Навантаження, втома, відновлення та адаптація в спортивному тренуванні

Лекція

НАВАНТАЖЕННЯ,Стомлення, відновленню І АДАПТАЦІЯ в спортивному тренуванні

План

1. Характеристика навантажень, що застосовуються в спортивнійтренуванні

2. Компоненти навантаження, що визначають її спрямованість івеличину впливу

3. Стомлення і відновлення при напруженій м'язовійдіяльності

4. Адаптація в спортивному тренуванні

1. Характеристиканавантажень, що застосовуються в спортивному тренуванні

Навантаження - це вплив фізичних вправ на організмспортсмена, що викликає активну реакцію його функціональних систем(В.Н.Платонов, 1987).

Змагальна навантаження - це інтенсивна, часто максимальне навантаження,пов'язана з виконанням змагальної діяльності.

Тренувальна навантаження не існує сама по собі. Вона єфункцією м'язової роботи, властивої тренувальної та змагальноїдіяльності. Саме м'язова робота містить в собі тренує потенціал,який викликає з боку організму відповідну функціональнуперебудову.

За своїм характером навантаження, що застосовуються у спорті,поділяються на:

тренувальні та змагальні,

специфічні і неспецифічні.

За величиною - на малі, середні, значні(Околопредельной) і великі (граничні).

За спрямованості, навантаження поділяються: - насприяють вдосконаленню окремих рухових якостей або їх компонентів,і на совершенствующие координаційну структуру рухів, компонентипсихічної підготовленості або тактичної майстерності і т.п..

За координаційної складності - на виконувані встереотипних умовах, які не потребують значної мобілізації координаційнихздібностей, і пов'язані з виконанням рухів високої координаційноїскладності;

За психічної напруженості - на більш напружені і меншнапружені в залежності від вимог, що пред'являються до психічнихможливостям спортсменів.

Всі навантаження за величиною впливу на організм спортсменаможуть бути розділені на:

- розвиваючі,

- підтримуючі (стабілізуючі) і

- відновні.

До розвиваючим навантажень відносяться великі і значнінавантаження, які характеризуються високими впливами на основніфункціональні системи організму і викликають значний рівень стомлення.Такі навантаження за інтегральним впливу на організм можуть бути вираженічерез 100 і 80%. Після таких навантажень потрібно відновлювальний період длянайбільш задіяних функціональних систем відповідно 48-96 і 24-48 ч.

До підтримуючим (стабілізуючим) навантажень ставлятьсясередні навантаження, що впливають на організм спортсмена на рівні 50-60% повідношенню до великих навантажень і потребують відновлення найбільш стомленихсистем від 12 до 24 ч.

До відновним навантажень відносяться малі навантаження наорганізм спортсмена на рівні 25-30% по відношенню до великих і вимагаютьвідновлення не більше 6 ч.

Вибір тієї чи іншої навантаження повинен бути обгрунтований, перш за все, зпозицій ефективності. До числа найбільш істотних ознак ефективностітренувальних навантажень можна віднести (М. А. Годик, 1980):

1)спеціалізованість,тобто міру подібності з змагальним вправою;

2)напруженість,яка проявляється у переважному впливі на те чи інше руховеякість, при залученні певних механізмів енергозабезпечення;

3)величинуяк кількісну міру впливу вправи на організм спортсмена.

Спеціалізовані навантаження припускає їх розподіл нагрупи в залежності від ступеня їх схожості з змагальними. За цимознакою всі тренувальні навантаження поділяються на специфічні і неспецифічні .До специфічних відносять навантаження, істотно подібні з змагальними похарактері здібностей і реакціям функціональних систем.

У сучасній класифікації тренувальних і змагальнихнавантажень виділяють п'ять зон, що мають певні фізіологічні межі іпедагогічні критерії, широко розповсюджені в практиці тренування. Длякваліфікованих спортсменів ці зони мають наступні характеристики

1-а зона - аеробна відновлювальна. Найближчий тренувальнийефект навантажень цієї зони пов'язаний з підвищенням ЧСС до 140-145 уд./хв. Лактат вкрові знаходиться на рівні спокою і не перевищує 2 ммоль/л. Споживання киснюдосягає 40-70/від МПК. Забезпечення енергією відбувається за рахунок окисленніжирів (50% і більше), м'язового глікогену і глюкози крові. Робота забезпечуєтьсяповністю повільними м'язовими волокнами (ММВ), які мають властивостіповної утилізації лактату, і тому він не накопичується в м'язах і крові.Верхньою межею цієї зони є швидкість (потужність) аеробного порогу(Лактат 2 ммоль/л). Робота в цій зоні може виконуватися від декількох хвилин додекількох годин. Вона стимулює відновлювальні процеси, жировий обмін ворганізмі удосконалює аеробні здатності (загальну витривалість).

Навантаження, спрямовані на розвиток гнучкості та координаціїрухів, виконуються в цій зоні. Методи вправи не регламентовані.

Обсяг роботи протягом макроциклу в цій зоні в різних видахспорту становить від 20 до 30%.

2-я зона - аеробна розвиваюча. Близький тренувальнийефект навантажень цієї зони пов'язаний з підвищенням ЧСС до 160 - 175 уд./хв. Лактат вкрові до 4 ммоль/л, споживання кисню 60-90% від МПК. Забезпечення енергієювідбувається за рахунок окислення вуглеводів (м'язового глікогену і глюкози) і вменшій мірі жирів. Робота забезпечується повільними м'язовими волокнами(ММВ) і швидкими м'язовими волокнами (БМВ) типу "а", яківключаються при виконанні навантажень біля верхньої межі зони - швидкості (потужності)анаеробного порога.

Вступники роботу швидкі м'язові волокна типу "а"здатні в меншій мірі окисляти лактат, і він повільно поступово наростаєвід 2 до 4 ммоль/л.

Змагальна і тренувальна діяльність у цій зоні можепроходити також декілька годин і пов'язана з марафонської дистанції,спортивними іграми. Вона стимулює виховання спеціальної витривалості, що вимагаєвисоких аеробних здібностей, силової витривалості, а також забезпечуєроботу по вихованню координації і гнучкості. Основні методи: безперервноговправи та інтервального екстенсивного вправи.

Обсяг роботи в цій зоні в макроциклі в різних видах спортустановить від 40 до 80%.

третій зона - змішана аеробно-анаеробна. Близький тренувальнийефект навантажень в цій зоні пов'язаний з підвищенням ЧСС до 180-185 уд./хв, лактатв крові до 8-10 ммоль/л, споживання кисню 80-100% від МПК. Забезпечення енергієювідбувається переважно за рахунок окислення вуглеводів (глікогену і глюкози).Робота забезпечується повільними і швидкими м'язовими одиницями (волокнами). Уверхньої межі зони - критичної швидкості (потужності), що відповідає МПК,підключаються швидкі м'язові волокна (одиниці) типу "б", які нездатні окислювати нагромаджуючись в результаті роботи лактат, що веде до йогошвидкого підвищення в м'язах і крові (до 8-10 ммоль/л), що рефлекторно викликаєтакож значне збільшення легеневої вентиляції і освіта кисневогоборгу.

Змагальна і тренувальна діяльність в безперервному режиміу цій зоні може продовжуватися до 1,5-2 ч. Така робота стимулює вихованняспеціальної витривалості, забезпечуваною як аеробними, так і анаеробно-гліколітичніздібностями, силової витривалості. Основні методи: безперервного іінтервального екстенсивного вправи. Обсяг роботи в макроциклі в цій зоні врізних видах спорту становить від 5 до 35%.

4-я зона - анаеробно-гліколітичні. Найближчий тренувальнийефект навантажень цієї зони пов'язаний з підвищенням лактату в крові від 10 до 20ммоль/л. ЧСС стає менш інформативною і знаходиться на рівні 180-200уд./хв. Споживання кисню поступово знижується від 100 до 80% від МПК.Забезпечення енергією відбувається за рахунок вуглеводів (як за участю кисню,так і анаеробним шляхом). Робота виконується всіма трьома типами м'язових одиниць,що веде до значного пі...двищення концентрації лактату, легеневої вентиляції ікисневого боргу. Сумарна тренувальна діяльність у цій зоні неперевищує 10-15 хв. Вона стимулює виховання спеціальної витривалості іособливо анаеробних гліколітичних можливостей.

Змагальна діяльність у цій зоні триває від 20 с до6-10 хв. Основний метод - інтервального інтенсивного вправи. Обсяг роботиу цій зоні в макроциклі в різних видах спорту складає від 2 до 7%.

5-я зона - анаеробно-алактатного. Близький тренувальнийефект не пов'язаний з показниками ЧСС і лактату, так як робота короткочасна іне перевищує 15-20 с в одному повторенні. Тому лактат у крові, ЧСС і легеневавентиляція не встигають досягти високих показників. Споживання киснюзначно падає. Верхньою межею зони є максимальна швидкість(Потужність) вправи. Забезпечення енергією відбувається анаеробним шляхом за рахуноквикористання АТФ і КФ, після 10 с до енергозабезпечення починають підключатисягліколіз і в м'язах накопичується лактат. Робота забезпечується всіма типамим'язових одиниць. Сумарна тренувальна діяльність у цій зоні не перевищує120-150 з за одне тренувальне заняття. Вона стимулює виховання швидкісних,швидкісно-силових, максимально-силових здібностей. Обсяг роботи в макроцикліскладає в різних видах спорту від 1 до 5%.

Класифікація тренувальних навантажень (див. табл. 30) даєуявлення про режими роботи, в яких повинні виконуватись різнівправи, використовувані в тренуванні, спрямованої на виховання різнихрухових здібностей. У той же час слід зазначити, що у юних спортсменіввід 9 до 17 років окремі біологічні показники, наприклад ЧСС, в різнихзонах можуть бути вищими, а показники лактату - нижчими. Чиммолодше юний спортсмен, тим в більшій мірі ці показники розходяться зописаними вище і наведеними в таблиці 30. У циклічних видах спорту, пов'язаних з переважнимпроявом витривалості, для більш точного дозування навантажень 3-у зону вокремих випадках ділять на дві підзони: "а" і "б". Допідзоні "а" відносять змагальні вправи тривалістю від30 хв до 2 год, а до підзоні "б" - від 10 до 30 хв. Четверту зонуділять на три підзони: "а", "б" і "в". У підзоні "а"змагальна діяльність триває приблизно від 5 до 10 хв; в підзоні "б"- Від 2 до 5 хв; в підзоні "в" - від 0,5 до 2 хв.

2. Компонентинавантаження, що визначають її спрямованість і величину впливу

спортивний навантаження стомлення адаптація тренування

Тренувальні навантаження визначаються наступними компонентами:

а) характером вправ;

б) інтенсивністю роботи при їх виконанні;

в) об'ємом (тривалістю) роботи;

г) тривалістю і характером інтервалів відпочинку міжокремими вправами.

Співвідношення цих показників в тренувальних навантаженнях визначаютьвеличину і спрямованість їх впливу на організм спортсмена.

Характер вправ. За характером впливу всі вправи можутьбути поділені на три основні групи:

- глобального (загального),

- регіонального (часткового) і

- локального впливу.

До вправ глобального впливу належать ті, при виконанніяких у роботі бере участь 2/3 загального обсягу м'язів, регіонального - від 1/3 до2/3, локального - до 1/3 всіх м'язів (В.М.Заціорскій, 1970).

За допомогою вправ глобального впливу вирішується більшістьзавдань спортивного тренування, починаючи від підвищення функціональних можливостейокремих систем і кінчаючи досягненням оптимальної координації рухової тавегетативних функцій в умовах змагальної діяльності.

Діапазон використання вправ регіонального (часткового) ілокального впливу значно вже. Однак, застосовуючи ці вправи, в рядівипадків можна домогтися зрушень у функціональному стані організму, якихне можна досягти за допомогою вправ глобального впливу.

Інтенсивність роботи (або навантаження). Під інтенсивністюроботи слід розуміти ступінь напруженості діяльності різних функціональнихсистем організму, необхідних для її успішного виконання. Узагальненимпоказником, що характеризує інтенсивність роботи, є енергетичнівитрати на її виконання в одиницю часу.

Інтенсивність роботи значною мірою визначає величину іспрямованість впливу тренувальних вправ на організм спортсмена.Змінюючи інтенсивність роботи, можна сприяти переважної мобілізаціїтих чи інших постачальників енергії, в різній мірі інтенсифікуватидіяльність функціональних систем, активно впливати на формування основнихпараметрів спортивної техніки.

Виділяють чотири рівня інтенсивності роботи (Н.І. Волков, 1975):

1) максимальна анаеробна потужність, відповідна найбільшоюшвидкості перетворення енергії в алактатного анаеробному процесі.

2) потужність виснаження, де відзначається найбільша інтенсифікаціяанаеробного гліколізу.

3) критична потужність, при якій досягається найбільшашвидкість аеробного утворення.

4) гранична потужність, на рівні якої локалізується поріганаеробного обміну (ця потужність зазвичай складає 50% критичної).

Інтенсивність роботи тісно взаємопов'язана з потужністю, що розвиваєтьсяпри виконанні вправ, зі швидкістю пересування у видах спортуциклічного характеру, щільністю проведення тактико-технічних дій успортивних іграх, поєдинків і сутичок в єдиноборствах.

У різних видах спорту проявляється наступна залежність -збільшення обсягу дій в одиницю часу, або швидкості пересування, якправило, пов'язано з непропорційним зростанням вимог до енергетичнихсистемам, що несе переважне навантаження при виконанні цих дій.

Обсяг роботи. У процесі спортивного тренування використовуються вправирізної тривалості - від декількох секунд до 2-3 і більше годин. Цевизначається в кожному конкретному випадку специфікою виду спорту, задачами,які вирішують окремі вправи або їх комплекс.

Для підвищення алактатного анаеробних можливостей найбільшприйнятними є короткочасні навантаження (5-10 с) з граничноюінтенсивністю. Значні паузи (до 2-5 хв) дозволяють забезпечитивідновлення. До повного вичерпання алактатного анаеробних джерел під часнавантаження, а отже, і до підвищення їх резерву призводить роботамаксимальної інтенсивності протягом 60-90 с, тобто така робота, якає високоефективною для вдосконалення процесу гліколізу.

Враховуючи, що максимум утворення молочної кислоти в м'язахзвичайно відзначається через 40-50 с, а робота переважно за рахунок гліколізузазвичай триває протягом 60-90 с, саме навантаження такої тривалостівикористовуються при підвищенні гликолитических можливостей. Паузи відпочинку не повиннібути тривалими, щоб величина лактату істотно не знижувалася. Цесприятиме вдосконаленню потужності гликолитического процесу ізбільшення його ємності.

Тривала навантаження аеробного характеру призводить доінтенсивному залученню жирів в обмінні процеси, і вони стають головнимджерелом енергії.

Комплексне вдосконалення різних складових аеробноїпродуктивності може бути забезпечено лише при досить тривалиходнократних навантаженнях або при великій кількості короткочасних вправ.

Слід враховувати, що в міру виконання тривалої роботирізної інтенсивності відбуваються не стільки кількісні, скількиякісні зміни в діяльності різних органів і систем.

Співвідношення інтенсивності навантаження (темп рухів, швидкість абопотужність їх виконання, час подолання тренувальних відрізків і дистанцій,щільність виконання вправ в одиницю часу, величина обтяжень,подоланих в процесі виховання силових якостей і т.п.) і обсягу роботи(Вираженого в годинах, в кілометрах, числом тренувальних занять,змагальних стартів, ігор, сутичок, комбінацій, елементів, стрибків і т.д.)змінюється в залежності від рівня кваліфікації, підготовленості іфункціонального стану спортсмена, його індивідуальних особливостей,характеру взаємодії рухової і вегетативної функцій. Наприклад, одна іта ж за обсягом і інтенсивності робота викликає різну реакцію у спортсменіврізної кваліфікації (рис. 36).

Більш того, гранична (велика) навантаження, що припускає, природно...,різні обсяги та інтенсивність роботи, але приводить до відмови від їївиконання, викликає у них різну внутрішню реакцію. Проявляється це якправило, в тому, що у спортсменів високого класу при більш вираженої реакціїна граничне навантаження відновні процеси протікають інтенсивніше.

Тривалість і характер інтервалів відпочинку.

Тривалість інтервалів відпочинку є тим фактором, якийпоряд з інтенсивністю роботи визначає її переважну спрямованість.

Тривалість інтервалів відпочинку необхідно планувати вЗалежно від завдань і використовуваного методу тренування. Наприклад, в

1.

1.

2. ЦейПри вихованнідіяльністю.

3.Наявність такихпроцес гальмування.активності.

В залежності відстомлення.рухів.напруженням.Дуже важливоюТомуроботу.В результатіОднак вЦимобміну.В цей часструктур.ключення всього потоку енергії на пластичні(Будівельні) процеси, що і призводить до їх потужному розвитку в клітиннихструктурах тканин і органів. У результаті цих процесів ми маємо збільшенням'язової маси, поліпшення буферних властивостей крові, підвищення стійкостіорганізму до впливу кислих продуктів розпаду і т. п.

У результаті систематичного недовосстановленія і хронічногостомлення розвивається перевтома, що в заняттях фізичнимивправами прийнято називати перетренуванням.

Перетреніровка - це прогресуючий розвиток перевтоми.

Ранніми зовнішніми ознаками перевтоми є: розладисну, страх перед виконанням складних вправ, конфліктність у відносинах зтоваришами, або навпаки - млявість, байдужість до навколишнього і т. п.

Якщо при цьому тренувальні заняття тривають, тонесприятливі суб'єктивні відчуття доповнюються розладамифізіологічних функцій, які призводять до суттєвих негативнихзмінам у всьому організмі. Найбільш небезпечними з них є дифузні абовогнищеві зміни в серцевому м'язі, скорочувальна здатність якоїпогіршується, і з'являються болі в області серця.

При перетренировке порушується вітамінний баланс. При цьому першвсього відбувається зменшення вмісту вітаміну "С" в крові, печінки ім'язах. Падає маса тіла, помітно знижуються показники загальної витривалості, втой час як показники інших фізичних якостей можуть не змінюватися. Встані перетренування займаються значно більше схильні до простуднихта іншим видам захворювань.

Таким чином, перетренировка являє собою небезпечнестан, чревате серйозними негативними наслідками для здоров'я. У зв'язкуз цим необхідно мати уявлення хоча б про самих загальних правилах їїпопередження або правильної поведінки в тих випадках, коли це все жвідбулося.

Основними вимогами, дотримання яких необхідно дляпопередження перетренування, є:

•правильнаорганізація тренувального процесу на основі знань про вплив фізичнихвправ на організм і основних методичних правил організації занять;

•знанняособливостей і можливостей власного організму, індивідуальних особливостеййого адаптації до фізичних навантажень;

•сувореслідування правилам і принципам фізичного тренування.

Для нормалізації функцій організму і відновленняпрацездатності на ранній стадії перетренування необхідно:

•організуватиактивний відпочинок протягом 1-2 тижнів, різко знизивши обсяг тренувального навантаженняв цей період;

•збільшитиінтервали відпочинку між виконанням інтенсивних фізичних навантажень;

•виключитизмагальні навантаження;

При пізніх стадіях розвитку перетренування необхідно:

•повнийвідпочинок протягом 2-3 тижнів;

•наступнийактивний відпочинок тривалістю 3-4 тижні;

•активневикористання всіляких відбудовних засобів - спеціальнихмедикаментозних препаратів, біологічно активних речовин, фізіотерапевтичнихпроцедур і т. п.

4. Адаптація в спортивному тренуванні

В результаті регулярних, правильно організованих занятьфізичними вправами підвищуються фізичні можливості організму,освоюються нові види рухів. Для того, щоб самостійні заняттяпринесли такий ефект, необхідно мати уявлення про основні положеннятеорії тренування організму, знати головні правила організації фізкультурнихзанять.

Тільки опанувавши такими знаннями, можна розраховувати на успіхсамостійних занять.

Перш за все необхідно зупинитися на вузлових, принципововажливих питаннях. На думку професора В. К. Бальсевіч, до таких слідвіднести насамперед наступні положення.

Головним механізмом, на основі якого досягається тренувальнийефект від дії фізичних вправ, є механізм адаптації(Пристосування) до особливостей їх впливів.

Адаптація - це здатність організму змінювати своєстан у відповідь на зовнішній вплив у відповідності з характернимиособливостями цих впливів. Точне зміна діяльності організму вВідповідно до силою впливу на нього ззовні є чудовою властивістюадаптації, що дозволяє організму досить легко пристосовуватися домінливих умов життєдіяльності.

Розрізняють два види адаптації: строкову та кумулятивну.

Прикладом термінової адаптації можуть служити зміни,відбуваються в організмі в результаті одноразових впливів фізичнимивправами. Наприклад, підвищення частоти серцевих скорочень (ЧСС), кров'яноготиску і т. п. під впливом пробегания певного відрізку дистанції абореакція організму на зміну температури повітря і т. п.

Кумулятивна адаптація характеризується такими пристосувальнимизмінами, які виникають під впливом систематично повторюванихзовнішніх впливів. Характерним прикладом такої адаптації є ефектзагартовування або підвищення тренованості під впливом регулярнихтренувальних навантажень.

Таким чином, процес кумулятивної адаптації є біологічноїосновою тренувального ефекту. В результаті такого ефекту досягаєтьсяпрогресивне підвищення можливостей організму, який виявляється в станівиконати значно більший обсяг інтенсивного навантаження.

Таке стає можливим завдяки своєрідному накладанніефектів від окремих вправ і окремих занять один на одного. Саметому після серії навантажень, наприклад силового характеру, людина стаєсильніше, а після регулярного повторення тривалих навантажень - витривалішими. Длядосягнення позитивних умов ефекту адаптації необхідно дотримуватися рядуумов:

Перша умова полягає в постійному пред'явленні організму новихпідвищених вимог. При регулярному повторенні одних і тих же за величиноюзовнішніх впливів (навантажень), процес активного пристосування до них,супроводжується підвищенням функціональних можливостей організму, триваєлише певний час. Потім дані параметри навантаження стаютьзвичними (в результаті повної адаптації до них) і перестають бути активнимиподразниками. Для подальшого розвитку організму необхідно інтенсифікуватизаняття. Існує два шляхи такої інтенсифікації:

а) підвищення навантаження від заняття до заняття;

б) зміна характеру навантаження. Можливо і поєднання цих двохшляхів.

Слідування по першому шляху призводить переважно докількісним змінам показників рухової функції (збільшення сили,витривалості, швидкості та ін.) Використання другого шляху дозволяє свідомоформувати переважно якісні показники рухової функціїлюдини (різнобічність фізичного розвитку, оволодіння різноманітнимируховими навичками та ін.)

Друга умова полягає в тому, що процес занять повинен носити регулярнийхарактер, не перериватися на тривалий час, а інтервали між окремимизаняттями повинні бути оптимальними. Без виконання цієї умови досягненнякумулятивного розвиваючого ефекту стає неможливим.

Раніше вже згадувалося про унікальні властивості живого організму -здатності до сверхвосстановлению після впливу фізичним навантаженням. Відеальному варіанті для досягнення максимального тренувального ефектунеобхідно, щоб чергова порція навантаження (чергове заняття) припала нафазу сверхвосстановления. У цей момент організм має значно більшимиможливостями, ніж ті, які у нього були раніше. Це дозволяє висунути йомубільш значні навантаженн...я і чекати ще більшого ефекту сверхвосстановления.Якщо ж у цей момент чергового впливу навантаженням не відбувається, то черездеякий час функції організму приходять в початковий стан, ефект відпопереднього заняття втрачається і доводиться починати все спочатку. Цим іпояснюється дуже значний і нічим не восполнима шкоду великих перерв міжсуміжними заняттями.

Час настання фази сверхвосстановления залежить від багатьохфакторів: загального обсягу, інтенсивності, характеру навантажень, рівняпідготовленості займається, поточного стану організму та ін Тому датирекомендації, придатні на всі випадки життя, неможливо. У самому загальному виглядіможна тільки рекомендувати початківцям займатися не менше 3 разів на тиждень зоднаковими інтервалами між заняттями. Більш точне визначення часунастання фази сверхвосстановления стає можливим тільки в результатікопіткої діяльності, спрямованої на більш повне пізнання особливостей іможливостей власного організму, уміння тонко відчувати і керувати йогостаном.

Третя умова передбачає суворе відповідність навантажень поточномустаном і індивідуальним можливостям організму що займається.

Недостатні по величині навантаження даремні. Навантаження,перевищують можливості займається, можуть надати шкідливу діюна організм. Це стає особливо небезпечним, коли мова йде про зростаючийорганізмі, у якого багато органів і функції ще не до кінця сформовані. Взв'язку з цією обставиною необхідно так підбирати навантаження, щоб їхзміст, характер, величина, спрямованість викликали істотне напругавсіх органів і функціональних систем, але в той же час не були б непосильними,відповідали поточному стану організму.

Четверте умова пов'язано з необхідністю врахування найбільшсприятливих ("сенситивних") вікових періодів для розвитку тихабо інших рухових здібностей. Справа в тому, що в зростаючому організмірізні органи і функціональні системи розвиваються нерівномірно інеодночасно (гетерохронно). У зв'язку з цим і найкраща готовність організмудо виконання навантажень різного характеру наступає в різні терміни. Вченівизначили, що найбільший ефект від занять, спрямованих на розвитокфізичних якостей, слід очікувати тоді, коли ці дії збігаються зчасу з найбільш сприятливим періодом природного ходу розвитку того чиіншої фізичної якості. Однак це не означає, що в інші періоди зовсімне треба приділяти уваги їхньому розвитку. Тут доречно згадати афоризм: "Роботаформує орган ". Впливаючи специфічної навантаженням на ще недосконалу функцію, ми тим самим сприяємо її більш ефективному розвитку.Однак подібний вплив, як правило, буває дуже помірним і обережним,а результат не дуже значним.