Етнографічний метод у вітчизняних соціологічних дослідженнях

Є. В. Полухіна, аспірантка Інституту соціології РАН

Відповідаючина питання, як люди сприймають, відчувають навколишній їх світ у природних, повсякденнихумовах і взаємодії, розглянемо специфічні риси етнографічних методівв соціології. Чільним принципом можна назвати "природність"збору даних; суть його полягає в наступному: чим більш наближеною доповсякденному житті буде ситуація дослідження, тим більшою мірою зібраніматеріали (і їх подальша інтерпретація) будуть відображати реальнийіснування речей [Sulverman D., 2002]. Саме це пояснює методичнийвибір дослідників, що працюють з етнографічними даними. Їх завдання:використовуючи наявний арсенал, в деталях описати поведінку і надавати йомусмисли мешканців досліджуваної спільності. При цьому категорія"Природність" представлена ​​трьома рівноправними елементами: 1.досліджуваними індивідами (репрезентація повсякденних практик); 2. методами (непорушують звичні дії людей); 3. дослідником (використовуючим"Природні" установки, що лежать в основі дослідницькоїорієнтації) [Hammersley M., 1990].

неформалізованихпідхід до збору й аналізу польових спостережень, відсутність жорстких стандартівдослідницької діяльності (що в більшості випадків є підставоюдля критики етнографії), - своєрідне наслідок "in situ studies".Заздалегідь неможливо знати норми поведінки, звичаї досліджуваних людей, томудизайн дослідження завжди гнучкий [Miller D., 1988]. Спеціаліст-дослідник вцій ситуації вільно переключається з одного методу на інший залежно віднеобхідності уточнення гіпотези, ситуації дослідження. Також легкозазнають змін і його відносини з досліджуваними "аборигенами", тактикакомунікації у досліджуваній середовищі.

неформалізованихпідхід включає в себе і т.зв. "Неконтрольованість" використовуванихметодів. У польових умовах дослідник здатний тільки лише фіксуватифакти,

безможливості уточнення та підтвердження: природний процес спостереження абобесіди лімітує можливості застосування стратегії верифікації гіпотез [РомановП., 1996].

Етнографічнеоповідання відрізняє детальність, наративна природа, контекстуально.Контекстуальность опису дійсності увазі, що виробленеопис має бути максимально співвіднесене з тим, в яких стор 143 умовах, ситуації,на якому соціальному "тлі" [Baszanger I., Dodier N., 1997] відбувалосядосліджуване взаємодія "дослідник - індивід". Багатощоденникові записи, фотографії служать підставою для відтворенняісторичного, соціального, емоційного контексту, який дозволяєдетальніше описати і зрозуміти дії людей. Тому цінність для соціологапредставляє практично кожну зміну в досліджуваному середовищі. Передбачається, щоякщо контекст не був зафіксований, можливе виробництво невірної інтерпретаціїподій і дій. Інакше кажучи, зрозуміти спостережувані події можна тільки приприміщенні їх у ширший контекст [Miller D., Jackson P., 1988].

Особливезначення ролі дослідника характерно для етнографічного методу: розуміння іспіввіднесення досліджуваного явища, вбудовування його в соціальний контекст, взаємодіяз індивідами здійснює безпосередньо він. В рамках етнографічного підходусаме йому відводиться ключова роль протягом усіх стадій дослідницькоїроботи. У даній традиції передбачається, що соціолог готовий до особливого родудослідницької рефлективності, що сприяє більш глибокому вивченнюповсякденному житті певної групи людей [Hammersley M., 1995].

Питання"Рефлексивності" досі залишається недостатньо ясним моментом вякісної традиції. Головна ідея полягає в припущенні, що отриманіматеріали ніколи не можуть бути відокремлені від дослідника і завжди пов'язані зним.

Дослідникиназивають цей процес "автоетнографіей" [Шанін Т., 1999].

Зібранаінформація представляється особливо. Звичний для позитивістської традиції термін"Дані" замінюється терміном "емпіричні матеріали". Зцього формулювання можна вивести характеристики отриманої інформації - фрагментарністьі різнохарактерних. Зібраними матеріалами є: записи в щоденниках, аудіо-,фото-, кіноматеріали, документальні свідчення (листи, документи) [РомановП., 1996]. При цьому отримання матеріалів здійснюється таким чином, щоб "обстежувані"відтворювали своє повсякденне поведінка. Часто збір інформаціїздійснюється без попереднього інформування, переважно на "партизанських"принципах.

Такимчином, етнографічний метод в якісних дослідженнях представленийсвоєрідним рефлексуючим підходом, де в центр поміщено сам дослідник.

Зібраніїм матеріали про досліджуваному співтоваристві характеризуються неформальністю іконтекстуально підходу. На їх основі соціолог вибудовує детальні описижиттєвого світу досліджуваної спільності.

Сформульованіпринципи застосовні на всіх стадіях дослідження. Практика застосування даногопідходу показує, що дослідження має такі основні стадії:

*формулювання дослідницького питання або гіпотези;

*прийняття рішення про те, хто буде вивчений і де;

*отримання доступу до "полю" вивчення;

*вибір дослідницької ролі;

*вступ в комунікацію з інформантів;

*проведення етнографічних інтерв'ю [Marvasti A., 2004].

Ціпринципи дозволяють запропонувати типологію вітчизняних соціологічнихдосліджень (див. рис.). Важливо відзначити, що підходи різняться не тільки нарівні формулювань дослідницьких питань і методичних стратегій, дослідженнярозрізняються за кількістю учасників, обсягом досліджуваної сукупності, положеннюдослідників щодо поля, терміну та іншим параметрам. Поліваріантністьдозволяє говорити про відсутність єдиних правил в даному підході. Визначеннямеж і правил - самостійне рішення дослідників.

Впропонованої класифікації російських робіт ключовими критеріями длядиференціації є "включеність/невключенность" в об'єктдослідження, а також формальність/неформальність збору даних. Керуючисьцими критеріями, була побудована своєрідна карта застосування етнографічнихметодів в соціології.

Так,найбільш відстороненою і автономної представляється т.зв."Дистанційний" метод етнографії в соціології. До цього типу можнавіднести роботу В. Тишкова, що залишався далеко від поля дослідження. Другийтип - "дослідження - експедиція".

Вінпредставлений двома проектами: вивчення селянства Т. Шаніна та проектом підкерівництвом М. Рожанська. Вони відрізняються чіткими географічними стор 144

Рис.Типологія застосування етнографічних методів в соціологічних дослідженняхкордонами поля, значущим обсягом візуальних даних (картографуваннямісцевості),

роботоюзі свідченнями життя (побут, одяг, умови праці досліджуваного співтовариства).

Експедиціїяк тип дослідження характеризуються необхідністю "проживати" вполе вивчення, а також наявністю масштабної групи дослідників-експедиторів.

Междисциплинарностьзабезпечує можливість тріангуляції - обговорення спостережуваних феноменів зрізних наукових аспектів та парадигм.

Наступнийтип - "проектно-інституціональний". Сюди включені дослідження,

характеризуєтьсянаявністю Центру як соціального інституту, в рамках якого передбаченатематична спеціалізація. Проекти проходять, як правило, в рамках єдиноїметодології, єдиного тематичного пріоритету. Так, проекти ІСІТО Самариприсвячені трудовим відносинам, а саратовський Центр спеціалізується, в основному,на питаннях соціальної політики. Проміжне положення займає НДЦ Регіон (зважаючимасштабного дослідження по темі наркоманії, він близький до типу "дослідження- Експедиція "). Але останні роботи НДЦ Регіон дозволяють говорити проспеціалізації за тематикою "Молодь", що відносить його ближче до"Проектно-інституціонального" типу. Відзначимо, що згаданідослідні Центри часто спираються на кількісні дані з метоюпідтвердження вироблених гіпотез/формулювання нових. Таким чином, якщо впопередньому типі досліджень ("експедиції") інтерпретаціяхарактеризується міждисциплінарною триангуляцией, то в даному типі, як правило,- Зверненням до статичних даними.

Такожпроміжне положення в даній типологі...зації у ЦНСІ В. Воронкова. Зважаючипроведення досліджень в проектному режимі його можна віднести до"Проектно-інституціонального" типу, але особливість методології таінтерпретації, необхідність "вживатися в шкуру інформанта" дозволяєвіднести Санкт-Петербурзьких дослідників до "ідентифікаційному"типом. Його відрізняє важливість цілковитого занурення у життя спільноти, емпатія досенсів і способу життя інформантів. Сюди ж можна віднести роботи американськогоантрополога М. Рис і соціолога стор 145 А. Алексєєва. Обидва ці дослідниказанурювалися в багаторічне вивчення невідомої культури, стаючи частиноюспільнот, вони обростали контактами і прихильностями, вели щоденні записи, щопозначалося і на способі інтерпретації даних (дослідник знаходився один наодин із собою і головні висновки його роботи - самовідчуття). Чим тривалийспостереження з тимчасової протяжності, тим більш неформальний характер носятьзбирані дані та інтерпретації. Дослідник стає частиною досліджуваногоспільноти, йому все складніше відрізнити, де закінчується дослідження іпочинається реальне життя.

Мивиділили специфічні типи дослідників:

Етнограф-журналіст- Наприклад, Н. Рис найменш формально підійшла до процедури збору даних, більшеуваги приділяючи фактичному матеріалу, що ближче жанру журналістики, ніжнауковому спостереженню. Супервайзер/менеджер проекту - роль характерна для"Дистанційного" дослідження, де співробітник займається швидшекерівною роботою, залишаючи не відвіданих фактичне поле вивчення, делегуючицю можливість іншому. Експедитор - дослідник певної місцевості, укладужиття. Акцент робиться на зборі візуальних даних, картографуванні, образіжиття і побуту співтовариств. Провокатор - вивчення відбувається шляхом провокаціїдосліджуваного співтовариства, створенням умов, які дають через реакцію напровокацію зрозуміти правила і смисли milieu. Близнюк - даний тип припускає"Занурення" і поступове зближення інформантів і дослідника.

Розглянутакарта російських досліджень дозволила зробити висновок про тематичніпріоритетах. Найбільш вузькою і конкретною темою є трудові відносини.Також фокус застосування етнографічного методу в соціологічних дослідженняхконцентрується на сучасних соціальних проблемах - наркоманія, інвалідність,етнічна міграція, війна - найбільш гострих, але "заритих" відпоглядів дослідників. У більш загальному вигляді вивчається культура як феноменпевної спільності.

Список літератури

1.Романов П. В., Ярська Е. Р. Антропологія професій. Саратов. 2005. С. 14.

2.Романов П. В., Ярська Е. Р. "Робити знайоме невідомим ...":етнографічний метод в соціології// Соціологічний журнал. 1998.N 1/2. С. 161.

3. Marvasti A.B. Qualitative Research Sociology. SAGE Publication.2004. P. 37 - 41.

4. Silverman D. Qualitative Research. Theory, Method and Practice.SAGE Publications. 2002. P. 18.

5. Hammersley M. What Wrong with Ethnography. Sociology. V. 24.1990. P. 598.

6. Miller D., Jackson P., Thrift N., Holbook В., Rowlands M. Methodology. Ethnography. Vol. III. Alan Bryman. SAGEPublications. 2001. P. 61 - 66.

7.Романов П. В. Процедури, стратегії, підходи "соціальної етнографії".Соціологічний журнал. 1996. N 3/4. С.141.

8. Denzin N.K. The Research Act. University of Illinois, Urbana - Champaign. 1989. P. 39. 9. Baszanger I., Dodier N. Ethnography: Relating the Partof the Whole. Qualitative Research: Theory, Method and Practice, edited bySilverman D. London. SAGE Publications. 1997. P. 10. 10. Miller D., Jackson P.,Thrift N., Holbook В., Rowlands M. Methodology.Ethnography. Vol. III. Alan Bryman. SAGE Publications. 2001. P. 61 - 63.Bruman, 1998, 61 - 63. 11. Hammersley M., Atkinson P. Ethnography. Principlesin Practice. Second Edition. London. 1995. P. 88 - 104.

12.Шанін Т. Методологія подвійний рефлексивності в дослідженнях сучасноїросійського села. Якісні методи в польових соціологічнихдослідженнях.

КовальовЄ. М., Штейнбер І. ​​Є. М. Логос. 1999. С. 329.

13.Романов П. В. Процедури, стратегії, підходи "соціальної етнографії". Соціологічнийжурнал. 1996. N3/4. С. 141.

14. Marvasti A.B. Qualitative Research Sociology. SAGEPublication. 2004. P. 43. 15. Маслова О. М. Сучасна ситуація: Проблемасуміщення кількісних і якісних методів. Соціологія в Росії. М., 1966.С. 70.

16.Етнографія: Підручник для студентів історичних спеціальностей вузів// Під ред.Ю. В. Бромлея та Г. Е. Маркова. М.: Вищ. шк. 1982. С. 224.

М.Романов П. В., Ярська-Смирнова Е. Р. "Робити знайоменевідомим ... ": етнографічний метод в соціології// Соціологічнийжурнал. 1998. N 1/2. С. 148. 18. Ядов В. А., Алексєєв А. Н. Драматичнасоціологія і соціологічна ауторефлексія. Том 4. СПб: Норма, 2005. С. 13.

19.Гарфінкель Г. Дослідження з етнометодологіі. СПб.: Питер, 2006. стр. 146 20.Максимов Б., Алексєєв А. Драматична соціологія і соціологічнаауторефлексія. Том 4. СПб. Норма. 2005. С. 35.

21.Ривкіна Р. В., Алексєєв А. Н. Драматична соціологія і соціологічнаауторефлексія. Том 4. СПб. Норма. 2005. С. 38.

22.Воронков В. Цей божевільний, божевільний, божевільний кількісний світ//Недоторканний запас. 2004. N3 (35).

23.Воронкова В., Паченкова О., Чікадзе Є. Невидимі грані соціальної реальності. До60-річчя Едуарда Фоміна// Сб.ст. за матеріалами польових досліджень. Випуск 9.

СПб.,2001.

24.Центр незалежних соціальних досліджень. Офіційний сайт www.cisr.ru 25.Воронков В. Чи існує етнічна економіка?// Под ред. О. Бредніковой, В.

Воронкова,Є. Чікадзе. ЦНСІ. Праці. Вип. 8. СПб.,2000.

26. Hamersley M. What's Wrong with Ethnography? Routledge. London and New York. 1992. P. 33.

27.Гончарова Н. Польова кухня: як провести дослідження. Ульянівськ: Симбирскаякнига, 2004. С. 11.

28.Рожанський М. Байкальська Сибір: фрагменти соціокультурної карти.Альманахісследованіе. Іркутськ, 2002. С. 17.

29.Ковальов Є. М., Штейнберг І. Є. Якісні методи в польових соціологічнихдослідженнях. М.: Логос, 1999.

30.Ярська-Смирнова Є. Р., Романов П. В., Круткін В. Л. Візуальна антропологія:нові погляди на соціальну реальність. Саратов, 2007.

31.Сайт американських наукових видань. Cornell University Press..cornellpress.cornell.edu/cup_detail.taf?ti_id=2993 32. Утєхін І., РисІ. Російські розмови: Культура та мовна повсякденність епохи перебудови. М.:НЛО, 2005. С. 5.

33.Тишков В. А. Суспільство в збройному конфлікті. Етнографія Чеченської війни. М.: Наука,2001.

34.Козіна І. М. Особливості застосування стратегії "дослідження випадку"(Case study) при вивченні виробничих відносин на промисловомупідприємстві// Соціологія 4. М., 1991. С. 65 - 90.

35.Центр соціальної політики та гендерних досліджень. Офіційний сайтwww.socpolicy.ru стор 147

Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .ecsocman.edu.ru