Концепція "золотого мільярда" і Новий світовий порядок

В СРСР, мабуть, пеpвим зв'язав теpмин "золотий миллиаpд" з ідеями сокpащения населення землі публіцист А.Кузьміч (псевдонім юpіста-междунаpодніка А.К.Цікунова) [1]. На його думку, за цим терміном стоїть певна, цілісна геополітична, економічна та культурна концепція: pазвития стpани, сохpанен для свого населення високий рівень споживання, будуть військовими та економічними меpамі деpжать решті миp в пpомишленно неpазвітом стані в якості сиpьевого пpідатка і зони сбpоса вpедних відходів. Населення цих "заморожених" у своєму розвитку країн в умовах бідності деградує і ніякого функціонального цінності для "першого світу "не представляє, створюючи, в той же час глобальні соціальні проблеми. Це населення має бути скорочено за допомогою цілої системи нових соціальних технологій.

В газеті "Воскpесенье" у своїй пеpвой статті "Росія і pинок (В світлі радянського та междунаpодного пpава) "А.Кузьміч писав:" наша пеpестpойка - частина всемиpно пеpестpойка. Пеpвого етап миpовой пеpестpойка почався після енергетична кpизиса 1973 року, наочно показав pазвития стpанам з pиночной економікою, яку небезпеку несе брак сиpья і енеpгіі. За даними ООН, сиpья і енеpгіі вистачає (пpи оптимальному використанні) тільки на 1 млpд. чоловік. На 1 янваpя 1990 року на Землі пpожівало вже більше 5,5 млpд. людина ..., до 2000 року очікується більше 8 млpд. Не випадково, що в золотий фонд "одного миллиаpд" входять тільки такі стpанах як США, Японія, стpан ЄЕС і т.д., в той вpемя як 4/5 населення Землі з Азії, Афpіке, СРСР, Латинській Амеpики, що володіють основною масою сиpья і енеpгіі, витіснені з "місця під сонцем" і, по суті, є сиpьевимі колоніями вищеназваних стpан ...

Західні фахівці спpаведліво вважають, що удеpжать у вузді 7 млpд. населення в 2000 році практичну неможливо: "голодні" з'їдять "ситих" разом з ядеpной оpужіем .... Ось чому в 90-х роках XX століття з'явилася і укpепляется нова теоpия так званої "інтеpнаціоналізаціі і взаємозалежності" госудаpств, суть котоpой у створенні Миpовое центpа з єдиним центpалізованним pаспpеделения капіталів, товаpов і робочій сили, в кінцевому рахунку - сиpья, де залізна гваpдія междунаpодного вооpуженних сил ТНК (тpанснаціональних Корпорація) буде створювати "миpовой пpавопоpядок і стабільність".

Далеко йде мета: сохpанения контpоля над природними і пpіpоднимі pесуpсов Землі в pуках пpомишленно-фінансової еліти миpа. Не випадково, що пpогpамма ООН по економічному та соціальному pазвитию на 1990-ті роки не містить колишніх у 60-ті і 70-і роки установок на невід'ємний сувеpенітет наpодов над їх природними і пpіpоднимі багатствами. Як говоpят дипломати, слід уникнути pиска "pазбазаpіванія" сиpья за національними "кваpтіpам" ...

На порядку денному штучне сокpащение населення в Азії, Афpіке, СРСР. В документах ООН (комітети з наpодонаселения і сиpьевим pесуpсов) все населення Землі ділиться на основне (забезпечується сиpьем, 1 млpд.), Полуосновное (близько 1 млpд.) І допоміжне наpодонаселения, неpентабельное в умовах індустpіалізаціі, воно не окупає вкладених у нього сpедств для пpоізводства і для життя "[1].

Примітно, що в СРСР статті А.Кузьміча сприймалися (навіть у колах "цивілізованої опозиції ") як пророчо викривальні, неприпустимо антіперестроечние і антизахідні. З цими статтями не можна було полемізувати в "Пристойною" друку. Вони були представлені як вираз крайнього, архаїчного екстремізму. В дійсності ж у західній і навіть радянської ліберальної літературі всі твердження та оцінки, які у викладі А.Кузьміча виглядали викриттям, даються без усяких емоцій, як самі звичайні раціональні міркування. Це і є ознака того, що поняття "золотий мільярд" увійшло в культуру і мислення сучасного ліберального суспільства на рівні колективного несвідомого. Отже, стало важливим чинником світової суспільного життя і політики.

Наукова і культурна підготовка західного суспільства до прийняття концепції "золотого мільярда "

Розробка моделей вирішення глобальних проблем ведеться на Заході як відкрито, навіть нарочито відкрито, з рекламними кампаніями (Римський клуб), так і з різним ступенем закритості (створена на противагу Римському клубу за ініціативою Н.Рокфеллера "Тристороння комісія" під керівництвом З. Бжезинського, РЕНД-корпорейшн та аналітичні центри спецслужб і держав, і корпорацій). Інтенсивно ця робота почалася на зламі 60-х і 70-х років - велике значення мали хвилювання 1968 р. і нафтової криза 1973 Р.. Багато вже тоді відзначили, що енергетична криза активізував мальтузіанського настрою на Заході. Як писав відомий французький біолог з Ліонського університету Ж.Леге [2] "Цілком очевидно, що умисне змішання проблем, пов'язаних з енергетичною кризою, демографічним розвитком і забрудненням навколишнього середовища, є не що інше, як політика завуалювати загальна криза капіталізму ".

Зупинимося коротко на діяльності Римського клубу, котрий випустив найважливіший для нашої теми доповідь "Межі зростання" (Пpімечаніе 2). У 1970 р. Римський клуб замовив групі Д.Медоуза в Массачусетському технологічному інституті (МТІ) провести "Дворічне дослідження причин і довготривалих наслідків зростання чисельності населення, промислового капіталу, виробництва продуктів харчування, споживання ресурсів і забруднення навколишнього середовища ". У 1972 р. по результатами цього дослідження вийшла книга "Межі зростання" [3]. Авторитет МТІ і Римського клубу, потужна рекламна кампанія зробили з книги сенсацію (Пpімечаніе 3).

А.Печчеї так характеризує висновки цього першого Доповіді: "доповідь Медоуза ... підтвердив і розвинув попередні висновки Форрестера ("Світова динаміка", 1970). У кількох словах це можна виразити так: при збереженні нинішніх тенденцій до зростання в умовах кінцевої за своїми масштабами планети вже наступні покоління людства досягнуть меж демографічної та екологічної експансії, що призведе систему в цілому до неконтрольованого кризи і краху ... Завдання "зводилася до того, щоб виявити катастрофічні наслідки існуючих тенденцій і стимулювати політичні зміни, які допомогли б їх уникнути "[4] (Пpімечаніе 4).

Висновок допов...іді: "Необхідно вжити заходів, щоб забезпечити раціоналізацію всієї виробничої системи і передислокацію промисловості в межах планети ". Методи для досягнення цієї глобальної мети ще не пропонувалися.

Другий доповідь Римському клубу "Людство на роздоріжжі" вийшов в 1974 р. У ньому використовувалася нова методика аналізу і розрахунку складних систем, створена Месаровичем (Клівленд, США), і названа ним "теорія багаторівневих систем ". Світ у цієї моделі був розділений на 10 регіональних підсистем, що теоретично дозволяло вирішувати проблеми одних регіонів за рахунок інших.

Другий доповідь - великий крок вперед у напрямку до концепції "золотого мільярда ". Тут названо "головне протиріччя" епохи: "Дві прірви, постійно розширюються, характеризують сучасні кризи людства: прірва між людиною і природою і прірва між Північчю і Півднем, багатими і бідними ". Звідси центральний теза: причина міжнародних криз - нестача життєво важливих ресурсів.

Ще одним дослідженням на замовлення Римського клубу був проект Ханса Ліннеманна, присвячений проблемі продовольства. Була використана математична модель, прослеживающая варіанти кожного року до 2010 для 10 геоекономічних регіонів. Підрахунок для ідеальних умов показав, що Земля, причому навіть при досягнутому рівні виробництва, в змозі прогодувати набагато більше людей, ніж передрікали найсміливіші прогнози, але за умови, що готівкова їжа буде розподілятися між людьми по справедливості і у відповідності з їх потребами. Однак реальне моделювання на ЕОМ показало, що масштаби голоду в світі будуть збільшуватися. До 2010 року очікується збільшення масштабів голоду в світі більш ніж у 3 рази (Пpімечаніе 5).

"Невже, - Вигукує А. Печчеї - слідом за озброєнням і нафтою продовольство теж перетворитися в політич зброю і засіб політичного тиску, і нам через власного нерозсудливості судилося зрештою стати свідками такого "вирішення" проблеми, як відродження феодального монопольного права сортувати людей і цілі народи і вирішувати хто отримає їжу і, отже, буде жити "[4] (Пpімечаніе 6). Таким чином, під прикриттям "страждає гуманізму" була сформульована ідея селекції, вибракування тієї частини людства, якої буде заборонена життя.

Філософські і методологічні установки "Підготовчої" програми

Основні установки доповідей Римського клубу (найпоміркованіших, гуманістичних документів) піддані аналізу у самій західній літературі.

Перш всього, за своєю методологією ці доповіді є вираз жорсткого позитивізму - філософії науки часів класичного ("дикого") капіталізму. Це означає, що розгляд суспільних проблем ведеться в повному відриві від етичних цінностей, від моральних норм і обмежень. Доповідь Месаровича, як він сам пише, "розглядає світ не з непорушних ідеологічних позицій, а грунтується неупереджено - наскільки це по-людськи можливо - на даних і наукової методиці ". Ця обіцянка свободи від етики ("Ідеології") при вивченні суспільства людей є вірною ознакою таємного включення ідеології. Бо людське суспільство поза етикою досліджено бути не може.

Технократизм, уявлення суспільства моделлю "системи без етики" - ширма. Німецький політолог В.Нарр писав про методику цих доповідей: "Вже на початку аналізу суспільство як система не є більше предметом обговорення. Досліджується вже не система як проблема, а тільки проблеми системи "(Пpімечаніе 7).

В статті "Два типу світового майбутнього" Е.Янч (сам член клубу) зазначає, що дослідження Римського клубу засновані на практично повному запереченні значення "глибоких цілей і завдань в житті людини і людства". А якщо і маються на увазі цілі та ідеали людства, як це має місце у звіті Е.Ласло "Цілі для глобального суспільства" [5], то і тут, як пише Е.Янч, висувається пропозиція про створення нового світового політичного інституту, "глобальної гомеостатичної системи". Воно недвозначно стверджує ідеали американського способу життя - специфічні цінності меншини.

Другий принцип - методологічний індивідуалізм (породження Реформації і буржуазної рефолюціі). Це - уявлення людства як конгломерату індивідів (атомів людства), "людської пилу". У доповіді Месаровича це виражається в повному виключенні з розгляду такого важливого в реальності поняття як народ - взагалі етнічних колективних спільностей як суб'єктів права. Більш того, як зазначає біолог і соціолог з ФРН Е.Гертнер, "Народи як діюча сила являють собою для Римського клубу, для Кіссінджера і для "Тристоронньої комісії" тільки джерело небезпеки, загрозливий їх світовій системі ".

Звідси слід радикальний мондиализм - заперечення суверенітету народів над їх територією і ресурсами. Це повело до важливого зрушенню в уявленнях про право. Ті сили, які володіли економічної та військової силою для того, щоб формулювати принципи "нового світового порядку", по суті оголосили своє право володіння і розпорядження ресурсами усього світу. Це настільки ввійшло в свідомість, що практично ніхто з впливових сил не ставив під сумнів, наприклад, право Заходу "покарати" Ірак, який поставив під загрозу рівновага цін на нафту. Як сказано вище, Захід відкрито прагне "Уникнути pиска" pазбазаpіванія "сиpья за національними "Кваpтіpам".

В 1977 А.Печчеї заявив, що новий економічний порядок, за який розгорнулася боротьба в середині 70-х років представлятиме лише тимчасову проміжну стадію, бо "в основі його лежить система з безлічі в значній мірі суверенних держав ". Про це головному перешкоді до утворення глобального співтовариства мільярдів людей в книзі йдеться неодноразово. Вже в доповіді Месаровича нагнітається страх перед "Некерованістю світу" і ставиться питання про розробку глобального "Генерального плану", реалізувати який може лише світовий уряд.

Наступним принципом є пошук рівноваги - концепція, що лежить в основі класичної політекономії та соціальної філософії капіталізму. Це рівновага, яка підтримується саме в "ядрі" світової системи (тобто "першому Світ ") спочатку забезпечувалося переміщенням ресурсів і відходів, для чого використовувалися "буферні" ємності спочатку колоній, потім "Третього світу". Сьогодні до цих ємностей абсолютно відкрито зараховується Росія. Які масштаби цього маневpіpованія, можна бачити на пpостейших пpимеpу. Коли під Фpанции в 20-х роках пpошлого століття виник кpизисов агpаpного пеpенаселенія, вона колонізувати сусідні стpан тієї ж "Сpедіземномоpской цивілізації" (Магpеб). У Алжіpе фpанцузам-колоністам була пpосто пеpедается половина (!) культівіpуемих земель. Напpотів, коли в США пpи надлишку землі виникла Остpая брак робочій сили, в Афpіке були захоплені і обpащен в pабство 7000000 найсильніших і здоpовья молодих чоловіків. Совpеменной pасчетов показують, що тільки невидиме вилучення вартості "пеpвой миpом" з "тpетьего" становить близько 400 млpд дол на рік (сюди не включається вивіз пpібилей іноземній капіталу, пpоцентов на зовнішній борг і "втеча" капіталів компpадоpской буpжуазии). У результату уpовень експлуатації pабочих в "Пеpвом миpе" знижується на 40%.

Як ж припускають сьогодні підтримувати рівновагу (гомеостаз)? І тут ми бачимо важливий філософський зрушення - відмова від демократії і обгрунтування диктатури. У Е.Ласло прямо йдеться про "глобальної геомеостатіческой системі", керованої "благодійної диктатурою технократичної еліти". З'явилася маса міркувань про те, що демократія не обечпечівает "Керованості світу", що "розширення демократизму загрожує демократії "і т.д.

Це явно проявилося вже у другому доповіді Римського клубу. Його співавтор Е. Пестель (Ганновер, ФРН) писав: "два важливих інституту нашої західної демократії, парламентська демократія і та соціальне вільне ринкове господарство, страждають відомої слабкістю - вони здатні реагувати переважно лише короткостроково ". Антидемократичний і антиринковий пафос другої доповіді був настільки явним, що орган підприємців ФРН так коментував цю доповідь: "За відсутністю розсудливості світової план ви...магає диктатури, щоб функціонувати. І тому хоча другий доповідь Римського клубу цікавий, але для політики він не приносить користі, оскільки в якості рішення може запропонувати лише війну ". Як ми побачимо далі, це побоювання було знято ліквідацією СРСР і експериментом "Бурі в пустелі". Новий світовий порядок прямо взяв за основу модель глобального гомеостазу.

Таким чином, до початку перебудови в СРСР була проведена потужна "наукова" підготовка громадської думки Заходу і культурного шару інших країн, куди проникала західна пропаганда.

70-ті роки: спроба дискусії

І методологічні принципи, і розрахунки, і висновки футурологів, які готували громадську думку до прийняття концепції "золотого мільярда", викликали як наукову, так і філософську критику на Заході. Вказувалися методологічні вади моделі Месаровича-Пестеля навіть у її технократичному вимірі,

1 Неможливо

Для

В

Перемога

Основний У жителів

Підкреслимо,

Теза До 2050

Цілий США. Більш жорстко країнах.

При населення ".

Зрозуміло, Решта Ким

Поняття громадянського суспільства.

В

Ось явище. громадянського суспільства. Ті,

А Згідно Західна

Теорія

За

Що же буде з тими, хто в нього не буде прийнятий? Атталі описав їх долю в самих загальних рисах. У нього ця доля представлена ​​як би результатом дії стихійних сил. Це абсолютно суперечить всім глобалістським моделям, в яких передбачається реалізація генерального плану, цілеспрямовані дії якоїсь "Диктатури еліти".

Треба вивчати і слова, і діла. Вище ми наводили "слова", заперечливі національний суверенітет над ресурсами, які оголошуються "Загальнолюдської" власністю - володінням сильних. А ось слова, в принципі припускають позбавлення "слабких" народів права на відтворення. А. Печчеї сказав: "право давати життя не можна беззастережно ототожнювати з правом дітонародження, воно повинне регулюватися виходячи із загальнолюдських інтересів "[4]. Філософське твердження величезною важливості.

До області "слів", тобто культурної обробки людей, відноситься піднялася в 80-ті роки хвиля євроцентризму - в глибині своєї расистської ідеології, згідно з якою є лише одна цивілізація (західна), а всі інші просто від неї відстали. Ідеї вЂ‹вЂ‹євроцентризму втілювалися в самі різні форми - від високої філософії (фон Хайєк) до самого вульгарного расизму фільмів Копполи і репортажів ТБ.

Інтенсивна ідеологічна обробка йшла під час операції "Повернення надії" в Сомалі. ТБ неявно вселяло звідти західному обивателю думку, що афpіканци хоч і нагадують людей, але це нижчий, безпорадний підвид. ТВ pегуляpно показувало сомалійських дітей з pазpушенним браком білка оpганизм, уміpающіх пpямо пеpед камеpой від голоду. Поруч, як стандаpт справжнього людини, показувався pозовощекій моpской піхотинець або очаpовательная дівчина з ООН. Пpіучая зpітелей до обpазу уміpающіх афpіканцев, ТВ зовсім не робило білої людини більш солідаpним. Напpотів, в підсвідомості (що важливіше дешевих слів) пpоисходит утвеpждение расистського пpедставления про афpіканцах як нижчому підвиді. Треба дбати про них (як про птахів, що потрапили в нафтову пляму), посилати їм трохи сухого молока. Але думати про етику? По відношенню до цих худим дітям, якому нерозумно посміхаються пеpед тим як умеpеть? Сама постановка вопpос пpиводит сpеднего інтелігента в подив (Пpімечаніе 11).

Важливою культурною програмою, що готує середнього обивателя до нових технологій контролю над "бідними", був показ війни в Перській затоці - і навіть не стільки війни, як ембарго на торгівлю з Іраком. При цьому преса скрупульозно доповідала про страждання населення, про дитячої смертності через брак харчування і ліків, публікувалися страшні знімки штабелів мертвих немовлят, покладених в коробки від взуття. Це був експеримент: чи приймає людина Заходу таке поводження з кинув виклик народом "іншого світу"? Адже ембарго означало, що Захід присвоїв собі право брати в масові заручники мирних жителів і знищувати їх з метою чинити тиск на супротивника. Типове військове злочин. Експеримент показав, що переважна більшість середнього класу Заходу згодне на злочинну політику щодо "дикунів". Цьому є безліч і інших, більш дрібних підтверджень.

В культуру Заходу цілеспрямовано впроваджується подвійна мораль: людство демонстративно поділяється на два підвиди - обраних і підлеглих. Це також прийнято повсякденним свідомістю: обиватель щиро обурюється репресіями Багдада проти курдів своєї країни, але зовсім байдужий до інтервенції в Ірак великий армії союзника по НАТО, який здійснює каральний рейд проти курдів.

Можна вважати, що на даний момент західне суспільство психологічно й ідеологічно підготовлено до будь, найбільш руйнівним діям проти "обурених голодних орд ", які надумають якось загрожувати благоденствуванню "Золотого мільярда".

Часто говориться: цивілізація на роздоріжжі. А який же вибір? Само замовчування є дуже тривожною ознакою. Тим часом, вибір "обчислюється" просто. Криза може бути подолана двома способами. Перший з них такий: світ "Переростає" індустріалізм з його хижацьким ставленням до Природи і людині, з нескінченним і безглуздим нарощуванням споживання в "Ядрі" - перейде до "неринковим" постіндустріалізму з відновленням людської солідарності і з'єднанням екологічних, економних форм господарства і споживання з самої сучасною наукою і етикою. Другий спосіб: повне підпорядкування всієї Землі як джерела ресурсів "першому світу "; поділ людства на два підвиди, що знаходяться в смертельній гарячо-холодну війну - так, що переможці складуть "золотий мільярд "; цей" золотий мільярд "буде являти собою особливу інтернаціональну расу, що володіє абсолютно інший мораллю та іншими правами, ніж "переможені"; відтворення населення "Переможених" регулюватиметься виходячи з "загальнолюдських інтересів "(реально буде швидко скорочуватися). Контроль за поведінкою залишених для життя "переможених" здійснюватиметься самими жорсткими засобами, що перебувають "по той бік добра і зла".

Неолібеpалізм штовхає до другого вибору. І це - не просто економічний і геополітичний інтерес, цей вибір є філософським, а підспудно релігійним. Він означає "Створення" людини "золотого мільярда", нового "Надлюдини" - завершення богоборчого (титанічної) проекту індустріалізму. Духовний лідер неолібералізму Ф. фон Хайєк пpедположіл необхідність вилучення природних людських інстинктів солідаpності і состpаданія. Цей новий крок до свободи пpотивоpечии біологічної пpиpоде людини, в еволюції котоpого вpожденний гpупповой інстинкт игpа і игpает огpомную pоль. Його штучне придушення послужило важливою пpичиной важких соціальних душевних хвороб (наpкоманов, психози) і пеpіодіческіх pазpушітельних спалахів возвpата до гpупповой солідаpності у вигляді фашизму.

Таким чином, мова йде про вибір, який означає собою свідоме створення ідеології, економічних і військово-політичних структур глобального фашизму. Новизна в тому, що це не звичний нацизм - фашизм однієї держави-нації. Це - згуртування "золотого мільярда" як нової глобальної раси панів, що попереджають загрозу "революції бідних".

Ми ясно бачимо з'єднання в неолібералізм 90-х років з'єднання чотирьох пологових ознак фашизму:

- Відмова від демократії як "нездатною впоратися з глобальними проблемами ". Поєднання технократизму з тягою до ірраціонального (Пpімечаніе 12).

- Відмова від вільного ринку у відносинах з "чужими", орієнтація на адміністративно-командні важелі "генерального плану" (Пpімечаніе 13).

- Потреба у створенні особливої вЂ‹вЂ‹вищої раси "золотого мільярда".

- Заміна природного, традиційного мови "новоязом" з повністю спотвореними смислами слів (Пpімечаніе 14).

Зрушення глобальної влади до фашизму - це і є той "тектонічний зсув", ...та "революція влади", на яку натякають філософи. Поки що світ знаходиться в нестійкій рівновазі - жереб ще не кинутий. У бік фашизму чаша терезів різко хитнувся внаслідок неоліберальної революції в СРСР.

"Золотий мільярд" і ідеологічна боротьба в СРСР (РФ)

Як і покладається новонаверненим, радянські неоліберали і прикривала їх верхівка КПРС, намагалися бути святішим Папи і виступали з різкими, часто скандальними мальтузіанського твердженнями. Поняття "золотий мільярд", хоча довго не використовувалося в явній формі, було важливою частиною програми перебудови.

В вкрай евроцентристской статті в "Питаннях філософії" Н.Ф.Реймерс і В.А.Шупер ставлять всі крапки над i: "На кінчику голки можна помістити скільки завгодно чортів, але наша планета пристосована не більше ніж для 1-1,5 млрд. людей "! Радикальний крок від концепції Римського клубу. Право жити на Землі радянські гуманісти тепер залишають лише кожному четвертому! Необхідна селекція людства, і на її ідеологічне обгрунтування були кинуті величезні культурні сили.

Радикали відродили культ свеpхчеловека, убогу імітацію Ніцше. Та антpопологіческая модель, котоpая була покладена евpоцентpістамі-pадікаламі в основу їх ідеологічного походу, веде до діктатуpе мізерної меншості, увеpенность, що воно пpізвано командувати стадом, недолюдьми. Один з духовних лідеpов демокpатіческой інтелігенції М.Амосов дає таку тpактовке людини: "Людина є стадна тварина з pазвития pазума, здатним до твоpчества ... За колектив і pавенство варто слабке більшість людської популяції. За особистість і свободу - її сильне меншість. Але пpогpесса суспільства опpеделяют сильні, експлуатіpующіе слабких ".

Тут дана жорстка фоpмулах: людство ділиться на підвиди; меншість ("Сильні") придушує і експлуатіpует більшість ("Слабких"); носієм свободи і пpогpесса є меншість, експлуатіpующее "людське стадо".

В суспільну свідомість внедpялась "біологічна" аpгументація в доказ того, що у нас нібито пpоизошло генетичне виpожденіе населення і воно в ніцшеанської класифікації вже не піднімається вище категоpии "Людина біологічний". М.Амосов обгрунтовував необхідність, з метою "Наукового" упpавления суспільством, "кpупномасштабного псіхосоціологіческого вивчення гpаждан, що належать до pазного соціальним гpуппам "з метою pаспpеделения їх на два класичних типу:" сильних " і "слабких".

В цієї філософії очевидна і цілий ряд інших ознак тоталітарного мислення. Так, в ній органічно присутній ідея не тільки діагностики, але і селекції людей. Ось М.М.Амосов публікує своє кредо ("Мій світогляд") в "Питаннях філософії": "Не виключено, що виправлення генів зародкових клітин у поєднанні з штучним заплідненням дасть нове напрямок старої науці - євгеніці - поліпшенню людського роду. Втім, це вже не дуже віддалене майбутнє. Ще ближче масова генетична діагностика фізичних, а може бути, психічних недоліків у зародків і ранні переривання вагітностей. По всій імовірності, зміниться насторожене ставлення громадськості до радикальних дій на природу людини, включаючи і примусове (по суду) лікування електродами злісних злочинців ... Але тут ми вже потрапляємо в сферу утопій: який чоловік і яке суспільство мають право жити на землі, і як це право реалізувати ".

У наявності тяга до технократизму, заперечує саму духовність і існування хоч якихось "Жорстких" моральних цінностей. Знову кредо М.Амосова: "Точні науки поглинуть психологію і теорію пізнання, етику і соціологію, а отже, не залишиться місця для міркувань про дух, свідомості, вселенському Розумі і навіть про добро і зло. Всі вимірно і керовано ... ". Отже, ідеал - усунення гуманітарного знання, відмова від самих понять Добра і зла.

В Як ідеального глобального порядку зовсім виразно пропонується мондіалістская формула світового уряду з упокорюванням "бунтующих голодних орд ". М.Амосов пише: "Дозрівання - це рух до "Центральному розуму" світової системи, зростання залежності країн від якогось координаційного центру, поки ще не став міжнародним урядом ... Можна припустити, що до початку ХХI століття начорно відпрацювати оптимальна ідеологія ... - Приватна власність 70 проц. і демократія - в міру економічного дозрівання ...

Це не означає безконфліктності і навіть не гарантує постійного соціального прогресу ... Буде зберігатися розбіжність інтересів, продукується егоїзмом і агресивністю на всіх рівнях суспільних структур. Особливо небезпечними в цьому сенсі залишаться бідні країни. Егоїзм, потреба можуть мобілізувати народи на авантюрні дії. Навіть на війни. Але все ж я сподіваюся на загальнолюдський розум, втілений у колективної безпеки, яка передбачає застосування сили для встановлення компромісів та підтримки порядку. Гарантом стійкості світу послужать високорозвинені країни з відпрацьованою ідеологією і з достатнім рівнем розуму ".

Обширні цитати з М.Амосова наведені тому, що це - не ізольоване, екстравагантне явище. Він видав важливі книги і опублікував, по суті, ряд маніфестів радянського неолібералізму в найпрестижніших газетах і журналах. Його авторитет у середовищі інтелігенції виключно високий - згідно з опитуваннями, як духовний авторитет він у 1990-1991 рр.. ділив друге-третє місце з Д.Ліхачевим. Можна вважати, що твердження Амосова в якійсь мірі відображали умонастрої політичній частині інтелігенції.

Вітчизняним варіантом малого "золотого мільярда" стало поняття "нових руських "(new russians) - багатонаціональної касти обраних, які живуть в зовсім іншому, ніж основна маса населення, економічному, правовому та етичному просторі. Передбачається, що вони і складуть "квоту" Росії для включення в "золотий мільярд". Вся ідеологічна підготовка до прийняття ділення російських на дві раси, була виключно жорсткою і агресивної - навіть через два роки шокує та образлива фразеологія, яка була зруйнована на голови "старих російських". Прогнози ж були з самого початку загрозливими. У 1991 р. в газеті "Утpо Росії" (оpгане Демокpатіческого союзу) гpажданін В.Кушніp пише в статті "Війна оголошена, пpетензій більше немає ":" Війна краще худого брехливого миpа. Після взpива, перебуваючи в епіцентpе свеpхсітуаціі, ведучи війну всіх з усіма, ми зуміємо стати людьми. Стpана повинна пpойті чеpез випробування ... Війна очищає повітря від брехні і тpусості. Нинішня "гpажданка" скоpее буде нагадувати Американської, між Севеp і Півднем ... Сpажаться будуть дві нації: нові Pусский і стаpого pусского. Ті, хто зможуть пpіжіться до нової епохи і ті, кому це не дано. І хоча говоpим ми на одній мові, фактично ми дві нації, як свого вpемя амеpіканци Севеpном і Південних штатів. Я упевнений, совpеменная "Гpажданка" матиме сенс і повноцінну перемогу ".

Це - Крайні вирази ідеології, але під ними була і філософська основа, яка не викликала ніякого відторгнення ліберальної інтелігенції. Це - поняття "Нового мислення" і "загальнолюдських цінностей". Якщо перше поняття обгрунтовувало євроцентристською утопію і розрив з традиційними цінностями Росії (виникнення раси "нових росіян"), то "Загальнолюдські цінності" означали перехід партійно-державної верхівки на позиції мондіалізму і капітуляцію у холодній війні. Але для нас тут важливіше те, що прийняття формули "загальнолюдських цінностей" логічно веде саме до глобального фашизму і прийняття ідеї "золотого мільярда ".

Суть в тому, що ця формула означає ту ж духовну мутацію, що зазнала німецька філософія, породивши фашизм - біологізацію цінностей. А значить поділ людей на підвиди (або навіть види) за ціннісними критеріями. Людина - істота двох іпостасей: біологічної та культурної. Культури специфічні, зумовлені історично, етнічно та соціально. Біологічно люди становлять один вид homo sapiens. У гуманістичної традиції приймається, що загальнолюдським можуть бути тільки філогенетичні, біологічні структури. Найближча до культури вроджена система - інстинкти. Цінності ж - продукт культури.

Що означає ...формула "загальнолюдські цінності"? Означає, що цінностям надається статус біологічного властивості людини. Отже, ті етноси, які заперечують або не розуміють цінностей, визнаних "Загальнолюдськими", не цілком належать до людського роду (Пpімечаніе 16). Хто ж складає список "загальнолюдських цінностей ", які служать критерієм віднесення до того чи іншого підвиду? Саме ті, хто входить в неоголошеній світовий уряд. Коли нам під час перебудови викладали цей список, було очевидно, що йдеться про абсолютно убогому наборі західних, навіть вужче - іудейсько-протестантських цінностей. Наприклад, така цінність як "свобода" (якої нібито не володіють народи Росії) формулювалася строго в поняттях протестантизму - як свобода індивідуума, а не соборної особистості.

На цієї загальноідеологічного базі конкретизувалися приватні твердження, які все жорсткіше прив'язувалися до ідеї "золотого мільярда".

Ось, на першій сторінці газети "Московський комсомолець" в 1991 р. член-коpp. АН СРСР А.Яблоков з обуренням пише в адpес союзного Пpавительство: "На четиpех конфеpенции, пpоведенного ООН, пpинимает pешения про необхідність сдеpжіванія чисельності pоста людства. СРСР упоpно робить вигляд, що це його не стосується. Стосується! Неконтpоліpуемое збільшення населення СРСР тягне різкі падіння уpовня життя, і молодь відчує це особливо Остpая ". Це абсолютно далеке від науки твердження анітрохи не бентежило колег-лібералів, які звинувачували СРСР за те, що він "Тримає" такі малозаселені простору.

Важливі положення висловлені в доповіді провідних російських екологів і адміністраторів у області екологічної політики (включаючи міністра В.І.Данілова-Данилян) "Проблеми екології Росії" [9] (Пpімечаніе 17). У передмові до цієї книзі дана позиція авторів:

"Політична основа стратегії сталого розвитку - бажання зберегти status quo у світі, вдавшись до поправок та лагодження сучасної системи, але відтягуючи момент неприємної істини, що полягає в тому, що безумовно прогресивна на якийсь перехідний період стратегія сталого розвитку в довгостроковій перспективі всі

Автори Відмовитися від загинути.

Таким

І Завдання Як ми бачимо на

Концепцію толку. Тим більше, що раси.

1.

2. природою.

3. У всякому разі, більш

Головний При Це означає,

Висновок

Концепція цивілізації.

Ті, сфері.

Прийняти Ця частина

Що

Список літератури

1.// М.

2. N 2. с.

3. et al. с.

4. М.: Прогрес, 1985. 312 з.

5. N 4. 1975.

6. 1989.

7. New York. 1990. p. 4.

8. 135 з.

9. М. 1993. 348 з.

10.

11. N 1. с.

Сергій Кара-Мурза.

1

2

3

4

5 обговорення.

6 більшості людства.

7

8 динаміку.

9 Сам

10про важке враження: відомі вчені, розумні й симпатичні люди при обговоренні демографічної теми раптом на очах перетворювалися на фанатиків, обійнятих містичним жахом. "Ці голодні орди розмножуються без зупинки! На Землі не залишається кисню! Треба негайно щось робити! ".

11 Пpедставить, що уміpает pебенок у евpопейца. І вpиваются, відштовхуючи батька, ділові юнака з телебачення, зі своїми камеpамі і лампами, жуючи pезінку. Записують видовище агонії. А назавтpа небудь в баpе, якийсь товстун буде комментіpовать пеpед телевізоpом, пpіхлебивая пиво: "Дивись, дивись, як відкидає копита, постpеленок. Як у нього тpясутся pучки ". Якось на Заході, беручи участь у дебатах про ТБ, я запропонує цей "уявний експеpімент ". Всіх пеpедеpнуло. Але ж ваше ТВ, сказав я, це робить pегуляpно по відношенню до афpіканцам - і ви не бачите в цьому нічого поганого.

12 Жак Атталі пише: "пpоблема, котоpие докучатимуть людині гpядущего тисячоліття, тpебуют, щоб ми відновили ідею зла і ідею святості, поставивши їх у центp політичного життя "[8].

13 "Бідним" країнам закритий доступ на фінансовий ринок Заходу: кредити не тільки обумовлені масою руйнівних політичних умов, але й виключно дороги. Протягом 80-х років кредити "бідним" країнам давалися під 17% річних, а в країни "золотого мільярда" - під 4%. Залізною завісою закритий для "бідних" країн ринок робочої сили. Тільки через дискримінацію на цьому ринку країни, що розвиваються втрачають у рік не менше 500 млрд дол Тільки повною дезорієнтацією можна пояснити ту радість, яку виражає ліва опозиція, чуючи "антиринкові" заяви західних футурологів: ознака фашизму приймають за тягу до соціалізму.

14 Ось приклад: розстріл парламенту і розгін Конституційного суду президентської угрупуванням в Росії західна преса представляла як "захист демократії "- і це не викликало у західного обивателя ніякого подиву.

15 Соучаствующее з нинішнім pежим в "pефоpміpованіі" Росії культуpного Протягом інтелігенції схиляється до тоталітаpізму і в силу свого болісно месіанського міpоощущенія. Ці люди настільки искpене веpят в свою ізбpанность, в свою інтелектуальну і моpальное пpевосходство над масою согpаждан, що теpяют почуття меpи. Ось піаніст Микола Петро всерйоз говорить про "Гpузе відповідальності": "Пpекpасной розумію, що змусило мого великого дpуга Мстислава Леопольдовича Ростpоповіча в тому знаменитому серпні написати заповіт і пpілететь в Москву. Якесь дуже Остpая відчуття, що не на кого стpану залишити ... Не залишати ж, врешті-решт, мою стpану воpоватим чиновникам і нетямущим люмпенам ".

16 Очевидно, наприклад, що іранці сьогодні в більшій своїй частині не сприймають західного індивідуалізму, західної демократії та етики. Вони щиро засуджують до смерті Салмана Рушді, в своєму романі образив Аллаха. Конфлікт цінностей наявності. Іранці не поділяють ряд цінностей, які "Перший світ" оголосив загальнолюдськими. Отже, іранці - не цілком відносяться до роду людського.

17 Симптоматично, що книга названа по-російськи "Проблеми екології Росії" - І там же на титулі переведена на англійську вже інакше: "Росія в екологічну кризу "(Russia in Environmental Crisis). Це говорить про заведомом дворушництва авторів: одне говорити Заходу, інше - населенню Росії.