Ассоцианизм в філософії і психології

Введення

Психологія(Від грецького psyche - душа, logos - вчення, наука) - наука прозакономірності розвитку і функціонування психіки як особливої вЂ‹вЂ‹формижиттєдіяльності. Взаємодія живих істот з навколишнім світом відбувається здопомогою психічних процесів, актів, станів. Вони якісно відрізняються відфізіологічних процесів (сукупність життєвих процесів, що відбуваються ворганізмі та його органах) але і невіддільні від них. Слово психологія впершез'явилося в західноєвропейських текстах в 16 столітті.

Розвитокпсихології тісно пов'язаний з розвитком філософії, науки про найбільш загальні законирозвитку природи, суспільства і мислення. Методологічною базою розвиткупсихології є матеріалістичний і ідеалістичний напрямки вфілософії. Поняття В«душаВ» і В«психікаВ» однакові по своїй суті.

Доідеалістичному напрямку відноситься поняття В«душаВ». В«ДушуВ» розглядають якявище, породжене особливої вЂ‹вЂ‹вищої сутністю (Богом).

Доматеріалістичного напрямку відноситься поняття В«психікаВ». Вонарозглядається як продукт діяльності головного мозку.

Засновникомпсихології як науки вважається Аристотель. Ним був написаний перший курспсихології, який називався В«Про душуВ». Аристотель відкрив нову епоху врозумінні душі як предмета психологічного знання. Душа - за Арістотелем - цене самостійна сутність, а форма, спосіб організації живого тіла. Аристотельстворив свою школу на околиці Афін і назвав її Ликеем. В«Правильно думають ті, - говоривАристотель своїм учням, - кому представляється, що душа не можеіснувати без тіла і не є тілом В». Психологічний вчення Аристотелябудувалося на узагальненні біологічних факторів. Разом з тим, це узагальненняпривело до перетворення головних пояснювальних принципів психології:організації розвитку та причинності. Саме Арістотель панував над допитливимиумами протягом півтора тисячоліть.

Психологія,як наука, формувалася протягом багатьох століть і до сих пір вона неустоялася. У ній немає догматів і констант. З плином часу змінювалися поглядина науку про душу. Спробуємо простежити становлення психології протягоммайже трьох століть, починаючи з епохи Відродження.

Ассоціанізму філософії та психології

ассоцианизмпсихологічний пам'ять емоція

Ассоціанізм - це загальненазву для цілого ряду концепцій і шкіл, які вважали асоціації головним(Або навіть єдиним) механізмом функціонування свідомості і психіки,прагнучи до строго детерміністський поясненню психічних феноменів.

Ассоціанізм - це однез основних напрямів світової психологічної думки, що пояснює динамікупроцесів психічних принципом асоціації [1]. Берепочаток від Аристотеля. Матеріалістичний ассоцианизм став провідним у такзваної психології ассоцианистским. Вона очолювала до початку XX ст. ізосереджувала основну увагу на вивченні розумової діяльності іпізнання.

Ассоціанізм прагнувзатвердити суворо причинний підхід до поведінки і свідомості людини. В основуассоцианизма лягло уявлення про те, що послідовність ідей,виникають у свідомості, відображає порядок зовнішніх впливів на організм.

Особливо виразнопринцип був розвинений в роботах Д. Локка, який і ввів в ужиток термінасоціація. Згідно Локку, ідеї відчуттів ході розвитку передують ідеямрефлексії; прості ідеї, асоціюючись, складаються в складні; знання грунтуєтьсяна досвіді, джерела досвіду - відчуття і рефлексія; із цих джерел розум іотримує ідеї, а вроджені ідеї не існують: людина народжується як чиставоскова дощечка, на якій можна написати все, що завгодно [2].Ця ідея стала безпосередньо співвідноситися з педагогічною практикою, а пізніше- І з проблемами психології особистості і психологією педагогічної.

Вона склала основутак званих теорій середовища, які стверджують провідну роль оточення та зовнішніхвпливів при формуванні психіки. Їм протистоять теорії розвитку,витікаючі від ідей Ж.-Ж. Руссо і стверджуючи пріоритет внутрішньо притаманнихлюдині закономірностей розвитку. На початку XIX в. з'явилися концепції,от'едініться асоціацію від її тілесного субстрату і подали її у виглядііманентного принципу свідомості.

затвердив погляд,що склало основні принципи ассоцианизма [3]:

1) душа розуміється яксвідомість - в першу чергу в його пізнавальному аспекті;

2) в основі душевноїжиття лежать прості елементи; психіка, ототожнення з інтроспективно понятимсвідомістю, побудоване з елементів - відчуттів, найпростіших почувань;

3) ці елементи -образи відчуттів - мають почуттєвий характер; вони первинні, а складніпсихічні утворення - уявлення, думки, почуття - вторинні;

4) більш складніутворення виникають як складання більш простих на базі принципу асоціації;

5) умова освітиасоціацій - суміжність двох процесів психічних;

6) закріпленняасоціацій обумовлено жвавістю асоційованих елементів і частотою повторенняасоціацій в досвіді;

7) джерело знань продуші - самоспостереження; спостерігаючи власний внутрішній світ, дослідникбезпосередньо звернений до реальної душевного життя і має право виносити судження проній, чужа ж душевна життя для аналізу недоступна, хоча закони духовного життяпередбачаються єдиними.

Ще важлива деталь: засуті, людина розумівся як одинак, що живе серед інших таких же одинаків;його внутрішній світ явно чи неявно протиставлений всьому іншому, між нимі рештою світу як би проходить жорстка кордон. Завдяки успіхам біології інейрофізіології, ассоцианизм був перетворений.

Гельмгольц використовувавновий погляд на асоціацію в своїх дослідженнях органів почуттів, Ч. Дарвін -при поясненні емоцій, І.М. Сєченов - у вченні про рефлекси мозку головного [4].Еволюційний підхід Спенсера вніс до ассоцианизм проблему розвитку психіки вфілогенезі і прийшов до важливого висновку про адаптивної функції психіки в поведінці [5].У 80-ті - 90-і рр.. XIX в. робилися численні дослідження умовосвіти і актуалізації асоціацій. Разом з тим була показанаобмеженість їх механістичній трактування.

У теорії німецькогопсихолога і педагога І.Ф. Гербарта з'єдналися основні принципи ассоцианизма зуявлень традиційними підходами німецької психології - ідеєю апперцепції,активності душі, ролі несвідомого. Гербарт виходив з того, що нашвнутрішній світ досить відносно пов'язаний зі світом зовнішнім, тому говорити провідображенні, особливо відображенні адекватному, передавальному основні властивостіоточуючих речей, неможливо. Для того щоб піти від обговорення питання проступеня адекватності і точності відображення, питання, який служив свого родувододілом між різними напрямками в теорії пізнання, Гербарт замінюєтермін "відчуття" на термін "уявлення", підкреслюючитим самим відгородженість внутрішнього світу від зовнішнього.

Говорячи про асоціаціюуявлень, Гербарт приходив до висновку, що уявлення не єпасивними елементами в душі людини, але володіють власним зарядом,активністю, яка визначає їх положення в сфері психічного.

Ассоціанізм у своємурозвитку пройшов ряд етапів:

1.Передумови виникнення ассоцианизма: виділення асоціації якпояснювального принципу для обмеженого кола психічних явищ іпроцесів поведінки (IV в. до н.е. - поч. XVIII в.). Механізмом асоціаціїпояснювали процеси пригадування Платон і Аристотель. Згодом принципасоціації використовувався для розуміння процесів оволодіння своїми пристрастями (Р.Декарт), набуття досвіду (Т. Гоббс), деяких особливостей "рухудумки "(Б. Спіноза), виникнення забобонів і" помилкових ідей "(Дж. Локк), сприйняття простору (Дж. Берклі). У цей період виникаєі сам термін "асоціація" (Локк).

2."Класичний Ассоціанізм" (середина XVIII - поч. XIX в.). У цейперіод виникають закінчені системи ассоцианизма, в яких асоціаціявиступає пояснювальний принцип психіки взагалі. Найбільш характерна риса асоціативнихтеорій цього часу: прагнення вивести всі закони душевного життя змеханічних за своєю суттю зв'язків (асоціацій) далі неподільних елементів(Відчуттів або у...явлень).

3.Середина XIX - поч. XX в. Початок кризи ассоцианизма в теорії і розробкаокремих ідей ассоцианизма в експериментальних і практичних дослідженнях. Втеорії закріплюється положення про неможливість звести "закони духу" домеханічним законам і висувається вимога "зворотного" введення вконцепцію ассоцианизма активності суб'єкта, Я; робляться спробирозглянути асоціації в біологічному (еволюційному) аспекті (Г. Спенсер).

4.1900-1920-і рр.. Остаточне зникнення ассоцианизма як напрямки таасиміляція його ідей в різних галузях психологічної теорії та практики.Загальновизнаною стає думка про те, що "асоціація - це взагалі нестільки "механізм", скільки явище, - звичайно, фундаментальне, - якесаме вимагає пояснення і розкриття його механізмів "(С.Л. Рубінштейн).Критичний аналіз основних ідей А. містився практично у всіх основнихпсихологічних напрямах XX в.

Також, виділяють більшезагальні етапи розвитку ассоцианизма:

1) виділення асоціаціїяк пояснювального принципу для окремих явищ психічних, перш за всепроцесів пригадування;

2) етап класичногоассоцианизма, коли були створені цілісні концепції психіки, якарозумілася як система механічних зв'язків (асоціацій) між психічнимиелементами, в якості яких розглядалися відчуття і уявлення;

3) етапекспериментального і практичного ассоцианизма, характерний спробою ввести восновну концепцію фактор активності суб'єкта. В рамках ассоцианизма буливироблені цінні уявлення, перш за все - в області психології пам'яті тапсихології мислення.

Вельми цінне самепоняття асоціації. Однак асоціація як універсальний пояснювальний принципз часом виявилася недостатньою, і для ассоцианизма як універсальноїпсихологічної теорії настав час кризи і падіння. Детерміністськіелементи ассоцианизма в трансформованому вигляді були сприйняті вченням І.П. Павловапро рефлекси умовних, а також - на інших методологічних підставах -американським біхевіоризмом. Вивчення асоціацій для виявлення особливостейрізних процесів психічних використовується і сучасною психологією.

Принципи ассоцианизмазапліднили прогрес психологічних досліджень, зокрема розробкунових методів вивчення пам'яті [механічної (Г. Еббінгауз) та образної (Ф.Гальтон)], емоцій (Ч. Дарвін), мотивації (З. Фрейд, К. Юнг). Відбуваєтьсяпереорієнтація ассоцианизма. Замість застарілих механістичних поясненьвисуваються біологічні (Г. Спенсер, І.М. Сєченов). Концепція ассоцианизмаперетвориться на новій фізіологічної основі у вченні про умовні рефлекси і біхевіоризмі.Деякі психологічні школи (вюрцбурзьких школа і гештальтпсихологія)піддали ассоцианизм критиці за механіцизм, атомізм, нездатність пояснитицілісність і активність свідомості.

Отже, асоціативнапсихологія або ассоцианизм - напрямок у психології, в якому поняттяасоціація виступає головним принципом всієї психологічної життя людини(Суб'єкта). В цьому напрямку до поведінки людини прагнуть застосовувати строгопричинний підхід. Мислення зводиться до деякого простого поєднанню образівпам'яті (до асоціацій): по їх подібності, за їх контрастом, по їх свіжості.Психофізіологічна основа цього напряму - умовний рефлекс [6].

Історично оцінюючипідсумки розвитку ассоціаністіческой психології в цілому, необхідно мати на увазінаступне. Відстоюючи емпіричний підхід до розуміння психіки, ассоцианизмзахищає ідею досвідченого походження індивідуальної свідомості і безмежноговоспітуемості людини. Така позиція прогресивна, вона створює наукову базудля педагогіки, відкриваючи, широкі перспективи для розробки шляхів навчання; тавиховання. В рамках матеріалістичного напряму ассоцианизма, починаючи зГартлі, виникла задача вивчення матеріальних основ психіки, рішення якоїстало одним з магістральних шляхів в психології. У ассоцианизм дано детальнеопис як самого факту асоціації, так і принципів (законів) освітиасоціацій, виявлено умови утворенням і збереження асоціацій [7].

Ці дані вплинули нарозуміння научения, процесу придбання знань, особливо в періодекспериментального розвитку ассоцианизма. Асоціативна психологія має іприкладне; значення. Асоціативний експеримент в різних варіантах знайшов широкезастосування в клініці (Р. Зоммер, Е. Крепелін, З. Фрейд, К. Юнг та ін.)

Список використаноїлітератури

1.ЖданА.Н. Історія психології: Підручник. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 367 с.

2.ІванівськийВ.Н. Ассоцианизм психологічний і гносеологічний. - Казань, 1909.

3.ЛеонтьєвА.Н. Про історичному підході до психіки людини. Обрані психологічнітвори. В 2 т. - Т. 1. - М., 1983.

4.ЛоккДж. Досвід про людський розум. В кн.: Ізбр. філос. произв., Т. 1. - М., 1960.

5.Психологія:Словник./Под ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. - М., 1990.

6.СєченовІ.М. Вибрані філософські та психологічні твори. - М., 1947.

7.СпенсерГ. Твори: У 7 т. - Т. 3. - СПб., 1898.

8.ШеваревП.А. Узагальнені асоціації в навчальній роботі школяра. - М., 1959.

9.ЯрошевськийМ.Г. Історія психології. - М., 1966.

[1]Психологія: Словник/За ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. - М., 1990.

[2]Локк Дж. Досвід про людський розум. В кн.: Ізбр. філос. произв., Т. 1. - М.,1960.

[3]Ждан А.Н. Історія психології: Підручник. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 367 с.

[4]Сєченов І.М. Вибрані філософські та психологічні твори. - М., 1947.

[5]Спенсер Г. Твори: У 7 т. - Т. 3. - СПб., 1898.

[6]Іванівський В.М. Ассоцианизм психологічний і гносеологічний. - Казань, 1909.

[7]Шеварев П.А. Узагальнені асоціації в навчальній роботі школяра. - М., 1959.