Правова культура юриста

УВАГА! Велике прохання в ЗДУ (Запорізький Державний Університет) цю роботу не здавати до 2000 року ...

1. Професійно-правова культура юриста

1. 1 Поняття правової культури і її види

Правова культура - Невід'ємна частина загальної куль-тури народу, базується на її засадах, є відображенням рівня її розвитку, менталітету народу. Формування право-вої культури не є відокремлений процес від розвитку дру-гих видів культури - Політичної, моральної, естетичної, Це комплексна проблема. Їх об'єднує спільність завдання - Створення морально-правового клімату в суспільстві, який гарантує реальну свободу поведінки особистості та соедине-нии з відповідальністю перед суспільством, забезпечує її права, соціальну захищеність, повага її гідності, тобто ставить людину в центр економічних, соціальних, по-літичних, культурних процесів,

Правова культура особистості припускає:

наявність правових знань, юридичний інформації. Інформованість була і обстали одним з основоположних каналів формування юридично зрілої особистості (інтелектуальний зріз)

перетворення накопиченої інформації і правових зна-ний в правові переконання, звички правомірного поведінки (емоційно-психологічний зріз)

готовність діяти, керуючись правовими зна-нями і переконаннями, тобто надходити правомірно - Відповідно з законом: використовувати свої права, виконувати обов'язки, дотримуватися заборони, а також вміти відстоювати свої вдачі в разі їх порушення (поведінковий зріз) .

Правова культура особистості характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь засвоєння і використання їм правових почав державної і соціаль-ном життя, Конституції та інших законів. Правова культура особистості означає не тільки знання і розуміння права, але й правові судження і ньому як про соціальну цінності, а глав-ное - активну роботу по його здійсненню, по зміцненню законності і правопорядку.

Іншими словами, правова культура особистості - Це пози-тивне правова свідомість в дії. Перетворення особисто-стю своїх здібностей і соціальних якостей на основі правового досвіду - її важлива складова частину.

1.2 Види правової культури

В залежності від носія правової культури разли-сподіваються:

Правову культуру суспільства

правову культуру особистості

правову культуру професійної групи

Правова культура суспільства - частина загальної культури, представляє собою систему цінностей, накопичених чоло-вечества в області права і відносяться до правової реально-сті даного суспільства: рівню правосвідомості, режиму закон-ності і правопорядку, стану законодавства, юридиче-ської практики та ін

Правова культура в кожний даний момент "присутня" в кожній даній точці правової реальності, не співпаде з нею повністю, але існує в ній як складова частина, яка здатна виступати у вигляді характеристики рівня розвитку цієї реальності.

Культура суспільства є результатом соціально-правовий активності окремих особистостей, колективів та інших суб'єктів права. Вона виступає відправним моментом, базою для такого роду активності і в цілому для правової культури особистості.

Правова культура особистості - це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер прогресивно - Правового розвитку особистості, забезпечують її правомірну діяльність

1.3 Складові правової культури особистості

Правову культуру особистості складають

правосвідомість і правове мислення;

правомірне поведінку;

результати правомірного поведінки і правового мислення.

Правова культура особистості (Загальна і спеціальна - Про-професійна) сприяє виробленні культурного стилю правомірної поведінки, який формується в залежності від:

ступеня засвоєння і прояви цінностей правової культури суспільства;

специфіки професійної діяльності;

індивідуальної неповторності творчості кожної особистості.

Культурний стиль правомірної поведінки характе-різуется постійністю дотримання принципів в правомірній поведінці, специфікою вирішення життєвих проблем, Вира-лишнього в особливостях вибору варіанта правомірного по-ведення в межах, які визначені нормами права.

Професійна правова культура - одна з форм культури, властива спільності людей, яка про-фессионального займається юридичної діяльністю, тре-бующей спеціального освіти і практичної підготов-ки.

Професійної правовій культурі притаманна більш високий ступінь знання та розуміння правових явищ у відповідних областях професійної діяльності. Вме-сте з тим, кожна юридична професія має свою специ-фіку, що обумовлює особливості правової культури раз-особистих її представників (Суддів, прокурорських працівників, співробітників органів внутрішніх справ, юрисконсультів, адвока-тів і т.д.). Причому, рівень професійної культури, на-приклад, співробітників міліції різний. Відмінності спостерігають-ся в правовій культурі рядового і начальницького складу, офіцерів різних підрозділів міліції: кримінальної, про-громадської безпеки, транспортної, державної ав-томобільной інспекції, охорони, спеціальної міліції. Професійна культура працівників автомобільної ін-спекціі відрізняється від аналогічної культури співробітників підрозділи кримінальної міліції і т.д. Має місце загальна закономірність: рівень професійної культури співробіт-ників міліції, як правило, тим вище, чим ближче вони нахо-дятся до діяльності, здійснюваної у сфері права.

Головне в професійній правовій культурі - Ви-сокое місце права, його верховенство і відповідне цього положення справ у правовому поле держави: підготовка юри-дических кадрів, роль юридичних служб у всіх сферах про-громадської і державної життя, становище суду, адво-катуру, прокуратури, нотаріату, міліції; розвиненість наукових юридичних установ, ефективність роботи юридичних професійних громадських організацій і т.д.

Виділяючи три види правової культури, слід пом-нитка, що в реальному житті вони тісно взаємопов'язані: право-вая культура, як соціальне явище, єдина; правова культу-ра суспільства не існує поза правовою культури його членів (особи, групи); вона є умовою, формою і резуль-татом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

Культура юриста як фахівця невіддільна від правової культури суспільства. Рівень правової культури суспільства істотно залежить від професійної культури юриста. З іншого боку, від професійного рівня юриста залежить стан правової культури суспільства і громадянина.

Рівень правової культури професійної групи визначається ступенем розвиненості культури кожного з його членів, тобто ступенем загальної освіти, рівнем його Квалі-сифікацію. Юрист на своєму робочому місці повинен відповідати-вать своєї професії і відповідно зміцнювати свій пре-престижу і престиж спільноти юристів.

Юрист - Особистість, яка покликана стати вище сво-їх звичок, бажань: він повинен робити свою справу так, як цього вимагають вищі інтереси суспільства. Правопорушники - Часто особистості сильні, цілеспрямовані, вести поєдинок, з якими не просто. Нерідко робота над розкриттям і рас-слідуванням злочинів - Сутичка між особистостями, ха-рактер. Людина формується в особистість в процесі соці-альної практики. Юридичне освіту - Перший крок до утвердження себе як особис...тості в області реалізації права. Юридичне освіту повинно забезпечити знання і по-Німанн мови та майстерності, необхідних для практикуючого юриста, включаючи розуміння правових та етичних зобов'язане-стей, прав і основних свобод людини, визнаних законо-ства країни і міжнародним правом.

Теоретичний рівень правової культури представля-ет собою наукові знання про сутність, характері і взаємодій-наслідком правових явищ взагалі, механізму правового регулюються-вання, правового поля держави, а не тільки його окремих на них напрямків.

Правова культура юриста міститься в критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з точки зору їх гуманістичного, демократичний-ського і морального змісту.

У культуру юриста входить знання державної мови України, особливостей етичної культури і націо-нальних традицій того регіону, де юрист здійснює про-фессионального діяльність.

2. Професійна культура юриста

2.1 Складові професійної культури юриста.

Професійна культура юриста включає:

знання законодавства і можливостей юридичної науки.

Той, хто не знає закону, не може бути його охоронцем, охороняти права і свободи громадян;

переконаність в необхідності та соціальної корисності законів і підзаконних актів, в цінності права як міри сво-боди і справедливості.

Суспільство і держава не може і не повинно терпіти невігласів, Хвальків, дилетантів на посадах, які пов'язані з питаннями зміцнення правопорядку, законно-сті, охороною та захистом прав і свобод громадян;

вміння користуватися правовим інструментарієм - Законами та іншими правовими актами в повсякденній деятель-ности, юридичної технікою, досягненнями юридичної науки і практики.

Професіоналізм і справедливість торжествують в юридичній практиці лише тоді, коли юрист як служитель закону чесно, виконує свій морально-правової обов'язок, постійно підвищує майстерність і знаходиться на рів-не останніх досягнень теоретичної і практичної юриспруденції.

Виключно важливе значення має проблема пре-подолання правового нігілізму юриста-практика, його некомпе-тентності, низького професіоналізму, невміння розібратися в конкретних життєвих ситуаціях, дати їм правильну юри-діческого оцінку, в результаті чого з'являються незаконні і необгрунтовані рішення. Необхідно відмовитися від підго-товки юристів-середнячків, від випуску дипломованих фахівців, не мають належного рівня в своїй про-професії. Майбутнім професіоналам доцільно викладати юридичні науки на основі плюралізму думки вчених, юридичних шкіл, приділяти увагу розвитку творчого розуміння правових проблем, виникаючих в суспільстві, да-вати їм необхідні практичні навички: виступати пуб-особисто, спілкуватися з людьми, грамотно складати юридичні документи і ін

Зрозуміло, що культура юриста-професіонала долж-на бути більш високою в порівнянні з правової культурою інших громадян.

2.2 Професійне мислення юриста

Мислення - опосередковане і узагальнене отраж-ня суттєвих закономірних зв'язків дійсності. Для пізнання закономірностей явищ, виявлення зв'язків і від-ношень між речами необхідна розумова діяль-ність, бо зв'язку в навколишньому Світ не може бути пізнані органами почуттів людини. Діяльність людини розумна завдяки мисленню. Мислення дає відповідь на питання, кото-рие не можна дозволити шляхом безпосереднього чуттєвого відображення. Завдяки мисленню людина орієнтується в ок-ружа світі, оскільки використовує отримані раніше узагальнення в змінюється ситуації.

Професійне мислення юриста є узагальнений-ная орієнтація і конкретних професійно-правових ситуаціях дійсності, або інакше - система информацион-но-правової насиченості, склалася завдяки установ-кам професійного призначення.

В професійному мисленні юриста встановлювали-ється відношення умов його діяльності до мети, здійснюва-ється перенесення юридичних знань з однієї ситуації в іншу, перетворення даної ситуації у відповідну узагальнену схему. Уміння юридично мислити означає цілеспрямовано оперувати поняттями в умовах виник-ший юридично значущою практичною завдання. Мислення судді, адвоката, слідчого - Це практичне мислення, воно на кожному етапі пов'язане з певними практичними проявами. Розумова діяльність юриста-теоретика (Вченого) здійснюється на шляху переходу від практики до абст-ракции, теорії, а юриста-практика - Від абстракції до живої дійсності.

Оглядаючи місце події, слідчий знаходить сліди пройшов події. Встановлюючи істотні, не-ізбежно повторювані взаємозв'язку між подіями, сле-дователя, шляхом логічного мислення реконструює цело-стную картину можливого ходу події. Ця реконструкція відбувається опосередкованим шляхом - через розуміння зв'язків між зовнішніми проявами і сутністю того, що про-виходила в дійсності. Таке логічне відображення можливо на основі узагальнення і знань.

2.2.1 Сутність професійного мислення юриста

Сутність професійного мислення юриста може бути виражена через складові:

- Встановлення загальних взаємозв'язків в професійно - Правовій сфері

- Узагальнення властивостей однорідної групи правових явищ

- Розуміння сутності конкретного правового явища як різновиди певної групи таких явищ

2.2.2 Форми мислення

Форми мислення:

Судження

Умовивід

поняття

Судження - форма мислення, в якої відображаються зв'язку предметів і їх ознак або відносини між предметами. Судження юриста повинно мати нормативність, точ-ність, формализованность висновків. Судження спеціально обгрунтовується раніше перевіреними фактами, закономірностями, системою умовиводів.

Умовивід - висновок нового судження з інших суджень; це отримання нового знання з наявних зна-ний. Умовивід юриста не повинно виходити за рамки норм, встановлених в законах.

Поняття - форма мислення, в якої відображаються істотні властивості однорідної групи предметів або явищ. Застосовуючи поняття, ми відповідаємо на питання: Що це таке? Даючи кваліфікацію тому чи іншому явищу через поняття (крадіжка, підроблення, замах на вбивство та ін) юрист-практик підводить підсумок творчої розумової діяльності, орієнтуючись на закріплене в законі поняття.

Отже, в мисленні юриста моделюються об'єктив-ні властивості та взаємозв'язку між правовими явищами, їх істотні загальні особливості, які виражаються у формі суджень, умовиводів і понять. Весь процес мислення базується на співвіднесенні ситуативної інфор-ції (Про конкретний подію, факт) з узагальненою інформа-цією, що зберігається в пам'яті індивіда.

2.2.3 Динаміка правового мислення

Динаміка (Процес) правового мислення може бути представлена через наступні етапи:

1. виявлення, створення та формулювання ситуації, пов'язаний-ний з певним об'єктом мислення, отримання його фак-тичної і правової характеристики, формулювання завдання;

2. аналіз можливостей використання правових засобів і способів рішення задачі з урахуванням наслідків і існую-щих обмежень;

3. вибір оптимального варіанта рішення, визначення можливих результатів і негативних наслідків.

Професійне мислення юриста пов'язане з ви-полнению громадських і державних завдань з помо-щью юридичних засобів і способів, дій та операцій, винесених рішень і актів їх реалізації, додання конкретним громадським відносинам і... ситуацій правової форми. Мислення юриста прагматично за своїм характером, тому для нього важливий, перш все, процес практичного шляхи виконання прийнятих рішень, їх законності, відповідність компетенції і завдань органу, який він являє

2.2.4 Зміст професійного мислення

Зміст професійного мислення юриста складають установки на:

високу нормативну культуру, яка передба-сматрівать віру в святість букви і духу закону, схильність до порядку і законослухняності;

- загострене почуття справедливості, яке ви-ражається в умінні критично оцінити поведінку навколиш-щих людей і самокритичну відношенні до власним дей-наслідком;

-загальний і спеціально-професійний інтелект, ерудованість, оперативна інформаційна насиченість не тільки в вузькій сфері своєї діяльності, але і в суміжних з нею областях. Так, суддя не може не знати фактів розглядає-ваемого справи, ігнорувати інформацію про його різних де-талях або розраховувати на тривалість пошуку необхідних даних;

- пріоритет прав людини, повага до особистості, що виявляється в дотриманні принципу презумпції Невинний-ності, забезпеченні режиму сприяння чесному і сумлінному людині і виключення безкарності пра-вонарушітеля. Ст.62 Конституції України говорить: "Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у скоєнні переступив-лення. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи витлумачить-вивала на його користь '.

Мислення слідчого, прокурора і інших юристів-практиків повинно грунтуватися на принципі презумпції порядності (Невинності) кожного підслідного, поки його вина не буде доведена в судовому порядку.

Це положення виражено в першій частині ст.62 Кон-статиці України наступним чином: "Особа вважається не-винним у скоєнні злочину і не може бути під-вергнути кримінальній покаранню, доки його вина не буде дока-зана в законному порядку і встановлено обвинувальним приго-злодієм суду ".

На жаль, в судах України мають місце ограни-чення підсудного у здійсненні його права на захист, що є показником недостатнього осмислення суддями принципу пріоритетності прав людини як головного прин-ципу в їх професійної діяльності. Порушення в суді кримінально-процесуального закону про право підсудного на за-щітітельную мова при відсутності адвоката, зобов'язана спричинити за собою протест прокурора, в якому він вправі поставити питання про скасування вироку. Судова колегія Верховного суду України зобов'язана задовольнити протест прокурора на цій підставі.

3. Професія, спеціальність і кваліфікація юриста

Професія - широка область професійно-трудової діяльності, що вимагає знань і навичок, необ-дімих для виконання певної роботи в сфері соціаль-них послуг

Професія юриста розкривається через поняття:

1. діяльність, узяту як певну реальність;

2. професіоналізм як якість діяльності:

3. юридичний характер як особлива сфера діяльно-сті на відміну від економічної, управлінської та ін

Професія юриста - широка область трудової діяль-ності, що вимагає юридичних знань і навичок, необ-хідних для виконання певної роботи в правовій сфері соціальних послуг. Вона визначається специфічними умовами діяльності даної сфери і виражається в висо-кою правовій культурі юридичної працівника цієї сфери.

3.1 Загальні риси професії юриста

Загальні риси професії юриста:

юрист служить громадянському суспільству і державі: його діяльність має, перш всього, громадський і державних валют-венний характер;

юрист має справа, як правило, з соціальними Аномія-ліямі, "Хворобами" в суспільстві;

юрист користується офіційним статусом посадової особи: при занятті посаді він нерідко присягає на вер-ність своєму професійному боргу;

юрист своєю працею не приймає прямої участі в. створенні матеріальних і духовних благ: він володіє визна-ленними владними повноваженнями, які містять в собі управлінські початку (але не обов'язково є виключи-тельно управлінськими). Так, праця прокурора, судді, слідові-теля, оперативного працівника міліції та ін припускає на-відмінність особливих владних повноважень - Прав і обов'язків застосовувати влада від імені закону;

юрист діє автономно: його робота повністю не збігається з діяльністю установи, відомства, працівників якого він є;

юрист покликаний діяти творчо: він знаходиться в постійному пошуку істини, у чого немає стандартів, оскільки він вирішує конкретні справи конкретного особи "Чи випадку;

юрист - Служитель закону: у своїй діяльності завжди обмежений рамками закону.

Професіоналізм - це гарне володіння своєю про-Фесс. Властивість професіоналізму відображає специфіку роботи юриста, відмежовує її від правового свідомості, пра-разі виникнення правової культури всіх суб'єктів права (Не юристів).

Діяти професійно означає:

1. здійснювати діяльність за правилами, виробленим і закріпленим в установленому порядку, діяти від-повідно з особливим рівнем прийнятих на себе завдань;

2. дотримуватися вимоги нормативно-правового, психоло-ня, політичного, етичного і естетичного харак-тера, які пред'являються до процесу діяльності і її результатами; керуватися морально-правовим боргом (а не міркуваннями корисливості або вигоди) при її виконанні;

3. бути підконтрольним діяльності відповідних державних органів і (або) об'єднанням фахівців, вільним від непрофесійного (В тому числі партійного) втручання;

4. отримувати належну оплату за кваліфікований праця;

5. гарантувати здійснення роботи - забезпечити не-перервність діяльності на належному рівні в соответст-вії з поставленими завданнями або запитами.

Професія, як правило, включає в себе цілий ряд спеціальностей. Напр., Професія "Вчитель" включає фахом - Вчитель математики, хімії, біології, історії, основ правознавства та ін Розвиток науки і техніки, зраді-ня в економічній і політичної сферах життя країни викликають поява нових і втрату віджилих професій і спеціальностей. У Державному реєстрі налічуються тисячі професій і спеціальностей, які постійно про-новляются або змінюються.

Спеціальність - це вузька сфера професійно-трудової діяльності з чітко позначеними повноваженнями, що вимагає конкретних правових знань і навичок, необ-дімого рівні професійно-правового мислення і пове-дення (Діяльності). У професії юриста є спеціаль-ності слідчого (Слідчий кримінальної розшуку, прокурений-тури, СБУ та ін), прокурора (Помічника прокурора і ін), адвоката, нотаріуса, судді (суддя арбітражного суду та ін) і т.д.

Юридичні кадри, фахівці в області юридиче-ської практики, мають відповідний посади рівень правової культури і кваліфікацію.

Кваліфікація залежить від рівня спеціальних право-вих знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності виконуваного конкретного виду роботи. Для від-ділових спеціальностей важливе значення має професійна придатність: відповідність здібностей, фізичних і психічних властивостей людини, що обрав професію.

Юристи, як правило, мають різну підготовлений-ність, неоднакові здатності. Кожен з них переслідує свої особисті інтереси поряд з громадськими. Всі разом вони здійснюють професійну діяльність, яка впливає на якість життя суспільства і його правову культуру, тому вони повинні володіти рядом специфічних якостей.

3.2 Якості юриста-професіонала як особистості:

-професійно-ділові: глибока повага зако-нів, працездатність, відповідальність за долю людей, лю-бовь до своєї професії, здатність самокритично оцінювати свою діяльність, дисциплінованість і пунктуальність в роботі;

...

- морально-етичні: твердість моральних підвалин, високі етичні погляди, совість, принциповість, відповідь-відальність за виконуване справа, здатність брати відпові-венность на себе, гуманність, нетерпимість до порушників законів;

-інтелектуальні: вміння відрізняти істотне від несуттєвого, головне від не основного, ерудиція, глибина і логічність мислення, незалежність мислення, здоровий сенс, розсудливість, гнучкість мислення (Уміння розглядати питання з усіх сторін), конструктивність і про-гностичний характер мислення, спостережливість, продук-тивна пам'ять;; емоційно-вольові: вміння в складних умовах залишатися терпимим, розважливим, поважних, витри-жанним, урівноваженим

-організаційні: вміння організувати власну ефективну роботу, а також роботу колег і всього коллекти-ва.

3.3 Компетентність як показник професійного майстерності юриста .

Компетентність - Обізнаність, авторитетність в якій-небудь області. Показником професійного майстер-ства юриста-фахівця служить його компетентність в тій об-ласті практики, де він працює.

Компетентність - це система інтелектуального, психологічного, морального і діяльного стану спе-ціалістів, відображають рівень набутих знань, нави-ків, досвіду, інформаційної насиченості та інших властивостей в конкретній сфері про41ессіональной діяльності.

3.3.1 Структура компетентності.

Структура компетентності - Її боку (Елементи):

Гносеологічна Нормативна Функціональна Особистісна

Гносеологічна - припускає наявність визначений-них знань, необхідних для виконання професійного боргу, постійне їх оновлення, вдосконалення. Юрист повинен стежити за новітніми досягненнями вітчизняної і зарубіжній науки і практики, які відносяться до сфери його професійної діяльності, з тим, щоб постійно обо-гащать ними свою діяльність;

Нормативна - Представляє собою обсяг повноважень юриста-фахівця або посадової особи, встановлених законом або статутом органу (Організації);

Функціональна - виражається у здатності юриста дейс1вовать, виконувати свої професійні обов'язки на основі правового досвіду - особистого, колективного, терри-торіального.

Особистий досвід юриста правових знань і практично освоєних конкретних

позитивних результатів в правовій діяльності конкретного колективу.

сукупність результатів в правовій на певній

професійних здатність подолання сторін.

На підставі компетентності юриста займаної від сфери діяльності завдань, які Для росту перепідготовка визначеність

спеціальна

компетентність

морального станів відображають насиченості

Загальна компетентність морального станів відображають насиченості діяльності.

Який Завдяки юриспруденції фахівець співтоваристві співпрацює культури.

Певним майстерності атестація.

4. Кваліфікаційна атестація визначення

визначення, і якостістіка його професіоналізму.

Загальні вимоги, які пред'являються до юриста-фахівця, порядок їх кваліфікаційної атестації, опре-розподіл їх кваліфікаційної характеристики закріплені в спеціальних нормативно-правових актах.

Для проведення атестації створюються кваліфікац-ційні комісії.

Мета кваліфікаційної атестації фахівця - поліпшення якісного складу працівників юридичної сфери.

Завдання кваліфікаційної атестації юриста-фахівця:

визначення рівня професійної кваліфікації;

відповідність юриста займаної посади;

рішення питання про заохочення - Присвоєння йому кваліфікаційну розряду (та інших заохочень) для стимулювання зростання професіоналізму, розвитку морально-правового обов'язку і відповідальності за зміцнення законності, охорону та захист прав громадян;

рішення питання про покарання - Зниженні і кваліфікує-Ціон розряді (та інших покарань) як одне з умов усунення нестачі! В» в роботі.

При атестації враховуються гідності юриста:

психологічні;

політичні;

професійно-правові;

етичні;

естетичні.

4.2 Основні фактори професійного відповідності

Розрізняють наступні основні чинники професійних відповідності працівника юридичної сфери:

1. наявність необхідного мінімуму знань, вмінь, на навиків, отриманих в результаті навчання і досвіду;

2. особливості відношення до професійної діяльно-сті, створюють емоційно-вольову готовність до се ви-полнению. Виявити такий фактор можливо за допомогою вивчений чення мотивів професійного вибору, життєвих цілей особистості, шляхів їх досягнення, особливостей світогляду, які відображають розуміння загальносоціальних і професійних проблем, зміст праці і службових прагнень;

3. здатність до конкретної професійної деятель-ности, яка розкривається через інтелект, профессиональ-ное мислення (головні з них: уміння аналітично і логи-чески мислити, мати професійної наглядово-стю, мати оперативну і довготривалу пам'ять, володіти творчої пошукової активністю і кмітливістю).

4.3 Основні групи вимог атестації юристів-практиків

-Вимоги до атестації як до процесу ретельної перевірки роботи, оцінки достоїнств, здібностей, досвіду

-Вимоги до складання Аттея-стаціона доку-мента

В процесі атестації для оцінки ділової кваліфі-кації і професійних майстерності застосовуються сле-дмуть методи:

1. вивчення результатів, діяльності за певний вре-мя (напр., кількість розслідуваних справ, внесених протес-тов, пред'явлених і задоволених в силу обгрунтованості позовів);

2. узагальнення усних характеристик працівників зі сторо-ни керівників, колег та інших осіб, з якими здійснюва-ляется співпраця;

3. вивчення складених керівниками письмових ха-теристик, в яких містяться відомості про успіхи або недоглядах їх підлеглих за певний час;

4. біографічний метод, що передбачає оцінку даних трудової біографії працівників (Застосовується при переході працівників в органи прокуратури, суду та інші з правоохоронних та інших державних органів).

Атестаційна характеристика повинна мати про-гностичний характер - передбачати подальшу професійних діяльність працівника (Відповідає або не зі-відповідає займаної посади, заслуговує бути зачіс-ленним в резерв на просування по службі і ін.) До висновків атестації важливо включати пропозиції про те, що працівник повинен зробити самостійно, щоб усунути виявлення комісією недоліки.

До атестації як до документа також пред'являються певні вимоги. Слід уникати трафаретних сло-восочетаній, позбавлених інформації про конкретний людині (напр., "Моральна стійкість " та ін), нечітких визначень (Напр., "по-доброму впертий "," надмірно педантичний " та ін), перерахувань людських якостей взагалі, які не мають безпосереднього відношення до оцінці ділової Квалі-сифікацію і професійного відповідності юриста-спеціа-листа.

Разом з тим в атестації необхідно відобразити якос-ства, які чітко і виразно характеризують діяльність працівника юридичної сфери.

12

---

Вернуться назад