Архітектура бароко

Реферат на тему:

Архітектурабароко.

Виконала: Псарьова Ю, 9 В«БВ»

Перевірила: Дмитрієва О.А.

План

1.Виникнення бароко

2.Історична характеристика бароко

3.Будівельні особливості бароко

4.Характерні риси

5.Типи споруд

6.Кінець бароко

Джерела

1. Виникнення бароко

Стиль бароко (італ. barocco, букв. - химерний,дивний) народжується в Італії і розповсюджується в більшості європейськихкраїн, здобуваючи в кожної свої особливі національні риси. Твори бароковідрізняються недотриманням правил ренесансної гармонії заради більш емоційноговзаємодії з глядачем.

Італійське слово В«барокоВ» означає буквально В«дивнийВ»,В«ХимернийВ». Стиль бароко тяжів до парадної урочистості і пишності.Разом з тим він висловив прогресивні уявлення про єдність, безмежностіі різноманітті світу, про його складності, мінливості, постійному русі; вбароко позначився інтерес до природних стихій, середовищі, оточення людини,який став сприйматися як частина світу. Людина в мистецтві барокопостає як складна, багатопланова особистість зі своїм світом переживань,залучена до драматичні конфлікти. Мистецтву бароко властивіпатетична піднесеність образів, їх напруженість, динамічність,пристрасність, сміливі контрасти масштабів, квітів, світла і тіні, суміщенняреальності та фантазії, прагнення до злиття різних мистецтв в єдиномуансамблі, що вражає уяву. Міський ансамбль, вулиця, площа, парк,садиба стали розумітися як єдине ціле, спадне перед глядачем прийого русі. Архітектура бароко відрізняється потужним просторовим розмахом,складністю неспокійних, зливаються один з одним, як би текучих форм,криволінійністю планів і обрисів, зв'язком з навколишнім простором. Вобразотворчому мистецтві переважали декоративні композиції релігійного,міфологічного або алегоричного характеру, парадні портрети; великезначення набули композиційні і оптичні ефекти, ритмічна і колірнеєдність, живописність цілого, вільна, темпераментна творча манера.

Свої В«видиміВ» форми він став знаходити з кінця XVIсторіччя. З Італії бароко розповсюджується по всій Європі, де переважав зкінця XVI до середини XVIII ст., в деяких країнах проявляється до другоїполовини XVIII в., і при цьому в обох напрямках. У Німеччині та Австріїбудівництво монументальних споруд в XVII столітті майже не велося у зв'язку зТридцятилітньої війною та її наслідками, а також і в Англії, де деякіознаки цього стилю відзначають В кожній з країн спостерігалися свої особливіполітичні, соціальні умови, існували особливі національні традиції,це позначилося і на архітектурі. У кожній з країн бароко набувало своїособливі національні риси. В італійській архітектурі барочна стилістичнахарактеристика поширювалася і на зовнішній, і на внутрішній вигляд будівель. Підфранцузької - спостерігалося значне розходження між фасадним і внутрішнімубранням споруд, у першому переважали класицистичні початку, у другому- Барочні. В англійській архітектурі стиль виступає як своєрідний відтінок,акцент класицизму; тут можна говорити скоріше про В«обороченномВ» класицизмі,ніж про бароко як такому. Але все ж архітектура у всіх країнах мала і загальніриси.

2. Історична характеристика

У XVII в. активно розвивалися економіка і мистецтва.Особливо зміцніли колоніальні держави Атлантики - від Іспанії до Великобританії;

Франція вважалася зразковою країною абсолютистських формправління і практичною економічної політики.

У територіально роздробленої Італії завдяки рухуКонтрреформації Рим придбав нове значення, а будівництво культових будівельодержало сильний імпульс. У цих умовах німецькі князі, що почали новий етапбудівництва в кінці XVII в., орієнтувалися, природно, на іноземнізразки. Великий вплив на них чинив французький абсолютизм Людовика XIV.Кожен феодал - як ні мала була належала йому територія - копіював своюрезиденцію з Версаля. І кожен католицький єпископ або абат сподівався, зводячив наслідування Риму, куполоподібну церква зміцнити вплив контрреформаторскіхтенденцій.

Основою економіки цього періоду було сільське господарство,але було ясно, що його недостатньо для здійснення будівельних програм. Взв'язку з цим великі феодали почали допомагати створенню мануфактур, ніж самимсприяли розвитку капіталістичних виробничих відносин.

Незважаючи на те, що європейська архітектура XVII - XVIIIвв. не представляється однакової, будучи динамічною в Італії, серйозної підФранції, вона об'єднана загальним поняттям "бароко".

Княжі замки і культові будівлі були першочерговимиоб'єктами будівництва, олицетворявшими опір Реформації, міста -резиденції і монастирі - необхідними додатками. Значних суспільнихбудівель зароджується клас буржуазії ще не будував. Серед протестантськихкультових будівель Фрауенкірхе в Дрездені залишилася практично єдинимвидатним твором.

Вплив Просвітництва почало відчуватися в 1730 - х. роках іпозначилося в посиленні інтимності споруд. Улюбленим місцем перебування князівстали маленькі елегантні замки в оточенні парків. Асиметричний рокайльнийорнамент цього періоду дав назву стилю - "рококо".

Італійське слово В«барокоВ» означає буквальноВ«ДивнийВ», В«вигадливийВ». Стиль бароко тяжів до парадної урочистості іпишноти. Разом з тим він висловив прогресивні уявлення про єдність,безмежності і різноманітті світу, про його складності, мінливості, постійномурусі; в бароко позначився інтерес до природних стихій, середовищі, оточеннюлюдини, який став сприйматися як частина світу. Людина в мистецтвібароко постає як складна, багатопланова особистість зі своїм світомпереживань, залучена в драматичні конфлікти. Мистецтву бароковластиві патетична піднесеність образів, їх напруженість, динамічність,пристрасність, сміливі контрасти масштабів, квітів, світла і тіні, суміщенняреальності та фантазії, прагнення до злиття різних мистецтв в єдиномуансамблі, що вражає уяву. Міський ансамбль, вулиця, площа, парк,садиба стали розумітися як єдине ціле, спадне перед глядачем прийого русі. Архітектура бароко відрізняється потужним просторовим розмахом,складністю неспокійних, зливаються один з одним, як би текучих форм,криволінійністю планів і обрисів, зв'язком з навколишнім простором. Вобразотворчому мистецтві переважали декоративні композиції релігійного,міфологічного або алегоричного характеру, парадні портрети; великезначення набули композиційні і оптичні ефекти, ритмічна і колірнеєдність, живописність цілого, вільна, темпераментна творча манера.

3. Будівельні особливості

В епоху Відродження будівництву міст приділяєтьсяособливу увагу. Буржуазію не задовольняють криві тісні середньовічніпровулки. Виникає ідея міста центричного типу, що відображає синтезраціональних форм римських військових таборів з природно развивавлиськонцентричними структурами міст середньовіччя.

Інтерес до міського пейзажу, повсякденної побуті городянстимулював розвиток перспективної живопису, жанрових композицій, мистецтваВідродження в цілому.

"Ідеальне місто" епохи відродження

Іншою стороною практичного містобудування,реалізовує нові принципи в уже сформованих містах, було створення в аморфнійміському середовищі композицій, що стали згодом вогнищами міських ансамблів.Бароко привертає краєвид в якості одного з основних компонентів міськогоансамблю. Триває архітектурне формування міських центрів. При цьомуплоща втрачає функціональне і демократичний зміст, властиве їй вепоху раннього середньовіччя (місце торгівлі, народних зборищ). Вона стаєокрасою міста, його парадної частиною, яка приховує стихію внутрішньоквартальної забудови.

Вулицями в епоху Відродження не приділялося багато уваги. Вперіод бароко головні вулиці прокладаються у вигляді широких проспектів (ВіаКорсо у Римі, що виходить на площу дель Пополо). Ансамбль площі дель Пополоявляє приклад трипроменевою композиції, що ілюструє принципи бароко вмістобудуванні. Дві церкви, побудовані під час, реконс...трукції площі,розсікають міський рух на три русла і орієнтовані апсидами не насхід, а відповідно до містобудівного задумом, входом на північ.

В архітектурі Відродження великого значення набуваєрозробка проекту з позицій теоретичної механіки, його інженернеобгрунтування. Відбувається диференціація роботи проектувальника і будівельника.Архітектор тепер здійснював керівництво будівництвом, але не був одним змайстрів, які безпосередньо беруть участь у роботі. Разом з тим він не тількидетально прірабативала весь проект, часто на моделі, але і продумував хідбудівельних робіт, використання будівельних механізмів для підйому тамонтажу.

Стиль бароко: а - церква святої Сусанни у Римі, б -фрагмент інтер'єру палаццо ді Сан-маца в Туріні, в - одяг, г - шафа, д. -дзеркало, е - стіл

Повернення до античних співмасштабним людині іконструктивно правдивим - ордерним системам у виборі художніх засобіввиразності пояснюється загальною гуманістичною спрямованістю культуриВідродження. Але вже в ранніх роботах ордер використовується для розчленування тапосилення виразності стіни на фасаді і в інтер'єрі, а в подальшому настінну площину накладаються дві - три ордерні "декорації"різних масштабів, які створюють ілюзію глибини простору. Зодчими Відродженнябула подолана сувора антична взаємозв'язок конструкції і форми і вироблені,по суті, чисто естетичні норми В«образотворчоїВ» тектоніки, відповідністьякої конструктивної і просторової логіці споруди дотримувалося вЗалежно від постановки загальної художнього завдання.

В епоху бароко ілюзорно глибинна трактування стінитриває реальними об'ємними композиціями у вигляді скульптурних груп,фонтанів (палаццо Полі з фонтаном Треві). Не випадковий, тому інтерес зодчихВідродження до роботи над міськими ансамблями та рішучий поворот дорозуміння архітектури як організованої середовища. Але в феодальну епоху масштабреалізації містобудівних починань рідко виходив за межі ансамблівпалацових або соборних площ.

О. Шуазі, характеризуючи епоху Відродження, писав, щоперевагу Ренесансу полягає в тому, що він не знав видів мистецтва,незалежних одне від іншого, але знав тільки єдине мистецтво, в якомузливаються всі способи вираження прекрасного.

4. Характерні риси

Бароко втілює нові уявлення про вічнумінливості світу. Відрізняється грандіозністю, пишнотою і динамікою,пристрастю до ефектним видовищ, сильним контрастів масштабів і ритмів,матеріалів і фактур, світла і тіні, суміщенням ілюзорного і реального.

Завдяки химерної пластиці фасадів, складнимкриволінійним планам і обрисам палаци і церкви бароко набуваютьмальовничість і динамічність. Вони як би вливаються в навколишній простір.

Інтер'єри бароко прикрашаються багатобарвної скульптурою,ліпленням, різьбленням; дзеркала і розписи ілюзорно розширюють простір, а живописплафонів створює ілюзію разверзшіхся склепінь.

В живописі і скульптурі переважають декоративнібагатопланові композиції релігійного, міфологічного чи алегоричного характеру,парадні портрети. При зображенні людини предпочитаются станунапруги, екзальтації, підвищеного драматизму. У живописі великого значеннянабуває емоційне, ритмічне і колористичне єдність цілого, частоневимушена свобода мазка; в скульптурі - мальовнича плинність форми,багатство аспектів і вражень.

5. Типи споруд

Для бароко характерні ускладненість планів, пишністьінтер'єрів з несподіваними просторовими і світловими ефектами, достатоккривих, пластично изгибающихся ліній і поверхонь; ясності класичних формпротиставляється витонченість у формоутворенні. В архітектурі широковикористовуються живопис, скульптура, пофарбовані поверхні стін.

Архітектурні форми бароко успадковували італійськомуРенесансу, однак перевершили його по складності, різноманіттю і мальовничості.Сильно раскрепованний фасади з профільованими карнизами, з колосальними накілька поверхів колонами, напівколонами і пілястрами, розкішнимискульптурними деталями, часто хитаються від опуклого до увігнутому, надаютьсамому спорудженню рух і ритм. Жодна деталь не є самостійною,як це було в період Ренесансу. Все підпорядковано загальному архітектурному задуму,до якого відносяться оформлення та прикраса інтер'єрів, а також садово-парковоїі міський архітектурного середовища.

6. Кінець бароко

В першій половині 18 століття - почасти як пізня фазабароко, почасти (у Франції) як самостійний феномен - складається стильрококо. Класицизм в його просвітницькій стадії все частіше піддає барококритиці за В«химерністьВ» і В«несмакВ» (сам термін спочатку ніс негативнийвідтінок). Сходячи нанівець, бароко епізодично відроджується вісторико-романтичних стилізаціях (таких, як необароко в архітектурі 19 століття).

Джерела

1.збірник В«Бароко в РосіїВ», М, 1926

2.збірник В«Бароко в слов'янських країнахВ», М, В«НаукаВ», 1982

3.Віппер Б. Р. "Архітектура російського бароко", М, В«НаукаВ», 1978

4.В«Історія російського мистецтваВ», т 5, М, вид. АН СРСР, 1960

5.журнал В«Декоративне мистецтво СРСРВ», № 3, 1986 (стаття В.Локтєва В«ПроДруге Покликання зодчества В»)

6.журнал В«Архітектура СРСРВ», № 9, 1982 (стаття В.Локтєва В«Цей незрозумілийбатько бароко В»)