Концепція оперативної концентрації або "завод-в-заводі"

Концепція оперативної концентрації або "Завод-в-заводі"

Ігор Захарченко Керівник внутрішньої консультаційної групи Гродненського держуніверситету

Введення

Майкл Портер (Michael Porter), визначає три основоположні виду конкурентних стратегій:

Стратегія переваги по витратах

Стратегія диференціації

Стратегія концентрації

Фірма, реалізує стратегію переваги по витратах, орієнтується на широкий ринок і виробляє товари у великій кількості. За допомогою масового виробництва вона може мінімізувати питомі витрати і пропонувати низькі ціни. Це дозволяє мати більш високу частку прибутку в порівнянні з конкурентами, краще реагувати на ріст собівартості і залучати споживачів, що орієнтуються на рівень цін.

Фірма, реалізує стратегію диференціації, націлюється на великий ринок, пропонуючи товар, який розглядається як виділяється. Компанія випускає привабливий для багатьох товар, який, тим не менше, розглядається споживачами як унікальний у силу його дизайну, характеристик, доступності, надійності і т.д. У результаті ціна не грає настільки важливої вЂ‹вЂ‹ролі, і споживачі набувають достатню лояльність до товарної марки.

Фірма, реалізує стратегію концентрації, виділяє специфічний сегмент ринку через низькі ціни або унікальну пропозицію. Вона може контролювати витрати за допомогою концентрації зусиль на декількох ключових товарах, призначених для специфічних споживачів, створення особливої вЂ‹вЂ‹репутації при обслуговуванні ринку, який може бути незадоволений конкурентами.

Відхилення від реалізації обраної стратегії загрожує фірмі втратою конкурентного переваги.

Сама ідея оперативної концентрації досить проста і з давніх часів використовується у військовій стратегії. Наступ по широкому фронту вимагає величезних ресурсів. За відсутності таких, пропонується концентрувати зусилля на головному напрямку, наносити удар, і розвивати успіх. Як відомо, на ринках конкурують не корпорації, а заводи. Саме на рівні виробництва здійснюється створення того продукту, який згодом покупець сприймає як цінний і за який платить гроші.

Метою даної статті є ознайомити читача із стратегією концентрації на оперативно-виробничому рівні корпорації. В умовах, коли наш бізнес тіснять по всіх напрямках і не впускають на глобальні ринки, реалізація даної стратегії відкриває російському виробникові нові можливості досягнення конкурентної переваги в країні і за кордоном.

Концепція оперативної концентрації (Focused operations)

Однією з найбільш ефективних типів виробничо-операційних стратегій є стратегія оперативної концентрації. Ця стратегія сильна тим, що в основі її лежить дуже проста думка: багато операцій вимагають рішення занадто великого кількості часто суперечливих завдань. Очевидним результатом цього стає нездатність вирішити ці завдання з необхідним рівнем успіху.

Більшість ранніх робіт на цю тему, було написано Вікхемом Скиннером (Wickham Skinner), професором Гарвардської бізнес-школи, автором концепції "фокусуватися фабрики "('focused factory').

Скіннер опублікував серію статей та книжок, підкреслюють роль виробничих операцій як конкурентної зброї в реалізації бізнес-стратегій. Він стверджує, що одним із шляхів досягнення ефективної виробничо-операційної стратегії є концентрація виробництва. Скіннер вважає, що бізнес повинен встановити однорідний і послідовний комплекс норм і правил для різноманітних елементів своїх операцій, який буде відповідати не тільки вимогам виробничого процесу, а й вимогам маркетингу. Для того щоб норми і правила були узгодженими і послідовними, необхідно визнати наявність природних суперечностей і компромісів. Від виробництва вимагають гнатися одразу за такими "зайцями" як низька собівартість, висока швидкість і надійність постачання, висока якість і гнучкість. Єдине виробництво, стверджує Скіннер, не здатне продемонструвати найвищі результати за всіма параметрами одночасно.

В своїй статті The Focused Factory Скіннер описав свої спостереження за різноманітними галузями американської промисловості на початку 70-х років. Він виявив, що більшість підприємств намагалося вирішити дуже багато завдань одновремнно і в результаті цього не змогло досягти бажаних результатів. Він зробив висновок, що підприємство, сконцентроване на випуску вузького асортименту продукт, націлений на задоволення потреб конкретного сегмента ринку, повинно значно перевершувати за показниками виробництво, яке намагається вирішувати більш широкий спектр завдань. Обладнання, системи і процедури, необхідні для вирішення більш обмеженого спектру завдань для менш різнорідної групи клієнтів, здатне привести до скорочення витрат (особливо накладних). Але, що ще більш важливо, таке виробництво здатне стати елементом кокурентного "озброєння", який завдяки своїй спеціалізації забезпечував би виконання конкретних маркетингових завдань.

Концентрація за Скіннер - це коли кожне виробництво виробляє, обслуговує і/або використовує обмежений, конкретний і керований набір продуктів, технологій, обсягів та ринків і в зв'язку з цим структурує свої норми, правила та забезпечують системи. Це робиться для того, щоб виробництво зосереджувалась на виконанні однієї явної завдання, замість різноманітних непослідовних, суперечливих, і неявних завдань.

Стратегічна концентрація

Існує умовний розподіл управління на стратегічний (корпоративний), оперативний (Бізнес) і тактичний (продуктовий) рівні. Кожен з цих рівнів виконує свої завдання, реалізуючи свої стратегії.

Хоча мета цієї статті розглянути ідею концентрації стосовно до оперативно-виробничому рівню, має сенс коротко розглянути останні тенденції в області корпоративних стратегій.

З початку 90-х років у світі спостерігається процес, прямо протилежний тому, який відбувався до цього і називався корпоративної диверсифікацією (прохання не плутати з продуктової диверсифікацією).

Корпорації, які досі намагаються одночасно керувати різнорідними підприємствами, обслуговуючими такі ринки як, наприклад, електроніка, готельне господарство, машинобудування, і т.д. жорстоко караються фондовими ринками по всьому світу. Так, наприклад, в січні 1997 американський гігант PepsiCo був змушений оголосити про відмову від роботи на ринку швидкого харчування. Крім виготовлення напоїв та закусок, PepsiCo володіла Pizza Hut, Tacco Bell, і KFC (Kentucky Fried Chicken). Біржові аналітики поставилися до цієї новини сприятливо. Попередня структура корпорації ставила їх у глухий кут, оскільки аналітикам складно оцінювати потенціал диверсифікованої корпорації. Ресторанний бізнес оцінюється переважно за його здатності генерувати готівку, тоді як виробництво упакованих продуктів, таких як напої і закуски, оцінюється в залежності від їх прибутковості. До того ж будь-який аналіз заснований на порівнянні, і коли PepsiCo стала більш концентрованим конкурентом Coca-Cola, робота аналітиків полегшилася, і посилився їх позитивний вплив на інвесторів.

Традиційно вважається, що диверсифіковані конгломерати мають два основних переваги. По-перше, вони дозволяють менеджерам отримувати грошові кошти з безпечних підрозділів корпорації та інвестувати їх у зростаючі виробництва з хорошим довгостроковим потенціалом. По-друге, коли портфель компаній добре сформований, то спад результативності одного підприємства компенсується зростанням інших (управління життєвими циклами).

До жаль, високорозвинені глобальні ринки капіталів, що дозволяють інвестору приймати власні рішення щодо того, куди вони, хоча інвестувати, а також подовження життєвих циклів, підривають обидва наведених вище аргументу за корпоративну диверсифікацію. Сьогодні в моді цілеспрямованість, простота і конкретність. Якщо увагу корпоративного керівництва сфокусовано на одному сегменті ринку, то вважається, що вони швидше досяг...нуть саме того, що вимагається ринку.

Дослідження успішних процесів злиття і придбань ввело в теорію бізнесу таке поняття як "батьківство" (parenting). Спрощено, корпоративний штаб починає уважно придивлятися до своїх заводам (сервісів) і визначати, які з них рідні, а які нажиті на стороні або з'явилися якимось незрозумілим чином. Визначивши пасинків, їх готують до продажу і підшукують таких батьки, які їх з любов'ю приймуть в свою сім'ю і, що найголовніше, заплатять хороші гроші. Ознаки такого підходу спостерігаються останнім часом і у російського держави, що здійснює приватизацію.

В Внаслідок так званого "першого переділу власності" в пост-Советсткого Росії з'явилися "олігархи" і гігантські диверсифіковані корпорації та холдинги. Корпоративної диверсифікації в Росії крім інших сприяє, на мій погляд, два основних фактори. Перший - це гострий дефіцит грамотних управлінських кадрів, що призводить до їх концентрації в корпоративному штабі. Другий - це недорозвиненість фондового ринку, коли інвестор не здатний формувати і керувати своїм власним портфелем акцій, а змушений купувати акції диверсифікованих гігантів.

Серпневий криза позначив новий етап розвитку російського корпоративного світу і початок "Другого переділу власності". У міру виходу російських виробників на глобальні ринки і нарощування опору імпорту на внутрішніх підходить до кінця час багатопрофільних гігантів. На цьому етапі російські гіганти, вцілілі від банкрутства, "обміняються" виробництвами, створять більш однорідні портфелі і вимагатимуть від своїх підприємств транслювати мети стратегічної концентрації на оперативно-виробничий і продуктовий рівень.

Оперативна і продуктова концентрація

Давайте спустимося з корпоративного рівня на оперативний і тактичний, де відбуваються конкурентні битви, створюються цінності і робляться гроші.

Якщо вигоди оперативної концентрації так високі, давайте поставимо собі запитання, які причини того, що не всі виробничі операції концентровані? Хілл (Hill, 1984) визначає наступні причини:

Маркетингові стратегії вимагають від виробництва такого асортименту продукту або послуг, що практично неминучі протиріччя і компроміси приводять до ускладнення, плутанини і плутанині.

Виробництвом найчастіше керують фахівці, найчастіше технологи. У відсутності ясних оперативно-виробничих стратегій керівники-фахівці ведуть себе суб-оптимально, тобто здійснюють поведінку, яка є оптимальним з їх власної точки зору, але шкодить корпорації в цілому. У нас це називається роз'єднаністю і відомчим підходом, Захід використовує термін "Сегменталізм".

В відсутності ясної конкурентної стратегії, керівники часто намагаються демонструвати однаково добрі результати по всім існуючим параметрам. Вони намагаються наступати по широкому фронту замість концентрації удару на головному напрямку і розвитку успіху (у той час як нас б'ють саме так).

Опинившись в кризовій ситуації, виробничники шукають панацею, вірячи в те, що існує єдине рішення для всіх проблем усіх виробництв, тоді як необхідно шукати рішення, відповідні до кожної конкретної ситуації.

В додаток до існуючих на шляху оперативної концентрації бар'єрам є цілий ряд факторів, які відхиляють виробництво від ясно встановленого напрямки.

Істотна динаміка ринків. Поки ми концентруємо операції на потрібному напрямку, ринок йде з-під удару. Наприклад, на початку століття одна фірма домінувала на північноамериканському ринку виробництва льоду для домашніх господарств. Вони розвинули надзвичайно успішну і високо концентровану систему виробництва і дистрибуції, але виявилися безсилі перед технологічним прогресом - домашній холодильник вибив їх з цього ринку.

Зростання виробництва. Коли виробництво зростає і перенацілювати на випуск великих обсягів продукції, це завжди веде до втрати концентрації.

Нові продукти та послуги. Багато компаній, розробляючи нові продукти або послуги, вважають, що їх повинні виробляти існуючі структури і потужності. Спостерігається спокуса завантажувати виробництво без ретельного опрацювання специфічних вимог даної продукції, а також оцінки достоїнств (і витрат) введення нового виробництва. Проблема полягає в тому, що саме найуспішніші виробництва завантажуються завданнями по виробництву нових продуктів, навіть, якщо успіх виробництва відбувається саме з оперативної концентрації.

Скіннер стверджує, що добре сконцентроване підприємство відрізняється своїм увагою до п'яти ключових параметрів виробничих операцій. Ці параметри являють собою зручний засіб аналізу та оцінки стану будь-яких операцій, здійснюваних виробництвом. Це:

Вік і різноманітність використовуваних виробничих технологій

Тип і спектр вимог, що пред'являються ринком

Асортимент і обсяги вироблених продуктів/послуг

Единбурзі і поширеність використовуваних стандартів якості

Спектр "Основних завдань", вирішуваних виробництвом.

Концепція "Концентрованих виробничих систем" або "завод-в-заводі"

Оскільки створення спеціалізованих заводів не завжди здійсненно, необхідно або бажано, в якості практично реалізованого варіанта Скіннер пропонує в рамках існуючого заводу створювати "концентровані виробничі системи ".

Скіннер вважає, що фірми повинні навчитися концентрувати кожне виробництво на обмеженому наборі продуктів, технологій, обсягів та ринків. Так кожному концентрованого виробництва привласнюється унікальний набір виробничих завдань, відповідних конкурентної стратегії фірми. Він вважає, що така система допомагає менеджерам скоротити складність і досягти узгодженості, однорідності і послідовності виробництва. Складність виробничої системи скорочується шляхом присвоєння їй обмеженого набору виробничих завдань, а узгодженість, послідовність і однорідність досягається шляхом прийняття структурних та інфраструктурних рішень, що забезпечують виконання цих задач. Простота і однорідність виробничих систем сприяє підвищенню конкурентного становища фірми на ринку. В умовах, коли конкретне виробництво змушене вирішувати конфлікти між безліччю суперечливих параметрів або обслуговуються ринків, Скіннер пропонує систему "Завод-в-заводі" (ЗВЗ), в якій "... існуюче виробництво поділяється як організаційно, так і фізично ... Кожен ЗВЗ розпорядженні свої власні потужностями, які воно може концентрувати на конкретних виробничих завданнях, використовуючи свої власні підходи до управління робочою силою, управління виробництвом, організаційній структурі і т.д. "

Беручи рішення сконцентрувати операції, особливо з виробництва додаткового по відношенню до існуючого асортименту продукту (послуги), необхідно чітко усвідомлювати, що відтепер мова буде йти про зовсім нових виробничих операціях. Нерозуміння цього серйозно підриває ефективність операцій.

Концепція ЗВЗ з'явилася як практичний відповідь, що дозволяє організації отримати вигоди концентрації без істотних витрат на організацію самостійних виробництв. Фізична сепарація продуктів/послуг дозволять організувати оперативні робочі групи, системи контролю та управління, стандарти якості та т.д. Крім того, даний підхід полегшує нагляд, мотивацію і облік.

Типи концентрації

Очевидно, що стратегію оперативної концентрації досить складно реалізувати. Для того щоб краще зрозуміти процес здійснення оперативної концентрації, необхідно ознайомитися з трьома найбільш загальними типами концентрації і проаналізувати переваги та недоліки кожного з них. Це дозволяє вибрати конкретні підходи до концентрації для кожної конкретної організаційної ситуації. Втім, необхідно мати на увазі, що крім перерахованих нижче, існують і інші типи оперативної концентрації.

Концентрація за обсягом.

Іноді технологічні процеси піддаються впливу різних параметрів обсягу. В таких випадках прикладом оперативної концентрації стає організаційне поділ виробництва н...а багатосерійне і дрібносерійне. Наприклад, в друкарні виробничі ділянки організовуються за принципом крупно тиражні - дрібно тиражні.

Концентрація по технологічному процесу

В цьому випадку основою оперативної концентрації стає технологічний процес. Це дозволяє організації зосередитися на існуючому досвіді і технологічних знаннях. Протягом життєвого циклу виробничої/сервісної системи переваги, забезпечувані процесної концентрацією, будуть змінюватися. На початку виробництва і по мірі його росту, придбання технологічного досвіду особливо важливо, проте у міру стабілізації обсягів стабілізується і сам технологічний процес. Концентрація на технологічному процесі стає знову актуальною, коли обсяги виробництва скорочуються, і організація починає думати як перенацілити свої виробничі операції. До речі, багато фірм часто воліють закривати виробництво, ніж перенацілювати його. Прикладами оперативної концентрації на технологічному процесі є досвідчені й експериментальні цехи або ділянки.

Концентрація на продукті/ринку

Виробництво спеціалізоване виробництво.

Інтеграція

Однією Коли якістю.

Управляти конкурентоспроможність. виробничих систем.

Маркетологи виробництву.

Більш

Якщо

Вибір Наприклад, процес.

З

Зазвичай Не дивлячись на це,

Розробка

Трансляція

Ретельне

Визначення

Визначення

Формування

Здійснення

Здійснення

Велика

Список літератури