DataLife Engine > Версия для печати > Адміністративно-правовий статус громадянина

Реферат

з курсом: Адміністративне право України

На тему: В«Адміністративно-правовий статус громадянинаВ»

Київ 2011 р.

План

Вступ

1. Поняття та порівняння загально та адміністративно-правового статусу Людина і громадянина

2. Основні Елементи адміністративно-правового статусу громадянина та їх характеристика

3. Види адміністративно-правового статусу громадянина

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність тими Дослідження обумовлена вЂ‹вЂ‹тім, Що людина, громадянин проголошу Констітуцією найбільшою соціальною цінністю. Зв'язок Між Людина та правом найбільш повно характерізується через Поняття правового статусу, в якому відбіваються ВСІ Основні Сторони юридичного буття індівіда: Його інтересі, спожива, взаємовідносіні з державою, трудова та суспільно-політична діяльність, Соціальні домагання та їх задоволення. Для науки адміністратівного права та державно-правової практики Важливим є Дослідження адміністративно-правового статусу громадянина. Адміністративно-правовий статус громадянина Дає можлівість візначіті Місце та роль громадянина у державно-управлінськіх та інших суспільних відносінах, Що регулюються нормами адміністратівного права. Наявність прогалин и колізій в нормативному регулюванні адміністративно-правового статусу створює, по-перше, труднощі при здійсненні Посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування своїх повноважень, а по-друге, не забезпечує належної реалізації та Захист прав и свобод людини и громадянина. Особливості реалізації громадянами належности їм прав та виконан покладеніх на них обов'язків в адміністративно-правових відносінах зумовлені тім, Що останнім прітаманні ознайо владовідносін: обов'язковість виконан Громадянин правових актів органів віконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Науково-теоретичну основу Дослідження складають праці таких науковців Як Б.М. Лазарєв, В.А. Патюлін, О.Ф. Скакун, М.С. Строгович, так и Певної мірою в працях дослідніків-адміністратівістів, в тому чіслі Є.В. Додін, Л.В. Коваль, В.М. Манохін, І.М. Пахомов, Г.І. Петров, Ю.О. Тихомиров, В.В. Цвєтков, Ю.С. Шемшученко, В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, В.Ф. Опришко, А.О. Селіванов, В.С. Стефанюк, М.М. Тищенко, І.В. Бойко, К.Г. Волінка, І.В. Гамалій, Л.В. Кузенко, О.І. Наливайко, М.О. Перепелиця, Ю.С. Педько, Н.В. Хорощак. та інших вчених.

Мета Дослідження полягає в поглібленні теоретичних засад визначення адміністративно-правового статусу громадянина та обгрунтуванні напрямків и Шляхів удосконалення законодавства України з харчуванням Формування та реалізації цього статусу у правозастосовчій практіці.

1. Поняття та порівняння загально та адміністративно-правового статусу Людина і громадянина

дерло Ніж розглядаті Зміст адміністративно-правового статусу громадян, необхідно з'ясувати сутність загально статусу людини та громадянина. Слово В«статусВ» відбулося от Латинська status - стан, положення [6; с. 616]. Звідсі правовий статус - правове становище (тобто положення, врегульоване нормами права), відповідно адміністративно-правовий статус - правове становище у сфері Державного управління або положення, врегульоване нормами Тільки адміністратівного права. В ході Дослідження зазначеним питання необхідно підкресліті, Що Поняття "Правовий статус" (його призначення та широко вікорістовується у науковому обігу) та "правове положення "за Своєю сутністю НЕ мают розбіжностей, Що дозволяє Зробити Висновок про їх тотожність.

Взагалі в адміністратівному праві Під суб'єктом розуміють носія (власника) прав и обов'язків у сфері Державного управління, які передбачені адміністративно-правовими нормами, здатно надані права реалізовуваті, а покладені обов'язки віконуваті [7; с. 72].

Необхідно розмежуваті поняття "суб'єкт адміністратівного права" і "суб'єкт адміністратівніх правовідносін ". Суб'єкт адміністратівного права має потенційну здатність вступати в адміністратівні правовідносіні. У конкретному випадка ВІН Може І не буті учасником правовідносін. ЯКЩО громадянин не чинити адміністратівніх правопорушення, то ВІН НЕ є суб'єктом адміністративно-деліктніх відносін [8; с. 15]. Так, Наприклад, громадянин України, Що перебуває за її межами, Може теоретично Ні в якіх адміністративно-правових відносінах не брати участі, тобто НЕ буті їх суб'єктом, однак, суб'єктом адміністратівного права ВІН є, оскількі Його Як громадянина адміністративно-правові норми наділілі комплексом прав и обов'язків. У свою Черга, суб'єкт адміністратівніх правовідносін - ції фактичність учасник правових зв'язків у сфері Управління, тобто ВІН обов'язково в них бере участь.

Отже, підсумовуючі співвідношення "суб'єкт адміністратівного права" і "суб'єкт адміністратівніх правовідносін "можна констатуваті, Що в Першому випадка мова Йде про потенційну можлівість прійматі доля в адміністратівніх правовідносінах, а в іншому - про реальні. Суб'єкти адміністратівного права можут дива суб'єктами адміністратівніх правовідносін за наявності трьох умов: 1) адміністративно-правова норма, Що передбачає права або/і обов'язки суб'єкта; 2) адміністратівна правоздатність и адміністратівна дієздатність суб'єкта; 3) підстава Виникнення, Зміни и пріпінення правовідносін (юридичний факт) [9; с. 8].

Варто зазначіті, Що для адміністратівного права характерна Наявність Великої кількості суб'єктів з різнімі повноважень, структури и правовими якости. Суб'єктами адміністратівного права є Як органі віконавчої влади, Внутрішні Частина їхнього апарату, органи Громадський організацій, адміністрація підпріємств, установ, організацій, виконавчо-розпорядніцькі структури органів місцевого самоврядування, структурні Частина підпріємств, установ, організацій, суди, органи прокуратури ТОЩО, так и громадяни, особи без громадянство, Іноземні громадяни. Важливим підкресліті, Що в юрідічній літературі зазначається, Що правове становище суб'єктів одного рівня не однаково [9; с. 10]. ЯКЩО проаналізуваті адміністратівну правосуб'єктність громадян, то з'ясується, Що вон має різніцю в залежності від статі, віку, стану здоров'я (не Усі можут прізіватіся на військову службу, вступати в Навчальні заклади). Серед іноземніх громадян особливим адміністративно-правовим статусом наділені біженці згідно з Законом України В«Про біженцівВ» від 24 грудня 1993р. [10].

В адміністратівній науці питання правового статусу суб'єктів адміністратівного права досліджено НЕ достатності грунтовно, Про що свідчать чісленні Публікації та Дискусії з цього приводу [11; с. 82]. Аналіз Великої кількості джерел Надав можлівість сформулювати Наступний визначення суб'єктів адміністратівного права. Отже, суб'єкти адміністратівного права - ції фізічні та юридичні особини, наділені державою правами та обов'язками в сфері Державного управління та місцевого самоврядування, які реалізують їх шляхом вступити в адміністративно-правові Відносини, з однієї сторони, та органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх Посадові особи, наділені правовими нормами відповіднімі владнімі Повноваження Щодо організаційно непідпорядкованіх їм суб'єктів, з іншої сторони.

В цьому зв'язку треба підкресліті, Що сфера адміністратівніх правовідносін характерізується нерівністю суб'єктів, в якій Один з суб'єктів наділеній владнімі повноважень, а на іншого покладеній обов'язок виконан Вимоги владного суб'єкта. З іншого боку, адміністратівні правовідносіні характеризують покладенням на органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові ОСІБ обов'язку дотримання своїх Повноваження.

На мнение відомого вченого-адмініс...тратівіста Ю. Битяк, самє громадяни є найбільшою Груп суб'єктів адміністративно-правових відносін [11; с. 84]. Конституція України надає Переваги інтересам, правам и свободам громадян перед інтересамі, правами й свободами інших учасніків правових відносін, Весь спектр з пріорітету загальнолюдського цінностей. Людину, її життя й здоров'я, честь и гідність, недоторканність и БЕЗПЕКА візнають в Україні найвищу соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх Гарантії визначаються Зміст и спрямованість діяльності держави (ст. 3 Констітуції України).

Найчастіше особа вступає у Відносини з державою в сфері віконавчої влади, де практично реалізуються надані їй Констітуцією та законами України права й свободи. Для реалізації Деяк прав, свобод и виконан обов'язків Важливе Значення має громадянство - Постійний правовий зв'язок особи та Української держави, Що віявляється в їх взаємніх правах и обов'язко. Право на громадянство є невід'ємнім правом громадянина України, ВІН НЕ Може буті позбавлений свого громадянство. Кожна особа має право на громадянство в Україні, його призначення та вон Може здобудуть за Певної умів. Громадянство НЕ поєднується з постійнімі трудовими чі службовими відносінамі особини з конкретною організацією.

На Всіх ОСІБ, Що Постійно чі тимчасово перебувають на теріторії України, пошірюється юрісдікція Української держави. Проти законодавство в багатьох випадка чітко розмежовує статус громадянина й особи, не ототожнює їх. Громадянин України має Ширшов обсягах прав и обов'язків, Ніж особа, Яка НЕ пов'язана відносінамі громадянство з державою, в тому чіслі й у сфері ЗАХИСТУ (Недопустімість відачі громадянина України іноземній державі, захист прав громадян за кордоном ТОЩО).

Досить Важливим є розуміння, Що особа Виступає в адміністративно-правових відносінах Як громадянин тоді, коли вон Виступає от собі особисто. У адміністративно-правових відносінах особа Може віступаті І не від себе особістів, а от імені органів держави. Звідсі слідує, Що особини, які НЕ наділені державно-владнімі повноважень, в адміністративно-правових відносінах Завжди віступають від свого імені, тобто Як громадяни. Особини ж, наділені такими Повноваження, в одних адміністративно-правових відносінах можут віступаті від свого імені, а в інших - ні.

Таким чином, громадянин у адміністративно-правових відносінах - ції особа, Що Виступає от собі Особисто І не наділена державно-владнімі Повноваження або наділена, альо в даніх конкретних правовідносінах їх НЕ реалізовує.

Адміністративно-правовий статус громадянина України, Як Вже Вище позначають, є складовою частина Його Загальна статусу, встановленого Констітуцією України [1], Законом України В«Про громадянство УкраїниВ» від 18 січня 2001 р. [2] та іншімі законодавчо актами України.

Констітуційні принципи правового статусу громадянина безпосередню вплівають на адміністративно-правовий статус громадянина. Аджея самє на Основі констітуційніх засідок встановлюються принципи правового статусу громадянина в окремому галузях права, в тому чіслі и в адміністратівному праві. Крім того, міжнародно-правові норми та норми інших Галузо права України кож вплівають на Зміст та обсягах адміністративно-правового статусу громадянина України.

Таким чином, зазначеним дозволяє охарактеризувати адміністративно-правовий статус громадянина та розкрити Його сутність. Адміністративно-правовий статус громадянина візначається Як встановлені законом та іншімі правовими актами права, обов'язки и Відповідальність громадянина, Що забезпечуються Його доля в управлінні державою и задоволення публічних та особистих інтересів завдякі діяльності державних органів [9]. Причому регламентують ї охороняються Як індівідуальні права громадян, Що збліжує їх Із процедурами приватного права, так и публічні права и їх "колектівні вираженість".

До того ж, узагальнюючі та конкретізуючі Вище наведенні, адміністративно-правовий статус громадянина України можна візначіті Як встановленного законом та іншімі нормативно-правовими актами систему прав та обов'язків громадянина, Яки реалізуються через суспільні Відносини в сфері Державного управління, та забезпечується системою юридичних гарантій на участь в управлінні державними справами и задоволенні публічних та особистих інтересів через діяльність державної влади та органів місцевого самоврядування. Саме таке визначення дозволяє найбільш повно охарактеризувати сутність та Основні характеристики адміністративно-правового статусу громадянина.

2. Основні Елементи адміністративно-правового статусу громадянина та їх характеристика

Зміст адміністративно-правового статусу громадянина розкрівається через Його елементами. Загальновизнаних елементами адміністративно-правового статусу громадянина є: 1) правосуб'єктність; 2) громадянство; 3) Основні права та обов'язки; 4) юридичні Гарантії. Пропонуємо проаналізуваті Коженна цею елемент детальніше.

В юрідічній науці, зокрема в доктріні адміністратівного права наголошується, Що набуттю особою адміністративно-правового статусу передує її правосуб'єктність та Постійний правовий зв'язок з державою. Адміністратівну правосуб'єктність , Яка безпосередню впліває НЕ Тільки на обсягах и характер адміністративно-правового статусом, становляться адміністратівна правоздатність и адміністратівна дієздатність.

Адміністратівна правоздатність - ції візнана законом за громадянине фактична можлівість буті суб'єктом адміністратівного права, мати права й обов'язки адміністративно-правового характером [11; с. 58]. Важливим зазначіті, Що адміністратівна правоздатність вінікає з моменту народження людини. Її обсягах встановлюються и змінюють за допомог адміністративно-правових норм. Вона підтверджується документами про громадянство - паспортом громадянина України, а для ОСІБ до 16 РОКІВ - свідоцтвом про народження. Правоздатність НЕ Може буті обмежен або відчужена, від неї Неможливо відмовітіся добровільно (оскількі така Відмова НЕ має Юридичної сили) [8, 24]. Правоздатність людини утворює юридичне Поняття особини ї громадянина. Тільки у випадка, передбачених крімінальнім або адміністративним законодавством, громадянин Може буті позбавлений якоїсь Частина адміністратівної правоздатності - права пересування, батьківськіх прав ТОЩО. Адміністратівна правоздатність Може буті повний або обмеження. Обмеження правоздатності полягає в тому, Що в результаті дії адміністративно-правових норм відбувається:

* звуження кола прав. У даного випадка конкретній громадянин повністю або Частково позбавляється Деяк прав, надання йому особисто. Наприклад, Позбавлення права Керування транспортними Засоба в результаті здійснення правопорушення, передбачені ст. 130 КпАП (Управління транспортними Засоба в стані сп'яніння) [5];

* покладання на громадян Додатковий обов'язків. У цьому випадка на громадянина, поза Його волею, в адміністратівному порядку органом Управління покладаються Додаткові обов'язки. Такі обов'язки можут буті персоніфікованімі, тобто Звернення до конкретної особини, обов'язок відбуваті такє Адміністративне стягнення, Як віправні роботи. Можут мати загальний характер, Наприклад, обов'язок Дотримуватись Певної правил при перебуванні в районах епідемій, епізоотій, екологічних катастроф; обов'язок Дотримуватись режимних Вимоги при роботі з літературою обмеження Використання ТОЩО.

У будь-якому випадка обмеження правоздатності має винятково Тимчасовий характер и Може буті віклікане Ліше однією з двох обставин.

1. По-перше. Виникнення особливая умів здійснення Державного управління (стіхійні лиха, епідемії, епізоотії, умів цівільної оборони), коли на громадян в адміністративно-правовому порядку покладаються Додаткові обов'язки и кіль Немає возможности реалізовуваті певні права, передбачені нормами адміністратівного права. Так, на підставі Закону України "Про НАДЗВИЧАЙНИХ стан" від 26 червня 1992 p. можут встановлюв...атіся тімчасові обмеження прав и свобод громадян (ст. 1) [4], зокрема: вводитися комендантська година, Під годину якої Забороняється громадянам перебуваті у Громадському місцях без спеціально виданих перепусток и посвідчень (п. 1 ст. 23); Перевірка документів, проведення особистого озирніться, Перевірка житла громадян (п. 3 ст. 23); віслання порушників Громадського порядку, які НЕ є жителями даної місцевості, до Місця їх проживання (п. 7 ст. 23); встановлення особливая правил користувань зв'язком (П. 9 ст. 23) 1.

2. По-друге, скоєння конкретним Громадянин правопорушення, у зв'язку з чім на нього покладаються Додаткові обов'язки або ВІН позбавляється Окрема прав. Громадянин, притягнений до адміністратівної відповідальності, зобов'язаний віконаті Рішення компетентного державного органу Про застосування до нього санкції, Наприклад, сплатіті штраф. Відносно певної категорії громадян (Звільненіх з місць Позбавлення волі та визнання Особливо небезпечний рецідівістамі; тихий, хто відбуває покарання за тяжкі злочину; засуджених два и Більше разів до Позбавлення волі за будь-які навмісні злочину, звільненіх від відбуття рядок покарання з обов'язковим залученням до праці ТОЩО встановлюється адміністратівній нагляд, Який являє собою систему обов'язків та обмежень Щодо піднаглядніх, які грунтуються на адміністративно-правових нормах [13].

Громадянин, Що вчинив правопорушення, Може буті позбавлений Певної прав (прав, зловжівання чі Порушення якіх призвели до правопорушення). Так, Порушення водіямі транспортних засобів правил дорожнього руху (ст. 122), перевезення людей (ст. 122), проїзду залізнічніх переїздів (ст. 123) тощо можут спричинитися Позбавлення водіїв прав на Керування транспортними засоби. Громадянин, позбавлений в адміністратівному порядком звільни (підданій адміністратівному

Отже, 24]. Разом Із Адміністратівна

Вивчення ТОЩО. 75].

Таким

Стосовно 250].

До

Головним громадянина. До 10].

В с. 16]. Гарантії. 15].

Юридичні 22].

Норми
Таким громадянина. Звідсі
3.
При
Загальний
Перша
Є и 112].

Під
Під
В
Жітелі т.д.
Для Алесіямі комплексу спеціальніх прав и свобод за даною Ознакою Будуть громадяни, які здобули спеціальні дозволено (на Управління транспортним Засоба, носіння и Зберігання вогнепальної зброї и т. д.). Сейчас вид статусу Покликання Забезпечити громадянам нормальну реалізацію своїх прав и Забезпечити при цьому належно суспільну БЕЗПЕКА шляхом виконан ними спеціальніх обов'язків.

Розшірює та доповнює наведення позіцію Д. Бахраха російський вчений О. Солдатов [21; с. 42]. На мнение вченого доцільно виокремлюватись наступні спеціальні статуси: - членів адміністратівніх колектівів (адміністратівній колектив при цьому розуміється Як організована група людей, Особова склад організації, в якій Відносини членів організації и адміністрації, їх права и обов'язки регулюються адміністративним правом. Це органі внутрішніх справ, Військові частині, Студентські колективи и т. п.). Серед статусів членів адміністратівніх колектівів, у свою Черга, розрізняють статус: 1) Що навчаються (студентів, аспірантів, учнів технікумів и ін.); 2) мілітарізованіх службовців (Військовослужбовців, працівніків міліції, працівніків воєнізованіх формуваня); 3) ОСІБ, свобода якіх обмежен в адміністратівному порядку; 4) суб'єктів адміністратівної опікі (сиріт, біженців, безробітніх і т.п.); 5) жітелів теріторій з особливим адміністративно-правовим режимом; 6) суб'єктів дозвільної системи; 7) державних службовців; 8) ОСІБ, Що скоїлі адміністратівні правопорушення [21].

Всі ці статус у відповідніх випадка доповнюють загальний адміністративно-правовий статус індівідуальніх суб'єктів адміністратівного права.

Отже, загальний и Спеціальний статус співвідносяться Як Загальне и частина, де Спеціальний статус розуміється Як сукупність прав и обов'язків, які конкретизуються и доповнюють Загальні правила и обов'язки Щодо різніх ОСІБ, Що мают різне службове, сімейне і т.п. положення.

Таким чином, загальний правовий статус и спеціальні правові статуси особини є стабільнімі, смороду змінюються не по волі суб'єкта, а в нормативному порядку, є Передбачення правовими нормами сукупного прав и обов'язків у вігляді правової абстракції. Правове становище конкретної особини є дінамічнім. Воно Постійно змінюється перелогових від Виникнення, розвітку и пріпінення різноманітніх правовідносін [22].

Існує ї Інша точка зору Щодо відів адміністративно-правових статусів громадян, Весь спектр з такого крітерію, Як характер їхньої гарантованої діяльності. Отже, розрізняють наступні види статусів. Перший - загальногромадянській статус у справах Керування державними справами. Другий - функціонально-клієнтській, коли громадяни задовольняють Свої інтересі и спожива завдякі кореспондуючім Обов'язки органів, служб и Посадовим ОСІБ. Третій - Що Партнерська спріяє, коли громадяни беруть участь у діяльності виконавчих органів и виконують Різні соціально-правові ролі. Четвертий - ОХОРОНА, коли громадянам забезпечується захист їхніх прав І Закону інтересів Як в адміністратівному и судновому порядком, так и заходами суспільно-політічного впливим [23].

Разом Із тім, у адміністратівному праві віділяється три види адміністративно-правового статусу громадян: загальний для Всіх адміністративно-правовий статус громадянина, Спеціальний статус Певної груп громадян и індівідуальній статус конкретних ОСІБ [24]. У Зміст загально адміністративно-правового статусу громадянина входять Ліше Загальні для Всіх суб'єктивні права и обов'язки І не включаються чісленні и різноманітні права и обов'язки, які Постійно вінікають и пріпіняються у суб'єктів залежних від виконан ними тихий або інших професійніх функцій, суспільного положення, характером правовідносін, в які смороду вступають, інших обставин. Основні права и обов'язки громадян, Що визначаються Його загальний адміністративно-правовий статус, містяться у розділі 2 Констітуції України, альо, крім того, смороду можут містітіся и в Законах України.

Спеціальний адміністративно-правовий статус громадян характерний для Певної груп громадян и закріплює особлівість їх правового положення у сфері Державного управління.

Разом Із загально и спеціальнім адміністративно-правовим статусом Коженна громадянин володіє и статусом індівідуальнім. Оскількі індівідуальні права и обов'язки в Зміст правового статусу не входять, можна Зробити Висновок про ті, Що індівідуальній адміністративно-правовий статус візначається комплексом Загальна прав и обов'язків и тихий спеціальніх прав и обов'язків, носієм якіх є конкретна людина (індівід).

Найбільш Оптимальним, на нашу мнение, є виокремленості загально, спеціального и індівідуального адміністратівного-правового статусів громадянина. Віділення последнего різновіду статусу є перспективним з точки зору подалі теоретичних розробок у сфері адміністратівного права. Аджея які неповторювані відбіткі пальців кожної людини, такий неповторюваній Його індівідуальній адміністративно-правовий статус внаслідок того, Що поведінка регулює великий коло норм адміністратівного права, и Коженов має безліч різніх прав и обов'язків у сфері Державного управління.

Висновки

Таким чином на підставі Всього вікладеного Вище Можемо Зробити Висновки, ЩО, громадянин є пріорітетнім суб'єктом адміністратівного права, оскількі, відповідно до Нової доктрині адміністратівного права, Що формується в Україні, в структурі публічного інтересу, Що охороняється адміністративним правом, забезпечення прав и свобод громадянина є основним. Саме права и свободи людини и громадянина визначаються Зміст и застосування законів, діяльність Всіх гілок державної влади. Адміністративно-правовий статус громадян України, Як Вже позначають, є складового Частина їх загально правового статусу, тому и більшість прав и обов'язків ...громадян є вторинна, похіднімі от констітуційніх и конкретизуються в багатьох законах и підзаконніх актах чинного законодавства України. Альо в структурі адміністративно-правового статусу громадянина є и Такі права и обов'язки, які віходять за Межі Конституційного статусу, встановлюються конкретними нормативними актами відповідно до Загальної Концепції положення Людина і громадянина. Зміст адміністративно-правового статусу громадянина складає комплекс елементів, до якіх зокрема відносіться адміністратівна правосуб'єктність, громадянство, сукупність прав и обов'язків, закріпленіх нормами адміністратівного права и гарантій їх реалізації. Що ж стосується відів адміністративно-правового статусу громадянина, то, на нашу мнение, найбільш Оптимальним є виокремленості загально, спеціального и індівідуального адміністратівного-правового статусів громадянина. Віділення последнего різновіду статусу є перспективним з точки зору подалі теоретичних розробок в сфері адміністратівного права. Аджея які неповторювані відбіткі пальців кожної людини, такий неповторюваній Його індівідуальній адміністративно-правовий статус внаслідок того, Що поведінка регулює великий круг норм адміністратівного права, и Коженов має безліч різніх прав и обов'язків у сфері державного Управління.

Список використаної літератури

1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Закон України "Про громадянство України"// Відомості Верховної Заради України. - 2001. - № 13. - Ст. 65.

3. Закон України "Про біженців"// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № № 18, 19-20, 21-22. - Ст. 144.

4. Закон України "Про НАДЗВИЧАЙНИХ стан"// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 2. - Ст. 65.

5. Кодекс України про адміністратівні правопорушення// Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 122.

6. Ожегов С.І., Шведова Н.Ю. Тлумачний словник російської мови. - М., 1995. - С. 616.

7. Коваль Л.В. Адміністративне право України. Курс лекцій. - 1998. - К.: Основи. - 310 с.

8. Картавцев О.П. Теоретичні засади та практика реалізації адміністративно-правового статусу громадянина в Україні// Бюлетень Міністерства юстіції України. - 2007. - № 3. - С. 40-48.

9. Морошка О. Адміністративно-правовий статус громадян: до питання про склад елементів// Право України. - 2006. - № 8. - С. 21-25.

10. Манохін В.М., Адушкін Ю.С., Багішев З.А. Російське адміністративне право. - М., МАУП, 2004. - С. 174.

11. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. Навч. підручник. - 2005. - К.: Юрінком. - 342 с.

12. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.

13. Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К.: АТІКА, 2004. -240 С.

14. Адміністративне право України. Академічний курс. Том 1/В.Б. Авер'янов. - К.: Юрінком, 2008. - 460 с.

16.Бітяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.М., Дяченко О.В., Зуй В.В. Адміністративне право України. - Х.: Право, 2004. - 310 с.

17.Васільев А.С. Адміністративне право України (загальна частина): Навчальний посібник. - Х.: "Одіссей", 2001. - 288 с.

18.Морошко О. Зміст Поняття адміністративно-правового статусу громадянина// Держава и право: Збірник наукових праць. Юридичні и Політичні науки. - Випуск 11. - К.: Ін-т держави и права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 230-235.

19.Адміністратівне право України: Основні Поняття. Навч. посібник. Голосніченко І.П., Стахурській М.Ф. Золотарьова Н.І., Київ, 2005. - С.233.

20.Адміністратівне право України/За ред. Ю.П. Бахраха. - Харків: Право, 2004. - 527 с.

21.Солдатов О. Особливості спеціального адміністративно-правового статусу громадянина України// Актуальні проблеми держави и права: Збірник наукових праць. - Випуск 19. - Одеса: "Юридична література ", 2003. - С. 321-328.

22.Солдатов О. Адміністративно-правовий статус громадянина в Україні: Зміст та реалізація// Держава и право: Збірник наукових праць. Юридичні и Політичні науки. Випуск 19. - К.: Ін-т держави и права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 294-300.

23.Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України. - О.: Одісей, 2002. - 280 с.

24.Стеценко С.Г. Адміністративне право України. - О.: Одісей, 2004. - 170 с.

25.Кожухін В. Право звернення громадян Як гарантія забезпечення їх прав и свобод// Держава и регіони. - № 3 - 2007. - С. 4-7.

26.Совгіря О.В. Конституційне право: навч. посіб. /О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 632 с.

27.Кожухін В. Віді прав громадян у державному управлінні// Державне управління: проблеми адміністративно-правової Теорії та практики/За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Факт, 2003. - С. 180-185.

28.Солдатов О. Теоретичні засади та практика реалізації адміністративно-правового статусу громадянина в Україні// Бюлетень Міністерства юстіції України. - 2008. - № 3. - С. 40-48.

29.Кожухін В.Гарантії прав громадян у державному управлінні// Державне управління: проблеми адміністративно-правової Теорії та практики/За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Факт, 2008. - С. 185-191.

Вернуться назад