Етика психологічного дослідження

Тема: Етика психологічного дослідження

Зміст

Введення

1. Етичні проблеми в роботі психолога

2. Етичні принципи проведення дослідження на людині

3. Поняття добровільного інформованої згоди

Література

Введення

Інтерес до проблеми етики психологічних досліджень в даний час обумовлений, перш за все, з широким поширенням і застосуванням в останні десятиліття найрізноманітніших психологічних методів дослідження і практичного психологічного впливу. І це стосується не тільки власне психологічних досліджень, але і безлічі інших ситуацій, в яких психолог зустрічається і так чи інакше взаємодіє з кимось: якщо мова йде про дослідження - це буде випробуваний; у разі будь-якого терапевтичного контексту, куди часто досить активно залучаються психологи, - це буде пацієнт; це може бути клієнт, якщо мова йде про консультуванні, або взаємодію з обстежуваним, якщо проводиться психологічна експертиза або обстеження.

Сучасні дослідники говорять про те, що в даний час відбувається відома технологізація психології, гуманітарних знань, з'являються нові технології використання психологічних знань і психологічних методів дослідження. З одного боку, це розширює можливості психолога-дослідника, зростає його затребуваність, а з іншого - застосування гуманітарних знань в цих контекстах деколи розходиться з традиційними уявленнями про те, що таке гуманітарні знання і як ними слід користуватися, і в деяких випадках це може приводити до етичних проблем, оскільки психолог не просто взаємодіє з випробуваним, пацієнтом, клієнтом і т.д., але так чи інакше впливає на нього. Подібного роду вплив в медицині прийнято називати втручанням. Однак, якщо в медицині мається на увазі втручання, перш за все, хоча і не виключно, у тілесну сферу, то тут йдеться про втручання в психічне життя людини. При цьому слід підкреслити, що в обох випадках воно може мати дуже серйозні і часом далеко не завжди позитивні наслідки. Це визначило мету даної роботи - вивчити проблему етики психологічних досліджень.

1. Етичні проблеми в роботі психолога

У психологічних, соціальних і медико-біологічних науках повсюдно поширений інтерес до захист прав і благополуччя людей, що приймають участь у наукових дослідженнях. Більшість наукових об'єднань та професійних організацій розробили регулюють норми на захист людей, які є об'єктами експериментів, і кодекси професійної етики. Професійною етикою називають систему принципів, що забезпечують моральна поведінка професіонала.

Оскільки психологи в своїх дослідженнях використовують живих випробовуваних, їм слід бути чуйними до етичних проблем, які можуть виникати при проведенні своїх експериментів. Виражена орієнтація на цінність іншої людини в професійної діяльності психолога передбачає адекватне сприйняття ним своїх можливостей як заходи впливу на іншу людину, заснованої на переживанні почуття професійного обов'язку і відповідальності за свої професійні дії. Це робить професію психолога одним з небагатьох видів соціальної активності, де абстрактні ідеї про цінність людини гранично конкретизуються і персоніфікуються в його словах і діях, спрямованих на іншу людину.

Існують етичні зобов'язання у відношенні різних областей психологічних досліджень. Етика психологічних досліджень є тим дзеркало, в якому відбивається роздільна для психолога можливість сили впливу на іншу людину, заходи цього впливу. Система етичних принципів психологічних досліджень являє собою один із способів збереження психічної реальності як особливої вЂ‹вЂ‹характеристики життя, один із засобів, які задають і створюють умови для прояву автономності, індивідуальності Я людини і, в кінцевому рахунку, виявлення психологічних утворень внутрішньої реальності людини.

Рішення проводити дослідження повинно грунтуватися на усвідомленому бажанні психолога внести реальний внесок в психологічну науку і сприяти благополуччю людини. Діяльність психолога спрямована до досягнення таких гуманітарних і соціальних цілей, як добробут, здоров'я, високу якість життя, повне розвиток індивідів і груп у різних формаціях індивідуальної та соціального життя.

Оскільки психолог є не єдиним професіоналом, чия діяльність спрямована на досягнення цих цілей, обмін і співпрацю з представниками інших професій бажані й у деяких випадках необхідні, без яких-небудь упереджень по відношенню до компетенції і знань будь-якого з них. Робота психолога базується на праві та обов'язки виявляти повагу до інших професіоналам, особливо в областях близько дотичних в своїй діяльності з психологією.

Прийнявши рішення про проведенні досліджень, психолог-дослідник повинен здійснювати свої задуми з повагою до людей, які приймають в них участь, і з турботою про їх гідність і благополуччі. ​​

Права та обов'язки професійного психолога грунтуються на принципі професійної незалежності та автономії незалежно від службового становища в певній організації і від професіоналів більш високого рангу і адміністрації.

Професійний статус психолога базується на його здібностях і кваліфікації, необхідних для виконання його обов'язків. Психолог повинен бути професійно підготовлений і мати спеціалізацію в застосуванні методів, інструментарію та процедур, застосовуваних у даній області. Частиною його роботи є постійне підтримання на сучасному рівні своїх професійних знань і умінь.

Психолог не повинен застосовувати методи і процедури, які не пройшли достатньої апробації в рамках сучасних наукових знань, без упередження по відношенню до існуючого різноманітності теорій і шкіл. У разі випробування психологічних методик, ще не отримали наукової оцінки, клієнти не повинні бути повністю повідомлені про це заздалегідь.

Психологи повинні вживати заходів для відповідного зберігання документації. Всі психологічні дані, як результати обстеження, так і відомості про втручання та лікуванні, повинні бути доступні тільки для професійних психологів, в чиї обов'язки входить нерозголошення їх серед некомпетентних осіб.

Особливої розгляду заслуговує проблема якості та достверності отриманих даних. Фальсифікація даних, як вид шахрайства може приймати різні форми: плагіат, вистава В«запозиченихВ» ідей як власних; фабрикація даних дослідження; приховування або зміна частини даних для кращого уявлення кінцевого результату; збір деякої кількості даних і додумиваніе відсутньої інформації до повного набору; приховування всього дослідження, якщо результати не відповідають очікуваним.

Таким чином, професійна етика в психології і в психологічних дослідженнях - це система принципів, покликаних забезпечити моральна поведінка дослідника по відношенню до своїх випробуваним, до своїх колег і фахівцям в суміжних областях, до якості виконання досліджень і до їхніх результатів. Етика передбачає встановлення і збереження дистанції з В«ЯВ» іншого для збереження цього Я.

Більшість психологів погоджуються з необхідністю таких заходів. Багато хто, однак, вважають, що потенційна небезпека невелика, тоді як регулюючі норми являють загрозу для наукової свободи і творчості. В основі подібної полеміки лежить старий конфлікт між правами особистості і потребами суспільства. Можна стверджувати, однак, що в психології етичні та наукові міркування скоріше сходяться, ніж конфліктують, оскільки інформація, що отримується від учасників, розглядаються в якості партнерів, буде мати більшу валидностью і цінністю.

2. Етичні принципи проведення дослідження на людині

психологічний етика індивідуальність

Шляхетна мета - дізнатися більше про тонкощі людської поведінки, сприйняття, емоційного стану - не завжди досягалася настільки ж благо...родними засобами. Дослідники, які стояли біля витоків багатьох відгалужень психологічної науки, проводили такі експерименти на людях, які складно назвати гуманними або етичними. Справедливості заради варто відзначити, що їх приклади допомогли виробити етичні стандарти сучасних досліджень, що, втім, не виправдовує їх жорстокості.

Етичні принципи проведення дослідження на людині включають в себе наступні вимоги:

1. При плануванні досвіду дослідник несе персональну відповідальність за складання точної оцінки його етичної прийнятності, спираючись на принципи досліджень.

2. На кожному дослідника завжди лежить відповідальність за встановлення і підтримання прийнятною етики дослідження. Дослідник також несе відповідальність за етичне поводження колег, асистентів, студентів і всіх інших службовців з випробуваними.

3. Етика вимагає, щоб дослідник інформував випробуваних про всі сторони експерименту, які можуть вплинути на їх бажання брати в ньому участь, а також відповідав на всі запитання про інші подробиці дослідження. Неможливість ознайомлення з повною картиною експерименту додатково підсилює відповідальність дослідника за благополуччя і гідність випробовуваних.

4. Чесність і відкритість - важливі риси відносин між дослідником і випробуваним. Якщо приховування та обман необхідні по методології дослідження, то дослідник повинен пояснити випробуваному причини таких дій для відновлення їх взаємин.

5. Етика вишукування вимагає, щоб дослідник ставився з повагою до права клієнта скоротити або перервати свою участь в процесі досліджень в будь-який час. Зобов'язання щодо захисту цього права вимагає особливої вЂ‹вЂ‹пильності, коли дослідник знаходиться в позиції, домінуючою над учасником. Рішення щодо обмеження цього права збільшує відповідальність дослідника за достоїнство і благополуччя учасника.

6. Етично прийнятне дослідження починається з встановлення чіткого і справедливого угоди між дослідником і учасником експерименту, яка роз'ясняє відповідальність сторін. Дослідник зобов'язаний суворо стежити за виконанням всіх обіцянок і домовленостей, включених в цю угоду.

7. Етичніший дослідник захищає своїх клієнтів від фізичного і душевного дискомфорту, заподіяння шкоди і небезпеки. Якщо ризик таких наслідків існує, то дослідник зобов'язаний проінформувати про це випробовуваних, досягти згоди до початку роботи і прийняти всі можливі заходи для мінімізації шкоди. Процедура досліджень може не застосовуватися, якщо є ймовірність того, що вона заподіє серйозний і тривалий шкоду учасникам.

8. Етика роботи вимагає, щоб після збору даних дослідник забезпечив учасникам повне роз'яснення суті експерименту. Якщо наукові або людські цінності виправдовують затримку або утаювання інформації, то дослідник несе особливу відповідальність за те, щоб для його клієнтів не було важких наслідків.

9. Якщо процедура дослідження може мати небажані наслідки для учасників, то дослідник несе відповідальність за виявлення, усунення або коригування таких результатів (у т.ч. і довготривалих).

10. Інформація про учасників експерименту, отримана в ході дослідження, є конфіденційної. Якщо існує ймовірність, що інші люди можуть отримати доступ до інформації про учасників експерименту, то етика практики досліджень вимагає, щоб ця ймовірність і плани щодо забезпечення конфіденційності були пояснені учасникам як частина процесу по досягненню взаємного інформаційного згоди.

3. Поняття добровільної інформованої згоди

Інформована добровільна згода є центральним етичним принципом психологічного дослідження. Під ним мається на увазі второпати згоду конкретної особи (або його законного представника), здатного здійснювати вільний вибір без зайвого спонукання або будь-якого елементу насильства, обману, хитрості, примусу чи іншої форми обмеження або тиску.

Передбачається, що для досягнення цих цілей дослідники повинні чітко інформувати майбутнього учасника:

а) про те, які процедури вони мають намір використовувати і в яких цілях,

б) про будь пов'язаних з цим незручності або ризиках;

в) про будь очікувані вигоди;

г) про свою готовність відповідати на будь-які питання;

д) про право випробуваного припинити участь в дослідженні в будь-який момент без будь-яких умов.

Практичне застосування цього принципу зачіпає складні питання, особливо в тих дослідженнях, в яких випробувані утримуються в невіданні або навмисно дезінформує у відношенні істинних цілей, процедур або вимірювань.

При проведенні психологічних досліджень з дітьми та психіатричними хворими, обмеженими в своїй здатності розуміти і приймати рішення, традиційно потрібно отримати письмову інформовану згоду з боку батька або опікуна.

При проведенні досліджень з людьми, обмеженими у свободі вибору, дослідники, як правило, знаходяться в більш впливовою або престижної позиції, ніж їх випробувані, які в силу цього не володіють справжньою свободою у вираженні своєї відмови або незгоди. У минулому, дослідники в медико-біологічних, біхевіоральних та соціальних науках спиралися на популяції, що володіють меншою свободою вибору, саме з причини їх доступності та покірності. Багато критики категорично висловилися проти традиційної практики залучення незаможних і безпомічних в якості піддослідних у психологічних дослідженнях.

У деяких випадках допустимими є психологічні дослідження з неінформірованнимі учасниками. Так, цілком виправданим в моральному відношенні виглядає дослідження, що припускає відкрите спостереження, наприклад, за граючими в шкільному дворі дітьми, навіть якщо на це не було отримано жодної згоди. Те ж саме можна сказати про дослідження, спираються на архівні дані, такі як шкільні, біографічні або медичні записи, архівні продукти творчої діяльності, навіть якщо учні, випробовувані або пацієнти не давали згоди на використання цих даних в дослідницьких цілях.

Інші дослідження піднімають моральні проблеми: імітація нападу хвороби у вагоні метро з метою побачити на нього реакцію людей; психолог імітує симптоми психозу і дозволяє себе госпіталізувати до психіатричної клініки; в нарадчій кімнаті присяжних встановлюються пристрої для прослуховування з дозволу судді, але без відома членів журі присяжних. Всі ці реально проводилися дослідження ставлять серйозні етичні питання.

Також не рідкісні дослідження, організатори яких вдаються до навмисного обману. Для того щоб зробити важливі психологічні феномени більш доступними вивченню, психологи намагаються створювати правдоподібні ситуації (в дійсності, вигадані), що дозволяють контролювати досліджувані змінні. Так, при вивченні експериментального стресу учасників дослідження можуть переконати в їх інтелектуальної нездатності або навіть в тому, що їхнє життя валиться небезпеки. У таких областях як когнітивний дисонанс або конформізм не менше 75% досліджень проводяться з використанням навмисного обману. Основним аргументом на користь обману є те, що він дозволяє вивчати важливі феномени в контрольованих лабораторних умовах.

Література

1. Балин, В. Д. Практикум із загальної, експериментальної і прикладної психології [текст]: навчальний посібник/В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Горбачевський та ін; під загальною ред. А.А. Крилова, С.А. Манічева. - СПб. : Питер, 2000.

2. Бєляєв, С. А. Експериментальна психологія [текст]/С.А. Белялов. - Мінськ: Изд-во МІУ, 2010

3. Гудвін, Дж. Дослідження в психології: методи і планування [текст]: 3-е изд. /Дж. Гудвін. - СПб.: Питер, 2004. - 558 с.

4. Дружинін, В. Н. Експериментальна психологія [текст]/В.М. Дружинін. - СПб. : Питер, 2000.

5. Корнілова, Т. В. Експериментальна психологія: теорія і методи [текст]: підручник для вузів/Т.В. Корнілова. - М.: Аспект Пресс, 2002.

6. Корсіні, Р. Психологічна енциклопедія [текст]: 2-ге вид. /Р. Корсіні. -... СПб. : Питер, 2003.

7. Ломов, Б. Ф. Проблеми та стратегія психологічного дослідження [текст]/Б.Ф. Ломов. - М.: МГУ, 2001.

8. Солсо, Р. Л. Експериментальна психологія [текст]/Р. Л Солсо. - СПб. : Прайм-Еврознак, 2001.

9. Фресс, П. Експериментальна психологія [текст] : 12-е изд. /П. Фресс. - СПб. : Питер, 2003.

10. Хікс, Ч. Основні принципи планування експерименту [текст]/Ч. Хікс. - М., 1976.

11. Хок, Р. Р. Сорок досліджень, які потрясли світ: секрети видатних експериментів [текст]/Р.Р. Хок. - СПб. : Прайм-Еврознак, 2003.