Етика юриста (адвоката)

Доповідь на тему: В«Етика юриста В».

Відповідно до п. 27 Віденській декларації та Програми дій, прийнятої на Всесвітній конференції по прав людини 25 червня 1993 у Відні "Кожна країна повинна створити ефективну систему засобів правового захисту для розгляду скарг, у зв'язку з порушенням прав людини і усуненням таких порушень. Система здійснення правосуддя, включаючи правоохоронні органи та органи прокуратури, а також працівники незалежних судових органів та адвокатури, в повній відповідності з існуючими стандартами, які згадуються в міжнародних договорах з прав людини, має виняткове значення для всебічної і не дискримінаційною реалізації прав людини і є невід'ємним елементом процесів демократії і стійкого розвитку ".

Також, можна привести ряд інших міжнародних документів, які закріплюють надзвичайно важливу роль адвокатури в сучасній системі здійснення правосуддя та забезпечення захисту, прав людини. Так, згідно Резолюції 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 року, яка затвердила "Звід принципів захисту всіх затриманих осіб і "затримана особа має право на отримання юридичної допомоги з боку адвоката. Після арешту, громадянин інформується компетентними органами про свої права, і йому надаються можливості для здійснення цих прав. Якщо затримана особа не має адвоката, то воно під всіх випадках, якщо цього вимагають інтереси правосуддя, має право скористатися послугами адвоката наданого для нього судовим або іншим органом без оплати його послуг, якщо особа не має належних коштів, для оплати його послуг.

Законодавчі акти України враховують міжнародний досвід. Так у статті 129 Конституції України до головним засадам судочинства віднесені ряд положень, які надають сприяння діяльності адвокатури і, перш за все це пункт, згідно з яким обвинуваченому забезпечується право на захист. Міжнародний пакт про громадянські і політичного права у статті 14 проголошує право кожної людини в випадку його звинувачення в здійсненні протиправного дії захищати себе особисто або через посередництво обраного ним захисника. Це ж положення закріплене і у статті 59 Конституції України.

Конституція Україна в статті 59, проголосила найголовнішу соціальну функцію адвокатури - Забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Безпосередня діяльність адвокатури в Україні регламентується Законом України "Про адвокатуру "від 9 грудня 1992 року, перша стаття якого дає визначення адвокатури.

Адвокатура Україна - це професійне добровільне громадське об'єднання, покликане відповідно до Конституції України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, вищевказаним законом та іншими законами України, статутами об'єднань адвокатів і здійснюється на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Згідно Законом України "Про адвокатуру", адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України [1].

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, службі безпеки державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Принципи адвокатської діяльності також визначені законом. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Розглянемо тлумачення основних принципів, як вони представлені в "Правилах адвокатської етики" схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 1 жовтня 1999.

Дотримання законності.

В своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином зумисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами.

В свого приватного життя адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти навмисного їх вчиненню іншими особами.

Незалежність.

Специфіка цілей і завдань адвокатури, вимагає як необхідної умови, належного здійснення адвокатської діяльності, максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, яка передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів.

Адвокат зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.

Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядкувала його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адвокатом його професійних обов'язків.

Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності і часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власних міркувань про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.

Конфіденційність.

Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і Найголовнішим передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких неможливо належне надання правової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнті (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.

Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

Адвокат не відповідає за порушення цього принципу у випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка щодо обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації.

Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, які складають адвокатську таємницю.

Адвокат (Адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками та членами технічного перс...оналу.

Адвокат (Адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, які знаходяться в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, які розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

Закон України "Про адвокатуру" окремо закріплює норми, які стосуються гарантій адвокатської діяльності . Ним встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимогу від адвоката відомостей, які складають адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть допитуватися як свідки.

Не допускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, слідства, суду з приводу правової позиції адвоката у справі.

Кримінальну справа проти адвоката може бути відкрита тільки Генеральним прокурором, його заступниками й обласними прокурорами.

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, створюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (на обласному рівні). Ці комісії діють у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної.

Атестаційна палата складається з 11 членів. У неї входять чотири адвокати, чотири судді і по одному представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських Рад народних депутатів та відповідних органів юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.

В склад дисциплінарної палати, входять 9 осіб, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України.

При Раді Міністрів створюється Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. В її склад входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, Верховного Суду, Міністерства юстиції, Спілки адвокатів.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Вона має право скасовувати або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій.

В Відповідно до законодавства, адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді та інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання і попереднього слідства.

Закон України "Про адвокатуру" закріплює основні права і обов'язки адвоката.

Професійні права адвоката.

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:

Г? представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

Г? збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:

Г? питати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

Г? ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

Г? отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

Г? застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

Г? доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

Г? бути присутнім присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

Г? виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Обов'язки адвоката.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, якщо він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про веденні справи, або брав участь як слідчий, особа, яка проводила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також, якщо в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з яким адвокат перебуває в родинних стосунках.

Закон надає право адвокату мати помічника. Помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього.

В відповідності з законом адвокати користуються правом на відпустку та на всі види допомоги по державному страхуванню. Щодо розміру внесків у нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, що займається діяльністю, заснованої на особистій власності фізичної особи та виключно на її роботі.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (Юридичною особою) і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. У разі участі останнього в кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість, оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці проводиться за фактично виконану роботу. При неналежному виконанні доручення, внесена плата повертається громадянину або юридичній особі цілком або частково, а при виникненні спору - за рішенням суду.

Якщо підозрювану, обвинувачений, підсудний визнає свою провину в здійсненні злочину, адвокат, при наявності підстав для цього, повинен відстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного недопустима. Адвокат не може визнати доведену провину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Дисциплінарна відповідальність адвоката.

За порушення вимог законодавства України, що регулює діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

1. попередження;

2. зупинка дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;

3. анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено у Вищій кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку....

Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката - члена адвокатського об'єднання регулюється також статутом відповідного об'єднання.

Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульоване у випадках:

1. засудження адвоката за вчинення злочину - після набрання вироком законної сили;

2. обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним;

3. втрати громадянства України;

4. грубого порушення вимог законодавства України, яке регулює діяльність адвокатури, Присяги адвоката України.

Додаток.

П Р И С Я Г А

адвоката України

Я, ___________________________________________, Беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь:

в своїй професійній діяльності суворо додержувати законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

Адвокат

___________________________ (Прізвище та ініціали)

"" ____________ 200 року

Список використаних джерел.

1. Конституція України, від 28.06.1996г.

2. Закон України В«Про адвокатуруВ», від 19 грудня 1992 р.

[1] Див. додаток.