Методи аналізу питної води

Зміст

I. Вступна частина

1. Значення хімічної промисловості

2. Роль аналітичного контролю

3. Функції та завдання лабораторії

II. Аналітична частина

1.Характеристикааналізованої продукції

2.Вимоги,пропоновані до природній воді

3.Методики аналізів

4.Пристрій,універсальний іономер ЕВ-74

III. Охорона праці

1.ТБ з кислотами ілугами

2.ТБ при роботі влабораторії

3.Пожежо-іелектробезпека

IV. Охорона навколишнього середовища

Список літератури

І. Вступна частина

1. Значення хімічної промисловості

Хімічна промисловість - комплекснагалузь, яка визначає, разом з машинобудуванням, рівень НТП, що забезпечуєвсі галузі народного господарства хімічними технологіями і матеріалами, в тому числіновими, прогресивними і що проводить товари масового народного споживання.

Хімічна промисловістьявляє собою одну з провідних галузей важкої індустрії, єнауково-технічною і матеріальною базою хімізації народного господарства і грає виключноважливу роль у розвитку продуктивних сил, зміцненню обороноздатності державиі в забезпеченні життєвих потреб суспільства. Вона об'єднує цілий комплексгалузей виробництва, у яких переважають хімічні методи переробкипредметів уречевленої праці (сировини, матеріалів), дозволяє вирішититехнічні, технологічні та економічні проблеми, створювати новіматеріали з наперед заданими властивостями, замінювати метал в будівництві,машинобудуванні, підвищувати продуктивність і економити витрати суспільноїпраці. Хімічна промисловість включає виробництво декількох тисяч різнихвидів продукції, за кількістю яких поступається тільки машинобудуванню.

Значення хімічної промисловості виражаєтьсяв прогресивній хімізації всього народногосподарського комплексу: розширюється виробництвоцінних промислових продуктів; відбувається заміна дорогого і дефіцитного сировинибільш дешевим і поширеним; проводиться комплексне використання сировини;уловлюються і утилізуються багато виробничих відходів, у тому числішкідливі в екологічному відношенні. На базі комплексного використаннярізноманітної сировини та утилізації виробничих відходів хімічна індустріяутворює складну систему зв'язків з багатьма галузями промисловості ікомбінується з переробкою нафти, газу, вугілля, з чорною і кольоровоюметалургією, лісовою промисловістю. З таких поєднань складаються ціліпромислові комплекси.

В основі виробничого процесу вхімічній промисловості найчастіше лежить перетворення молекулярноїструктури речовини. Продукцію цієї галузі народного господарства можнапідрозділити на предмети виробничого призначення і предмети тривалогоабо короткочасного особистого користування.

Споживачі продукції хімічної промисловостізнаходяться у всіх сферах народного господарства. Машинобудування потребуєпластичних масах, лаках, фарбах, сільське господарство - в мінеральних добривах,препаратах для боротьби з шкідниками рослин, у кормових добавках (тваринництво);транспорт - в моторному паливі, мастильних матеріалах, синтетичному каучуку.Хімічна та нафтохімічна промисловість стає джерелом сировини длявиробництва товарів широкого вжитку, особливо хімічних волокон і пластмас.

2. Роль аналітичного контролю

Аналітична хімія - наука про методиі засобах визначення хімічного складу речовин і їх сумішей. Завданняаналітичної хімії: виявлення, ідентифікація і визначення складових частин(Атомів, іонів, радикалів, молекул, функціональних груп) аналізованогооб'єкта. Відповідний розділ аналітичної хімії - якісний аналіз;

Визначення послідовностіз'єднання і взаємного розташування складових частин в аналізованому об'єкті.Відповідний розділ аналітичної хімії - структурний аналіз;

Визначення зміни природи іконцентрації складових частин об'єкта в часі. Це важливо для встановленняхарактеру, механізму і швидкості перетворень, зокрема, для контролютехнологічних процесів у виробництві.

У багатьох методах аналітичної хіміївикористовуються останні досягнення природничих, технічних наук. Томуцілком закономірно розглядати аналітичну хімію як міждисциплінарнунауку.

Методи аналітичної хімії широкореалізується в найрізноманітніших виробництвах. Наприклад, у нафтохімії,металургії, при отриманні кислот, лугів, соди, добрив, органічнихпродуктів і барвників, пластичних мас, штучних та синтетичнихволокон, будівельних матеріалів, вибухових речовин, поверхнево-активнихречовин, лікарських препаратів, парфумерії.

У нафтохімії і металургії вимагаєтьсяаналітичний контроль вихідної сировини, проміжних і кінцевих продуктіввиробництва.

Отримання особливо чистих речовин, уЗокрема напівпровідникових матеріалів, неможливо без визначення домішок нарівні до 10 -9 %.

Хімічний аналіз необхідний припошуку корисних копалин. Багато висновків геохімії базується на результатаххімічного аналізу.

Величезне значення має хімічнийаналіз для наук біологічного циклу. Наприклад, з'ясування природи білка -завдання, по суті, аналітична, оскільки потрібно з'ясувати, якіамінокислоти входять до складу білка і в якій послідовності вони пов'язані. Вмедицині методи аналітичної хімії широко застосовують при проведеннірізноманітних біохімічних аналізів.

Навіть гуманітарні науки використовують методианалітичної хімії. На першому місці серед них стоїть археологія. Результатихімічного аналізу предметів старовини служать джерелом важливої вЂ‹вЂ‹інформації,дозволяє робити висновки про походження предметів і їх віці. Розвитоккриміналістики також немислимо без сучасних методів аналітичної хімії. Які в археології, в ній надзвичайно важливі методи, не руйнують досліджуванийзразок: локальний аналіз, ідентифікація речовин.

3. Функції та завдання лабораторії

Основними завданнями лабораторії євиконання дослідно-дослідних робіт, що забезпечують впровадження та освоєннянової техніки і технології при використанні сучасних досягнень,спрямованих на інтенсифікацію діючих цехів, поліпшенню їх економічнихпоказників, підвищення якості продукції, що випускається, охорони навколишнього середовища.

Під виконанні зазначених завданьлабораторія проводить роботи по:

- Здійснення з необхідною точністюі достовірністю кількісного хімічного та мікробіологічного аналізівпроб питної води, стічних вод і промислових стоків з метою встановленнявідповідності їх якості вимогам нормативних документів;

- Виконання в повному обсязі В«Робочоїпрограми виробничого контролю якості питної води В», контрольефективності очищення питної води, а також В«Графіка виробничогоконтролю якості стічних вод і промислових стоків В».

- Підготовка вихідних даних длярозробки нормативно-технічної документації для підприємств і прийняттярішень щодо поліпшення якості води згідно санітарно-епідеміологічногонагляду та скидів.

- Підбір, освоєння та впровадження новихметодик для аналізу стану якості питної, стічної води.

- Удосконаленню технологічнихпроцесів і повного освоєння виробничих потужностей.

- Поліпшенню методів утилізації промисловихвідходів.

II . Аналітична частина

1. Характеристика аналізованоїпродукції

Вода (Н 2 О) - рідина беззапаху, смаку, кольору; найпоширеніше природне з'єднання.

Зафізико-хімічними властивостями В. відрізняється аномальним характером констант,які визначають багато фізичні та біологічні процеси на Землі.Щільність води зростає в інтервалі 100-4 В°, при подальшому охолодженнізменшується, а при замерзанні стрибкоподібно падає. Тому в річках і озерахлід як більш легкий розташовується на поверхні, створюючи необхідні умовидля збереження життя в водних екологічних системах. Морська водаперетворюється на лід, не досягаючи найбільшої щільності, тому в моряхвідбува...ється більш інтенсивне вертикальне перемішування води.

В якості перших санітарно -гігієнічних характеристик прісної води використовувалися органолептичніпоказники, які були засновані на інтенсивності сприйняття органами почуттівфізичних властивостей води. В даний час у цю групу в якості нормативних характеристиквходять:

В·Запах при 20 про Сі підігріві до 60 про С,

В·бал Кольоровість пошкалою, градус

В·Прозорість пошкалою,

В·Каламутність постандартної шкалою, мг/дм 3

В·Забарвленняпофарбованого стовпчика (відсутність водяних організмів і плівки)

У артезіанських водах містяться зважені тверді домішки . Вони складаються з часток глини, піску, мулу, суспендованихорганічних і неорганічних речовин, планктону і різних мікроорганізмів.Зважені частки впливають на прозорість води. Вміст у воді зваженихдомішок, вимірюване в мг/л, дає уявлення про забрудненості води частинкамив основному умовним діаметром більш 1.10 -4 мм . При вмісті у воді зважених речовин менше 2-3 мг/л або

більше зазначених значень, алеумовний діаметр частинок менше 1 В· 10-4 мм, визначення забрудненості води виробляють побічно по каламутності води.

2. Вимоги пред'являються доприродній воді

Основними вимогами,пропонованими до питної води, є безпека в епідемічномувідношенні, нешкідливість за токсикологічними показниками, хорошіорганолептичні показники та придатність для господарських потреб. Оптимальнатемпература води для питних цілей знаходиться в межах 7-11 В° С. Найбільшблизькі до цих умов води підземних джерел, які відрізняютьсясталістю температури. Їх в першу чергу рекомендується використовувати длягосподарсько-питного водопостачання.

Органолептичні показники(Мутність, прозорість, кольоровість, запахи і присмаки) води, споживаної длягосподарсько-питних цілей, визначаються речовинами, що зустрічаються вприродних водах, що додаються в процесі обробки води у вигляді реагентів із'являються в результаті побутового, промислового та сільськогосподарськогозабруднення вододжерел. До хімічних речовин, впливає наорганолептичні показники води, крім нерозчинних домішок і гуміновихречовин відносяться зустрічаються в природних водах або додаються в них приобробці хлориди, сульфати, залізо, марганець, мідь, цинк, алюміній, гекса-мета-і триполіфосфат, солі кальцію і магнію.

Водневий показник рН більшостіприродних вод близький до 7. Сталість рН води має велике значення длянормального протікання в ній біологічних і фізико-хімічних процесів,призводять до самоочищення. Для води господарсько-питного призначення він повинензнаходитися в межах 6,5-8,5.

Кількість сухого залишкухарактеризує ступінь мінералізації природних вод; воно не повинно перевищувати 1000мг/л і лише в окремих випадках допускається 1500 мг/л.

Загальна норма жорсткості - 7 мг * екв/л.

У підземних водах, що не піддаютьсязнезалізнення, може бути допущено вміст заліза 1 мг/л.

Азотовмісні речовини (аміак,нітрити та нітрати) утворюються у воді в результаті протікання хімічнихпроцесів і гниття рослинних решток, а також за рахунок розкладу білковихсполук, що потрапляють майже завжди зі стічними побутовими водами, кінцевимпродуктом розпаду білкових речовин є аміак. Присутність у воді аміакурослинного або мінерального походження не небезпечно в санітарному відношенні.Води, причиною утворення аміаку в яких є розкладання білковихречовин, непридатні для пиття. Придатною для питних цілей вважається вода,містить лише сліди аміаку і нітритів, а за стандартом допускається вмістне більше 10 мг/л нітратів.

Сірководень може міститися вприродних водах в невеликих кількостях. Він надає воді неприємний запах,викликає розвиток серобактерій і інтенсифікує процес корозії металів.

Токсичні речовини (берилій,молібден, миш'як, селен, стронцій та ін), а також радіоактивні речовини (уран,радій і стронцнй-90) потрапляють у воду з промисловими стоками і в результатітривалого зіткнення води з пластами грунту, що містять відповіднімінеральні солі. При наявності у воді декількох токсичних або радіоактивнихречовин сума концентрацій або випромінювань, виражена в частках концентрацій,допустимих для кожного з них окремо, не повинна перевищувати одиницю.

3. Методики аналізів

Методика. Визначення загальної жорсткості.

Метод заснований на утворенні міцногокомплексної сполуки трилону Б з іонами кальцію і магнію.

Визначення проводять титруваннямпроби трилоном Б при рН 10 в присутності індикатора.

1. МЕТОДИ ВІДБОРУ ПРОБ

1.1. Проби води відбирають за ГОСТ 2874і ГОСТ 4979.

1.2. Об'єм проби води для визначеннязагальної жорсткості повинен бути не менше 250 см3.

1.3. Якщо визначення жорсткості неможе бути проведено в день відбору проби, то відміряний об'єм води,розбавлений дистильованою водою 1:1, допускається залишати для визначеннядо наступного дня.

Проби води, призначені длявизначення загальної жорсткості, не консервують.

2. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ І РЕАКТИВИ.

Посуд мірний лабораторний склянийза ГОСТ 1770 місткістю: піпетки 10, 25, 50 і 100 см3 без поділів; бюретка 25см3.

Колби конічні по ГОСТ 25336місткістю 250-300 см3.

Крапельниця по ГОСТ 25336.

Трилон Б (комплексон III,двунатріевая сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти) за ГОСТ 10652.

Амоній хлористий по ГОСТ 3773.

Аміак водний за ГОСТ 3760, 25%-нийрозчин.

Гидроксиламин солянокислий по ГОСТ5456.

Кислота лимонна згідно з ГОСТ 3118.

Натрій сірчистий (сульфід натрію) поГОСТ 2053.

Натрій хлористий по ГОСТ 4233.

Спирт етиловий ректифікований поГОСТ 5962.

Цинк металевий гранульований.

Магній сірчанокислий - фіксанал.

хромоген чорний спеціальний ЕТ-00(Індикатор).

Хром темно-синій кислотний(Індикатор).

Всі реактиви, використовувані дляаналізу, повинні бути кваліфікації чисті для аналізу (ч. д. а.)

3. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ.

3.1. Дистильована вода,перегнанная двічі в скляному приладі, використовується для розбавлення пробводи.

3.2. Приготування 0,05 н. розчинутрилону Б.

9,31 г трилону Б розчиняють удистильованої і доводять до 1 дм3. Якщо розчин каламутний, то його фільтрують.Розчин стійкий протягом декількох місяців.

3.3. Приготування буферногорозчину.

10 г хлористого амонію (NH 4 Cl)розчиняють у дистильованій воді, додають 50 см 3 25%-ногорозчину аміаку і доводять до 500 см 3 дистильованою водою. Підуникнути втрати аміаку розчин слід зберігати в щільно закритій склянці.

3.4. Приготування індикаторів.

0,5 г індикатора розчиняють у 20 см 3 буферного розчину і доводять до 100 см3 етиловим спиртом. Розчин індикаторахрому темно-синього може зберігатися тривалий час без зміни. Розчиніндикатора хромогену чорного стійкий протягом 10 діб. Допускаєтьсякористуватися сухим індикатором. Для цього 0,25 г індикатора змішують з 50 г сухого хлористого натрію, попередньо ретельно розтертого вступці.

3.5. Приготування розчинусірчистого натрію.

5 г сірчистого натрію Na 2 SГ— 9H 2 O або 3,7 г Na 2 S Г— 5H 2 Oрозчиняють в 100 см 3 дистильованої води. Розчин зберігають у склянціз гумовою пробкою.

3.6. Приготування розчинусолянокислого гідроксиламіну. ​​

1 г солянокислого гідроксиламіну NH 2 OHГ— HCl розчиняють у дистильованій воді і доводять до 100 см 3 .

3.7. Приготування 0,1 н. розчинухлористого цинку.

Точну наважку гранульованого цинку3,269 г розчиняють у 30 см 3 соляної кислоти, розведеної 1:1.Потім доводять об'єм в мірній колбі дистильованою водою до 1 дм 3 .Отримують точний 0,1 н. розчин. Розведенням цього розчину вдвічі отримують 0,05н. р...озчин. Якщо навішування неточна (більше або менше ніж 3,269), торозраховують кількість кубічних сантиметрів вихідного розчину цинку дляприготування точного 0,05 н. розчину, який повинен містити 1,6345 г цинку в 1 дм 3 .

3.8. Приготування 0,05 н. розчинусірчанокислого магнію.

Розчин готують з фіксанала,прикладеного до набору реактивів для визначення жорсткості води і розрахованогона приготування 1 дм3 0,01 н розчину. Для отримання 0,05 н. розчинувміст ампули розчиняють у дистильованій воді і доводять об'єм розчину вмірній колбі до 200 см 3 .

3.9. Установка поправочногокоефіцієнта до нормальності розчину трилону Б.

У конічну колбу вносять 10 см 3 0,05 н. розчину хлористого цинку або 10 см3 0,05 н. розчину сірчанокислогомагнію і розбавляють дистильованою водою до 100 см 3 . Додають 5см 3 буферного розчину, 5-7 крапель індикатора і титрують при сильномузбовтуванні розчином трилону Б до зміни забарвлення в еквівалентній точці.Забарвлення повинна бути синьою з фіолетовим відтінком при додаванні індикаторахрому темно-синього і синьою із зеленуватим відтінком при додаванні індикаторахромогену чорного.

Титрування слід проводити на фоніконтрольної проби, якій може бути злегка перетітрованная проба.

Поправочний коефіцієнт (К) донормальності розчину трилону Б обчислюють за формулою:

,

де v - кількість розчину трилонуБ, витраченого на титрування, см 3 .

4. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

4.1. Визначенню загальної жорсткості водизаважають: мідь, цинк, марганець і високий вміст вуглекислих і двовуглекислийсолей. Вплив заважаючих речовин усувається в ході аналізу.

Похибка при титруванні 100 см3проби становить 0,05 моль/м3.

дистильованою водою.ПотімрозчинуПіслязазначено вище.

5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

5.1.обчислюють за формулою:

,

%.

Визначення вмістуорганічних сполук.

1.

1.1.

1.2.

2.83.

3.

3.1.1. Обробка результатів.

за формулою:

3.2.залишку.

3.2.1. Обробка результатів.

за формулою:

,

Визначення вмісту

1.

1.1. Відбір проб

1.2.

1.3.2.

2.1.розчин.

2.3.

2.3.1.водою до 1 дм3.

скла.

2.3.2.

2.3.3.

2.3.4.

2.3.5.До

,

2.4.

2.4.1.срібла. 1. 2. 3. 4.

2.4.2.0 см 3 ) і доводять до 100 см 3 дистильованою водою. Без розведення визначаються хлориди в концентрації до100 мг/дм 3 . pНтітруемой проби повинен бути в межах 6-10. Якщо вода каламутна, її фільтруютьчерез без зольний фільтр, промитий гарячою водою. Якщо вода має кольоровістьвище 30 В°, пробу знебарвлюють додаванням гідроокису алюмінію. Для цього до 200см 3 проби додають 6 см 3 суспензії гідроокису алюмінію,а суміш струшують до знебарвлення рідини. Потім пробу фільтрують через беззольний фільтр. Перші порції фільтрату відкидають. Відміряний об'єм водивносять у дві конічні колби і додають по 1 см 3 розчинухромовокіслого калію. Одну пробу титрують розчином азотнокислого срібла допояви слабкого оранжевого відтінку, другу пробу використовують якконтрольної проби. При значному вмісті хлоридів утворюється осад AgCl, який заважає визначенню. У цьому випадкудо відтитровані першій пробі доливають 2-3 краплі титрованого розчину NaCl до зникнення оранжевого відтінку,потім титрують другу пробу, користуючись першою, як контрольної пробою.

Визначенню заважають: ортофосфати вконцентрації, що перевищує 25 мг/дм 3 ; залізо в концентрації більше 10мг/дм 3 . Броміди та йодиди визначаються в концентраціях, еквівалентнихСl - . При звичайному змісті у водопровідній воді вони незаважають визначенню.

2.5. Обробка результатів.

Зміст хлор-іона (X), мг/дм 3 ,обчислюють за формулою

де v - кількість азотнокислого срібла, витраченого натитрування, см 3 ;

К - поправочний коефіцієнт до титрурозчину нітрату срібла;

g - кількість хлор-іона,відповідає 1 см 3 розчину азотнокислого срібла, мг;

V - об'єм проби, взятий длявизначення, см 3 .

Розбіжності між результатамиповторних визначень при вмісті Сl - від 20 до200 мг/дм 3 - 2 мг/дм 3 ; при більш високому вмісті - 2отн. %.

4. Пристрій аналізованого приладу.Універсальний іономер ЕВ-74

1. Призначення.

Універсальний іономер ЕВ-74призначається для визначення в комплекті з іоноселективних електродівактивності одно-та двовалентних аніонів і катіонів (величини pX) у воднихрозчинах, а також для вимірювання окисно-відновних потенціалів(Величини Еh) в цих же розчинах.

Іономіри може використовуватися також вЯк високоомного мілівольтметри.

При роботі з блоком автоматичноготитрування прилад може бути використаний для масового однотипного титрування.

Іономіри ЕВ-74 можна вироблятивимірювання як методом відбору проб, так і безпосередньо в лабораторнихустановках.

Іономіри призначений для застосування влабораторіях науково-дослідних установ і промислових підприємств.

2. Будову та принцип роботи.

2.1. Загальні відомості

Для вимірювання активності одно-ідвовалентних іонів в розчинах використовується електродна система зіоноселективних вимірювальними електродами і перетворювач. Електрорушійнасила електродної системи залежить від активності відповідних іонів у розчиніі визначається рівняннями (1) або (2).

Значення РХ контрольованого розчинувизначається виміром е.р.с. електродної системи за допомогою перетворювача,шкала якого проградуйована в одиницях РХ. Градіровочние значення е.р.с.,можуть бути обчислені за допомогою рівнянь (1) і (2).

2.2. Принцип дії та схемаперетворювача Іономіри

Робота Іономіри заснована наперетворенні е.р.с. електродної системи в постійний струм, пропорційнийвимірюваній величині. Перетворення е.р.с. електродної системи в постійний струмздійснюється високоомним перетворювачем авто компенсаційного типу.

Електрорушійна сила Ех електродноїсистеми (рис. 1) порівнюється з падінням напруги на опорі R, черезяке протікає струм Iвих. підсилювача. Падіння напруги U вих. наопорі R протилежно за знаком електрорушійної силі Ех на вхід підсилювачаподається напруга:

Uвх. = EХ-Uвих. = EХ-Iвих. Г— R (4)

При достатньо великому коефіцієнтіпосилення напруга Uвих. мало відрізняється від е.р.с. електродної системи Sxзавдяки цьому струм, що протікає через електроди в процесі вимірювання, вельмималий, а струм Iвих. протікає через опір R, пропорційний е.р.с.електродної системи, тобто Рх контрольованого розчину.

2.3. Конструкція Іономіри ЕВ-74

Іономіри складається з перетворювача іпідставки, призначеної для кріплення електродів і установки судин зконтрольованим розчином.

3. Перетворювач.

Загальний вид перетворювача і елементийого конструкції показані на рис. 5.

Для зручності монтажу та обслуговуванняпри ремонті похила лицьова панель 9 (рис. 5) укріплена таким чином, щопри знятті задньої стінки та нижньої планки вона може бути відкинута вперед післявідкручування 2 гвинтів.

На лицьовій панелі розташовуютьсяоргани оперативного управління і показує прилад 1. Органи заводськийнастройки і регулювання 7 розташовані під лицьовою панеллю.

На шкалі показує приладує наступні оцифровки: В«-1-19В» для вимірювання на широкому діапазоні і В«0-5В»для вимірювання на вузьких діапазонах (показання приладу підсумовуються зі значенням,відповідним початку діапазону). Для зручності діапазон В«-1-4В» маєдодаткову оцифровку.

<...p> Для установки температури вимірюваногорозчину є оцифровка В«0-100В».

До органів оперативного управліннявідносяться: тумблер В«МЕРЕЖАВ», ручки змінних резисторів В«КАЛІБРУВАННЯВ»,В«КрутизниВ», В«рХіВ» і В«ТЕМПЕРАТУРА РОЗЧИНУВ»; 5 кнопок вибору роду роботи:В«Аніонів/катіонів (+/-)В», В«Х '/ Х" В»,В« mV В»,В« РХ В»іВ« t В° В»; 5 кнопок виборудіапазону вимірювання: В«-1-19В», В«-1-4В», В«4-9В», В«9-14В», В«14-19В»; коректорпоказує приладу. Кнопка В«аніонів/катіонів (+/-)В» дозволяє проводитивимір активності аніонів або позитивних потенціалів в віджатим до катіонівабо негативних потенціалів в натиснутому положеннях, кнопка В«Х'Х" В»-вимір активності одновалентних або двовалентних іонів відповідно вотжатом або натиснутому положеннях; кнопки з залежною фіксацією В«mVВ», В«РХВ» і В«t °»дозволяють включити прилад в режим мілівольтметра (В«mVВ»), Іономіри (В«pXВ») абоустановки температури розчину при ручній термокомпенсации (В«t °»).

При налаштуванні ручками, виведеними налицьову панель, слід враховувати, що в приладі застосовані потенціометри звисокою роздільною здатністю, які мають зони плавною і грубоїрегулювання.

Резистори В«КАЛІБРУВАННЯВ», В«крутизниВ» іВ«PHВ» служать для оперативної настройки приладу на дану електродний систему.

Органи заводської настройки закритіопломбованій планкою і призначені: R52 - для додаткової підстроюванняпочатку шкал при вимірюванні катіонів; R54 - те ж при вимірі аніонів; R37 -для балансування температурного моста; R11 - для основної налаштування початку шкалпри вимірюванні РХ; R40 - для калібрування ручного термокомпенсатора при вимірюваннідвовалентних іонів; R21 - для налаштування початку шкал при вимірюванні е.р.с. (МВ);R23 - для регулювання розмаху (крутизни) при вимірюванні е.р.с. (МВ); R1 - дляустановки струму в ланцюзі регулювання рХі.

Осі зазначених потенціометрівфіксуються цанговий затиск.

До органів заводської настройкивідносяться також резистори, розташовані на платі вимірювального блоку: R48 -для підстроювання показує приладу на діапазоні В«-1-19В»; R35 - для калібруванняручного термокомпенсатора при вимірюванні одновалентних іонів.

Елементи зовнішніх з'єднаньрозташовані на задній планці.

Перемичка, що замикає клемипоказує приладу в робочому стані, повинна бути знята.

ІІІ. Охорона праці

питної вода хлорид жорсткість

1. Техніка безпеки при роботі зкислотами і лугами

Концентровані кислоти викликають зневодненняшкіри та інших тканин.

За швидкості дії і по швидкостіруйнування тканин тіла кислоти розташовуються в наступному порядку, починаючи знайбільш сильних: царська горілка (суміш азотної і соляної кислот). Азотнакислота, оцтова кислота (90 - 100%), молочна кислота, щавлева кислота тат.д. дуже небезпечні опіки кульгавий сумішшю. Сильне подразнюючу дію наслизові оболонки дихальних шляхів і очей надають димлять кислоти(Концентровані соляна і азотна кислоти).

Концентровані кислоти зберігають підтягою. Переливають їх також під тягою, користуючись індивідуальними засобамизахисту (окуляри або захисна маска, гумові рукавички, халат, гумовий фартух).

При користуванні склянкою з кислотоюнеобхідно стежити, щоб на кожній склянці було чітке назва кислоти.Наливати кислоту треба так, щоб при нахилі склянки етикетка, щоб уникнути їїпсування виявлялася нагорі.

При розбавленні або зміцненнірозчинів кислот ллють кислоту більшої концентрації; при виготовленні сумішікислот необхідно вливати рідину більшої щільності в рідину з меншоющільністю.

При розбавленні кислот потрібно пам'ятатиправило: кислоту слід доливати тонким струменем при перемішуванні в холоднуводу, а не навпаки, і тільки в жаростійких і порцелянових склянках, так як прицьому відбувається значне виділення тепла.

Переливати міцні HNO3, H2SO4 і HClможна тільки при включеній тязі у витяжній шафі. Дверцята шафи повинні бути, поможливості, прикриті.

Наливаючи розчин, слід зніматипробіркою зі склянки останню краплю реактиву щоб уникнути попадання рідинина халат (одяг) або взуття.

При роботі з міцними кислотаминеобхідно одягати захисні окуляри, а при роботі з димлять сірчаної та соляноїкислотою, крім очок, надягати довгий гумовий фартух і протигаз (або поПринаймні марлеву пов'язку, респіратор).

Під час приготування розчинівлугів тверді речовини з містять їх ємностей беруть тільки спеціальноїложечкою і ні в якому разі не насипають, тому що пил може потрапити в очіі на шкіру. Після використання ложечку ретельно миють, т. к. луг міцнопристає до багатьох поверхнях.

При взятті навішування використовуютьтонкостінні порцелянові чашечки. Папером, тим більше фільтрувального,користуватися не можна, т до луг її роз'їдає.

Розчини готують в товстостіннихфарфорових судинах в два етапи. Спочатку роблять концентрований розчин,охолоджують його до кімнатної температури, а потім розбавляють до потрібноїконцентрації. Така послідовність викликана значним екзотермічнимефектом розчинення.

2. Загальні вимоги безпекироботи в лабораторії

1. При виконанніхіміко-аналітичних досліджень необхідно дотримуватись вимог безпекипри роботі з шкідливими речовинами у відповідності з ГОСТ 12.1.007.

Щоб уникнути можливого негативноговпливу на організм людини реактиви, які застосовуються при консервуванні пробводи, підготовці і проведенні аналізів, повинні зберігатися в мінімальнонеобхідній кількості.

2. Вміст шкідливих речовин вповітрі робочої зони не повинно перевищувати значень, встановлених відповідноз ГОСТ 12.1.005.

3. Приміщення, в якому проводятьсяхіміко-аналітичні дослідження, повинно бути обладнане загальноюприпливно-витяжною вентиляцією, відповідної будівельним нормам і правиламопалення, вентиляції та кондиціонування повітря відповідно до ГОСТ12.4.021.

4. Необхідно організувативпорядковане зберігання відпрацьованих реактивів і відповідну їх утилізацію.Визначені в установленому порядку відходи діяльності лабораторії сліднаправляти в спеціалізовані організації з переробки відходів ввідповідно до вимог законодавства.

5. Прилади встановлюються в сухомуприміщенні, вільному від пилу, парів кислот і лугів. Поряд з приладами неповинні знаходитися електронагрівальні прилади, а також джерелаелектромагнітних коливань і радіоперешкод.

Прилади, що передбачені дляробіт з горючим газом, повинні бути встановлені на столах під витяжнимипристроями, що забезпечують видалення продуктів згоряння.

6. Необхідно дотримуватися правила ТБ поповодженню і роботі з газовими балонами, якщо такі застосовуються. Балони згазом повинні бути віддалені від приладу і радіаторів опалення, а також захищенівід прямого впливу сонячних променів. При роботі з газом, що знаходиться підтиском, слід дотримуватись встановлених для цих робіт "Правилапристрою та безпеки експлуатації посудин, що працюють під тиском ".При подачі газу потрібно стежити за повною герметизацією всіх систем підводних івідвідних трубок системи.

3. Пожежо-і електробезпека

1.Знеструмитикімнату, вимкнути електронагрівальні прилади і тягу.

2.Негайноповідомити по телефону 20-01 в пожежну частину про загоряння (назвати місцевиникнення пожежі і своє прізвище).

3.Доповістиначальнику бюро, завідуючої лабораторією, начальнику цеху.

4.Вжити заходів щодообмеження поширення вогню та ліквідації пожежі всіма первиннимизасобами пожежогасіння під керівництвом безпосереднього керівника,палаючі хлорорганічні продукти, перераховані в цій інструкції можнагасити будь-якими засобами.

5.Організуватизустріч пожежної частини.

6.Призагазованості одягнути протигаз.

7.Для приведеннявогнегасника ОУ-2 в дію необхідно вийняти його з гнізда, повернути розтрубв бік вогнища загоряння, лівою рукою взятися за ручку, а правою - зірватипломбу, повернути повністю маховичок вентиля. Направити струмінь на вогнищезагоряння. Гасити слід з п...ериферії, прагнучи перекрити струменем газуповерхня горіння. Не слід спрямовувати струмінь газу на поверхню палаючоїрідини, щоб уникнути її розбризкування, що може призвести до збільшенняплощі горіння. Після ліквідації осередку загоряння поворотом вентиля перекритиклапан запірної головки.

8.При гасінніпіском слід засипати ним вогнище загоряння, рухаючись від периферії до центру.

9.При гасінні азбестовимполотном необхідно накрити їм вогнище загоряння, припинити доступ повітря допродуктам загоряння.

10.У випадку, якщопри використанні засобів пожежогасіння, зазначених вище, пожежа ліквідувати невдалося, користуватися пожежним краном, що перебуває в коридорі.

11.Робота влабораторії повинна проводитися за наявності справного електрообладнання. Привиявленні дефектів в ізоляції проводів, несправності пускачів рубильників,штепселів, розеток, вилок та іншої арматури, а також заземлення та огородженьслід негайно повідомити про це безпосереднім керівникам. Всівиявлені несправності повинні усуватися тільки електромонтером.

12.При роботі зелектроустаткуванням, що знаходяться під напругою, необхідно застосовуватинесправні індивідуальні засоби захисту, діелектричні рукавички, килимки.

13.Не можна переноситивключені електронагрівальні прилади.

14.У разі перервив подачі електричного струму всі електронагрівальні прилади таелектрообладнання повинні бути негайно вимкнені.

15.У випадкузагоряння електропроводів і електроустановок необхідно їх негайнознеструмити і приступити до гасіння вогню вуглекислотним або порошковимвогнегасником, а також кошмою або піском.

IV . Охорона навколишнього середовища

Природоохоронною є будь-якадіяльність, спрямована на збереження якості навколишнього середовища на рівні,забезпечує стійкість біосфери. До неї відноситься як великомасштабна,здійснювана на загальнодержавному рівні діяльність по збереженнюеталонних зразків незайманої природи і збереженню різноманітності видів на Землі,організації наукових досліджень, підготовці фахівців-екологів і вихованнюнаселення, так і діяльність окремих підприємств по очищенню від шкідливихречовин стічних вод і газів, що відходять, зниження норм використання природнихресурсів і т. д. Така діяльність здійснюється в основному інженернимиметодами.

Існують два основні напрямиприродоохоронної діяльності підприємств. Перше - очищення шкідливих викидів.Цей шлях В«в чистому виглядіВ» малоефективний, тому що з його допомогою далеко незавжди вдається повністю припинити надходження шкідливих речовин в біосферу. Дотого ж скорочення рівня забруднення одного компонента навколишнього середовища ведедо посилення забруднення іншого.

І наприклад, установка вологихфільтрів при газоочистке дозволяє скоротити забруднення повітря, але веде доще більшого забруднення води. Уловлені з відхідних газів і зливних водречовини часто отруюють значні земельні площі.

Використання очисних споруд,навіть найефективніших, різко скорочує рівень забруднення навколишнього середовища,однак не вирішує цієї проблеми повністю, оскільки в процесі функціонуванняцих установок теж виробляються відходи, хоча і в меншому обсязі, але, якправило, з підвищеною концентрацією шкідливих речовин. Нарешті, робота більшоючастини очисних споруд вимагає значних енергетичних витрат, що, усвою чергу, теж небезпечно для навколишнього середовища.

Крім того, забруднювачі, назнешкодження яких йдуть величезні кошти, являють собою речовини, наякі вже витрачена праця і які за рідкісним винятком можна було бвикористовувати в народному господарстві.

Для досягнення високихеколого-економічних результатів необхідно процес очищення шкідливих викидівпоєднати з процесом утилізації уловлених речовин, що зробить можливимоб'єднання першого напрямку з другим.

Другий напрямок - усунення самихпричин забруднення, що вимагає розробки маловідходних, а в перспективі ібезвідходних технологій виробництва, які дозволяли б комплексновикористовувати вихідну сировину та утилізувати максимум шкідливих для біосфериречовин.

Однак далеко не для всіх виробництв

Список використаної літератури