Міф як панівна культурна форма архаїчного суспільства

Міфологія- Історично перша форма духовної культури. Вона виникає на раннійстадії суспільного розвитку. Тоді людство у формі міфів, тобто оповідей,переказів намагалося дати відповідь на всі хвилюючі людей питання. Значну частинуміфології складали космологічні міфи, присвячені пристрою світобудови, виникненнюнайбільш важливих явищ природи, тварин і людей. Разом з тим великаувага в міфах приділялася різним стадіям життя людей, таємницям народження ісмерті, всіляким випробуванням, які підстерігають людину на його життєвомушляху. Особливе місце займають міфи про досягнення людей: добуванні вогню, винаходіремесел, розвитку землеробства, приручення домашніх тварин і т. д.

Міф- Це перша форма духовного освоєння світу, його образно-символічневідтворення і пояснення Міф впорядковує у свідомості світ, перетворює хаосв космос і тим самим створює можливість розуміння світу як якогосьорганізованого цілого, представляє його в простій і доступній формі

Інтерпретаціяуніверсуму в міфології антропоморфна. Універсум наділяється тими якостями, якіхарактеризують буття людини.

Характерниммоментом міфу є ототожнення суб'єктивної та об'єктивної реальності.Міфологічні образи наділяються субстанціальним, розуміються як реальноіснуючі. А це означає, що міф заснований на такому спорідненні людини зсвітом, коли людини ще не відрізняє психологічне значення і сенс речей відїх об'єктивних властивостей і сприймає явища природи як одушевленіістоти.

Міфологічнеосягнення світу в своїй основі носить не раціональний, аемоційно-почуттєвий характер. Смисловими одиницями міфологічногомислення є не поняття, а колективні уявлення. Ці уявленняформуються не на основі логічного аналізу, узагальнення досвіду, а за законамипартиципації (сопричастя). Причетність являє собоюасоціативно-психологічну смислову зв'язок, сприймається як спосібвидимої обумовленості речей.

Змістміфологічного мислення містично, оскільки око не відображає об'єктивнихвластивостей і відносин, а базується на вірі в свепх'естественние зв'язку тавідносини і виражає сакральні смисли і значення, які приймаються данимилюдським співтовариством (родом, плем'ям).

Міфзазвичай суміщає в собі два аспекти - діахронічний (розповідь про минуле) ісинхронічний (відношення сьогодення і майбутнього). Таким чином за допомогою міфуминуле пов'язувалося з сьогоденням і майбутнім, і це забезпечувало духовний зв'язокпоколінь.

Впопередньому викладі ми акцентували увагу на етіологічної функціїміфу. Міф пояснює те, що відбувається в світі Проте міф - це не первиннаформа знання, а особливий вид духовно-практичного освоєння світу, специфічнеобразно-смисловий, синкретичне уявлення про явища природи іколективного життя. У міфі, як найбільш ранній формі людської культури, об'єднуютьсязачатки знань, релігійних вірувань, емоційна, моральна іестетична оцінка ситуації. Якщо стосовно міфу можна говорити пропізнання, то слово <пізнання> тут має сенс не традиційногодобування знання, а світовідчувань, чуттєвого співпереживання.

Вміфі образно-символічне відтворення і пояснення завжди виливається врозпорядження дій. Як зазначав відомий англійський етнограф Б. Маліновський,міф, як він існував в первісній общині, - це не історія, якурозповідають, а реальність, якою живуть. Це не інтелектуальна вправаабо художня творчість, а практичне керівництво до дійпервісного колективу. Завдання міфу не полягає в тому, щоб просто датилюдині якесь знання або пояснення. Міф служить для виправдання певнихсуспільних установок, для санкціонування певного типу вірувань іповедінки.

Міфистверджували прийняту в даному суспільстві систему цінностей, підтримували ісанкціонували певні норми поведінки. І в цьому сенсі вони були важливимистабілізаторами суспільного життя. Однак цим не вичерпуваласястабілізуюча роль міфології. Головне значення міфів полягає в тому, ч го вонивстановлювали гармонію між світом і людиною, природою і суспільством, суспільствомі індивідом і таким чином забезпечували внутрішню згоду людськогожиття.

Міфологічнесвітовідчуття виражається не тільки в оповіданнях, але і в діях (обрядах).Міф і обряд у давніх культурах становили функціональне, структурне, світогляднеєдність. Найчастіше міф - це розповідь, що описує в оповідної, уособлюваласьформі той чи інший обряд, який пояснює його походження і як би обгрунтовуєправо виконавців обряду його здійснювати.

Тіснийвзаємозв'язок уявлень і обрядів зближує міфологію з релігією. Закономірнопостає питання: чи існувала міфологія як форма культури окремо відрелігії? Чи можна відрізняти міфологію від релігії? На нашу думку, на самих ранніхстадіях розвитку суспільства міфологія і релігія складали єдине ціле. Ззмістовної сторони, тобто з точки зору світоглядних конструкцій, міфологіяі релігія нероздільні. Не можна сказати, що одні міфи є релігійними, аінші міфологічними, що релігійні міфи пов'язані з вірою внадприродне; в міфологічних міфах такої віри немає. Релігія на ранніхстадіях розвитку не знає поділу світу на природний і надприродний.Це розділення з'являється лише на відносно високій стадії розвитку релігії.Поділ світу на два рівні (природний і надприродний) притаманне іміфології на досить високій стадії розвитку, а відношення віри до своїхрозумовим конструкціям також невід'ємна частина міфологічної свідомості. Специфікарелігії обумовлюється тим, що основним елементом відмінності є культовасистема, тобто система обрядових дій, спрямованих на встановленняпевних відносин з сакральними об'єктами. І тому всякий міф стаєрелігійним в тій мірі, в якій він включається в культову систему, виступає вЯк її змістовної (світоглядної) сторони.

Набільш пізніх етапах розвитку суспільства міф відокремився від обряду. Міфологіяпочала існувати як самостійна відносно незалежна формасуспільної свідомості. Класичним прикладом такого рівня розвитку міфологіїє міфологія стародавніх греків, представлена ​​у <Іліаді> і<Одіссеї> Гомера. На базі міфології формується героїчний епос, легенди,історичні перекази, казки. Міфологічна підгрунтя зберігається і в більшпізньому <класичному епосі>. Через казку і героїчний епос зміфологією виявляється пов'язаної і художня література.

Міфнароджується і панує в культурі на стадії архаїчного свідомості. Але з розвиткомрефлекторного свідомості повністю не йде зі сцени не тільки у вигляді казок ілітературних творів, але періодично відтворюється в культурі черезсоціально міфологічні конструкції. Наприклад, німецький нацизм відроджував івикористовував древньогерманські поганські міфи, а також створював різноманітніполітичні міфи.

Дослідження3. Фрейда, Г. Юнга та інших представників психоаналітичної культурологіїпояснюють цей феномен. Вони переконливо показують, що в розвинених суспільствах, переставшибути єдиною і домінуючою формою культури, міф не зникає остаточно- Він продовжує жити в несвідомих структурах людської психіки у форміархетипів, найдавніших культурних зразків. Людина завжди зберігає потребапід внераціональном спорідненнямосковського зі світом, а це значить, що міфологічнеосвоєння світу органічно притаманна людській психіці і людській культурі

Список літератури

Міфологічнийсловник (Під ред. Мелетинського Є.М.)

Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .1astrolog.ru