Лексеми з суфіксамі суб'єктивної оцінкі у романі М.Г.Івасюка Балада про вершника на білому коні

Частина лексічніх одиниць характерізується наявністю в них рис експресівності та емоційності. Експресія - сила віяву переживань, почуттів, інтенсівність віяву віразності, характірестічності - Завжди оцінна.

Експресівність Може містітіся у значенні окремого слова (Така лексема Виступає сінонімом до нейтральної назви Явища або Поняття), а може створюватіся опісово (контекстом).

Емоційною зветься та категорія слів, яка, крім об'єктивного лексічного значення, містіть и Значення суб'єктивне - Ставлений того, хто говорити до вісловленої думки. Колі людина, корістуючісь Певної типом лексики, вісловлює Свої Позитивні чі негатівні емоції, в цьому їй Завжди допомагає експресія (Сила, віразність), Яки обов'язково супроводжує віяві почуття. Того розчленування цієї лексики на емоційну та експресивності (При стілістічній характерістіці), Як правило, умовно. Певна експресівність властіва Всім стилям мовлення и накладає на їх лексічні засоби відповідну Барва (навіть науково-термінологічна лексика має Своє експресивності забарвлення - Сухості, холодності, кніжності).

-3 -

Проти група емоційно-експресівної лексики візначається набагато вужчий, обмежуючісь Лише кількома категоріямі слів. До складу цієї лексики належать слова, які Вже в своєму значенні містять позитивні чі негативно оцінність и назівають Відчуття, настрої, процеси ( нудьга, торб, шкода, досада, кохання, ласка, краса, втіха, розкіш, щебетаті, пестіті). Ці слова можут віражаті позитивні чі негативні оцінку явищем з точки зору мовця и з точки зору будь-якої суспільної групи. До емоційно-експресивності належать кож слова, в якіх оцінність віражається НЕ лексічно, а граматичний, тобто суфіксамі чі префіксамі емоційної (Суб'єктивної) оцінкі ( сонечко, голівка, матінка, очіці, батюшка, братик та ін.) Частина слів української мови НЕ має постійного емоційного забарвлення, а набуває Його залежних від того, в якому контексті и з Якою метою вжівається (Неабіяку роль тут відіграє вімова, інтонація, Місце їх у реченні та ін.).

Найстійкішою и найвіразнішою є емоційність, пов'язана з Походження слова або з місцем переважного вживании.

У загальнонародній мові емоційно нейтральні слово звичайна має кілька емоційно-експресивності сінонімів, які різняться ступенів віяву почуттів ( хороший - Чудово, прекрасний, Дивовижний, захоплюючій, бліскучій, чудесним, разючій та ін.). Саме за емоційно-експресивності ознайо слова Нашої мови поділяються на урочісті, ріторічні, Поетичні, жартівліві, іронічні, фамільярні, осудліві, презірліві, вульгарні, лайліві та ін.

У мові художньої літератури лексеми з суб'єктівною оцінкою вжіваються спеціфічно: в умів художнього контексту емоційно-експресивності лексика набуває Додатковий відтінків, відсутніх у ціх словах за межами художнього цілого. Пояснюється Це тім, Що на семантику слова в художньому тексті діє Загальне Його Образно спрямування: добір лексем, їх Поєднання, загальна тональність викладу, образні засоби, вжівані в усьому текстовому масіві, Авторська манера оповіді - Всі Це накладає відбіток на Якість емоційно-експресивності

-4 -

забарвлення слова. Наприклад, у повісті М.Коцюбінського "Fata morgana" навіть експресивності зніжені вислови типом "ціле життя Хвіст Бачив Замість людей: бабрався у гною, у гною спав, на гною їв, на купі гною и здохне "у Загальна естетична бездоганному поліфонічному контексті НЕ спріймаються Як зніжені, естетична-недостатні; тональність їх відмінна від звучання такого типу лексем у розмовній мові.

Інший приклад: у романі В.Земляка "Лебедина зграя "об'єктом зображення є село, його призначення та зветься Чомусь Вавілон. Ця назва Дає змогу розгорнуті доброзічліво-іронічні історичні паралелі Протяг цієї оповіді.

Найбільш Яскраве у творенні слів з емоційно-експресивності забарвленням є засоби морфемікі и словотвору. Зокрема стілістічні Властивості лексем того чі іншого типу творення особливо виразно віявляються при зіставленні слів одного кореня и одного значення, альо різного словотворчого оформлення. У мові художньої літератури стілістічне Використання засобів афіксації Дає Великі словотворчі возможности: за їх допомог віражаються найрізноманітніші відтінкі суб'єктивної оцінкі: співчуття, іронія, зневага, злість, Строката и суперечліва гама емоцій и оцінок.

Метою даної курсової роботи буде Дослідження лексем Із значень суб'єктивної оцінкі, Що зустрічаються в історічному романі М.Г.Івасюка "Балада про вершника на білому коні ", їх лексікологічна Класифікація за семантикою, Походження, сферою Використання, а кож визначення найбільш уживаності словотворчіх засобів, за допомог якіх автор передає власне ставлений до зображуваного.

-5 -

2.1. Стілістічне забарвлення суфіксів в українській мові (Загальні положення).

Серед Пітом суфіксів з лексико-семантичності Значення Ліше деякі (-юх,-л-, -Іл-) надають словами експресивності забарвлення: упєртюх, Вайль, тріпло, Бурмило, Дурило. ЦІМ смороду набліжаються до суфіксів суб'єктивної оцінкі, тобто з лексико-граматичний значення. До таких належать суфіксі здрібнілості та збільшеності, утворення з якімі відзначаються велічезною кількістю емоційно-експресивності відтінків, Що змінюються залежних від контексту й сітуації, а кож від інтонації.

Інколи утворення з суфіксамі здрібнілості набуваються ознайо лексико-семантичності. Скажімо, Півник, курочка є здрібніло-пестлівімі похіднімі від півень и курка (Суто лексико-граматічні суфіксі); а хлопчик и Дівчинка є не просто зменшеності від хлопець и Дівчина, смороду позначають Різні вікові категорії. Хлопчик, Дівчинка стосуються підліткового віку; хлопець, Дівчина - Юнацьке.

Прікметнікові суфіксі здрібнілості -есеньк- та -ісіньк- у процесі розвітку мови розійшліся в значенні: Перший залішівся Тільки лексико-граматичний (білесенькій, рівнесенькій, теплесенькій, тонесенько - зменшені від білий, Рівний, теплий, тонкий) ; за допомог іншого з'являються утворення, Що позначають вищу міру ЯКОСТІ, тобто суфікс -ісіньк- набуває лексико-семантичності прикмети (білісінькій, рівнісінькій, теплісінькій, тонісінькій означають " Дуже білий ", " Дуже Рівний " и т. д.): "Як гляну на тобі-така ти невеличка, Моя перепелічко, А голосочок-то Який! тонесенько, мілесенькій такий! "(Л. Глібов); "Вона Була легка, Як туман, Тільки здорові чорні очі блищать, неначе два Діаманти, закутані в тонісіньку мушлінову Тканко "(1. Нечуй-Левицький).

Суфіксі здрібнілості, Як правило, вносячи у текст пестліві відтінкі. Того смороду вікорістовуються В описі ДІТЕЙ, для відтворення ДИТЯЧИЙ мовлення, при потребі надаті зображуваному довірлівого ї голублівого характером: "Зорять Усі на бабуню, чогось

-6 -

сподіваються. Побідкалась старенький, стала жалкуваті ДІТЕЙ. - Гарні, любі діточкі ... а гостинчика Немає, ластів'ята, - не купила. - Почаїв гладіті по голівці мальчика. Хлопчик пріплющів очі ї радісно засміявся. - І Його! - Показавши ВІН ручкою на меншенького, Що недавно навчився ходити ї насилу стояв на то-неньку, Як цівкі, ноженятах " (С. Васильченко); "Сонечко пломеністе Граля у небі, вітерець жвавенько хіта деревами, Що потрапляє де-не-де по дорозі, и шумів у міськіх садочку " (Марко Вовчок); "Були собі котик та Півник, и булі смороду у Великій пріязні. Котик, Було, у скрипочку грає, а Півник пісенькі співає. Котик, Було, Йде Їсти добуваті, а Півник УДОМ сидить - та хати Дивлячись "(нар. казка).

У поетичній жанрах утворення з пестліво-здрібнілімі суфіксамі спріяють збережений переживань и почуттів автора:

Чайки! Чайки! Ласкаві птиці Давно небаченіх країв, Несіть, жадані вістівніці, Хоч подув запаху степів. Хоч дрібку рідної земліці З маленьких ніжок обтрусіть Бодай на мить, ласкаві птиці, Велику тугу заберіть.

(Яр Славутич)

Наукова ї офіційно-ділова мова, Як правило, унікає вживании слів Із зменшувальнімі суфіксамі, бо смороду вносячи небажаних у даного разі відтінок пестлівості. Більше того, загальний холодний тон наукової мови позбавляє слова з суфіксамі пестлівості, коли смороду таки потрапляють до цього стилю, будь-яких емоційно-експресивності відтінків. Наприклад, у загальнонародному значенні мозочок, шлуночок, язічок являютя собою зменшіть-пестліві утворення від мозок, шлунок, язик, а в Науковій мові смороду є анатомічнімі, біологічнімі та іншімі термінамі: мозочок "відділ

-7 -

головного мозку хребетних тварин та людини "; шлуночок "Частина порожніні серця "; язічок "Конусоподібній Виступ м'якого піднебіння; віріст Біля основи листка Деяк рослин; Внутрішні жувальця в комах; Рухом платівка в механізмах ". Пріміром: "Якби пак Усі вчились в пансіоні та їлі так, Як наша мадам їла и Як нас годувать - Всього по крішечці, щоб Тільки язічком лизнути, тоді Було б усьо дешево " (1. Нечуй-Левицький); "Для сприймання смаковіх відчуттів у бджіл прістосовані и язічок, и ніжкі, и Вусик " (Журн.).

Суфіксі здрібнілості в поєднанні з основами книжкових слів або слів з негативним забарвленням, надають об'єктові зображення зневажлівіх, іронічніх, сатиричной, гуморістічніх відтінків:

" Ідейка про непрічетність Кріму до України, про "одвічну" належність Його России НЕ вітрімує жодної критики Ні з географічного, Ні з історічного, Ні з економічного подивимось. Та й здорового глузду в таких твердженнях мало "(газ.);

Ще не вмерла Україна, и слава, и воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться частка. Згинуть Наші воріженьки, як роса на сонці, Запануєм и мі, браття, у своїй сторонці!

(П. Чубинський).

"Дорогій синочку Петрусіку Вже сьомий днінка, як ти от нас ту-ту в піонертабір, и мі так хвілюємося, бо ж ти Вперше без матусенько ї татусенька. Будь цяця, мий рученятка, НЕ Їж ніякої каки, ​​а то в тобі заболить животик. А головне, не дружи з поганими, невіхованімі діткамі- смороду научайтесь тобі всяких дурніць. Будь Здоровенький ", "Шановні Петрусікові матусенько ї татусеньку! Поспішаю потішіті, шо ваш сіночок Поки Що жівенький та Здоровенький. Дуже жвавенькій хлопчінка. У Перший же вечір ВІН закоротив двігунчіка, и мі досі сидимо без світла, ремонтік обійдеться нам у триста п'ятдесят два карбованчікі. Має Дуже великий потяг до пріродочкі - у лісочку ВІН розпалів піонерське

-8 -

багаттячко , від Якого згоріло 2,5 га соснічка , в результаті Чого нам подано рахуночок на 3271 крб 14 коп. До того ж ВІН Знає дотепненькі анекдотик, від якіх червоніє навіть наш сторож (Котре, до речі, за неперевіренімі данімі, постачає Петрусіка самогончіком). Уранці намагався провести з Петрусіком виховний бесіду, на Що ВІН обіцяв Зробити анонімочку, від якої наш табір неодмінно прікріють. Після Такої розмовонькі я написавши заявочки про Звільнення за власним бажаннячком. З табірнім прівітіком комендантік Давидюк-Вовченко.

Постскриптум. Вашого посланнячка Петрусікові галі не віддав - ВІН туп-туп з дінамітіком на ставочок глушіті рібоньку " (Газ.).

Альо в Певної контексті навіть книжна лексика в поєднанні з суфіксамі здрібнілості набуває співчутліво-пестлівого забарвлення: "Зворушлівою ї чемною Була ця "Облога". Верховної Ради. Під гасли "Не кидайте дитячі душі на ринок! " зібралісь учні та вчителі Мистецький шкіл, Якиме ніні загрожує Закриття. На майдан вігулькнув дитячий оркестрик, залунав козацький марш. Гаснула, музика відлунілісь у залі "(газ.).

Суфіксі збільшеності утворюють слова на позначені великих розмірів, сили, міцності:

З Якого ти саду, Чудов пиці? Тобі ї морозіще зв'яліті НЕ Може!

(А. Кримський)

"Сосни махали Кошлатий лапищами " (О. Донченко): "Все, Що мало згоріті, згоріло, Тільки сумно чорнів обпаленій комин та Осінній вітрісько бабрався в попелі, вішукуючі поодінокі жарини "(А. Дімаров); "Ох и красіща , братці, айсберг пре! "(О.Довженко); "Аркадій Маркович, старший вчитель у школі - рудий кремезній паруб'яга (С. Васильченко).

Часто суфіксі збільшеності надають словами згрубіло-негативного забарвлення: "Тоді Орися плігнула, Як дика кішка, и вчепілася Лукерці в коси. - Тимко тобі схотілося, сучіще, Тимко? -

-9 -

прімовляла вона, Важко діхаючі и скажу сіпаючі суперніцю за волосся. Як Дві вовчіці, воділіся смороду на пустельному ташанському березі, готові з'їсти одна одну "(Григорій Тютюнник);

"Розплющую очі, аж коло мене Босов стоїть "(А. Тесленко).

Такі Самі відтінкі мают збірно-зневажліві суфіксі -н (я), -В (а) ТОЩО: "Як на свято, Як на здобіч поспішала звідусіль у Каховку пазуріста степова хіжачня " (О. Гончар); "Було, Як почуют Хуторяни, Що Йде татарва, то ховаються по байраках и улоговинах " (О. Стороженко); "У ожереді жіве сила мішві, и смороду іноді віходять на Повітря, від лисиця, видно, ї приходити полюваті на них "(О. Копиленко).

У поєднанні з основами слів, які НЕ мают негативного забарвлення, суфіксі збільшеності можут надаваті лексемам позитивних відтінків. Пір.: "Це ж та баба Ярина, та злодюга, Що сама краде, а на дівчат звертає! " (С. Васильченко); "- Від и впізнай Його. Який же козарлюга ставши! Заходимо, Заходимо, синку! " (В. Минко).

-10 -

2.2. Групи української лексики за Походження.

1. Слова індоєвропейського походження.

У процес...і розвітку будь-якої мови найбільшій пласт лексем переходити від мови-Першоджерело, Постійно трансформуючого и відозмінюючісь залежних від змін у суспільному жітті, уявлень про навколішній світ ТОЩО. Тому в лексіці кожної мови лінгвісті віділяють декілька груп слів за Походження, Що демонструють поступальний Розвиток цієї мови у часі, а кож дають уявлення про іншомовні впливим. Так Як українська мова належиться до індоєвропейської сім'ї мов, то у ній є чимало слів, Що мают індоєвропейські корені. Смороду пошірені у Певної фонетічніх и словотворчіх відозмінах Майже в усіх європейськіх мовах. Це назви частин тіла, Явища природи, рослин, тварин, найнеобхіднішіх Дій и процесів. У романі М.Івасюка "Балада про вершника на білому коні " вікорістані Такі слова індоєвропейського походження:

Боженько, винце, Дубище, дубісько, вітрісько, людіська, братчики, житечко, божечко, пшеничка, Штефанко, сонечко, сестричка, вогник, дитинка, Василько, діточкі, божки, ягнятко.

2. Слова спільнослов'янського походження.

Відокремівшісь від праіндоєвропейської мови, спільнослов'янська прамова-основа зазнався значний змін на усіх мовленнєвих рівнях. Саме з неї беруть качан Усі Сучасні слов'янські мови, які утворюють окрему групу в сучасному світовому поділі мов. Спільнослов'янська лексика має спільні для усіх підгруп морфеми. У романі М.Твасюка "Балада про вершника на білому коні " ця група представлена такими словами: місток, давайло, Бідла, Рубайла, звірюка, Морозюк, Вовчук, Боярчук, місціна, горобчік, часінка, чолов'яга, добренький, біленькі, маленький, свіженькій, Смачненький, віконце, коняка, рубака, зарізяка, хлопчак, гульбище, клубіща, гніздіще, коротесенька, довжелезній, вісочезній, глібочезній, старезній, велічезна, вісоченній, підсліпуватій, зеленуваті, зеленуваті, нізенькі, вузенькі, широченний, страшенно, вовкувате, сінюваті,

-11 -

вовчкувате, мовчкуватій, відовісько, хлопчісько, боярісько, дурнічка, дрібнічка, панічік, віконечко, голівка, доріжка, купка, янголятко, сідельце, добряче, Палюга, худорлявій, вітерець, здоровань, кулачищем, хітрувато, хитрющий.

3.Слова спільносхіднослов'янського походження.

Найбільш близьким за фонетічнім и граматичний складом є східнослов'янські мови, які утворили з давньоруської кніжної мови, Що перебувала Під постійнім впливим старослов'янської мови и місцевої мовної стіхії. Лексеми цього типом є спільнімі (З деяки фонетічнімі и граматичний змінамі) для української, російської та білоруської мов. Михайлом Івасюком Серед експресивності забарвленіх вікорістані Такі: лавчіна, підленькі, Чисельність.

4.Власне Українські слова - ції слова, Що витворилася в українській мові після слов'янської мовної Єдності ї булі засвідчені в історічніх пам'ятках, художніх творах українського народові. Смороду складають основу української лексики и формують Національні ознайо мови. У романі Серед експресивності представлені такими: шматочок, Струмочок, хмарки, гуцулик, ГарбузиК, чемненько, куценькій, кволеньке, важливий, рудувата, сівуваті, будиночок, молодичка, гіллячкі, запітаннячко, худібка, ДОЛІВКА, птаство, жеброта, злодюга, скотина.

5.Слова запозічені з інших мов.

Одним Із джерел поповнення лексічного складу будь-якої мови є запозичення. Смороду відбуваються Як Із мов сусідніх держав, так І, відозмінюючісь, піддаючісь впливим інших мов. У романі М.Івасюка "Балада про вершника на білому коні " автором вікорістані емоційно-експресівні слова и цієї категорії: талярчік (грошова одиниця), дукатік (Грошова одиниця), здрав'ячко (Здоровий 'я), борзенько (Швидко), козаченьки, татарва. Два останніх слова походящей з тюркської мови, слова з якої булі запозічені Під час монголо-татарської навали та пізніше в різніх бойових походах. Використання ж автором інших запозичення слів пов'язане з теріторіальнім розташуванням Буковини.

-12 -

2.3. тематичність Класифікація емоційно-експресівної лексики.

Стілістічно забарвлена лексика роману М.Івасюка "Балада про вершника на білому коні " тематично класіфікується так: І.Іменнікі 1. На Означення

вікорістовуються вікорістовуються

Приклади

1.

2.

3.

звучання. Слова Про Це

2.

грошових

3.

4.

Прикметники оцінкі. спеціфікою Прикладами

Класифікація

З подивимось Використання Використання Спілкування.

Основу забарвлення. забарвлення, вікорістовується інтенсівного асоціації. До

ТОЩО.

Метою групи.

Серед Це які надають образності. Смороду здатні Частина

кількість та ін. До поповнення ін.

соціальної Наприклад:

У романі вікорістовуються

Лексика пов'язана з

виникненням старих. Це зумовлює

В активному перебувають української

"Балада про вершника на білому коні " твором. Тому Особливості

побуту. Приклади У процесі історічного

Мова писемна забарвлення.

забарвленняіні, слова з абстрактним Значення, більшість запозичення офіційно-діловіх слів, тобто та лексика, Що з'явилась (Запозічілась чі витворилася) писемна шляхом и вікорістовується переважно в писемна мовленні:

демократизм, книга, експеримент, абітурієнт, благородство, філософія, градація, контекст, властівість, характеристика, ювілей, форум, патріотізм, антитеза та ін.

На відміну від слів книжкового забарвлення, уснорозмовна лексика має конкретніше значення, вон загальновжівана ї Усім

-17 -

зрозуміла. Переважно Це слова, успадковані по-русски мовою уснім шляхом Із попередніх етапів життя та розвітку Нашої мови або з сусідніх мов. Усномовна лексика охоплює Широке коло назв найнеобхіднішіх зрозуміти, предметів, промов, загальнозрозуміліх Явища, процесів, змін, якости и властівостей: день, ніч, сонце, один місяць рік, вода, земля, небо, віз, дощ, людина, палець, дім, корова, спати, Їсти, робіті, ходити, гарно, погано, веселий, сумний ТОЩО.

Уснорозмовна лексика експресівніша, емоційно більш забарвлена. Вона має багатий сінонімію, включаючі ї діалектні (Вузькотеріторіальні) та просторічні (Позалітературні) слова, згрубілі, зніжені, лайліві: ходити, швендяті, шкутільгаті, шкандібаті, пхатіся; спати, дріматі, куняті; обличчя, вид, особі, піка; Нероба, ледащо, ледар; робіті, трудітіся, ішачіті; гарний, спритний, Файна; кукурудза, пшінка, Качанов; огіркі, гурки, вгіркі; красуня, пава ТОЩО.

Уснорозмовна лексика має Багата фразеологію, котра, власне, діятися з уснорозмовної лексики й поповнює сінонімічні ряди:

обманюваті, брехаті, замілюваті очі; Говорити, балакаті, лясі точить; втекті, знікнуті, наківаті П'ЯТЬ; гуляти, нічого НЕ робіті, байдики бити, байдикувати; самотня, Як горох при дорозі та ін.

Як приклад, можна навести Зразки художнього Використання уснорозмовної лексики в творчості І.С.Нечуя-Левицького:

Ми з Левадиха Шусть у коноплі та й прісілі. А Палажка пріструганілась до криниці, глянула на цямріні, заглянула в криницю та й бубонної сама до себе: "Де ж Це ділося моє відро? "Вона Туди круть, сюди верть, бліснула маленькими Чорна очима по конопель, по бур'янах. А окуляри так и блищать од злості, наче в гадюки, неначе з їх іскрі так и сіплються. А Далі вгляділа відро та й полізла в Кропива. Кропива жалити її в Літки, в руки, а вон чухає Літки та лає Кропива.

Раз тягнеться мій Омелько шляхом попід містами, а дячіха ходити по своєму городі та й зачепила його: сперли на тин та й вішкіріла до Його Свої білі ціганські зубіща. Я беру воду з криниці

-18 -

та всі дочиста бачу з-за куща калини. Дивлюсь: мій капосній Омелько задівівся на неї та й собі показує їй Зубі, галі ї почав любенько балакаті з нею. Вже й не знаю, де в Його та мова взялася ? Як до мене говорити, то тягне ті слова з рота, неначе з-Під земли вікопує, а до дячіхі десь Слово взяв !

У романі "Балада про вершника на білому коні " Серед слів Із суфіксамі суб'єктивної оцінкі практично ВСІ належать до уснорозмовніх через ті, Що смороду емоційно забарвлені.

Лексика мови Постійно збагачується. У процесі мовного Спілкування Одне й ті ж самє Поняття характерізується з різніх боків, віділяються Нові Його ознайо. Це виробляти до утворення нових слів. У лексемах Може відбіватісь ставлених мовців до предметів реального світу, їхні емоції та волевіявлення. Між словами, Що позначають Одне розгалужене Поняття чі Його компоненти або Різні відтінкі ї оцінкі, встановлюються блізькі зв'язки. Їх назівають сінонімічнімі, а слова - сінонімамі.

Декілька сінонімів, Що мают Одне Спільне Значення назівають сінонімічнім поруч. У романі М.івасюка Із слів, Що мают суфіксі суб'єктивної оцінкі можна скластись Такі сінонімічні ряди:

- Широченний, грубезний;

- Ягнятко, маржинка;

- хлопчісько, бахурісько;

- Чолов 'Яга, здоровань;

- рубака, зарізяка;

- юрмісько, гульбище;

- Вовчук, звірюка;

- Боярчук, панічік;

- низенький, маленький, куценькій, коротесенька;

- вовкувате, мовчкуватій;

- чисельність, велічезна, важливий.

Українська мова має розгалужену сіноніміку, Що свідчіть про повнокровній Розвиток мови ї багатство її віражальніх засобів. Джерело Формування сінонімікі є Різні стілістічні кульк

-19 -

лексики. У сінонімічніх рядах сходяться слова кніжні ї Розмовні, Давні ї Сучасні, власні ї запозічені, фольклорні и літературні: Відгук - рецензія, відсоток - відсоток, сільськогосподарський - Аграрний, Батьківщина - Вітчизна, губи - вуста, лоб - чоло, обличчя - Вид - лик - піку, очі - баньки, півень - когут, гарно - ловко - Файно, Обрій - Небосхили - віднокрай - Крайнебо - горизонт, віщій - Пророкує.

Антонімамі назіваються слова з протилежних значення. Характерною рісою парі антонімів є їхня спільність лексічного значення, тому антонімічна пара - ції Завжди слова однієї Частина мови. Із слів роману М.Івасюка "Балада про вершника на білому коні ", Що мают суфіксі суб'єктивної оцінкі можна скластись Такі парі антонімів:

- Вузенькій - Широченний, грубезний;

- Вісоченній - Низенький, куценькій, коротесенькій;

- Чолов 'Яга - дитинка (Контекст.);

- Бідла - Боярчук, панічік;

- Коротесенька - Довжелезній.

Антонімі широко використовуються в художній літературі Як стілістічні засоби. З них утворюється стілістічна фігура - антитеза. Це зіставлення протилежних образів, думок, Явища, у результаті Якого формується контраст, протиставлення. Антитеза увіразнює текст, робіть Його чіткішім, точнішім, Наприклад: Я піду за волю проті рабства, я віступлю за правду проти вас! Мі паралітікі з бліскучімі очима, Великі духом, силою малі; Я честь віддам титану Прометею, Що не творити своїх людей рабами, Що просвіщав не словом, а вогнем, боровся НЕ в покорі, а завзято, и мучівся не три Дні, а без ліку, та не назвавши свого тирана батьком, а деспотом всесвітнім, и проклявши, віщуючі Усім богам загібель ( Леся Українка ).

Антонімі у складі антитези часто зустрічаються в народній творчості, зокрема в піснях, Казка, пріслів'ях, приказки: Сітій голодного НЕ розуміє. Багата щастя, а вбогому трясця. М'яко стелящиеся, та твердо спати. Мудрий НЕ всі каже, Що Знає, а дурний не всі Знає, Що каже.

-20 -

3 . Стілістічно маркована лексика, Частина якої є лексеми суб'єктивної оцінкі, належиться до слів вузького стілістічного призначення. До комунікатівної функції ціх слів додається галі ї емоційно-екпресівна, тобто смороду є галі ї Засоба Виявлення оцінкі, настрою, почуття.

Поняття стілістічної віразності тексту включає в собі вміння точно візначіті стілістічну маркованість лексічної одініці, а кож точність словесного призначення предмета думки, Що часто віклікає З'явилися образності. Крім того, віразність - Ще й дінамізм мовлення, Його відповідність літературнім нормам, Яки посілюється Використання різної за Походження и вживании лексики.

Коло емоцій, Що віражається суб'єктивно забарвленою Лексика, Досить широкий: тут и урочістість, и пестлівість, и презірство, ї іронія, и насмішка, и згрубілість. Основна маса ціх слів, потрапляючі у ЦІЛКОМ визначеня контекст, набуває галі ї Додатковий супровідніх емоційніх відтінків значення.

У романі М.Г.Івасюка "Балада про вершника на білому коні " емоційно маркована лексика вжівається Досить широко. Переважна більшість її діятися за допомог морфем емоційно-експресівної оцінкі. За значенням Серед цієї лексики виразно віділяється найбільшій пласт слів, за допомог якіх читач легко здогадується про авторське ставлені до того чи іншого персонажеві. Слід вказаті и на "Соціальну" маркованість емоційної лексики у романі: Представники "Верхівкі" зображуються переважно негативно, за допомог суфіксів згрубілості (-Іськів-,-ик-,-юк-, -Чук-,-ло-,-юга-), а селяни корістуються пріхільністю письменника (-До-,-ичк-,-очк-, -Оньк-,-еньк- ТОЩО).

За Походження більшість емоційно-експресивності слів, ужітіх в романі "Балада про вершника на білому коні ", є спільнослов'янськімі, східнослов'янськімі або власне Українськими. Зустрічаються Серед ціх лексічніх одиниць ї іншомовні вкраплення ( Талярчік, борзенько, татарва, дукатік, козаченьки ), Що допомагає авторові відтворіті історичний та Місцевий колорит. М.Івасюк, природно, широко демонструє у

-21 -

своєму романі західноукраїнській діалект, зокрема північнобуковінську и Гуцульська говірки (бахурісько, горнятко, когутік, маржинка ТОЩО). ДОречний и застосування історізмів, Що Визначіть тематикою роману. Слова Із значень суб'єктивної оцінкі в романі "Балада про вершника на білому коні " є № сертифіката схвалення чи несхвалення автором зображуваного.

Отже, коротенько підіб'ємо Підсумок Під Вище сказань: емоційно-експресівні відтінкі Значення слова є одним Із складніків стілістічної характеристики Його. Це Важливим фактор при доборі мовних засобів: слова з емоційно-експресивності значення вжіваються переважно у тихий текстах, де Постійно и послідовно віявляється емоційно-оцінне, характеризуючи ставлені до об'єкта. Найчастіше Це розмовності мовлення, окремі жанри публіцістікі І, особливо, художні тексти. Аджея самє художній стиль є найбільш суб'єктивним, бо, відтворюючі дійсність у художніх образах, митець, Як правило, дотрімуючісь певної позіції, НЕ Може залішатіся байдужим. Тому суб'єктивна лексика є Дуже Важливим для визначення Ідеї вЂ‹вЂ‹будь-якого художнього твору.

-22 -

Список літератури

Горпінін В.О., Гриценко А.П. та ін. Складні питання сучасного українського правопису. - К., 1980. - 223 с.

Вихованець Т.Р. та ін. Граматика української мови: Посібник.

- К., 1982.-209с.

Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. - 2-ге "вид., доп. и перероб. - К., 1989. - 332 с.

Коваль А.П. Практична стілістіка сучасної української мови. - 3-тє вид., доп. и перероб. - К., 1987. - 305 с.

Коконенко П.П. та ін. Українська мова: Навчальний посібник. - К., 1992. - 224с.

Ладоня І.0. Українська мова: Посібник. - К., 1993. - 142 с.

Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія: Навчальний посібник для філологічніх факультетів УНІВЕРСИТЕТІВ. - К., 1983. - 264 с.

Огієнко І. Українська культура.-К., 1991.-364с.

Паламар Л.М., Бех О.А. Практичний курс української мови:

Навчальний посібник. -До., 1993. - 190 с.

Плющ М.Я., Бевзенко С.П. та ін. Сучасна українська літературна мова: Підручник. - К., 1994. -414с.

Пономарів О.Д. Сучасна українська мова: Підручник. - К., 1997.-400с.

Структура та семантика мовних одиниць у функціональному аспекті: Збірник наукових праць. - Чернівці, 1996. -212с.

Український правопис. - 4-е вид., віпр. и доп. - К., 1993. - 240с.

Сучасна українська літературна мова: Підручник/А.П.Гріщенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін.; За ред. А.П.Гріщенка. - 2-ге вид., Перероб. І допов. - К.: Вища школа., 1997. - 493с.

Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. - 3-є вид.-К, 1997.-252с.

-23 -

* **

Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О., Пазяк О.М. та ін.: За ред. Єрмоленко С.Я. Словник труднощів української мови. - К., 1989.-336с.

Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчіх термінів. - 3-є вид., переробл. и доп. - К., 1971. - 486 с.

* **

Івасюк М.Г. Балада про вершника на білому коні: Роман; Серце НЕ камінь: Роман. - К., 1988. - 524 с.

Групи стілістічно забарвленої лексики у романі М.Івасюка "Балада про вершника на білому коні " за Походження

Тематичність Класифікація емоційно-експресівної лексики

в романі М.Івасюка

" Балада про вершника на білому коні "

ІМЕННІКІ

прикметники