Показники порівняльної економічної ефективності

Контрольна робота

по економіці підприємства

Варіант № 19

Зміст

1. Опишіть сутність і значення собівартості продукції як економічної категорії та її види

2. Охарактеризуйте показники порівняльної економічної ефективності

3. Завдання

собівартість економічний середньорічний вибуття

1. Опишіть сутність і значення собівартості продукції як економічної категорії і її види

Собівартість продукції - це вартісна оцінка спожитих у процесі виробництва і реалізації продукції економічних ресурсів та інших витрат, наприклад у формі податків, зборів та обов'язкових відрахувань, що здійснюються відповідно до чинного законодавством. В організації і технології виробництва собівартість продукції визначається не придбаними ресурсами, а ресурсами, які використані в процесі виробництва відповідно до норм їх витрат. Собівартість продукції включає поточні витрати підприємства, виражені в грошовій формі, на виробництво та реалізацію продукції. Собівартість як показник вказує, скільки коштує виробництво продукції для себе - звідси і термін В«собівартістьВ».

Економічне призначення собівартості - відшкодувати підприємству витрати на виробництво і реалізацію продукції та забезпечити просте відтворення матеріальних і нематеріальних ресурсів, основних засобів і робочої сили. Різниця між доходом і собівартістю визначає розмір прибутку підприємства. Склад витрат характеризує оподатковувану базу на підприємстві для розрахунку різних податків, а отже - надходження коштів до бюджету. Тому в Республіці Білорусь перелік таких видів витрат визначено спеціальним документом В«Основні положення по складу витрат, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) В».

Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:

• облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції;

• база для формування оптової ціни на продукцію підприємства і визначення прибутку та рентабельності;

• економічне обгрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого підприємства;

• визначення оптимальних розмірів підприємства;

• економічне обгрунтування і прийняття будь-яких управлінських рішень та ін

Структура собівартості - це процентне співвідношення окремих елементів витрат. Структура собівартості буває не тільки галузевий, але і окремих підприємств. Це пояснюється впливом на структуру собівартості численних факторів, найважливіші з яких особливість виробленої продукції, специфіка споживаної сировини, особливість технологічних процесів.

В залежності від структури собівартості виробленої продукції розрізняють трудомісткі, матеріаломісткі, енерго-і паливоємність, фондомісткі підприємства і галузі зі змішаною структурою собівартості.

Класифікація видів собівартості здійснюється за такими ознаками.

1. За рівнем і місцю формування витрат розрізняють два види собівартості: індивідуальну і середньогалузеву собівартість. Індивідуальна собівартість - це витрати на виробництво і реалізацію продукції, складаються на кожному окремому підприємстві. Середньогалузева собівартість-витрати на виробництво та реалізацію продукції, що складаються в середньому по галузі.

2. За способами розрахунку виділяють планову, нормативну і фактичну собівартість. Під планової зазвичай розуміють собівартість, визначувану на основі планової (кошторисної) калькуляції затрат.Норматівная собівартість виробу показує витрати на його виробництво і реалізацію, розраховані на базі нормативів амортизаційних відрахувань, норм витрат матеріалів і праці, що діють на початок звітного періоду. Вона відбивається в нормативних калькуляціях. Фактична собівартість виражає склалися в звітному періоді витрати на виготовлення і реалізацію певного виду продукції, тобто дійсні витрати ресурсів. Фактична собівартість випуску конкретних виробів фіксується в звітних калькуляціях.

3. За ступенем повноти обліку витрат розрізняють виробничу та комерційну собівартість. Виробничу утворюють всі витрати, пов'язані з виготовленням продукції. Витрати, пов'язані з реалізацією продукції (витрати на тару, упаковку/доставку продукції до пункту призначення, маркетингові і збутові витрати), враховують при визначенні комерційної собівартості. Сума виробничих витрат і витрат по реалізації продукції, включаючи податки, збори і обов'язкові відрахування в цільові та небюджетні фонди, що відносяться на собівартість, утворює повну собівартість продукції.

У собівартість продукції (Робіт, послуг) підприємства включаються витрати, пов'язані з використанням у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів та інших витрат на її виробництво і реалізацію. Крім цього в собівартість включаються: витрати на підготовку і освоєння виробництва; витрати, пов'язані з управлінням виробництвом, обслуговуванням виробничого процесу; витрати по забезпеченню нормальних умов праці і техніки безпеки; виплати, передбачені законодавством про працю, за опрацьованим час, оплата чергових і додаткових відпусток, оплата робочого часу за виконання державних обов'язків; відрахування на державне соціальне страхування від витрат на оплату праці, що включаються в собівартість продукції; відрахування з обов'язкового медичного страхування.

У собівартість продукції не включаються витрати, які здійснюються за рахунок прибутку, а саме:

в–  податки, виплачувані підприємством з прибутку підприємства;

в–  витрати і втрати, відносяться на рахунок чистого прибутку і збитків: витрати за анульованими виробничими замовленнями і на зміст законсервованих виробничих потужностей, судові витрати, штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, збитки від списання безнадійних боргів;

в–  витрати на виконання робіт з будівництва та змістом соціальних об'єктів (житло, заклади відпочинку та оздоровлення, що належать підприємству);

в–  вартість робіт, виконуються в порядку надання допомоги та участі в діяльності інших підприємств;

в–  премії, виплачуються за рахунок прибутку підприємства;

в–  матеріальна допомога працівникам.

2. Охарактеризуйте показники порівняльної економічної ефективності

Економічне обгрунтування впровадження доцільного варіанта в життя проводиться шляхом розрахунку порівняльної економічної ефективності, що підкреслює переваги одного з обстежуваних варіантів.

Якщо один з порівнюваних варіантів для його здійснення вимагає більше капітальних вкладень у порівнянні з іншим варіантом, але в результаті цього досягається зниження собівартості, то вибір варіанту здійснюється на основі розрахунку показників терміну окупності або коефіцієнта порівняльної ефективності додаткових капітальних вкладень і їх зіставлення з нормативними величинами, так як в такій ситуації на основі простого логічного порівняння економічних показників за варіантами неможливо зробити висновок про оптимальність варіанту, відібрати кращий.

Класичне напрямок в розрахунках - це визначення приведених витрат по досить більшого кількості представляються до вирішення завдань в області розвитку і впровадження науково-технічного прогресу: від визначення обсягу випуску однієї і тієї ж або взаємозамінної продукції; встановлення розмірів підприємств і рівня їх спеціалізації; якості продукції; форм відтворення основних фондів; нової техніки і технічного вдосконалення виробництва; відкриттів, винаходів; вдосконалення методів управління; впровадження нових форм господарювання і інших напрямків, характерних для становлення і розвитку промислового підприємства, аж до вирішення проблем реструктуризації народного господарства, виділення пр...іоритетних галузей розвитку, розробки стратегії господарювання на макроекономічному рівні.

Для правильності проведених розрахунків за варіантами дотримуються наступні принципи: однакова методика розрахунків поточних і одноразових витрат (єдина нормативна база в розрахунках; детальний або укрупнений розрахунок і ін); єдність техніко-економічних характеристик по порівнюваним варіантів; однаковий обсяг виробництва, робіт або послуг; оцінка сполучених витрат; облік впливу фактора часу на величину витрат.

До показників порівняльної економічної ефективності відносяться питомі капітальні вкладення, додаткові капітальні вкладення, собівартість продукції, продуктивність праці, термін окупності додаткових капітальних вкладень, коефіцієнт ефективності додаткових капітальних вкладень, додаткові натуральні показники (трудомісткість, норми витрат сировини, поліпшення якості, з'їм продукції с1м2.

Питомі капітальні вкладення характеризують величину капітальних вкладень, які припадають на одиницю готової продукції по порівнюваним варіантів

К1 = K/V.

Де К-капітальні вкладення; V - обсяг готової продукції.

До складу капітальних вкладень включаються витрати на придбання нового обладнання, включаючи витрати на доставку і монтаж, на модернізацію обладнання, його зміст, витрати на проектні розробки та ін

При розрахунку економічної ефективності порівнювані варіанти повинні бути порівняні. Основною умовою зіставлення показників є рівність обсягів виробництва продукції або виконуваних робіт. У порівнянний вид наводять показники капітальних вкладень (Вартість виробничих фондів), собівартість, заробітну плату та ін

Для приведення показника капіталовкладень використовується коефіцієнт зміни обсягу виробництва:

А = В2/В1,

де В2, В, - обсяги виробництва по порівнюваним варіантів. Капіталовкладення за першим варіантом (Базового), наведені до нового обсягом виробництва:

К1прівед = К1 Г— А

Додатковими капіталовкладеннями є різниця по порівнюваним варіантів капітальних вкладень, приведених до річного випуску продукції по впроваджуваного варіанту:

Кд = К1 - К2

Термін окупності додаткових капіталовкладень визначається як відношення їх розміру до економії від зниження собівартості:

де К1, К2- капіталовкладення по порівнюваним варіантів; С1, С2-собівартість річний продукції за цими ж варіантам.

Величина Т показує період часу, протягом якого додаткові капітальні витрати покриваються за рахунок економії собівартості продукції. Цей показник має інше тлумачення, а саме, він показує яка величина додаткових капіталовкладень для забезпечення 1 рубля економії по собівартості продукції.

Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності додаткових капіталовкладень є зворотним виразом терміну окупності і обчислюється відношенням економії від зниження собівартості до додаткових капіталовкладеннях:

Між Ені Тн існує зворотна залежність:

Тн = 1/Ен.

Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності характеризує величину економії від зниження собівартості на 1 рубль додаткових капітальних вкладень.

Оптимальний варіант по терміну окупності або коефіцієнта порівняльної ефективності додаткових капіталовкладень вибирається шляхом зіставлення їх розрахункових величин з нормативними:

> Ен або <Тн,

де Тн, Ен - відповідно нормативний термін окупності і нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

Тн - це галузевий термін окупності, тобто мінімальний термін протягом якого капітальні вкладення покриваються за рахунок економії по собівартості.

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності означає нижню допустиму межу ефективності.

З двох варіантів впровадження нової техніки більш капіталомісткий (що вимагає додаткових капітальних вкладень) вважається ефективним у тому випадку, коли розрахунковий термін окупності буде менше його нормативного значення або розрахунковий коефіцієнт порівняльної ефективності перевищить його нормативну величину.

Розрахунок приведених витрат передбачає визначення: собівартості одиниці продукції (робіт або послуг) за варіантам питомих капітальних вкладень у виробничі фонди Ki; приведених витрат (3i):

3i = Сi + ЕнКi в†’ min (1)

ілі3i = CiTн + Ki в†’ min (2).

З усіх розглянутих варіантів варіант, що має найменші приведені витрати буде найбільш ефективним.

Формули наведених витрат дозволяють визначити і зіставити по різних варіантах загальні розміри поточних і одноразових витрат. Але ці витрати безпосередньо підсумовувати не можна, бо вони за своїм економічним змістом непорівнянні. Поточні витрати на виробництво (витрати сировини, матеріалів, паливо, енергія, заробітна плата, амортизація) проводяться постійно протягом кожного року, а одноразові капітальні вкладення - авансуються один раз і створені за їх рахунок виробничі фонди використовуються тривалий період.

У формулі Сi + ЕнКi (1) капітальні вкладення і поточні витрати співставні, оскільки за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності вони приведені до річної розмірності.

У формулі (2) поточні витрати наводяться в порівнянний вид з одноразовими, бо всі вони розраховуються за період, що дорівнює нормативному терміну окупності капітальних витрат.

Річний економічний ефект (Ег) розраховується як різниця приведених витрат по порівнюваним варіантам за формулою:

ЕГ = [(С1 + Ен * К1) - (С2 + Е * К2)] * В,

де С1 і С2- собівартість одиниці продукції до і після проведених заходів; К1 і К2- питомі капітальні вкладення за варіантами; В - річний обсяг продукції після здійснення заходів.

Використання системи основних і додаткових показників при визначенні економічності дозволяє уникнути однобічної оцінки ефективності відповідних заходів.

Завдання оптимізації вирішуються не тільки за критерієм мінімуму приведених витрат, але і по максимуму прибутку, кількістю виробленої продукції та ін Наприклад, розрахунок максимізації прибутку ведеться з умови: Пi-EHKi в†’ max, де Пi - прибуток на одиницю продукції (робіт, послуг) за i-му варіанту.

Складовою частиною методики планування та аналізу економічної ефективності виробництва є облік і економічна оцінка фактора часу. Облік фактору часу припускає визначення терміну виконання різного роду виробничих рішень і економічну оцінку економії часу.

Економічний ефект від прискорення введення в дію потужностей і основних фондів (Еу) на нових і реконструйованих об'єктах розраховується за формулою

ЕУ = Ен * К * (Тн-ТФ),

де Ен-нормативний коефіцієнт ефективності; К-вартість ОПФ, достроково введених в дію; Тн- фактичний термін введення в дію об'єкту.

При виборі і порівнянні варіантів будівництва або освоєння нової техніки, коли доходи і витрати відносяться до різних моментів часу, враховується вплив благ в даний період в порівнянні з майбутніми благами (фактор часу або дисконтування). Чиста поточна вартість проекту або рішення Ср визначається як вартість, отримана від дисконтування (по формулі складних відсотків) окремо за кожний рік, або різниці всіх відтоків і приток фінансових коштів або доходів (Витрат); капітальних вкладень (інвестицій); поточних витрат. Наприклад:

,

де Д, Р - доходи (Притоки) або витрати (відтоки) фінансових коштів; Ст - коефіцієнт дисконтування (аналог ставки відсотка або коефіцієнта економічної ефективності); п - число років.

При розподілі показників на (1 + Ст) n отримуємо результат, орієнтований на майбутній період; при множенні - результат, який характеризує цінність сьогоднішнього блага в порівнянні з майбутніми.

В умовах ринкового господарювання для визначення оптимального рішення використовуються різні комбінації розрахунків по задіяним ресурсів в рамках намічуваних перетворень і з урахуванням умов по їх обмеженням. Такі завдання вирішуют...ься з допомогою методу лінійного програмування.

3. Завдання

До початку року вартість машин і устаткування на підприємстві становила 1000 млн. руб. Протягом року планується ввести в експлуатацію нове обладнання і списати фізично і морально застарілі засоби праці (табл.1).

Таблиця 1

Введені основні засоби Виведені основні засоби

Термін введення

Тi

Вартість, млн. руб.

Фввод

Термін виведення

Тi

Вартість, млн. руб.

Фвив

1 2 3 4 5 6 лютого 25 10,4 липня 12 7 березня 35 14,6 серпня 21 12,3 квітня 42 17,5 вересні 38 22,2 травня 56 23,3 жовтня 42 24,5 червень 72 30 листопада 48 28

Розрахуйте середньорічну вартість основних засобів, вартість на кінець року, коефіцієнт вводу та вибуття.

Рішення

Результати допоміжних розрахунків для визначення середньорічної вартості основних засобів, вартості на кінець року і коефіцієнта введення і вибуття містяться у графах 2 і 6 табл.1.

1) Середньорічну вартість основних засобів знаходимо наступним чином:

Фср.год = Фн + Фср.год.ввод - Фср.год вив.,

де Фср.год.ввод. =,

Фср.год.вив. =,

де ТI - термін функціонування вводяться фондів;

Т j - термін нефункціонування виведених фондів.

Звідси, Фср.год.ввод. = 10,4 + 14,6 + 17,5 + 23,3 + 30 = 95,8 млн. руб.

Фср.год.вив. = 7 + 12,3 + 22,2 + 24,5 + 28 = 94млн. руб.

Фср.год = 1000 + 95,8 - 94 = 1001,8 млн. руб.

2) Вартість основних средствна кінець року розраховується за формулою:

Значить, = 1000 + 230 - 161 = 1069млн. руб.

3) Коефіцієнт вводу та

,.

Список літератури

1. Економіка підприємства. посібник/А.С. - Мн.: Виш.

2. Економіка підприємства. Практикум: навч. посібник/О.М. - Мн.: Виш. с.

3. Економіка підприємства/За ред. В.Я. Хрипач. - 464 с.

4. лекцій. А.А.

5./Під общ.ред. Л.С. - 272 с.