Главная > Издательское дело и полиграфия > Політична метафора в ЗМІ: функції повідомлення і впливу

Політична метафора в ЗМІ: функції повідомлення і впливу


25-01-2012, 11:15. Разместил: tester10

Введення

Будь осмислене висловлювання має своєю метою впливати на реципієнта. Дана мета, мабуть, не завжди осознаваема суб'єктом мовлення, але не у випадках створення публічного письмового тексту. Преса завжди є знаряддям впливу на читача, а отже - на "громадську думку" і політичну ситуацію. Навіть самі "необразливі", "жовті" листки, пишучі про секс, "чудеса" і злочинах і друкуючі на своїх сторінках кросворди та анекдоти, мають своєю метою той чи інший вплив на читача. Результатом такого впливу може бути сміх, сексуальне збудження, стривоженість, заспокоєність чи байдужість та інші емоційні стани. Коли ж мова йде про пресу "серйозною", тобто про таких виданнях, серед інтересів яких переважають політика, соціологія, економіка, бізнес, статистика, культура і тому подібні сфери, то спрямований вплив на читача (що є одночасно виборцем, покупцем і т.п.) в плані формування його політичних уподобань і купівельного попиту - це одна з основних їх цілей.

Питання про сутність мовної дії важко віднести до числа малоразработанних: ймовірно, відлік слід вести від античних часів і арістотелівської концепції риторики. Традиція вивчення ораторської мови, що має багатовікову історію, зазнала значних змін у другій половині XX століття: класичний підхід до вивчення ораторських текстів (при якому найчастіше об'єктом дослідження було судове красномовство) був значно розширений за рахунок ідей, почерпнутих із суміжних дисциплін: соціології, психології, кібернетики, політології.

Основним стимулом інтенсифікації досліджень в галузі мовного впливу в даний час є прагматичні завдання. У загальному вигляді їх можна позначити як проблему оптимізації мовної дії. Актуальність цієї проблеми не вимагає спеціальних доказів через її очевидності: навіть побіжний погляд на книжковий прилавок, де неодмінно присутні кілька бестселерів - посібників з комунікації та мовного впливу на співрозмовника (Д. Карнегі, Е. Шостром, Е. Берн, Євг. Клюєв, різні посібники з НЛП і т.д.), може служити аргументом на користь того, що соціальне замовлення існує.

Феномен мовної дії являє собою різноманітне явище, тому опис тих чи інших його аспектів припускає експлікацію окреслених самим автором обмежень в проблематиці. Так ми в даній роботі спробуємо обмежитися розглядом політичної метафори в мові ЗМІ як невід'ємного і яскравого елемента системи технологій мовного впливу. Саме мова ЗМІ береться для дослідження, тому що політична метафора і взагалі технології мовного впливу найбільш застосовувана і ефективні саме в мові ЗМІ. Безумовно, ЗМІ не є виключною сферою застосування політичної метафори - вона функціонує і в побутових розмовах, і в анекдотах, і в діловому мовленні, але по кількості одноразових реципієнтів того чи іншого виду мовної дії ЗМІ (особливо телебачення, радіо та - віднедавна - інтернет-видання) залишають далеко позаду будь-які інші області функціонування інформації. Зауважимо, що і ті ж політичні анекдоти сьогодні не в останню чергу продукуються і поширюються саме засобами масової інформації. ЗМІ сьогодні основною (і ефективний!) інструмент маркетингових та політичних маніпуляцій. Політичною маніпуляцією називається специфічний вид мовного впливу, який має на меті впровадження в свідомість під виглядом об'єктивної інформації неявного, але бажаного для тих чи інших політичних груп змісту таким чином, щоб у реципієнта формувалося на основі даного змісту думку, максимально близьке до необхідного. В області розробки технологій політичної маніпуляції сьогодні трудиться величезна кількість осіб: психологи, лінгвісти, фахівці з маркетингу, журналісти, художники, дизайнери, літератори, іміджмейкери, стилісти, медики, кібернетики і т.д. Технології мовного впливу в ЗМІ сьогодні розроблені настільки, що можуть реально і суттєво впливати на поведінку мас, на результат виборів, на популярність того чи іншого продукту, політика або політичного проекту, взагалі публічного діяча і т.д. Не дарма журналістику сьогодні називають "Четвертою владою" (до речі, теж політична метафора). Подальшому вивчення технологій політичної метафори як мовної дії присвячена наша робота.

Спробуємо обгрунтувати актуальність дослідження саме метафори.

Серед прийомів політичного впливу, політичної маніпуляції в засобах масової інформації застосовуються і інші, часто не менш дієві: публікація статистичних даних, що відносяться до діяльності того чи іншого суб'єкта політичної діяльності (політика, політичної партії, організації, держави і т.д.); "тенденційна" (наприклад, вибіркова) демонстрація дій політичного суб'єкта, последсвий цієї діяльності або реалій, з цією діяльністю тим чи іншим чином пов'язаних, без словесного коментаря (певним чином підібрані фотографії або відеоряд); виклад потрібну точку зору на те чи інше питання (політичної або економічної програми, плану дій, групи оцінок) і т.д.

Але статистичні матеріали часто бувають незрозумілі без коментаря фахівця, та і важкі для більш-менш повного і докладного відтворення в подальших обговореннях, в побутових розмовах, у сімейних та інших розмовах, діалогах, де будь-яка точка зору "визріває", звіряється з точкою зору, прийнятою людьми, чия позиція, чия думка з тієї чи іншої причини релевантно для конкретного читача, виборця, покупця. Коментар ж до публікації статистичних даних, підсумовують їх, виражає чиюсь точку зору, цілком може містити і часто містить метафори, які, власне, і запам'ятовуються і стають згодом предметом цитування, відтворення, обговорення, тобто реальним інструментом політичного впливу.

Добірки візуальних матеріалів рідко даються без словесного коментарю. У разі наявності коментаря, підписи справедливо те ж твердження, що й для статистичних матеріалів. В іншому випадку метафора може міститися в самому підборі матеріалу і виникати в словесній формі в тій чи іншій мірі спотворення по порівнянні з задуманої запропонував відеоряд суб'єктом формулюванням в процесі подальшого функціонування запропонованої інформації, тобто все в тих же обговореннях і т.п., тому візуальну інформацію людина може передати співбесідникові переважно за допомогою словсного опису. Проконтролювати подібний процес досить складно, а тому, якщо тільки елементи візуального ряду не інтерпретованих більш-менш однозначно в рамках пануючих серед передбачуваних реципієнтів міфологій, іконічна інформація супроводжується словесною, і часто - саме у формі метафори.

Виклад політичної чи економічної програми в ЗМІ має також деякі особливості. Обсяги подібних документів, як правило, не дозволяють зачитати їх по радіо чи телебаченню, причинами чого є, як дорожнеча ефірного часу, так і, в більшій навіть мірі, утрудненість сприйняття на слух довгих "не-драматичних" відрізків мовлення абсолютною більшістю людей. У газетах подібні документи, як правило, публікуються, але в такому вигляді також не можуть бути інструментом масового політичного воздествия, тому, по-перше, дуже мало людей привчене до читання великих (а тим більше не-розважальних) текстів, а по-друге, подібні документи часто рясніють різної спеціальної термінологією, що також ускладнює їх сприйняття масовим непідготовленим читачем. Найчастіше прихильник тієї чи іншої політичної програми не має власне про програму ніякого поняття, а складає про неї уявлення по деякій "квінтесенції", виділеної фахівцями з політичного маркетингу з даної програми і представленої у вигляді короткого і "яскравого" вислови - найчастіше - У вигляді все тієї ж метафори.

Використання метафори в мові політиком часто визначає його популярність у народі. Єгор Гайдар Тімуровіч рідко використовує у своїй промові художню образність, намагається говорити максимально конкретно, чітко, науково. Рейтинг його популярності майже не піднімається над нульовим рівнем. Мова лідера КПРФ (Комуністичної партії Російської Федерації) Зюганова, наприклад, - навпаки - метафорична насковозь. І його рейтинг, зауважимо, набагато ...вище. Тут можна заперечити, що рейтинг Зюганова - це рейтинг інерції, спадок комуністичного минулого країни, але можна навести й інші приклади: міжрегіональне рух "Єдність", яка має звучну абревіатуру "ВЕДМІДЬ" (традиційне і гладеньке метафоричне позначення російського народу), підкріплену "медведістим" другим номером за партійним списком чемпіоном з греко-римської боротьби А. Кареліним, але не має абсолютно ніякої виразної політичної та економічної програми, легко бере більшість місць у нижній палаті федеральних зборів. І ця історія майже до пункту повторює історію успіху іншого аморфного з точки зору економічних і політичних цілей освіти з настільки ж метафоричною назвою "Наш дім - Росія ".

Всі сказане і визначає, вважаємо, актуальність дослідження політичної метафори.

Метою даної роботи ми вважаємо розгляд політичної метафори як PR-прийоми.

В рамках зазначеної мети явно виділяються наступні завдання:

1. виявлення ролі політичної метафори в різних мовних тактиках, застосовуваних ЗМІ;

2. класифікація видів політичної метафори та їх розподіл за ступенем переважання в тих чи інших мовних тактиках;

3. виявлення внутрішньої структури політичної метафори і побудова схеми її функціонування.

Об'єкт нашого дослідження - політична метафора в публічних текстах. Предмет - особливості структури та функціонування політичної метафори.

В Як робочий матеріал для дослідження ми припускаємо використовувати переважно російські газети останніх років, як досить структуроване (заголовки, преамбули, можливість виділення акцидентної шрифтами, часто явно зазначена партійна приналежність видання і т.п.) і найбільш доступне для дослідження засіб масової інформації.

В якості методологічних основ нашого дослідження ми припускаємо спиратися на методи семіотики і теорії мовних актів, а також використовувати різні дефініції метафори як комунікативного засобу мови.

Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів і висновку.

Областю практичного застосування результатів нашої роботи вважаємо все те ж продукування політичної метафори в PR-технологіях, але продукування більш усвідомлене, належне більш на чіткий розрахунок, ніж на інтуїцію, витікаюче з наявного ясного уявлення про цілі політичної метафори, про її видах, про ступінь її ефективності в різних ситуаціях, про її внутрішню структурі і т.п. Тобто, потенційними споживачами продуктів нашої роботи є фахівці, які обслуговують політичні інтереси тих чи інших соціальних груп і осіб, які претендують на те, щоб вважатися їх виразниками. Серед таких фахівців, як вже говорилося вище, можуть виявитися насамперед журналісти, фахівці з політичного маркетингу, але також і художники, психологи і т.п. Політична метафора є потужним інструментом впливу на аудиторію, а професіонал зобов'язаний володіти своїм інструментом досконало і знати його пристрій. Саме в цьому ми і постараємося допомогти всім зацікавленим в даному питанні.

Глава 1

ПОНЯТТЯ МЕТАФОРИ ТА ЇЇ КЛАСИФІКАЦІЯ ПО Концептуальні полях

В§ 1.1 Визначення метафори і політичної метафори. Сфери функціонування метафори

Для початку визначимося з термінами.

Слово "Метафора" з грецького - пере, - носити).

Найбільш загальне визначення метафори - троп, перенесення властивостей одного предмета (Явища) на інший на підставі ознаки, спільного для обох зіставляються членів (1). Таке визначення дає "Радянський енциклопедичний словник "1979-го року. Класичний же словник Міхельсона "Російська думка і мова "визначає метафору ще простіше:" Метафора - іносказання - В переносному сенсі сказане ".

А. Ф. Лосєв, розмірковуючи про живописної образності в літературі (Лосєв, 1991), розшифровує поняття метафори дуже докладно - на тлі понять "Алегорія" і "уособлення". За словами А.Ф. Лосєва, загальною рисою метафори і алллегоріі є їх яскраво виражене протиставлення індикаторної образності в мові. Індикаторна образність зовсім не фіксується як така, а існує в живій мові абсолютно непомітно поряд з іншими прозовими прийомами, рівно нічим не виділяючись з повсякденного словесності. В противагу цьому алегорична і метафорична образність створюються автором навмисно і сприймаються читачем свідомо, з більш-менш різким виділенням з потоку повсякденної мови. Обидва ці види образності завжди так чи інакше оцінюються. Вони бувають характерними або для даного літературного жанру, або для даного поета, або для даного періоду його розвитку, а інший раз, може бути, і для цілого історичного періоду або для якогось напрямки. Словом, на противагу образу-індикатору, і алегорична і метафорична образність є певного роду художній образ, навмисно створюваний і оцінюваний і спеціально фіксується, причому завжди художньо рефлексіруемий.

При зверненні до практичної мови впадає в очі недоречність метафори, її незручність і навіть неприпустимість в цілому ряді функціональних стилів. Так, незважаючи на семантичну ємність метафори, їй майже немає місця в мові телеграм, текст яких стискається аж ніяк не за рахунок метафоризації. Тим часом в так званому "телеграфному стилі" художньої прози вона з'являється, і нерідко.

Не вдаються до метафори в різних видах ділового дискурсу: в законах та військових наказах, в статутах, заборонах і резолюціях, постановах, указах і наказах, всіляких вимогах, правилах поведінки і безпеки, в циркулярах, в інструкціях і медичних рекомендаціях, програмах та планах, в судочинстві (вироках приватних визначеннях), експертних висновках, анотаціях, патентах, і анкетах, заповітах, присягах і обіцянках - словом, під всім, що має точно дотримуватися, виконуватися і контролюватися, а отже підлягає точному і однозначному розумінню. Наведений перелік показує, що метафора несумісна з прескрептівной і коміссівной (Що відноситься до зобов'язань) функцій мови. Природно, що метафора рідко зустрічається і в питаннях, що представляють собою вимогу про приписі (типу "Як користуватися цим інструментом?"), А також в питаннях, що мають своєю метою одержання інформації.

прескрипция і коміссівние акти співвідносяться з дією і впливом. Вони припускають не тільки здійснимість і виконання, але й можливість визначити міру відступу від приписи та міру відповідальності за відступ. Метафора цього перешкоджає. (Запам'ятаємо це положення: ми ще повернемося до нього пізніше).

Метафора часто містить точну і яскраву характеристику особи. Це - вирок, але не судовий. Так саме її і сприймають. Ніякі посилання на класифікаційну помилку не послаблюють силу метафори. Іван Іванович Перерепенко, коли його назвали гусаком, марно посилався на своє дворянство, зафіксоване в метричній книзі, між тим як гусак "не може бути записаний у метричній книзі, бо гусак є не людина, а птиця "(Гоголь). Лайливі і образливі слова (Негідник, дурень і пр.) не пристають до людини так міцно, як метафоричний образ: те, що сам Іван Іванович назвав свого друга дурнем, було негайно забуто.

Метафора - Всюдисущий принцип мови. У звичайній зв'язного мовлення ми не зустрінемо і трьох пропозицій поспіль, в яких не було б ме-тафори. Навіть у строгому мовою точних наук можна обійтися без метафори лише ціною великих зусиль: щоб уникнути метафор, треба спершу їх виявити. І, до речі, метафори, яких ми уникаємо, направляють наше мислення точно так само, як і ті, які ми вживаємо.

Сфера політичних мовних ігор, по ідеї, повинна бути бідна метафорами, тому мова публічного політика в неабиякою мірою складається з коміссівних актів (Передвиборних обіцянок і т.п.), ступінь подальшого втілення яких в реальність повинна бути контрольована. Але, як тільки центр ваги переноситься на емоційний вплив, що в політичному житті (через низьку політичної, економічної і т.п. грамотності електорату) трапляється надзвичайно часто, заборона на метафору знімається. Так, коли в мові ультиматум вироджується в загрозу, що має своєю метою... залякування, він може бути виражений метафорично. Сфера вираження емоцій та емоційного тиску вносить, як в буденну, так і в політичну промову елемент артистизму, а разом з ним і метафору.

Будь текст, будь-яке висловлювання (будь це хоч мантри в буддійських "молитовних колесах ") завжди має на увазі реципієнта (акцептора), спрямоване на реципієнта і передбачає реакцію реципієнта. За словами Лотмана, взаємини тексту і аудиторії характеризуються взаємної активністю: текст

Одним

Зауважимо, тобто

Політична

В§

Мовні

Зупинимося цілеспрямованості.

Освіта об'єднань. Прикладом Кожен

Найпростіші

-

-

-

Дані однозначно.

Якщо Так, наприклад,

-

-

-

-

Розрив

-

-

-

-

Для

Структурування У цьому дискурсі.

Основними В В якості

Для

1.

Спочатку приватизацією.

В господарство.

Крім

Приклад

Всі,

2.знаки, властиві об'єкту, встановлюється його "фамільне подібність" з концептами "Свій" - "чужий". У теорії прототипів приймається, що категорії мови формуються (у межах континууму) як перетину деякого числа характерних чи типових властивостей-ознак, що корелюють з доречністю найменування відповідних предметів. Природно, що уявлення про "Характерних" властивості і доречності найменування в персуазівном дискурсі ідеологічно навантажені і визначаються сформованими ідеологемами.

Даний спосіб встановлення асоціативних залежностей має великий переконуючої силою, оскільки семантичний висновок про ідентифікацію об'єкта подається імпліцитно (його довірено зробити самому адресату), а всяке знання, "Здобуте власними інтелектуальними зусиллями", усвідомлюється як своє, особисте ("приватизація знань", за Баранову).

Безумовно, сам персонаж є абсолютним подразником. ... Між ними (Чубайсом і Березовським) дружби, м'яко висловлюючись, не було, йшла гостра і багато в чому безпринципна боротьба за вплив на державну владу. ... Я маю на увазі повне нехтування тією реакцією, яку вони (Чубайс та інші "Письменники") прогнозували від суспільства. ... Не послідувало реакції на потужні заробітки Чубайса, які він отримав за 4 місяці ... Послідувало нове хамство. ... Чубайс, абсолютно не знаючи реальної економіки, не маючи досвіду в організації виробництва, не міг не стати монетаристом. Я ж практик. ... Чубайс - Радикал. Його мислення полярно. Він то відкриває кришку труни, то забиває в неї останні цвяхи ... Я - прихильник руху по етапах, кроками, а не революційними радикальними стрибками. (Лужков)

Чубайс в інтерпретації Ю. Лужкова володіє наступними ознаками: він "Подразник", учасник безпринципною боротьби за владу, "Письменник", нехтує громадської реакцією (думкою більшості!), рвач ("потужні заробітки" за короткий термін), хам, недосвідчений теоретик-монетарист, радикал, прихильник революційних стрибків, трунар, що збирається поховати Росію (розгорнутий метафоричний образ). За сумою ознак особистість Чубайса близька до класичного прототипу "Образу ворога".

В інтерпретації О. Кучкин колишньому віце-прем'єру приписуються наступні властивості-ознаки.

Цікаво, чи залежить від кольору волосся, шкіри і наявності веснянок наявність видатного розуму і таланту? Руді з веснянками - Бродський, Плісецька, Чубайс. ... Так адже і вийшов не на балетну сцену - <...> на самий верх політики. Горе - розуму. Чубайс один такий сьогодні - на благо країні і її населенню.

За сукупності позитивно оцінюваних ознак (видатний розум і талант, унікальна значущість для блага країни і її населення) Чубайс неминуче повинен бути пізнаний як "свій".

Атрибуція ознак, що ідентифікують об'єкт як "свій" або "чужий", може встановлюватися через констатацію подоби з деяким об'єктом, вказівка на спільні з ним властивості (у разі, якщо метою є розрив асоціативних залежностей, - заперечення загальних властивостей). При цьому координуючої точкою є об'єкт, зв'язок якого з прототипом ("свій" або "Чужий") приймається як відоме, дане.

Руді з веснянками - Бродський, Плісецька, Чубайс. Нескромні. Непересічні ... (Кучкина)

Те, що зробили Чубайс та інші "письменники", це просто вульгарно. ... У Чубайса більшовицький підхід: дощенту все зруйнувати, а потім ... (Лужков)

Таким чином, "свій" Чубайс знаходиться в одній шерензі з геніальними Бродським і Плісецької, а "чужий" - в групі "письменників" (Лапки сигналізують про негативну конотації) і більшовиків-руйнівників.

Прийоми встановлення асоціативних зв'язків на основі подібності надзвичайно продуктивні в персуазівном дискурсі, зокрема в стратегії дискредитації, де вони реалізутся в специфічних мовних тактиках.

Типовий приклад використання ознак для асоціативного зближення з концептом "Чужий" в стратегії дискредитації дає все та ж газета "Батьківщина":

Цей почесний громадянин Берліна (про Горбачова) не гідний бути громадянином Росії.

Містер Починок ...

3. Стереотипізація - один з найважливіших прийомів мовного впливу. З точки зору когнітивних процесів стереотипи формуються на основі асоціативних зв'язків за моделлю "А має відношення до У", де В - один з прототипових концептів чи концепт, опосередковано пов'язаний з прототипом як символ Добра або Зла.

Це - Криза команди Чубайса. (Лужков)

Криза - 'Важкий перехідний стан будь-якого соціального інституту, сфери суспільства ', негативне явище, Зло; випробовувати криза - це властивість "Чужих", не "наших".

Він (Чубайс) не дратує лише свого союзника Гайдара і невелику купку людей. (Лужков)

... згубний "курс реформ", нав'язаний Росії ще урядом Гайдара, продовжує і уряд Касьянова. ("Батьківщина")

Єгор Гайдар - символ непопулярною економічної політики початку 90-х років, "Купка людей" протистоїть розсудливому і моральному "Більшості", що персоніфікує Народ, отже, мати відношення до Гайдара і "купці людей" - значить бути "чужим".

Реформатори (Чубайс) <...> стабілізували рідний багатостраждальний карбованець. Створили ринок цінних паперів. Тобто з потворної і практично обрушилася економічної системи зробили шукану ринкову. Звідки і почне - вже почала - танцювати нова помолоділа країна, що встає з лікарняного ліжка! (Кучкина)

Образ одужуючої країни - символ Добра, зрозумілий більшості. І хоча концепт 'Ринку' має неоднозначну інтерпретацію в ідеологічно загострених текстах, протиставлення "шуканої" ринкової системи і колишнього укладу вказує на полюс позитивної оцінки, формуючи стереотіпіческіе залежності.

4. Встановлення асоціативних зв'язків (часто по другорядних, несуттєвих ознакою) лежить в основі техніки, яка відома як прийом " навішування ярликів ". Ярлик - один з найпоширеніших аргументів у нечесній полеміці. В основу найменування за принципом ярлика кладеться який-небудь приватний ознака об'єкта. Так, наприклад, молоді реформатори в російському уряді називаються то "випускниками Кембриджа "(прозахідна орієнтація - ознака" чужих "), то "Хлопчиками в рожевих штанцях" (не відповідна їх положенню молодість і супутня їй незрілість мислення імпліцитно протиставлена мудрості "старих"). Основою ярлика може стати і звукова форма слова (прийом паронимической атракції: демократи - дерьмократи, приватизатор - прихватизаторів).

Мовне вплив, що розглядається в аспекті когнітивних процесів, пов'язано не тільки з встановленням бажаних асоціацій ("А має відношення до У (А належить В) "; наприклад - газета" Батьківщина "про П. Бородіна: "За однієї людини, нехай навіть і до коренів волосся відданого знаменитої президентській родині ... "), але і з блокуванням небажаних. Остання здійснюється за моделями: 1) "А не є В", 2) "А не має В "; 3)" А не має відношення до В "; 4)" А має лише часткове (деяке) ставлення до В "- тобто тут мають місце процеси, по своєї мети протилежні ототожненню, атрибуції, стереотипізації та навішування ярликів. Порівняємо висловлюв...ання Ю. Лужкова:

Черномирдін і Чубайс - мало збіжні персони. (1)

Ми з Чубайсом однодумці хіба що в стратегії ринкових перетворень. (4)

Мені щиро шкода <...> Казакова. Думаю, він випадково потрапив в цей колектив. (3)

- і думка О. Кучкин:

Жалко, що він (Чубайс) раптом повівся так, ніби винуватий ... До суду не можна було піддаватися на шантаж і підлість ... (2)

Жалко, що ми страждаємо, що у нас немає і близько можливості схожих гонорарів. Але ж у нас і схожою - божевільної за складністю - роботи немає. (1)

Ах, Чубайс, Чубайс! Краще б ви зжували папір, на якому писали тексти. Втім, не будь книги, накопали б щось інше. (4)

Розглянуті нами типи асоціативних залежностей використовуються для ефективного маніпулювання умовиводами реципієнта. Зрозуміло, що включення об'єкта висловлювання в концепт "свої" служить мовної стратегії виправдання (Звеличення), включення в концепт "чужі" - дискредитації. Розмежування "своїх" і "чужих", створення образу "МИ-групи" через через очорнення супротивника - досить традиційний прийом політичної боротьби. Стратегія дискредитації може бути розглянута в рамках глобальної стратегії в області мовної дії, яку можна позначити як "гру на пониження" (downplay, по Ларсену).

Дискредитація - Підрив довіри до кого-, чого-небудь, применшення авторитету, значення кого-, чого-небудь. Сама по собі дискредитація, зрозуміло, включає не тільки мовні дії: підривати довіру може оприлюднення будь-яких негативних фактів або думки, дії проти кого-небудь, сигналізують про недовіру (прямо або побічно), і т. д. Нас же цікавлять мовні дії, мета яких - підірвати довіру, викликати сумнів у позитивних якостях кого-небудь.

В російській мові для позначення цих дій використовуються такі лексичні одиниці, як образити (образа), знущатися (глузування), насміхатися (Насмішка), образити (нанесення образи).

Наступний фрагмент взятий з газети "Правда" і характеризує одну з ключових політичних фігур останнього часу - А. Чубайса. "Вітер дме в спину А. Чубайса. Одні вниз ногами з високих крісел, а він прямо-таки летить вгору. Простаки скребуть в потилиці, силкуючись зрозуміти незрозуміле. За які заслуги? Якась незбагненна удачливість, ніби він - Барон Мюнхгаузен, стрельнувшій рушничним шомполом і нанизавши гірлянду качок. Ніби під магічний шепотіння старого Хоттабича перед ним розсуваються футбольні ворота, і він беспромашно заганяє туди м'ячі. Виходить, зробив свою справу добре, навіть дуже. А справа-то, всі знають, у нього було наітруднейшее, такого, здається, ні в кого не було і немає. Роздати, розчленувати державну суспільну власність. та так, щоб кожній сестрі дісталося по сережці і щоб "сестри" не помітили, як замість сережки їм навішали дірки від бубликів. "(" Правда ", 1994, 23 листопада) Загальна стратегія дискредитації реалізується в перенасиченому метафоричної образністю фрагменті тексту як глузування, оскільки очевидна мета: зло, образливо висміяти політичного діяча. Мета досягається в результаті застосування комплексу прийомів когнітивного і семантичного плану.

1. Когнітивний прийом "загадка". Читач "розгадує" її разом з автором: і чому це Чубайс "Прямо-таки летить вгору"? Ілюзія спільного семантичного виведення - один з продуктивних способів впровадження нових знань в модель світу реципієнта. Читачеві уготована роль "тямущого простака", який сам знаходить відгадку.

2. Когнітивний прийом літературної алюзії. Порівняння з казковими героями (брехав бароном Мюнхгаузеном, а також протеже старого Хоттабича) дозволяє грунтовно засумніватися в закономірності "злету" героя: заслуг немає, все як у казці.

3. Псевдологіческій висновок (провокація): "Виходить, зробив свою справу добре?!" - По суті блокує позитивне умовивід і передбачає перехід до доказам, що справа зроблено погано. (Зазначимо в дужках, що доказів немає, а є емоційна констатація факту: "навішали дірки від бубликів". Подібний семантичний хід істотно відрізняє тактику образи і кпини від тактики обвинувачення).

4. Гіпербола, яка доходила до абсурду: "прямо-таки летить вгору".

5. Лексико-граматична модель з негативною конотацією: "За які заслуги? ". Цей риторичне питання завжди припускає імпліцитної негативний висновок.

6. Акцент на серйозності справи, що вимагає високої кваліфікації ("справа-то наітруднейшее ") готує до експліцитному семантичному висновку про невиправданих очікуваннях.

7. Сема "обман, шахрайство" наводиться за допомогою лексичного значення певних слів і словосполучень: "незбагненна удачливість", "Вітер дме в спину", "сестри не помітили, ... як їм навішали дірки від бубликів "," магічний шепотіння старого Хоттабича ". В сукупності всі розглянуті прийоми мають на меті підштовхнути читача до висновку про те, що А. Чубайс - некомпетентний обманщик. Крім того, у читача виникає питання про те, хто той Хоттабич, допомагає Чубайсу, і звідки дме вітер, який підіймає нашого героя вгору. У цьому натяку на можливого патрона полягає в даному разі прагматичний аспект стратегії дискредитації. Мета - Підірвати довіру до Чубайсу - досягається не прямою образою особистості (Обманщик, шахрай), а шляхом порівняння героя публікації з літературними персонажами, мають певну "репутацію" в національному свідомості. У цілому такий тактичний хід може бути умовно позначений "Він схожий на ... ", де порівняння явно принижує і дискредитує особистість.

Найбільш традиційним засобом реалізації цієї тактики є використання метафор, в тому числі розгорнутих метафоричних образів. На властивість метафори підказувати, інтерпретувати давно звернули увагу дослідники. Метафору можна вважати інструментом пізнання дійсності, оскільки з нею пов'язані багато операцій з обробки знань: їх засвоєння, перетворення, зберігання, передача (див. вище).

В стратегії дискредитації метафора грає далеко не останню роль, оскільки через перенесення найменування з одного об'єкта (предмета, особи) на другий, подібний з першим в якомусь відношенні, дозволяє характеризувати останній, висловити до нього відношення.

Різноманітні метафоричні моделі політичного дискурсу представлені у "Словнику російських політичних метафор "О.Н. Баранова і Ю.Н. Караулова (далі - СРПМ). При цьому "властивістю" образи і глузування володіють далеко не все. Зі списку найбільш частотних метафоричних моделей відповідно до завданнями нашого дослідження ми обрали ті, де об'єктом метафоричного осмислення є політичні лідери і вожді, а також політичне життя в цілому.

1. Концепт "театр": політики - актори, а політичне життя - театр, гра, цирк, атракціон. Метафорична модель актуалізує значення "Несправжньою" життя, гри, призначеної для глядача, нещирості персонажів політичного спектаклю.

(1) У популістському спектаклі "Новий курс" Гайдар приготував собі трамплін для відходу від відповідальності за все скоєне (Комсомольська правда. 1995. +25 травня)

(2) Протягом більше 6 років Горбачов проробляв трюк витонченого канатохідця (Комсомольская правда. 1994. 21 січ.)

2. Концепт "кримінальний світ": політичні лідери - шпана, пахани, ватажки, доглядачі, "кремлівські батьки", фраєра.

(3) А. Собчак - "хрещений батько" міста (СРПМ, с.281).

3. Концепт "ірреальний (інфернальний) світ": політики - надприродні (злі) істоти (ідоли, дияволи, занепалі ангели, чорти, лжепророки, зомбі).

(4) Він (Єльцин) спокусив ... молоду російську демократію. ... Диявол у плоті, та і тільки. (СРПМ, с.271)

(5) Рядові "демократичні" зомбі ... (СРПМ, с.295).

4. Концепт "тваринний світ": політики - хижаки, стадо.

(6) Навколо нього, наче голодні піраньї навколо шматка живого м'яса, збираються інші невігласи (СРПМ, с.237).

5. Концепт "суб'єкт влади": цар, король, государ, королівська особа, дворянин.

(7) Король перебудови гол, сліпучо гол, а кравці, що шиє йому фрачну пару, упаковую...ть свої валізи (СРПМ, с.253).

(8) Єльцин хоче ... сісти удільним князьком в Росії (СРПМ, с.264).

6. Концепт "сексуальні стосунки": політики - проститутки, сексбомби, сексуальні гіганти.

(9) Єльцин, ти - політична повія (СРПМ, с.268).

(10) Підніми будь-якого сантехніка або шофера вночі з ліжка і доручи організацію державного перевороту - він зробить все набагато краще, ніж сексбомба Янаєв (СРПМ, с.274)

7. Концепт "смерть": лідери - політичні трупи.

(11) Не побажавши змиритися з роллю політичного трупа, колишній голова Радміну Рижков погодився зіграти ... претендента на пост російського президента (СРПМ, с. 272).

Таким чином, в представлених вище метафоричних моделях політичне життя постає як світ закулісних ігор, світ кримінальних розбірок, нелюдських відносин, тварин пристрастей, а політичні діячі - як типові представники цього ірреального світу. Зрозуміло, представлена ​​вибірка відображає далеко не всі метафоричні моделі, що володіють "Образливим" потенціалом (наприклад, політик - хворий, пацієнт і т.д.), - тут продемонстровані найбільш продуктивні.

Різновидом метафори (якщо розуміти метафору в широкому сенсі) можна вважати алюзію - особливий прийом текстотворення, що полягає в співвіднесенні змісту тексту з прецедентним фактом, історичним або літературним.

(12) А Єльцин за взяття Будинку Рад, за багату кров далеких генералу російських людей начепив йому (Грачову) придуманий Бурбуліс орден. І він сяє на грачіной грудей так само сліпуче, як орден Перемоги на грудях маршала Жукова, отриманий за взяття фашистського Берліна (Новий час. 1993. 16 червня).

Иллокутивная сила даного висловлювання полягає в обвинуваченні: Єльцин нагородив вбивцю. Алюзія на історичний факт побудована за принципом прихованої антитези: Жуков взяв оплот ворога, а Грачов ... Будинок Рад в своїй країні. Перлокутивного ефекту - образа - посилюється за рахунок лексичного значення слова Вона будується на

(13) Конституції.

В

(14)

Зіткнення

Літературні З метою комічного ефекту.

Інша

(1)

Використання

(2)

Характеристика

(3)

Очевидний Христа.

Подібні

Розглянуті супротивника. Узагальнюючи

До

Природно, Однак ступінь Опис інтерпретації.

Таким

Також

В

Глава 2

В

В§ 2.1. виданнях

...

...

Висновок ...я уваги читача, покликана здивувати і зацікавити: партія "Яблуко" відома своїми ліберальними поглядами, ознака "почервоніння" асоціюється з "червоними", тобто з комуністами, непримиренними супротивниками "Яблука". Автор розраховує на те, що це приверне читача, а в кінці статті пояснює свою метафору: "... мова зовсім не про те, що ідеологічно яблуко наближається до комуністів. Просто мені здалося, що досі зелений плід починає дозрівати ... " Прекрасний приклад використання можливості неоднозначного тлумачення метафори. Більш-менш точне визначення концептуального поля утруднене саме запланованої багатозначністю);

... розумна дівчина, повна сил, а міркуєш, як старенька бабуся ... (З відповіді провідною молодіжною рубрики на лист дівчини, лають нинішню суспільно-політичну та економічну ситуацію в країні; явне визначення автора листа як 'чужий' "нашому" молодіжному дискурсу через порівняння її зі "старенькою бабусею"; вся молодь таким чином зараховується в природні прихильники курсу нинішнього керівництва; експлуатується концептуальне поле "старики", "Віджиле", "чуже нам (молоді)");

Батьківщина (№ 36, 27 квітня 2001 року)

От якби я був художником, то взяв би полотно, зафарбував дуже густо чорною фарбою, вставив би в рамку і озаглавив "Моя держава". Страшно? Так, страшно ... (Концепт "чорне" в чистому вигляді);

затягнувся нас горе-експериментатори в найглибше болото, ми тонемо, а вони навколо нас борсаються у тій же липкою бруду ... (Концепт "Бруд");

Таким чином, в Ставропольської регіональній пресі, ми спостерігаємо функціонування політичної метафори в концептуальних полях "спорт, гра, тоталізатор "," війна, бойові дії "," суб'єкт влади, лідер "," секс "," ірреальний світ "," злочинний світ "," чорне, темне "і близьке до нього по метафоричному значенням "криве", "бруд".

Кодування в концептуальному полі "спорт, гра" виглядає нейтральним, хоча, безумовно, згадуючи про те, що діяльність політиків надто впливає на життя великої кількості людей, реципієнт може вважати, що грі (напрошується асоціативний ряд: гра - несерйозне - дитинство ) тут не місце. У цьому випадку кодування в цьому концептуальному полі буде частиною стратегії дискредитації.

Концепт "війна" , як це не парадоксально, близький концептуальному полю "спорт, гра ". Говорячи про гру, часто використовує військову лексику ("Змінити тактику" і т.п.). Однак сьогодні, враховуючи геополітичну ситуацію (конфлікти в Чечні, на Балканах і т.п.), використання військової лексики часто актуалізує концептуальне поле ' власне війна' (назвемо його так для ясності). Ставлення до стратегій "дискредитації/узвишшя" залежить від конкретного контексту. Майже незмінно одне - концепт "війна, бойові дії" повинен впливати на реципієнта, викликаючи в ньому відчуття серйозності того, що відбувається і причетності. Саме це відчуття повинно відокремлювати концептуальне поле війни від концептуального поля гри.

Концепт "суб'єкт влади, лідер" представлений словом "вождь". В цілому дане концептуально поле, як уже зазначалося, може працювати як на підвищення, так і на пониження, - залежить від адресації метафори. Перше частіше зустрічається в комуністичних виданнях, друге - в ліберальних. Використання даного слова ("регіональні вожді "- про губернаторів) в" Ставропольської правді "цілком нейтрально і виглядає елементом сформованого в певних колах політичного жаргону, а може сприйматися і як деяка ступінь поблажливого зневаги до даної категорії чиновників.

Концептуальне поле "секс" потенційно багатолика і може використовуватися в самих різних мовних тактиках і стратегіях, проте в навколополітичних мовних практиках широко актуалізований лише концепт "секс-символ", який працює як елемент практики дискредитації для реципієнтів старшого віку, вихованих на міфі, що стверджує, що "в нашій країні сексу немає", і як елемент практики піднесення для більш молодої частини акцепторів, вихованих на сучасних міфологіях, в яких сексуальність займає перші за значимістю місця та має виражену позитивне забарвлення.

Метафори, використовують для кодування концептуальні поля "криве", "бруд", "чорне, темне" , старі, як сама мова, і не є виключною і навіть переважної приналежністю політичного дискурсу, але саме такі метафори найбільш передбачувані з точки зору сприйняття кінцевим реципієнтом, а тому використовуються досить часто.

Актуалізуються в місцевій пресі та концептуальні поля "наші" і "чужі" . Конкретна реалізація цих актуалізацій залежить від спрямованості (адресації) видання або матеріалу.

Перейдемо до розгляду організації метафори в текстах центральних газет.

Комсомольська правда (28 квітня 2001 рік)

Чимало виявилося бажаючих подивитися на президента, а може і чолобитну подати ... (Вживанням слова "чолобитна" в контексті статті про поїздку президента в Вологодської села актуалізується політична метафора "президент - Государ", тому що чолобитні подають цареві ; в умовах тотальної "туги за сильною рукою" ця метафора є елементом стратегії звеличення, однак на реципієнтів, що орієнтуються на демократичні метанарратіви, може зробити прямо протилежний вплив, тобто дискредитуюче. Експлуатується концептуальне поле "государ", "суб'єкт влади" );

Настануть часи почище (Заголовок статті про вибори губернатора в Примор'ї (взятий з пісні ..."Владивосток-2000" популярної музичної групи "Мумій Троль"); стаття має підзаголовок: "Губернаторські вибори можуть завершити епоху Наздратенко"; звідси слід явна політична метафора "Епоха Наздратенко - брудні часи "; метафора через визначення приналежності "Епохи/часів" і їх визначення як "брудних" дискредитує екс-губернатора Приморського краю Наздратенко; діє концепт "брудне" , метафорично змикається з концептом "злочинний світ ": згадаємо" брудні справи "," брудні гроші "і т.п.);

<...> Буде працювати. Він активний мотор - ми це знаємо ... (Геннадій Селезньов про Павла Бородіна в інтерв'ю; "Бородін - працездатний, активний мотор "- метафора, явно спрямована на реабілітацію секретаря Союзу Росії та Білорусії Павла Бородіна після його американсько-женевського висновку; метафора говорить про, нібито, нелюдською працездатності Бородіна і його корисності як необхідної, головної деталі якогось державного механізму, мабуть, незалежно від його політичної позиції та "чистоти на руку"; задіяно концептуальне поле "механізм, машина ", репродукує міфи про державу як про машину, чинної з об'єктивних, знаходяться "над людиною" і над його вчинками, законам, і про політичні суб'єктах як про деталях і вузлах цієї машини);

Економіка кривих дзеркал ... (Концепт "криве", "Непряме", "неправе" ; явно простежується асоціація з "Королівством кривих дзеркал", казковою країною, знаходиться "по той бік" дзеркала, тобто працює також концепт " Ірреальний світ ")

Газпром використовує "сірі" схеми ... (Маються на увазі офшори, дії через підставних осіб й інші законні, але не цілком коректні з точки зору уявлень про порядність способи ведення бізнесу; назвати їх "сірими", значить наблизити в поданні реципієнта до "Чорної", нелегальної, злочинної економіці; стаття вийшла напередодні зборів акціонерів Газпрому, і така метафора може бути частиною тактики дискредитації діючого керівництва компанії; в кодуванні використовується концептуальне поле "тьма, темне " і - опосередковано - " злочинний світ ").

Російська газета (27 серпня 1999 року)

Це дітище "нового чеченського Геббельса " ... (Про Мовладі Удугова і його сайті в інтернеті; концептуальне поле "чужий", "Ворог" реалізується в концепті "фашист", "Гітлерівець"; та через 56 років після Великої Вітчизняної війни концепт "фашисти" позиціонується більшістю реципієнтів в концептуальному полі "чужий", "ворог", "образ ворога ").

Говорячи вище про концептуальному полі "ірреальний світ", ми не даремно додали в дужках "інфернальний". Негативна забарвлення цього концептуального поля традиційна: "електорат" "очікує" від "своїх обранців "" реальних справ "(ми взяли всі слова в лапки, щоб підкреслити їх клішованість, міфологічність). Змикання цього концептуального поля з полем "криве" в нашому прикладі ("Економіка кривих дзеркал ") зайвий раз доводить його негативне позиціонування.

Концепт "Суб'єкт влади, Государ" використовується в центральній пресі, як правило, у кілька грайливому, гумористичному ключі, але здебільшого - у мовних стратегіях піднесення. З цього, до речі, можна зробити висновок про позиціонуванні цього концепту в аксіологічних системах передбачуваного більшості реципієнтів.

В§ 2.2. Психологічні аспекти організації та використання метафори в публічних текстах

Говорячи у "Введенні" про удаваній недоречності метафори в політичному дискурсі, ми мали на увазі, нагадаємо, що політичний дискурс в неабиякої частини своєї складається з прескриптивних і коміссівних актів, що співвідносить з дією і нужденних (здавалося б!) в можливості подальшого детального контролювання. Але узагальнений виборець позбавлений механізму контролю і не є майстром управлінської експертизи, наррации якої спеціально такі, щоб у середнього громадянина не було ні часу, ні бажання розбиратися в них, розуміти їх, надаючи це робити "фахівцям". Люди ж, оголосили себе сеціалістамі в галузі управлінської діяльності, широко використовують мовні прийоми, сприяючі некритичному сприйняттю себе і своїх підопічних (політиків) виборцями: навішування ярликів і т.п. згадувані вище техніки. В якості ярликів використовуються міфи і символи, близькі та зрозумілі виборцеві, що зачіпають його "за живе", що б'ють на емоції і тим самим паралізують розум (принаймні - тимчасово, на час виборів). Постійно репродукується і впроваджується міф про управлінську експертизі (Макінтайр, 2000), тобто, грубо кажучи, про те, що "кухарка" не може управляти державою, а тому детальні пояснення в коміссівном акті, адресованому цієї самої "куховарці", недоречні, пояснення повинно бути метафоричним . Гірке ядро Насправді запікається в оболонку зрозумілих нашої образної куховарці знаків, і вона з'їдає те, що їй підносять фахівці, не встигаючи (або не бажаючи) задуматися, розкусити подане блюдо. Психологія людини така, що він частіше й легше вибирає знайоме і зрозуміле ("рідне"). Що завгодно, замасковане "під рідне", викликає реакцію емоційного ємства. "Рідне", "наше" не викликає бажання придивитися, досліджувати: підозрювати "явного свого" в поганому - погано. Після може виявитися, що прийнятий за "свого" виявиться "Собі на умі", але образ політичного суб'єкта, його імідж, в т.ч. створюваний за допомогою політичної метафори у ЗМІ, - це те, що виборець бачить в першу чергу і по чому складає початок , дуже важливу в силу цього (імпріттінг), оцінку. Це, до речі, давно відзначено у приказці: "Зустрічають по одягу". Кажуть, що психічне виникає в місці розщеплення предмета і образу (Мельник, 1996). Будь-яке переживання спочатку є чистою психікою, потім перетворюється в психічну форму, символ і, нарешті, знову знаходить психічне буття в сприйманому об'єкті. Тим більш доречно залучати психологію, коли, крім природного "розщеплення" об'єкта і його образу (асиметричний дуалізм мовного знака), відбувається усвідомлене моделювання образу об'єкта, орієнтованого на систему сприйняття третіми особами, кодування в символах відновленого коду.

В дискурсі ЗМІ це проявляється наступним чином: психічне переживання якогось факту "політичної дійсності" журналістом кодується в його особистої системи кодів, ототожнюється потім з власне фактом і стає, т.а., надбанням свідомості журналіста. Паралельно, таким же чином, надбанням його свідомості стає система кодів реципієнта, тобто реальна система кодів реципієнта нетотожні тому образу системи кодів, який свідомість журналіста ототожнює з нею, сприймаючи її. Намагаючись зробити факт (а на Насправді - свою інтерпретацію факту) надбанням свідомості реципієнта, журналіст перекодує його в символах сприйнятої системи кодів, тобто в символах своїй інтерпретації системи кодів реципієнта. Потім йде сприйняття "Факту" реципієнтом, тобто ще одне психічне переживання і ще одне перекодування. Кількість спотворень таке, що загрожує залишити власне факт невпізнаним, а замість бажаної реакції викликати непередбачену. Тому найчастіше журналісти використовують у політичному дискурсі метафори, побудовані на архетипових моделях, тобто належать до колективному несвідомому або, щонайменше, є елементами загальних міфів. Безумовно, і це не є стовідсотковою гарантією "правильного розуміння ".

В§ 2.3. Модель функціонування метафори в публічному дискурсі

Виходячи з викладеного та спираючись на наведені приклади, ми можемо побудувати наступну схему.

(teneta.rinet.ru/rus/de/sceme.zip)

Семіотична ситема автора (донора) формує вихідний теза О± і сприймає і інтерпретує структуру інтерпретує кодів передбачуваного реципієнта (Соціальної групи) А-D. У процесі сприйняття ці коди самі перекодуються і асимілюються семіотичної системою автора-донора в спотвореному вигляді (A ', B', D '). При цьому неминучі втрати (належність до різн...их соціальних груп не дозволяє адекватно проінтерпретувати все коди інший групи, народне свідомість давно відзначило це в приказках типу "Ситий голодного не розуміє") - (Код C на нашій схемі). Вихідна теза перекодовується відповідно до цієї інтерпретованої донором перекодує структурою семіотичної системи передбачуваного реципієнта. При цьому вихідний (ідеальний, можливо - замовлений) теза не може не піддатися перекодуванні і у власній перекодує системі автора-донора LO. Так формується політична метафора О± '. Враховуючи, що політична метафора сприймається не одноразово і не обмежена від зовнішніх коментарів і навіть спотворень (коментар конкуріруещего видання, коментар члена сім'ї реципієнта, опечатка, анекдотична інтерпретація і т.д, і т.п.), передбачимо та їх можливі впливу на рецепцію тези. Потім метафора потрапляє в структуру перекодовують текстів посередників реципієнта AD. Саме на цьому етапі повинна працювати авторська перекодування в системі A'-D ', побудованої на основі системи реципієнта. Одним словом, метафора повинна вдало вкладатися в структуру традиційних текстів-міфів реципієнта і актуалізувати таким чином запрограмована смисли. Пройшовши цю перекодування, метафора формує у реципієнта якийсь теза ОІ, на який вже і реагує реципієнт. Те, наскільки реакція реципієнта збігається з очікуваннями донора, можна назвати ефективністю політичної метафори .

Дана ефективність залежить від багатьох факторів. Не в останню чергу - від розуміння всього цього процесу донором. А крім того - від ступеня передбаченості під час первинного перекодування можливих зовнішніх впливів на кінцевого інтерпретатора-рецепиента, від ступеня спотворення при засвоєнні донором перекодує системи рецепиента і т.д.

Проілюструємо роботу схеми на прикладі політичної метафори "Путін - секс-символ XXI століття "(Ставропольські губернські відомості:" ... Ось він - справжній секс-символ ХХI століття. Чи не культурист, і не солодкавий хлопчик з волоссям, а просто президент, президент Росії ... ").

Журналіст-донор, сприймаючи особистість і діяльність президента РФ, випробовує деяке психічне переживання, яке, проходячи через концептуальні поля його перекодує системи L, M, N, O, стає надбанням його свідомості. В семіотичній системі донора існує концепт "секс-символ", позиціонується в особистому аксіологічної системі донора як позитивний. Даному концепту відповідає деякий набір атрибутів (зовнішній вигляд, поведінку, мовні практики). Мабуть, зовнішній вигляд і поведінка пана Путіна, будучи проінтерпретувати системою-донором, більш-менш збігаються з атрибутами згаданого концепту. Таким же чином, тобто, перекодіруя з використанням концептуальних полів L, M, N, O, стають надбанням свідомості донора концептуальні поля A, B, D передбачуваного реципієнта. Ймовірно, в семіотичній системі реципієнта також наявний якийсь концепт, проінтерпретувати атрибути якого, ставши надбанням свідомості донора як частина перекoдірующей підсистеми A ', B', D '(часто ототожнюється у свідомості очікуваному.

Під деталях.

Висновок

Як впливу.

Саме

Хоча

1.Політіческое

Список літератури

1.

2. - М.: Прогрес, 1986.

3. - М., 1993.

4. Арутюнова Н.Д. - М., 1990.

5. Ю.Н. Російська політична метафора: Матеріали до словника. - М., 1991.

6. - М., 1994.

7. Баранов А.Н. - М. 1990.

8. Баранов А.Н. Мовні

9. 1993.

10. Блакар Р.М. Мова як взаємодії. - М., 1987.

11. - М., 1990.

12. - М., 1990.

13. А.Д. - М., 1995.

14. Мова газети. К.М.

15.

16. Ван Дейк Т.А. Мова, пізнання, комунікація. - М., 1989.

17. Введення в посібник/За ред. Л.В. - М., 1999.

18. Викентьев І.Л. Прийоми Ч. 1.

19. - М., 1992.

20. політичної пропаганди. - М., 1981.

21. - М., 1990.

22. Я. Засурского. - М., 1990.

23. - М., 1979.

24. Психологія маніпуляції. - М., 1997.

25. - СПб., 1997.

26. Проблемиї інформації// Журналіст. Преса. Аудиторія/Під ред. С.В. Смирнова. - Л., 1991.

27. Іванов В. Я., Матвієнко В. Я., Патрушев В. І., Молодих І. В. Технології політичної влади. Зарубіжний досвід. - Київ, 1994.

28. Іссерс О.С. Паша-"Мерседес", або мовна стратегія дискредитації// Вісник Омського університету. - 1997. - N 2 (4). - С. 51-54.

29. Кайда Л.Г. Ефективність публіцистичного тексту/Под ред. Я. Засурского. - М., 1989.

30. Карнегі Дейл. Як набувати друзів і впливати на людей. - К., 1989.

31. Кассирер Е. Сила метафори// Теорія метафори. - М., 1990. - С. 33-43.

32. Китайгородська М.В., Розанова М.М. "Своє" - "Чуже" в комунікативному просторі мітингу// Русистика сьогодні. - 1995. - N1. - С.93-116.

33. Клюєв Є.В. Мовленнєва комунікація: Навчальний посібник для університетів і вузів. - М.: "Видавництво ПРІОР", 1998.

34. Ковлер А. І. Основи політичного маркетингу. - М., 1993.

35. Кузнєцов М., Цикун І. Як дозволити іншим робити по-вашому: Мовні і поведінкові стратегії журналіста. - М., 1999.

36. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафори, якими ми живемо. // Мова та моделювання соціального взаємодії. М., 1987. С.126-172.

37. Леві В.Л. Мистецтво бути іншим. - СПб., 1993.

38. Ленін В.І. Партійна організація і партійна література. - ПСС., Т. 12, с. 99-105.

39. Лосєв А.Ф. Проблема варіативного функціонування живописної образності в літературі// Література і живопис: Збірник статей. - Л., 1982. - С. 31-65.

40. Лосєв А.Ф. Філософія. Міфологія. Культура. - М., 1991.

41. Лотман Ю.М. Всередині мислячих світів. Людина - текст - семіосфера - історія. - М., 1996.

42. Лурія А.Р. Мова і свідомість. - Р-н-Д., 1998.

43. Макінтайр А. Після чесноти: Дослідження теорії моралі. - М., Єкатеринбург, 2000.

44. МакКормак Е. Когнітивна теорія метафори// Теорія метафори. - М., 1990. - С. 358-387.

45. Масова інформація та громадська думка молоді/Под ред. В.Л. Оссовського. - К., 1990.

46. Мельник Г.С. Mass Media: Психологічні процеси та ефекти. - СПб.: Вид-во С.-Петерб. ун-ту, 1996.

47. Міхельсон М.І. Російська думка і мова: Своє і чуже: Досвід російської фразеології: Збірник образних слів і іносказань: У 2 т. - Т.1. - М., 1994. - С. 550.

48. Морозова О.Г. Політичний ринок і політичний маркетинг: концепції, моделі, технології. - М., 1999.

49. Ортега-і-Гассет Х. Дві великі метафори// Теорія метафори. - М., 1990. - С. 68-81.

50. Панасюк А. Як перемогти в суперечці, чи Мистецтво переконувати. - М., 1998.

51. Паршин П.Б. Ідіополітіческій дискурс// Праці міжнародного семінару Діалог'96 по комп'ютерної лінгвістики та її додатків. - М., 1996.

52. Паршин П.Б. Функціонально-семантичні підстави ідеологічного дискурсу// Праці міжнародного семінару Діалог'97 по комп'ютерній лінгвістиці та її додатків. - М., 1997.

53. Петренко В.Ф., Мітіна О. В. Психосемантический аналіз динаміки суспільної свідомості. - Смоленськ, 1997.

54. Почепцов Г.Г. Символи в політичній рекламі. - М., 1997.

55. Ребус Б.М. Психологічні основи ділового спілкування: Навчальний посібник. - Ставрополь, 1996.

56. Pоббінс Е. Могутність без меж. - М., 1996.

57. Рощин С.К. Журналістика і психологія. - М., 1989.

58. Сучасний російський літературна мова: Учеб. для філол. спец. пед. ін-тів/За ред. П.А. Леканта. - М., 1988.

59. Солганик Г.Я. Газетні тексти як відображення найважливіших мовних процесів у сучасному суспільстві (1990-1994)// Журналістика і культуру російської мови. - Вип. 1. - М., 1996.

60. Тертичний А.А. Очікування аудиторії і текст// Журналістика в 1991 році...: Тези конференції. - М., 1987.

61. Тертичний А.А. Психологія публіцистичного переконання. - М., 1989.

62. Толстой І.В. Мова і культура// Журналістика і культуру російської мови. - Вип. 8. - М., 1996.

63. Уілрайт Ф. Метафора і реальність// Теорія метафори. - М., 1989.

64. Ушакова Т. М. та ін Ведення політичних дискусій. Психологічний аналіз конфліктних виступів. - М., 1995.

65. Фромм Е. Мати чи бути? - М., 1990.

66. Цуладзе Автанділ. Політичні маніпуляції, або Підкорення натовпу. - М., 1999.

67. Шампань П. Робити думка: нова політична гра. - М., 1997.

68. Шапошников Володимир Нік. Російська мова 1990-х: Сучасна Росія в мовному відображенні. - М., 1998.

69. Шостром Е. Анти-Карнегі, або Людина-маніпулятор. - М., 1992.

70. Юри У. Як уникнути відмови. - М., 1998.

71. Мова і моделювання соціальної взаємодії. - М., 1987.

72. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафори, якими ми живемо// metaphor.narod.ru/lacoff_main.htm (посилання перевірена 05.06.2023).

73. Уфімцeв P.І. Хвіст ящерки: досвід побудови практичної теорії метафори// metaphor.narod.ru/tail/frames.htm (посилання перевірена 05.06.2023).