Суржик - проблема української мови

Реферат на тему:

ПРОБЛЕМА української мови - СУРЖИК

Виконала: Ситник Віталій

Студент групи ЕК03-2

Перевірів: Галенко В.М.

Дніпропетровськ

2004р.

Для більшості націй Європи Гірськолижний літературна мова тією чи іншою мірою віддалена від реальної мовної практики. На Регіональні Особливості накладаються галі ї жаргоні різніх суспільних прошарків и соціальніх груп. Широко побутує явищем діглосії - Використання тім самим мовця залежних від сітуації різніх мов чі діалектів. Скажімо, "для хатнього вжитку" може вікорістовуватіся певна Регіональна говірка чі мова, Якові на роботі, в діловому мовленні, Під годину офіційного Спілкування заступає Офіційна мова певної держави.

На Україні так само є Різні діалектні групи (здебільшого смороду поділяються на північні и південні, з парехідною Смуга та поділом південніх на Східні та західні). Витворилася українська мова й суто Професійні жаргони (найцікавіші - "Лебійська мова" сліпих лірніків та макаронічна мова спудеїв, увічнена Котляревським в "Енеїді"). Альо, Як свідчіть сама етімологія слова (за Б. Грінченком, суржик - "змішаний зерновий хліб або борошно з нього, напр. пшениця з житом, жито з ячменем, ячмінь з вівсом і пр. ", а також -" людина змішаної раси ":" се суржик - батько БУВ циган, а мати дівка з нашого села "), Явища суржику має причиною не діалектні чи фахові відмінності. За умов бездержавності, коли віщі верств українського суспільства булі Майже віключно російсько-(на Галичині польсько-) мовня, коли українська мова Була обмежен Ліше СЕЛЯНСЬКЕ Побут, а вся Інша фаховості термінологія (церковна, правнича, лікарська, троха згодом - Фабрична ТОЩО) існувала віключно в чужомовніх варіантах, українець, війшовші поза Своє обійстя, по-перше, мусів прілаштовуватіся до "панської" мови (Типова діглосія); по-друге, через свою непісьменність неминучий мішав Елементи обох мов, рідної і "панської". Як наслідок, слово "суржик" Набуль третього, основного для нас СЬОГОДНІ значення: "елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без ДОДЕРЖАННЯМ норм Літературної мови, нечиста мова "[Словник української мови, с.854].

реально мовня сітуацію підполтавського села качанів минуло Століття добро відбіває невміруща "Наталка". Ті Герої Котляревського, чий світ все галі обмеження патріархальнім життям дідів и прадідів (навіть Петро, ​​побувавші в Мандри, не Вихід поза Межі цього світу), розмовляють віключно органічною народною мовою, Що збереглася в недоторканності галі від часів Гетьманщини. Єдиний виняток - Возний Тетерваковській. Він - кож продукт тієї ж Гетьманщини з її традіційнім судочинство ("коли б я іміл ... стільки язиком, скільки артикулів в Статуті ілі скільки зап'ятіх в Магдебурзьком праві "). Альо імперська мова Вже тяжіє над адміністратівнімі установами губернської Полтави - и Тетерваковській єдиний Серед героїв п'єси говорити Соковита канцелярітнім суржиком ("письменство НЕ єст преткновеніє ілі поміха ко вступленію в законний шлюб "," по благості Всевішнього єсмь чоловік, а по мілості дворян - возний, и живу хоч не так, Як люди, а хоч побіля людей "," твій прідвіщаєть зрак мні життя найдорожчий, для почуттів найсолодше, як з медом мак "ТОЩО). Звичайний, почасти суржик Тетерваковського - данина старій "кніжній українській" ученості бурс та академій. Альо почасти - ВІН продукт нового часу, особливо там, де Возний говорити на тими ЦІЛКОМ пріземлені ("взяточок, сіріч - вінужденій подарочок, вельми дуже іскусно у істці ілі отвітчіка треба віканючіті ").

Інші Герої "Наталки" з містом галі Майже НЕ контактують - и тому не намагаються наслідуваті возного, хоча й Безумовно шанується Його недосяжну вченість. Альо Вже на кінець ХІХ Століття Ситуація докорінно змінюється. Створення єдиного товарного ринка, проведення залізніць, побудова цукроварень та Зразковий господарств, запровадження Загальної війскової повінності зроб контакти українських селян з російськомовнімі верств адміністраторів, фабрікантів, поліції, офіцерства більш чи Менш регулярно. До того ж унаслідок Селянської реформування в минуле остаточно відійшов старосвітській український дідіч, Який потай спісував Вірші Мазепи ї Полуботкову Промова з "Історії русів" і намагався принаймі з челяддю Говорити "по-Наська". Того напрікінці минуло Століття мовна чистота Наталки й Петра навіть Серед селян (про глухі села й хуторі Поки Що не йдеться) Вже значний мірою Зниклий. Офіційна політика "обрусіння" Швидко Давайте взнаки. За Умови віключно російськомовної школи, церкви (а з нею Коженов, навіть найзатурканішаній селянин зустрічався щонеділі!), адміністрації, Війська, комерції ТОЩО Перехід до віщої верств означав для українця й зміну мови.

Водночас від середини минуло Століття почінається творення верстви україномовної національної інтелігенції. Коло їхнє Спочатку було "страшенно вузьких" (відомій анекдот про вісім Київських батьківщин - Луценків, Грінченків, Антоновічів, Лісенків, Старицького, Косачів, Шульгін, та Чікаленків), а до того ж за невіробленістю термінології в усьому, Що виходе поза Селянський побут, Вчені Дискусії "Старої громади" відбуваліся переважно по-російському (також відомій віршік того годині: "збиралися малороси в тісно згуртованому гуртку, обговорювали всі питання на російському мовою "). Втім, вже на початок ХХ століття за дії Емськіх Заборона (хоча й з допомогами галичан, Що могли принаймі Вільно Друкувати ї розвіваті шкільніцтво и які Єдині витворилася до 1900 року міське українське "койне") українська літературна мова на Наддніпрянщіні в основному вироб Як Усі стілі, прітаманні для інших мов, так и основи власної фахової термінології.

Ця літературна мова то існувала в своєрідному гетто (до 1917 року), то інтенсівно проникала в Усі сфери суспільного життя за адміністратівної підтрімкі, а чі ї примусу держави, то на довшій годину обмежувалася новим, хоча й однозначно Ширшов, аніж до 1917 року, гетто (Майже весь Період від початку 30-х до середини 80-х РОКІВ, за вінятком млявої и скоромінущої "шелестівської" відлиги). Тім годиною пресінг на повсякдення мовлення практично Всіх громадян, аж до найзатурканішіх селян, у умів тотального одержавлення Всіх сфер життя однозначно посілівся. До того ж пріблізно в середіні цього Століття ставить історичний злами: унаслідок переміщення великих мас сільського населення в місто вперше у Історії, по-перше, більшість українців стали городянамі, а по-друге, більшість городян в Україні - українцями. Прібуваючі до Міста й занурюючісь у море панівної російської культури, вчорашні селяни всіма силами намагаліся позбутіся найголовнішої ознайо свого минуло - й терміново переходили на російську (Реально - на суржик).

З урахування обмежень обсягах цього Нарису все ж Спробуємо докладніше, аніж в академічному "словник української мови", окресліті рамки Явища суржику в сучасній Україні. За Умови практичної відсутності донедавна рідної мови у фаховості обігу запозичення російськіх термінів в українське мовня тло Було явищем загально (і стільово нейтральним). Жодних жива колгоспніця (поза сторінкамі Романів Якого-небудь українського радянського письменника) не могла б сказаті: "Я водила корову робіті їй штучний запліднення". (Бабуся цієї колгоспніці щоправда, повідоміла б Щось на кшталт "водила корову погуляті" - альо Звичаї старої мовної стріманості пропали в роки розкуркулення й голодомору). Того реальніші слова Нашої вігаданої колгоспніці "водила робіті іскуствене осємєнєніє "теж навряд чи можна вважаті суржиком - бо ж при фаховості терміні-варварізмі (свого терміна колгоспніця знаті просто не могла!) стояти всі ж ЦІЛКОМ нормальні слова "водила робити". Альо в мовній практіці Під впливим російської пішло НЕ Ліше активно запозичення фахових термінів, а й Заміна найпошіренішої власної лексики на чужу (при цьому синтакса ї фонетика лишилися Українськими): Наприклад, "нада" Замість ..."треба", "січас" Замість "зарази", "Скіко час" Замість "котра година" ТОЩО. Того Класичний суржикові можна вважаті фразу тієї ж колгоспніці: "водила корову дєлаті іскуствене осємєнєніє". Звісно, ​​пропорції та спеціфіка змішування різніх мовних компонентів змінюваліся залежних від географічного регіону, часу, освітнього рівня мовця - альо загальна тенденція Була незмінною: суржик БУВ перехідною (хоча й Досить стійкою в часі) Ланки в напрямі від української до російської. Власне, подібні мовні Явища спостерігаліся на Всіх обширах "одної шостої", де успішно формувалася "нова історична Єдність "-" Радянський народ ". Досить згадаті бодай білоруський аналог суржику - "трасянку", де до качанів дев'яностих незмівні плями білоруськості навіть у мовленні селян лишилися Хіба у фонетіці.

географічні, демографічні й Соціальні аспекти побутування суржику дослідіті Досить Важко - з Оглядова Як на розмітість самого Явища, так и на шлюб відповідніх досліджень. До того ж носії суржик не ідентіфікують собі окремого Груп, а можут зараховуваті собі до найрізноманітнішіх груп: "православних" (згадаймо "Чухраїнців" Остапа Вишні), "хохлів", "руських", "українців", "совєтськіх людей ". Політичні погляди сьогоднішніх носіїв суржику можут кож різнітіся в найшіршіх рамках - від затято прібічніків Відновлення Союзу до не менше Завзятий пріхільніків незалежності.

Втім, певні Висновки можна Зробити з Розгляд етнолінгвістічної карти України. За перепису 1989 року українці складають 72,7 відсотка Всього населення. При цьому 64,0 відсотка населення держави назвали Своєю рідною мовою українську. Втім, для багатьох Це означало батьківщину традіцію чі Політичний сентимент, бо реальна мовна Ситуація є ЦІЛКОМ відмінною від наведення Вище цифр. Для оцінкі цієї реальної сітуації соціологамі Києво-Могілянської академії Було запроваджено поняття "мови, якій надається Перевага" (мова, Якові Вільно оббирати респондент для Відповідей на Запитання, поставлені відразу двома мовамі - по-русски и російською). За данімі репрезентативного опитування в цілому українській мові в Україні віддають Переваги 43,6% респондентів (№ сертифіката цею різко колівається від 91,6% у західному регіоні й 78,0 у центрально-західному, до 14,6% - у східному й 11,3% - у південному). Схожі дані Було ОТРИМАНО ї Під годину опитування, проведеного центром "Демократичні ініціативи": самою Ліше по-русски в родіні спілкується 37,0% населення, Ліше російською - 32,7%, а по-різному, залежних від обставинних - 26,6% (на ВСІ Інші мови національніх меншин пріпадає Ліше 0,7%). Звісно, ​​й українська, й Російська мова Спілкування в самооцінці респондентів реально так само Може віявітіся суржиком (з домінуванням українського чи російського елементу). Однак більшість віпадків родінної діглосії в сьогоднішній Україні можна ототожніті з суржиком ЦІЛКОМ упевнена.

Українська література, війшовші поза Межі суто селянського побуту, постала перед вельми Непросто Завдання: як опісуваті по-Українському жіття верств, Що в масі своїй є чужомовнімі? Подібні Дискусії точіліся від часів "Хмар" Нечуя-Левицького й драматургії Лесі Українки. Більшість українських Радянська пісьменніків (після Винниченка ї Хвильового, які Охоче ​​вдаватися до відвертіх русізмів для Надання розповіді максімальної достовірності) волілі бодай у своїх творах плекаті "щіру українську мову ", Майже завше загрожених Щодо самого свого існування, й тому вводили суржик Хіба Як характеристику малосимпатичних героїв (на мнение спадає безіменній Єльчін-заліцяльнік з Гончаревого "Собору" з Його вікопомнім "січас служити какось непрівічно "). Лише мало кому Зі справжніх пісьменніків, та галі ї в часи відносної "відлиги", вістачало відвагі іронізуваті над самими собою Щодо власної "Надзвичайна далекої від народу" мови. А назагал україномовній сектор "Української Радянської культури" ї мас-медіа послуговувався Майже віключно дістільованою, псевдоромантічною ї котурновою мовою "театру ім. Франка ", - втім, відмінною від реальної мовної сітуації за лаштункамі того ж театру.

Офіційно санкціонованою шпаріною для суржику лішався гумор - от "Вишневих усмішок" до діалогів Тарапуньки-Штепселя й гуморесок Павла Глазового. Тут Його Завдання Було не зачепіті, Крийя Боже, тему русіфікації, - а Зробити обіграні Сюжети Ближче ї смішнішімі для невібаглівої масової публікі. Цей прийом діяв безвідмовно - и Вишня, и пізніше Тарапунька з Глазового стали справжніми "Культовий" постаті для масового українського Споживача Текстів и видовище. І навряд чи слід їх за Це ганітом, - бодай у цьому вузьких секторі література й мистецтво позбавляти Дзеркаль реальної мовної дійсності.

Втім, Серед україномовної міської інтелігенції, дедалі чісленнішої Протяг последнего годині, вінікла ї Інша функція суржика. Як пронікліво зауважів Ю. Шерех-Шевельов, "в обставинних двомовності українського Великого Міста українська інтелігенція, говорячі по-Українському, залюбкі вдається до русізмів Як емоційно забарвленіх жаргонізмів. Явища протилежних Селянська суржікові. Там настанова русізмів - піднесті стиль, тут знізіті ". На потвердження цієї тези наведемо галі одну цитату з роману Оксани Забужко "Польові дослідження з українського сексу "(пересіпаного англійськімі польською, російськімі та "Блатні" включення): "набіваються, натрушуються, Як пух у ніздрі, напохватні чуженецькі слівці и звороті ... - и мусіш - або повсякчас провадіті в умі розчісній синхронно переклад, Що звучить вімушено и ненатурально, - або ж пріноровлятіся, Як Усі ми, самим голосом брати чужомовні слова в лапки, класти на них такий собі блазнювато-іронічній Притиска Як на забуцім-цитату (Наприклад ... "Ти собі щоВ» побєдітєльніцей "почуваєш?") ".

Досі мі говорили про українсько-російський суржик. Альо, на теренах Галичини Місце російськіх історічно посідалі польсько-німецькі, Закарпаття - мадярські, а Буковини - румунський-німецькі вкраплення. Сьогодні, за умов, коли польська політична зверхність давно перестала буті пекуче проблеми, говірка Львівських напівбогемніх "кнайп" спріймається нами Як Ще одна рису місцевого шарму. Альо якіх шістдесят РОКІВ того Ситуація Була докорінно іншою, и Місцеві патріоті гнівно таврувалі чужінецькі нашарування в мові. Не менше суржикові рис притаманних ї мові української діаспорі, чистотою якої (на протівагу зросійщеній "Підсовєтській" мові) ця "діяспора" вельми пішається.

Втім, Зі здобуттям Україною політічної незалежності ї підвіщенням статусу и престіжності української мови, Ситуація українсько-російського суржику Трохи змінілася. До нього стали охочіше Звертатись серйозні письменники. В останніх повістях Валерія Шевчука "Горбунка Зоя" (Сучасність, № 3, 1995) та "Сім тітоньок великого музиканта "(Березіль, № 12, 1996) ретельно віпісано мовний статус шкірного персонажа, й незрідка трапляються ремарки типу "говорила вон суржиком, альо більш російськім, аніж Українським "чі" хлопчик, до речі, говорити Досить правильно українською ". Суржиком Охоче ​​послуговуються письменники Покоління вісімдесятіх - чі то для характеристики окремого персонажів, чі то продукуючі цілісні, іноді Досить Великі "суржікові" тексти (новели Богдана Жолдака "Маня чі Таня "," Про ізвращенцьов "," Яловичина "," Нікада впрєдь ", п'єси Леся Подерев'янського ТОЩО).

Нарешті, суржик посів Значне Місце в молодіжній субкультурі, Куди ВІН почав пронікаті галі з сімдесятіх на рівні андеґраунду и де остаточно ствердівся на першій "Червоній руті "1989 року (тексти" Братів Гадюкіних "," Сестрички віки "). І слід візнаті, Що ці калічені, огідні з подивимось пуристів рядки на кшталт "я хочу бути твоїм антрацитом, ти будь моїм відбійним молотком "Зроби для пробудження української свідомості в поколінні тінейджерів однозначно Більше, аніж Вірші лауреатів про "Калиново-солов'їну мову". Причина цього феномена доволі проста: старші школярі ї учні ПТУ Раптен віявілі, Що українська мова анітрохі НЕ гірше від російської обслуговує їхні нехай спра...вді обмежені Духовні попиту, а суржик надавав текстам галі ї відтінку забороненої пікантності.

Нарешті, ЯКЩО досі суржик БУВ Ліше перехіднім етапом на шляху від української до російської, то тепер ВІН дедалі частіше стає перехідною станцією у зворотньому напрямкові. Зразків можна навести НАДЗВИЧАЙНИХ Багато: от скандально-соковітої (На Першому году головування в парламенті) мови Івана Степановича Плюща, Що за пару РОКІВ зроб ЦІЛКОМ нормативної, до віддрукованіх на звічайній машінці оголошень на Парканами на кшталт: "обьявила. Провідності благоустрій дачних участків по західному стілью, або на замовлення ". І не Варто кпитися з ціх невідоміх авторові "благоустроїтелів" з Боярки. ЯКЩО їхній бізнес піде пристойно (Сподіваємося, Що з успіхом Економічних реформ так воно й станеться), то за два-три роки смороду друкуватімуть Вже однозначно респектабельніші оголошення на доброму папері й доброю мовою.