"Слово про Закон і Благодать" митрополита Київського Іларіона

Іларіон(Пом. після 1051 р.) - перший митрополит Київський з росіян з 1051 р., авторпершого російського літературно-філософського твору "Слово про Закон іБлагодаті ". Про його життя нам практично нічого не відомо. Є лише двазгадки в "Повісті временних літ", запис схожого змісту вНаприкінці "Сповідання віри" самого Іларіона (або від його імені), посиланняСимона на "Житіє Антонія" (про поставлення в пресвітери і постригуІларіона Антонієм Печерським) і згадування його імені у "СтатутіЯрослава ".

Мабуть,до обрання в митрополити Іларіон був пресвітером одного з київських храмів. Алеєдиний достовірний факт - в 1051 р., за правління Ярослава Мудрого, радаєпископів обрав його київським митрополитом, першим, росіянином за походженням.До нього (з 1037 р.), та й довгий час після нього, цей найважливішийцерковно-політичний пост займали виключно греки, що призначаються з Візантії.

Всамому обранні Іларіона вбачається два важливих факти. З одного боку, - цеспроба відродити традиції ранньої, ще Володимирової пори, Руської Церкви, главаякої обирався всіма єпископами. З іншого боку, тут помітно бажанняпідкреслити незалежність Київської держави від Візантії, як у церковному,так і в політичному сенсах. І недарма сам Іларіон, на відміну відмитрополитів-греків, прагнув до завоювання Російською Церквою самостійногоположення, підтримував ідею самостійності і всього Російської держави.Втім, ця ситуація тривала недовго - вже незабаром великі київські князізнову звернулися до заступництву константинопольського патріарха. Мабуть,крім іншого, важливе значення тут зіграло поділ Церков,подію в 1054 році. І ім'я Іларіона більше ніде не згадується. Задеякими припущеннями, свої останні дні Іларіон провів у Києво-Печерськомумонастирі, в усякому разі, саме там, за переказами, знаходиться його могила.

ТимПроте, особистість Іларіона, митрополита Київського, поза сумнівом, належить дочисла найбільш значних у вітчизняній історії. Адже він зробив вагомий внесоку становлення російської культури, створивши перше ві

тчизнянелітературно-філософський твір - "Слово про Закон і Благодать".

"Словопро Закон і Благодать "митрополита Іларіона являє собоюцікавий пам'ятник вітчизняної релігійно-філософської думки, томусвідчить про прояв в XI духовної спадщини раннього російськогохристиянства, близького до Кирило-Мефодіївської традиції .. Сам текст пам'ятниказберігся більш ніж в 50 списках XV-XVI ст. і в різних редакціях, а найбільшавторитетним вважається список середини XV в. (Гим, Син., № 591, арк. 168-203).Саме за цим списком текст "Слова" був виданий М.М. Рожевим в 1963 р.Нові перевидання "Слова" почалися тільки з середини 80-х років,остання з них - у серії "Бібліотека літератури Давньої Русі" -підготовлена ​​А.М. Молдовани. Зазвичай час написання пам'ятника датується між1037 і 1050 рр.. (Перша дата - освітлення собору Софії, друга - кончина дружиниЯрослава Ірини - Інгігерда, яка зазвичай датується 1050 р.). М.Д. Присілківзвужує ці хронологічні віхи до 1037 - 1043 рр.. А.Г. Кузьмін, навпаки,пропонує відмовитися від нижньої дати і наблизити датування пам'ятника доверхній даті, при цьому саму верхню дату він вважає 1051 роком, а не 1050-м.Зміст пам'ятника також викликає різні думки. Так, ще І.М. Ждановзвернув увагу на протиставлення Іларіоном Нового Завіту Старого, якБлагодаті Закону, і російської Церкви Візантії. Нещодавно В.В. Кожинов спробувавінакше інтерпретувати думку митрополита Іларіона, вважаючи, що весь пафос"Слова" спрямований проти Хозарського каганату. Однак ця точка зоруне знайшла підтримки у більшості дослідників.

Крімтого, митрополиту Іларіону належать два тексти - "Молитва" і"Сповідь віри", які зазвичай публікуються разом зі"Словом".

Логічнийаналіз дозволяє розділити "Слово про Закон і Благодать" на трискладові частини. Перша частина - це своєрідне філософсько-історичневведення. У його основі лежить міркування про співвідношення Старого і Нового завітів- Закону і Благодаті. Сенс подібного міркування різноманітний. З одногобоку, це продовження суто богословського спору між західною, римськоїЦерквою і Церквою східної, православної. Справа в тому, що західнехристиянство вшановувало Старий Заповіт як збори різного роду правових норм, яквиправдання властивих західному світові прагматичних прагнень і т.д. НаСході Старого завіту надавалося набагато менше значення.

Іларіону своєму "Слові" стоїть ближче до східної Церкви. Він підкреслює, щопроходження нормам тільки лише Старого Завіту не приводить людей до спасіння душі,як не врятувало знання Закону ("тіні") древніх іудеїв. Більш того,перевагу Старого заповіту може призвести до іудаїзму.

ЛишеНовий заповіт ("істина"), даний людству Ісусом Христом, єБлагодаттю, бо Ісус своєю смертю спокутував всі людські гріхи, а посмертнимвоскресінням Він відкрив всім народам шлях до порятунку. На доказ своєїдумки Іларіон пише розлоге міркування на тему біблійної притчі про Саррі іАгар. Це міркування - перший зразок символічно-алегоричноготлумачення біблійних сюжетів в російській літературі. Згодом, символічнетлумачення Біблії стане основним методом у творчості давньоруських книжників.

Сенсцієї притчі, по Іларіону, дуже глибокий. Агар - це образ Старого заповіту,Закону, який з'являється на світ раніше, але, народжений рабинею, продовжує ісам залишатися рабом. Сарра - це символ Нового завіту, Благодаті, яканароджує вільного Ісака. Так і Старий Заповіт не може бути істиною, хоча він із'явився раніше Нового заповіту. Отже, не "первородство" маєвирішальне значення, а те, що Господь послав істину людям в заповітах ІсусаХриста. У міркування Іларіона на Сарру і Агар простежуються дві найважливішіідеї. По-перше, Христова Благодать настільки значна, що рятує всіхлюдей, які взяли Святе Хрещення, незалежно від того, коли відбулося саме хрещення.По-друге, одного факту хрещення достатньо для того, щоб люди, йогоприйняли, були гідні порятунку.

Піддругої частини "Слова" Іларіон розвиває ідеї порятунку однієї Благодаттювже в додатку до Русі. Хрещення Русі, здійснене великим князем Володимиром,показало, що Благодать поширилося і в російські межі. Отже,Господь не знехтував Русь, а врятував її, привівши до пізнання істини. Прийнявши Русь підсвоє заступництво, Господь дарував їй і велич. І тепер це не в"Худа" і "невідома" земля, але земля Руська, "яжевідома і чутна є всіма чотирма конци "світла. Більш того,християнська Русь може сподіватися на велике й прекрасне майбутнє, бо вонозумовлено Божим Промислом.

Третячастина "Слова" присвячена прославлянню великих київських князів. Першвсе, мова йде про князя Володимира (у хрещенні - Василь), якого відвідав СамВсевишній і в серці якого засяяло світло ведення. Крім Володимира, славитьІларіон князя Ярослава Мудрого (у хрещенні - Георгій), сучасником ісоратником якого був і сам митрополит. Але цікаво, що Іларіон прославляєтакож і язичників Ігоря і Святослава, що заклали майбутнє могутність Російськогодержави. Більш того, у своєму творі Іларіон іменує руських князівтитулом "каган". А адже цей титул у ті часи прирівнювався дотитулу імператора. Та й самого Володимира Іларіон порівнює з імператоромКостянтином.

Якможна бачити, богословські міркування митрополита Іларіона є підставоюдля серйозних історико-політичних узагальнень і висновків. Докази вкористь Благодаті дають митрополиту Іларіону можливість показати місце і рольРусі у світовій історії, продемонструвати велич його Батьківщини, бо Русь булаосвячена Благодаттю, а не Законом.

Засуті справи, "Слово" - це похвальна пісня Русі та її князям. Аоспівування гідності і слави Руської землі і княжили в ній нащадків ІгоряСтарого направлено прямо проти політичних домагань Візантії.

"Словопро Закон і Благодать "ілюструє і перші кроки християнства в СтародавнійРусі. Неважко помітити, що у Іларіона християнство носить яскраво вираженийоптимістичний характер, воно пронизане вірою в те, що порятунок буде дановсім, що прийняв Святе Хрещення, що саме християн...ство перетворило Русь,відкрило їй врата в божественні чертоги.

Отже,в тлумаченні християнського віровчення, митрополит Іларіон близький до ранньогоросійській християнству, що має свої витоки в Кирило-Мефодіївської традиції. Ів цьому Іларіон був не самотній. Як показують дослідження, схожі поглядивисловлені в "Пам'яті і похвали князю російській Володимиру" Іакова-мниха,де велике місце займають сюжети, які порівнюють подвиги Володимира і Ольги здіяннями Костянтина і Олени. Головне ж, і в одному, і іншому пам'ятниках яскравовідчувається оптимістичне, радісне, навіть захоплене настрій від самогофакту Хрещення Русі.

Вісторіософському ж сенсі, митрополит Іларіон продовжив і розвинув лінію розпочатуще в літописній традиції, зробивши зусилля по "вписування" історіїРусі в біблійну історію. Численні біблійні аналогії, якінаповнюють текст "Слова про Закон і Благодать", дозволяють авторупредставити Русь, як держава, що встали в ряд інших християнськихдержав і займає в цьому ряді саме гідне місце. Але, абсолютносвідоме і доказове перевагу Нового Завіту Старого, доводило ісамостійність Русі як у порівнянні із Заходом, так і в порівнянні зі Сходом.

ПізнішеІларіон був канонізований Російською Православною Церквою, час канонізаціїневідомо. Пам'ять святого відзначається в день поминання собору всіхКиєво-Печерських преподобних отців на 2-му тижні Великого Посту і в деньпоминання собору Києво-Печерських преподобних отців, спочивають у Ближніхпечерах - 28 вересня (11 жовтня).

Фрагменти"Слова і Закон і Благодать" публікуються за: Бібліотека літературиСтародавній Русі. Т. 1. СПб., 1997. Переклад А. Юрченко. Підготовка тексту іпередмова С.В. Перевезенцева.

<...>І хто настільки великий, як Бог наш? Він, "єдиний творить чудеса", уставивзакон у приготовлені істини і благодаті, щоб <плекане> в ньомулюдське єство, ухиляючись від язичницького багатобожжя, обикло вірувати вєдиного Бога, щоб, подібно занечищеному судині, людство, будучи, якводою, омите законом і обрізанням, змогло сприйняти млеко благодаті тахрещення.

Аджезакон предтечею був і слугою благодаті та правди, істина ж і благодать -служитель майбутнього віку, життя нетлінної (1). Бо закон приводив підзаконних доблагодатному хрещення, а хрещення воджуватись синів своїх у вічне життя (2).Мойсей адже і пророки провіщали про пришестя Христове, Христос же і апостоли- Про воскресіння і життя майбутнього віку.

Поминатиж в писанні сем і пророчу проповідь про Христа, і апостольське вчення прожиття майбутнього віку зайво було б і схоже на марнославство. Адже викладати тутте, що в інших книгах писано і вам відомо, є ознака зухвалості і славолюбия.Бо не нетямущим ми пишемо, але з перенасиченням наситити книжкової солодощі, неворогуючим з Богом іновірним, але істинним синам його, не чужим, але спадкоємцямцарства небесного. І оповідання наше - про закон, даному Мойсеєм, і проблагодаті і істині, явленої Христом, і про те, чого досяг закон і чого -благодать.

Перш<Даний був> закон, потім же - благодать, перш - тінь, потім же - істина.Прообраз ж закону і благодаті - Агар і Сарра, рабиня Агар і вільна Сарра:перш - рабиня, а потім - вільна, - нехай розуміє читаючий! (3)

Іяк Авраам від юності своєї мав за жінку собі Сару, вільну, а не рабиню, так іБог предвечно зволив і благорассуділ послати Свого Сина на світ і їм явитиблагодать.

ОднакСарра не родила, будучи неплідною. <Вірніше>, не була вона неплідною, алепромислом Божественним визначена була пізнати чадорожденіе в старості<Своєї>. Невідоме і таємне мудрості Божій заховане було від ангелів івід людей не як би неявляется щось, але затаєне і належне відкритися в кончинустоліття.

Іпромовила Сарра Авраама: "Ось, предназначил мені Господь Бог не народжувати;Прийди ж до моєї невільниці Агари і будеш мати від неї дітей ". - А благодатьсказала Богу: "Якщо не час зійти мені на землю і спасти світ, зійди нагору Синай і утверди закон ".

Іпослухав Авраам речам Сарриного, і увійшов до служниці її Агар. - Почув же і Богсловесам благодаті і зійшов на Сінай.

Інародила Агар-рабиня від Авраама: рабиня - сина рабині; та назвав Авраам ім'я йомуІзмаїл. - Приніс же й Мойсей із Синайської гори закон, а не благодать, тінь, а неістину.

Потімсамо, як Авраам і Сарра постаріли вже, Бог явився Авраамові, що сидів при входіскинії його, опівдні, у діброви Мамрійской. І Авраам, вийшовши назустріч йому,вклонився йому до землі і прийняв його до скинії свою. - Коли ж вік сей наближавсядо кінця, то відвідав Господь людський рід. І зійшов він з небес, увійшовши в лоноДіви. І взяла його Діва з поклонінням в тілесну скинію <свою>,безболісно, ​​мовлячи ангелові, <віщали їй>: "Се, раба Господня, нехайбуде мені по слову твоєму "!

Тодіж отверз Бог утробу Сарриного, і, зачавши, народила вона Ісаака: вільна -вільного. - І, коли відвідав Бог людське єство, відкрилося вже<Дотоле> невідоме і затаєне, і народилася благодать - істина, а не закон,син, а не раб.

І,як вигодуваний млеко був немовля Ісаак і зміцнів, влаштував Авраам великий бенкет,як вигодуваний млеко був Ісак, син його. - Коли Христос з'явився на землі, тодіне була ще благодать зміцніла, але младенчествовала перш більш ніж тридцятьроків, кои і Христос провів у безвісності. Коли ж вигодувана вже була ізміцніла благодать і з'явилася на річці Йорданської всім людям, влаштував Бог трапезуі великий бенкет з телям, воскормленним від століття, Сином своїм коханимІсусом Христом, скликавши на загальне веселощі небесне все і земне, совокупвоєдино ангелів і людей.

Потімж, бачивши, як Ізмаїл, син Агарі, грає з сином її Ісааком і терпить Ісаак відІзмаїла образи, промовила Сарра Авраама: "Прожени рабиню <цю> з сином її,бо не буде наслідувати син рабинін із сином вільної ". - За вознесіння жГоспода Ісуса, коли учні та інші, що ввірували вже у Христа, були вЄрусалимі і іудеї і християни перебували спільно, тоді терпіло благодатнехрещення образи від законного обрізання і християнські церкви в Єрусалимі небрали єпископа з необрізаних, бо, викрадаючи первородство, обрізанігнобили християн: сини рабині - синів вільної, - і бували між нимибагато чвари і суперечки. І, побачивши, як чада її, християни, терплять образи відіудеїв, синів работного закону, піднесла вільна благодать крик свій до Бога:"Прожени юдеїв із законом їх і розпорошу між поганами, бо що спільногоміж тінню та істиною, іудейства та християнства? "

Івигнана була Агар-рабиня із сином її Ізмаїлом, а Ісаак, син вільної, ставспадкоємцем Авраама, свого батька. - Вигнані були й іудеї і розсіяні середязичників, а чада благодаті, християни, стали спадкоємцями Богові й Отцеві. Аджезникає світло місяця, лише тільки засяє сонце; та холод нічний минає, яксонячне тепло зігріває землю. Так і закон <минув> у явищеблагодаті. І не тісниться вже людство в <ярмі> закону, але вільнопростує під <дахом> благодаті.

Іудеїадже стаю виправдання своє в <мерехтінні> свічки закону, християни жтворять порятунок своє в <сяйві> сонця благодаті. Бо іудействодопомогою тіні і закону виправдовувалося, але не рятувалося. Християни жпоспешеніем істини і благодаті не виправдовуються, але рятуються.

Віудействі тим самим - виправдання, в християнстві ж - порятунок. І виправдання -в цьому світі, а спасіння - в майбутньому віці. І тому іудеї потішали земним,християни ж - небесним. І до того ж виправдання іудейське, - унаслідокревнощів підзаконних, - убого було і не простиралося на інші народи, алездійснювалось лише в Юдеї. Християнське порятунок же - благодатно і рясно,простираючись у всі краї земні. <...>

Такі сталося. Закон адже і раніше був і кілька піднісся, але минув. А вірахристиянська, що з'явилася і останньої, стала більшою першого і розпростерлася підбезлічі народів. І благодать Христова, ого всю землю, її покрила, подібноводам моря. І, відклавши все старе, вкинути у ветхість злобою іудейської, всінове зберігають, за пророцтвом Ісаї: "Старе минуло, і нове звіщаювам, співайте Богу пісню нову, слав...те ім'я його від кінців землі, і виходять вморе, і плаваючі по ньому, і острова все ". І ще:" Працюючі менікликнуть ім'ям новим, дещо поблагословлений на землі, бо благословлять вони Богаістинного ". <...>

Іличило благодаті й істині засяяти над новим народом. Бо не вливають, пословами Господнім, вина нового, вчення благодатного, "в старі бурдюки",постарілі в юдействі, - "а то бурдюки розірвуться, і виновитікає ". Не зумівши адже втримати закону - тіні, але не одноразовопоклонятися ідолам, як утримають вчення благодаті - істини? Але нове вчення -нові міхи, нові народи! "І одне й друге збережено".

Такі здійснилося. Бо віра благодатна розпростерлася по всій землі і досягланашого народу руського. І озеро закону пересохло, євангельський ж джерело,сповнившись водою і покривши всю землю, розлився і до меж наших. І ось ужез усіма християнами і ми славимо Святу Трійцю, а Іудея мовчить; Христоспрославляється, а іудеї проклинаються; язичники приведені, а іудеї відкинуті.<...>

Івже не ідолопоклонниками зовемся, але християнами, не без надії ще живуть,але хто надію на життя вічне. І вже не один одного демонам закалаем, але Христос

ВсіАдже

І

Як

Про

І Список літератури

1.1, ст.

2.

3.У нього

4.Одні

5.

6.

7.

8.

9.митрополита.Отже, якщо

10.

11.

12.

13.св.м.

14.

15.

16.

17.