Шкала колірного охоплення для поліграфії

Стефан Стефанов, канд. техн. наук, професор Московського гуманітарного університету, директор департаменту технологічної підтримки компанії В«Поліграфічні системиВ».

В поліграфії при відтворенні кольорових оригіналів способами офсетного й високого друку, зважаючи растрового побудови багатобарвної репродукції, має місце синтез квітів, містить ознаки як аддитивного, так і субтрактивного синтезу, де в створенні колірних відтінків на кольоровій репродукції беруть участь 16 разноокрашенних растрових елементів:

незапечатаний папір;

три одинарних елемента (Ж, П, Г) і чорний елемент (Ч);

три бінарних (парних) накладення кольорових друкарських фарб (Ж + П, Ж + Г, П + Г) і бінарні накладення кольорова + чорна (Ж + Ч, П + Ч, Г + Ч);

потрійні накладення друкарських фарб (Ж + П + Ч, Ж + Г + Ч, П + Г + Ч, Ж + П + Г);

чотириразове накладення фарб (Ж + П + Г + Ч).

Вісім з них утворені за участю чорної фарби. Цей синтез названий автотипним, а способи друку, в яких він використовується, визначаються як способи автотипної друку.

Шкала колірного обхвату - відбиток, що містить колірні поля кожної окремої триадной фарби, подвійні і потрійні накладення тріадних фарб у певних співвідношеннях, а також їх накладення із введенням чорної фарби. Шкали колірного охоплення застосовуються при квіткоділенні і цветокорректуре; за їх допомогою оператор бачить, який колір вийде на відбитку при різному співвідношенні растрових елементів на сепарації. Шкали колірного охоплення повинні містять дані про номер тріади фарб, про послідовність їх накладення, про норми подачі фарб і припустимих відхиленнях. Як правило, шкали колірного охоплення виготовляють безпосередньо на поліграфічному підприємстві, щоб урахувати особливості (систематичні спотворення) конкретного технологічного процесу при квіткоділенні і друку з використанням конкретних запечатуваних матеріалів і фарб.

Шкали колірного обхвату безпосередньо пов'язують параметри сприйманого кольору з технологічними параметрами чотириколірній синтезу, тобто візуально сприйманий колір - з величиною відносної площі растрових елементів на фотоформі або на друкарській формі.

Шкали колірного обхвату відображають всі недоліки сучасної поліграфічної технології, матеріалів, обладнання, приладів і процесів, які часто є джерелом взаємних і необгрунтованих претензій між дизайнерами і поліграфістами. Дизайнери скаржаться, що їх задум перекручений у пресі, а поліграфісти посилаються на непридатність оригіналів для відтворення без спотворень поліграфічними засобами. Отже, як поліграфісти, так і дизайнери, видавці та редактори повинні знати можливості застосовуваних технологій, обладнання, матеріалів та виконавців, що працюють на поліграфічному підприємстві, де буде друкуватися видання. Все це наочно й реально відображено на шкалах колірного охоплення даного підприємства.

Замовник, знаючи можливості даного підприємства, може оцінити кольорове зображення на тій чи іншої папері і підготувати кольорові оригінали з урахуванням особливостей цветовоспроизведения. За шкалами колірного охоплення замовник може підбирати і рекомендувати виконавцям той або інший відтінок кольору плашок, заливок і растрових фонів із зазначенням відносних площ растрових елементів окремих фарб відповідно до полями шкали. При оцінці пробних відбитків колірна корекція може бути виконана на базі підбору відповідних полів шкали і визначення величини приросту растрових елементів кожної фарби в окремо.

Комплекти шкал колірного охоплення повинні бути в технологічному і виробничому відділах, в лабораторії, в операторів видавничих систем, у дизайнерів і у всіх відповідальних осіб, які ведуть переговори із замовниками.

Шкали колірного охоплення, використовувані на поліграфічних підприємствах, повинні містити контрольні тестоб'екта із зазначеними на них технологічними даними про порядок накладення фарб, номері тріади фарб, виді печатки (по сухому, по сирому), про норми подачі фарб і припустимих межах їх відхилень.

Таблиця 1. Схема розташування кольорів, кольороутворення і створення назв кольору

Таблиця 2. Назви окремо взятих квітів для запропонованої схеми створення назв кольору

Таблиця 3. Зміст тріадних фарб для відтворення кольорів запропонованої схеми

Нова шкала колірного охоплення для поліграфії

Запропонована схема цветоопісанія і створення назв кольору є також принципово нової шкалою колірного обхвату тріадних фарб (табл. 4).

Таблиця 4. Базова таблиця для створення шкали колірного обхвату

Для отримання більш детальної шкали колірного обхвату CMYK слід розширити рівні білого і чорного і замість чотирьох рівнів (10, 25, 60 і 100%) взяти як мінімум десять рівнів - від 0 до 100% з інтервалом 10%.

Пропонована шкала колірного охоплення буде містити 12 базових кольорів, 240 їхніх відтінків і 10 сірих тонів, разом - 262 відтінків.

Принципові відмінності нової шкали колірного охоплення наступні:

- в кожному полі шкали змішуються не більше двох кольорових фарб тріади;

- всі кольори і відтінки зводяться в одну таблицю;

- окремі поля таблиці відрізняються один від одного колірним базовим тоном і рівнем разбеліванія йди зачорніння базових кольорів;

- шкала містить велику кількість градацій білого і чорного;

- кольору згруповані таким чином: горизонтально - як у спектрі; вертикально: нагору - розбілені відтінки, вниз - зачернені відтінки;

- чітко розділені чисті кольори, розбілені кольору і зачернені кольори.

Пропонована шкала колірного охоплення дуже зручна для кольорокорекції, особливо при використанні технології кольороподілу UCR/GCR.

Як видно в табл. 4, сума відносного вмісту фарб на відбитку не перевищує 200%. Для того щоб включити в таблицю більш насичені і зачернені тони, можна поступити наступним чином: взяти тільки верхню частину табл. 4 (розбілені тону) з рядком базових кольорів і задати постійне значення чорного в стовпці В«% ЧорногоВ» (табл. 5). Така шкала колірного охоплення буде включає одинадцять таблиць, аналогічних табл. 5 і відрізняються тільки рівнем чорного (при кроці рівня чорного в 10%). Таблиця з рівнем чорного, рівним нулю, буде відповідати таблиці розбіленого відтінків базових кольорів. В результаті ми отримаємо 12 базових полів, 120 розбіленого, 10 сірих і 1200 зачорненими полів, або в сумі - 1342 відтінків.

Таблиця 5. Базова таблиця для створення розширеної шкали колірного обхвату

Описана схема визначає каркас системи назв кольору. Як число базових квітів, так і кількість рівнів чорного і білого можуть бути збільшені. Можна використовувати потенціал російської мови, що дає можливість посилення через повторення, наприклад темнотемнокрасний, светлосветлоголубой, екстрабелий, насищенночерний і т.п. Але це вже вишукування.

Як зробити цветоопісаніе і назви кольорів легко запам'ятовуються

Як створити просту, легко запам'ятовується і зрозумілу схему для позначення квітів слід вибрати базові кольори і кольори, що міняють відтінки, а отже, назви базових кольорів. Ці назви повинні легко запам'ятовуватися, легко зв'язуватися і ідентифікуватися з конкретним предметом, носієм цього кольору. Назви предметних квітів повинні конкретизувати і уточнювати відтінки кольору.

Розглянемо подібну схему для позначення квітів:

- в якості базових квітів взяті: фіолетовий, синій, гіацинтовий, блакитний, бірюзовий, зелений, салатовий, жовтий, помаранчевий, червоний, журавлинний, пурпурний і сірий. Тут, щоб уникнути подвійних імен, використані наступні предметні назви:

гіацинтовий - Сінеголубой (синій із блакитним відтінком або голубоватосіній),

бірюзовий - Зеленоголубой,

салатовий - Зеленожелтий,

помаранчевий (Апельсиновий) - красн...ожелтий,

журавлинний - Краснопурпурний,

фіолетовий (Фіалковий) - сінепурпурний;

- прикметник В«насиченийВ» буде визначати колір як базовий, без відтінків, як чистий колір;

- білий і чорний позначають найменування відтінків кольору в крайніх точках ряду - білий з відтінком базового кольору або чорний з відтінком базового кольору;

- прийняті наступні рівні білого і чорного кольорів: 0, 60, 75, 90 і 100%. Рівень 100% відповідає насиченому білому і насиченому чорному квітам, рівень 0% - насиченим базовим квітам: фіолетовому, синьому, Гіацинтове і т.п.;

- сірий - винятковий, особливий колір, як водень в періодичній таблиці елементів Менделєєва; насичений сірий колір - це рівна кількість білого і чорного;

- 60% білого плюс базовий колір - це прояснені кольори, наприклад світло синій, светлосерий і т.п.;

- 75% білого плюс базовий колір - це розбілені кольору, наприклад розбілений синій, розбілений сірий, також можна використовувати слова В«білястийВ», В«проясненийВ»;

- 90% білого плюс базовий колір - це білий зі слабким відтінком базового кольору, наприклад білий із зеленуватим відтінком, білий із сіруватим відтінком, зеленоватобелий, розоватобелий;

- 60% чорного плюс базовий колір - це затемнені кольори, наприклад темнокрасние, темно-сірий;

- 75% чорного плюс базовий колір - це зачернені кольори, наприклад зачернений синій, зачернений сірий, також можна використовувати слово В«забрудненийВ»;

- 90% чорного кольору плюс базовий колір - це чорний зі слабким відтінком базового кольору, наприклад чорний із зеленуватим відтінком, сероваточерний, зеленоваточерний.

Звичайно, при уточненні відтінків можна використовувати весь потенціал російської мови, застосовуючи уточнюючі слова В«сильноВ», В«слабоВ», В«ледь помітноВ», що цілком припустимо в розмовному і літературній мові. При створенні ж системи назв квітів потрібна точність на рівні взаєморозуміння.

Якщо необхідна висока точність, то не врятує й назва по предмету, наприклад вінокрасний і небесноголубой. Тоді треба показувати предмет або еталон і використовувати спектрофотометричні вимірювання. Але така точність визначення кольору вимагає застосування обладнання та спеціальних технологій. У цих випадках розмовна мова безсилий, необхідна мова науковий.

Щоб пояснити пропоновану систему позначення квітів, розглянемо конкретний приклад - освіту назв відтінків В«зеленогоВ» базового кольору отриманих шляхом домішки до нього білого і чорного. За схемою одержимо: зелений, светлозеление, разбеленнозелений, білий із зеленуватим відтінком, темно-зелений, зачерненозелений, чорний з зеленуватим відтінком. Можуть бути й уточнення, наприклад між квітами осветленозелений і білий із зеленуватим відтінком може бути відтінок дуже сильно розбілений зелений, а між квітами зелений і темно-зелений може бути відтінок слаботемнозелений.

Пропонована схема позначення квітів наведена в табл. 1, в табл. 2 представлені приклади назв квітів, а в табл. 3 - вміст тріадних фарб (жовтої (Ж), пурпурової (П), блакитний (Г) і чорної (Ч)) при відтворенні кольорів схеми офсетним способом друку.

В центральному горизонтальному ряду розташовані насичені базові кольори; горизонтальні ряди над базовими кольорами - це світлі, розбілені і створюють відтінок до білого кольору відтінки базових насичених кольорів; горизонтальні ряди під базовими кольорами - це темні, зачернені і створюють відтінок до чорного кольором відтінки базових кольорів. У крайніх стовпцях - рівні білого, чорного і базових квітів. Окремою колонкою дані рівні сірого кольору.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .idlazur.ru