DataLife Engine > Версия для печати > Внутрішня звітність підприємств

Зміст

Введення. 3

1. Внутрішня управлінська звітність. 5

1.1. Поняття та види звітності. 5

1.2 Система управлінської звітності. 6

1.3. Користувачі управлінської звітності та періоди їїподання 11

2. Використання управлінської звітності. 15

2.1. Зворотній зв'язок в системі оперативного управління. 15

2.2. Форми внутрішніх звітів. 24

2.3. Аналітичні розрахунки .. 29

Висновок. 38

Бібліографічний список. 40

Введення

Роль інформації в сучасному діловому світі неухильнозростає. В підприємницької діяльності від якості економічноїінформації залежить діловий успіх, що виражається в отриманні прибутку і зростанні капіталу.Для прийняття інвестиційних рішень, вибору клієнтів, постачальників, іншихділових партнерів, необхідна повнота і достовірність відомостей.

Під звітом розуміється отримувана інформація,представлена вЂ‹вЂ‹в прийнятному для користувача вигляді. Як правило, звітпредставляється на паперовому носії, але може і в електронному вигляді або в будь-якомуіншому. Важливий не носій, а зверненість звіту до користувача. Людиносвідомо не в змозі сприймати і переробляти всю інформацію,присутню в інформаційних системах управління, тому змушений споживатиїї порціями. Порція інформації, що містить тільки необхідні користувачувідомості та згрупована максимально зручним для нього чином, і являєсобою звіт.

Звітність - це система взаємопов'язаних показників,характеризують умови і результати діяльності підприємства або складовихйого елементів за минулий період.

Складання звітності - завершальний етап обліковогопроцесу, тому вона складається з узагальнюючих підсумкових показників, якіотримують в кінці звітного періоду за допомогою відповідної обробки данихпоточного обліку. Звітність може містити як кількісні, так і якісніпоказники, як у вартісному, так і в натуральному виразах. Таким об-разом,звітність являє собою джерело інформації для аналізу і прийняттярішень.

Метою курсової роботи є вивчення управлінськоїзвітності.

Завданнями курсової роботи є:

- вивчення цілей створення управлінської звітності;

- вивчення видів управлінської звітності;

- вивчення вимог до управлінської звітності;

- аналіз управлінської інформації.

Предметом дослідження є управлінська звітністьорганізації.

Методологічною і методичноюосновою написання курсової роботи є федеральні закони РФ, положення побухгалтерського обліку (ПБУ), навчальна і довідкова література.

1. Внутрішняуправлінська звітність 1.1.Поняття та види звітності

застосовувати на практиці звітність можна розділити накілька видів по трьом основним характеристикам:

1) обсяг інформації, що подається у звіті;

2) мета складання;

3) період звітності.

За обсягом інформації розрізняють приватну і загальнузвітність. Приватна звітність містить інформацію про результати діяльностінебудь структурної одиниці підприємства або про окремі напрямки їїдіяльності, або про результати діяльності по конкретних географічнихрегіонах (філіям). Загальна звітність характеризує результатидіяльності підприємства в цілому.

В залежності від цілей складання набряклість можебути зовнішньою та внутрішньою. Зовнішня звітність служить засобомінформування користувачів, зацікавлених в характері діяльності,прибутковості та майновий стан підприємства. Складання внут-реннейзвітності викликано потребою внутрішньофірмового управління.

В залежності від періоду, який охоплює составляемаязвітність, розрізняють періодичну та річну звітність. Періодичназвітність - це звітність, складена через певні проміжкичасу (день, тиждень, декада, місяць, квартал, півроку). Річна звітність складаєтьсяв терміни, регламентованими чинними нормативними актами РФ.

Управлінська звітність - внутрішня звітність, т.тобто звітність про умови і результати діяльності структурних підрозділівпідприємства, окремих напрямках його діяльності, а також результати діяльностіпо регіонах.

Метою складання управлінської звітності єзадоволення інформаційних потреб внутрішньофірмового управління шляхомнадання вартісних і натуральних показників, що дозволяють оцінювати іконтролювати, прогнозувати і планувати діяльність структурнихпідрозділів підприємства (окремі напрями його діяльності), а також конкретнихменеджерів.

Мета складання внутрішньої звітності обумовлює їїперіодичність і форми, а також набір показників. Точність і об'єм наведенихданих залежать від організаційно-технологічних і економічних особливостей,властивих підприємству і конкретного об'єкта управлінського обліку, ціліуправління стосовно до даного об'єкту обліку. У зв'язку з цим розробкавнутрішньої звітності є головним завданням підприємства. Зміст, форми,терміни і обов'язку подання цієї звітності, а також користувачі залежатьвід умов господарювання на конкретному підприємстві.

1.2Система управлінської звітності

Система управлінської звітності - один з найбільшскладних і важливих елементів управлінського обліку, який дозволяє керівництвупідприємства, з одного боку, зрозуміти межі своїх можливостей в отриманнінеобхідних відомостей від виконавців, а також можливостей інформаційної татехнічної служб, а з іншого боку - отримати ці відомості оформлениминалежним чином, тобто в тому вигляді, в якому ними зручно користуватися дляприйняття управлінських рішень.

Крім того, система управлінської звітності - церезультат діяльності будь-якої системи управлінського обліку або, інакше кажучи,продукт її діяльності, то, для чого вона створюється на підприємстві.

При формуванні системи управлінської звітностіпотрібно:

- визначити форму, термін надання звіту івідповідального за його складання;

- скласти схему формування управлінських звітів,визначити власників вихідної інформації;

- наділити відповідального повноваженнями координатора, т. е,адміністративно дозволити йому отримання інформації у її власників;

- визначити користувачів інформації та форму, в якій вонабуде їм надаватися.

Для успішного ведення проекту необхідно виконати ряддій.

Етап 1. Сформувати комітет управління проектом

Завданнями такого комітету є:

1) приймати рішення по затвердженню вищепереліченихстандартів;

2) приймати оперативні рішення в процесі виробництваробіт;

3) оцінити діяльність груп на місцях і при необхідностіробити висновки.

Процес впровадження системи управлінської звітностівиникненням численних ситуацій, коли необхідно приймати рішення,наприклад, з питань стандартизації процедур і довідників, фінансуванняпроекту, що вимагає наявності групи оперативного реагування, наділеноїмаксимально можливими повноваженнями. В принципі, аналіз процесу може здійснюватиодна людина, але висока критичність прийнятих рішень і їх глибокавзаємозв'язок з найважливішими бізнес-процесами компанії вимагає прийняття зваженихрішень за участю максимального числа представників зацікавлених сторін.

Етап 2. Сформувати робочу (проектну) групу вцентральному офісі та на місцях (або філіях, якщо такі існують)

Така група вирішує в процесі створення системи управлінськоїзвітності, наступні завдання:

1) здійснювати впровадження системи;

2) адмініструвати систему та програми;

3) настроювати опції для конкретного філії (якщо такийіснує);

4) керувати процесом і контролювати його в цілому;

5) готувати питання на затвердження керуючого комітету;

6) здійснювати безпосередні контакти з постачальником.

Якщо компанія має складну структуру, необхідна наявністьдодаткового персоналу, який забезпечує розробку і підтримку вактуальному стані облікових і управлінських стандартів підприємства, можливо,в складі екон...омічних підрозділів (бухгалтерії, планового відділу) або ввиді самостійного підрозділу.

Етап 3. Сформувати корпоративні стандарти

Формуються такі стандарти:

1) фінансового обліку (план рахунків, облікова політика, шифрианалітичного обліку);

2) матеріального обліку (довідник - кодифікатор матеріалів,стандарти обліку товароруху, фінансові документи, облікові регістри,супровідні документи, принципи управління складськими запасами в розрізіматеріалів); вЂ‹вЂ‹

3) виробничого обліку (принципи розрахунку собівартості,принципи віднесення витрат, принципи обліку допоміжних і побічнихвиробництв).

Наведений перелік корпоративних стандартів єзразковим і в значній мірі залежить від виду діяльності компанії та їїпоточного стану (розмір, наявність або відсутність філій і т. д.).

Рівень деталізації корпоративних стандартів залежить відступеня інтеграції фінансових процесів головної організації і їїпідрозділів.

Вкрай рідко при створенні такого проекту вдається обійтисябез залучення послуг зовнішніх консультантів. На жаль, вітчизняний ринокуправлінських послуг тільки формується і не завжди можна знайти фахівцядля вирішення приватних питань, які виникають в процесі розробки такоїсистеми. При використанні послуг західних консультантів слід мати на увазі,що стандартний західний проект впровадження системи виходить з деякихпропозицій, які не відповідають російській практиці. До такихприпущеннями відносяться:

вЂў керівництво підприємства має чіткі стратегічні ітактичні цілі, в тому числі в області автоматизації (будь-який процеспочинається з постановки мети і оцінюється за досягнутими результатами,часу їх досягнення і витратам);

вЂў пріоритети знаходяться в області підтримки автоматизацієюпланування та управління, а не звітних процедур;

вЂў керівництво та фахівці замовника вміють застосовувати, або,принаймні, мають деякі уявлення про стандартних технологіях управлінняпідприємством і не потрібно спеціальне навчання у випадках використання їхелементів у проекті;

вЂў працює ієрархічна структура управління, тобторозпорядження керівництва обов'язкові для виконавців;

вЂў учасники проекту з боку замовника, позитивно ставлятьсядо підвищення кваліфікації, яке буде відбуватися у зв'язку з виконаннямпроекту;

вЂў при необхідності можлива зміна ролей учасниківпроектної групи, що не повинно вплинути на загальний хід створення проекту системиуправлінської звітності.

Впровадження конкретної форми звітності проводиться в триосновних етапи.

Перший етап - це аналіз необхідноїінформації з метою підтвердження можливості отримання цього документа. Формиможуть піддаватися правці, тобто змінюватися за зовнішнім виглядом, за формами представленняін-формації. Це вважається досить незначним еле-ментом загальної роботи повпровадженню управлінської звітності. Як правило, перший етап проводиться побухгалтерських регістрах, і факт відсутності в них інформації, необхідної дляуправління можна вважати природним. У цьому випадку необхідно визначитиджерела отримання необхідної інформації, які можуть перебувати вфункціональних підрозділах, наприклад, відділ продажів або відділ закупівель,виробничі відділи і т. д. Особливо важливо проаналізувати сам фактнаявності необхідної інформації. Наприклад, може виникнути ситуація, щоіснуючі форми первинних документів не мають реквізитів, необхідних дляотримання відповідного звіту. У цьому випадку слід провести роботу подоопрацюванні цих форм або впровадженню системи додаткового обліку даних формпервинного документа. Хоти найчастіше первинні документи містять необхіднийобсяг інформації. Але ця інформація не обробляється у вигляді управлінськоїзвітності. У цьому випадку необхідно визначити форму відповідних звітів,призначити відповідальних за їх отримання та зобов'язати власників цієї інформаціїнадавати ці звіти у встановлений час.

Другий етап - це етап перегляду всіх обліковихрегістрів і облікової практики підприємства, зорієнтований на те, щобінформація, яка відповідає основній управлінської звітності,оперативно і постійно необхідна підприємству, а також звітність, необхіднадля стратегічного аналізу діяльності, були відображені в облікових регістрах.Для того щоб отримати інформацію облікових регістрів, необхідно кількамодифікувати аналітичний облік, щоб необхідна інформація відображалася вньому постійно.

Третій етап - створення автоматичної системи формуванняуправлінської звітності. Це можливо при наявності після придбаннявідповідного програмного забезпечення. На цей рахунок існує ряд рекомендацій:

вЂў при виборі системи фінансового управління необхідно,щоб вона мала розвинену систему аналітичного обліку, причому, щоб вонадозволяла виробляти автоматизоване формування аналітичних проводокна підставі реквізитів первинних документів;

вЂў центри затрат повинні мати наскрізну аналітику, загальну дляряду рахунків; мати механізми розподілу коштів, накопичених на одномуаналітичному рахунку, на інші; мати механізм бюджетування та іншіінструменти управління;

- великі підприємства повинні розташовувати спеціальнимифункціональними модулями, що забезпечують відстеження руху матеріальнихпотоків у процесі виробництва, накопичення робочими центрами прямих інепрямих витрат.

1.3. Користувачі управлінськоїзвітності та періоди її подання

Основними користувачами управлінської звітності є:

вЂў менеджери всіх ієрархічних рівнів підприємства;

вЂў персонал комерційної організації.

Факт ведення обліку та звітності за центрами відповідальностіпідвищує дисципліну і відповідальність менеджера. Інформація внутрішньоїзвітності необхідна для прийняття управлінських рішень з питань,стосуються оцінки діяльності центрів відповідальності менеджерами вищестоящихрівнів; виявлення тенденцій розвитку центрів відповідальності; недоліків іпозитивних моментів в їх діяльності. Внутрішня звітність єінформаційним забезпеченням управлінських рішень і по оптимізації діяльностіпідприємства в цілому. Наприклад, звітність за центрами прибутку та інвестицій даєможливість скласти прогноз про динаміку прибутку підприємства та оцінити ризик новихкапітальних вкладень.

Ознайомлення персоналу підприємства з даними управлінськоїзвітності покращує стосунки в колективі, формує впевненість працівників усвоєму положе-нии.

Так як управлінська звітність, сегментів маєдвоїстий характер, тобто це одночасно і зовнішня і внутрішнязвітність. Тому вона призначена як внутрішнім користувачам, до якихприйнято відносити вищеперелічених менеджерів усіх рівнів підприємства таперсонал комерційної організації, так і зовнішнім користувачам, до числаяких відносяться фінансові аналітики. Вони працюють за наймом потенційнихінвесторів, партнерів і кредиторів і повинні надавати замовникамінформацію про прогноз розвитку конкретних сегментів, про порівняння прибутковостіпо окремих сегментах, про ризик вкладення капіталу в даний сегмент. ВЯк основна перед аналітиками ставитися завдання про розуміння того, яквиділяються сегменти і який прогноз їх розвитку.

Терміни надання та періодичність управлінськоїзвітності - також вельми важливий параметр, що істотно впливає нарезультативність всієї системи.

Періодичність складання управлінської звітності -питання індивідуальне. Однак загальним критерієм вибору періодів складаннязвітності є своєчасність прийняття за даними звітності управлінськихрішень, тобто, коли управлінські рішення здатні в початковій стадіїзапобігти розвитку негативних тенденцій, або навпаки, сприятирозвитку позитивних тенденцій. Так як на нижніх рівнях роль оперативностіприйняття управлінських рішень вище, ніж на верхніх, періоди поданнязвітності на нижніх рівнях значно коротше.

З деякою мірою умовності можна виділити тристандартних тимчасових періоду, які є базовими для організації облікуі надання практично всієї звітності на підприємстві:

вЂў короткострокова звітність;

вЂў середньострокова звітність;

вЂў періодична (стратегічна або довгострокова)управлінська звітність.

короткострокові вважається звітність, яка надаєтьсянайбільш часто: щоденна і щотижнева. Однак на деяких підприємствах,дуже рідко, у зв'язку зі специфікою виробництва і розміром самого підприємства,в якості короткостроковій виступає щомісячна звітність. Така звітністьіноді називається оперативною, що дещо не правильно. Оперативноївважається звітність, яка фіксує реєстрацію первинних господарськихдокументів по функціональним підрозділам. Короткострокова звітність, - ценадання інформації первинних документів у тих чи інших зрізах, тобтоця інформація, яка найбільш актуальна для підприємства і відображає важливі ідинамічні сторони його діяльності. Також вона може відображати ті сторонидіяльності підприємства, до яких оперативний облік не має ніякоговідносини. Наприклад, містить статистично оброблену або розрахунковуінформацію. Основними користувачами такої звітності є менеджерисередньої ланки або лінійні керівники.на місяць.наступний період.У західнійЦе пов'язанозвітності.

звітності.

2. Використання 2.1.відповідальності;

рішення;

В іншому випадкуВнаступні:

(Рис. 1).

Управлінськийрис.2.

На першій стадіїЯкщодії.

часу.планований період.Контроль3.

інтерпретаціявідхилень від цілей, планів і кошторисів, без чого управлінський облікбув би формальним скопищем цифрових даних, непридатних для цілей внутрішньогоуправління.

Вимоги до побудови та змісту внутрішньої звітності,вироблені наукою і практичним досвідом, характеризують саму суть даногоелемента управлінського обліку, причому мають значення як формальні, так ісутнісні вимоги.

Формальні вимоги до внутрішньої звітності перерахованіз короткими поясненнями:

1) доцільність - інформація, що узагальнюється підвнутрішніх звітах, повинна відповідати мети, заради якої вона була підготовлена;

2) об'єктивність і точність - внутрішнізвіти не повинні містити суб'єктивної думки і упереджених оцінок; ступіньпохибки в звітах не повинна перешкоджати прийняттю обгрунтованих рішень;оскільки оперативність, швидкість подання звітності відбивається наточності інформації, слід прагнути до мінімізації даного фактора;

3) оперативність - звітність повинна представлятися довстановленого терміну, що необхідно для прийняття рішень;

4) стислість - в звітності не повинно бути зайвої,надлишкової інформації: чим менше обсяг звіту, тим більш оперативно можнаосмислити його зміст і прийняти потрібне рішення;

5) співставність звітності - можливістьвикористовувати звітну інформацію для роботи різних центрів відповідальності;звітність повинна бути порівнянна також з планами та кошторисами;

6) адресність - внутрішня звітність повинна потрапитидо відповідального керівника та іншим зацікавленим особам, але за умовидотримання ступеня конфіденційності, встановленої в організації;

7) ефективність - витрати на складаннявнутрішньої звітності повинні бути співставні з вигодами від отриманоїуправлінської інформації.

Метою внутрішньої звітності єзабезпечення управлінського персоналу всіх рівнів необхідною інформацією.Вимоги про зміст звітності повинні сформулювати керівники центріввідповідальності та інші особи, що відносяться до управлінського персоналу ізацікавлені у внутрішній управлінської інформації. Управ-ляющие повинніроз'яснити бухгалтерам та іншим виконавцям, складовим внутрішнюзвітність, яка інформація, в якому вигляді і обсязі, в які терміни їм необхідна.Для керуючих мають значення не тільки зміст інформації, але і способиїї доставки, форми звітності. Внутрішня звітність повинна забезпечитиможливість швидкого огляду та оцінки фактичних результатів, їх відхилень відмети, визначення недоліків в даний час і на майбутнє, виборуоптимальних варіантів управлінських рішень. Сформувати звіт-ність,дозволяє отримати інформацію для вирішення комплексу проблем, вельми непросто. Домогтися задовільних результатів можна тільки спільнимизусиллями керуючих і бухгалтерів, інших фахівців (економістів,плановиків і т. п.).

Спеціальні вимоги до внутрішньої звітності складаютьсяв наступному:

1) гнучка, але однакова структура;

2) зрозумілість і видимість інформації;

3) оптимальна частота подання;

4) придатність для аналізу та оперативного контролю.

Безпосередньо у звітних формах повинна приводитися первиннааналітична інформація: відхилення від цілей, норм і кошторисів витрат,ранжування відхилень і т. п.

Гнучка, але однакова структура звітноїінформації випливає із самої суті внутрішнього управління та управлінськогообліку. Інформація зворотного зв'язку і контролю повинна володіти достатньоювнутрішньої гнучкістю, що забезпечує реагування на змінюються цілі й потребикеруючих центрами відповідальності. У той же час необхідно забезпечитиінформаційне однаковість. Система управлінського обліку і внутрішньогозвітності не може перебувати в стадії перманентного зміни. Вона можезмінюватися тільки дискретно у зв'язку з істотними змінами в характерідіяльності організації.

Гнучкість і однаковість внутрішньої управлінської інформаціїзабезпечується тим, що на первинному рівні реєстрації накопичуєтьсянеобхідний обсяг даних, які потім можуть відбиратися і групуватися внеобхідному інформаційному контексті. Якщо не відфільтрувати необхідні дані наетапі їх введення, то згодом проблематично отримати потрібну в кожному випадкуінформацію. Те ж відноситься до угруповання витрат. Кожен центр відповідальностіхоче отримувати звіти, що містять інформацію для власних цілей. Системаінформації повинна бути розроблена таким чином, щоб існувало певнеоднаковість даних для групування і порівняння. Бухгалтерський облік повизначенням прагне до одноманітності.

Зрозумілість і обозримость інформації зводиться до того,що кожна звітна форма повинна містити інформацію, необхідну конкретномукерівнику. Надмірна деталізація звітної інформації, її перевантаженістьмалоістотними показниками ускладнюють розуміння звітності і в підсумкуперешкоджають прийняттю правильних рішень. Найбільш істотні прикладинадмірної деталізації:

1) розмірність кількісних показників доведена доабсолютної точності (замість показника суми 10926462 крб. 18 коп. слідзаписати 10 926 тис. руб., або навіть 10,9 млн. руб., що набагато осяжномудетальної цифри, величина якої сприймається важко);

2) відхилення відображаються буквально за всіма статтями:відхилення в 100 руб. наводиться поряд з відхиленням в 100 тис. руб., вВнаслідок їх можна прийняти за рівновеликі (дрібні відхилення розпорошуютьувагу керуючого, обмежують розуміння інформації);

3) статті звіту деталізуються по функціях "обсягпродажів "," витрати на продажу "без зв'язку з видами продукції,секторами ринку і т. п. - в даній ситуації маємо деталізацію навпаки;

4) безліч другорядних показників, не контрольованихданими центром відповідальності.

Оптимальна частота звітності єпохідною від призначення інформації і можливостей прийняття рішень, тобто відфакторів, що визначають використання звітів в управлінні. Одні звіти потрібнічастіше, інші рідше. Періодичність подання внутрішньої звітностіколивається в значних межах.

Внутрішні звіти можуть бути щорічними, щоквартальними,щомісячними, щотижневими, щоденними або представлятися по мірівиникнення відхилень. Немає необхідності збільшувати частоту поданнязвітів, якщо неможливо прийняти рішення на їх основі. Якщо преміюванняперсоналу проводиться поквартально, то немає сенсу в щомісячній інформаціївиконання умов преміювання. Агрегування інформації і частота їїпредставлення корелюють між собою. На нижніх рівнях управління необхіднібільш часті і... більш детальні звіти. З переходом на більш високі рівнізвітність подається рідше і містить більш укрупнені агрегованіпоказники.

Не слід думати, що всі звіти потрібні на третій день позакін-нии місяці. Все залежить від необхідності приймати оперативні рішення,від потреби в додаткових відомостях і поясненнях.

2.2.Форми внутрішніх звітів

На основі внутрішньої звітності приймаються рішення на всіхрівнях управління організацією. Важливим елементом тут є час, якийпроходить від отримання звіту до вироблення рішення і втілення його вкеруючі дії. Істотне значення при цьому мають доступна формавнутрішнього звіту, розташування і подача відповідної інформації. Не можебути стандартного набору внутрішньої звітності з єдиними формами таінформаційною структурою. Внутрішня звітність індивідуальна, і шаблоннийпідхід в даному випадку недоречний. Тим самим можна виділити класифікаційніознаки, що характеризують загальні підходи до характеристики форм звітності(Рис.4).

Малюнок 4 - Класифікаційні ознаки форм внутрішньоїзвітності

За змістом інформації внутрішні звітипідрозділяються на комплексні, тематичні (за ключовими показниками),аналитиче-ські.

Комплексні підсумкові звіти представляються,як правило, за місяць або інший звітний період (квартал, шість місяців і т.п.) і містять інформацію про виконання планів і використання ресурсів заданий період, про доходи і витрати за центрами відповідальності, про виконаннякошторису витрат, рентабельності, рух грошових коштів та інших показниківдля загальної оцінки і контролю.

Тематичні звіти представляються по мірівиникнення відхилень по найбільш важливим для успішного функціонуванняпоказниками, таким, як обсяг продажів, втрати від браку, недопоставки за замовленнями,графік виробництва продукції, і іншим не входять до оцінні плановимпоказниками, підконтрольним центру відповідальності.

Аналітичні звіти підготовляються тільки позапитам керуючих і містять інформацію, що розкриває причини і наслідкирезультатів по окремих аспектах діяльності, наприклад всебічна оцінкапричин перевитрати ресурсів, зміни рентабельності, рівня продажів посекторам ринку, аналіз ринку і використання виробничих потужностей,факторів ризику діяльності у певних напрямках і т. п.

За рівнями управління розрізняють оперативні,поточні та зведені звіти.

Оперативні звіти, представляються на нижньомурівні управління в центрах відповідальності, містять докладну інформацію дляприйняття поточних рішень; складаються щотижня і щомісяця.

Поточні звіти, містять агрегированнуюінформацію для середнього рівня управління в центрах прибутку і центрах інвестицій,складаються з періодичністю від щомісячного до щоквартального.

Зведені звіти формуються для вищогоуправлінського персоналу організації. На їх основі приймаються стратегічнірішення і здійснюється загальний контроль і контроль діяльності управлінськогоперсоналу на середньому, іноді на нижньому рівні. Періодичність цих звітівколивається від щомісячних до щорічних.

Оперативна інформація, адресована низовим центрамвідповідальності, не повинна в незмінному вигляді представлятися на вищий рівеньуправління. На нижньому рівні приймаються оперативні рішення за погодженням івиконанню виробничих планів використання ресурсів підрозділу.Дана інформація повинна узагальнюватися, агрегуватися в більш загальні показникидля подання на середній рівень управління. На вищому рівні потрібноще більша ступінь узагальнення інформації. Наведемо для прикладу звіти провитратах для різних рівнів управління однією організацією.

Таблиця 1 - Місячнийзвіт віце-президента з виробництва

Контрольовані витрати За кошторисі Факти-етичні Відхилення Несприятливі відхилення Зміст офісу 108400 111400 3000 3000 Планування і розрахунки 92400 96600 4200 4200! Інші витрати 12300 11900 (400) -

Витрати:

цеху А

цеху Б

280 600 389 440 285 000 382 650 4400 (6790) 4400 Всього 883 140 887 550 4410 11600

Таблиця 2 -Місячний звіт начальника цеху Б

Контрольовані витрати За кошторисі Факти-етичні Відхил-ня Несприятливі відхилення загальноцехового витрати: на оплату праці 21340 19680 (1660)! - на комунальні послуги 63200 64300 1100 1100 інші 10700 8100 (2600)! - Витрати підрозділів: штампувального ПО 000 113 070 3070 3070 фарбувального 48200 45800 (2400) - складального 136 000 131 700 (4300) - Всього 389 440 382 650 (6790) 4170

Таблиця 3 -Місячний звіт майстра штампувального ділянки

Контрольовані витрати За кошторисі Факти-етичні Відхил-ня Несприятливі відхилення Матеріали основні 44200 45300 1100 1100 Пряма оплата праці 25600 25900 300 300 Спецінструмент 3850 2750 (1100)! - Оплата обслуговуючого персоналу 12430 12880 450 450 Допоміжні матеріали 20100 20800 700 700 Інші витрати 3820 5440 1620! 1620 Всього 110 000 113 070 3070 4170

Примітка. За кошторисі вказані витрати в перерахуванні нафактичний обсяг виробництва; знаком "!" відзначені відхилення,перевищують 4% витрат даної статті.

За обсягом інформації внутрішні звіти підрозділяютьсяна зведення, підсумкові звіти, загальні (зведені) звіти.

Зведення - це короткі відомості про окреміпоказниках діяльності підрозділу за короткий період (іноді за день,тиждень).

Підсумкові звіти складаються за місяць абоінший звітний пе-ріод. Вони узагальнюють інформацію про контрольованих показникахцентру відповідальності.

Загальні (зведені) звіти складаються заорганізації в цілому і містить інформацію, відповідну формам фінансової звітності,пристосованим для цілей внутрішнього управління.

За формами представлення внутрішні звітискладаються в табличній, графічній або текстовій формі.

Таблична форма представлення внутрішньоїзвітності найбільш прийнятна і для укладачів, і для користувачів. Великачастина внутрішньої звітної інформації виражається цифровими показниками,які найзручніше представляти в табличній формі. До того ж, до неї всезвикли, вона стала традиційною. Потрібно вміти правильно структуруватизвітні показники, розділяти їх на зони, виділяючи головні, які потребують особливоїуваги, а найважливіше, намагатися викласти звіт на одній сторінці безобороту.

Для пояснень до звіту може бути прикладена записка з коментарямиі розкриттям основних показників.

Графічна форма більш наочна, але неслід перевантажувати графіки (діаграми) зайвої цифровою інформацією; потрібнопрагнути вмістити в один графік (діаграму) всю наявну інформацію.Відображення більшого числа показників в даній формі ускладнює їїсприйняття. Велика кількість цифрових даних наочніше представляти втабличній формі.

Текстова форма подачі інформації прийнятна втих випадках, коли відсутні цифрові дані або їх обсяг нікчемний; потрібнодокладно пояснювати взаємозв'язок і значення представляється інформації. Текстовізвіти часто складають на додаток до звітів, складеним у табличній абографічній формі.

Приклад внутрішнього звіту центру прибутку, розподіленого назони, за дев'ять місяців 2005 р. наведено в табл.4.

2.3.Аналітичні розрахунки

Аналіз управлінської інформації в повномуобсязі із застосуванням складних обчислень і якісних суджень не входить взавдання підготовки внутрішньої управлінської звітності. Безумовно, управлінськийоблік як інформаційна система включає і управлінський аналіз, тобтоінформаційну підготовку до прийняття рішень, до оцінки варіантів іальтернатив. Такі розрахунки ми частково приводили в попередніх розділах. Підвнутрішньої управлінської звітності необхідно забезпечити первинніпопередні аналітичні розрахунки, що сприяють кращому сприйняттюінформації.

Керуючі всіх рівнів не люблять займатися розрахунками навітьдля первинної оцінки результатів роботи, прагнуть витрачати мінімум часуна ознайомлення з внутрішньої звітністю. Хороша управлінська звітністьповинна бути представлена вЂ‹вЂ‹в такій формі, яка допоможе управлінськомуперсоналу працювати з нею.

Таблиця 4 _ Внутрішній звіт центру прибутку

(млн. крб.)

Виручка Змінні витрати По місяцях Валовий прибуток З початку року 2004 факт 2005 2004 факт 2005 2004 факт 2005 2004 факт 2005 план факт план факт план факт план факт 7,3 7,9 7,1 4 4,6 4,0 січня 3,3 3,3 3,1 - - - 7,8 7,7 7,2 5,1 5,6 5,4 лютого 2,7 1,6 1,8 6,0 4,9 4,9 7,6 8,3 8,3 4,4 5,3 5,3 березня 3,2 3,0 3,0 9,2 7,9 7,9

Продовження таблиці 4

6,9 6,9 7,0 4,4 5,5 5,0 квітня 2,5 1,5 2,0 11,7 9,4 9,9 6,0 ' 7,4 6,0 5,2 4,6 4,8 травня 2,2 1,4 1,2 13,9 10,8 11,1 7,6 8,0 7,6 5,4 5,8 5,3 червень 2,6 1,8 2,3 16,5 12,6 13,4 7,0 6,7 5,6 4,2 3,8 3,3 липня 1,8 2,3 19,0 6,9 3,7 5,8 5,4 2,1 16,5 7,6 6,9 4,2 5,0 5,4 2,7 2,8 2,4 20,6 звітності.відхилень.5.

Фактичний

коефіцієнт

факт

до

1000

1,06 1,01 1,02 1,04

результатів.співвідношення.

рентабельність;

Він характеризує

Дебіторська заборгованістьКоефіцієнт оборотувід-ражаетчисло оборотів товарно-матеріальних запасів протягом року. Формула розрахунку:

Коефіцієнт обороту запасів = Вартість витраченихматеріалів/Середня вартість їхзапасів (2)

Якщо розділити середню вартість матеріальних запасів на їходноденний витрата, отримаємо тривалість одного обороту матеріальнихзапасів у днях. Він дає відповідь на питання, яка тривалість іммобілізаціїгрошових коштів в матеріальних активах у даному періоді.

Для товарних запасів торгуючих організацій коефіцієнт оборотурозраховується діленням вартості проданих товарів за цінами їх закупівлі насередню вартість товарних запасів протягом року. Аналогічно можна розрахуватикоефіцієнт обороту для готової продукції.

Приклад. Є дані про рух товарів уПротягом звітного кварталу: залишок на початок кварталу - 1044 тис. руб.;закуплено за квартал - 6032 тис. руб.; залишок на кінець кварталу - 1276 тис.руб.

Зробимо необхідні обчислення.

Продано товарів за квартал - 5800 тис. руб. (1044 + 6032 -1276).

Середня вартість товарних запасів - 1160 тис. руб. [(1044 +1276): 2].

Коефіцієнт обороту товарів - 5 (5800: 1160), тобтотоварні запаси скоїли 5 повних обертів протягом звітного кварталу.

Одноденний оборот товарів - 64,4 тис. руб. (5800: 90 да.).

Число днів середнього завантаження активів в товарні запаси - 18(1160: 64,4).

Ефективність використання необоротних активів (а) визначається коефіцієнтом фондовіддачі, що характеризує ефективністькоштів, вкладених в основні засоби та нематеріальні активи, інтенсивність їхексплуатації у виробничому процесі. Форму-ла розрахунку:

Фондовіддача =Виручка від продажів/(Основні засоби + Нематеріальніактиви)(3)

Коефіцієнт фондовіддачі можна розраховувати за первісноюі залишкової вартості необоротних активів, для чого з розрахунку виключаєтьсявартість коштів, що становлять інвестиційну власність організації.

Фондомісткість =(Основні засоби + Нематеріальні активи)/Виручка відпродажів(4)

Коефіцієнт фондомісткості характеризує необхідні необоротніактиви, їх питому величину на 1 руб. виручки від продажів.

У формулі розрахунку коефіцієнта фондовіддачі замість виручкиможна взяти до уваги тільки ту її частину, яка компенсує амортизаціюнеоборотних активів. Даний коефіцієнт показує ступінь відшкодуваннявартості необоротних активів з виручки від продажів товарів, продукції, робіт,послуг.

Приклад. Вихідні дані: виручка від продажів зарік - 1750 тис. руб., у тому числі амортизація 350 тис. руб. вартість основнихзасобів - 2230 тис. руб.; вартість нематеріальних активів - 320 тис. руб.

Коефіцієнт фондовіддачі складе 0,69 руб. [1750: (2230 +320)], тобто в даному періоді на кожен рубль вартості необоротних активівбуло отримано продукції на 69 коп.

Коефіцієнт відшкодування складе 0,14 руб. [350:(2230 +320)]. Отже, первісна вартість необоротних активів 2550тис. руб. (2230 + 320) буде повністю погашена з виручки за проданупродукцію протягом 7 років (1: 0,14 == 7,14).

Ефективність застосування всіх активів (а) визначаєтьсяяк результат ділення виручки від продажів на вартість всіх активів, закріпленихза даним підрозділом. Активи включаються до розрахунку за залишковою вартістю.Для зіставлення з іншими підрозділами організації можна обчислюватитривалість одного обороту активів у днях, для чого необхідно вартістьвсіх активів розділити на одноденну суму виручки у звітному періоді.

Продуктивність персоналу (а) визначаєтьсяв загальному вигляді як результат ділення виручки від продажів на середню чисельність персоналу.У підрозділах, не відповідають за виручку і доходи, в якості чисельникаформули можна взяти вартість випущеної продукції, наданих послуг і т. п.Для знаменника також можливі варіанти, наприклад чисельність управлінськогоперсоналу або робітників, зайнятих безпосередньо у виробництві; чисельність торговогоперсоналу та інші, в тому числі приватні, показники чисельності обслуговуючогоперсоналу, інженерів-технологів або конструкторів і т. п.

Рентабельність продажів (б) дозволяє оцінитиефективність комерційних операцій. Коефіцієнт рентабельності визначаєтьсяділенням прибутку на виручку від продажів. Чисельником даної формули є загальнасума прибутку до оподаткування, сума чистого прибутку або сума маржинальногодоходу, що дозволяє варіювати різні коефіцієнти рентабельності вЗалежно від того, за які показники відповідає даний центр відповідальності.

Приклад. Вихідні дані (млн. крб.): виручкавід продажу продукції - 90; собівартість проданої продукції - 63; валоваприбуток (маржинальний дохід) -27; управлінські та комерційні витрати - 19,5;загальний прибуток до оподатковування - 7,5; податок на прибуток - 3,0; вартість усіхактивів - 45,0; вартість усіх зобов'язань - 15,0; вартість оборотних активів- 16,5.

Рентабельність продажів може бути обчислена: по загальнійприбутку: 7,5: 90 = 8,3%; по чистому прибутку: (7,5 - 3): 90 = 5%; помаржинальний дохід: 27: 90 = 30%.

Рентабельність витрат (б), характеризуєефективність виробничих витрат на виробництво продукції, продаж іуправління, визначається за загальною формулою:

Рентабельність витрат = Прибуток/Витрати %(5)

У чисельнику даної формули застосовують показники загального прибутку,чистого прибутку, маржинального доходу, у знаменнику - собівартість продажів іповні витрати (собівартість + управлінські та комерційні витрати).

У нашому прикладі:

рентабельність витрат по маржинальний дохід: 27: 63 =42,9%; рентабельність витрат по загальному прибутку: 7,5: (63 + 19,5) = 9,1%;рентабельність витрат з чистого прибутку: (7,5 - 3): (63 + 19,5) = 5,5%.

На основі обчислених показників рентабельності можназробити висновок, що на кожен рубль витрат підрозділ отримає майже 43 коп.маржинального доходу, понад 9 коп. загального прибутку і 5,5 коп. чистого прибутку.

Рентабельність активів (б) характеризує еф...ективністьінвестицій і застосовується для оцінки діяльності центрів інвестицій. Про-щаяформула розрахунку:

Рентабельність активів = Прибуток /Активи (6)

В конкретних розрахунках показників можливі варіанти длячисельника і знаменника формули. У чисельнику в розрахунках може застосовуватисязагальна сума прибутку або чистий прибуток (після оподаткування), в знаменнику -загальна вартість активів або їх чиста вартість, що характеризує власніінвестиції в активи. У розрахунках за центрами відповідальності та секторамдіяльності приймається вартість активів, за ефективне використанняяких несе відповідальність даний центр. Для окремих центрів актуальнимє застосування показника рентабельності, обчисленого за вартістюоборотних акти-вов.

У нашому прикладі:

рентабельність всіх активів: 7,5: 45 = 16,7%;

рентабельність чистих активів: 4,5: (45 - 15) = 15%, тобтоефективність власних інвестицій;

рентабельність оборотних активів: 7,5: 16,5 = 45,5%; тойже показник, обчислений за сумою чистого прибутку, складе: 4,5: 16,5 =27,3%.

Коефіцієнт ліквідності (в) характеризуєфінансову надійність організації, її здатність відповідати за своїмизобов'язаннями. При розрахунках намагаються показати, наскільки поточні активиперевищують поточні зобов'язання, тобто той запас міцності, який викликаєдовіру кредиторів. З розрахунку виключаються необоротні активи, які неможуть бути швидко продані і перетворені в грошові кошти для оплати зазобов'язаннями і які формуються за рахунок власного капіталу ідовгострокових зобов'язань. Останні також виключаються з розрахунку, оскількистроки їх погашення наступають принаймні не раніше ніж через рік. Загальнаформула розрахунку:

Коефіцієнт ліквідності = Оборотні активи/Поточнізобов'язання (8)

Вона показує частку оборотних активів, що формуються за рахуноквласного капіталу. Різниця між сумами оборотних активів і поточнихзобов'язань характеризує суму власних коштів в оборотних активах(Власних оборотних коштів).

У нашому прикладі коефіцієнт покриття дорівнює 1,1 (16,5 ': 15),тобто власні оборотні кошти становлять не більше 10% всіх оборотнихактивів. Це дуже важка ситуація, яка свідчить про відсутність надійностів погашенні наявних зобов'язань, так як треба зробити знижку на можливезнецінення матеріальних оборотних активів і навіть дебіторської заборгованості.

Ближче до істини результат, що отримується в розрахунку не всіхоборотних активів, а тільки бистроліквідних. До останніх відносяться грошовікошти, ринкові цінні папери і дебіторська заборгованість, зменшена навеличину сумнівних боргів. У такому випадку наведена вище формула прийменаступний вигляд:

Коефіцієнт ліквідності =(Грошові кошти + Ринкові цінні

паперу + Дебіторська заборгованість)/Поточнізобов'язання (9)

Якщо допустити, що в нашому прикладі у вартості оборотнихактивів числяться матеріальні запаси, товари на 7,6 млн руб. і ненадійна(Сумнівна) дебіторська заборгованість 0900000 крб., А всі зобов'язанняє поточними, то значення коефіцієнта ліквідності одно 0,53 [(16,5 -7,6 - 0,9): 15], тобто майже половина зобов'язань не може бути погашенанегайно. А це вже ознака неплатоспроможності.

З безлічі аналітичних співвідношень слід вибрати найбільшважливі для оцінки діяльності даного центру відповідальності і подумати про те,як їх використовувати в формах внутрішньої звітності. Необхідно потурбуватися іметодом їх перехресної перевірки з іншими даними центру відповідальності.

Висновок

В ході виконання курсової роботивдалося з'ясувати, що визначальним фактором формування системиуправлінського обліку в організації є її економічна ефективність, тівигоди, які воно отримає від наявності системи обліку за рахунок підвищення якостіприйнятих управлінських рішень. Впровадження і використання системиуправлінського обліку вважається виправданими тоді, коли отриманий вВнаслідок позитивний ефект перевершує необхідні для створення такоїсистеми витрати.

Внутрішня звітність - це ще нерезультат управлінського аналізу, що є найважливішим елементомуправлінського обліку, а первинний матеріал для проведення такого аналізу. Алена її основі можна дати загальну оцінку результатів діяльності центрів відповідальності,судити про ступінь досягнення ними поставлених цілей і правильності прийнятихоперативних коригувальних рішень.

В ході виконання курсової роботи досягнута її мета -вивчені теоретичні основи управлінської звітності.

При цьому вирішені наступні завдання:

- вивчені цілі створення управлінської звітності;

- вивчені види управлінської звітності;

- вивчені вимоги до управлінської звітності;

- проведено аналіз управлінської інформації.

Бібліографічнийсписок

1.Федеральний закон від 21. 11. 96 М129-ФЗ В«Про бухгалтерський облікВ».

2.Наказ Мінфіну РФ В«Про форми бухгалтерської звітності організаціїВ» від 22.06.2003№ 67н.

3.Збірник Положень по бухгалтерському обліку (ПБУ 1-19). - М.: ВидавництвоВ«Бухгалтерський облікВ», 2003. - 320 с.

4.Концепція розвитку бухгалтерського обліку та звітності в Російській Федерації насередньострокову перспективу. Схвалена Наказом Міністра Фінансів РФ від 1 липня2004 р. № 180.

5.Аврова І.А. Управлінський облік. - М.: Бератор-Прес. - 2003. - 176 с.

6.Бутинець Ф.Ф., Соколов Я.В., Панков Д.Д., Горецька Л.Л. Бухгалтерськийоблік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальнихзакладів спеціальності 7.050106 В«Облік і аудитВ». - Житомир: ПП В«РутаВ», 2002. -660 з.

7.Валебнікова Н.В., Василевич І.М. Сучасні тенденції управлінськогообліку// Бухгалтерський облік. - 2000. - № 18.

8.Вахрушіна М.А. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для вузів. 2-еизд., доп. і пров. - М.; ІКФ Омега-Л: Вища. Шк., 2002. - 528 с.

9. ВилР.В., Палій Б.Ф . Управлінський облік. М.: ІН-ФРА-М., 2004.

10.Врублевський Н.Д. Управлінський облік витрат виробництва: теорія іпрактика. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 352 с.

11.Гришина О.В. Управлінський облік: витрати по звичайних видах діяльності//Аудиторські ведомості.-2003. - № 8.

12.Гуляєв Н.С., Вєтрова Л.М. Основні моделі бухгалтерського обліку тааналізу в зарубіжних країнах: Навчальний посібник. - М.: КноРус, 2004. - 144 с.

13.Гущина І.Е. Управлінський облік: основи теорії та практики: Навчальнийпосібник. - М.: КноРус. 2004. - 192с.

14.Карпова Т.М. Управлінський облік: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 2000.- 350 с.

15.Керімов В.Е. Про організацію управлінського обліку// Бухгалтерськийоблік. - 2003. - № 14.

16.Палій В.Ф. Управлінський облік - система внутрішньої інформації//Бухгалтерський облік. - 200...3. - № 2.

17.Палій В.Ф. Організація управлінського обліку. - М.: Бератор-Прес, 2003.- 224 с.

18.Попова Л.В., Маслова І.А., Маслов Б.Г. Про впровадження управлінськогообліками/Бухгалтерський облік. - 2003. - № 19.

19.Соколов Я.В. Бухгалтерський облік: від витоків до наших днів: Учеб.посібник для вузів. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с.

20.Соколов Я.В. Управлінський облік: міф і реальність// Бухгалтерськийоблік. - 2000. - № 18.

21.Соколов Я.В., П'яте М.Л. Управлінський облік: як його розуміти//Бухгалтерський облік. - 2003. - № 7.

22.Ткач В.І., Ткач М.В. Управлінський облік: міжнародний досвід. - М.:Фінанси і статистика, 2004.

23.Управлінський облік: Учеб. посібник/За ред. А.Д. Ше-Ремета. М.: ІД ФБК ПРЕС,2002.

24.Чумаченко Н.Г. Про впровадження управлінського обліку// Бухгалтерський облік.- 2003. - № 7.

Вернуться назад