Архетипи та універсалії української ментальності

Зміст

Вступ. 2

1. Архетипи та універсалії української ментальності 4

2. Дизайн Як естетичний феномен. 11

Висновки. 15

Список використаної літератури. 16

Вступ

Складні й багатогранні процеси походження нapoдiв та їхнix культур Постійно прівертають до себе УВАГА. Аджея Це питання про ті, хто i Звідки ми, питання Нашої прабатьківщіні, годині нашого Виникнення, Місця Серед інших жітелів планети. Щодо українців особливого Значення набуває розв'язання проблем Місця даного Етнос в колі слов'янських нapoдiв, зокрема східнослов'янськіх, Його зв'язків iз найдавнішімі етапу icтоpiї, ролi iншоетнiчніх компонентів у Його формуванні та етнічному розвітку.

Духовна культура - Складаний, багатогалузева система, Яка включає мову, мистецтво, науку, політіку, ідеологію, право, етика, релігію, Традиції, Звичаї, вірування. Отже, всі, Що складає духовний світ народу, Його свідомість, переконань и подивись, котрі обумовлюють Особливості поведінкі и практичної діяльності. Цінності духовної культури органічно пов'язані з Засоба їх вітворення, збереження и Поширення. Того духовна сфера - невід'ємна складового частина усієї культури Як спеціфічної форми організації и розвітку людської жіттєдіяльності.

В умів сучасної цівілізації Важливим Значення набуває дизайн - найрозвінутіша та усвідомлена Галузь людської діяльності за законами краси поза мистецтвом.

Дизайн у вузька, спеціальному значенні терміна - ції проектна художньо-творча діяльність, Що спрямована на Розробка елементів предметно-Просторово середовища людської жіттєдіяльності, які віготовлені індустріальне, з скроню СПОЖИВЧЕ властівостямі ї естетичного якости, Позначка дизайну - у цьому вузьких сміслі - Формування гармонійного середовища жітлової, виробничої и соціально-культурної сфер. Об'єкти диз

айну - промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, мебель, посуд, одяг ТОЩО); Елементи и системи міського, виробничого и житлового середовища; візуальна ІНФОРМАЦІЯ; функціонально-Споживчі комплекси и т, ін. Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових ВИРОБІВ, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-культурної сфери и т. ін.

1. Архетипи та універсалії української ментальності

Національна спеціфіка и змістова своєрідність культури - Явища Дуже складення и сфокусоване НЕ Ліше в мові, хоча самє мова, можливости, найповніше и найяскравіше Це засвідчує. Своєрідність культури проступає в особливостях її структури, у багатстві її складових, в своєрідності взаємозалежностей Між її Галузо, в переважанні у розвітку тихий чі інших відів містецтв ТОЩО. Це и Особливості національного менталітету, надання Переваги тім чі іншім ідеям, своєрідність етики, системи обрядів, вірувань, звічаїв, релігійніх культів народу. Національне знаходится відбіття и в орігінальності інтерпретації загальнолюдського проблем. Того Помилка Було б візначаті національне спрощено, тобто вважаті національнім в культурі ті, Що залішається в ній після вилучення загальнолюдського.

Національна спеціфіка культури, пронікаючі в її Зміст и форму, не є чімось завдання, вона, залежних від Зміни історічніх обставинні, духовних потреб та естетичних уподобань, особливая її зв'язків із іншімі культурами, теж модіфікується, альо при цьому залішається найстійкішою Ознакою культури, тім її забарвленням, його призначення та Може знікнуті тоді, коли перестану існуваті нація.

Фактори, які визначаються Особливості культури нації, своєрідність її еволюції Головна, можна поділіті на Зовнішні ї Внутрішні. Стосовно української культури, до зовнішніх чінніків її становлення слід віднесті: трівалій (Протяг кількох століть) період колонізації України; відсутність до 1918 року її державності, Соборності теріторії, на якій живий український народ (Запорозька Січ Була Ліше зародком української держави, кількісно и Територіальне вон охоплювала Частину нації); географічне розташування України.

Перші два чинників НЕ спріялі нормальному розвіткові української культури за властівімі їй іманентнімі еволюційнімі законами, їй доводилося долаті Внутрішні суперечності и перешкод, які для будь-якої культури органічні. Заборона, всілякі В«табуВ», а нерідко и геноцид їй нав'язувалісь ззовні. Це прітуплювало творчий Потенціал народу, гасило ініціатіву змагання різніх ідей и напрямів у культурі, віснажувало Духовні сили нації, розпалювало розбрату Між її культурно діячамі.

Відсутність власної держави перешкоджала об'єднанню зусіль народу Навколо загальнонаціональніх Завдання та ідеалів, не спріяла ЗАХИСТУ культури від небажаних іноземніх вплівів. Без матеріальної, ідейно-політічної, правової и моральної підтрімкі духовна культура нації почінає занепадаті. ЯКЩО ж цею руйнівній процес пріскорюється свідомімі актами заборонено на національну культуру, то ми Розуміємо, в якій сітуації перебувала українська культура останніх трьох століть.

Особливості національного характеру українського народу, Його психологічні рісі, глібінні підваліні світогляду, Який еволюціонував від прадавніх часів до Сучасності, зберігаючі певні архетипи и найстійкіші елементи, становляться каркас Його національної свідомості.

Поняття В«Національна свідомістьВ» Було одним з найодіознішіх для Деяк суспільствознавців, в якіх воно асоціювалось з націоналізмом. Насправді - ції науковий Термін, Якиме віддавна корістуваліся історікі, етнограф, психологи Всього світу и Яким смороду означали (популярно вісловлюючісь) усвідомлення народом своєї спільності, національної своєрідності або, коли йдеться про окрему людину, усвідомлення нею прічетності до Певного народу, Його культури и мови, усвідомлення свого Місця и ролі в світовій цівілізації и права на національну незалежність.

Як бі близьким НЕ стояли категорії національного характеру и національної свідомості, альо Це не Одне и ті ж. Остання мінлівіша и швідше реагує на Зміни суспільного ї індівідуального життя, оскількі и менше генетично обумовлена. Так, за кілька десятіліть більшовіцької диктатури у людіні вкоренівся острів діяті Незалежності, Говорити ті, Що думаєш, звіряті вчинків з совістю, з Християнсько етичним кодексом.

Національна свідомість Складається Протяг століть в процесі історічного становлення нації, Яки віборює або вже віборола свою політічну и культурну незалежність. Без суверенності, без своєї держави, без своєї культури и її найважлівішого елемента - мови - національна свідомість перебуває в ембріональному стані. Ті, Що українці століттямі НЕ малі своєї держави, негативно позначені ї на розвіткові національної самосвідомості. Недостатня кількість великих міст у Період Формування національної культури, які б булі центрами регіонів, а головне, вікова прісутність чужої культури Як панівної, Якщо не де-факто, то де-юре, - вісь деякі з головного причин прігнічення національної самосвідомості у Частина народу. Отже, народ, Який вікамі БУВ поневоленім, недостатня усвідомлює собі Як національну самостійну Єдність, втрачаючі разом з мовою и Багато інших ознайо національної самобутності. Колонізаторі вбивали у свідомість В«МалоросівВ» комплекс неповноцінності и робілі Це Досить продуктивно.

Нерозвіненість національної самосвідомості нерідко ставала об'єктом іронії в фольклорі, в художній літературі. Альо завдякі Головним Досягнення своєрідність української культури є виразі НЕ прімітівізму хуторянської псіхології Як якоїсь ущербності національного характеру, а оптімістічної жіттєвості и здорового світовідчуття, душевної рівноваги и цілісності світогляду українського народу

Головні якісні Особливості, досягнення та ідейне багатство української культури будуть розглянуті в подалі розділах. Тут в загально рісах зазначімо Ліше деякі з них. Перші Дві Особливості стосуються переважно ідейного змісту, третя - змісту и форми української культури.

передусім,... про русский ідею. Вона - основа Функціонування нації, серцевина духовних інтересів, наріжній камінь соціально-політичних Прагнення. Суть її - у віраженні порівань українського народу до свободи, до завоювання економічної, політічної и культурної незалежності, утвердження ПОВНЕ права представляті собі на міжнародній арені самостійно, а не чужими інструкціямі та атрибутика.

Українська Ідея з годині свого Виникнення поза сумнівом розвивалась, альо, зберігаючі в основному свою сутність, змінювала форму, сферу дії, функціональне призначення, глибинності вираженість. На Першому етапі вон виступать в релігійній оболонці, альо з чітко окресленості національнім спрямування, Про що свідчіть славетне В«ПісанієВ» І. Вишенського (1597). Вона народилась Серед українців, на захист України и Була відображенням її настроїв. Вже в Період свого Зародження Ідея набувала рис масовості, загальнонародності. Це не стількі Заклик прозірлівіх одінаків, дерло Хоробрів, скількі почуття тісяч, мільйонів.

З Пліній годині українська Ідея стає віразнішою політично, наповнюється новим змістом, набуваючі прикмети спільності, універсальності, Поряд вінікають питання про історічну частку нації, самої України. Альтернатива Цій Ідеї галі Досить міцно вбита в свідомість, а то й підсвідомість значної Частина українців. Українська Ідея (і в цьому одна з її характерних особливая) не мала Ніколи месіанського спрямування, Вона не обґрунтовувалась посилання на біологічні Властивості народові. На відміну від російської, українська Ідея поставала поза межами таких ідеологічніх доктрин. Прагнення стати на чолі людства, обійняті позіцію гегемона Його культурного розвітку НЕ захоплювалися кращих діячів української культури.

Ідею національного визволення українська інтелігенція НЕ розглядала Як надбання чі історичне призначення Ліше для свого народу. Вона вважіла, Що ВСІ народи рівні и мают однакове право на свободу. І тому гаряче підтрімувала визвольну Боротьба інших гнобленіх. Шовінізм чужий українській суспільній думці, її містецтва. Друга особлівість трактування цієї проблеми - Поєднання національніх аспектів з соціальнімі. Поза сумнівом, тут далися взнаки наша героїчна історія и дух козацтва, зокрема Січі, Що відігравала на Певної етапах вірішальну роль в національно-візвольній боротьбі, в якій хоч и Була певна соціальна діференціація, альо НЕ Такої глибинності, Як про Це говорили кон'юнктурні історікі.

Однією з іпостасей української Ідеї стало її мовно-художнє буття. У мові вон існувала Як об'єктивна даність, Як реальний виразі етичним норм, які спадковані від Матері і батька, від народження на світ. Однак так відбувається на рівні буденної свідомості. У сфері суспільній та Науковій українську мову необхідно Було захіщаті, відстоюваті право на існування. Так чинили ідеологі українського народові Протяг не одного Століття. На жаль, Це доводитися робіті галі ї Сьогодні, з тією Ліше різніцею, Що переконувати в необхідності відстоюваті мову потрібно українців. Так парадоксально проявляється українська Ідея в сфері мови.

близьким до цього БУВ прояв української Ідеї в сфері художній, Вона не зводілася до права українців мати свою літературу, театр, Образотворче мистецтво. Необхідно Було не просто В«СтворитиВ» українське мистецтво, альо ї піднесті Його на Рівень містецтва світового, відкріті канали взаємообміну, збагатіті Його тематично, жанрово, започаткуваті и дати Розвиток новим видам и формам. Альо прагнучі Всього цього, слід унікаті епігонства, еклектика, механічніх запозичення и забезпечуваті та дбати про національну своєрідність, стільову спеціфіку, Яки давала право назіватіся НЕ Ліше мистецтвом України, а Українським мистецтвом у колі культур народів світу. Цей Рівень реалізації української Ідеї, на наш погляд, здебільшого досягнуть, хоча Це тій віпадок, де Межі Немає.

Щодо науки, то тут центр ваги падає на русский суспільну мнение. Від вікладачів Києво-Могілянської академії, пісьменніків, полемістів и до сучасности діячів культури українська Ідея набувала різніх аспектів Тлумачення залежних од історічного контексту. Про її інтерпретацію Т. Шевченком, І.. Франком, М. Драгомановим, В. Винниченком та іншімі йтіметься далі. Українська Ідея галі не стала етапом становлення духовної зрілості українського народу, вон існує и буде існуваті аж до ПОВНЕ утвердження незалежності України.

Розглядаючі якісні Особливості української культури, не можна поминути таку її рису, Як гуманізм. Звичайний, культура гуманістічна за Своїм Походження, призначенням, Своєю природою, інакше вон Була б не здатно віконуваті свою роль. Однак гуманізм кожної національної культури має спеціфічні рісі и формува.

Становлення української нації супроводжували становлення її культури, ці процеси відбувалісь паралельно, взаємопронікліво. Так, зростання національної свідомості, соціально-класового розшарування, діференціація способу життя, Виникнення різніх політічніх, ідеологічніх та інших орієнтацій в середовіщі єдиної нації віклікалі належні Зміни, діференціацію, суперечності, збігі и розходження в колі національної культури.

Розвиток української культури, Як це засвідчує наше Дослідження, багатоплановій, багатовімірній и різнобічній. Вона Зростай в кількісному и якісному аспектах, збагачувалась ідейно и формально, всі різноманітнішімі ставали її функції, арсенал зрозуміти и категорій, кількість аспектів и точок Зіткнення до інших культур світу, ускладнювалась и діференціювалась структура. З Пліній годині поновлювалася загальнонаціональна мистецька скарбниця, історична спадщина, накопічені тісячоліттямі Духовні цінності Як основа творчості народу відігравалі все значнішу роль у прогресі культури. ЯКЩО умовно поділіті її на два Головні шарі - фольклорно-традіційній и професійний, Що формується у пізні періоді становлення нації, то можна помітіті, Що ці складові культури посідалі Різні Місця, малі Своє значення на різніх етапах культурної еволюції Головна. Роль професійного пласта в процесі становлення нації Зростай порівняно з фольклором, альо в тій же година Останній залішався невичерпний ідейно-естетичним джерелом професійної культури.

Культура народу НЕ постає одразу в усій повноті її складових. Навіть сягаючі вершин свого розвітку, вон не в усьому Виступає симетрично єдністю своїх елементів, які залішаються на Всіх етапах культурної еволюції Головна однаково значущих. Окремі Елементи представлені в ній у В«знятому віраженніВ», Як складові знакової системи, Що позначалі Явища світогляду и псіхології первіснім уявлень народу.

Кожна культура прагнем до гармонійного роз В¬ витку Всіх своїх складових, бо нація віражає Своє інтелектуальне багатство, різноманітність своїх почувань и естетичних уявлень, Свій псіхологічній лад через усе багатство відів и жанрів, через Посередництво безлічі культуротворчих засобів. Культура Безмежнеє, бо необмежені и Вічно мінліві спожи и інтересі людей у ​​пізнанні, освоєнні и перетворенні світу. Тут бере качан потяг людини до духовної багатоманітності, естетичної завершеності, інтелектуальної глибинності и наукової точності. Цей процес розвітку культури, Якиме бі суперечлівім ВІН НЕ БУВ у умів демократії (хай історічно ї обмеженої) вільного розвітку нації, відбувається шляхом еволюції Головна, Яка НŠ​​віключає періодів піднесення й спаду.

На жаль, українська культура, Як це засвідчує її історія, мало знала сприятливі періодів через відсутність соціальної свободи для її творців и носіїв, Що позначені на рівні, ЯКОСТІ и темпах розвітку в цілому и Окрема Галузо зокрема. Це перешкод вільному проявити в ній тієї характерної закономірності еволюції Головна культур, коли відносна нерівномірність роз В¬ витку її Галузо через Певний час змінюється відносною рівномірністю и гармонією.

На Певної етапах історічного розвітку української культури на передній план вісувалісь то її самодіяльно-фольклорні жанри, то література, то суспільно-політична,... релігійно-філософська думка, то наука. Це обумовлювалось зміною соціально-економічних та духовних Запитів суспільства, еволюцією культурних інтересів, поглядів та естетичних смаків.

Культура вільного демократичного суспільства в соціальному значенні доступна Всім. В інтелектуальному значенні доступність її цінностей поклади від здатності індівіда їх засвоїті, от рівня Його освіти, виховання, альо йдеться про її відкрітість, відсутність соціальніх бар'єрів до пізнання її Скарбів. Відомо, Що партійна и державна еліта мала змогу смотреть Усі Закордонні фільмі, для них перекладалась художня та Інша література, до речі, все Це робілось Прихована, з порушеннях міжнародніх конвенцій. Навіть у побуті (інтер'єрі квартир, Автомобілі, Зарубіжна сантехніка и т. п.) вон відгороджувалась од громадян своєї держави.

Незалежна культура Йде за логікою життя, підневільна - за Примха кон'юнктури; творці Першої прагнуть визнання народу, творці Другої - шукають схвалення и винагороди влади. Незалежна культура сповідає свободу мислення и творчості, заангажована пріслужує панівнім верствам. Творці Першої сповідують принципи, хай и Різні, альо незалежні, творці Другої - принципова безпрінціпні; перша Відкрита для істіні и добра, друга - для них Закрита; перша формує таланти и творити художні Шедевр та Дає Великі Наукові Відкриття; друга - плодити посередність и культівує пустоцвіті. Вільна культура орієнтована на майбутнє, її спадщина переходити від Покоління до Покоління, кон'юнктурній суджень забуття, и плоди гинут раніше їх творців.

Нарешті, у вільному суспільстві культура - не Пасинок держави, її матеріально підтрімують з усіх джерел, які мают Бажання її фінансуваті. Усім державним, Громадським та іншім інстітуціям и Усім членам суспільства відкріті двері для її підтрімкі. Це Його елементів. Сучасні духовних потреб суспільства.

Виникнення

У Нашій Країні У 1920 р.

У 1964 р. на

Таким чином, булі діяльності.

Художнє Найбільше автомобілів.

Висновки

Однією з основних Боротьба за

Дослідження аспекти:

Список використаної літератури

- К., 1991. - № 1

української нації. народові. Лозовий. - М., 2003.

культура: Курс лекцій. - К., 2002.

- К., 1993