Сучасна концепція охорони природного середовища

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Проблема взаємодії людського суспільства і природи стала однією з найважливіших проблем сучасності. Положення, яке складається у відносинах людини з природою, в багатьох випадках стає критичним: посилюється засуха, відбувається опустелювання великих територій, вичерпуються запаси води та корисних копалин, погіршується стан грунту, водного та повітряного басейнів, ускладнюється боротьба з шкідниками сільськогосподарських культур. Стрімке індустріальний прогрес одночасно з матеріальними благами та небаченим раніше комфортом, несе нарощування забруднення середовища, руйнування природних комплексів, виснаження природних ресурсів.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду. Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій. Низький рівень екологічної свідомості суспільства призвели до значної деградації навколишнього середовища України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Поняття "Природна середа" і "навколишнє середовище"

В зв'язку з погіршенням стану навколишнього середовища необхідно звернути увагу на рівні держави на процедуру охорони навколишнього природного середовища, яка пов'язана з організаційними та технічними заходами щодо поліпшення сере

довища (Навколишнє середовище). У першу чергу необхідно визначити поняття природна і навколишнє середовище. Навколишнє середовище - це комплекс усіх об'єктів, явищ і процесів, зовнішніх стосовно даного організму, популяції або сукупності організмів. Взаємодія всередині комплексу здійснюється через круговорот речовин. Таким чином, навколишнє середовище включає речовини і організми біоти, з якими взаємодіє даний організм, а також популяція і сукупність організмів. Навколишнє середовище характеризується передусім за все концентраціями хімічних сполук, які споживають живі організми. З навколишнім середовищем взаємодіє зовнішнє середовище, тобто те середовище, в якому живі організми не функціонують. Однак, регулюючи потоки речовин в навколишньому середовищі, біота впливає і на концентрації біогенів у навколишньому середовищі.

Природна Середа - мало змінена дією антропогенного чинника сукупність природних умов існування людського суспільства, тварин, рослинних та інших організмів, які, проте, постійно зазнають прямого чи непрямого впливу людства, з яким пов'язана господарською діяльністю. Природна середовище є джерелом найважливіших природних ресурсів, таких, як біопродуктивність грунту, вода, мінерали, носії тепла (нафта, газ, вугілля, уран, торф), які забезпечують існування та розвиток біосфери. Поняття "Навколишнє середовище" і "природна середа" не збігаються за обсягом. Навколишнє середовище включає соціальне середовище, а з поняття "природна Середа "вилучається частина біосфери, яка корінним чином перетворена людиною в об'єкти господарської діяльності (будинки, дороги, механізми, рілля та інші угіддя, промислові відходи, зелені насадження тощо), тобто відносяться до техносфери. З наведеного визначення терміна "навколишнє Середа "випливає, що стан захищеності навколишнього середовища визначається станом захищеності суспільства і природного середовища. Також існує ще одне поняття природного середовища. Природне середовище - це мегаекзосфера постійних взаємодій і взаємопроникнення елементів і процесів чотирьох її складових Екзосфера (приповерхневих оболонок, геосфер: атмосфери, літосфери, гідросфери та біосфери - під впливом екзогенних (зокрема космічних) та ендогенних факторів і діяльності людини. Кожна з екзосфера має свої складові елементи, структуру та особливості. Три з них - атмосфера, літосфера і гідросфера - утворені неживими речовинами і є ареалом функціонування живої речовини - біоти - головного компоненту четвертої складової довкілля - біосфери. Атмосфера є зовнішньою газовою оболонкою Землі, що сягає від її поверхні в космічний простір приблизно на 3000 км. В історії розвитку Землі склад атмосфери не був постійним. Склад і властивості атмосфери неодноразово змінювалися, але протягом останніх 50 млн. Під час утворення Землі виникла первинна атмосфера. Вулканічна діяльність створила вторинну атмосферу, в якій були азот, водяна пара, вуглекислий газ, але майже не було кисню. Потім вода конденсувалася в Світовий океан. Сучасна атмосфера почала формуватися з моменту зародження життя на Землі, тобто близько 3 млрд. Вчені вважають, що близько 50 млн. Сучасна атмосфера складається з таких основних компонентів:

В· Азот (78%);

В· Кисень (21%);

В· Аргон (0, 93%);

В· Вуглекислий газ (0, 03%);

В· Малі домішки: водень, гелій, неон, криптон, метан (0, 009%).

Літосфера - Це зовнішня тверда оболонка Землі, що включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених магматичних (до 95%) і метаморфічних порід.

Товщина літосфери в різних місцях земної кулі різна:

В· На континентах - 25-200 км;

В· Під океанами - 5-100 км. Найглибші шахти, пройдені людьми, досягають глибин 3-4 км, найглибша в світі свердловина (пройдена на Кольському півострові) досягла глибини 12 км. Про стан і будову більш глибоких зон літосфери нам відомо лише на основі попутних методів, таких як сейсмо-та електророзвідки, гравіметрія т. д. Значення літосфери:

В· На її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, у тому числі і людина;

В· Верхня тонка оболонка літосфери на материках - це грунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основною умовою для отримання продуктів харчування людей середовище для мінеральних ресурсів;

В· Літосфера є джерелом отримання корисних копалин - енергетичної сировини, руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів і т. п. Гідросфера - це водна сфера (оболонка), це сукупність океанів, морів, вод континентів і льодовикових покривів.

Загальний обсяг природних вод становить 1, 39 млрд. З 510 млн. Маса гідросфери - 1. 39х109т, що складає 0. 023% від маси Землі.

Екологічне значення гідросфери:

В· Середовище, в якому зародилося життя;

В· Основна складова частина всіх живих організмів, середовищем життя багатьох з них;

В· Головний агент-переносник глобальних біоенергетичних екологічних циклів;

В· Основний механізм здійснення взаємозв'язків усіх процесів у екосистемах - обмін речовина, теплорегуляції, росту біомаси;

В· Водяна пара виконує роль фільтра сонячної радіації; нейтралізує екстремальні температури;

В· Найважливіша мінеральна сировина, головний природний ресурс споживання;

В· Води Світового океану є основним кліматоутворюючими фактором, основним акумулятором сонячної енергії;

Формування поверхні Землі, її ландшафтів.

Охорона природного середовища та її правові аспекти

Охорона навколишнього середовища - це комплекс міжнародних, регіональних, державних і локальних заходів, включаючи адміністративні, політичні, технологічні, соціальні, юридичні і суспільні, спрямовані на збереження в необхідному обсязі природної біоти на землі, що забезпечує стійкість нав...колишнього середовища. Охорона навколишнього середовища включає у себе та охорону природного середовища, спрямовану на збереження біологічного та генетичного різноманіття, підтримку найважливіших екологічних процесів та життєзабезпечуючих систем, довготривале використання природних ресурсів, необхідних для задоволення духовних, матеріальних і культурних потреб як нинішнього, так і прийдешніх поколінь. При цьому в правових формах захищаються переважно всі компоненти, які утворюють природне середовище. Сучасними головними нормативно-правовими актами, які регулюють основи організації охорони природного середовища, є Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. Про охорону атмосферного повітря "від 16 жовтня 1992 р. Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р. Про тваринний світ "від 3 березня в 1993 м. Про карантин рослин "від 30 червня 1993 р та інші. До того ж деякі відносини у сфері використання та охорони природного середовища врегульовані кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра), а також Законами України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 р. Про ветеринарну медицину "від 25 червня 1992 Важливе значення в вирішенні цього питання має затверджений Постановою Верховної Ради " Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища ". Різновидами права природокористування є:

Право землекористування, право водокористування, право лісокористування, право користуватися надрами, право користуватися тваринним світом, право користування природно-заповідним фондом. Право природокористування - це процес раціонального використання людиною природних ресурсів для задоволення різних потреб та інтересів.

Найважливішими принципами природокористування є його цільовий характер, плановість і тривалість, ліцензування, врахування надзвичайного значення у житті суспільства і т. д. При цьому виділяють такі групи природокористування, як право загального і спеціального використання землі, вод, лісів, надр, тваринного світу та інших природних ресурсів. Суб'єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути, згідно з Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища ", всі громадяни для задоволення самих різноманітних потреб та інтересів. Воно здійснюється громадянами безкоштовно і безліцензійну, тобто для цього не потрібно відповідний дозвіл уповноважених органів та осіб. Загальним є, наприклад, використання парків, скверів, водойм, лісів, збір ягід, грибів, горіхів і т. Використання конкретних природних ресурсів, яке здійснюється громадянами, підприємствами, установами і організаціями у випадках, коли відповідна, визначена в законодавстві частина природних ресурсів передається їм для використання. Як правило, така передача має вартість і визначена в часі. Надання природних ресурсів відбувається на основі спеціальних дозволів - державних актів на право постійного користування. Крім прав суб'єктів, як природокористувачів, сучасною юридичною наукою сформовані й інтенсивно розвиваються екологічні права і обов'язки. Так, у Конституції України записано, що "кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення ". Аналогічні формулювання є й у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища", тому що це право - одне з основних прав людини. Цьому праву відповідає обов'язок держави забезпечувати здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення і оздоровлення навколишнього природного середовища. Поряд з правами Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає і певні обов'язки громадян. Так, незалежно від того, є громадяни пріродокорістувачамі, чи ні, - вони зобов'язані берегти природу, раціонально використовувати її запаси, не завдавати шкоди. Крім того, Закон України "Про охороні на-вколішнього природного середовища "покладає на громадян і підприємства, установи та організації, як суб'єктів спеціального використання природних ресурсів, спеціальні обов'язки. Так, плата за спеціальне природокористування встановлюється на основі нормативів плати і лімітів використання природних ресурсів. Ці нормативи визначаються з урахуванням поширення природних ресурсів, їх якості, можливості використання, місцезнаходження, можливості переробки і зберігання відходів. До того ж суб'єкти спеціального природокористування зобов'язані сплачувати певні кошти за забруднення навколишнього природного середовища, що встановлюються за викиди в атмосферу забруднюючих речовин; скидання забруднюючих речовин на поверхню води, у територіальні і морські води, а також під землю. Контроль у сфері пріродовікорістання і охорони навколишнього природного середовища здійснюється шляхом перевірки, нагляду, обстеження, інвентаризації та експертиз. Він може здійснюватися як уповноваженими державними органами, так і громадськими формуваннями. Державний контроль покладається на Ради народних депутатів, державні адміністрації і Міністерство охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях. Концепція охорони природного середовища

Враховуючи високу енерго-і ресурсомісткість промислового виробництва в Україні, низький рівень культури виробництва та нехтування екологічним законодавством, необхідно трансформувати всю соціальну і політичну організацію управління і розробити нову екологічну доктрину, концепцію, враховуючи необхідність майбутніх поколінь українських.

Необхідність розробки сучасної екологічної концепції України диктується наступними причинами:

до останнього часу в Україні взагалі відсутня будь-яка державна політика в галузі екології. Такий стан речей стає недопустимим в період переходу до ринкових відносин, коли екологічні та економічні інтереси вступають в особливо гострі протиріччя.

необхідно враховувати і розумне управління розвитком людини, суспільства і природи. Фундаментом розвитку є розуміння того, що людина є частиною природи і зобов'язаний підкорятися її законам. Перехід до розвитку - єдиний шлях порятунку сучасної цивілізації від загибелі;

існує необхідність приведення норм екологічного права України у відповідність з нормами міжнародного права, передбачає освоєння і сприйняття української наукою і правом найбільш ефективних міжнародних концепцій та ідей в області охорони навколишнього середовища;

основні положення нової екологічної концепції України повинні стати основою для конструктивної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємців та громадських об'єднань щодо забезпечення комплексного вирішення проблем збалансованого розвитку економіки і поліпшення стану навколишнього середовища. Ці положення повинні з'явитися базою для розробки довгострокової державної політики, яка забезпечує стійкий економічний розвиток країни при дотриманні екологічної безпеки суспільства. Охорона місця існування людини, як один із найважливіших напрямків сучасної екологічної концепції України, тісно пов'язана з ідеєю створення сприятливих екологічних умов для життєдіяльності, праці та відпочинку людини. Це так само є одним з головних завдань діяльності по охороні навколишнього середовища. Ст. 3 Конституції України встановлює, що людина, її права і свободи є вищою цінністю. У розділі ст. 50 Конституції України сказано, що кожен має право на сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про її стан і на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю або майну екологічним правопорушенням. При цьому право громадян на сприятливе навколишнє середовище забезпечується:

створенням сприятливих умов їх життєдіяльності;

...наданням можливості участі в обговоренні рішень, які готуються, виконання яких може мати несприятливий вплив на навколишнє середовище;

- Здійсненням державних заходів щодо запобігання екологічно небезпечної діяльності, попередження і ліквідації наслідків аварій, природних стихійних лих;

- Наданням достовірної інформації про стан навколишнього середовища;

- Поліпшенням якості продуктів харчування;

- Можливістю вимагати в судовому порядку скасування рішень про розміщення, проектування, будівництві, реконструкції та експлуатації екологічно небезпечних об'єктів;

- Інші гарантії громадян. Можна виділити кілька основних положень механізму реалізації сучасної екологічної концепції України:

1) Постійне і неухильне збільшення частки коштів державного бюджету, що спрямовуються на охорону навколишнього середовища та природних ресурсів, що сприяє підвищенню рівня стійкості екосистем природних зон України і забезпечує людям, соціальним групам і суспільству в цілому право на проживання в чистому природному середовищі.

2) Поетапне формування екологічного механізму захисту навколишнього середовища та природних ресурсів, що забезпечує стійке їхнє відтворення. Поетапне формування нормативно-правового механізму, співвідносить розвиток всіх сфер

Висновки

Державної

визначення

-

-

-

-

-

- Заходи щодо

-

-

-

- технологій;

-

-

Дія

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .ekologos.ru/