринку. Фактично IBM PC став стандартом персонального комп'ютера. Зараз такі комп'ютери (сумісні з IBM PC) складають близько 90% усіх вироблених у світі персональних комп'ютерів.

Головним достоїнством комп'ютерів IBM є так званий принцип відкритої архітектури, тобто можливість збирати комп'ютер з різних блоків, приєднуючи їх до материнській платі за допомогою стандартних роз'ємів - слотів. Це дозволяє збільшувати обсяг пам'яті, встановлювати нові пристрої для обробки зображень і т.д.

Сучасний персональний комп'ютер за своїми можливостями перевершує перший, як перша електронна обчислювальна машина перевершувала лічильну машину Паскаля. Однак є області людської діяльності, де їх потужності недостатньо. Це відноситься до обробці дуже великих обсягів інформації в наукових дослідженнях, інженерних розрахунках, створенні відеофільмів. У цих випадках д...озволяють зберігати і обробляти абсолютно немислимі обсяги інформації. Якщо персональний комп'ютер зберігає сотень Гбайт інформації і має швидкість роботи в сотні мільйонів операцій в секунду, то супер-ЕОМ може зберігати до тисяч Гбайт інформації та обробляти її зі швидкістю в кілька трильйонів операцій в секунду.

Для успішної роботи на персональному комп'ютері необов'язково знати його пристрій. Однак краще таки знати які пристрої входять до складу ПК, основні принципи їх роботи і характеристики. Це дозволить свідомо використовувати всі технічні можливості комп'ютера, удосконалювати його.

2. Основні компоненти сучасного ПК, їх види та характеристики

Одним із суттєвих достоїнств сучасного ПК є гнучкість архітектури, що забезпечує її адаптивність до різноманітних застосувань у сфері управління, науки, освіти і в побуті. Історично комп'ютер з'явився як машина для обчислень і називався електронної обчислювальної машиною - ЕОМ. Його структурний склад сильно відрізнявся від складу сучасних комп'ютерів.

До основних компонентів сучасного ПК, без яких ЕОМ не зможе повнофункціонально працювати, відносять:

- монітор;

- системний блок;

- клавіатура;

- миша.

2.1 Монітор

Монітор (дисплей) - це основний пристрій для відображення інформації, виведеної під час роботи програми на комп'ютері. Дисплеї можуть істотно відрізнятися, від їх характеристик залежать можливості комп'ютера і використовуваного програмного забезпечення.

По конструкції монітор аналогічний електронно-променевій трубці (ЕПТ) кольорового телевізора. Однак, в відміну від телевізійного, екран монітора будує зображення з більш дрібних точок і змінює їх зі значно більшою частотою (близько 100 разів на секунду, а телевізійне зображення має частоту зміни - 25 разів в секунду). Завдяки цьому зображення на екрані монітора не мерехтить і виглядає більш чітким і барвистим. Розмір екрана визначається по діагоналі в дюймах. Сучасні монітори мають розміри 15, 17 і 19 дюймів. Застосовують монітори і великих розмірів, але вони значно дорожче.

Найбільш поширеними є РК-дисплеї (їх ще називають LCD-монітори), плазмові панелі, OLED і LEP дисплеї [посилання 4].

Рідкокристалічний дисплей (РК) - плоский дисплей на основі рідких кристалів, а також монітор на основі такого дисплея.

LCD (Liquid Сrystal Display) - різновид рідкокристалічного дисплея, в якому використовується активна матриця, керована тонкоплівковими транзисторами. Підсилювач для кожного субпиксела застосовується для підвищення швидкодії, контрастності і чіткості зображення дисплея. Рідкокристалічні дисплеї були розроблені в 1963 році в дослідному центрі Давида Сарнова компанії RCA.

Плазменная панель являє собою матрицю газонаповнених осередків, укладених між двома паралельними скляними пластинами, усередині яких розташовані прозорі електроди, що утворюють відповідно шини сканування, підсвічування і адресації. Розряд в газі протікає між розрядними електродами на лицьовій стороні екрану і електродом адресації на задній стороні.

LED (Light Emitting Diode) - монітор з рідкокристалічним екраном, підсвічування якого здійснюється світлодіодною матрицею (LED).

З споживчої точки зору РК-телевізори зі світлодіодним підсвічуванням відрізняють чотири поліпшення щодо ЖК c підсвічуванням електролюмінесцентними лампами:

- поліпшена контрастність (не реалізовано на Edge-LED);

- поліпшена передача кольору (особливо з RGB-матрицею);

- знижене енергоспоживання, якщо порівнювати з РК (CCFL), то на 40;

- надзвичайно мала товщина (тільки у Edge-LED).

2.2 Системний блок

Системний блок - функціональний елемент, що захищає внутрішні компоненти комп'ютера від зовнішнього впливу та механічних пошкоджень, підтримує необхідний температурний режим всередині, екрануючий створювані внутрішніми компонентами електромагнітне випромінювання і є основою для подальшого розширення системи.

Системні блоки масово виготовляють заводським способом з деталей на основі сталі, алюмінію і пластика. Для креативного творчості використовуються такі матеріали, як деревина або органічне скло. В якості залучення уваги до проблем захисту навколишнього середовища, випущений корпус з гофрокартону.

Основними компонентами, який входять в системний блок, є мікропроцесор, материнська плата, оперативна пам'ять, жорсткий диск, CD-DVD привід, відеокарта, блок живлення.

2.2.1 Мікропроцесор

Мікропроцесор - пристрій, виконує алгоритмічну обробку інформації, і, як правило, управління іншими вузлами комп'ютера або іншої електронної системи.

За функціональною спрямованості мікропроцесори поділяються на [посилання 7]:

- процесори загального призначення. Такі процесори можуть досить ефективно вирішувати широкий клас задач управління, обчислювальних та ін Саме процесори цього класу використовуються в якості центрального процесора в настільних робочих станціях.

- процесори цифрової обробки сигналів (ПЦОС). Ці процесори спеціалізовані під обчислювальні завдання, пов'язані з цифровою обробкою сигналів. Функціональні пристрої цих процесорів особливо ефективно виконують характерні для цього класу завдань операції: згортки, фільтрації, множення векторів і матриць. В процесорах цього типу найбільш широко використовується архітектура явного паралелізму. Також важливою особливістю ПЦОС є мала енерговитратність на одиницю обчислювальної потужності, що забезпечило їх застосування в таких пристроях, як плеєри, мобільні телефони, фото-, відеокамери та ін

- мікроконтролери. Завдання мікроконтролерів пов'язані в першу чергу з управлінням пристроями в реальному часі, що визначило і основні властивості мікропроцесорних ядер в них: широкий набір операцій введення-виведення, легка передбачуваність поведінки під часу, велика швидкість реакції на переривання. Це дуже прості процесори, більшість з них 8-бітові, і інтегровані зі специфічною периферією: таймерами, контролерами послідовних каналів зв'язку, двонаправленими портами вводу-виводу. Вони широко використовуються в різноманітних портативних пристроях.

Найбільш поширеними видами є мікропроцесори Intel і Advanced Micro Devices (AMD).

Intel - це компанія, яка практично з моменту свого підстави стала лідером на ринку. Як таке стало можливим? Мабуть, вся справа в тому, що Intel завжди являла собою сплав з вмілого маркетингу і яскравих інноваційних розробок в області обчислювальної техніки.

Частка AMD на ринку мікропроцесорів протягом всієї її історії була значно менше частки Intel. За підсумками 2009 року частка AMD склала близько 20% від загальносвітового виробництва. Продукція вендора завжди відрізнялася привабливим співвідношенням продуктивність/ціна при досить демократичною роздрібної вартості, в результаті в період кризи компанія впевнено утримувала свою частку ринку.

2.2.2 Материнська плата

Один з найважливіших модулів комп'ютера входять до складу системного блоку - це материнська плата. Материнська плата - плата, на якій розташовуються основні елементи комп'ютера.

Форм-фактор системної плати - стандарт, що визначає розміри системної плати для персонального комп'ютера, місця її кріплення до корпусу; розташування на ній інтерфейсів шин, портів вводу/виводу, роз'єму центрального процесора (якщо він є) і слотів для оперативної пам'яті, а також тип роз'єму для підключення блоку живлення.

Форм-фактор носить рекомендаційний характер. Специфікація форм-фактора визначає обов'язкові й опціональні компоненти. Однак переважна більшість виробників воліють дотримуватися специфікацію, оскільки ціною відповідності існуючим стандартам є сумісність системної плати і стандартизованого обладнання (периферії, карт розширення) інших виробників.

Класифікація системних плат:

- сучасні: АТХ, microA...TX, Flex АТХ, NLX, WTX, CEB;

- впроваджувані: Mini-ITX і Nano-ITX, Pico-ITX, BTX, MicroBTX і PicoBTX.

Існують системні плати, не відповідають ніяким з існуючих форм-факторів. Зазвичай це обумовлено або тим, що вироблений комп'ютер вузько, або бажанням виробника системної плати самостійно виробляти і периферійні пристрої до неї, або неможливістю використання стандартних компонентів (так званий В«брендВ»), наприклад Apple Computer, Commodore, Silicon Graphics, Hewlett Packard, Compaq частіше інших ігнорували стандарти; крім того в нинішньому вигляді розподілений ринок виробництва сформувався тільки до 1987 року, коли багато виробників вже створили власні платформи.

2.2.3 Оперативна пам'ять

Оперативна пам'ять - енергозалежна частина системи комп'ютерної пам'яті, в якій тимчасово зберігаються дані і команди, необхідні процесору для виконання ним операції. Передача даних в/з оперативну пам'ять процесором проводиться безпосередньо, або через надшвидку пам'ять. Оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП) - технічний пристрій, що реалізує функції оперативної пам'яті. ОЗУ зазвичай буває 1 Гб, 2 Гб, 4 Гб і рідше 8 Гб.

Оперативна пам'ять буває двох типів: динамічного і статичного.

Пам'ять динамічного типу (Dynamic Random Access Memory - DRAM).

DRAM - економічний вид пам'яті. Для зберігання розряду (біта або тритію) використовується схема, що складається з одного конденсатора і одного транзистора (в деяких варіаціях конденсаторів два). Такий вид пам'яті вирішує, по-перше, проблему дорожнечі (один конденсатор і один транзистор дешевше декількох ємність.

У зв'язку з цим Так як недоліків. підкладці. На

Основні характеристики Також В даний Шум позиціонування.

Одним Сучасні Слідяк відеопам'ять використовується частина системної пам'яті комп'ютера;

- цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП, RAMDAC - Random Access Memory Digital-to-Analog Converter) - служить для перетворення зображення, формованого відеоконтролером, у рівні інтенсивності кольору, що подаються на аналоговий монітор. Можливий діапазон кольоровості зображення визначається тільки параметрами RAMDAC. Найчастіше RAMDAC має чотири основні блоки - три цифроаналогових перетворювача, по одному на кожний колірний канал (червоний, зелений, синій, RGB), і SRAM для зберігання даних про гамма-корекції. Більшість ЦАП мають розрядність 8 біт на канал - виходить по 256 рівнів яскравості на кожен основний колір, що в сумі дає 16,7 млн. квітів (а за рахунок гамма-корекції є можливість відображати вихідні 16,7 млн. квітів в набагато більшу колірний простір);

- відео-ПЗП (Video ROM) - постійний запам'ятовуючий пристрій, в який записані відео-BIOS, екранні шрифти, службові таблиці і т.п. ПЗУ не використовується відеоконтролером безпосередньо - до нього звертається тільки центральний процесор. Що зберігається в ПЗУ відео-BIOS забезпечує ініціалізацію і роботу відеокарти до завантаження основної операційної системи, а також містить системні дані, які можуть читатися і інтерпретуватися відеодрайвером в процесі роботи (в залежності від застосовуваного методу розділення відповідальності між драйвером і BIOS);

- система охолодження - призначена для збереження температурного режиму відеопроцесора і відеопам'яті в допустимих межах;

Характеристики відеокарт:

- ширина шини пам'яті, вимірюється в бітах - кількість біт інформації, що передається за такт;

- обсяг відеопам'яті, вимірюється в мегабайтах - обсяг власної оперативної пам'яті відеокарти (більший обсяг далеко не завжди означає більшу продуктивність);

- частоти ядра і пам'яті - Вимірюються в мегагерцах, чим більше, тим швидше відеокарта буде обробляти інформацію;

- текстурная і піксельна швидкість заповнення, вимірюється в млн. пікселів в секунду, показує кількість виведеної інформації в одиницю часу;

- висновки карти - відеоадаптери MDA, Hercules, CGA і EGA оснащувалися 9-контактним роз'ємом типу D-Sub. Зрідка також був присутній коаксіальний роз'єм Composite Video, що дозволяє вивести чорно-біле зображення на телевізійний приймач або монітор, оснащений НЧ-відеовходом. Відеоадаптери VGA і більш пізні зазвичай мали всього один роз'єм VGA (15-контактний D-Sub). Зрідка ранні версії VGA-адаптерів мали також роз'єм попереднього покоління (9-контактний) для сумісності зі старими моніторами. Вибір робочого виходу задавався перемикачами на платі відеоадаптера. В даний час плати оснащують роз'ємами DVI або HDMI, або Display Port в кількості від одного до трьох. Деякі відеокарти ATi останнього покоління оснащуються шістьма відеовиходами.

Порти DVI і HDMI є еволюційними стадіями розвитку стандарту передачі відеосигналу, тому для з'єднання пристроїв з цими типами портів можливе використання перехідників. Порт DVI буває двох різновидів. DVI-I також включає аналогові сигнали, дозволяють підключити монітор через перехідник на роз'єм D-SUB. DVI-D не дозволяє цього зробити. Display Port дозволяє підключати до чотирьох пристроїв, в тому числі акустичні системи, USB-концентратори і інші пристрої введення-виведення. На відеокарті також можливе розміщення композитних та S-Video відеовиходів і відеовходів.

2.2.6 Блок живлення

Комп'ютерний блок живлення - вторинний джерело електроживлення, призначене для постачання вузлів комп'ютера електричною енергією постійного струму. У його завдання входить перетворення мережевої напруги до заданих значень, їх стабілізація та захист від незначних перешкод живлячої напруги. Також, будучи забезпечений вентилятором, він бере участь у охолодженні системного блоку.

Основним параметром комп'ютерного блоку живлення є максимальна потужність, що віддається в навантаження. В даний час існують блоки живлення з заявленої виробником потужністю від 50 (вбудовувані платформи малих форм-факторів) до 1800 Вт

Комп'ютерний блок живлення для сьогоднішньої платформи PC забезпечує вихідні напруги В± 5, В± 12, +3,3 Вольт. Більшість мікросхем комп'ютера мають напругу живлення 5 Вольт (І нижче). 12 Вольт використовується для живлення більш потужних споживачів - процесора, відеокарти, жорстких дисків, оптичних приводів, вентиляторів - з метою досягнення меншого падіння напруги на підвідних проводах, а також звукових карт.

2.3 Клавіатура

Комп'ютерна клавіатура - одне з основних пристроїв введення інформації від користувача в комп'ютер. Стандартна комп'ютерна клавіатура, також звана клавіатурою PC/AT або AT-клавіатурою (оскільки вона почала поставлятися разом з комп'ютерами серії IBM PC/AT), має 101 чи 102 клавіші. Клавіатури, які поставлялися разом з попередніми серіями - IBM PC і IBM PC/XT, - мали 86 клавіш. Розташування клавіш на AT-клавіатурі підпорядковується єдиної загальноприйнятої схемою, спроектованої в розрахунку на англійський алфавіт.

За своїм призначенням клавіші на клавіатурі діляться на шість груп:

1) функціональні;

2) алфавітно-цифрові;

3) управління курсором;

4) цифрова панель;

5) спеціалізовані;

6) модифікатори.

Дванадцять функціональних клавіш розташовані в самому верхньому ряду клавіатури. Нижче розташовується блок алфавітно-цифрових клавіш. Правіше цього блоку знаходяться клавіші управління курсором, а з самого правого краю клавіатури - цифрова панель.

За типом з'єднання клавіатури бувають:

1. Бездротові клавіатури. У них використовуються три основних види з'єднання, а саме з'єднання Bluetooth, інфрачервоне з'єднання і радіочастотне з'єднання.

Клавіатури, які мають радіочастотне з'єднання, отримують живлення від акумулятора або через кабель USB, який використовується для підзарядки клавіатури. Клавіатури з інфрачервоним з'єднанням повинні знаходитися в радіусі дії пристрою приймаючого сигнал. Клавіатури з радіочастотним з'єднанням мають більший радіус дії, ніж клавіатури з інфрачервоним з'єднанням. У клавіатура...х із з'єднанням Bluetooth використовується технологія Bluetooth, що забезпечує більший радіус дії, ніж у клавіатур з радіочастотним і інфрачервоним з'єднанням. Клавіатури з радіочастотним з'єднанням забезпечують велику мобільність, ніж клавіатури з з'єднанням Bluetooth і з інфрачервоним з'єднанням.

2. Дротові клавіатури: PS/2 і USB - два різновиди проводового з'єднання, що з'єднують клавіатури з комп'ютерами. Клавіатури із з'єднанням PS/2 отримали найбільшу поширення. Це - найдешевші клавіатури, представлені на ринку в даний час. Клавіатури із з'єднанням USB під'єднуються до процесора з допомогою універсальної послідовно провідний шини.

По розташуванню клавіш клавіатури бувають:

1. Ергономічні клавіатури. При розробці ергономічних клавіатур враховувався ергономічний аспект. При роботі на ергономічних клавіатурах забезпечується комфортне положення кистей і зап'ясть. Дизайн ергономічних клавіатур дозволяє запобігти розвитку кистьового тунельного синдрому, який виражається в втрати чутливості і поколювання в кистях рук і в пальцях після тривалої роботи на клавіатурі. Ергономічні клавіатури сприяють також подержанию зручної пози і збереженню правильної постави.

2. Компактні клавіатури. Розмір клавіатур постійно збільшується особливо розмір ергономічних клавіатур. Великий розмір ергономічних клавіатур пояснюється наявністю клавіш призначених для виконання спеціальних функцій. Компактні клавіатури - плоскі і на них зазвичай відсутні клавіші з цифрами присутні в правій частині решти клавіатур. У деяких компактних клавіатур є гумова подушечка, яку можна використовувати замість мишки. Компактні клавіатури зручно брати з собою в поїздки, оскільки вони займають мало місця.

За функціональними ознаками клавіатури бувають:

1.Інтернет-клавіатура, яка призначена для підвищення комфорту інтернет-користувача. Інтернет-клавіатура оснащена функціональними клавішами для домашньої сторінки веб-браузера, поштової скриньки і улюблених пунктів меню.

2. Мультимедійні клавіатури, призначені для програвання аудіо файлів, і вони оснащені функціональними клавішами для регулювання гучності, ігри, зупинки та відключення звуку. Ігрові клавіатури призначені для зручності любителів комп'ютерних ігор.

3. Віртуальні клавіатури, які не є фізично відчутними. Це - клавіатури, емітовані спеціальними програмами.

2.4 Миша

Маніпулятор В«мишаВ» (просто В«МишаВ» або В«мишкаВ») - механічний маніпулятор, перетворюючий механічні руху в рух курсору на екрані. Назва В«мишаВ» (англ. Mouse) маніпулятор отримав від M-manually O-operated U-user S-signal E-encoder.

Хоча без миші працювати на комп'ютері можливо, від миші навряд чи хто відмовиться, так як вона значно спрощує спілкування з комп'ютером. Тим більше що миша для комп'ютера коштує невеликих грошей і навряд чи вже зустрінеш, людини не користується нею.

Мишки бувають самих різних видів, форм, розмірів, можуть відрізнятися один від одного кількістю клавіш, наявністю колеса прокрутки і так далі.

Зупинимося детальніше на видах комп'ютерного В«гризунаВ». Отже, мишки в першу чергу можна розділити на три основних види - це мишки лазерні, оптичні та кулькові:

1. Кулькові мишки вже давно йдуть у минуле, так як менш зручні. Зараз же найбільшу популярність мають лазерні та оптичні. Але все ж трохи поговоримо про кулькових. Відрізняються ці миші тим, що управління курсором здійснюється за допомогою металевої кульки, покритого гумовою поверхнею, що злегка виступає з підстави мишки. Усередині миші знаходяться два ролика: вертикальний і горизонтальний. Кулька, обертаючись при переміщенні миші, передає певне напрямок руху цим роликам. Такий вид миші має ряд досить значних недоліків, які полягають у забрудненні такого роду механізму, також сама по собі мишу набуває додаткової ваги, та й просто кулька може доставляти деякі незручності. Саме тому на зміну кульковим мишкам прийшли вдосконалені моделі.

2. Оптична миша виділяється тим, що конструкція її представляє маленьку камеру, яка при переміщенні миші по поверхні, фотографує цю поверхню, висвітлюючи її при цьому світлодіодом. Частота фотографування поверхні досить велика, близько тисячі раз в секунду і більше. Дані, отримані за допомогою такої камери, обробляє процесор і направляє сигнал прямо в комп'ютер. Оптична миша має великі переваги над кульковими, так як вона легкодоступна, має малу вагу і до того ж відмінно функціонує практично на будь-якій поверхні.

3. Лазерна миша подібна оптичної, вона відрізняється тим, що замість фотокамери зі світлодіодом застосовується для підсвічування поверхні напівпровідниковий лазер. Це більш вдосконалена модель оптичної миші, що включає в себе наступні переваги: ​​лазерна миша менш енергоспоживаючих, має більш високу точність зчитування даних з робочої поверхні, а також, на відміну від оптичних мишей, має можливість працювати як на скляних, так і на дзеркальних поверхнях. Єдиний недолік лазерної миші лише в тому, що коштує вона трохи дорожче свого оптичного аналога, але цей недолік на тлі всіх її переваг виглядає досить незначним.

За типом з'єднання миші бувають:

1. Бездротові миші використовують спеціальний бездротової ресивер, що має зв'язок з комп'ютером. Вони ідеальні для ноутбуків. Є два види технологій: використовують Bluetooth (з робочої дистанцією від 10 до 20 метрів) і RF (використовують радіочастоту та працюючі на дистанції від 6 до 10 метрів). Bluetooth миша схожа з більшістю своїх аналогів, але, на відміну від них, вона використовує Bluetooth технологію, і, отже, не займає цінні USB-порти.

2. Дротові мишки з'єднані допомогою електронного кабелю з USB або PS/2 контактом, в той час як бездротові вимагають використання AA або AAA батарей.

мікропроцесор комп'ютерний клавіатура монітор

Висновок

В ході проробленої роботи можна зробити наступні висновки:

1. Історія створення комп'ютерів почалася в 1642 році, коли французький вчений, фізик і філософ Блез Паскаль винайшов рахункову машину - механічний пристрій для складання чисел.

2. До основних компонентів ПК відносять: монітор, системний блок, клавіатуру і мишу.

3. Монітор - це основний пристрій для відображення інформації, виведеної під час роботи програми на комп'ютері. Найбільш поширеними видами моніторів для ПК є РК-дисплеї (їх ще називають LCD-монітори), плазмові панелі, OLED і LEP дисплеї.

4. Системний блок - функціональний елемент, що захищає внутрішні компоненти комп'ютера від зовнішнього впливу і механічних пошкоджень. Його основними складовими є: мікропроцесор - Пристрій, що виконує алгоритмічну обробку інформації та управління іншими вузлами комп'ютера, материнська плата - це плата, на якій розташовуються основні елементи комп'ютера, оперативна пам'ять - енергозалежна частина системи комп'ютерної пам'яті, в якій тимчасово зберігаються дані і команди, необхідні процесору для виконання ним операції, жорсткий диск - пристрій зберігання інформації, засноване на принципі магнітної записи, відеокарта - пристрій, що перетворює графічний образ в іншу форму, призначену для подальшого виведення на екран монітора, блок живлення - вторинний джерело електроживлення, призначене для постачання вузлів комп'ютера електричною енергією постійного струму.

5. Комп'ютерна клавіатура - одне з основних пристроїв введення інформації від користувача в комп'ютер. Вони бувають бездротові та дротові, ергономічні і компактні, інтернет-клавіатури, мультимедійні та віртуальні.

6. Маніпулятор В«мишаВ» - механічний маніпулятор, перетворюючий механічні рухи в рух курсору на екрані. Назва В«мишаВ» маніпулятор отримав від M-manually O-operated U-user S-signal E-encoder (англ. Mouse)

Список літератури

1. Жигарев А.Н., Макарова Н.В., Путінцева М.А. Основи комп'ютерної грамоти. 1987.

2. Савельєв А.Я..... Основи інформатики. М., 2001.

3. Леонтьєв В.П. Новітня енциклопедія персонального комп'ютера, 2006.

4. www.device.com.ru

5.Нортон П. Програмно-апаратна організація IBM PC: Пер з англ. - М.: Радіо і зв'язок, 1991.

6. www.formula4you.narod.ru

7. Вербовецького А.А. Основи комп'ютерних технологій і сучасні ПК. - М.: АЛЕКС, 2002. - 264 с.

8. www.amd.ru

9. Глушаков С.В., Сурядний А.С., Хачиров Т.С., Персональний комп'ютер.

10. Михайло Кутузов, Андрій Преображенський Вибір і модернізація комп'ютера, 2004

11. www.wikipedia.ru

12.www.mobimag.ru, www. wikipedia.ru

13. Навчальний курс. - М.: АФСТ, 2008 р., 475 с.

14. Могильов А.В., Пак Н.І., Хеннер Є.К.. Інформатика. М., 2000р.

15. Макарова Н.В., Матвєєв Л.А. Інформатика. М., 2001р.

16. Чуркіна Т.Є. Інформатика М., 2010р.

17. www.chd-corp.com, www.ezpc.ru

18. Соболь Б.В. Галін А.А. Панов Ю.А. Інформатика М., 2009р.

19. Чернишов Ю.Н. Інформаційні технології. М., 2008 р.